Реферат: Машинобудівний комплекс України

                                                         План.

1.Машинобудівнийкомплекс-основа важкої індустрії.

          А)особливостірозміщення виробництва.

          Б)спеціалізаціяв машинобудуванні.

2.Важкемашинобудування.

3.Стан інноваційноїдіяльності в машинобудуванні Одеської області.

4.Перспективирозвитку.

Машинобудівний комплекс охоплює два десяткиспеціалізова­них галузей. До нього належать практично всі галузі машинобуду­вання(крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіг­рає вирішальну рольу створенні матеріально-технічної бази. В су­часних умовах машинобудуваннюналежить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу.Випускаючи знаряд­дя праці для різних галузей народного господарства, машинобу­дуванняреалізує досягнення науково-технічного прогресу і за­безпечує комплекснумеханізацію та автоматизацію виробництва .

Виробництво найважливіших видів промислової продукціїмаши­нобудівним комплексом у 1985—1995 рр. в натуральному вираженні

ПРОДУКЦІЯ роки 1985 1988 1989 1990 1992 1994 1995 Генератори до турбін, млн кВт 2,0 2,1 2,4 1,9 0,4 0,4 0,4 Електродвигуни змінного струму, млн кВт 10,4 11,3 11,6 11,4 5,4 2,7 2,8 Силові трансформатори.млн кВт 76,9 83,4 81,5 68,9 41,3 23,1 21,1 Металорізальні верстати, тис. шт 31,1 29,1 32,2 37,0 33,9 9,2 6,0 Ковальско-пресові машини, тис.шт 9,9 10,2 10,7 10,9 7,9 2,5 1,4 Трактори, тис.шт 135, 130,7 115,9 106,2 71,2 16,0 10,4 Екскаватори, тис.шт 10,0 11,5 10,6 11,2 7,1 2,9 2,3

Намашинобудівний комплекс України припадає понад 40 % усьогопромислово-виробничого потенціалу індустріального вироб­ництва; часткапродукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29 %.Машинобудівний комплекс нале­жить до трудомістких галузей промисловості, про щосвідчать спів­відношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції.Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готовоїпродукції воно витрачає 1,3—1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплексспоживає третину прокату, 40 % чавун­ного і понад 65 % стального литва, що їхвипускає металургійна промисловість України.

Галузеваструктура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливостірозміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремихгалузей і підгалузей маши­нобудування мають технологічні процеси, формиорганізації ви­робництва. Проте машинобудування насамперед належить до галу­зей«вільного розміщення», оскільки на нього манше, ніж на інші галузі,впливають природні умови й ресурси. У зв'язку з цим на розміщення підприємствмашинобудування визначальний вплив мають економічні фактори. Серед останніхнайголовнішими є тру­дові ресурси і споживач. Так, ряд галузей машинобудуваннявід­значається високим рівнем трудомісткості виробів, що потребує високогорівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належатьелектротехнічна, електронна й підшипникова, виробни­цтво енергетичногоустаткування .

Окремігалузі машинобудування належать до металомістких. Так, для виготовленняметалургійного обладнання вартістю 1 млн крб. (у цінах до квітня 1991 р.)потрібно 2000 т металу, а цементного — 3000 т. У зв'язку з цим металомісткемашинобудування тяжіє, як правило, до джерел сировини. Оскільки більшість машині техно­логічного обладнання має великі габаритні розміри, їх виробницт­ворозміщується в районах споживання, що сприяє зменшенню витрат натранспортування.

Найефективнішимє розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. Затаких умов вартість ма­шин та обладнання істотно зменшується за рахунокскорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Середекономічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Спеціалізаціяв машинобудуванні визначається профілем ма­шинобудівних підприємств іхарактером продукції — масовим, дрібно і великосерійним, індивідуальним. Угалузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів),технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів — литва, заготовок) іподетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування ма­шин таустаткування). Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість,що, в свою чергу, робить економічно вигід­ним нарощування масового івеликосерійного виробництва. Собі­вартість виготовленої продукції на глибокоспеціалізованих підпри­ємствах і радіус її перевезення до районів споживанняперебува­ють в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальноїспеціалізації значно територіальне віддалені від заводів предметноїспеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебіль­шого кількохекономічних районів або всієї України.

Спеціалізація зумовлює розширення коопераціївиробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузямипромисловості — хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати івироби, необхідні в процесі виробництва ма­шин та устаткування. Коопераціявиробництва сприяє розширен­ню територіальної спеціалізації районів країни навипуску кінце­вих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тількина виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індиві­дуальної.

Великі масштаби концентрації виробництва на основіспеціалі­зації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора,оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тількивсередині галузі, а й в усьому народному господарстві. В зв'язку з цим факторспоживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкогомашинобудування в Крама­торську, який випускає блюмінги, тонколистові станинеперервно­го прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, кро­куючіекскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини. Протетільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькомуекономічному районі.

Незважаючи на те, що природні умови не маютьвизначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не врахову­ватицього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морсь­кого і річковогосуднобудування, сільськогосподарського машино­будування, а також випуск машин іустаткування.

Заслуговують на увагу обмеження на створення у великихміс­тах нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних зобслуговуванням населення. Варто повніше використовувати можливостігосподарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщуватитут невеликі спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик.Такий підхід до розміщення вироб­ництва в майбутньому стосується передусіммашинобудівної про­мисловості. Його реалізація свідчить про те, що в розміщенніма­шинобудування дедалі більшу роль починають відігравати соціальні фактори.

В умовах прискорення науково-технічного прогресувиняткова роль належить таким галузям машинобудування, як електроніка, атомнаенергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації,роботизації і комплексної автоматизації ви­робничих процесів. Ці галузі повиннірозвиватися швидше порів­няно з темпами зростання всього машинобудівногокомплексу. Ос­новними напрямами розвитку машинобудування на найближчу пер­спективумають стати гнучкі автоматизовані виробництва, роторні й роторно-конвеєрнілінії, розробка, випуск і застосування обчис­лювальної техніки в народномугосподарстві, систем автоматизова­ного проектування. Створення новихтехнологічних процесів дасть можливість розгорнути будівництвозаводів-автоматів, різко змен­шити потребу в трудових ресурсах. Під впливомнауково-технічно­го прогресу переоцінюється значення традиційних факторів, щовизначають розміщення промислового комплексу. В сучасних умо­вахнауково-технічний прогрес є не тільки основною підоймою інтен­сифікаціївиробництва, а й фактором, що визначає його просторо­ве розміщення.

Сучасне розміщення машинобудівного комплексу Українискла­лося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Українівідносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортнемашинобудування, на заводах якого виробляли не тіль­ки нескладні машини тазнаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагониі судна.

Галузева структура й територіальне розміщеннямашинобуду­вання України формувалися планомірно, відповідно до принципіврозміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних ета­пах пріоритетнимибули не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію Україниреалізувався завдяки створен­ню важкої індустрії. У зв'язку з цим імашинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсіввра­ховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного ма­шинобудування,яке потребувало високого рівня кваліфікації ро­бітників.

Відомчі інтереси галузевих міністерств, намаганнязнизити вар­тість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промисло­воїі соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівнихпідприємств у великих містах країни. Аналіз ви­робництва промислової продукціїна душу населення у розрізі еко­номічних районів і областей показує, щозакономірність планового й пропорційного розміщення господарства економічнихрайонів та областей реалізована лише частково. Про це свідчить і розміщенняосновних виробничих фондів в Україні.

У структурі господарства економічних районів Українимаши­нобудування ще не посіло того місця, яке йому належить в умовахприскорення науково-технічного прогресу.

На основі особливостей розміщення виробництва ітехнологіч­них процесів галузі машинобудування класифікують так: важке,загальне, середнє машинобудування; виробництво точних механіз­мів; приладів таінструментів; виробництво металевих виробів і за­готовок; ремонт машин і устаткування.

Важке машинобудування об'єднує виробництвометалургійно­го, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичногоустаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, високаметаломісткість, низька транспортабельність продукції. Як прави­ло, у важкомумашинобудуванні більше підприємств повного цик­лу (заготовка, обробка,складання), які випускають продукцію не­великими серіями і навітьіндивідуального призначення.

Виробництво металургійного устаткування майже повністю(95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придніпровському економіч­них районах.

Найбільшим підприємством такого типу в Україні єНово-Кра­маторський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пре­сове,металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії,спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійноїпромисловості. Реконструйований Старо-Крама­торський завод виробляє в основномуустаткування для металур­гійної промисловості.

Великими виробниками металургійного устаткування єДебаль-цівський машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменнихі сталеплавильних печей, запасні частини для коксохі­мічного устаткування,завод прокатних валків у м. Лутугіно Лу­ганської області та Кадіївськийливарно-механічний завод, що ви­робляє доменне і сталеплавильне устаткування, втому числі для механізації й автоматизації металургійних цехів.

Устаткування для металургійної промисловості випускаєтакож Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками ме­талургійногоустаткування, металоконструкцій, установок для не­перервного розливу сталі,прокатних станів для прокату труб, апа­ратів та устаткування для доменнихпечей, електромагнітних листоукладальників, чавуновозів і шлаковозів, потужнихроторних ва­гоноперекидачів стали міста Придніпров'я — Дніпропетровськ, Кри­вийРіг і Марганець.

Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткуваннярозміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості Донбасу, рудної базиПридніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фак­тор металомісткості,оскільки споживачі машин і металу розташо­вані в тих самих районах. Основнимицентрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків,Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.

Торезький завод виробляє рудникові електровози,породонаван-тажувачі, машини й вагонетки; Горлівський — вугільні комбайни таінші шахтові машини й устаткування, врубові машини найновіших конструкцій,бурові установки для роторного буріння свердловин; До­нецький завод — потужніпідйомні машини і бурові установки; Яси-нуватський машинобудівний завод — ігірничопрохідне устаткуван­ня — комбайни і лебідки; ряд заводів Харкова іЛуганська спеціалізу­ється на випуску металомісткого збагачувальногоустаткування, а за­вод у Слов'янську — на виробництві коксохімічногоустаткування.

У Кривому Розі працюють заводи з випускугірничо-шахтового устаткування для залізорудної промисловості, буровихверстатів. Виробництво бурового устаткування для нафтової і газової про­мисловостізосереджено в Чернівцях, Дрогобичі, Харкові і Коно­топі.

Найбільшіпідприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі,Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпро петровську, середні — уСлов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волинська обл.). Найбільшспеціалізованим підприємством підйомно-транспортного машинобудування Українидля випуску різних типів автонавантажувачів є львівський завод«Автонавантажувач».

.Виробництво окремих видівустаткування для важкої промисло­вості, шт.

Устаткування 1990 1991 1992 1993 1994 1995 Вугільні очисні комбайни. 847 757 647 535 311 213 Шахтові машини: підйомні. 242 189 168 88 4 2 Навантажувальні 79 65 42 10 17 32 Рудникові електровози. 703 384 336 285 183 146

Однієюз найголовніших галузей важкого машинобудування є енергетична, якаспеціалізується на виробництві парових гідравліч­них турбін, генераторів,котлів і потужних дизельних моторів, устат­кування для атомних електростанцій,електроапаратури й кабелю.

Центроменергетичного машинобудування є Харків. Його під­приємства — турбінний заводім. С. М. Кірова, завод «Електроваж-маш», електромеханічний (ХЕМЗ) і«Електромашина» — випуска­ють понад 40 % продукції енергетичногомашинобудування Украї­ни. Турбінний завод випускає потужні турбіни длятеплових, атом­них і гідроелектричних станцій. На заводах Харкова виробляютьтакож устаткування для автоматичного управління виробничими процесами вметалургійній, вугільній та інших галузях народного господарства.

УЗапоріжжі зосереджено виробництво силових трансформа­торів. Чимало підприємственергетичного машинобудування та елек­тротехнічної промисловості є у Києві,Дніпропетровську, Меліто­полі, Львові, Тернополі, Полтаві, Новій Каховці.Центрами енерге­тичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ(Миколаївська обл.), Берислав (Херсонська обл.). Кабельне вироб­ництвоорганізоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроі­золяційні матеріаливиробляють у Луганську, Слов'янську, Львові, Первомайську (Житомирська обл.).

Найважливішимицентрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання єКраматорськ, Харків, Дніпро­петровськ, Кривий Ріг, Марганець.

Існуюча нестабільна ситуація з іннова­ційнимипроцесами у виробничо-госпо­дарській системі всієї країни відбиває кри­зовийстан її регіонів. Не становить винят­ку й Одеський регіон.

Обсягпродукції машинобудівних підпри­ємств Одеської області, як і України в ці­лому,зменшується. Наприклад, виробницт­во металорізальних верстатів в областізменшилося з 3613 од. у 1990 р. до 250 од. у 1996 р., ковальсько-пресовихмашин,— відповідно, з 2437 до 158 од. Причина та­кого  спаду —неконкурентоспроможність продукції через низьку якість і високу ціну,зумовлена, у свою чергу, низьким технічним рівнем виробництва. Підприєм­ствавитрачають великі кошти на ремонт застарілих машин та устаткування, а на тех­нічнеоновлення основних фондів їх не вис­тачає.

Аналіз стану інноваційної сфери,прове­дений на базі статистичної звітності маши­нобудівних підприємств Одещини,показав чітку тенденцію до зниження інноваційної діяльності. Кількість зразківнових типів машин, устаткування, апаратів та засобів автоматизації зменшиласяза 1991—1996 рр. з 42 до 8 од., а вперше освоєної в Ук­раїні промисловоїпродукції — з 70 до 18 од., кількість знятих з виробництва за­старілихвиробів—з 44 до 2 од. У 1996 р. з 56 машинобудівних підприємств області лише 5почали випуск продукції, що впер­ше освоюється в Україні, 91,1 % підпри­ємствне виробляють і не освоюють нові види продукції.

У загальному обсягу виконанихнауково-технічних робіт на одеських машинобудів­них підприємствах у 1996 р.порівняно з 1993 р. частка НДР зросла на 12,5 %, нау­ково-технічних послуг(НТП)—на 2,7 %, проектно-конструкторських та технологіч­них робіт, а такожвиготовлення дослідних зразків—знизилася на 15,1 і 0,4 %, відпо­відно. Часткафактичних витрат на впро­вадження заходів НТП у національному до­ході областістановить менше 1 %. Приріст прибутку від впровадження науково-тех­нічнихзаходів у 1996 р. становив 54,5 % від суми 1993 р.

Погіршилися і показники винахідництвата раціоналізації. У 1996 р. подали пропози­ції 1032 автори (що на 70 % менше,ніж у 1993 р.), а їх частка в загальній чисель­ності зайнятих у сфері НДДКРстановила 14,4 %. Кількість використаних винаходів та раціоналізаторськихпропозицій змен­шилася за 3 роки на 82,7 %. Простежується також чітка тенденціяскорочення чисель­ності спеціалістів, зайнятих у науці та нау­ковомуобслуговуванні. У загальній сумі коштів, призначених для фінансування нау­ково-технічнихробіт, зменшилася частка коштів державного бюджету (1996 р., по­рівняно з 1993р.) на 8,5 %. Обсяг фінансу­вання за рахунок коштів госпдоговорів зпідприємствами та інших джерел збільшив­ся, відповідно, на 2,5 і 6,6 %.

Щобякнайглибше проаналізувати рівень інноваційного розвитку одеських машино­будівнихпідприємств,  автори здійснили спробу оцінити ставлення їхніх керівників доінноваційної діяльності та виявити ре­альні можливості проведення певної нау­ково-технічноїполітики. Серед експертів виступили технічні директори, головні інже­нери таїхні заступники, їм було запропо­новано анкету, яка містила 20 запитань що­достану організації та перспектив роз­витку інноваційної сфери у машинобудів­номукомплексі. Аналіз результатів експерт­ної оцінки дав можливість дійти такихвисновків:

— на   машинобудівних   підприємствах практичновідсутній механізм оцінки те формування інноваційної стратегії;

— форми статистичної звітності з інно­ваційноїдіяльності не повністю задоволь­няють потреби у цій інформації, бракує та­кожінформації про стан ринків нових про­дуктів і технологій;

— незважаючи на високий науковий по­тенціал,підприємства виконують власними силами лише 17 % потрібних їм НДДКР;

— інноваційні зусилля зосереджені го­ловним чином навпровадженні часткових новинок (60 %), а на обсяг принципово нових продуктів ітехнологій   припадає близько 40 %, частка прикладних розробок становить 65 %,тим часом як необхідно її підвищити до 70—80 %;

— часова орієнтація НДДКР розподіле­на таким чином:розробки, призначені до впровадження протягом 'найближчих 3 ро­ків,—77 °/о, 3—8років—23—25 %, через 8 років—13—15 %;

— кожне з розглянутих підприємств є монополістом(обсяг їхньої основної про­дукції на українському ринку становив 70-75 %);

— частка прибутку, додатково одержа­ного в результатіінноваційної діяльності, становить 35 %.

З метою удосконалення інформаційноїбази у сфері інноваційавтори розробили форми статистичної звітності,які дозволя­ють кожному керівникові бачити повну картину власної інноваційноїдіяльності і місце підприємства на ринках нових про­дуктів та технологій.Запропоновано методичні рекомендації з аналізу та формуван­ня інноваційнихстратегій.

Вихід України з економічної кризи пов'я­заний збагатьма факторами, в тому числі з активізацією інноваційної діяльності. А цезалежить від впровадження нових методів управління НТП, формування підпри­ємствамиінноваційних стратегій, придатних для ринкових умов, удосконалення відпо­відноїстатсістичної інформації.

У перспективі необхідно розширити асортимент продукціїма­шинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобу­дівної продукції йтехнічного переоснащення галузей промисло­вості. Чільне місце має належатистворенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфергосподарства. Розвиток приладобудування повинен буги зумовлений тим, що потребиУкраїни в основних видах продукції галузі задовольняються не­повністю.

Необхідно розвивати ряд нових машинобудівних галузей іви­робництв, нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, роботів імагнітогідродинамічного генераторобудування, виробниц­тва швидкісноїелектронно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізичних іелектротехнічних засобів обробки металу та ма­теріалів, виробництва системзв'язку, нових засобів управління, ав­томатизації.

Література:

1.”Розміщення продуктивних сил.”Є.П.Качан.

2.”Розміщення продуктивнихсил.”В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк.

3.”Економіка України.” Журнал №1 1999р.