Реферат: Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТАНАУКИ УКРАЇНИРІВНЕНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИПІДПРИЄМСТВАShura19@yandex.ru

/>

                                   

Натему:

“Підвищення ефективностівикористання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарськудіяльність підприємства”

                         

                                              З дисципліни “Економіка підприємства”

                                                    студента -го курсу, -ї групи

                       заочного факультета “економіка підприємства”

                          

                                                                       Викладач:

                                                                                     

                    

                                          РІВНЕ — 2001

                                                                                       ЗмістВ С Т У П

Капітал у буквальному розумінніозначає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійсненнявиробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочусилу й засоби виробництва, — поєднує їх у процесі праці й після реалізаціїствореної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була нимавансована.

Забезпечення певних темпів розвитку іпідвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтвореннята ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку,сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожногопідприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукціїбез додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів зарахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництвата його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Головною ознакою підвищення рівняефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництвапродукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничогоапарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин таустаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивногозавантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницючасу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних,організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФпідприємства можна умовно побілити на дві групи:        1) збільшенняекстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двохважливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивнезавантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу,то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, йогопродуктивності практично не є такими обмеженими.

По-друге, здійснення заходівекстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, апідвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зізначними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунокодержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшенняпродуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скороченняйого простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість невикористовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загальногойого парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Цеспричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонтуустаткування; браком робітників тих чи інших професій; перебоями в забезпеченніробочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами,оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузейіндустрії, і передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблемапідвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цейпоказник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великихрезервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінністьроботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7 – 1,8), то можнабуде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30 відсотків.

Значному поліпшенню екстенсивногозавантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, якана промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисячодиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективноговикористовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінноїдвозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало бможливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловостіта народного господарства на 10-15 і більше відсотків.

Вирішальне значення для підвищеннярівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізаціяфізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримуванняпорівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічнозамінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та іншихвидій знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюютьзростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать такожзапровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів.Підприємствам різних галузей властиві  специфічні способи інтенсифікаціїтехнологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничихпослуг (застосування, наприклад,  киснево-конвертерного методу виплавляннясталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високихтемператур і тиску – у хімічній промисловості тощо). Широке використанняприродного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску підколошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивногонавантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуваннюпрогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації,спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових іроторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання     високопродуктивногоавтоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, напідприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічнооднорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаженняустаткування на 20-30%.

Досить істотні резерви ліпшогоекстенсивного та інтенсивного використання ОВФ можна реалізувати з допомогоюосвоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію новихтехнологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеженнякількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середнійфактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Протетехнічно та економічно обгрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливістьдосягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувноїпромисловості за півтора-два роки, а обробної – за один рік і навіть швидше.

За умов ринкової економіки процесгосподарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули длязабезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійовасистема таких колективних та індивідуальних економічних стимулів напідприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуваєтільки на стадії становлення й розвитку.

Швидкому її запровадженню сприятимуть:реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широкеакціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізмуоплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучкаамортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційнихпроектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Теоретичначастина.

1.1.    Загальна характеристика  виробничих фондів,

         оцінка, класифікація та їх структура

1.1.1. Загальні характеристикиосновних фондів.

Виготовлення продукції (виконанняробіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певнихзасобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлятьвиробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні(рис. 1.1.).

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці неможна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами.По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише змоменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге,виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісноюекономічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всіелементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки,за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачитисутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

/>

Рис.1.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують увиробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартістьпереноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (наплатні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупностіпредметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі,змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартістьна вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

1.1.2. Структура та класифікація ОВФ.

До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які неберуть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови йогоздійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди,які забезпечують соціальні умови виробництва. До них відносять:

-    житлово-комунальні помешкання;

-    побутові, спортивні приміщення;

-    будинки та устаткування медичних закладів;

-    дитячі дошкільні заклади;

-    багаторічні насадження та ін.

Усі ці приміщення, будинки тощо єосновними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли вони перебувають набалансі підприємства і саме підприємство забезпечує їх утримання, експлуатаціюі проведення ремонтів.

До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь упроцесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основнихфондів підприємства. Їх структура зображена на рис. 1.2.

/>

-      житлові будинки

-      культурно-побутові об”екти

-      комунальні споруди

-      будинки медичного призначення

-      багаторічні насадження

 

Пасивна частина

 

Активна частина

         /> /> /> /> /> /> <td/> /> />

  

                              

       

Рис. 1.2. Структура основних фондів підприємства.

Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесівиробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну тапасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплексмашин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі(транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини ОВФ належать усі інші види фондів, які не берутьбезпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконаннявиробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частиниОВФ (будинки, споруди тощо).

Відношення вартості окремих видів (груп) ОВФів, виражене у відсотках,до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну)структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тимпрогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активноїчастини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників:

-    виробничо-технологічних особливостей підприємства;

-    науково-технічного прогресу і зумовленого нимтехнічного рівня виробництва;

-    ступеня розвитку різних форм організаціївиробництва;

-    відтворювальної структури капітальних вкладень устворенні нових основних фондів;

-    вартості будівництва виробничих об'єктів і рівняцін на технологічне устаткування;

-    територіального розміщення підприємства та ін.

Звичайно, для суспільства не байдуже,яким є співвідношення між різноманітними видами ОВФів, куди більше вкладаєтьсякоштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи увиробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чимвища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічногооснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випускупродукції при однаковому обсязі ОВФів. Але, з іншого боку, якщо нове,найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу.Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативновпливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їхтехнічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішоговикористання ОВФів підприємству необхідно прагнути досягти оптимальногоспіввідношення між активною та пасивною частинами.

Структура ОВФів, як структура матеріально-технічної бази підприємства,має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засобистановлять 60-70%; будівлі, споруди та передавальні пристрої – 20-25%; силові,робочі машини та устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питомавага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості ОВФів.

Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФпідприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видовакласифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхньогофункціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються напевні види.

У практиці господарювання з метою спрощення обліку ОВФ до оборотнихфондів відносять інструменти та інвентар за строком експлуатації до одного рокуі вартістю до сто одиниць національних грошей, а також усі спеціальніінструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строкивикористання й вартості.

Видова класифікація ОВФ використовується чинними системамибухгалтерського обліку та статистики. Для встановлення норм амортизаційнихвідрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупненукласифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів:

Перша – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальніпристрої;

Друга – автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні,електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини дляавтоматичного оброблення інформації, телефони, інше офісне обладнання;

Третя – основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Щодо всієї сукупності промислових підприємств України, то в загальномуобсязі ОВФ питома вага окремих їхніх видів протягом останніх років коливалась умежах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; у тім числіробочих – 30-32%; транспортних засобів – 2,5-3%. На підприємствах іорганізаціях аграрного сектора частка в загальній вартостісільськогосподарських ОВФів приблизно становила: будівель, споруд іпередавальних пристроїв – 64-65%; силових і робочих машин і устаткування –14-16%; робочої та продуктивної худоби – 10-12%; багаторічних насаджень – 5-6%;транспортних засобів – 3-4% (у с/г робоча та продуктивна худоба, багаторічнінасадження виокремлюються у самостійні види ОВФ). Загальна тенденція динамікитехнологічної структури ОВФ характеризується поступовим збільшенням питомоїваги їхньої активної частини.

 

1.1.3. Оцінка основних виробничих фондів.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньоївартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основнихфондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показниківгосподарської діяльності підприємства за певний період.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацьовуваннямзасобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видівоцінки основних фондів. ОВФ підприємства оцінюється: залежно від моментупроведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежновід стану ОВФів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на моментуведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховуютьна баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первіснавартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включаєвитрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновлена вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворенняза сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первіснавартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті саміелементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю ОВФвиникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточногорегулювання процесу відтворення ОВФів, правильного розрахунку певнихекономічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпеченняпорівнянності вартісної оцінки ОВФів періодично проводиться їхня переоцінка завідновленою вартістю.

Останню переоцінку основних фондів народного господарства Українипроведено за станом на 1 травня 1992 року.

Повна (первісна й відновлена) вартість ОВФ – це вартість у новому, незношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансіпідприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість ОВФ характеризує реальну їхню вартість, іще неперенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданоїпослуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повноюпервісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумоюспрацювання ОВФ. Залишкова вартість ОВФ на час їхнього вибуття (спричиненогоспрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання їївикористовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначеннянаслідків ліквідації спрацьованих ОВФ.

Балансова вартість групи ОВФ підприємства на початок розрахунковогороку (БВоф) обчислюється за формулою:

                             БВоф = БВо + Вновф + Вкр + Врек– Вв — АВо,

де БВо – балансова вартість групи ОВФ на початок року, щопередував звітному; Вновф – витрати на придбання нових ОВФ; Вкр– вартість здійснення капітального ремонту ОВФ; Врек – витрати нареконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування; Вв –вартість виведених з експлуатації ОВФів протягом року, що передував звітному;АВо – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, щопередував звітному.

Для визначення первісної (балансової) вартості ОВФ на початокнаступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення вдію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти)протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття  ОВФ узвітному році.

1.2.    Показники використання ОВФів.

Показники використання ОВФівздебільшого поділяються на дві великі групи:

-    натуральні;

-    вартісні.

Інколи додатково виокремлюють ще однугрупу показників – умовно-натуральних.

До натуральних показників належить показник продуктивності за одиницючасу роботи устаткування, машин чи механізму. Така продуктивність називаєтьсятехнологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./год.; км/год.; т/год.тощо). Вона заноситься у технічний паспорт основного фонду. Проте натуральніпоказники використання ОВФ не дають змоги реально оцінити ступінь використанняОВФів різних видів. Неможливо порівняти продуктивність, наприклад, доменноїпечі та металорізального верстата. Тому на деяких підприємствах застосовуютьумовно-натуральні показники. Їх сутність зводиться до того, що продуктивністьустаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову.На її основі розраховуються індекси зведення, з урахуванням яких вивчаєтьсяпродуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність вумовно-натуральних одиницях.

Натуральні й умовно-натуральні показники використання ОВФ обчислюютьсястосовно активної їх частини. Але визначити в натуральних одиницяхпродуктивність будинків, споруд тощо – майже неможливо. Тому для визначенняефективності використання всіх основних фондів застосовуються вартісніпоказники.

Вартісні показники можна поділити на три основні групи:

1.  Показники, які характеризують технічний стан ОВФ;

2.  Показники, які характеризують технічне оснащенняпідприємства;

3.  Показники, які характеризують ефективністьвикористання ОВФ підприємства.

Детально про ці та інші показникийдеться у практичній (розрахунковій) роботі.

1.2.1.  Показники ефективності.

Система показників, яка може вичерпнохарактеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший – показникиефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;другий – показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів.Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобівпраці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру,зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають наступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин,устаткування та інших знарядь праці.

Чинна система показників ефективностівідтворення ОВФ в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деякихз них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначеннякоефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважатиметодологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві формионовлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновленняхарактеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновленняпередбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення зексплуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивнимоновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лишевведення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а йпередачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Поряд з цим у систему показниківефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнтінтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію запевний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичногокоефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівеньефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознакамиузагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості зних є зрозумілою вже з самої назви.

З-поміж показників використанняустаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним напрактиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний напідприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки вінне враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнтзмінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнтавикористання календарного фонду часу і максимальної змінності роботиустаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної  тривалості зміни. Отже, закоефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнтзмінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

1.3. Спрацювання, амортизація і

      відтворення основних   фондів

 

Просте й розширене відтворенняосновних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійсненнярізних його взаємозв'язаних форм – ремонту, модернізації та заміни окремихелементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширеннядіючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження новиханалогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігувідтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) таамортизації основних фондів

1.3.1. Спрацьовування і старіння

Основні фонди протягом свого тривалогофункціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, атакож техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним)спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втратисвоїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, щопризводить до зменшення їхньої реальної вартості – економічного спрацьовування.На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхнянадійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне),особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтногообслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якогознаряддя праці (машин, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту,що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунутинеможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті-решт стає таким,що унеможливлює дальше використання засобу праці у виробництві, тобто настаємомент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці нановий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове)та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремоїодиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) застроком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величини зурахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану.Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певноїсукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої сумиспрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, дозагальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основнихфондів – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повногофізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Вонохарактеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартостівнаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва,запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляєтьсяз допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве передусім знаряддямпраці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збитками дляпідприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіннятого чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта(відносного показника) Ктес, що його розраховують за формулою

                                     Ктес= 1 – ((В1 / В0) х (П0/ П1))  ,  

де В0, В1 –повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці; П0, П1– відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнєексплуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційнийпоказник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певнеуявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10-15 або 20років.

Фізичне спрацювання татехніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково абоповністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацюванняй старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певнийвзаємозв'язок .

             1.3.2. Амортизація

Безперервний процес виробництвапотребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілихосновних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі єпоступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційнівідрахування (амортизацію). Амортизація основних фордів – це процес перенесенняавансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції зметою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеноїчастини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування,тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичногоспрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають дособівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичуютьу спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюютьза певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсоткахдо балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційнихвідрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюютьцентралізовано за формулою:

                              Нав = (Ф – Л) / (Ан х Ф) Х 100,

            деФ – балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л – ліквідаційнавартість основних фондів; Ан – амортизаційний період (нормативнийстрок функціонування) основних фондів.

За встановлення норм амортизаційнихвідрахувань слід виходити економічно доцільних середніх строків функціонуваннязасобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартостіосновних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільшскладним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільногостроку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюютьз урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності таекономічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації,строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконаленнятехнології та організації виробництва змінюються тривалість і характервикористання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідністьскорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим нормиамортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворенняосновних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановлениминормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондівобчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні нормиамортизації та поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умовиексплуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного видуосновних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахунковогороку різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуттядіючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають зарезультатом множення абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонуванняпротягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведеніз дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

Для здійснення правильноїамортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основнихфондів. У практиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної(лінійної), подвійно-залишкової і прискореної амортизації.

Метод рівномірної (лінійної)амортизації передбачає перенесення балансової вартості основних фондів насобівартість продукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягомамортизаційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці заоднаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавствомУкраїни щорічні норми амортизаційних відрахувань за першою, другою і третьоюгрупами основних фондів становлять відповідно 5,25 і 15%.

Норми амортизаційних відрахувань заметодом подвійно-залишкової амортизації встановлюються через подвоєння норм,обчислених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансової, а щодозалишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно прийматирішення про застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених заукрупненою класифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року,тобто після набуття чинності Законом України «Про оподаткування прибуткупідприємств». При цьому мають використовуватися такі норми прискореноїамортизації відповідно до року експлуатації засобів праці: перший – 16%; другий– 30%; третій – 20%; четвертий – 15%; п'ятий – 10%; шостий і сьомий – 5%.Збільшення масштабів застосування прискореної амортизації сприятиме істотномузменшенню фінансових втрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікаціїпроцесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціяхУкраїни.

1.3.3. Строки експлуатації

Ефективність відтворювальних процесівпевною мірою залежить від строків експлуатації передусім активної частиниосновних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництвівідповідно до первісного  технологічного призначення. При цьому як скорочення,так і збільшення періоду експлуатації по різному впливають на ефективністьвідтворення та використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації машин(устаткування), з одного боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобтозменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічногорівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниженняремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого – призводить до збільшеннясобівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більшихінвестиційних ресурсів для нарощування виробничих  потужностей машинобудування.

Продовження періоду функціонуваннямашин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованихзасобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеногоїхнього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючихзнарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію.

Саме тому строки експлуатації машин іустаткування мають бути оптимальними, тобто, такими, що забезпечують найменшізатрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у виробничомупроцесі протягом усього періоду функціонування. Найбільш поширеною є методикавизначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування замінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницюкорисного ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різнихстроків його функціонування). Проте результати спеціальних досліджень свідчать,що найбільш істотний вплив на економічно доцільний строк експлуатаціїустаткування справляють два фактори – щорічний розмір амортизації тасередньорічні ремонтні витрати. Це уможливлює практичне застосування простішогоі наочного методу оптимізації строків експлуатації – через  мінімізаціюсумарної величини цих економічних показників з використанням графічногоспособу.

1.3.4. Ремонт, модернізація і замінадіючих

                         засобів праці

Окремі види засобів праці складаютьсяз великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), яківиготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічніфункції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цьогоспрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновленняспрацьованих  конструктивних елементів устаткування та інших видів засобівпраці задовго до того, коли кожний з цих об'єктів у цілому стане непридатнимдля дальшого використання у виробничому процесі. Таке часткове відновленнязасобів праці здійснюється з допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонтуполягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів унатуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобівпраці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

На підприємствах різних галузей народногогосподарства застосовують типові системи технічного обслуговування й ремонтуустаткування та інших видів засобів праці, що передбачають періодичнепроведення необхідних профілактично-технічних операцій, поточних і капітальнихремонтів. Призначення поточного ремонту – збереження засобів праці у придатномудля продуктивного використання  стані проведенням регулярнихремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок ізапобігання прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ремонтуполягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційнихпараметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний єнайбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшогочерез тривалі проміжки часу (один раз за кілька років). Особливим видомнайбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт,необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі,повені, землетрусу).

Витрати на поточний ремонт єпостійними й відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їхвідносять на собівартість продукції (наданих послуг). Проведення капітальногоремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що унеможливлює прямевключення таких до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь івідносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобтоперіоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонтфінансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду і за характеромта обсягом робіт, що виконуються,  відносять до сфери капітального будівництва.

За сучасних умов господарювання іформування ринкової економіки важливого   значення набуває економічна оцінкадоцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Цепояснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом фактичногостроку експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведенняпершого капітального ремонту в більшості випадків є економічно вигіднішим запридбання нової машини (він здійснюється, як правило, до настаннятехніко-економічного старіння, а фактичні витрати на нього не перевищують35-40% балансової вартості), то наступні капітальні ремонти часто коштуютьдорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Для економічної оцінки ефективностівитрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: перший –капітальний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експлуатаціїна один ремонтний цикл; інший – заміна машини, що потребує капітальногоремонту, на нову. Для кожного варіанта визначають загальну величину витрат івтрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт Ri і перевищення експлуатаційнихвитрат щодо капітально  відремонтованої машини над поточними витратами щодонової машини Sе, а для другого, — вартість придбання (ціна) та встановлення новоїмашини Кн над втрати від недоамортизації діючої машини Sа. Крім того,треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: а)продуктивності діючої та нової машини (а); б) тривалості ремонтного циклу тихсамих машин (

 Показник ступеня ефективності витратна капітальний ремонт будь-якого виробничого устаткування (ер)визначається за формулою

                 ер = 1 –

Коефіцієнти обчислені за формулою,можуть набувати додатного, від'ємного або нульового значення. За всіх додатнихзначень коефіцієнта ер капітальний ремонт устаткування є економічновиправданим, за від'ємних – недоцільним, а за нульового значення коефіцієнтапорівнювані варіанти треба вважати рівноцінними.

Коефіцієнти ер, розрахованіщодо всієї сукупності устаткування, котра підлягає капітальному ремонту вконкретному році, можуть використовуватися для визначення послідовності замінитих одиниць, що їх капітально ремонтувати невигідно. Передусім треба замінюватифізично зношене устаткування з найбільшим від'ємним значенням коефіцієнта ерза абсолютною  величиною.

Загальний розмір витрат наремонтно-технічне обслуговування діючих засобів праці залежить від кількостіремонтів протягом фактичного строку їхньої експлуатації та від собівартостікожного  ремонту. Це означає, що для помітного зменшення витрат на ремонтустаткування та інших видів основних фондів (ремонтно-експлуатаційні витрати напідприємствах України надмірно великі) необхідно: по-перше, довести дораціонального мінімуму кількість ремонтів  машин протягом усього періодуїхнього функціонування; по-друге, максимально зменшити витрати на проведенняодного ремонту.

Скорочення кількості ремонтів можнадосягти, збільшуючи фізичну довговічність устаткування та визначаючираціональні строки його експлуатації. Головним напрямом зниження собівартостіремонтних робіт є істотне підвищення організаційно-технічного рівня самогоремонтного виробництва, його індустріалізація, тобто максимальне наближенняпроцесу ремонту за характером організації і технології до процесу виготовленнянових машин і устаткування. Широкомасштабна індустріалізація ремонтноговиробництва в цілому передбачає:

— збільшення централізованоговиготовлення машинобудівними підприємствами запасних частин до розмірів, щозабезпечують повне задоволення попиту на них; розширення відновленняспрацьованих деталей і вузлів, котре дає змогу зменшити на 15-20% обсягвиробництва нових запасних частин;

— усебічну централізацію іспеціалізацію ремонтних робіт у різних ланках управління виробництвом(створення розгалуженої територіальної системи фірмового  машиносервісупідприємствами-продуцентами; централізований капітальний ремонт устаткуваннявузькогалузевого призначення  спеціалізованими ремонтними підприємствами іпідрядними організаціями; максимально можлива централізація ремонтногогосподарства на самих підприємствах, яка уможливлює виконання всього або переважного обсягу ремонтних робіт спеціалізованими підрозділами єдиноїремонтної служби).

За недостатнього розвиткумашинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесувідтворення основних фондів багато важить модернізація діючого виробничогоустаткування, котра означає його вдосконалення з метою запобіганнятехніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрівдо рівня сучасних вимог.

За порівняно невеликих витрат і завідносно короткий строк модернізація може забезпечити оновлення устаткування нановому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування виробничихпотужностей, збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів.Досвід багатьох підприємств України показує, що проведення комплексноїмодернізації багатьох видів виробничого устаткування збільшує йогопродуктивність на 30-50%, а зв'язані з цим витрати не перевищують половинивартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічнодоцільніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільову)модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витратна модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту.Для цього можна користуватися формулою, поставивши  у її чисельнику витрати намодернізацію замість витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування.Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт  і модернізацію, коли їхздійснюють одночасно, можна розрахувати за формулою

                 ерм = 1 –

де М – витрати на модернізацію. Прицьому величина       , що входять у формулу, треба визначати за данимимодернізованої та нової машини.

Важливим елементом процесу відтворенняосновних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобівпраці.

Визначення необхідного (економічнораціонального) щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає: 1)встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їхніх видів (груп);2) розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотриманняоптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів.За простого відтворення засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практичномає дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а за розширеноговідтворення – залежатиме не лише від нормативного строку експлуатації (нормиамортизації), а й від темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

1.3.5. Розширене відтворення основнихфондів

Нагромадження та оновлення основнихфондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народногогосподарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції йрозширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв,підприємств у цілому).

Технічне переозброєння діючогопідприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічногорозвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, щопередбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільницьвиробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації таавтоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованогота технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства єздійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнаннямвиробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючідопоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять такожбудівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрихвизнано  недоцільною. Під розширенням діючого підприємства заведено розумітиспорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів,нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних таобслуговуючих виробництв, комунікацій         тощо. До нового будівництва(новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств,що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворенняосновних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств євзаємозв'язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюютьодин одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевихвиробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкціюдіючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умовивичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючихпідприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання новихпослуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарськоїдіяльності.

 

                   Розділ 2. Визначення ефективностівикористання основних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина).

Вихідні дані для виконання курсової роботи (експерементальної).

(Варіант02).

№ п/п Показники

Одиниця

Виміру

Дані 1. Проектна потужність підприємства млн. грн. 12,00 2. Обсяг реалізації продукції млн. грн. 8,10

3.

3а.

Первісна вартість основних виробничих фондів(ОВФ)

з них, активна частина

млн. грн.

млн. грн.

5,40

4,00

4. Залишкова вартість основних виробничих фондів млн. грн. 3,70

5.

5а.

5б.

5в.

Використання ОВФ:

в першу зміну

в другу зміну

в третю зміну

млн. грн.

млн. грн.

млн. грн.

4,30

3,40

1,30

6.

6а.

Чисельність працівників

з них робітників

чол.

чол.

400

330

7.

7а.

7б.

7в.

Працювало працівників:

в першу зміну

в другу зміну

в третю зміну

чол.

чол.

чол.

210

110

80

8.

8а.

8б.

Корисний фонд робочого часу:

по плану

фактично

днів

днів

230

140

9. Тривалість зміни годин 8 10. Внутрізмінні втрати робочого часу годин 0,7 11. Річний знос ОВФ % 8,8 12. Вибуло основних виробничих фондів млн. грн. 0,43

13.

13а

Поступило ОВФ

із них нових ОВФ

млн. грн.

млн. грн.

0,45

0,20

14.

14а

Собівартість продукції

в т. ч. матеріальні витрати

млн. грн.

млн. грн.

6,10

3,80

15. Збільшення обсягу продукції у плановому році % 12,0

2.1.   Загальніпоказники.

Показникинаявності та стану ОВФ підприємства:

Первісна вартість ОВФ складає 5,40 млн. грн.

Активна частина ОВФ, тобто та, щобезпосередньо бере участь у процесі виробництва складає 4 млн. грн., тодіпасивна частина ОВФ складає:

                         5,40 – 4,00 = 1млн. 400 тис. грн.

Коефіцієнт придатності (Кпр) ОФ як економічна категоріяхарактеризує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості напевну дату. Визначаємо за формулою:

                     Кпр = Бвз / Бвп = ( Бвп – Езн) / Бвп;

де Бвп –балансова вартість ОВФ;

     Бвз– балансова залишкова вартість ОВФ;

     Езн– величина зносу ОВФ.

Тоді,         Кпр= 3,70 / 5,40 = 0,685    (або 68,5%) ;

Коефіцієнт зносу (Кзн)характеризує ступінь зносу ОФ. Він визначається за формулою:

          Кзн = Езн / Бвп = 1 – Кпр= 1 – 0,685 = 0,315   (або 31,5%);

На даному підприємстві ступінь зносу ОВФдорівнює 0,315, ступінь придатності дорівнює 0,685. Отже, дане підприємство маєще досить нові ОВФ, на що вказує невеликий ступінь їх зносу. Це позитивновпливає на роботу даного підприємства.

Показники, що характеризують рух ОВФпідприємства.

Коефіцієнтвибуття (Кв) показує, яка доля ОФ, що була на балансі підприємствана початок періоду вибула за певний період. Визначаємо за формулою:

                              Кв = Бвв / Бвп ;   

де Бвв –балансова вартість вибувших ОФ. 

Тоді,         Кв=  0,43 / 5,40 = 0,080     (або 8%);

Коефіцієнт надходження (Кп)ОФ показує, яка доля ОФ, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, щобули в експлуатації у первісній вартості ОФ). Визначаємо його за формулою:

    Кп = Бпв / Бв;         

де Бвп– балансова вартість поступивших фондів.  

Отже,        Кп = 0,45 / 5,40 = 0,083 (або 8,3%).

Коефіцієнт оновлення показує долюосновних нових фондів, які поступили на підприємство. Коефіцієнт оновлення (Кон)рахуємо за формулою:

Кон = Бвн / Бв;     

де Бвн– балансова вартість нових фондів.

Отже,         Кон = 0,20 / 5,40 = 0,037(або 3,7%).

Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОФ(Кіон) на підприємстві визначаємо за формулою:

 Кіон = Кон / Кв= 0,037 / 0,080 = 0,463    (або 46,3%).

У нашому випадку оновлення ОВФпереважає їх вибуття (це показує коефіцієнт оновлення ОФ), а це, в свою чергу, вказуєна певне нарощування ОВФ на підприємстві. Надходження ОВФ здійснюється на 8,3%новими ОВФ. Вибуття на цьому підприємстві ОВФ становить 0,080 (або 8%), іздійснюється за рахунок фізичного зносу та з інших причин.

Показники, що характеризують оснащеністьпідприємства основними виробничими фондами.

Фондооснащенність виробництва (Фз),як економічна категорія, характеризує наявність (забезпеченість) підприємстваабо його потреб в ОВФ для виробництва одиниці продукції. Визначається яквідношення величини (обсягу) ОВФ підприємства (Бвовф) до обсягувиробленної продукції (О):

       Фз = Бвовф/ О = 5,40 / 8,10 = 0,666 (або 66,6%).

Механозабезпеченість підприємства (Мз),як економічна категорія, що характеризує забезпеченість (потребу) підприємствау засобах механізації для виготовлення одиниці продукції. Обраховуємо:

Мз = Бва / О,    

де Бва– балансова вартість засобів механізації.

Отже,  Мз= 4,00 / 8,10 = 0,494   (або 49,4%).

Показники, які характеризуютьозброєність працівників ОВФ.

Фондоозброєність праці (Фз),як економічна категорія, характеризує співвідношення між балансовою вартістюОВФ до середньоспискової чисельності робітників (Чр), зайнятих унайбільшу зміну:

Фз = Бвовф / Чр= 5400000 / 210 = 25714,29 грн./чол.

Механоозброєність праці робітників (Мп),як економічна категорія, характеризує співвідношення між балансовою вартістюзасобів механізації (Бва) і чисельності робітників. Визначаємо заформулою:

Мп = Бва / Чр= 4000000 / 210 = 19047,62 грн./чол.

Показники, які характеризуютьвикористання ОВФ підприємства в часі.

Коефіцієнт використання календарногочасу (Ккч), як економічна категорія, характеризує тривалістьвикористання ОВФ на протязі року. І визначаємо:

Ккч = Рдн / Кд,    

де Рдн– число робочих днів, Кд – число календарних днів у році.

Тоді,        Ккч= 140 / 365 = 0,3836    (або 38,36%).

Коефіцієнт використання робочого часу(Крч), як економічна категорія, характеризує ступінь використанняробочого часу на протязі року і визначається за формулою:

    Крч = Чфрд /Чрдпл ,   

де Чфрд– число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл – число робочих днівзапланованих у році.

Отже,     Крч= 140 / 230 = 0,6087   (або 60,87%).

Коефіцієнт змінності (Кзм)ОФ, як економічна категорія, характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. Івизначаємо:

Кзм = ЕБві / Бв,     

де Бві– балансова вартість ОФ, яка використовується у різні зміни (Е – сума).

Отже,      Кзм= ( 4,30 + 3,40 + 1,30 ) / 5,40 = 1,667.

Коефіцієнт використання внутрізмінногочасу (Квзм), як економічна категорія, що характеризує ступіньвикористання робочого часу на протязі зміни, і визначається за формулою:

 Квзм = Чфгзм / Чгзм ,   

де Чфгзм –число годин, відпрацьованих у зміну; Чгзм – число годин зміни.

Тоді,      Квзм= ( 8 – 0,7 ) / 8 = 0,9125 ,       (або 91,25%);

де 0,7 –внутрізмінні втрати робочого часу (у годинах).

Інтегральний коефіцієнт використання часу (Кін), якекономічна категорія, характеризує ступінь використання ОВФ у часі. Івизначаємо його за допомогою дубутку відповідних коефіцієнтів використання ОВФ:

Кін= Ккч х Крч х Кзм х Квзм = 0,3836 х0,6087 х 1,667 х 0,9125= 0,3552;

Коефіцієнт використання календарногочасу дорівнює 0,3836, а це не входить в нормативний проміжок (0,65 – 0,70),отже потрібно впроваджувати такі заходи, за допомогою яких вдалося б підвищитивикористання календарного часу, в результаті чого підвищувалась ефективністьвикористання ОВФ. Використання робочого часу характеризується коефіцієнтомвикористання робочого часу, який в даному випадку рівний 0,6087. Робочий час напідприємстві використовується не повністю, що впливає на ефективністьвикористання ОВФ. Протележне спостерігається по використанню внутрізмінногочасу – 0,9125. Ефективність використання ОВФ складає 0,3552; це впливає нафективність ведення виробництва.

Узагальнюючі показники.

Фондовіддача (Фв), як економічне категорія, характеризуєобсяг продукції у грошовому виразі, що виробляється на одиницю ОВФ. Визначаємоїї:

Фв = О / Бвовф = 8,10 / 5,40 = 1,5   (грн./грн.).

Фондовіддача по активній частині ОВФ (Фва) визначаємо:

Фва = О / Бваовф ,              

де Бварвф– балансова вартість активної частини ОВФ.

Отже,       Фва= 8,10 / 4,00 = 2,025   (грн./грн.).

Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ (Квс) визначаємо заформулою:

 Квс = О / Ар ,       

де Ар –річна сума амортизаційних відрахувань.

Тоді,    Квс = 8,10 /(5,40 х0,088) = 17,045 (грн./грн.)

По узагальнюючим показникам можназробити висновок, що ОВФ використовуються досить ефективно, особливо їх активначастина.

Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФпідприємства в часі.

 Методичні рекомендації по економічному обгрунтуванню заходів пополіпшенню використання ОВФ на підприємстві в часі.

3.1   .  Підвищення ефективності використання річногоробочого часу.

Величина робочого часу використанняОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року,забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами,організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективністьвикористання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річногоробочого часу.

Щоб підвищити його рівень і,відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ,необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищенняїх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування,ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічнимита трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількостіреалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшититерміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно,обов”язково вплине на рівень ефективності виробництва.

Для підвищення ефективностівикористання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведеннянаступних заходів:

-    покращення сервісно-технічного обслуговуванняосновних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтнихбригад підприємства;

-   забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин іремонтним інструментом та відповідним обладнанням.

 Потрібно розширювати зв”язки зпідприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновленняремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботипостачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальномустимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте ізацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використанняОВФів.         

На основі запроектованих заходів,припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%.

Визначимо загальну величину збільшенняробочого часу використання ОВФ у плановому році:

/>     Рч = Рчб х Дрч  ,   

/>де   Рч– приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб – фактичнийробочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч – величиназбільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотківвід величини базового року).

/>  Рч= 140 х 0,05 = 7  (днів);

Визначаємо коефіцієнт використанняробочого часу у плановому році:

/>Крч = ( Рчб +    Рч ) / Рчпл,    

де Рчпл– плановий (можливий) робочий час використання ОВФ;

Отже,   Крч= ( 140 + 7 ) / 230 = 0,6391.

/>/>Визначаємозбільшення числа змін використання ОВФ підприємства  у плановому році зарахунок збільшення робочого часу:

/>    Змпл = Кзм х     Рч , 

де  Змпл– приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм – коефіцієнтзмінності використання ОВФ у базовому році.

/>Отже,            Змпл = 1,667 х 7 = 11,669   (змін).

/>Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівнізмінності їх використання:

Змпл = Рчб х Кзм+     Змпл  ,    

де Змпл– величина змін використання ОВФ у плановому році;

Отже,   Змпл= 140 х 1,667 + 11,669 = 245,05 .

Тепер визначимо приріст обсягувиробництва продукції підприємства за рахунок річного  робочого часу використанняОВФ:

/>/>/>  Орчпл= ( Об / Змб ) х    Змпл ,            

де  Орчпл– приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочогочасу використання ОВФ, Об – величина обсягу виробництва продукції убазовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році.

/>     Орчпл = ( 8100000 / (140 х 1,667 )) х 11,669 = 405000 (грн).

/>/>Такожвизначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із підвищеннямефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативудодаткових витрат на 1 тисячу гривень. Активної частини ОВФ – 0,1 грн. удодаткову зміну:

/>/>/>     Дрч= Бвак х     Сзм х      Змпл ,     

/>де    Дрч – додаткові витрати, пов”язані із збільшеннямрічного робочого часу використання ОВФ, Бвак – балансова (первісна)вартість активної частини ОВФ;     Сзм – додаткові витрати, вгривнях на 1 тисячу гривень балансової вартості активної частини ОВФ удодаткову зміну.

    Дрч = 4,00 х 0,1 х11,669 = 4,668 (тис.грн.).

Визначаємо зниження собівартостіпродукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційнихвідрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн.обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою:

Д а/ві = (Бві хА) / Оі ,  

де  Да/Ві– доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Бві– балансова вартість ОВФ в і-му році, А- норма річних амортизаційнихвідрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.

Отже, долярічних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становитиме убазовому році:

Да/Вб = (5400 х0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.)

У плановомуроці:

Да/Впл = (5420 х0,088) / (8100 + 405) = 0,0561 (грн./грн.).

Балансова вартість у плановому роцідорівнює 5420 (5400-0,43+0,45).

Економія витрат виробництва за рахунокзменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:

/>/>   А/Впл= (Да/Вб – Да/Впл) х Опл ,     

де  А/Впл– економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсягвиробництва продукції, Опл – річний обсяг виробництва продукції уплановому році.

/>  А/Впл = (0,0586 – 0,0561) х 8505 = 21,2625 (тис. грн.).

Економія собівартості продукціїпідприємства у плановому році рівна:

/>/>/>   Срч=     А/Впл -     Дрч,  

/>де   Срч – зниження собівартості продукції за рахунокзбільшення робочого часу використання ОВФ.

/>  Срч= 21,2625 – 4,668 = 16,5945 (тис. грн.).

3.2.      Підвищення ефективності використаннявнутрізмінного часу.

В процесі виробництва продукції напідприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання ОВФ.Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічнийстан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та іншіорганізаційно-господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часувикористання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції –пропорційно втратам внутрізмінного часу.

Щоб зменшити внутрізмінні втратиробочого часу використання ОВФ на підприємстві, і, відповідно, тим самимпідвищити коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу, необхідноздійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання таінші господарсько-технічні заходи. Проведення комплексу заходів по підвищеннюкоефіцієнта використання внутрізмінного часу дозволить зменшити втративнутрізмінного робочого часу в межах 5-20%%. Проте проведення комплексу заходівпо підвищенню ефективності використання внутрізмінного часу потребує додатковихвитрат підприємства.

/>На основі запроектованих заходів визначаємо величину зменшеннявнутрізмінних втрат робочого часу використаня ОВФ підприємства (у відсотках).Візьмемо, наприклад, зниження втрат робочого часу протягом зміни (   ВЗЧпл)на 9% (внаслідок проведених нами заходами).

/>/>Визначимозагальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФпідприємства у плановому році:

/>/>     ВЗРЧпл= (ВВЗЧб х    ВЗЧпл) х РЧпл х Кзм ,   

/>де   ВЗРЧпл – загальна величина зменшення втратвнутрізмінного часу, ВВЗЧб – втрати внутрізмінного часу використанняОВФ у базовому році (години),      ВЗЧпл — величина зменшення втратвнутрізмінного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотки), Кзм– коефіцієнт змінності.

    ВЗРЧпл = 0,7 х 0,09 х146,3 х 1,667 = 15,36  (годин).

/>По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінногоробочого часу у відсотках становитиме:

    ВЗРЧпл =((0,7х0,9х146,3х1,667)/(146,3х1,667х 8)) х 100% = 0,79%.

Визначаємо збільшення обсягувиробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часувикористання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничийдосвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрізмінного часу:

/>/>/>    Овзч = Об х    ВЗРЧпл,            

/>/>де  Овзч– збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втратвнутрізмінного робочого часувикористання ОВФ, Об – обсяг виробництвапродукції у базовому році,   ВЗРЧпл – величина зменшення втратвнутрізмінного часу (відсотки).

Отже,      Овзч= 8100000 х 0,0079 = 63990  (грн.);

Можемо визначити додаткові витратипідприємства, пов”язані із зменшенням втрат внутрізмінного часу використанняОВФ. Розрахунок ведеться із нормативу витрат на 1 тсячу грн. активної частиниОВФ на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу – 0,4гривні:

/>/>/>   Двзрч= Бвак х     Свзрч х     Взч  ,

/>де  Двзрч – додаткові витрати підприємства, пов”язані іззниженням втрат внутрізмінного робочого часу.    Свзрч   - додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу.

/>Отже,           Двзрч = 4,00 х 0,4 х 0,79 = 1,264   (тис. грн.);

Визначаємо зниження витрат виробництвапродукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційнихвідрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн.обсягу продукції, і визначається за формулою:

Да/Ві = ( Бвіх А ) / Оі,      

де  Да/Ві– доля амортизаційних відрахувань собівартості на одиницю обсягу продукції і-гороку, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А- доля (норма)річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукціїв і-му році.

Отже, долярічних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить:

у базовомуроці   Да/Вб = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.).

 у плановомуроці:

Да/Впл = (5420 х 0,088) /(8100 + 63,99) = 0,0584 (грн./грн.).

/>Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукціїстановитиме (у тис. грн.):

  А/Впл = (Да/Вб– Да/Впл) х Опл = (0,0586 – 0,0584) х8163,99 = 1,6328;

/>/>/>Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втратвнутрізмінного часу буде складати:

/>    Свзрч =   А/Впл -   Двзрч  ;  

де   Свзрч– величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втратвнутрізмінного робочого часу використання ОВФ.

/>    Свзрч = 1,6328 – 1,264 = 0,369 (тис.грн.).

/>Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановомуроці:

Квз = (Тзм -   Вз) / Тзм;  

/>де Тзм– тривалість зміни,    Вз – витрати внутрі-мінного часу.

Отже,  Квз= (8 – (0,7 х 0,91)) /8 = 0,9204

3.3.  Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничихфондів.

Змінність використання ОВФхарактеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінностівикористання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливоактивної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукціїпідприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ,можливо на основі впровадження комплексу технічних таорганізаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічногостану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовимиресурсами, поліпшення організації виробництваі праці тощо. Як свідчитьвиробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити зміністьвикористання ОВФ на 5 – 30%% в рік. В практиці збільшення змінності використанняОВФ відбувається в першу, другу чи третю зміни роботи підприємства. Проте,впровадження запроектованих заходів по збільшенню змінності використання ОВФплтребує додаткових витрат, які необхідно врахувати при визначенні ефективностівикористання цих фондів.

На основі запроектованих заходівбудемо визначати величину збільшення тривалості використання ОВФ напідприємстві, а також в яку зміну буде збільшуватись тривалість використаннятаобсяг ОВФ. Визначимо величину збільшення змінності використання ОВФ напідприємстві. До розрахунків  приймемо, що додатково буде використовуватисяОВФів:

-    у першу зміну – 100 тис. грн.

-    у другу зміну – 75  тис. грн.

-    у третю зміну – 50 тис. грн.

Тобто обсягвикористання – 225 тис. грн. ( 100 + 75 + 50 );

/>/>Виходячи із наведенихданих, збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ становитиме:

/>      КЗМпл = Е    Бві / Бв ,    

/>/> де      КЗМпл– збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ ,     Бві –балансова вартість приросту ОВФ підприємства (Е – сума).

Отже,      КЗМпл = (100 + 75 + 50) /  5400 = 0,042.

/>Визначаємо коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році:     КЗМпл = КЗМб +     КЗМпл  ,     

/>де КЗМбі       КЗМпл – коефіцієнти змінності використання основнихвиробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках.

Отже,     КЗМпл= 1,667 + 0,042 = 1,709.

Визначаємо число змін використання ОВФу плановому році із збільшенням коефіцієнта змінності:

Змпл = РЧпл хКЗМпл ,    

де Змпл –число змін використання ОВФ у плановому році, РЧпл – робочий часвикористання ОВФ у плановому році, КЗМпл – коефіцієнт змінностівикористання ОВФ у плановому році.

Отже,    Змпл= 146,3 х 1,709 = 250    (змін).

Визначаємо збільшення обсягувиробництва продукції у зв”язку із збільшенням коефіцієнта змінності використанняОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну убазовому році:

/>/>    ОЗМпл= ( Об / Змб ) х    Змпл  ,     

/>/>/>де  ОЗМпл– збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнтазмінності (у тис.грн.), Об – обсяг виробництва продукції у базовомуроці, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році,    Змпл– приріст числа змін використання ОВФ у плановому році (     Змпл =Змпл – Змб ).

/>Отже,       ОЗМпл  = (8100 / (1,667 х 140)) х (250 – (1,667 х 146,3)) = 212,334.

Визначаємо додаткові витратипідприємства, пов”язані із збільшеням коефіцієнта змінності використання ОВФ.До них відносять витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, наорганізацію робіт при багатозмінній роботі обладнання,організаційно-господарські витрати тощо. Величину цих витрат можна визначити наоснові нормативу витрат, які необхідні для організації робіт при багатозміннійроботі підприємств – 1 тис. грн. на одну зміну в рік:

/>/>/>    Дзм =     Змпл х     Сзм ,     

/>/>де    Дзм – додаткові витрати, пов”язані із збільшенням коефіцієнтазмінності використання ОВФ,     Сзм – норма витрат з розрахунку наодну зміну використання ОВФ підприємства в рік.

/>Отже,     Дзм = 6,1179 х 1 = 6,1179  (тис. грн.).

Визначаємо величину зниження витрат навиробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахуваннь увартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

Да/Ві = (Бвіх А) /Оі ,    

де  Да/Ві– доля амортизаційних відрахуваннь у вартості у одиниці продукції, Бві– балансова вартість ОВФ підприємства, А – середньозважена річна доляамортизаційних відрахуваннь, Оі – обсяг виробництва продукції в і-муроці.

Доля річних амортизаційнихвідрахуваннь в одиниці вартості продукції становить:

у базовомуроці   Да/Вб = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586(грн./грн.).

у плановомуроці Да/Впл =(5420 х 0,088) / (8100 + 212,334)=0,0574(грн./грн.).

/>Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсягвиробництва продукції становитиме (у тис. грн.):

   А/Впл = (Да/Вб– Да/Впл) х Опл =(0,0586-0,0574)х8312,334=9,975.

Економія собівартості річного обсягувиробництва продукції підприємства у плановому році:

/>/>/>   Сзмпл=   А/Впл -     Дзм = 9,975 – 6,1179 = 3,857 (тис. грн.).

Визначаємо величину додаткових робочихмісць у зв”язку із збільшенням змінності використання ОВФ на підприємстві.

Збільшення змінності використання ОВФ призводить до збільшення робочихмісць, а це відповідно, у свою чергу, веде до збільшення чисельностіпрацівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівниківпідприємства у зв”язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФпідприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будутьдодатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботипідприємства і фондоозброєності праці працівників:

/>/>     Чп= Е      Бві / Фп ,

/>/>де  Чп– додаткова потреба підприємства у працівниках (чоловік),  Бві –балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну(гривень), Фп – фондоозброєність праці працівників підприємства(гривень).

/>Отже,        Чп = 225000 / 25714,29 = ~ 9 (чол.)

в тому числі впершу зміну:

/>                   Чп1 =  100000 / 25714,29 = ~ 4 (чол.)

в другу зміну:

/>                    Чп2 = 75000 / 25714,29 = ~ 3 (чол.)

/>в третю зміну:

                    Чп3 = 50000 / 25714,29 = ~ 2 (чол.) 

3.4.    Підвищення ефективності використання календарногочасу.

Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі рокухарактеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, колипідприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунокполіпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінностівикористання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використаннякалендарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу.

 Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ напідприємстві може досягнутися за рахунок скорочення тривалості технічногообслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування таремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонтуОВФ тощо.

За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходівдозволяє збільшити фонд робочого часу на 8 – 12 %.

Припустимо, що проведені на підприємстві заходи по підвищеннювикористання календарного часу дозволили збільшити фонд робочого часу на  8 %.

Проте, впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використаннякалендарного часу потребує додаткових витрат підприємства.

Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використанняосновних виробничих фондів:

/>/>     Рч= РЧпл х    Двч,

/>/>  де    Рч– збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), РЧпл –розрахований фонд робочого часу на плановий період (днів),      Двч –величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованихзаходів (у відсотках).

/>/>Отже,        Рч = 230 х 0,08 = 18,4  (днів).

Визначаємочисло додаткових змін використання ОВФ (   ЗМкч) підприємства:

/>/>   ЗМкч =     Рч х Кзм = 18,4 х 1,709= 31,45  (змін).

/>/>Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунокзбільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числазмін у плановому році:

  Окч= (Опл /ЗМпл) х     ЗМкч.

/>/>/>Опл= Об +   Орчпл +   Овзч +  ОЗМпл=8100+405+63,99+212,334 = 8781,324;

/>/>ЗМпл= Змпл +     ЗМкч = 250 + 31,45 = 281,45; 

Отже,       Окч = (8781,324 / 281,45) х 31,45 = 981,25 (тис. грн.).

/>/>/>Визначаємододаткові витрати підприємства, пов”язані із збільшенням коефіцієнта використаннякалендарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат наці цілі – 600,0 грн. в кожну зміну за рік.

  Дкч=     ЗМкч х      Скч,      

/>/>   де Дкч– додаткові витрати, пов”язані із збільшннням коефіцієнта використання календарногочасу (грн.),  Скч – додаткові витрати з розрахунку на одну зміну врік, (грн.).

/>Отже,     Дкч = 31,45 х 0,6 = 18,87  (тис. грн.).

Визначаємозниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних амортизаційнихвідрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн.продукції:

Да/Ві= (Бві х А) / Оі,   

де Оі– обсяг виробництва продукції у базовому і плановому році.

Отже,   доляцих витрат у базовому році складе: Да/Вб = 0,0586;

У плановомуроці:

Да/Впл= (5420 х 0,088) / (8781,324 + 981,25) = 0,0489 (грн./грн.).

/>Зменшеннярічних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукціїстановитиме (у тис. грн.):

/>   А/Впл= (   Да/Вб – Да/Впл)хОпл= (0,0586-0,0489)х9717,526=94,7

(Опл=    Окч + Опл).

/>Економіясобівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому роцібуде становити:

/>/>   Скч=     А/Впл -     Дкч = 94,7 – 18,87 = 73,45(75,83) (тис.грн.).

Визначаємокоефіцієнт використання календарного часу ОВФ (Ккч):

/>/>/>Ккч=  ((Рчб +  Рч) +    Рч) / ККД ,    

де      Рч– в першому випадку – приріст робочого часу використання ОВФ, у другому випадку– збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), ККД – кількістькалендарних днів.   

Отже,     Ккч= ((140 + 6,3) + 18,4) / 365 = 0,45.

Визначаємопотребу підприємства в додатковому персоналі у зв”язку із збільшеннямкоефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часувикористання ОВФ підприємства.

/>Ця потреба вдодатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ (   Чп) у зв”язку іззбільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи ізфондоозброєності праці на підприємствах, балансової вартості ОВФ, щовикористовуються у різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів узв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу:

/>/>     Чп= (Е Бві / Фп) х (    ЗМкч / ЗМпл) ,   

/>де Бві – балансова вартість ОВФ, що використовуються в і-тузміну (грн.), (Е – сума),     ЗМкч – число додаткових змінвикористаня ОВФ у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарногочасу (змін), Фп – фондоозброєність праці (грн.), ЗМпл –число змін використання ОВФ у плановому році (змін).

/>    Чп = ((4300 + 3400 + 1300) / 25,71429) х (31,45 / 250)=44 (чол.).

/>В тому числі в першу зміну:

Чп1= (4300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 21 (чол.).

В другузміну:

/>Чп2= (3400 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 17  (чол.).

В третюзміну:

/>Чп3 = (1300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 6 (чол.).

3.5.    Аналіз одержаних результатів.

Напідставі результатів економічного обгрунтування заходів по підвищеннюефективності використання ОВФ підприємства слід зробити аналіз ефективностізапроектованих заходів.

Поліпшеннявикористання ОВФ дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсягвиробництва продукції за тих же наявних ОВФ на підприємстві.

Показники

Величина

коефіцієнтів

Зростання

коефіцієнтів

Додаткові

витрати

тис.

грн.

результати /> збільш. обсягу прод.  тис. грн. зниж. собів. прод. тис. грн. збільш робоч. місць чол. /> Базовий рік

Плановий

рік

/> 1.підвищення коефіціє-нта викор робочого часу 0,6087 0,6391 0,0304 4,668 405 16,6 /> 2. підвищ. коефіцієнта викор внутрізмін. часу 0,9125 0,9204 0,0079 1,264 63,99 0,369 /> 3. підвищення коефіці-єнта змінності 1,667 1,709 0,042 6,1179 212,33 3,857 9 /> 4. підвищ. коефіцієнта викор. календарн. часу 0,3836 0,45 0,0664 18,87 981,25 75,83 44 /> Разом 30,92 1662,57 96,656 53 /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

 

Такимчином, поліпшення використання ОВФ забезпечує економію капітальних вкладеньпідприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництвадодаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році:

/>/>   К=     Опл / Фвб ,

/>/>де    К- економія капітальних вкладень,    Опл – обсяг додатковоїпродукції в плановому році, Фвб – фондовіддача у базовому році.

/>Отже,       К = 1658,04 / 1,5 = 1105,36 (тис. грн.).

                          4.   Вплив підвищення ефективності використання ОВФ на господарську діяльністьпідприємства

Основнівиробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази,від рівня її використання залежать результати господарської діяльностіпідприємства.

Поліпшеннявикористання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективностівиробництва, яке полягає в зниженні витрат живої і уречевленної праці, а посумі собівартості продукції, оскільки значна сума витрат виробництва, якіутворюють собівартість продукції, пов”язана із використанням ОВФ напідприємстві.

Показники Одиниц.  виміру Базовий рік Приріст аб-солютний Віднос-ний Плановий рік Проектна потужн. підприемства млн. грн 12,00 - 12,00 Обсяг реалізації продукції млн. грн 8,10 1,66257 20,5 9,76257 Освоєння проектної потужності % 67,5 13,85 20,5 81,35 Балансова вартість ОВФ млн. грн 5,40 0,02 0,37 5,42 Фондовіддача грн./грн. 1,5 0,3079 20,53 1,8079 Чисельність працівників Чол. 400 53 13,25 453 Продуктивність праці млн. грн 0,02025 0,0013 6,42 0,02155 Собівартість продукції млн. грн 6,10 1,1794 19,33 7,2794 Витрати на 1грн реалізов. продук млн. грн 0,7531 -0,0075 -0,99 0,7456 Середня заробітна плата Грн. 479,17 14,81 3,09 493,98 Прибуток млн. грн 2 0,48317 24,16 2,48317 Рентабельність виробництва % 32,79 1,32 4,03 34,11

 

/>Фондовіддачана даному підприємстві зросла на:

   Фпл= 1,66257 / 5,40 = 0,3079 (грн./грн.).

Тоді уплановому році вона становитиме:

Фпл= 1,5 + 0,3079 = 1,8079 (грн./грн.).

Продуктивністьпраці у плановому періоді складатиме:

Пп= 9,76257 / 453 = 0,02155; (у базовому році – 8,10 / 400 = 0,02025).

Змінусобівартості у плановому періоді визначаємо слідуючим чином:

Спл = (Сб / Об) х (Опл — зниження собівартостіпродукції) =

= (6,1 /8,1) х (9,76257 – 96,656) = 0,7531 х 9,665914 = 7,2794(млн. грн.)

/>Отже, абсолютна зміна собівартості у порівнянні з базовою будестановити:

   Спл= 7,2794 – 6,10 = 1,1794 (млн. грн.).

Витратина 1 гривню реалізованої продукції у плановому періоді будуть становити:

В1грн =7,2794 / 9,76257 = 0,7456, (у базовому – 6,10/8,10);

З цьоговидно, що на 1 грн. реалізованої продукції затрати у плановому періодізменшилась на 1,288 %, а за рахунок того, що збільшився обсяг виробництвапродукції на 20,5 %, а загальна собівартість зросла на 19,33 %.

Тодісередня заробітна плата у базовому році складатиме ( грн.):

ЗПбаз= (Сбаз – МВ) / (Чпбаз х 12), тобто:

ЗПбаз= (6,1 – 3,8) / (400 х 12) = 2300000 / 4800 = 479,17 грн.

Заробітнаплата у плановому році середня складатиме:

ЗПпл= (Спл – ((МВ / Об) х (Опл + додатковівитрати))) / (Чппл х 12);

ЗПпл= (7,2794 – ((3,8 / 8,1) х (9,76257 + 0,03092))) / (453 х 12) = 493,98(грн.)

Прибуток визначаємо:

ПРИБ = О – С,тобто у базовому році прибуток складатиме:

ПРИБб= Об – Сб = 8,1 – 6,1 = 2 (млн. грн.)

У плановомуперіоді ПРИБпл = Опл – Спл = 9,76257 – 7,2794=2,48317  млн.

Визначаєморентабельність:

РЕНТ = (ПРИБ/ С) х 100%, тобто у базовому році рентабельність дорівнює:

РЕНТб= (ПРИБб / Сб)х 100 = (2 / 6,1) х 100 = 32,79%;

РЕНТпл =(ПРИБпл /Спл) х 100 = (2,48317 / 7,2794) х 100 = 34,11%.

           За рахунок підвищення ефективності використання ОВФ продуктивність праці зрослана 6,42 %, а середня зарплата зросла на  3,09 %. Отже, вище вказані заходи попідвищенню ефективності використання ОВФ виправдали себе: прибуток підприємствазріс на 24,16 %, рентабельність виробництва зросла на 4,03 %.

                              Висновки.

Підвищенняефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливимрезервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значначастина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов”язана ізвикористанням ОВФ на підприємстві.

У своїйкурсовій роботі я підвищував ефективність використання ОВФ за рахунок:

-    підвищення використання річного робочого часу;

-    підвищення коефіцієнта змінності;

-    підвищення використання внутрізмінного часу;

-    підвищення використання календарного часу.

Зарахунок першого заходу я досяг збільшення обсягів виробництва на405тис.грн., внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 16,6тис.грн.

Зарахунок підвищення коефіцієнта змінності я досяг збільшення виробництва обсягіввиробництва продукції на 212,33 тис. грн., внаслідок чого зменшиласьсобівартість продукції на 3,857 тис. грн., а чисельність робітників зросла на 9чоловік.

Зарахунок підвищенні використання внутрізмінного часу я досяг збільшення обсягіввиробництва продукції на 63,99 тис. грн., собівартість продукції знизилась  на 0,369 тис. грн.

Зарахунок підвищення використання календарного часу досягнуто збільшення обсягіввиробництва продукції на 981,5 тис. грн., собівартість продукції знизилась на75,83 тис. грн., а чисельність робітників збільшилась на 44 чоловіки.

Взагальному збільшилось виробництво продукції на 1,61754  млн. грн., що більше10 процентів (збільшення обсягу продукції в плановому році) від проектноїпотужності підприємства, тому підприємству потрібно шукати нові ринки збутуцієї продукції. Загальна ефективність виробництва на нашому підприємстві(дивимось по зростанню прибутку підприємства) зросла на   483 тисячі 170 грн.,тобто на 24,16 %.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1.Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) –К.: Заповіт, 97р.

2.   Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ,“Вікар”, 2001р.

3.  Економіка підприємства. Підручник. За загальноюред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. – Київ, 2001 р.

4.  Самуельсон П. Економіка. Львів., Світ. 1993 р.

5.  Методичні вказівки (методички №№ 067-135, 067-136).