Реферат: Монополістичні тенденції і монополії в ринковій економіці

ПЛАН.

Введення.

Монополістичні тенденціїі монополії в ринковій економіці.

1. Виникненняі сутність монополій.

2. Формиі види монополій

Антимонопольна політикана сучасному етапі.

1. Антимонопольнезаконодавство.

2. Антимонопольнаполітика в умовах ринкової економіки.

Антимонопольна практика вринковій економіці Заходу, можливість використання її досвіду в умовах України.

1. Аналізвикористання антимонопольної політики й антимонопольне законодавство США ікраїн Західної Європи і можливість їх використання на Україні.

Висновок.

Список літератури.

Введення.

/>Проблемимонополізації господарського життя,конкуренція на товарних ринках привертаютьсьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів,але і широких прошарків населення.

З початку90-х років ці проблеми гостро стали передУкраїною: без прийняття твердих і послідовних мірпроти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехіддо ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступенізалежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою монопольнихпроцесів і конкурентних відношень. У нашійкраїні, промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системиколишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливоважливої стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення ролі вже чиннихна ринку монополій.

У Україні процес створеннядержавного контролю по недопущенню несумлінноїконкуренції фактично почався з нуля, тому що присутня в ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративнасистема по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності.

Тому на даному етапі величезнезначення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулюваннямонополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням Українинеобхідності економічних реформ у даній сфері.

У цій роботі ми постараємося роздивитися основні причини виникнення монополій;особливості сучасної монополізації економіки; чиннена Україні антимонопольне законодавство і перспективи його удосконалення, а такожзаконодавство країн із розвитою ринковоюекономікою в області антимонопольної практики,досвід якої є небезінтересним і для України.

Монополістичні тенденціїі монополії

в ринковій економіці.

Виникнення і сутністьмонополій.

/>Наприкінці XIX сторіччя ринокчи ледве не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся зі складними проблемами. Виникнула реальнапогроза для функціонування конкуренції (цьогонеобхідного атрибута ринку). На шляху конкуренції виникнули істотніперешкоди у виді монополістичних утворень в економіці.

Історія монополії досягаєглибокої старожитності. Монополістичнітенденції в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на всіх етапах розвитки ринкових процесів ісупроводжують їх. Але їхня новітня історія починається в останній третині XIXсторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р. Взаимосвязанність явищ криз і монополій (указує на одну з причин монополізації, як-от: спробу багатьох фірм знайтипорятунок кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково монополії втодішній економічній літературі одержали назву “дітей кризи”.

Що являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на промисловевиробництво, то це окремі значні підприємства,об'єднання підприємств, господарськітовариства, що роблять значну кількістьпродукції визначеного виду,завдяки чому займають домінуюче положення на ринку;одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигіднихцін; одержують більш високі (монопольні) прибули.

Отже, головною ознакоюмонопольного утворення (монополії) є заняття монопольного положення.Останнє визначається як домінуюче положення підприємця, що дає йому можливістьсамостійно або разом з іншими підприємцямиобмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару.

Монопольне положення є бажаним для кожного підприємця або підприємства.Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язанихіз конкуренцією, зайняти привілейовану позиціюна ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарськувладу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку,нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, щовони нав'язують свої контрагентам, а іноді і товариствусвої особисті інтереси.

2. Форми і види монополій.

/>Існують різні видимонополій, що можна класифікувати на трьох основних: природна, адміністративна й економічна.

Природнамонополія виникаєвнаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товару кращому ступені задовольняється однієї або декількомафірмами. У її основі особливості технологій виробництва й обслуговуванняспоживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити энергозабезпечення,телефонні послуги, зв'язок і т.д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщоне єдине національне підприємство, і тому, природно, вони займають монопольне положенняна ринку.

Адміністративна монополія виникаєвнаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмамвиключного права на виконання визначеного роду діяльності. З іншого боку, цеорганізаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним головкомам,міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієїгалузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб'єкт і між ними не існуєконкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільшемонополізованого у світі. Домінуючої там буласаме адміністративна монополія, насамперед монополія всесильныхміністерств і відомств. Більш того, існувала абсолютна монополія держави наорганізацію і керування економікою, щогрунтувалася на пануючій державній власностіна засоби виробництва.

Економічна монополія є найбільше поширеної. Її поява обумовленаекономічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців,що зуміли завоювати монопольне положення на ринку. До нього ведуть два шляхи.Перший полягає в успішному розвиткупідприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентраціїкапіталу. Другий (більш швидкий) грунтується на процесах централізаціїкапіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцямибанкрутів. Тим або іншим шляхом або задопомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінуватина ринку.

Що єпричиною появи і розвитки монополістичних тенденцій? По цьому питанню в економічній літературі існують дві точки зору. По перший монополізм трактується яквипадковий, не властивий ринковому господарству. Що стосується іншої точки зору,то монополістичні утворення визначаються якзакономірні. Один із прихільників такихпоглядів англійський економіст А. Пигу. Віннаполягає на тому, що “монополістична влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням стратегії підприємств.

Іншою рушійною силою дійпідприємців у цьому напрямку є законконцентрації виробництва і капіталу. Як відомо, дія цього законуспостерігається на всіх етапах розвиткиринкових відносин. Його рушієм є конкурентнаборотьба. Щоб вижити в такій боротьбі, одержати великі прибутки, підприємці змушені вводити нову техніку, збільшувати масштабивиробництва. При цьому з маси середніх і малих підприємств відокремлюється декілька більш значних.Коли це відбувається, у найбільших

підприємціввиникає альтернатива: або продовжувати між собою збиткову конкурентну боротьбу,або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту і т.д. Якправило, вони вибирають другий варіант, що призводитьдо появи змови між ними, що є одним з основнихознак монополізації економіки. Таким чином, напрошується висновок, що поява підприємств-монополістівобумовлено прогресом продуктивних сил, реалізацією переваг значного підприємства над малий.

Сучасна теорія виділяє три типимонополій:

1)монополія окремого підприємства;

2)монополія як угода;

3)монополія, щозасновується на диференціації продукту.

Досягти монопольного положення першим шляхом нелегко,про що свідчить самий факт винятковості цих утворень. Крім цього, цей шляхдо монополії можна вважати “порядним”,оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягненняпереваги над конкурентами.

Більш доступним і поширеним є шлях угоди декількох значнихфірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники)виступають на ринку “єдиним фронтом”, колизводиться на ніщо конкурентна боротьба, на самперед цінова, покупець надається в безальтернативних умовах.

Розрізняють п'ять основних форммонополістичних об'єднань. Монополії монополізують усі сфери суспільноговідтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. На основімонополізації сфери обертання виникнулинайпростіші форми монополістичних об'єднань — картелі і синдикати.

Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва,учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт,виробничу і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальномуобсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат — це об'єднання рядупідприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають засоби на засоби виробництва, але утрачаютьвласність на зроблений продукт, а виходить, зберігають виробничу, але втрачаютькомерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.

Більш складні формимонополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюєтьсяі на сферу безпосереднього виробництва. На цій основі з'являєтьсятака більш висока форма монополістичних об'єднань як трест.

Трест — це об'єднання ряду підприємстводнієї або декількох галузей промисловості,учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт,виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут,фінанси, керування, а на суму вкладеногокапіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дають їм правобрати участь у керуванні і привласнювати відповідну частину прибули тресту.

Багатогалузевий концерн — це об'єднання десятківі навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту,торгівлі, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і зробленийпродукт, а головна фірма здійснює над іншимиучасниками об'єднання фінансовий контроль.

Досвід показує, що монополії, монополізуючи визначенугалузь і захопивши монопольні позиції, рано або пізно втрачають динамікурозвитку й ефективності. Пояснюється це тим,що переваги значного виробництва не є абсолютними, вони приносять збільшенняприбутковості тільки до визначених пір.

Антимонопольна політикана сучасному етапі.

1. Антимонопольнезаконодавство.

/>Закон України “Про обмеження монополізму інедопущенні несумлінної конкуренції впідприємницькій діяльності”.

Даний Закон визначає правовіоснови обмеження і попередження монополізму, недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльностіі здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольногозаконодавства.

Для цілей дійсного Закону вживаються такітерміни:

— риноктовару (товарний ринок) ( сфера обороту товару однієї споживчої вартості, у межах якої визначається монопольне положення;

— конкуренція ( змагальністьпідприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного їх нихвпливати на загальні умови реалізації товаруна ринку і стимулюють виробництво тих товарів,у яких потребуває споживач;

— монопольне положення ( домінуюче положенняпідприємця, що дат йому можливість самостійноабо разом з іншими підприємцями обмежуватиконкуренцію на ринку визначеноготовару. Монопольним признається положенняпідприємця, частка якого на ринку визначеноготовару перевищує 35%. РішеннямАнтимонопольного комітету України може визначитися монопольним положення підприємця, часткаякого на ринку визначеноготовару менше 35%.;

— монопольна ціна ( ціна,установлювана підприємцем, що займає монопольнеположення на ринкуі призводить до обмеження конкуренції іпорушенню прав споживача;

— монопольна діяльність ( дії(бездіяльність) підприємця (підприємців) за умови монопольного положення на ринкуодного підприємця (групи підприємців) у виробництві і реалізації товарів, атакож дії (бездіяльність) органів влади і керування,спрямовані на недопущення, істотне обмеження або усунення конкуренції;

— монопольне утворення ( підприємство, об'єднання або господарське товариствой інше утворення,що займає монопольне положенняна ринку.

Зловживаннями монопольним положенням рахуються:

— нав'язування таких умовдоговору, що ставлять контрагентів у нерівне положення, або додаткових умов, щоне ставляться до предмета договору, у томучислі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

— обмеження або призупиненнявиробництва, а також вилучення з оборотутоварів із метою створення або підтримки дефіциту на ринкуабо встановлення монопольних цін;

— часткова або повна відмова відреалізації або закупівлі товару при відсутності альтернативних джерелапостачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін;

— іншідії з метою створення перешкод доступу на ринок(виходу з ринку) іншихпідприємців;

— установлення дискримінаційнихцін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.

Дискримінацією підприємціворганами влади і керування признається:

— заборона створення новихпідприємств або інших організаційних формпідприємництва в якийсь сфері діяльності, а також встановлення обмежень наздійснення окремих видів діяльності, навиробництво визначених видів товарів із метою обмеження конкуренції;

— примус підприємців допріоритетного висновку договорів,першочерговому постачанню товарів визначеному колу споживачів;

— прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного положенняна ринку;

— установлення заборони нареалізацію товарів з одного регіону країни в інший;

— надання окремим підприємцямподаткових і інших пільг, що ставлять їх упривілейоване положення стосовно інших підприємців;

— обмеження прав підприємців попридбанню і реалізації товарів;

— установлення заборон абообмежень щодо окремих підприємців або груп підприємців.

Несумлінною конкуренцієюпризнається:

— неправомірне використаннятоварного знака, фірмового найменування або маркірування товару, а такожкопіювання форми, упаковування, зовнішньогооформлення, імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання йогоімені;

— навмисне поширення явно помилкових або неточних зведень,що можуть завдати шкоди ділової репутації або майнових інтересів іншого підприємця;

— одержання, використання,розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метоюнанесення збитку ділової репутації або майну іншого підприємця.

Державної контроль за дотриманнямантимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживаннямонопольним положенням і несумлінною конкуренцією здійснюєтьсяАнтимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

Антимонопольний комітет Україниутворився Верховною Радою України. У своє діяльності Антимонопольний комітетУкраїни підпорядкований і підзвітний ВерховнійРаді України.

Антимонопольний комітет України є юридичною особою, має пресз зображенням Державного герба України і свого найменування. У своїй діяльностіАнтимонопольний комітет України керується дійснимЗаконом, іншими законодавчими актами України,а також положенням про Антимонопольний комітетУкраїни, затвердженим Верховною Радою України.

Зведення, отриманіАнтимонопольним комітетом України і його територіальних керувань і являющиесякомерційної таємниці, не підлягають розголошенню. Збитки, заподіянірозголошенням зведень, що є комерційною таємницею, підлягають відшкодуванню вповному обсязі Антимонопольним комітетом України в судовому порядку за рахунок державного бюджету.

З метою запобігання монопольного положення окремих підприємців на ринку Антимонопольний комітет України і йоготериторіальні керування здійснюють попереднідії по державному контролі за реорганізацією (злиттям і приєднанням) підприємств, створеннямасоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних і іншихоб'єднань підприємств, перетворення органів керуванняв зазначені об'єднання, а також за створенням,реорганізацією ліквідацією господарських товариств.

Підприємець може набуватиконтрольного пакета акцій акціонерного товариства,що займає монопольне положенняна ринку, за умови повідомлення в місячний термін Антимонопольного комітету України. Такі жправила застосовуються й а тих випадках, якщо підприємець частки (паї) в іншомугосподарському товаристві,що займає монопольне положення.

У випадках, якщо підприємцізловживають монопольним положенням на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальнікерування видають розпорядження про примусовийподіл монопольних утворень.Примусовий поділ не застосовується у випадках:

— неможливості організаційногоабо територіального відділення підприємств, структурних підрозділів абоструктурних одиниць;

— наявності тісноготехнологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів або структурниходиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальномуобсязі валової продукції підприємства складаєменше 30%).

Штрафи на підприємців налагаются Антимонопольним комітетом за:

— відхилення від виконання або невчасне виконаннярозпоряджень Антимонопольного комітету України про припинення порушеньантимонопольного законодавства, відновленніпочаткового стана або зміні угод, щосуперечать дійсному Закону;

— непредставлення, невчасне уявлення інформації монопольному комітету України ійого територіальна монополія керуванням або уявлення явно недостовірних даних.

Прибуток, незаконно отриманасуб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення даного Закону,стягується судом або арбітражним судом у державноїбюджет.

Збитки, заподіяні зловживанняммонопольним положенням і несумлінною конкуренцією, підлягають відшкодуваннюпо позовах зацікавлених осіб у порядку,передбаченому цивільним законодавствомУкраїни.

За твердженням закордонних спостерігачів,Антимонопольне законодавство України відповідає світовим стандартам. Протестворювалося воно, на жаль, не в рамках реалізації єдиної програмисоціально-економічних перетворень. Її немає і донині. Не бачачи орієнтирів,український уряд, як показала життя, уже начальнообрало неправильний шлях. Світова практикасвідчить про те, що тільки після запуску демонополізації основних сфервиробництва варто проводити лібералізацію цін і фінансово-грошове реформування.Наш уряд надійшов навпаки й одержало відомірезультати.

2. Антимонопольнаполітика в умовах ринкової економіки.

Історія розвитку монополій є одночасно й історією боротьби з ними. Негативнірезультати монополізації виявляються відразу, і це особливо відчувають широкі прошарки населення. Навколо монополій формуєтьсянегативна суспільна думка, що потребуєдержавного захисту споживачів від діяльності монополістів, обмеження діяльностіінших.

Накопичений досвід і науковіузагальнення допомогли товариству зрозуміти усе“плюси” і “мінуси” монополій, виробити стосовно них визначенуполітику, що одержала назву монопольної. Першим її результатом в Українівиявилося антимонопольне законодавство. Воно закладено антимонопольнимизаконами: Законом України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькійдіяльності” і Законом України ”Про антимонопольний комітет”, про котрий ужеговорилося вище.

Антимонопольна політика йантимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольнихутворень. У товариствісклалося розуміння того, що монополія як чинникзростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольноїполітики полягає в тому, щоб поставитидіяльність монополії на державний контроль,виключити можливість зловживання монопольним положенням.К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що появамонополій потребує державного втручання.

Головна цільцього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якої загрожують монопольнітенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі:обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бизнесу,захист прав споживача.

Існують дві основні формиборотьби з монополіями:

1) попередженнястворення монополій;

2) обмеженнявикористання монопольної влади.

Для проведення антимонопольноїполітики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких єконтроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенціядозволяє їм виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають правадіяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вониможуть змусити підприємство, що домінує на ринку,відновити постачання продукції тому одержувачу,якому в цих постачаннях було противозаконно відмовлено.Усе їхні рішення обов'язкові для виконання. Упротивному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством запорушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішенняантимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами.

Крім здійснення процесудемонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Такаборотьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Томуширокі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольноїполітики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повиннодаватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чеснійформі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна матиспівробітника для зв'язку з пресою, що повідомляєпро діяльність служби і коментує її.

На Україні єдиною монопольноюслужбою держави, крім самої держави, єАнтимонопольний комітет України, про функції і задачікотрого вже було сказано вище.

Безумовно, від проведенняантимонопольної політики в теперішніх важкихекономічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведенняантимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб людизнали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами.Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція єдобром для усіх.

Антимонопольна практика уринковій економіці Заходу, можливість використання їхнього досвіду в умовахУкраїни.

1. Аналіз використання антимонопольноїполітики й антимонопольне законодавство США і країн

Західної Європи іможливість їхній використання на Україні.

/>Аналіз антимонопольного законодавства закордонних країн дозволяє виділити такі антиконкурентныедії: горизонтальні обмеження конкуренції, вертикальніобмеження конкуренції, зловживання домінуючим положеннямна ринку й ін.

Горизонтальні обмеженняконкуренції визначаються як договори між сторонами,що ведуть справи на тому самому рівнівиробництва або розподілу товарів (послуг). Вони можуть варіюватися від простихдвосторонніх угод до багатосторонніх угод. Дотипових горизонтальних обмежень можна віднести картельні договори, що, зокрема,регламентують ціни, розділяють ринки збуту, установлюють своєрідні умовиторгівлі, включаючи дисциплінарні санкції за порушення договору йогоучасниками. Горизонтальні обмеження конкуренції ставлятьсядо найбільше серйозних порушень антимонопольного законодавства.

При вертикальномуобмеженні конкуренції, як правило, обмежувальні умови приймаються в односторонньому порядку, оскільки пануючий на ринкупідприємець у стані нав'язати свої умови більшслабкому контрагенту. До категорії вертикальнихобмежень конкуренції можна віднести насамперед договори про виняткові торговіоперації (мова йде про договори продажі лише визначенимпокупцям або про придбання товарів тільки у визначенихпостачальників), що зв'язують договори (продаж із примусовим асортиментом, колипродавець обумовлює продаж основного товару придбанням другорядного, пов'язаного з основним), встановлення або підтримка перепродажных цін, обмежувальні умови в договорахпро передачу прав на об'єкти промислової власності (договори поступки іліцензійні договори). Але незважаючи на вищесказане, не завжди буває легковідрізнити горизонтальні обмеження конкуренції від вертикальних,наприклад, у випадку перехресного ліцензування у відношенніправ на промислову власність або коли конкуруючі підприємці призначають одинодного винятковими дистрибьюторами своїхтоварів.

Монополізація ринку в закордоннихкраїнах проходить в основному двома шляхами:придбанням підприємств конкурентів (горизонтальна інтеграція) або налагодженнямсвоєї власної системи постачання і побуту товарів (вертикальнаінтеграція).

Антиконкурентным можна також вважати придбання конкуруючих компаній: ніякакорпорація, що займається торгівлею, не має права одержувати,прямо або побічно, весь або частинуакціонерного капіталу (або майна іншоїкорпорації).

Підводячи результати, можна сказати, що в західних країнах проведенняантимонопольної політики й антимонопольне законодавство одержали широкийрозвиток, а головне, що цей механізм контролю за монополіями і її негативними наслідками успішно діє протягом багатьохроків. Тут теж є свої негативні чинники,наприклад, порушення непорушності загальноїзаборони монополій шляхом винятки з цієїзаборони, що поширюється як на окремі компанії, так і на цілі галузі. Але вцілому можна сказати, що антимонопольні законодавства США і країн ЗахідноїЄвропи, хоч і принципово відрізняються друг від друга в багатьох відношеннях, є скурпулезно продуманими й економічно обгрунтованими,що обумовлює можливість їхнього часткового використання в антимонопольнійполітика України.

Антимонопольне законодавствоУкраїни, як уже говорилося вище, відповідає вимогам світових стандартів. Алепри цьому було б бажаним і введення наприкладі антимонопольної практики закордоннихкраїн жорсткого контролю за виконанням даногозаконодавства. Це одне із самих “хворих” місць у державно-правовій структуріУкраїни: приймаються в принципі непогані закони, але введенняїх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Томудля нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідностворити ще один ланцюжок — комісію з контролю за виконаннямрозпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження позастосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.

Таким чином, у процесіудосконалювання українського антимонопольного законодавства можуть бутивикористані антимонопольне законодавство промислово розвитихкраїн і практика його застосування, але з урахуваннямособливостей нашого перехідного періоду.

Висновок.

/>Підводячирезультати, можна охарактеризуватиантимонопольне законодавство й антимонольнуюполітику України як необхідні атрибути структурних перетворень у всіх сферах економіки країни. На даному етапіпроблема монополізації і несумлінноїконкуренції перестає бути чисто економічної вона усе більше стає політичної ісуспільної. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення України усвідомило всю згубність і всінегативні наслідки монополії. Безперечно, удеяких випадках (але лише в малій дещиці від їхньої загальноїкількості) існування монополії є виправданим інеобхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль ізбоку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням.

Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливогоконкурентного середовища грають антимонопольнезаконодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.

Антимонопольна служба України щедуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за данимипроблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинніздійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавстваУкраїни. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніжвіковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитихкраїн.

Список літератури.

/>1. Закон України“Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінноїконкуренції в підприємницькій діяльності” “Правда України”, 1992 р., 15 травня

2. Закон України “Про антимонопольнийкомітет України”

“Голос України”, 1993 р., 21грудня

3. Дахно И.“Антимонопольне законодавство України”

“Украина-бизнес”,1995 р., №24

4. Караваев А. “Боротьбаз несумлінною конкуренцією”

“Директор”, 1995 р., №7, с.40-55

5. Пигу А.“Економічна теорія добробуту”,

Т.1, М., 1985 р., с.326

6. АндрощукГ. “Несумлінна конкуренція: попередження івідповідальність”, “Українські ділові новини”, 1994 р., №41

7. ОлійникО. “Заборони, межі, санкції в антимонопольномузаконодавстві”, “Закон”, 1995 р., №4, с. 13-15