Реферат: Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства
Відкритий міжнародний університетрозвитку людини
Кафедра облік і аудит
Контрольна робота на тему
1.Основні етапи господарськогорозвитку первісного суспільства.
2.Економічні здобуткитрипільської культури.
Виконала студентка
Київ – 2003 р.
Основні етапи господарського розвиткупервісного суспільства.
План.
1. Вступ.
2. Етапи господарськогорозвитку первісного суспільства
2.1. Кам' яний вік.
2.2. Вік міді та бронзи.
2.3. Залізний вік.
3. Висновок.
4. Список використаної літератури.
1.Вступ.
Територія,яка належить українському народові, починаючи від доби найстаршого кам'яноговіку — палеоліту — й до наших часів, ніколи не залишалася пустою.«Покоління людей виростали одне по одному. Над краєм пролітали хуртовини,війни, але покоління від поколінь переймали здобуткипопередніх надбань і передавали їх своїм нащадкам. Культурне життя наукраїнських землях не переривалося ніде,ніколи.» Так характеризує історичний процес йа території України один ізвидатніших археологів України, проф. Петро Курінний.
Одним із головних завдань історичної наукиє вивчення закономірностей розвитку людського суспільства та поділ процесівеволюції матеріальної, соціальної і духовної культури на основні, якісно відмінніодин від одного періоди, іншими словами, створення історичної періодизації
Ще давньокитайські і давньоримські філософи помітилипослідовність у використанні каменю, бронзи (міді) і заліза для виготовленнязнарядь праці та зброї на певних етапах історичного розвитку. Проте наукове обгрунтування цього спостереження булодане лише наприкінці XIX ст., коли був запропонований поділ історії суспільствана кам'яний, бронзовий та залізний віки, що послідовно змінювали один одного.
2. Етапи господарського розвитку первісногосуспільства.
2.1. Кам 'яний вік.
Палеоліт
Біля600 000 років тому значна частина України була вкрита льодовиками. Першезледеніння не досягло меж України, але друге своєю південною межею пройшлонедалеко від Полісся та Чернігівіцини. Трете зледеніння захопило вже значнучастину України. Льодовики дійшли до підніжжя Карпат. Два величезних язики спускалисядо Дніпра, до Кременчука, та до Дону, устя Хопра та Медведиці. Льодова масаповолі посувалася на південь, проходячи від 3 до 5 км. на рік, в залежності відрельєфу місцевости. Величезні камені виривала вона з землі, відривала відгірських масивів і несла з собою, вигладжуючи їх по дорозі. Такими каменями,валунами, позначився кінець льодовика. У Києві, наприклад, лежить великий-валуніз Фінляндії, менші валуни зустрічаються на полях Катеринославщини. В селі СухіГорби на Лубенщині залишилися брили червоного граніту. Коли льодовики танули,на поверхні землі, звільненій від льоду, зароджувалося життя: з'являлися флората фауна. Вони не були подібні до сучасних. Ліси кедрів,ялин, смерек, сосен вкрили територію України. Сибірський носоріг, печернийведмідь, печерний лев, мамут, бізон, слон-тригонтерій, гігантський олень — цеголовні представники фауни тих часів. Тоді ж на території України з'явилась ілюдина. Існування ліодини доводять рештки самої людини та знаряддя, примітивнозроблені з каменю. Ця доба має назву «доби каменя». Найдавніша називається«давньокам'яною добою», або палеолітичною. (Ця назва походить від грецькихслів: «палеос» — давній та «літос» — камінь.) Довгий час у науці пануваладумка, мовляв, в Україні людина з'явилася значно пізніше, ніж у Західній Евроігі,і що в Україні не було палеоліту. Тому перша знахідка палеолітичних знарядьразом із кістками мамутів, викрита на території України в 1871 р. Ф. І.Камінським біля села Гонців на Полтавщині, справила велике враження в науковихколах. Після того на території України було зроблено багато знахідок того жроду. Пам'ятки палеолітичної доби знаходять здебільшого у так званих«стоянках»- «сгійбишах», де людина перебувала більш-менш довгий час, та у«майстернях» — місцях, де був відповідний до вимог техніки людини камінь. Знього людина виробляла свої знаряддя й залишала уламки каменя. Палеолітподіляється на кілька періодів, які позначаються за назвами тих місцевостей, девперше було їх знайдено. Найдавніша палеолітична доба — Шельськахарактеризується масивними мигдалевидними кам'яними ручними рубилищами.Датується вона приблизно 200 000 років до Хр., коли, між періодами двохзледенінь, було в Европі тепло. Деякі археологи, як от І. Г. Шовкопляс,Я. Пастернак, відносять до Шельської доби знахідки біля с. Лука-Врублевська вПодністров'ї Інші археологи, серед них В. Щербаківський, А. Л. Монгайт та інші,ставляться скептично до цього і вважають речі Луки-Врублевської пізнішої доби.Аналогічні речі знайдено на півдні Англії, на верхів'ях Рони, Райну, Дунаю. Більшематеріялів (і певнішого характеру) про людність України стосуються наступноїдоби — Ашельської. Вона збігається з наступом на Україну льодовика. Підсоннязмінюється, зникають теплолюбні тварини, людина шукає захисту від холоду впечерах, гротах. Вона полює на звірів, м'ясо яких споживає, а з шкір робитьодяг. До цієї доби на Україні належать стоянки на Дніпрі, в урочищах Круглий,Ненаситець, у с. Буремка, на Сулі. Наступна доба — Муст'єрська, що датуєтьсябіля 100 000 років до Р. X., припадає на найбільше зледеніння в Україні, 3тварин живуть мамути, шерстисті носороги, зубри, дикі коні, північні олені,ведмеді, гієни тощо. До цієї доби стосується вже багато пам'яток перебуваннялюдини в Україні. В. М. Щербаківський вважав, що людина з'явилася в Українітільки за Муст'єрської доби. Територія, де перебувала людина, дуже обширна: напівдень від Пинських болот, басейну Десни, до Сіверського Дінця. Пам'яткиперебування людини знайдено в Чернігівщині (біля Деркуль), на Дніпрі (Кодак,Запоріжжя), на Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка) тощо.Вдосконалюється техніка обробки каменю, ручні рубила замінюють конечники,скребла. Вживають також кістки тварин як голки, вила.
Доцієї доби належить найбільше відкриття, яке зробило будь-коли людство: вмінняздобувати вогонь. Людина користувалася з нього для огрівання й освітленняжитла, для печення та варення їжі. Глиняного посуду ще не було, і людинавикористовувала для варення черепи тварин. До цієї доби належать житла людини вземлянках. Так, у Києві на Кирилівській вулиці знайшов археолог В.В. Хвойка селище з землянками та рештками 70 мамутів. Решток людини цієї добине знайдено в Україні, але у Криму, в печері Кіїк-Коба, серед крем'яних знарядьмуст'єрського типу та кісток тварин знайдено такі рештки; руку та кісткидитини. Типом ця людина належить до «неандертальського», названого так зарічкою Неандер, у Німеччині, де вперше було знайдено її череп. Неандертальськалюдина була невелика на зріст, присадкувата, з низькочолим черепом, великиминадбрівними дугами. Можливо, вона ще не володіла розчленованою мовою. Але цянеандертальська людина вже відчувала існування вищої сили, що керує життям, інамагалася привернути до себе її увагу та прихильність. Так постали складнімагічні заходи. До цієї доби стосуються й початки вірувань у містичнихпредків людини, «тотеми». Таким предком могли бути тварини, рослини, каменітощо. Пережитки цих тотемічних уявлень збереглися до наших часів у мистецтві, вбайках, казках, піснях. За цієї доби вперше констатовано ритуальні похованнямерців, здебільшого в
самих селищах. При покійниках ставили їжу та різне знаряддя. Пізній палеолітподіляється теж на три доби; Оріньякську, Со-Яютрейську та Мадленську. За часпізнього палеоліту людність зайняла вже широкі простори в Европі: Францію, Іспанію,Баварію, Бельгію, Саксонію, Чехію, Білорусь, Україну, Крим, Кавказ. На півночі— фінські землі: верхів'я Волги, Перміцину до Уралу. В той же час «намічаєтьсярізниця культур південної та північної Европи: на півночі не було культурСолютрейської та Мадленської, які дали такі цікаві пам'ятки на півдні. На базіОріньякської культури — першої форми пізнього палеоліту — розвивалася т. зв.Сві- дерська культура (названа від села Свідра Велька, біля Варшави), яку можнавважати основою балтонордійської культури. В Україні дуже багато знахідокпізнішого палеоліту (епохи: Оріньякська, Солютрейська, Мадленська). Крім гротівта печер, людина мешкає в житлах типу куреня. Стіни їхні обставлено кісткамимамутів — іклами та лопатками — і вкрито шкурами тварин.Найвидатніші з знахідок: Деркул у басейні Сіверного Дінця, Пушкарі наНовгород-Сіверщині, Чулагів на Десні, Колесниково на Сівер. Дінці,Старий Кодак біля Катеринослава, Гонці на Удаю, Мізин на Новгород-Сіверщині,Кирилівська в Києві, Довгоничі біля Овруча, Фастів, Дубова Балка тощо.
Починаючи з Муст'єрської доби, як сказано вище, в пам'ятках палеоліту знаходятьбагато вказівок на існування віри людини у вищу силу, на бажання ії привернутиїй допомогу різними знаками й зображеннями та магічними причаровуван- нями Зцим пов'язані переважно пам'ятки мистецтва, яких було дуже багато. Так, булифігурки жінок (Гонці), тварин, пташок, малюнки та різьблення на стінах (напр.,с. Озаринці на Поділлі, Кам'яна могила біля Мелітополя, різьба на мамутовихіклах Кирилівської стоянки в Києві, пташки та орнаменти браслетів, меандром уМізині на Новгород-Сіверщині тощо). Взагалі Мізинська стоянка, досліджена Ф. К.Вовком, Л. X. Чикаленком та іншими видатними археологами, дає дуже багато.Серед величезного числа виробів з каменю та кости заслуговують на особливуувагу фігурки пташок, вкриті геометричним орнаментом, браслети з ікол мамута йінші різьблені речі. На них — найстарший в історії мистецтва орнамент меандра,але поставлений похило, навкоси. До Мадленської культури належить чималомистецьких виробів, наприклад, у Костенках знайдено 43 статуетки. Від цієї добизалишилися поховання й рештки людини. Це вже ненеандертальська примітивна людина, а людина кроманьйонського типу, яка маловідрізняється від сучасного європейця. Вона трималася просто, вертикально, рукиії рухалися вільно. Вона володіла мовою. Підбиваючи підсумки, треба сказати, щоза доби палеоліту населення України мало багато спільного з населеянямЗахідньої європи — південної Франції, Піренеїв, Швайцарії, Баварії: іантропологічним типом, і технікою знарядь, і побутом, і мистецтвом, ірелігійними поглядами. З другого боку, можна спостерігати чимало рис, які зпалеоліту збереглися в мистецтві України (порівняти орнаменти Мізиня зукраїнськими вишивками тощо). «Культурна єдність з 100 тисяч років до Р. X.—найкращий довід европейського походження культури і фізичного типу українськогонароду», — пише проф. П. Курінний." З другого боку, важливе те, що зпалеоліту оформлюється дві групи європейських культур: одна охоплювала північнуНімеччину, Польщу, північні землі Східньої Европи, друга розгорталася напівденних землях Европи від Піренеїв, південної Франції, Швайцарії, Чехії,Білоруси, України. Так з палеоліту зароджується розподіл культурпівнічно-нордійської та південної — кельтсько-дунайсько-української.
Мезоліт
Палеолітвідділяє від неоліту — новокам'яної доби — мезолітична доба. Вона припадає наперші тисячоліття після останнього зледеніння. Населення цієї доби жилопереважно полюванням з лука на дрібних тварин та птахів і риболовецтаом.Відповідно до цього змінився характер кам'яних знарядь, їх робили дуже дрібними— «мікролітами» — для насаджування на стріли, для вставляння у списи, гарпуни.Найбільш характеристична для України Свідерська культура. М. Рудинський вважає,що аналогічна культура мікролітів знайдена ним у багатьох місцях України: біляс. Смячки, коло Охтирки, по течії Тетерева, на Новгород-Сіверщині, вМиргородському повіті на Полтавщині (біля с. Яреськи та Шишаки), на Прип'яті.Л. Са-вицький знайшов мікроліт на Волині. Великий інтерес мають знайдені в 1936р. та 1938 р. петрогліфи в Мелітоігільському районі, біля с. Терпінне — колоОзівського моря. Там на скелях знайдено декілька сов, видряпаних рисунківтварин — биків, коней, хижаків, мамута — та рисунків лінійно-геометричногохарактеру. Біля с. Терпінне багато мікролітів. Усе разом даєможливість, писав В. Щербаківський, казати про «безперервність життямезолітіків від палеоліту до неоліту. З другого боку, ця знахідка свідчить прозв'язок із Свідерською культурою. В. Щербаківський робить висновок, що життя неприпинялося на Україні від палеоліту до неоліту.
Неоліт
Життя первісної людини змінялося дуже поволі. Миналитисячоліття, а людство жило так само, як і раніш. Якась невелика зміна утехніці кам'яних знарядь вважається археологами за дату та ознаку еволюціїкультури. Біля І3 000 років тому на Україні можна відзначити ряд новихвинаходів та досягнень, які в цілому остільки важливі, що дають можливістьвважати цей час новою добою, неолітом, себто новокам'яною добою («неос» —новий, «літос» — камінь). Не тільки техніка кам'яних знарядь дає підставивідокремити нову добу від попередньої. Зміни полягали в зовнішніх умовах життя.Змінився клімат, льодовики відступили на північ, підсоння на Україні сталом'якше, тепліше. Північна флора наблизилася до сучасної. Змінилася й фауна.Мамугів, тригонтеріїв, печерних левів, бізонів замінили ведмеді, вовки, лисиці,олені, тури, дикі коні, дикі кабани, кози, зайці, ховрахи. У зв'язку з зміноюзовнішніх умов змінився побут людини. Вона не мала потреби, як раніш, ховатисяв печерах. З'являються наземні будівлі — халупи. Здебільшого вони не стоялиокремо, а з них складалися села. Про великі села свідчать рештки будівель тацвинтарі. Головними ознаками в галузі виробництва з каменю бути: пиляння,шліфуванця та свердління. Ці винаходи дали можливість людині значно збільшитиасортимент знарядь. З'являються різного типу сокири, мотики, оскарди, молоти,тесла, долота, ножі, наконечники списів. Велике значення мало винайдення лука зстрілами Його широко вживали — знаходять силу стріл різних форм. Полювання надиких тварин було довгий час головним заняттям людини і джерелом її існування.За допомогою лука з стрілами, різного роду пасток, сильців людина полювала наоленів, диких коней, вовків, зайців. У повноводних річках було багато риби, ірибальство було дуже поширене. Вживали для рибальства сітки, неводи,кидали гарпуни, ловили вудками, вживали замість гачків малюсіньких кам'янихплатівок. Біля 6-7 тисяч років тому людина почала виробляти посуд з глини.Спочатку посуд робили з грубими стінками. Згодом посудові надають гарних форм,прикрашають орнаментами. На вогких ще стінках посуду паличками, кістками,навіть пальцями виводять різні орнаменти: смужки, ялинки, хрести. Ганчарствовнесло велике полегшення в побут людини. Вона могла варити їжу, зберігати воду.За неолітичної доби людина опанувала ткацтво. З'являються перші примітивніварстати, виробляють тканину з вовни, з волокнуватих рослин, спочатку типурогож, а потім дедалі більше вдосконалені. Відбитки тканини зберігаються наглиняному посуді — як орнамент. Велике значення для людини мало прирученнятварин. Першою свійською твариною був собака. Пізніше було приручено корову,свиню, овечку. Скотарство стало значною галуззю господарства. Наприкінцінеоліту людина почала обробляти землю: копати мотиками з каменю, великимипатиками, сіяти, жати кам'яними серпами. Зерно мололи кам'яними зернотерками. Сіяли пшеницю,ячмінь, просо. Уся хліборобська праця лежала на жінках. За неолітичної добивідомо чимало будівель на плотах, на озерах та річках, а також на палях, яківбивали в дно річок та озер. На них будували мости з халупами. Такі будівлівідомі на Поліссі, на Волині, на Поділлі. За часів неоліту почали споруджуватичовни. З великого стовбура дерева випалювали середину, вигладжували її сокирамиз каменю, залишаючи одну-дві перегородки. Такого човна знайдено біля с.Сабатинівки, на р. Возі. Цими човнами можна було випливати на середину великихрічок та озер для рибальства, а також робити більші рейси річками, які набулизначення водяних шляхів, що сполучали різні племена. З цього часу в житті людинипочинається нова ера: вона виходить за межі території, де мешкає. Поволізникають межі між окремими племенами, починаються зв'язки між віддаленимикраїнами. Зароджується обмін, починаються впливи різних культур. В Українізнаходять вироби з кам'яних порід, яких нема в тій місцевості. Так — смугнастийкамінь з Волині, обседіян з Вірменії або Карпат на Наддніпрянській Україні. Зацей час можна спостерігати на Україні культурні впливи різних країн. Вонивиявляються у формах знарядь, у типах їх. За часів неоліту можна констатувати,що Україна мала більше зв'язків з культурними країнами Сходу(Месопотамією, Кавказом, Малою Азією), ніж з ближчими сусідами на півночі. Так,Східна Европа вже тоді поділялася на дві частини: південну —майбутню Україну та північну — майбутню Московію, які перебували під різнимивпливами і утворювали окремі культури. Шириться мистецтво, але в ньому зникаютьреалістичні відображення тварин, мабуть у зв'язку з тим, що полювання на дикихтварин перестало відігравати таку велику ролю, як то було за часів палеоліту.Можна докладніше уявити собі релігію людини. Поширюється культ жінки, жіночогобожества. У похованнях видно вже певний ритуал. Покійника часто скорчують,навіть зв'язують. Його посипають червоною вохрою, що символізувало трупоспалення.З покійником ховають зброю, прикраси, їжу в горщиках — усе, що йому потрібно натому світі. Людина неоліту вірила в те, що життя людини не припиняється зсмертю на землі. Люди неоліту жили родовими групами, об'єднаними особоюжінки-матері, бо діти, з-за відсутности постійних шлюбів, не знали батьків, іспоріднення велося за розрахунком зв'язків з матір'ю. Такутворився лад, в якому жінці належало первенство в житті групи: матріархат.Матріархат відбився на релігійних уявленнях, на культібогині- матері. Взагалі за неоліту відбулося так багато змін у побуті людини та в її фізичнійбудові, що антропологи припускають появу нової раси в Европі і, зокрема, вУкраїні. Раса, яка змінила неандертальську, кроманьйонська. У 8-6 тисячоліттяхдо Р. X. стає помітною балто-білорусько-українська єдність на тлі дальшогорозвитку Европи. Виявилася вона в культурі неолітуямково-гребінчастого стилю. Назва цієї культури походить від характеристичногодля неї посуду, орнаментованого відтисками гребінців або патичків, обмотанихшнурками. Носії цієї культури жили великими селищами на узгір'ях, біля води. ВУкраїні відомо багато поселень із цього часу (біля Погорілого на Чернігівщині,Міньєвки на Ізюмщині, Зоранки на Волині, Кам'яні могили на Маріюпільщині тощо).У Західній Европі їм відповідали селища типу «к'оккенмеддінгів»: такназиваються купи харчових покидьків, переважно з кісток спожитих риб, мушлівтощо. Кераміка ямково-гребінчастого стилю стала основою слов'янського стилюкераміки.
2.2. Вік міді та бронзи.
Першийметал, який почали вживати на Україні, була мідь. Перші вироби — невеликісокири або долота — знаходили вже в пам'ятках Трипільської культури, але цебуло дуже рідко. Приблизно біля ІІІ тисячоліття до нашої ери на територіїЕвропи з'являються нові поселенці: народ, який опанував усю ту територію, дерозгорталася Трипільська культура.Цей народ з культурного погляду стояв нижчевід трипільців. Він неребував у стадії скотарства і ще не знав рільництва, алебув міцніший, войовничіший, ніж трипільці. Він приніс із собою вмінняобробляти мідь. На території Донеччини, в районах Луганська, Бахмута, булиродовища міді. Там археологи відкрили рештки первісних шахт, печей для топленняміді у вигляді глибоких ям у землі, викладених глиною. Знаходять також матриці,в яких виливали різні предмети з міді: наконечники списів, стрілки, сокири,ножі, прикраси. Металеві вироби дуже поволі завойовували місце у вжитку людини.Вони були дорогі, їх важко було виробляти. Тому довгий час, разом з металевимивиробами, вживали також кам'яні, причому на форми кам'яних сокир танаконечників списів впливали форми металевих, і найкращі зразки кам'янихзнарядь з'являються якраз за часів початку вживання металів. Чиста мідь нетривка, тому дуже рано до неї почали додавати оливо, і цей стоп зветьсябронзою. Бронза дуже добрий, ковкий метал. Нове населення, з яким прийшли мідьта бронза на Україну, принесло з собою нові форми поховань. Своїх мерців воноховало у скорченому положенні, часто у великих кам'яних склепах, катакомбах.Здебільшого їх посипали червоною вохрою. Над могилами насипали високі кургани.Для цієї Культури характеристична кераміка:. невеликі глечики, прикрашені«шнуровим» орнаментом. Пам'ятки цієї культури пов'язують Україну з передньоюАзією, Кавказом, а також з Егейською культурою та Західньою Европою: аналогічніпам'ятки знаходять в Італії, на островах Середземного моря, в Іспанії.За доби міді та бронзи ще яскравіше намічається різниця культурних впливів, підякими перебували південна та північна частини Східної Европи. У той час, як упівнічній частині, в районах Поволжя, намічалися міцні культурні шляхи, яківели на Урал, у Сибір, де розвивалася могутня мідяна та бронзова культура, —південна частина, територія України, перебувала під постійним впливом іншихосередків: передньоазійських, кавказьких та західньоевропейських, ближче —угорського. Це яскраво позначилося, між іншим, на формах бронзових сокир: напівнічних землях панував сибірський «кельт», на південних — сокира з довгимобухом, характеристична для Месопотамії та Малої Азії. З кінцем бронзового вікуна Україні пов'язане місцеве виробництво бронзи та висока ливарна техніка її.Помічається кілька культур, які мали свої прикмети: Білогрудівська (біляУмані), Висоцька (на Львівщині, Тернопільщині, Рівенщині), Верхнедністровська(верхнє Подністров'я). Вони характеризуються скотарсько- хліборобським побутомі зв'язками з Італією, Наддунайщиною, Сибіром.
На цю добу припадає поява на Україні того першогонароду, ім'я якого збережено історією. Це кимерійці, яких описав у V ст.Геродот. Земля кимерійців лежала від Карпат та гирл Дунаю до Кубані.Хронологічно культура кимерійців датується 1500 до 700 р. до Р. X. Кимерійцімали укріплені городища (Немирово, Волковці, Пастирське, Мотронівку, Хмільне таінші). Вони ховали небіжчиків і мали некрополі (с. Волоське на Запоріжжі). Уних були складні ритуальні обряди. Збереглися стели — статуї із зображеннямлюдей (с. Волковці біля Кам'янця- Подільського, с. Білогрудівка б. Умані,Білозерка на Херсонщині). Кимерійці характеризуються табунним скотарством,високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони булипершим народом, який мав царів, їхні царі були племінними ватажками (могилацаря біля с. М. Лепетиха, Херсонщина). Вони мали культурні зв'язки з Кавказом,Закавказзям, Малою Азією, Шлезьком, Гальштадтом. Геродот писав, що кимерійціприйшли з Азії. Сучасні археологи доводять інше. Дослідник Вілогрудівськоїкультури П. П. Курінний вважає, що не з Азії могли прийти вони, а з середньоїНаддніпрянщини, їхня культура продовження Трипільської, пристосованої до умов табунногоскотарства. Перехід частини осілого населення до табунного скотарстаа штовхавїх на південь, зокрема із Запоріжжя.
2.3 Залізний вік.
БіляХ століття до Р. X. в Евроігі входить у вжиток залізо і витискає дорожчубронзу. Старіший період цієї доби має назву «Гальштадтського» — за місцемГальштадт в Австрії, де було вперше знайдено пам'ятки її. Проф. Д. В. Антоновичвважав, що залізо прийшло до Европи з Передньої Азії і, правдоподобно,шляхом через Україну. Тому можливо, що на Україні залізо з'явилося трохи раніш,ніж у центральній Европі. На початку залізного віку, в VII ст. до Р. X., напівнічному-чорноморському узбережі почали засновувати свої колоніїгреки. Ці колонії були тісно зв'язані з метрополіями, від яких вонивідділилися. Вони мали такий самий політичний лад, брали участь у гімнастичнихзмаганнях.З колоній метрополїї одержували продукти, яких невистачало в Греції, рибу. За їхнім посередництвом провадили торгівлю зсусідніми країнами. Згодом вони завели багаті міста. Еллінська колонізаціяпоширювалася й далі. Наприклад, у Лубеніфгаі знайдено рештки грецьких храмів.Серед грецьких колоній перше місце належить Ольвії. Вона лежала на правомуберезі Буга, коло с. Парутва. ЗаснувалиОльвію колоністи з міста, яке само було грецькою колонією наберезі Малої Азії. Ольвія була великим містом. Археологивиявили рештки міста: майдани, бруковані вулиці, мури, що оточували місто,великі театри, храми, стадіони, громадські та житловібудинки. В Ольвії найбільше поважали богів Аполлона, Кібелу — жінку, «магірбогів». Ольвія стала значним культурним осередком. У ній були вчені, письменники, булорозвинене місцевевиробництво. Місто славилося керамічнимита ювелірними виробами. Виробляли також зброю. Подібно до інших чорноморських колоній,Ольвія карбувала власну монету. Вона провадила у значних розмірах торгівлю з сусідніминародами, скуповувала у них хліб, рибу, рабів і надсилала все це до Греції. Зсвого боку Ольвія продавала сусідам вина, матерії, товари мистецькоїпромисловости — золоті та срібні, посуд, прикраси, зброю. Добре досліджений такожХерсонес. У ньому знайдено широкі бруковані вулиці, майдани, цистернидля дощової води, каналізацію, водогін. Збереглися рештки храмів, житловихбудинків. На вулицях стояли стели, невфізми — урядові дек- крети,висічені на мармурових плитах. Серед них мармурова плита з написом:«Присяга громадян на вірність конституціі своєї держави» (І-П ст. до Р. X.). Грецькі колоніївідіграли велику роль в історіїнаселення України, поширюючи серед ньоговисоку культуру.
3.Висновок.
Найважливішими рисами первісної доби булиперехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існування роду якгосподарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі колективи,громади спільної власності на землю.Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло,виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникненнядержав та подальшого економічного розвитку стародавніх цивілізацій.
4.Список використаної літератури.
1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., МатейкоР.М. Економічна історія України і світу. Підручник. – Вікар К., 2001.
2. Історія держави від первісної доби іперших цивілізацій до становлення індустріального суспільства – Генеза К.,1999.
3. Джохансон Д. Истоки родачеловеческого.-М., 1984.
4.Павленко Ю. Історія світової цивілізації.Соціо-культурний розвиток людства.Навчальний посібник -К. ,1996.
5. Грушевский М. С. Очерки историиукраинского народа. – К., 1990.
Економічні здобутки трипільської культури.
План.
1.Перші знахідки трипільської культури.
2.Походження трипільської культури.
3.Слід трипільської культури в сучасному життіУкраїни.
4.Висновки.
5. Список використаної літератури.
1.Перші знахідки трипільської культури.
Кінецьнеоліту на всій території України характеризується надзвичайно багатою,блискучою культурою хліборобів. Перші знахідки цієї культури було зробленовідомим київським археологом В. Хвойкою иа початку XX ст. в селі Трипіллі,недалеко від Кивва. Назва «Трипільська культура» залишилася до наших часів зацією культурою, не зважаючи на те, що межі її поширюються, за сучаснимидослідженнями, від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини доЧорного моря та Балканського півострова. На всій території України, починаючивід VI тисячоліття до 1 тисячоліття перед Р. Х„ утворилася культура, яка навсьому свовму протязі мала цілким виразні риси. Людність мешкала великими селамина берегах річок. У цих селах були хати прямокутної форми. Чотирисхилий дахспирався на стовпи. Сгіни дерев'яні, обмащені з обох боків глиною. Підлогуробили з дерев'яних плах, складених помостом, обмазаних глиною, інодіобпаленою. Розміри цих будівель були різні —від 6 до 150 кв. метрів. Стінибували розписані. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс— з плах, обмазаних глиною, де бракувало лісу — з глиняних вальків. На Одещині— з каменю- вапняку. Житла були здебільшого багатокамерні. Наприклад,переважали чотирикімнатні. Нерідко вони були розписані темночервоними фарбами.Крім багатьох селищ, розкопаних на Україні, знайдено кілька глиняних моделів,так званих «хаток» (Сушківці, Володимирівка, Попудні), які доповнюють уявленняпро ці будівлі. Вони мали всередині грубу, лави, Вид хаток нагадує пізнішіукраїнські хати, так само, як нагадує їх самий характер будови: дерев'яні,обмащені глиною, стіни. Крім житлових будинків, у селах були будівліритуального призначення так звані «точки».
Доособливо високого розвитку дійшло у трипільській культурі гончарство. Посудзразу ліплений руками з нечистої і слабо випаленої глини, де далі стає багатшийформами й орнаментикою, а виріб його удосконалюється. Виробляли посуд намісцях, а не привозили здалека, про що говорять збережені останки гончарськихпечей того часу. На так званих «точках», що були мабуть місцем похоронів іпочитання покійників, знайдено крім попелу й недогарків з людських кістокбезліч різноманітного посуду. Були там подвійні чашечки без дна (подібні донинішних далековидів) та різної форми горщики, мисочки та кухлики. Всі украшеніфарбованим орнаментом із хвилястих ліній та завитків. Крім посуду трапляютьсяпо таких «точках» глиняні статуетки, переважно жіночі, хоч тут і тамтрапляються статуетки чоловіків та тварин. Так орнаментика посуду, як формистатуеток говорять про високо розвинутий мистецький смак і хист людей із часівтрипільської культури.
Дляповної характеристики трипільської культури на землях галицького Поділля, можепослужити нам велика промислова оселя того часу в Кошилівцях (пов.Заліщики).
Втогочасному гончарстві рівночасно вживали кілька відмінних способів виробу.Найдавніший посуд — полумиски, збанки, кухлі та амфори, ліпили від руки зсірої, змішаної з піском глини, а його орнаментика була жолоблена й невибагливау формі.
Кращимспособом виробляється посуд блідо-помаранчевої краски шляхетний по формі івиконанні, покритий багатою орнаментикою в чорній, червоній і білій красці. Єтам пляшки з ухом подібні до голови вола, мисочки оперті на людських ногах,посуд у формі птаха та інших тварин. Орнаментика, переважно складена з ліній,кругів, луків, завитків і рівноременних хрестів, має в собі й ростинні татваринні, а навіть людиноподібні мотиви. Разом з безліччю гарних і виразистихстатуеток, вся кошиловецька нахідка дає дуже вимовне свідоцтво рівневі усієїтрипільської культури.
2.Походження трипільської культури.
Відкриття й вивчення Трипільської культури викликалобагато гіпотез щодо її походження та характеру. Професор Штерн назвав цю культуру «домікенською» і вважав, що вона старша,ніж Мікенська або Егейська культура. Пересуваючись до Геллади,вона, мовляв, підсилила основи Егейської культури.
Новідосліди показують, що ці культури чужі одна одній, а хронологічно Трипільськакультура не молодша від них. Проф. Н. П. Курінний пише, що «чим більше мизаглиблюємось в досліди над трипільською культурою, тим більшєвиявляється виток, який сполучає цю культуру з культурою Геллади.
Будівлі типу мегарона тут і там, культ матері ймужа-пастуха, керамічних форм, мітологій, пластичних і орнаментальних мотивів —пояснюють їх генетичні зв'язки».
3.Слід трипільської культури в сучасному життіУкраїни.
НаУкраїні Трипільська культура зберіглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди.Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністюПра-України. До останніх часів сільські жінки й молодиці розмальовують хати,комини, печі тощо. У килимарстві, ганчарстві, дереворізьбі, вишивках, нисанках— дуже багато геометричних та рослинних орнаментів (званих по-народномуциганською вулицею, безконечником, кривулькою, кучериками, троєчками, гачкамитощо), які виразно нагадують орнамент палеолітичної та неолітичної діб наУкраїні. На Лемківщині,
наприклад, ще й до цього часу зберігся спосіб розмальовувати хати(рівнобіжне до покладеного в стінах дерева з горизонтальнимиомурами, що сягає, очевидно, до дуже давніх часів).
Неоліт України характеризується низкою різних культур, пов'язаних зпевними територіями, які мали свої властиві прикмети в кераміці, різнихзнаряддях. Так, на Полтавщині жило населення, яке залишило «гребінцеву»кераміку, на Волині та в Галичині утворилася «надбузька» культура, наЗакарпатті — носії «буківської» культури тощо, в надчорноморських степах —«ямна» культура, і ця назва походить від звичаю ховати небіжчиків в ямах.Одночасно, наприкінці 111 тисячоліття до Р. X., з'явилися носії «лінійно-стрічкової»кераміки, пов'язаної з Мізинською та Трипільською культурою. Ця культура цікаватим, що зв'язує неоліт Волині та Галичини з центральною Европою: Моравією,Угорщиною, Німеччиною. Добу неоліту, зокрема, Трипільську культуру новішідослідники пов'язують з українським народом. В. М. Щербаківський писав, що жодногопереселення слов'ян не було. Слов'яни-українці жили в Україні від доби неоліту.«Гадаємо, що історія України починається з палеоліту… щовсі послідовні великі культури на Україні являють собою етапи формування тарозвитку українського народу аж до нинішнього часу. Вивчення всієї історії вцілому, в комплексі умов географічних, економічних та епізодичних дає правдиверозуміння минулого, а разом з тим указує дальший шлях нашого народу.»
4.Висновки.
Трипільська культура дала великий поштовх для розвиткукультури хліборобства та гончарства в нашій державі. На Україні Трипільська культура зберіглась упережитках і залишила по собі виразні сліди.До останніх часів сільські жінки й молодицірозмальовують хати, комини, печі тощо. У килимарстві, ганчарстві, дереворізьбі,вишивках, нисанках — дуже багато геометричних та рослинних орнаментів яківиразно нагадують орнаменттрипільської культури. Вивчення трипільської культури дозволяє кращезрозуміти наше минуле і сьогодення.
5. Список використаної літератури.
1.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., МатейкоР.М. Економічна історія України і світу. Підручник. – Вікар К., 2001.
2.Історія держави від первісної доби іперших цивілізацій до становлення індустріального суспільства – Генеза К.,1999.
3. Джохансон Д. Истоки родачеловеческого.-М., 1984.
4. Павленко Ю. Історія світової цивілізації.Соціо-культурний розвиток людства.Навчальний посібник -К. ,1996.
5. Грушевский М. С. Очерки историиукраинского народа. – К., 1990.
6.Крип'якевич І. П. Історія України. –Львів,1990.