Реферат: Міжнародний ринок туристичних послуг України
План.
I Вступ.
II Основна частина.
1 Індустрія міжнародного туризму і її розвиток в сучаснихумовах.
2 Економічне значення міжнародного туризму.
3 Організація міжнародного туризму.
4 Становлення і регулювання міжнародного туризму.
5 Розрахунок ціни туристичного продукту.
6 Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.
7 Організація і техніка виконання операцій міжнародноготуризму.
III Висновок.
IV Список літератури.
Вступ.
У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою,звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю.Не кажучи вже про те, що “годує"ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значноїстатті прибутку туризм є ще і однимз могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічнихгромадян.
Туристична діяльність в розвинених країнах єважливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізаціїтуристичних послуг іноземним громадянам отримали58 млрд. $, Франція і Італія — по 27 млрд. $, Іспанія -25 млрд. $
В Україні туристичний бізнес розвивається зпереважною орієнтацією на виїзд. Переважнубільшість діючих у нас туристичних фірм вважають за кращезайматися напрямом своїхспіввітчизників за рубіж, і лише невелика їх частинапрацює на залучення гостей в Україну — тобто все робиться так, що капітал відтур. бізнесу попливе за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур. послугзараз, як він в перспективі змінюється? В умовах, що створилися, ці питання представляються актуальними.
1. Індустрія міжнародного туризму і її розвиток всучасних умовах.
У цей час індустрія туризму є однією зформ міжнародної торгівлі, що найбільш динамічно розвиваються послугами. Уостанні 20 років середньорічні темпи зростаннячисла прибуттів іноземних туристів в світі становили 5,1%, валютних надходжень — 14%. Згідно з данимивсесвітньої туристичної організації, в 1995 році в світі було зареєстровано 576мільйонів прибуттів туристів, надходженнявід міжнародного туризму досягло 372 мільярди доларів (без урахуваннянадходжень від міжнародного транспорту). Загалом об'єми валютних надходженьвід туризму за період з 1950 по 1995 рік вирослив 144 рази.
По прогнозах експертів, бурхливий розвитокміжнародного туризму буде продовжуватисяі далі. За різними підрахунками, до 2000 року ця галузь стане провідноюекспортною галуззю в світі. Очікується, що призбереженні темпів зростання, що склалися число міжнародних подорожей до 2005 року досягне 900 млн.чоловік, а 2010 року збільшиться і складе порядку 937 млн. чоловік.
На думку різних аналітиків, в основі розвиткуміжнародного туризму лежать наступні чинники:
1) Економічне зростання і соціальний прогреспризвели до розширення об'єму ділових поїздок і поїздок зпізнавальними цілями.
2) Вдосконалення всіх видів транспортуздешевило поїздки.
3) Збільшення числа найманих робітників іслужбовців в розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурногорівня.
4) Інтенсифікація труда і отримання трудящимибільш тривалих відпусток.
5) Ослаблення обмежень на вивізвалюти в багатьох країнах і спрощення прикордонної формальності.
Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності,індустрія туризму є вельми складною системою, мірарозвитку якої залежить від мірирозвитку економіки країни загалом.
На промислово розвинені країни доводиться понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70-75%поїздок, що здійснюються в світі. При цьому на частку ЄС доводиться біля40% прибуттів туристів і валютних надходжень.
Розподіл туристів і прибутків від їх перебування в 1994 році.
Країна
Відвідування
Прийнято туристів
(млн. чоловік)
Прибуток
(млн. доларів)
Співвідношення до 93 р.
(%)
Прибуття Прибуток
Весь світ
Європа
Америка
Східна Азія
Африка
Ближній Схід
Південна Азія
528,4
315,0
108,5
74,4
18,6
7,9
3,7
321,446
153,295
97,405
59,988
5,675
3,672
2,431
3,0 5,1
1,9 0,6
4,05 8,9
7,6 14,0
1,5 -4,0
-4,0 -12,0
7,0 11,2
Позауваженню канадських фахівців,функціонування економік індустріально розвинених країн, з одного боку, робилооб'єктивно необхідним зміцненнясвітогосподарських зв'язків і зростаннявиробничих витрат на підприємницькі переміщення, а, з іншого боку, створювалопрацівникам матеріальні можливості для досуговихпереміщень, в тому числі і за кордон.
Якісне зростанняіндустрії туризму в окремих країнах відображенев таблиці. Для оцінки застосовується метод рейтінговихоцінок. Як параметри взяті якабсолютні (числотуристів, розмір прибутків і витрат), так і відносні(прибутки і витрати з розрахунку на одного туриста, що відвідав країну)показники.
Рейтинг країн по показниках туристськогосервісу.
Країна Прийнято туристів Прибутки Витрати Питомі прибутки Питомі витрати
Підсумковий показник
Австралія 27 15 14 2 3 9 Австрія 6 6 8 22 17 8 Багами 29 28 29 12 22 29 Бельгія 22 16 11 5 4 7 Бермуди 35 33 32 6 20 31 Бразілія 30 29 23 3 12 20Велікоб-
ританія
8 5 3 15 7 2 Угорщина 5 31 25 35 31 32 Венесуела 36 35 20 10 20 30 Німеччина 7 7 2 20 5 3 Гонконг 16 11 20 13 20 17 Греція 11 22 19 33 24 26 Єгипет 26 26 30 23 28 34 Індія 28 25 20 11 20 23 Ірландія 24 27 18 24 16 25 Іспанія 3 4 13 27 23 14 Італія 4 3 4 19 14 4 Канада 9 9 6 31 13 12Однак в цьому аналізі потрібно враховувати рядчинників, прямо не пов'язаних зтуристичною сферою, але без урахуваньякої неможлива об'єктивна оцінка показників таблиці. До таких чинників відносятьсявеличина країни, чисельність населення і економічний потенціал країни.
Звичайно, найважливіший чинник, що визначає географію туризму в світі, економічний. Зточки зору окупності капіталовкладень туристська індустрія входить в числоекономічних форвардів, що дають значну величину доданої вартості. Туристськіпослуги на світовому ринку виступаютьяк “невидимий" товар, характерною особливістю якого є те, що значна частина цих послуг проводитьсяз мінімальними витратами на місці.
Узагальнюючи діяльність багатьох розвиненихкраїн в сфері туризму, Комісія ЄС опублікувала прогноз основних тенденційрозвитку туризму на період 1995-2000 г.г. В частковості, в ньому зазначається,що:
1) У Європі доведеться витримувати жорстку конкуренціюза прибутки від
туризму, яка зажадає від європейської індустрії туризму підвищенняякості послуг, що надаються.
2) Витрати на всі види подорожей і, насамперед, витрати натранспорт, будуть
збільшуватися швидше, ніж інші статті сімейного бюджету. Подорожі стануть більш частими, але менштривалими, оскільки витрати на однупоїздку знизяться. Загалом же витратина подорожі зростуть за рахунок споживання більш якісноговідпочинку.
3) Число поїздок будезбільшуватися за рахунокміжконтинентальних
подорожей з Європи в Америку, Азію іОкеанію.
4) Сезонні зміни ринковоїкон'юнктури в найближчому майбутньому
перестануть бути проблемою для індустрії туризму, оскільки вдалий маркетинг буде сприяти їх вигідномувикористанню. Для цього буде потрібна активна співпрацяміж державами і приватними туристськими структурами.
5) Використання повітряноготранспорту буде розширятися швидше завдяки
збільшенню числа зручних прямих рейсів.
6) Групи, включаючи сімейні, будуть зменшуватись і вибирати все більш гнучку
програму відпочинку.
7) По мірі все більшактивного впровадження комп'ютерних систем бронювання
будуть зменшувати терміни бронювання.
8) Активніше за інших будутьподорожувати дві вікові групи: людинемолодого
віку і молодь.
9) Буде продовжувати ростипопит на туризм, пов'язаних з відвідуванням
культурних визначних пам'яток, а також з активним відпочинком.
11) Стан навколишнього середовища стане одним здомінуючих чинників в
залученні туристів, особливо в сільських і прибережних районах.
12) Маркетингове сегментирование ринку стане більш чітковираженим.
13) Пропозицію необхідно буде підстроювати під потребикожної групи споживачів.
Географія ж міжнародного туризму буде визначатисяпріоритетними для туристів чинникамипривабливості тих або іншихрегіонів/країн.
Чинникизростанняпривабливості для туристів окремих регіонів світу
Найбільш популярні країни регіону.
Чинникизростання привабливості
Південно-американський регіон
Бразілія
1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії.
2. Екзотична природа.
3. Сучасна архітектура і дизайн столиці країни
Європейський регіон
Франція
Англія
Німеччина
Фінляндія
Швеція
1. Висока концентрація історичних і культурних визначних пам'яток.
2. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів).
3. Високий рівень сервісу.
Середземноморський регіон
Кіпр
1. Вигідна система оподаткування.
2. Сучасна банківська мережа.
3. Добре налагоджена структура телекомунікацій
4. Спрощена процедура створення оффшорних компаній (10 днів)
5. Повна конфіденційність, що забезпечується державою у всіх питаннях, що стосуються засновників компаній і банківських рахунків.
Ізраїль
Регіон загалом
1. Зростання паломніческого туризму.
1. Наявність широкого спектра оздоровчих центрів.
2. Тури по чотирьох морях.
3. Наявність молодіжних таборів.
4. Зростання ділових зв'язків.
1. Розвинена інфраструктура туризму.
5. Високий рівень обслуговування.
2. Комфортний клімат.
3. Велика тривалість туристського сезону.
4. Поєднання відпочинку біля моря з оглядом визначних пам'яток.
Азіатський регіон
Об'єднаніАрабські Емірати
1. Низькі ціни на електроніку і побутову техніку хорошої якості.
5. Високий рівень сервісу.
2. Мінімальні податки. Практика системи “TAX FREE".
3. Великий досвід каргоперевозок.
4. Спрощена система візового режиму.
Регіон загалом
1. Екзотична природа і культура.
5. Політична стабільність.
2. Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію і Океанію.
3. Головний напрям “пляжного" відпочинку зимою.
2. Економічне значення міжнародного туризму.
Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливомтуризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнароднийтуризм виконує ряд важливих функцій:
1. Міжнародний туризм — джерело валютних надходжень для країниі засіб для забезпечення зайнятості
2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.
3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікаціїекономіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.
4. З зростаннямзайнятості в сфері туризму ростуть прибуткинаселення і підвищується рівень добробуту нації.
Розвиток міжнародного туризму приводитьдо розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чиномміжнародний туризм потрібно розглядатиразом з економічними відносинами окремих країн.
Міжнародний туризм входить до трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувноїпромисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11%і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибутоккраїн світу від міжнародного туризмустановив 7% від загального обсягусвітового експорту і 3% від світового експорту послуг.
Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає.
Міжнародний туризм в світі надто нерівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічногорозвитку окремих країн і регіонів.
Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. Начастку цього регіону доводиться понад70% світового туристичного ринку і біля60% валютних надходжень. Приблизно 20%доводиться на Америку, менше за 10% — на Азію, Африку і Австралію разом взяті.
Всесвітня організація по туризму в своїй класифікаціївиділяє країни, що є переважно постачальникамитуристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція,Канада, Англія) і країни що є, в основному, що приймають туристів (Австралія,Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексіка, Туреччина, Португалія, Франція,Швейцарія).
Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язківспричинив створення численних міжнародних організацій, сприяючих поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхчисло входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризмуобговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядовіспеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації потуризму.
Згідно з СтатутомВОТ, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічногорозвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання правлюдини незалежно від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересівкраїн, що розвиваються в області туризму.
ВОТ прийняла ряд декларацій в області міжнародноготуризму, серед яких:
— Манильска декларація про туризм в світі (1980);
— Документ Акапулько (1982);
— Хартія по туризму і Кодекс поведінки туриста (Софія,1985);
- Гаагська декларація потуризму (1989).
До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризмуепізодично, відносяться КонференціяООН по туризму і подорожам, економічнаі соціальна Рада (ЭКОСОР). ОрганізаціяОб'єднаних Націй з питань утворення,науки і культур (ЮНЕСКО), Міжнародної організації труда (МОТ), Міжнародної асоціації транспортної авіації (МАТА).
3. Організація міжнародного туризму.
З розвитком масового організованого туризму іпереходом його на нову основу, що спирається на розвинену туристичну індустріюі сучасні кошти транспорту, сталися деякі зміни в формах організаціїміжнародного туризму.
По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, пропонуючих туристичні послуги турагентів і часто позбавлених юридичної ігосподарської незалежності.
По-друге, змінився характердіяльності туристичних оптових фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повнийкомплекс послуг у вигляді інклюзив — турів.
По-третє, з'явилисявеликі корпорації, засновані накапіталі транспортних, торгових,страхових компаній і банків, здійснюючі операції по представленню туристичнихпослуг клієнтам.
Всі вищеназвані категорії фірм відрізняються один відодного по функціях і характерудіяльності.
Туристичні агентства — це роздрібні фірми, щовиконують роль посередників між туроператорськимифірмами і обслуговуючими підприємствами, з одного боку, і клієнтами-туристами,з іншою. Турагенства або організуютьтури, що пропонуються туроператорськимифірмами, або займаються наданнямокремих видів послуг індивідуальним туристам або групам осіб, встановлюючи безпосередні зв'язки з транспортнимиорганізаціями, готельними корпораціями, екскурсійним бюро. Продаж турів здійснюється по цінах, що встановлюються туроператорами і вказаним в їх проспектах.За реалізацію інклюзив-турів турагенства отримують певну комісійну винагороду від туроператорів.
Реалізація окремих видів послуг здійснюється по цінах, що встановлюються їхвиробниками, а за надання розрізнених послуг турагенстваможуть встановлювати певні націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходитьсяв сфері впливу великих туристичнихоптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.
Туроператорські фірми це передусім оптові фірми, яківиступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії і турагенствами. Вони реалізовують тури відсвого імені через турагенства абобезпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператори встановлюють зв'язки з підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурно — просвітницькими установами і екскурсійнимбюро. Часто туроператори орендують наоснові довгострокових контрактів готелю і інші кошти розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їх максимальне завантаження і отримуючи значні знижки.
Туроператорські фірми в залежності від виду транспорту, що використовується,поділяються на ті, що спеціалізуються на організації турів з використаннямспеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій;морських круїзів і подорожей вяку-небудь одну країну абоспеціалізованих турів.
Туристичні корпорації — це великі підприємства, які шляхом участі об'єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони значною міроюмонополізували ринок і перетворилися в могутні міжгалузевівиробниче-господарські комплекси, що включаютьпідприємства самих різних галузей промисловості, обслуговуючих туристичнийбізнес, транспортні банківські, страхові і інші компанії і реалізовуючих турівчерез широку мережу туроператорів і турагенств в різних країнах.
Оснащення самими сучасними автоматизованими системами управління і зв'язку дозволяє їм оперативновивчати і задовольняти потреби і інтереси туристів. Найбільшого розвиткуподібні великі компанії досягли врозвинених капіталістичних країнах. УФранції, наприклад, на частку 13 найбільших туристичних корпорацій доводиться 50% турів, що реалізовуються, в Німеччині 3 найбільші туристичні корпорації“TUI", “Nekkerman" і “ITS" зосередили в своїх руках 70% ринку.
Крім великихкорпорацій, в теперішні час отрималиширокий розвиток готельні комплекси, які надаютьтуристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс іншихпослуг, наприклад, харчування вресторані при готелі, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, викликтаксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами ііншими товарами.
Найбільші готельні комплекси об'єднуються через автоматизованісистеми управління і розподілуготельного фонду в так звані “ланцюги", що дозволяє швидко і точновраховувати кожну індивідуальну операціюі з мінімальними витратами часу проводити резервування місць в готелях, натранспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі. Усього в світінараховується біля ста таких готельних“ланцюгів" із загальним числомномерів 1,6 млн. Ведучі з них — “Holiday Inn", “Sharaton",“Hilton".
Важливою особливістю сучасного етапу розвиткуміжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових,страхових компаній. Транспортні компанії надаютьяк окремі види послуг, так і самостійні розроблені тури на основі готельноїбази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин зготельними і іншими підприємствами на звичайнихумовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатисяреалізацією туристичних послуг приблизно з початку70-х років. Це відноситься, восновному, до великих роздрібнихконцернів і до торгово-посилочних фірм.
Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшитиобслуговування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, по мірі попиту, вони перейшлидо практики організації в своєму складі формально не залежних туристичних фірмз обмеженою відповідальністю, які потім стали їх дочірніми фірмами.
З метою швидкого і міцного завоювання ринку цікомпанії почали калькулювати ціни турів з розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було можливо завдякивеличезному капіталу торгових фірм.Промислові фірми, що представляютьнасамперед галузі, обслуговуючі туристичний бізнес, на основі системи участіпочали придбати і включати в свою структуру туристичні фірми.Помітно посилилося проникнення банківі страхових компаній в сферу міжнародного туризму шляхом придбання всього або частини контрольного пакету акцій. Володіючи розгалуженою мережею філіали і обширним штатом страхових агентів, банки і страхові компанії сталиуспішно здійснювати ці операції, отримуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, щовиплачується турагенту. Тури, що пропонуються банками, як правило, дешевше,чим у турагентов. Крім того,банки і страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку і управління,в пам'яті яких закладені всі основнідані про вкладників і застрахованих осіб.Це дозволяє їм здійснюватицілеспрямовану розсилку реклами і інформації, пропонуючиклієнту таки тури, які можуть відповідати його інтересам і коштам.
Дисконтні картки, що випускаються банками, на відмінувід кредитних і дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначенідля оплати, але дають своїм власникам права на самі різноманітні знижки. Усвіті існує декілька глобальних системдисконтних карток. Лідируюче положеннязаймають “ETN", “IAPA",“COUNTDOWN".
У умовах, коли конкуренція в туристському бізнесі ііндустрії відпочинку і розваг дуже висока, власники готелів беруть участь вдисконтних програмах, оскільки безкоштовна інформація про знижки, яка даєтьсяв каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківськіструктури також зацікавлені в поширеннікарток. Вони видають їх як доповнення до кредитних карток, що емітуютьсябезкоштовно або набагато дешевше роздрібної ціни, тим самум розширюючи спектр послуг для своїх клієнтів.
Географія дисконтних карток дуже різноманітна,найбільш популярно “ETN-CARD". Для мандрівників ця система є клубом,членство в якому дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використаннякарток “ETN" відносять:
- знижки для власників від 20 до 50% вартості вдесяти тисячах готелів в 175 країнах світу,в тому числі в Укаїні і в країнах СНД. У США в 400 готелях власник карткизаплатить 50% від вартості номера;
- широку систему знижок в ресторанах (від 20 до50%);
- зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля;
- знижка прикупівлі авіа-, залізничних,автомобільних квитків в розмірі 3-10%;
- можливість безкоштовно отримати картки “ETN- Telecard" і “Sprint Fonecard", щодозволяють вести телефонні переговори по пільгових тарифах.
При отриманні картки власнику видається ілюстрованийкаталог з адресами сервісних служб, що входять в систему. Вибравши готель,власник замовляє знижку нарезервування номера. Часто цю процедуру бере на себе сама дисконтна система.
Крім поширеннядисконтних карток, банки реалізовують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа з системою акредитивів, але, навідміну від останніх, можна не тільки обмінювати в банку на гроші, але нимиможна розплачуватися в магазинах, які їх приймають.
Дорожні чеки дозволяють забезпечити гроші відкрадіжки, оскільки платіжний документ стає дійсним тільки після звірення підпису власника з підписомна корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов'язково мати рахунокв банку.
Дорожній чек ще називаютьтуристським чеком, під яким розуміється платіжний документ, грошовезобов'язання виплатити позначену в йому суму валюти його власнику.
У Європі з 1968 року широку популярність здобув єврочек - чек в євровалюті, який виписується банком безпопереднього внеску клієнтом готівки в рахунокбанківського кредиту терміном домісяця. Чек оплачується в будь-якійкраїні-учасниці угоди “Єврочек", до яких відносятьсякраїни ЄС.
На світовому ринку порівняно недавно з'явився новий вигляд розміщення — тайм-шер. Це не продаж стандартноїнерухомості і не розміщення в готелі, а середнє між ними — власність, обмеженапо користуванню у часі. За одиницючасу приймається один тиждень.
Сьогодні тайм-шер-індустріяскладається з двох частин:
продаж клубів або апартаментів, розділених на тижні;
обмін цихтижнів через єдиний центр по обміну,званий клубом для відпочинку, де власники можуть обмінятися своїми тижнями.
У світі нараховується п'ять обмінних організацій, серед яких лідирують “RCI'и “II"(Interval International).
Індустрія тайм-шеранеухильно розвивається з початкусімдесятих років. З 1989 року світове число курортів, працюючих за системоютайм-шер, зросло на 600%, річний об'єм продажу тижнів збільшився на 300%. До1994 року в світі було продано тайм-шерівна чотири мільярди доларів.
З зростаннямпопулярності тайм-шеров мінялася ісама індустрія. Якщо в роки формуваннявона залучала в основному дрібнихпідприємців, то зараз нею займаються такі корпорації як “Хилтон",“Марріот", “Дісней", “Шератон", “Баррат", “Вамлі".
Сьогодні тайм-шерє однією з галузей індустрії відпочинку, що найбільш швидко розвиваються. Він вважається самої сучасною технологією в області між туризмом і нерухомістю.
Курорти тайм-шерє в 75 країнах. Європа займає другемісце по розвитку тайм-шера після США. Багато які приймаючі країни розглядають тайм-шер як істотний елемент всієї системи організації відпочинку. Убільшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічномузростанню, поліпшує перспективи для інвестицій, підвищує зайнятість.
4. Становлення і регулювання міжнародноготуризма.
Структура організації і управління туристичної фірмивизначається задачами і стратегією компанії, але, як правило, має керівника, щоздійснює загальне керівництво і розробляючого загальну стратегію фірми, а також відділи посередницьких операцій,маркетингу і реклами, бухгалтерію.
Відділ по організації посередницьких операційміжнародного туризму веде роботу по плануванню і здійсненню туристичних поїздокна основі ділерський договорів з туроператорами.На початку кожного сезону на основі даних про попит і стан ринку, що надаєтьсявідділом маркетингу, складається планнабору груп у різних напрямах, запит пересилається туроператору на наданняокремих турів на певний період. Вся роботапо забезпеченню договору: формування груп, підбір керівників ігідів-перекладачів, надання необхідноїінформації, списків груп при візовом оформленні і страхуванні здійснюється також цим відділом.
Контроль за роботоюфірми здійснюється за допомогоюбухгалтерського відділу, куди поступаєінформація про наявність і рух грошових коштів і здійснення різнихгосподарських операцій.
Маркетингова і рекламнастратегія, а також розробка туристичного продукту здійснюється відділом маркетингу.
У туристичному бізнесі, як і убудь-якому іншому вигляді діяльності, необхідне вивчення проблем попиту і пропозиції на ринках, тобто проведеннямаркетингових досліджень.
При наданні послуг фірма повинна орієнтуватися на потреби туристів, що визначаються задопомогою опиту потенційних клієнтів. Важливим джерелом інформації є і аналіз рекламних проспектів і листівок,що доставляються українськими і зарубіжними фірмами-партнерами і конкурентами.
Потрібно враховувати, що поцілях поїздки туризм класифікується на:
— курортний туризм з метоювідпочинку і лікування;
— екскурсійний туризм — знайомство з природними, історичнимиі культурними визначними пам'ятками;
- діловий туризм — для проведення ділових переговорів;
— науковий туризм — знайомство з досягненняминауки і техніки, участь в конгресах, конференціях і т.п.
По чисельності учасників розрізнюють груповийі індивідуальний туризм.
При виборі свого сегмента на ринку туристичних послуганалізуються наступні чинники:
1) Цілі поїздки: відпочинок бізнес, навчання, шопінг.
2) Географічні чинники: відпочинок на морі, розваги, інтерес до культурних іархітектурних цінностей.
3) Вікові групи:школярі, студенти, дорослі, сім'ї.
4) Економічніпотреби і престиж: економія часу і зусиль придосягненні
комфорту, прагнення належати до певноїсоціальної групи.
Організація турів на відпочинок повинна враховувати такі чинники, як місце відпочинку, престиж або,навпаки, економію коштів, а також віктуристів; при організації діловихпоїздок і шоп-турів особливе значеннямає місцеположення країни туризму, а для турпоїздокз метою навчання до останньогододається і аналіз вікової структури туристів.
Процес створення будь-якої туристичноїпрограми починається з розробки загальних цілей, вироблення попередніх прогнозів, заснованої передусім на вивченніпопиту споживачів і пропозиціїконкурентів.
У діяльності туристичних фірм, особливо наетапі їх виходу на ринок, велике значення правильно розробленої рекламноїкомпанії.
Туристична компанія може бути направлена на турагентів або на потенційних клієнтів. Інформація що відноситься до першого вигляду, розповсюджуєтьсяпередусім на туристичних виставках, де представляютьсвої продукти всі самі великі компаніїрізних країн.
Дуже велике значення в туристичній рекламімають спеціалізовані документи листівки, брошури і пр.
Звичайно двозірковийі більш високого класу готель випускає свої власні брошури, наявність якихнеобхідна передусім в курортних зонах, центрах спортивних заходів,архітектурних і культурних центрах.
Всі вищеперелічені кошти надаються турагентам туроператорами, які використовують також проспекти курортних зон і відеорекламу, де відбивається передусім своєрідність даноїмісцевості, культурні традиції і історичні пам'ятники. У цьому випадку основноюметою, вибраною туроператором, є створення іміджу того або іншого регіону. Для цього використовуєтьсянабір продуманих кадрів, які освітлюютьданий регіон з певних позицій і відрізняють його від будь-якого іншого.
Рекламою різних туристичних зон і туристичнихпрограм займаються передусім туроператори:користуючись інформованістю потенційного споживача, публікують невеликіоголошення в друкарських чорно-білих виданнях, що стосуються послуг, що пропонуються,і рівня тарифів, причому для майбутніх клієнтів основним аргументом є низькі ціни.
Один з основнихетапів — просування товару. На міжнародному рівні необхідна не просто реклама,а передусім участь на міжнародних ярмарках і виставках, які дають можливістьпривернути увагу не до одногоконкретного продукту, а до фірми загалом. Розрізнюють наступні види виставок:
- туристичні виставки загального призначення для професіоналів і публіки
- спеціалізовані виставки, организуємі по певних критеріях, наприклад,зимових видів спорту, що стосуються.
— багатоцільові ярмаркові експозиції.
Основними туристичними центрами, організуючимивідомі у всьому світі ярмарки і виставки, єБрюссель, Мілан, Люксембург, Париж, Лондон.
Крім сегментації ринку і вибору маркетинговоїстратегії, необхідно враховувати, що туристичні послуги мають свій життєвийцикл, що складається з декількох фаз:
— розробки — період дослідження ринку,аналізу інформації, розрахунку вартості послуг на даний момент пошукупартнерів, налагодження зв'язків.
— “запуску" — період поширення рекламних оголошень, завоюванняпотенційних клієнтів, для якого характерні непостійний об'єм збуту і коливання ціни.
— зрілість - період, колипродукт стає відомим, з'являютьсяпостійні клієнти, число бажаючих скористатися послугами росте, збільшується об'єм продажу.
— занепаду - період, коли попитна даний вигляд послуг падає при появі
5. Розрахунок ціни туристичного продукту.
Вартість путівки включаєв себе наступні пункти:
вартість проїзду;
вартість харчування;
вартість мешкання;
вартість трансферта;
вартість екскурсійної програми;
вартість оформленнявізи;
вартість страхового поліса.
Ціна ж туристичної путівки більше собівартості на величину витрат і прибутки туристичної фірми.
Витрати, представлені вцих статтях, діляться на постійні і змінні. До категорії постійних витрат відносяться:
вартість проїзду;
вартість трансферта;
вартість страхового поліса;
оформлення всіх необхідних документів.
Як правило, постійні витрати не залежать від тривалості тура іякості обслуговування.
Частка гостиний обслуговування і харчування в загальнійвартості путівки становить 60 — 65%. Обидва ці елементи є змінними величинами ізалежать від зміни цін на дані види послуг, а також від сезонної градації,географічної зони розташування готелю,вигляду і класу обслуговування,договірних комерційних умов між турагенствомі адміністрацією готельного підприємства.
На вартість готельного обслуговування і харчування впливає ітривалість мешкання. Чим вона більше, тимнижче вартість одного туродня.
При розрахунку готельного обслуговування ціна мешкання іхарчування розбивається на тарифну сітку, яка має діапазон 7 днів.
У цей час основна частина потоку туристів складається з укомплектованих груп. Цеозначає, що туристична фірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому звичайно надається знижка для масової оптової операції в залежності від об'ємуопера — до 10%, по термінах ітривалості — до 5%, знижка в залежності від тривалості мешкання туристів вготельному підприємстві — до 10%.
З оптової ціни можуть робитися додатковізнижки за участь фірми в рекламі і виданні рекламних проспектів по країні,окремому місту, окремому готелю, куди фірма відправляє туристів. Так, нерідко турфірма реалізовує рекламні проспектикраїни, рекламуючи таким чином не тільки свої тури, але і країну загалом.
Знижки можуть також проводиться при попереднійоплаті туристичного обслуговування.
Загалом ціна на туристичне обслуговування групможе бути нижче ринкової ціни для разових операційв середньому на 10-20%.
Таким чином, на вартість путівки впливає чинник кількості послуг, що пропонуються. Туристу можуть бути надані або певні види послуг по його вибору,або повний комплекс послуг. Повний комплекс послуг може бути наданий шляхом продажу так званих інклюзив-турів (inclusivetour) або пекідж-турів (packadgetour).
При інклюзив-турах, що застосовуються при авіаперевізках,вартість інклюзив-тарифів, щоспеціально розробляються, які можуть бути наполовину нижчим за звичайні. Тур включає також вартість розміщення туристів в готелі, харчування(повне або часткове) і інші послуги, що надаєтьсяна певне число днів перебування туристів в країні призначення, і щовикористовується при групових ііндивідуальних поїздках.
Загальний рівень рентабельності і ціна інклюзив-тура повинни бути не нижче звичайноготарифу вартості транспортування. Клієнту повідомляється загальна ціна інклюзив-тура без розбиття її на окремі види послуг.
При розрахунку вартості інклюзив-тура фірма включає в неї крім вартості туристичнихпослуг, власні витрати на утриманняапарату фірми, витрати на рекламу, а також певний прибуток. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзив- тура дляокремого туриста обходиться дешевше, ніж приіндивідуальній поїздці без допомоги турфірмиз таким же комплектом і рівнем послуг.
Пекідж-тури передбачаютьнадання клієнту повного комплексу послуг, який, однак, можеі не включати транспортні витрати.Організуються вони по певній, програмі, що зазделегідь рекламується. Структуратурів варіюється в залежності від країни, складу туристів, їх купівельної здатності, характеру,асортименту і якості послуг.
6. Бухгалтерські операції в міжнародному туризмі.
Специфіка бухгалтерського обліку операцій міжнародного туризму витікаєз відмінності в формуванні вартостіпутівки:
- для туристсько-екскурсійних організацій,які формують вартість путівки шляхом придбанняокремих послуг;
- для туристсько-екскурсійних організацій, щозаймаються тільки продажем путівок;
- для туристсько-екскурсійних організацій, щозаймаються посередницькою діяльністю.
Перший варіант являє собою звичайну схему роботи підприємства, що реалізовує продукцію власного виробництва.Виходячи з того, бухгалтерський облікможна вести по схемі, прийнятій для підприємств, що реалізовують продукціювласного виробництва або, як звичайно її називають,“по виробничій схемі".
Потрібно зазначити, що нерідко туристичніфірми, працюючі по схемі формування вартості путівки (тура) з послуг, що окремо придбаються, допускають характерну неточність: при підведенні підсумків звітного періоду повністю закривають рахунки обліку витрат і таким чином визначаютьфінансовий результат за звітний період просто як різницю між виручкою відреалізації і всією сумою понесених витрат. Тим часом, як і в багатьох іншихвидах виробничої діяльності, тут можливо і освітана кінець звітного періоду залишківнезавершеного виробництва і отримання авансів і передоплат під продаж путівки.
Потрібно зазначити, що процеси формування, придбання і подальшого продажу путівок можуть бути розтягнуті у часі, відповідно на практиці складаютьсяситуації, коли формування путівки починаєтьсяв одному звітному періоді ізакінчується в іншому, або при роботі по другому варіанту придбання путівки і її перепродаж відбуваються в різних звітних періодах. З цього слідує, що в діяльності туристичноїфірми повинно бути чітко визначено, яким чином фіксуються основнігосподарські операції, такі як:
— отримання передоплати від іншихорганізацій за надання послуг;
— отримання передоплати від іншихорганізацій за готову путівку;
-отримання передоплати від туриста запутівку;
надання послуг іншої організації;
- передача путівкитуристу;
- видача передоплати іншим організаціям;
- отримання від інших організацій гарантії наотримання окремих послуг;
- отримання від інших організаційпутівок.
Практика свідчить про те, що, як правило,чітко фіксуються моменти сплати іотримання грошей і освіти заборгованостей, що відбивається на рахункахрозрахунків з дебіторами і кредиторами. У цьому випадку стаття витрат істотно скорочується і визначити які з них відносятьсядо даного об'єму реалізації нелегко.
Якщо туристичне агентство працює тільки як посередник,використовується схема ведення бухгалтерського обліку, характерна для даного виду діяльності.
Роль економічного аналізу в умовах ринкових відносиннезмірно зростає і має два аспекти:
— внутрішній, за рахунок зростаючої відповідальності підприємства передспіввласниками, працівниками, банками і іншими кредиторами;
- зовнішній, як необхідність аналізу фінансового становища при встановленніділових контактів зміцненні положенняна ринку.
Фінансова діяльність підприємства охоплюєпроцеси формування, руху і забезпечення збереження майна.
Фінансове становище є результатомгосподарської діяльності підприємства і характеризується фінансовою стійкістю,платоспроможністю і ліквідністю.
Основним джерелом інформаційного забезпеченняаналізу фінансового становища єбалансовий звіт, що включає форму 1 — баланс підприємства і форму 2 — звіт про фінансові результати.
Аналіз фінансового становища туристичної фірмивключає в себе розрахунок коефіцієнтівплатоспроможності і ліквідності.
У першому випадку коефіцієнт розраховується яквідношення власного капіталу доактивів, а у другому — відношення високоліквідних активів (грошовихкоштів на рахунках) до короткостроковоїзаборгованості.
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальніактиви більше, ніж довгострокові і короткостроковізобов'язання, і ліквідним, якщо йогопоточні активи більше, ніж короткостроковізобов'язання.
При цьому необхідно враховувати, що фінансове управління діяльністю і наявність грошовихкоштів більш важливо, ніж поточнийприбуток, а відсутність грошових коштів в банку може привести до кризи фінансового становища. Показники можна вважати задовільними і хорошими у разінизьких витрат і відсутності заборгованості. Саме цей важливий чинник значно підвищує коефіцієнти, аозначає, для того, щоб розібратися в реальному положенні справ, необхідно розглянутирентабельність і результати звіту по прибутку.
Функціонування підприємств незалежно від видівдіяльності і форм власності визначається його здатністюприносити достатній прибуток абоприбуток як кінцевий фінансовий результат роботи.В умовах ринку прибуток виступаєосновним чинником стимулюванняпідприємницької діяльності. Вона створює можливість для розширення діяльності,задоволення соціальних і матеріальних потреб членів колективу, є основнимджерелом формування бюджету. За рахунокприбутку гасяться боргові зобов'язанняпідприємств перед банками і інвесторами.
Враховується також рентабельність роботи підприємств і рентабельністьпродукції. Чим вище рівень рентабельності, тимбільше ефективність господарювання.
У зв'язку з цим кожна туристична фірма проводить розрахунок загальної рентабельності, рентабельностіпродукції ( обороту ) і оборотів коштів.
Загальна рентабельність визначається як відношення прибутку до нарахування процента до активу балансу.
Практика показує, що найбільша рентабельністьв міжнародному туристичному бізнесі досягається при короткострокових (до8 днів) подорожах з розміщенням вготелях високого класу.
7. Організація і техніка виконання операційміжнародного туризму.
Здійснення міжнародних туристичних операцій передбачає певні відносини між туристами — споживачами туристичних послуг і туристичними фірмами — їх виробниками іреалізаторами, а також відносиниостанніх з різними організаціями(банками, транспортними і страховими компаніямиі т.п.), що забезпечують виконання цього виглядуміжнародних послуг.
Роботатуристичних фірм з туристами включає всебе:
— пропозиціятуристу або групі туристів певного набору турістично-екскурсійнихпослуг;
— отримання від клієнта грошових коштів запутівку (тур);
— перерахування грошових коштів певним організаціям зарозміщення, мешкання, екскурсійне обслуговування.
Договірні відносинитуриста і туристичної фірми складаються як відносинипокупця (замовника) і продавця (виконавця). Прицьому потрібно підкреслити особливий характер “продукт", що придбається у туристичної фірми. Вступаючи з нею в договірні відносини, турист розраховує отримати в кінцевому результаті необхідниййому набір послуг. Фірма ж надає йому,як правило, ще не самі послуги, а права (гарантії)отримання в певнийчас, в певному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що немають прямих договірних відносин з даним туристом, але що знаходяться удоговірних відносинах з направляючоютуристичною фірмою. Турист придбаваєтакож і гарантії надання певних видівпослуг і самої направляючою фірмою.Сукупність цих прав відображається в путівці, яка є кінцевим “продуктом"діяльності туристичної фірми і відповідно предметом її реалізації.
Туроператорська діяльність — це діяльність поформуванню, просуванню і реалізації туристичного продукту, здійснювана наоснові ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем (туроператором).
Турагентськадіяльність — діяльність по просуванню і реалізації туристичногопродукту, здійснювана на основі ліцензії юридичним особа або індивідуальним підприємцем (турагентом).
Взаємовідносини між туроператоромі туристом частіше за все будуються наоснові агентського договору про наданняпершим другому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.
Саме тому приорганізації турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входить увартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновидитарифів, які засновуються на:
— умовах посольств, які можуть визначити мінімальнувеличину страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларівСША;
— термініпоїздки;
- кількості чоловік в групі (можливізнижки від 5 до20%);
— віці (старшеза 60 років страхова сума може бутизбільшена в два рази).
На сьогоднішній день існують дві формистрахового обслуговування туристів.
1) Компенсаційна.
Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат івідшкодування їх лише після повернення на батьківщину, що, як правило,незручно, оскільки змушує туриста матипри собі значний грошовий запас на цейвипадок.
Програма страхування багажу.
Сума страхового ліміту біля2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні документів, підтверджуючих, щобагаж був загублений або пошкоджений під час зберігання або транспортування. Ценайбільш поширений вигляд страхування,так як тариф страхування багажу складаєбіля 50 центів в день.
2) Сервісна.
Страхування медичних витрат.
Юридичний і інформаційний асістанс- забезпечення правової підтримки мандрівникам у разі адміністративних або цивільних порушень, а також гарантіяотримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.
Страхування від нещасноговипадку.
Програма страхування цивільноївідповідальності за нанесення збиткумайну третіх осіб, нанесених туристомвнаслідок “ненавмисних дій".
Страховий поліс — обов'язковий документ при турпоїздці.Більшість країн світу не видає візибез наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія,Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.
Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідногомедичного обслуговування у страховомувипадку, обов'язково містить номер телефону фірми-партнера, поякому можна звернеться за допомогою,інформацію про страхувальника, страхувальника, умови, вартість страховки і звільнення від (відповідальність)зобов'язань компанії у разі війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічнихзахворювань і т.д.
Туристична фірма пересилає постачальнику запит і гарантійний лист з термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобівпересування, приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно з вказівкою номерапаспорта і віку.
Подібним образомоформляються і візи.
Існує декількавидів віз в залежності від цілей поїздки — туристичні, візи по приватномузапрошенню, візи по діловому запрошенню.
Оформлення віз по приватних і ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадкивідмови у візі становлять 5 — 7% від кількості всіх звертаючихся, причому відмова може бути переглянена. Консульський збір за даний вид послуг становить 10-60 доларів США.
Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику зарубіжної фірми на певнукількість туристів зі списком,заявленим раніше туристичним агентством. Післярозгляду консульством видається віза, загальнадля всієї групи або призначена для окремих туристів.
При розробці програм враховується не стільки вартість,скільки складність процедури оформлення.
Все описане характерне передусім для Сполучених ШтатівАмерики і Західної Європи, де до дозволу на в'їзд відносяться дуже суворо.
14 червня 1985 року в Люксембургськом місті Шенген державами Бенілюксу, Францією і Німеччиною була підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортногоконтролю на своїх внутрішніх кордонах.
У червні 1991 року до Шенгенському угоди приєдналисяІспанія і Португалія, і був складений список країн, які обов'язково повинні мативідкритий візовий режим. 17 грудня1992 року був затверджений список з120 країн, громадяни яких для перетину кордонівповинні мати візу єдиного зразка (доних відноситься і Україна), був прийнятий бланк єдиної візи і 22 грудня 1994року представники урядів цих країн підписали офіційнийпротокол про набирання чинності Шенгенських угод з 26 березня 1995 року. У 1997році до Шенгенському угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часуукраїнські туристи, що виїжджають в однуз цих держав на термін менш трьох місяців, отримують Шенгенськую візу, при більш тривалому перебуванні в країніпризначення діють національні візи.
З одного боку, пересування по території семиєвропейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручне, але, зіншого боку, істотно подовжився термін(до чотирьох тижнів), протягом якого розглядаєтьсяпитання про видачу дозволу на виїзд.Це пов'язано з тим, що посольства цихдержав посилають один одному запити натого, який звернувся.
Існують також держави, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Об'єднані Арабські Емірати і Туреччина.
Безвізовий в'їзд по запрошенню без оформленнязакордонного паспорта дозволений вкраїни Східної Європи, Монголію, Кубу.
Українські громадяни мають право нав'їзд без оформлення віз в Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр і інш. країни.
При оформленні документів в обов’язки турфірмывходить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.
Система взаємовідносин між основнимисуб'єктами операцій міжнародного туризму юридичний оформляється різнимидоговорами (контрактами).
Договір між туристичною фірмою ітуристом, як правило, містить наступні типові умови:
- предмет договору (придбаннятуристом прав(гарантій) на тура, оформлених у вигляді путівки);
— вартість послуг фірми і форма їх оплати (готівка або переказ грошей на розрахунковийрахунок фірми);
— обов'язки туристичної фірми (по наданню туристичного продукту в повному об'єміі якісно; по медичному страхуванню туристів; по оформленню для них посольськихвіз);
— відповідальність і звільнення від відповідальності сторін(у випадках форс — мажорних обставин,зміни якості послуг, що надаються, термінів їх надання, відмови сторін відтура);
— обов'язку туриста (по оплаті, наданні необхідних документів для оформленнявіз і т.п.).
У договорі з клієнтом доцільно відобразити наступнівідомості: дату укладення договору, термінинадання послуг, вигляд транспорту до місця відпочинку ізворотно, клас готелю, його найменування і місце розташування.
Договір між туроператоромі турагентом в залежності від змісту відносин між турфірмами може бути декількохвидів.
Агентські згодипередбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продажокремих видів послуг і інклюзив-турів від імені і за рахунок туроператора. Удоговорі звичайно містяться чіткіінструкції по виконанню покладених задач, територіальне обмеження сфери дії,встановлюються права і обов'язки сторін,а також порядок виплат комісійних винагород. Об'ємі характер вимог до агента неоднаковийі залежить від конкретних умов, існуючихна національних ринках.
У угоду може бути внесена обмовка, що зобов'язує агента не вступати у ділові відносини зіншими фірмами, а також обмовка промонопольне право продажу окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності,з одного боку, дає можливість працювати, не маючи великих витрат на рекламу, маркетинг, організаціютурів і отримуючи комісійні, але, зіншого боку, не дає можливості істотного розширення і отримання великихприбутків. Крім того, агент часто дужезалежить від туроператора і по сутісправи позбавлений самостійності.
Саме тому часто туристичні фірми придбають путівки як готову продукцію, сформовануіншою компанією, і надалі продають її дорожче. У обов'язку продавця входитьбронювання місць в готелі, оформлення необхідних для поїздки документів,забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем і інформування покупця проможливі зміни, а покупець здійснюєнабір, комплектацію і відправку туристів, забезпечує надання їх списків в трьох примірниках для оформлення документів ібронювання місць на транспорті і готелі, інформує туристів про вартість іпорядок розрахунків.
У разі не виконання зобов'язшкодань і не дотримання термінів перекладу вартості обслуговуванняабо не надання анкет і списківгромадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відовує збитки.
Висновок.
Отже я розглянув становище міжнародного ринкутуристичних послуг на сьогодняшний день. Хочу сказати, що Україні потрібнозмінити свій напрямок в цій галузі і почати займатися залученням туристів нетільки з країн колишнього СРСР, а й з Західної Європи і інших частин світу. Дляцього в нас є всі природні умови – з узбережжям Криму може порівнятись тількифранцузька рів’єра, а Карпати – непогане місце для лижногокурорту. Але прибутку не буває без початкових витрат– нам треба поставити нанабагато більш якісний рівень систему обслуговування туристів, і тоді, явпевнений, Україна теж стане туристичною державою.
Список літератури
1) Линдерт П.Х. Экономикамирохозяйственных связей. М.: Прогресс 1992
2) Бабышев Л. Туризм какотрасль итальянской экономики. МЭиМО. 1995 № 12
3) Балабанов И.Т. Валютныеоперации М.: Финансы и Статистика, 1993. 200 с.
4) Герчіков І. Маркетинг і міжнародна комерційна справаМ., Київ, 1990 503 з.
5) Добрецов А. Экспортуслуг и международный туризм. Экономика и жизнь. 1995 №42.
6) Сироткин С.П. Экономическая теория. — СПб, 1997.