Реферат: Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки

Національнийаграрний університет

 

 

 кафедра

зовнішньоекономічної

діяльності

Курсова робота

натему: “ Місце України в світовомусільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки”

                                               Виконала: студентка  4 курсу 2 групи

факультету аграрного менеджменту

Демченко Тетяна 

                                               Керівник:Береговий  В.К.

Київ 1999

Вступ.

Сучасний стан світового сільськогогосподарства з огляду на стрімкий розвиток суспільства, підвищення рівнятехнологій, продуктивності праці, а також різкого демографічного росту в світівимагає детального дослідження. Світовий перерозподіл ролей країн у світовомусільськогосподарському виробництві істотно впливає на їх економічне становище.Особливе значення положення в світовій торгівлі і виробництві має для країн, щолише нещодавно стали на шлях ринкових реформ. Такою країною є і Україна. Вроботі розглянуті світові обсяги виробництва та експорту-імпортусільськогосподарських продуктів, а також на їх тлі показники України.

Обравши курс ринкових відносин, Україна тим самимобрала шлях входження до світового економічного простору, що є невід’ємною умовою успішного розвитку будь-якоїдержави. В роботі розглянуті основні шляхи входження України до ринковоїекономіки, серед яких створення різноманітних форм власності, створення ринкуземлі та її економічна оцінка, пріоритет у перерозподілі національного доходута державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарськоговиробництва.

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку світовогосільського господарства.

Протягом 1998 року розвитку світовоїекономіки були притаманні такі позитивні тенденції:

·    економічна і фінансова стабілізація в Азії;

·    стабільність на фінансових ринках промисловорозвинутих країн;

·    зниження відсоткових ставок у США, Європі таЯпонії, внаслідок чого помітно прогрес у зміцненні фінансової системи,стимулюванні економіки;

·    Успішне впровадження євро.

Зростання на 2.5% світового реальногоВВП свідчить, що світовій економіці вдалося подолати вплив негативних чинниківі зберегти базову тенденцію до зростання. При цьому загалом утримувалися низькірівні інфляції навіть у країнах, економіка яких функціонувала на межіпотенційних можливостей.

Реальна загроза економічного спадувпродовж 1998 року була пов’язаназ такими чинниками:

1.   Уповільнення темпів зростання світової економіки після кризи в Азіївнаслідок затяжної стагнації і падіння внутрішнього попиту в економіці Японіїта сусідніх із нею країн – Індонезії, Таїланду, Кореї і Малазії. Із середини1997 року зростання обсягів промислового виробництва у світовій промисловостіуповільнилося. Мінімальними (3.3%, починаючи з 1985 року) стали і темпизростання товарообігу в міжнародній торгівлі;

2.   Погіршення перспектив розвитку світової економіки, передусім економікикраїн, що розвиваються, внаслідок підвищення процентних ставок на ринках цихкраїн, пов’язаного з фінансовоюкризою в Росії. Оголошення дефолту та девальвація російського рубля завдаливеликих втрат інвесторам (лише в Росії, за деякими оцінками, вони становили100млрд. доларів США), яких не вдалося уникнути, незважаючи на енергійні дії іфінансову підтримку  з боку офіційних кредиторів. Активи на ринках країн, щорозвиваються були віднесені до категорії ризикових, унаслідок чого прискоривсявідплив із цих ринків фінансових ресурсів, їх перерозподіл на користьрозвинутих країн, збільшилися премії за ризик і відповідно зросли процентніставки.

3.   Посилення дефляційного тиску у світовій економіці. Уповільнення темпівзростання обсягів товарообігу у міжнародній торгівлі обумовило стрімке падіннясвітових цін на сировинні матеріали і посилило дефляційні тенденції у світовійекономіці. В середньому за рік ціни на нафту впали на 32%. На 16% знизивсяіндекс цін на непаливні сировинні матеріали, особливо чутливими до погіршенняумов торгівлі виявилися економіки, які розвиваються, оскільки сировина іпаливні матеріали  є їхньою основною експортною продукцією. Наприклад близько70%  надходжень від експорту в Росії припадає на експорт нафти. Не євипадковістю і те, коли світова економіка уповільнює темпи економічного зростання,отже кризи в перехідних економіках стають індикаторами застійних явищ усвітовій економіці в цілому.

Водночас зміна напрямку фінансовихпотоків у бік ринків розвинутих країн та різке падіння цін на сировину сталипотужними факторами, які компенсували погіршення умов торгівлі. Зокрема не далозмогу Сполученим Штатам Америки поліпшити свою зовнішню позицію, зберігши прицьому  темпи зростання економіки. Реальний ВВП США у 1998 році(як і в 1997р.)зріс на 3.9%. Разом з тим інфляція залишалася низькою – індекс споживчих цін(ІСЦ) за цей рік зріс лише на 1.6 (у 1997р. – на 2.3%).

Розвиток економіки окремих країн ісвітової економіки загалом значною мірою визначається стратегією центральнихбанків. Якщо короткострокові процентні ставки зростають завдяки операціям цихбанків на відкритому ринку, слід очікувати уповільнення темпів розвиткуекономіки. І навпаки зменшення процентних ставок та послаблення монетарноїполітики сприяють пожвавленню економічної активності і сприяють відновленнюекономічного зростання. Наприкінці 1998 р. зниження відсоткових ставоквідбулося внаслідок узгоджених дій 22 країн – США, Японії, Канади, восьми країнЄвропейського монетарного союзу та інших. запобігаючи затяжному економічномуспаду, який могла спричинити російська економічна криза, вони протягомостаннього кварталу 1998 року знизили короткострокові процентні ставки,створивши цим сприятливі умови для поліпшення стану світової економіки. Такимчином було усунуто загрозу нестачі кредитних ресурсів в економіках промисловорозвинутих країн, стан балансу банківських систем яких погіршився  черезнаявність інституційних пасивів у країнах, уражених кризою. Процентні ставкибуло знижено також із метою відновлення потоків капіталу в бік ринків, щорозвиваються, оскільки після російської серпневої кризи обсяг випуску борговихзобов’язань на них став мізерним.Трохи згодом він дещо збільшився, сягнувши у лютому 10.3 млрд. доларів США,проте лишився меншим, ніж у середньому в 1996 і 1997 роках.

Незважаючи на тенденцію до відновленнястабільності, негативний потенціал зазначених вище чинників зберігається і внинішньому році. Тому політики і економісти повинні бути готовими до виникненнякритичних ситуацій, щоб у разі необхідності підтримати економічне зростання укороткостроковій та середньостроковій перспективі за допомогою відповіднихзаходів економічної політики. Аналітики МВФ підвищений ризик вбачають у“нерівномірних темпах економічного зростання трьох регіонів основних валют ізпочатку десятиріччя, що обумовило значне розширення дисбалансів поточногорахунку. Ці дисбаланси, які посилилися внаслідок криз на ринках, щорозвиваються, містять в собі значні ризики для світової економіки через можливезростання протекціонізму… або надмірні і потенційно дестабілізуючі коливанняобмінних курсів основних валют”.

До факторів дестабілізації глобальногорозвитку, на думку аналітиків МВФ, належать також потенційна можливістьвиникнення фінансової нестабільності та незахищеність економік деяких країн відвпливу кризових явищ на світових фінансових ринках.

Успішний розвитоксільського господарства багатьох країн є однією з найважливіших проблем, якістоять сьогодні перед світовою економікою.

Донедавнаекономічні теорії вважали, що основним фактором розвитку сільськогогосподарства країни є кліматичні умови, природні ресурси та культура народу.Свого часу ця ідея знайшла підтвердження в багатьох країнах світу.

Сьогодні існуютьбільш повні приклади різкого зростання сільськогосподарського виробництва зарахунок інших факторів, до яких, в першу чергу, слід віднести науково-технічнезабезпечення, інфраструктуру, інвестиції, створення умов для конкуренції навнутрішньому та зовнішньому ринках. Ці фактори забезпечили великий економічнийефект при вирощуванні кукурудзи у Перу, пшениці у Чілі і Пакістані, бавовни уБразилії, каучуку в Малайзії.

Найвищимпріоритетом багатьох країн світу було і залишається бажання повногосамозабезпечення продовольчими товарами. Це змусило уряди держав корінним чиномзмінити інвестиційну політику підвищення рівня освіти товаровиробників, якасприяє пристосуванню до місцевих умов нових технологій вирощування культур. Заданими досліджень Світового банку зростання рівня освіти робочої сили на 1 рікпризводить до зростання ВВП на 9%. Таке співвідношення є дійсним для першихтрьох років навчання. Але, як свідчать ті ж дослідження, витрати на освіту тапідготовку кадрів будуть марними, якщо управління економікою незадовільне.Прикладом можуть послужити такі країни, як Філліпіни та Південна Корея. У 50-хроках дохід на душу населення та рівень писемності у Філліпінах та ПівденнійКореї були однаковими, але економічного зростання на сучасному етапі вонидосягли різного.

Додатковий рікнавчання у школі сприяв підвищення виробництва сільського господарства майже на2% у Південній Кореї та на 5% у Малайзії. У Перу, якщо фермер має в активідодатковий рік шкільної освіти, ймовірність застосування ним сучасноїтехнології зростає на 45%. У Таїланді фермери з чотирирічною шкільною освітою втри рази більше застосовують нові хімічні засоби, ніж ті, які мають освіту від1 до 3 років навчання в школі.

Завдяки “зеленійреволюції”, яка охопила значну кількість країн, що розвиваються, вдалося значнозбільшити виробництво продуктів харчування. “зелена революція” зумовиларозповсюдження у сільському господарстві нових сортів продовольчих та технічнихкультур, що сприяло подвоєнню, а в деяких регіонах потроєнню врожайності ланівв багатьох країнах Південної Азії і Латинської Америки. Вирішальним досягненням“зеленої революції” є значне збільшення виробництва рису, який для 2.7 млрдмешканців Азії є головним джерелом надходження калорій. Удосконалені сорти,такі як IR36, дають до 3 урожаївна рік. Останні досягнення в біотехнології передбачають виведення сортів рису,які будуть давати по 13-15 тонн зерна з гектара, що перевершить існуючімаксимальні врожаї на 60-80%.

В останнєдесятиріччя великого значення надається розробці нового класу кормових добавокдо раціонів тварин. Ці добавки посилюють діяльність мікробів і бактерій вшлунках худоби, що підвищує продуктивність тварин на 20-30% або еквівалентнотакій самій кількості економії кормів.

Всі вищевказаніфактори збільшення виробництва сільськогосподарської продукції не замикаються вмежах національних кордонів, а розповсюджуються в усьому світі.

Розділ 2. Місце України в світовому сільському господарстві.

Спроби подолання Україною за рокинезалежності успадкованої від минулого зовнішньоекономічної ізоляції та виходуна світову господарську арену виявились далекими від колишніх оптимістичнихпрогнозів та очікувань. Посилення сировинного перекосу в структурі виробництвата експорту, деградація переробних галузей, пасивне сальдо торговельного таплатіжного балансу не залишають сумнівів щодо того, що загальний секторрозвитку зовнішньоекономічних відносин не відповідає потребам стабілізації тарозвитку нашої економіки. Посилення цих деструктивних явищ зумовлюєактуальність аналізу їх причин та пошуку шляхів більш ефективної взаємодіїнаціональної економіки із світогосподарським середовищем.

Вагома роль унесприятливому розвитку зовнішньоекономічних зв’язків належить не тільки неринковому минулому і не завжди послідовнимтрансформаційним процесам, але й складностям вирішення в кризовий періодпроблем відкриття економіки та підтримки внутрішнього виробника за умов масованоговторгнення некритичного імпорту.

Ставши на шляхринкової трансформації і визнавши тим самим прийняті на міжнародному рівніринкові “правила гри”, Україна внаслідок лібералізації зовнішньої торгівліопинилася в конкурентному середовищі, до функціонування в якому, успадкованавід соціалістичного минулого економіка виявилась вочевидь не підготовленою.Незбалансованість структури виробництва, живучість стереотипів поведінки суб’єктів господарювання, орієнтованих на слабке врахування споживчого попиту, відсутність стимулів до підвищення конкурентоспроможностіта ефективності виробництва при високому рівні монополізму – все це негативнопозначилося на розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та обмежило можливості протидії деструктивному впливові зовнішніхчинників.

Зовнішня торгівляУкраїни в роки незалежності розвивалася під впливом двох протилежних тенденцій,пов’язаних з поступовою інтеграцією економіки у світову господарську системупри одночасному втягуванні її внаслідок зростаючої залежності від критичногоімпорту, в орбіту регіонального товарообміну.

Якщо свідченнямгеографічної переорієнтації зовнішньоторговельних зв’язків стало зростання  з 1994 по 1996 роки питомої ваги інших країнсвіту в загальному обсязі зовнішньої торгівлі на 4.7%, то наслідком впливуіншої складової слугує переважання імпорту країн СНД та Балтії, який узагальному обсязі ввозу за 1996 рік та перше півріччя 1997 року становив,відповідно, 66.6 та 63.1%.

Сьогодні вже відоміпідсумки зовнішньоекономічної діяльності нашої держави за 1997 рік. Можнавизначити, що, незважаючи на деякі ознаки поліпшення ситуації, розвитокзовнішньоторговельних зв’язківУкраїни в 1997 році не вніс принципових змін у загалом тривожну картину, якаокреслилась в минулому.

Активне сальдоторгівлі послугами, яке за 11 місяців 1997 року досягло 3.44 мільярда доларів ідало змогу в кінцевому підсумку дещо забезпечити перевищення обсягів експортутоварів та послуг над їх імпортом. Але ця стаття доходів у перспективі  не можебути стабільною, оскільки вона грунтується лише на збільшенні транспортнихтарифів та плати за транзит. Не відбулось у 1997 році й збільшення експортунаукомістких послуг, розширення обсягів яких мало б позитивний вплив назбереження інтелектуального потенціалу України.

Незбалансованою у1997 році лишилась і торгівля товарами, що обумовлено зниженням їхконкурентоспроможності. Це призвело до пасивного сальдо торгівлі товарами вцілому (-2.37 мільярда доларів) та з державами СНД і Балтії зокрема (-3.96мільярда доларів). Особливу ж увагу слід звернути на те, що, згідно з данимиДержмиткому та Держкомстату України за 9 місяців 1997 року порівняно заналогічним періодом і далі зростало негативне сальдо в торгівлі з країнамиЄвропи та Америки.

Енергомісткаструктура економіки, недостатня забезпеченість власними ресурсами і залежністьвід традиційних господарських зв’язківзвужують можливості налагодження відносин з новими торговельними партнерами табільш широкої інтеграції в світову систему поділу праці, провокують втягуваннянашої держави в не завжди рівноправний регіональний товарообмін і дедалі частішеперетворюються на засіб економічного та політичного тиску.

Далекими відбажаних прогнозів і обіцянок стали і наслідки торгівлі з іншими країнами,оскільки ситуація на світовому ринку при низькій конкурентоспроможності готовихвиробів української промисловості зумовлює зменшення попиту на них і посилюєсировинний перекіс експорту. Це полегшує проникнення імпортних споживчихтоварів і високотехнологічної продукції та веде до атрофії переробних галузей.

Загрозливістьстановища посилюється тим, що відволікання зростаючої частки валютнихнадходжень на закупівлю споживчих товарів обмежує фінансові можливості поставоккритичного імпорту, призводить до подальшого спаду виробництва та експорту,посилює ресурсну і фінансову залежність від постачальників та прискорюєсповзання економіки на периферію світового господарського розвитку.

Несприятливий станзовнішньої торгівлі, цієї основної складової зовнішньоекономічних зв’язків, погіршує становище, ускладнює ліквідаціюрозриву між експортоспроможністю та імпортомісткістю, обмежує можливості структурноїперебудови економіки та формування її ефективної зовнішньоекономічноїспеціалізації.

Досвід України таінших постсоціалістичних держав свідчить про безперспективність спроб розглядузовнішньоекономічних процесів у відриві від ринкової трансформації, оскількинапрям та динаміка економічного розвитку, вихід із системної кризи і, вкінцевому підсумку, здатність підпорядковувати зовнішньоекономічні відносинипотребам зміцнення національної економіки і підвищення їїконкурентоспроможності залежать від послідовності, динамізму і системностіринкових перетворень.

Погіршеннястановища внутрішніх виробників внаслідок загострення зовнішньої конкуренціїспостерігалося свого часу в Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та іншихкраїнах з перехідною економікою. Масштаби деструктивних процесів в нихвиявились здебільшого пропорційними колишній ізольованості економічних систем,високому рівню монополізму, відсутності конкурентного середовища і хронічномудефіциту споживчих товарів.

Однак ті зпостсоціалістичних країн, які стали на шлях радикального реформування своєїекономіки (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія та інші), досягли помітних успіхіві в зовнішній торгівлі. Це створило сприятливі умови для розширеннявиробництва, поліпшення життєвого рівня населення, переорієнтації зовнішньоїторгівлі на нетрадиційні ринки і прискорило наближення фаз стабілізації тарозвитку. Але розвиток ситуації в України відбувався за іншим сценарієм.

Розглянемо риноксільськогосподарських продуктів в Україні та світі.

ЗЕРНОВІ

Останні оцінки тапрогнози розвитку ситуації на світовому ринку зерна, зроблені рядом закордонниханалітиків, можна звести до однієї фрази: “Готуйтеся до затяжного зниженнясвітових цін, що може раптово змінитися ростом”. Саме раптово, тому що зараздомінуючий вплив на ринок мають малопрогнозовані чинники, основним із яких єсвітова фінансова криза, що затяглася. Новий її спалах у Бразилії кинув углибоку прірву і ціни на цукор. До дуже низького рівня обіцяють опуститися ісвітові ціни на олійні. Однак, усе по черзі.

Зараз у тому, щозниження світових цін на зернові затягнеться ще на якийсь час, уже ніхто не маєсумніву. Навіть аналіз біржових ф’ючерсівпідтверджує, що пік росту цін прийшовся на листопад-грудень 1998 р., після чогопроявилась знижувальна тенденція цін. Незважаючи на такі фундаментальні зміни вринкових чинниках, як зниження виробництва пшениці та зростання споживаннязерна у світі, вирішальний вплив на ринок продовжує (і буде продовжувати) матисвітова фінансова криза. Ми пам’ятаємо,що початок падіння світових цін на зерно прийшовся на розвиток фінансової кризив країнах Південно-Східної Азії наприкінці літа 1997р.

У січні на світовихбіржах і готівкових експортних ринках світові ціни на пшеницю спочатку виросли,потім так само швидко обвалилися до нижчого за той рівень, ніж той, на якомувони знаходилися в середині грудня, а потім знову дещо збільшилися. І всякийраз, коли напрямок руху цін змінювався, вирішальну роль грали або погоднічинники, або слухи й інформація про великі обсяги закупівлі зерна. Однак, уцілому напрямок руху цін характеризується як зниження.

USDA знизило прогнози експорту фуражного і насінного призначення пшениці вСША через зниження прогнозів світового імпорту пшениці, скорочення посівнихплощ під неї в СЩА в 1999/2000 МР і зниження долі зерна в кормах для тварин.

Форвардні ціни на фізична партії пшениці в деяких регіонах світу, $/т FOB лютий березень квітень травень червень США #2 HRW 123,20 123,55 125,30 126,40 129,35 США #2 NS/DNS 158,10 158,45 159,65 158,55 60,45 США #2 SRW 102,05 102,05 104,55 105,25 107,10 США #2 SW 117,55 117,55 117,95 118,30 118,70 Аргентина, прод. 106,00 109,00 114,00 - - Австралія, тв., 13% прод. 169,00 170,00 171,50 173,00 174,50 Австралія, станд. біла 153,00 154,00 155,50 156,00 158,00 Канада, 13.5% прод. 164,75 - - - - Німеччина, борошномельна 123,80 124,35 124,80 125,35 126,80 Велика Британія, фуражна 98,25 98,10 97,90 97,75 98,60 Велика Британія, борошномельна 101,55 101,40 101,20 101,10 101,90 Данія, борошномельна 100,20 100,80 101,30 101,85 103,40 Франція, 76 кг/гл 96,15 96,35 96,45 96,60 97,7

Були дещо збільшені оцінки світовоговиробництва пшениці у 1998/99 МР, в основному за рахунок перегляду врожаю вАргентині. У той же час прогнози світового імпорту пшениці були знижені –Філіппіни і Венесуела не здатні імпортувати стільки зерна, скільки ранішепрогнозувалося.

ЄС є найбільшийконкурент США на експортних ринках зерна, відгукнувся ростом цін на місцевихбіржах і зниженням розміру субсидій експортерів. Зазначене зростання буломлявим, тому що ціни на кукурудзу й особливо на соєві боби продовжувализнижуватися.

На Чиказькій біржі(СВОТ) березневі ф’ючерси на м’яку червонозерну озиму пшеницю (SRW) за останню декаду грудня і першу декадусічня виросли майже на 2%, а пік прийшовся на 8 січня, коли котируванняберезневих ф’ючерсів досягли$107/т. аналогічно поводилися і ф’ючерси на продовольчу пшеницю на Лондонській біржі (LIFFE). Тут пік прийшовся на позначку GBP 78.5/т (FOB). Найнижчі значення котирувань пшениці на цих біржах складали в січнівідповідно $98,4/т і GBP 74,5/т, а1 лютого ціни вже зросли до $99,5 і GBP 76,5/т.

Після Нового рокупопит на пшеницю 3 кл. (ту, що на Заході називають борошномельною) з бокувнутрішніх споживачів і компаній, що експортують, почав зростати, черезбездіяльність західних компаній у Новорічний період. Відповідно зростали і цінипропозиції. Більше того, з’явилисяознаки дефіциту такої пшениці. Можливо, частка пшениці 3 кл. з усієї вирощеноїв Україні пшениці була не настільки значною, як хотіло б це представити МінАПК.

Експортборошномельної пшениці все ще залишається на низькому рівні, тому що світовіціни відновили тенденцію до зниження при рості внутрішніх цін. Господарствапритримують пшеницю до лютого-березня з метою її реалізації для отриманнякоштів для посіву. З іншого боку держава також не поспішає реалізовувати зерно,що було отримане за борги виробників, в надії, все ж таки, повернути ним своїборги Росії. В останньому випадку справа за малим: скласти ціну.

/> <td/> />
Україна: експорт борошна, 1998 р., тис.т.

Існує ще третійваріант: на балансі держави все ще значиться пшениця 3 кл., що закуплена в1997/98 МР за ціною 270 грн./т без ПДВ і з ПДВ – 324 грн./т EXW. Власне, реальним є припущення, що вона вже давно розданау вигляді кредитів і взаємозаліків, однак це неозначає, що держава при поверненні тих самих зернових кредитів не буде рахуватиїї по закупівельній ціні. Реалізувати таке зернопросто неможливо, тому що внутрішні ціни пропозиції знаходяться в діапазоні224-240 грн./т ЕXW.Вихід — почекати, доки внутрішні ціни на зерно досягнуть рівня 324 грн./т, атоді вже можна буде це зерно продати. А заодно і при­тримати пшеницю новоговрожаю, щоб ціни швидше зростали. Відомі факти, коли на елевато­рах, особливо вглибинці, зерно позаторішнього врожаю все ще чекає на своїх покупців.

/> <td/> />
Україна: експорт пшениці, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

/>

Основним кредиторомУкраїни є російський «Газ­пром». Якщо закордоннікомпанії, що купують в Україні пшеницю 3 кл., готові зараз платити за неї$85-87 (до $91) доларів за тонну FОВ чорно­морський порт або $73-77/т СРТ, то«Газпром» не погоджувався «приймати» українськупшеницю за ціною, вищою за третину відзапропонованого покупцями з інших країн. Це є абсолютно логічним, якщо врахувати, що курс долара в Росії «стрибнув»приблизно в 3,5 рази, відповідно. зменшилася купівельна спроможність російськихспоживачів. А тут ще очікуються постачання да­рованої американської пшениці…Є інформація, що «Газпром» отримав-таки чималу кількість ук­раїнськоїпродовольчої пшениці, однак нікуди її не повіз, а відразу продав усерединіУкраїни. Вис­новок: дешево віддали.

При поставках доРосії і Бєларусі українська пше­ниця 3-го кл.пропонується за ціною $90-94/т DAF, що є вищою ніжна FOB, тому що з Росією усе ще велика частка бартерних операцій, а звідси йеквіваленти обміну інші. Там, де платять живі гроші, і ціни нижче. Однак, попитна українську пшеницю з боку російських комерсантівзали­шається низьким: немає грошей і не тільки в імпортерів, але й у російськихспоживачів. Всі че­кають на зерно з Заходу. До того ж у самій Росії, наприклад,на Північному Кавказі, пшениця пропонується за цінами, близькими до внутрішніхук­раїнських — RUB 1400-1500/т EXW, або близько $63-68/т.

Однак зростанняпопиту на українське продоволь­че зерно з боку іноземних покупців не означає,що вони підняли на нього закупівельні ціни. Навпаки, слідуючи світовимтенденціям, середні ціни попи­ту закордонних покупців знизилися на $1-2/т.

ФУРАЖНЕ ЗЕРНО

 У січнізагострився дефіцит фуражного зерна. Причиною цього є високий попередній попитз боку українських комбікормових підприємств і експортерів на тлі низькоготогорічного вироб­ництва. Комбікормові підприємства закуповували фуражні зерновібудь-якими партіями, навіть ма­шинними, практично будь-якої якості і настійнорекомендували партнерам-покупцям кормів са­мим шукати сировину і поставляти їїпо даваль­ницькій схемі на переробку. Ціни попиту на фу­ражні зернові з бокуукраїнських покупців у січні складали 150-160 грн./т EXW на пшеницю 5-го кл. ідо 165 грн./т EXW на фуражну кукурудзу та фу­ражний ячмінь. Якщо товарна партіявідповідала експортним запитам (обсягом не менше 1 тис. т., кукурудза — ізнизьким вмістом битих і ушкод­жених зерен) і знаходилася в південних регіонахкраїни, близьких до портів, експортери давали за неї до 170 грн./т.

Фуражна пшениця

Експортні ціни на фуражну пшеницю на початку січня виросли до $78-79/т FOB у порівнянні з$75-76/т у грудні, однакуже до кінця місяця ціни знизилися   до $77-78/т. Фуражна пшениця, незважаю­чи на нижчу у порівняно з минулимсезоном про­позицію, залишалася самим популярнимекспорт­ним товаром. Дефіцит пропозиції ставав усегострішим, проте найбільші обсяги експортнихвідвантажень припадали саме на фуражну пшени­цю. Навіть продаж зерна зПенсійного фонду і Держрезерву практично не вплинувна ситуацію, тим більше, що продавалася ця пшениця за відноcновисокими цінами.

На відміну від цінна пшеницю та кукурудзу тен­денції цін на ячмінь із другої половини грудня ма­липідвищувальний характер. Головною причи­ною цієї довгоочікуваної середтрейдерів події став початок закупівель ячменю його найбільши­ми світовимиспоживачами — країнами Ближньо­го Сходу і Північної Африки.

В даний час насвітовому ринку відзначається «стабільний ріст цін на ячмінь. Однак цятенденція послаблюється конкуренцією за ринки збуту між основними виробникамиячменю у світі, що зро­стає, у цей час сезону — між ЄС і Австралією. Ви­сокийрозмір експортних субсидій ЄС викликає нарікання з боку інших постачальників,однак ли­ше завдяки субсидіям ЄС вдасться зберегти лідер­ство в постачанняхцього товару в близькосхідний регіон.

На найближчий часможна зробити прогноз збе­реження тенденції до зниження світових цін на пшеницюі кукурудзу. Ціни на ячмінь можуть збе­регти тенденцію до росту абостабілізуються до тих пір, поки попит на цей товар з боку імпортерів неослабне. Зрозуміло, це   означає також імовірність різнонаправлених коливаньцін у ме­жах однієї тенденції.

Ячмінь.

Дуже цікавоювиглядала ситуація з цінами на ячмінь. Експортніціни після росту в попередні місяці (із запізненням слідом за ростом цін світо­вих) стабілізувалисяі на кінець січня складали в середньому $70-71/тFOB і $55-58/т СРТ чорно­морський порт. Внутрішні жціни продовжували зростати і протягом січня підвищились в середнь­ому на$2-3/т. Це призвело до зниження маржі ек­спортерів, що закуповують і формуютьекспортні партії товару для закордонних партнерів. 

/> <td/> />
Україна: експорт ячменю, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

 

Кукурудза

На відміну відпшениці, тенденції світових цін на кукурудзу однозначно характеризувалися якзни­ження. Правда, існувала локальна (у США) тен­денція до короткостроковогоросту цін, що викли­кана зниженням температур у США і збільшенням споживанняфуражів.

Ціни на кукурудзуна Чиказькій біржі за січень знизилися майже на 11,1% до позначки $84,4/т.

Зниженню цінсприяли зниження попиту з боку імпортерів, взагалі більш ніж достатняпропозиція кукурудзи і прогнози USDA про ріст кінцевих за­пасів цього товару. Девальвація бразильського ре­алазробила бразильську кукурудзу більш деше­вою відносно американської, на щоамериканські трейдери були змушені відреагувати зниженням цін.

Чинниками, щостримують зниження цін, були:

·          зростання фуражного (зимового) споживаннякукурудзи;

·          нестача вологи на посівах цієї культури в ПівденнійАмериці.

Європейські експортні ціни на кукурудзу також знижувалися, однак внутрішніціни в ряді країн Південної Європи, що імпортують кукурудзу, за­лишалися навідносно високому рівні. Споживачі ЄС з обережністю ставляться до закупівельгенетично модифікованої кукурудзи, тому найдешев­ша у світі (при високійякості) американська ку­курудза, поки не потрапляє на європейський ри­нок, апропозицій місцевого товару недостатньо, щоб суттєво знизити ціни.

Взагалі насвітовому ринку кукурудзи відзна­чається найбільша конкуренція серед усіхринків зернових: з одного боку, тут є мінімальний, проте стабільний попит, зіншого боку — більший, ніж для всіх інших зернових, розрив між попитом іпропозицією та спільна залежність ситуації на ринку США від експорту кукурудзи.

Експортні ціни нафуражну кукурудзу в січні зни­зилися в середньомуна $2-3/т і складали на­прикінці місяця $77-79/т FOB.Як і раніше, висо­ким попитом користувалася кукурудза з мінімаль­ним вмістомбитих і ушкоджених зерен, хоча партії з вмістом 5 % ушкоджених і до 10 % битих(а за ДоСТом — межа 15 %)зустрічалися вкрай рідко. Внутрішні ж комбікормові підприємства, як ми вже писали, не нехтували кукурудзою будь-якої якості, так що майже вся запропонована ку­курудза знаходилапокупців. Відсутність дос­татніх коштів у переробних підприємств стриму­валаріст закупівельних цін.

Україна: експорт кукурудзи, 1998 р., тис.т.

/>

ОЛІЙНІ

Існуючі ціновітенденції на ринку насіння, олій і шротів олійних можна охарактеризувати якстабільне падіння цін. У січні ціни на основні то­вари досягли рівня, нижчогоза той, на якому во­ни знаходилися рік тому.

Чинники, щовпливають на зростання цін на насіння олійних культур та продуктів їхньої пере­робкив 1998/99 МР:

·          скорочення посівних площ і виробництва зер­нових усезоні 1998/99 МР;

·          скорочення відношення світових запасів зерно­вих,олійних, олій до їхнього споживання;

·          недостатня пропозиція пальмових олій у 1998/99 МР;

·          зниження виробництва сої в країнах ПівденноїАмерики навесні 1999р.

Чинники, щовпливають на зниження цін на насіння олійних культур та продуктів їхньої пере­робкив 1998/99 МР:

• падіння експорту та зростання запасів сої в США на початку 1999 р.;

• збільшення пропозиції насіння олійних у сезоні 1998/1999 МР на

12 млн т;

• збільшена пропозиція південноамериканської сої і продуктів її переробкидо лютого-березня 1999 р., також і соняшнику та продуктів його переробки зквітня по грудень 1999 р.;

• економічна криза в країнах Азії та в Росії, зни­ження попиту на продукціютваринництва, шроти олійних і олії в порівнянні з 1997/98 МР;

• економічна криза в Бразилії, що поширюється і на інші країни ПівденноїАмерики та викли­кає зниження цін на сою і соняшник.

Соняшник

Ціни на насіннясоняшнику в ЄС після    періоду    зниження стабілізувалися і навіть виросли надекілька доларів. Але причин для подальшого росту нема. Прогнози рекордноговрожаю соняшнику в країнах Південної Америки унеможливлюють подальшийстабільний ріст цін. Швидше за все, ціни будуть ко­ливатися залежно відконкретних ринкових ситу­ацій, однак, чим ближче березень, тим більшеімовірність того, що вони стануть падати. За стабільно високими цінами будутьпродаватися наявні партії товару, а чим віддаленіший термін доставки товаруспоживачеві, тим нижче буде ціна. Прогнозується, що наприкінці сезону або напочатку наступного 1999/2000 МР ціни впадуть до рекордно низького рівня.

В даний чассоняшник на Будапештській товарній біржі (березневий ф'ючерс) котирується по$260/т ЕХW, французький на FOB Атлантика — по $285-287/т (січень-лютий). В тойже самий час аргентинський соняшник нового врожаю 1999 р. з поставкою у квітніпропонується не дорожче $210/т FOB і $185 ЕХW Аргентина. Гадаємо, зго­дом цінизнизяться ще більше.

Найліквіднішим інайпривабливішим товаром се­ред трейдерів, переробних підприємствта експор­терів залишався соняшник. У січні ціни попиту на соняшник з бокуукраїнських масложирових комбінатів перевищили рівень цін попиту закор­доннихпокупців. Деякі з постачальників перероб­нихпідприємств готові найближчим часом плати­ти до $250/т СРТ, аби соняшникстабільно поста­влявся на підприємство.

Експорт соняшнику злистопада знижувався. Іно­земні покупці слідом за зниженням світових цін насоняшникову олію і насіння соняшнику знизи­ли закупівельні ціни, незважаючи настабільний попит з їхнього боку і дефіцит насіння на внутрішньому ринку.Наприкінці січня ці ціни складали в середньому $210-220/т СРТ і 225-235/т FOB. Ціни пропозиції на $5-10 перевищувалиціни попиту.

Незважаючи на те,що частіше всього внутрішні покупці пропонували для закупівель аналогічні ціни(на СРТ), досить часто вони йшли на підви­щення ціни, якщо партія виявляласяреальною. попитом користувалися будь-які партії, навіть найменші.

Переробка соняшникуврожаю 1998/99 МР в Ук­раїні вже значно перевищилапоказники поперед­нього сезону: це ж можна сказатиі про експорт.

Однак обсягипереробки залишаються досить ви­сокими, у той часяк експорт падає. Обсяги пропо­зиції соняшнику на внутрішньомуринку падають катастрофічно, а показники продажу соняшнику виробниками зажовтень-грудень 1998 р. нижчі, ніж торік. Це вказує на дві тенденції.

Зараз виробники і трейдери пропонують соняш­ник по $210-220/т EXW. Однакреальні продажі відбуваються за ціною, нижчою на 10-12 доларів. Дуже частовирішальну роль у продажі врожаю за низькими цінами грає адміністративне регулю­ванняринку місцевою владою, хоча, наприклад, соняшник із Пенсійного фонду продаєтьсядуже недешево.

Україна: експорт насіння соняшнику,1996/97, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

/>

Рослинні олії

На світовому ринкурослинних олій також фіксується тенденція до зниження цін. У Європі найбільшимринком олій є порт Роттердам, де олії продають із терміналів і суден. Тут цінизнижува­лися, насамперед, під впливом зниження вартості соєвої олії наЧиказькій біржі СВОТ, загальмова­ного попиту і зниження цін на вихідну сировину-насіння олійних. Завдяки тому, що привабливість соєвої олії (особливо із США)була в ціновому плані вищою, ніж інших олій, споживачі більш охоче її купували.Відповідно запаси інших олій у Роттердамі стали зростати, а от соєвої, незважаю­чина привабливу пропозицію, продовжували за­лишатися на низькому рівні.

Ціни на соняшниковуолію знаходилися на рівні $605-610/т FOB Роттердам (лютий-березень) і $590-595/тFOB Атлантичне узбережжя Європи (січень-березень). Ціни на соняшникову оліюінертніші порівняно з цінами на насіння, однак і вони, швидше за все найближчимчасом будуть знижуватися.

Соняшникова олія

І об'єми переробкинасіння, і виробництво соняшникової олії в нинішньомусезоні в Україні вирос­ли. Це пов'язано як із більш раннім надходжен­ням наринок насіння, так і з кращою підготов­леністюспоживачів і трейдерів до початку сезо­ну.Відповідно, виросло і виробництво соняшни­кової олії. Незважаючи на зростаннявиробництва олії, внутрішні ціни на неї в січні також зростали. Це булопов'язано з ростом закупівельних цін підприємств. Ціни пропозиції сирої олії на­прикінцісічня складали 2300-2400 грн./т (до 2600 грн./т) EXW, підвищившись за місяць на 4-5 %. Якщо у попередні місяці спостерігався високий попитна олію з боку закордонних покупців, то у січні, в зв'язку з падінням світовихцін на рос­линні олії, він значно зменшився. Тому багато підприємств активнішестали працювати з внутрішніми покупцями. Тут виникли дві незруч­ності:

·          проблеми з одержанням грошей за поставлений товар;

·          дрібні обсяги відвантажень, як правило, у межах 50-200 т, тому що на великі обсяги у внутрішніх покупців просто не було грошей.

З іншого боку,попит із боку харчової промисловостіУкраїни на соняшникову олію залишався стабільним,так що найближчим часом поставкиолії на маргаринові і майонезні заводи можуть навіть вирости.

Ціни внутрішніхпокупців соняшникової олії на­прикінці січня складали 2150-2300 грн./т ЕХW, причому дрібні партії нерідко купувалися дорож­че великих. Експортніціни попиту за січень впа­ли з $620/т FOB до $575/т. Ціни експортних про­позиційнерідко на 10 % перевищували ціни попи­ту, знаходячись між 2-х тенденцій: ростувнутрішніх  цін  і  зниження  експортних. Стабільними залишалися лише цінипропозиції сирої соняшникової олії при постачаннях у Росію й інші країниколишнього СРСР: $620-630/т DAF.

Ціни на внутрішньому ринку найближчим часом можуть стабілізуватися або сповільнитизростання, знаходячисьміж тенденціями зни­женняобсягів виробництва іросту закупівельних цін переробнихпідприємств тазниженням попиту і падінням цін попиту з боку експортерів.Яка з цих 2-х тенденцій виявиться сильнішою, буде за­лежати від реальних обсягівпропозиції насіння соняшнику на внутрішньому ринку і подальшого руху цін на світовому ринку.

Україна: експорт соняшникової олії, 1996/97, 1997/98 та1998/99 р.р., тис.т.

/>

ЦУКОР

Протягом останніх2-х декад січня на основних біржах світу, що торгують цукром, спостерігало­сярізке падіння цін на цей продукт. Ціни опусти­лися на найнижчий за останні 2роки рівень.

ЗІ грудня білийцукор у Лондоні (березневий ф'ючерс) котирувався по$241,9/т, а 8 січня 1999 року — вже $255,5/т.

Середньомісячні ціни

Цукор-сирець, Лондон, $/т CIF

Велика Британія, насипом

Місяць / рік

1998

1997

1996

Січень 278,71 261,47 316,70 Лютий 258,50 264,32 317,47 Березень 238,91 271,57 317,81 Квітень 235,68 275,32 296,46 Травень 225,39 271,48 283,37 Червень 200,43 277,83 299,38 Липень 211,64 273,34 314,23 Серпень 205,90 283,81 308,27 Вересень 178,25 275,20 295,97 Жовтень 183,32 276,39 271,92 Листопад 197,51 289,75 262,34 Грудень 197,92 295,24 262,63

Середня за рік

217,68

276,31

295,55

Середньомісячні ціни Лондон, білий цукор, $/т Європа, у мішках

Місяць / рік

1998

1997

1996

Січень 298,23 305,75 382,71 Лютий 281,83 308,17 394,64 Березень 269,55 309,67 399,90 Квітень 256,23 312,78 397,20 Травень 264,47 322,09 392,12 Червень 260,08 329,12 396,81 Липень 256,90 332,31 374,48 Серпень 255,04 345,41 370,49 Вересень 221,51 319,99 346,99 Жовтень 220,45 299,48 327,82 Листопад 237,45 304,40 310,72 Грудень 241,64 300,71 307,55

Середня за рік

255,27

315,82

366,79

У січні внутрішні ціни на цукор в Україні зберіга­литенденцію до росту. Причиною того є знижен­ня внутрішньої пропозиції у порівнянні з минулим  сезоном, так і в середині сезону нинішнього після масованихпоставок в грудні цукру до Росії. Які досягли 4555 тис.т. що було мінімум у 3 разивище, ніж у кожний попередній місяць 1998 р.«Зліт» експортних відвантажень пов'язаний з ви­конаннямекспортерами своїх зобов'язань з поста­чань врамках безмитної квоти. Початкова квота діяла до ЗІ грудня 1998 р., і були сумніви щодо продовження. Однак, у даний частермін дії квоти продовжено, через що експорт цукру в січні впаде так саморізко, як і виріс. У російських комер­сантів не додалосягрошей для закупівель цукру в Україні, тому постачання цукру до Росії будутьпроводитись, як і колись, невеликими партіями.

Тому, як і впопередні місяці, реально активним ринком збутуцукру залишався лише ринок, орієнтований на внутрішніх споживачів.

Внутрішні цінипропозиції на цукор у січні скла­дали 930-1050 грн./тEXW. Як і раніше, найбільшим попитом користувалисяавтомобільні партії цукру. Попит на них складав 900-950 грн./т, у той час якнайбільш часто зустрічалися пропо­зиції за ціною, не нижчою за 940 грн./т.Цукор із Держрезерву пропонувався по верхнійціновій планці (до 980 грн./т).

Експортний попит, хоч імав місце, але залишався млявим, що було пов'язано, насамперед, іздос­татністю пропозиціїцукру на внутрішньому ринку Росії і відсутністю коштів у російських комерсантівдля його закупівель в нашій країні. Мало того, після«гарячого» грудня середні експортні ціни пропозиції знизилися з $325/т DAF до $315-320/т. Якщоврахувати, що «рекомендовані» Дерзовнішінформом ціни складають $300-325/т DAF, аціни попиту іноді знаходятьсянижче 270$/т. найближчим часом експортні ціни пропозиції продовжатьзнижуватися.

Що стосується цін внутрішніх, то вони продов­жать зростати, однак неактивно.Можливі їхні по­тижневі коливання в обидва боки залежно від надходження наринок нових партій товару від трейдерів, особливо тих. що отримали їх по барте­руабо за борги, та від попиту з боку експортерів.

/> <td/> />
Україна: експорт білого цукру, 1998, тис.т.
Розділ 3. Шляхи входження Українив ринкову економіку.

Вихід з аграрноїкризи, яку переживає сільське господарство України, можливий через послідовнездійснення аграрної реформи, що включає широкий спектр заходів. Цими заходамимає бути передбачено:

1.   виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

2.   створення  умов для нормального економічного зростання сільського господарстваУкраїни.

Щоб не допуститипомилок при проведенні аграрної реформи в країні, важливо грунтовно вивчити таврахувати вже набутий досвід функціонування аграрного сектора в країнах зрозвинутою ринковою економікою (США, ФРН, Фінляндія та ін.). які дофункціонування існуючої системи ефективного ведення сільськогосподарськоговиробництва йшли не один десяток років. Так. Наприклад, для досягнення рубежунадою молока на рівні 3200 кг (1960 р.) США потрібно було близько 20 років (у1940 р. – 2100 кг), 4400 кг – 10 років (1970 р.), 5400 кг – 10 років (1980 р.)та нинішнього (понад 6400 кг) – майже 10 років.

Цей приклад, щоумови ринкової економіки ще не є гарантом різкого зростання продуктивностіпраці в сільськогосподарському виробництві, але вони – неодмінна основа чибазис для створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що вкінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектораекономіки.

З урахуваннямфакторів, що забезпечити неухильний розвиток аграрного сектора в розвинутихкраїнах, шляхом формування нової ринкової системи в сільському господарствіУкраїни можна вважати:

1.   створення різноманітних форм власності;

2.   створення ринку землі та її економічна оцінка;

3.   пріоритет у перерозподілі національного доходу;

4.   державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарськоговиробництва.

3.1. Створення різноманітних формвласності.

Практика функціонування аграрногосектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можутьпрацювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності:державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовоюіснування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовахринкової системи та конкуренції.

Таблиця. Ріст числа приватнихгосподарств в Україні в 1990-1994 р.р.

 

Показники Січень 1991 Січень 1992 Січень 1993 Січень 1994 Липень 1994

 

1 2 3 4 5 6

 

Кількість приватних господарств 82 2098 14681 27739 30895

 

Площа с/г угідь в приватних господарствах, тис. га 2,0 39,7 292,3 558,2 657,5

 

1 2 3 4 5 6

 

Доля с/г угідь в приватних підприємствах, % - - 0,8 1,5 1,6 Середні розміри приватного господарства, га 24,4 18,9 19,9 20,1 21,3

 

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Таблиця. Розподіл форм організаціїпідприємств в 1990р. і 1993р. (по повідомленням керівників підприємств).

Вид господарств Всі підприємства у вибірці, % Реорганізовані підприємства, % 1990р. 1993р. 1990р. 1993р. Традиційні структури господарств Колгоспи 66,7 76,4 Радгоспи 28,9 21,2 Міжгосподарські підприємства 0,8 31,1 0,2 6,4 Нові структури господарств Товариства - 60,6 - 82,9 Акціонерні компанії - 2,5 - 3,3 Фермерські об’єднання - 1,2 - 1,3 Агрофірми 0,4 1,2 0,3 1,5 Інші 3,2 3,4 2,1 4,7 /> /> /> /> /> /> 3.2. Створення ринку землі та їїекономічна оцінка.

Перехід сільськогогосподарства України до ринкових відносин неможливий без створення ринку земліта її економічної оцінки. Тут і надалі ринок землі та її економічну оцінку слідрозглядати не з позиції обов’язковостівільної купівлі-продажу землі, а знаходження науково обгрунтованих методів дляоптимальної оцінки землі в грошовому виразі. З розвитком ринкових відносин цедасть можливість перейти до вільної купівлі-продажу землі, але (під суворимконтролем державних органів та в обмежених розмірах) науково обгрунтувативизначення стартової ціни під час аукціонних торгів та передачі землі під заставупри одержанні кредитів в земельних та інших банках.

Адже земля єнайбільш цінним для її володаря. Наприклад, вартість землі типової ферми вцентральній частині штату Айова США (160 га) становить близько 800000 доларів,або 5000 доларів за 1 гектар ріллі. В той же час вартість типових фермерськихспоруд (будинок. Гараж, зернові бункери, складські приміщення, сарай для ВРХ таін.) оцінюються в розмірі від 27000 до 75000 доларів.

Зважаючи на те, щов багатьох країнах світу земля є товаром і об’єктом купівлі-продажу, то в даній розробці використані існуючі методикита моделі обрахування ціни землі в розвинутих країнах з урахуванням специфічнихумов землеволодіння та землекористування в Україні. Тому насамперед розглянемо,які фактори впливають на ціну землі в країнах ринковою економікою, оскількиземельні угіддя є товаром і можуть продаватись на аукціоні, обмінюватись наінші товари, здаватись в оренду або заставлятись при одержанні кредитів. До цихфакторів у першу чергу мали б бути віднесені:

Банківська нормапроценту.

Чим вища банківська норма проценту,тим нижча ціна землі. І навпаки, чим нижча банківська норма проценту, тим вищаціна землі, тим вигідніше вкладати гроші в землю, а не під проценти в банк. Принизьких процентах вигідним стає і банківський кредит для купівлі землі. Осьчому ціна на землю по роках може значно коливатись, на що впливають кризовіявища в економіці та стабільність валютно-фінансової системи. Так, висока нормапроценту у 80-х роках у багатьох штатах США сприяла зниженню цін на землю.

Майбутні врожаї стратегічнихкультур

Чим вища якістьземлі, тим вищі будуть врожаї. За умов прогнозування збільшення майбутньоїурожайності стратегічних культур ціна на землю в момент її купівлі-продажузростає. Звичайно, безгосподарність або незнання технологій при оцінціурожайності культу та визначенні ціни на землю до уваги братись не повинні.

Прогнозовані ціни на вирощену вмайбутньому продукцію

При оцінці цьогофактору треба враховувати як внутрішні, так і зовнішні фактори. До внутрішніхфакторів слід віднести перш за все можливу цінову підтримку та стратегічнікультури урядом та законодавством України. Прогнозування зовнішніх факторів пов’язане із можливістю вільної купівлі-продажуземлі іноземними юридичними особами та можливістю запровадження в Українивільного ціноутворення на сільськогосподарську продукцію з урахуванням кон’юнктури світових ринків. Якщо прогнозованіціни на майбутні врожаї зростатимуть, то зростатиме і сучасна ціна земельнихугідь.

Прогнозовані втирати на виробництво стратегічної сільськогосподарськоїпродукції.

Вони включають всінауково обгрунтовані витрати, пов’язанііз отриманням майбутнього врожаю. У випадках продажу земельних ділянок (ферм)із будівлями та технологічним обладнанням прогнозуються і амортизаційнівитрати. В разі купівлі-продажу землі перевага повинна надаватись земельнимділянкам разом із будівлями та технологічним обладнанням.

Віддаленість земельних ділянок від центрів комунікацій та комунікаційнихмереж.

Цей фактор уціновому виразі враховується не тільки в матеріально-грошових витратах навиробництво та збут майбутньої продукції, але й у ціні землі при необхідностіїї продажу в майбутньому. Найбільш точну цінову оцінку вищезазначеного фактораможе враховувати тільки аукціонна торгівля.

Фактордисконту.

Цейфактор зкориговує (дисконтує) вартість надходжень чистих заробітків та майбутнюціну продажу землі залежно від норми банківського проценту протягом усьогоперіоду експлуатації земельних угідь (ферми).

Майбутня вартість землі.

Цей фактор пов’заний із специфічністю такого товару, якземля. А специфічність полягає в тому, що після експлуатаційного періоду іздотриманням факторів підвищення родючості земля не зношується, а її знову можнапродати для подальшої експлуатації іншими суб’єктами господарювання.

Агровиробнича якість землі (бонітетна оцінка землі).

Цей показник враховує якість землі, яка визначена за агрономічними властивостями(вміст і запаси гумусу, елементів живлення, гранулометричний склад, поправки наклімат, еродованість, гідроморфність, солонцюватість, каменястість).Бонітування грунтів за агрономічними властивостями було проведене в 1993 роціза завданням Кабінету Міністрів України і бал бонітету конкретної ділянки земліє самим об’єктивнимпоказником ї якості.

Враховуючи вищевказані фактори, є рекомендованими два методичні підходидо визначення ціни землі:

·    перший, який враховує агровиробничу якість землі(бонітетну оцінку землі).

                                                          />,

де Ц – ціна землі, яка з метою порівняння із цінами в розвиненихкраїнах визначається в доларах США;

20 – чистий дохід з 1 га пшениці (ц), який складає 1/3природно-економічного потенціалу озимої пшениці з 1 га ріллі (за даниминауковців 60 ц/га) при 41 балу бонітету;

Б – бонітетна оцінка землі;

41 – середньозважений бал бонітету землі в Україні;

С – ціна 1 ц пшениці (С=12 доларів за 1 ц);

R – банківська норма проценту.

Зазначимо, що при визначенні ціни землі слід брати ті культури, вирощуванняяких найбільш прибуткове і характерне для даної природно-економічної зони.Наприклад, для штату Айова (США) такими культурами є соя, кукурудза, а для зониЛісостепу України можуть бути пшениця, цукровий буряк та соняшник.

Розрахункові стартові ціни землі за допомогою представленої формулинаведені в таблиці.

Таблиця 1: Стартова ціна землі в Україні в залежності відприродно-економічних умов господарювання (за бонітетом землі).

Група господарств залежно від бонітету землі

Бал бонітету

Прогнозований чистий дохід, дол./га

Ціна (Ц), доларів за 1 га орної землі (r=0.04)

1

20

117

2925

2

30

175

4375

3

40

234

5850

4

50

292

7300

5

60

351

8775

6

70

410

10250

7

80

468

11700

8

90

527

13175

 

·    другий підхід враховує надходження чистогодоходу в результаті експлуатації землі та майбутню прогнозовану ціну земліпісля виходу економіки України з кризи:

                           />

Ціна землі

Сума надходжень чистого доходу за nроків з урахуванням банківського процента

Майбутня прогнозована ціна землі з урахуванням банківського процента

     де PV – чистийдохід з 1 га ріллі;

n – кількість років експлуатації землі (n=20);

FV – майбутня прогнозована ціна землі післявиходу економіки України з кризи.

Визначається експертним шляхом, або враховуючи існуючу ціну на аналогічніземлі в розвинутих країнах світу. Так, наприклад, в штаті Айова (США),подібному природно-економічними умовами до України, середня ціна 1 га ріллі заостанні 10 років складає близько 3439 доларів, в Гамбурзі (ФРН) – 12692-35384долари. Таким чином, з урахуванням умов ринку землі в США за останні 10 роківсередня ціна землі в Україні може бути

від /> доларів за 1 га

   

до /> доларів за 1 га.

Розглянуті два методичні підходи дають можливість зважено підійти довизначення вартості земельних ресурсів в Україні. При цьому лід враховуватиобставини, що зниження ціни на землю може призвести до неконтрольованої скупкиїї через підставних осіб іноземними громадянами та мафіозними структурами, азавищена ціна призведе до гальмування ринкових процесів у сільськомугосподарстві.

Об’єктивновизначена ціна на землю дозволить прискорити дію ринкового механізму вагропромисловому секторі, надати власникам землі можливості ширше залучатиінвестиції під заставу землі для інтенсивної розбудови державного, колективногота приватного сектора сільського господарства.

Звичайно, що основною складовою механізму здійснення реформ в АПК єземельна реформа та реорганізація сільського господарства України. Загальнезавдання здійснення таких реформ – це підвищення ефективності виробництвашляхом розпаювання і акціонування колективних та державних сільськогосподарськихпідприємств з одночасним створенням конкурентноспроможних нових формувань,зорієнтованих на умови ринкової економіки та приватну власність на землю. Алеосновним критерієм такої реформи повинно бути не тільки землеволодіння, а йефективне землекористування. Виходячи з цього, законодавством танормативно-правовою базою слід чітко розділити повноваження тих, хто володієземельними наділами, і землекористувачів, або тих, хто має право експлуатуватиземельні ресурси України. При цьому землевласники можуть мати право: здаватиземельні наділи в оренду, під заставу для отримання кредитів, передавати(дарувати) спадкоємцям, продавати згідно із законодавством. Це те, що створитьсистему ринкових відносин в аграрному секторі.

На етапі реформування землевласниками можуть бути всі верстви населенняУкраїни – колгоспники, робітники радгоспів, інші громадяни, які мають право наземельні наділи при розпаюванні колективних та державних сільськогосподарськихпідприємств.

Інші вимоги повинні бути пред’явлені до землекористувачів, або тих, хто хоче експлуатувати або купитиземельні наділи. Основними із них є два: це відповідна сільськогосподарськаосвіта та ліцензія на право виробництва тієї чи іншої сільськогосподарськоїпродукції. Освічені фермери та групи селян на чолі з освіченими агроменеджерамисприятимуть ефективній конкуренції, що дасть поштовх до потреби всільськогосподарській освіті та підвищенні продуктивності праці. Освіта іліцензія стануть рушійною силою ринкової економіки в аграрному секторі.

3.3.  Пріоритет у перерозподілінаціонального доходу.

Державне регулювання сільськогосподарського виробництва здійснюєтьсяекономічними методами шляхом перерозподілу національного доходу. Практикарозвитку сільського господарства в передових країнах показує, що перерозподілнаціонального доходу на користь аграрного сектора відбувається не тільки вкризові періоди, а постійно. Це стало в розвинутих країнах системою, що маєрегулюючий характер, економічними методами стимулювати розвиток тих чи іншихгалузей національного сільського господарства або всього аграрного сектора.

3.4. Державна підтримка ринковогомеханізму регулювання сільськогосподарського виробництва.

Створення ринкового механізму, як переконує досвід країн з розвинутоюекономікою, є постійно діючою системою активного державного втручання черезекономічні підйоми в управлінні виробництвом та маркетингу сільськогосподарськоїпродукції. Практика функціонування ринкової економіки свідчить про необхідністьдержавної підтримки та регулювання таких організаційних формувань і економічнихпідойм:

1.  аграрних бірж;

2.  маркетингових організаційних формувань;

3.  систем кредитування та страхуваннясільськогосподарського виробництва;

4.  створення та регулювання умов дляконкуренції в аграрному секторі;

5.  активного державного регулювання таперерозподілу доходів в АПК;

6.  активно діючої системи підготовки таперепідготовки кадрів і наукового забезпечення АПК.

Щодо аграрних бірж, то передбачається безпосереднє втручання держави вцю форму купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Світова біржоваторгівля виконує функцію об’єктивного ринкового регулятора ціноутворення напродукцію сільського господарства. Об’єктивне ціноутворення на товарних біржахдає змогу уряду своєчасно створювати механізм державного регулювання та захистунаціонального сільськогосподарського виробника, визначати рівень бюджетноїпідтримки фермерів, формувати цінову політику шляхом виділення бюджетнихдотацій, враховувати паритет цін на засоби виробництва для сільськогогосподарства, визначати витрати на виробництво продукції та середню нормуприбутку на фермерський капітал.

Таким чином, в існуванні аграрних бірж в Україні має бути зацікавленанасамперед держава, яка бере на себе відповідні функції щодо їх створення,функціонування та підтримки.

Створення та підтримка функціонування маркетингових організаційнихформувань повинні бути спрямовані на повне відокремлення від товаровиробникафункцій по зберіганню, доставці та реалізації сільськогосподарської продукції.Це стосується і матеріально-технічного забезпечення товаровиробників.

Система кредитування та страхування сільськогосподарського виробництває, по суті, механізмом захисту товаровиробників від монополістів (внутрішніх ізовнішніх), збереження національних кадрів та відшкодування збитків, заподіюванихстихійним лихом, поганим господарюванням, крадіжками та невизначеністю(зниженням) цін .

Конкуренція в аграрному секторі є однією з важливих підойм по відборуталановитих господарів в умовах ринкової економіки.

Активне державне регулювання цін та перерозподіл доходів в АПК повиннібути спрямовані на створення реального паритету між засобами виробництва длясільського господарства та сільськогосподарською продукцією. Реальність такогопаритету цін залежить від уряду, закони якого повинні захищати передусімнаціональне сільське господарство та регулювати експорт-імпорт продуктівхарчування.

Необхідність створення активно діючої системи підготовки кадрів і науковогозабезпечення АПК пов’язаназ об’єктивними процесамиприватизації та утвердження України як суверенної держави, формування новоїекономічної політики, включаючи реорганізацію в сільському господарстві. Немаєсумніву, що земля має продаватися або здаватися в оренду лише товаровиробникам,які пройшли відповідну підготовку, атестовані й одержали ліцензію на право веденняконкретного бізнесу на землі.

При реформування наукового забезпечення АПК перш за все необхідноспланувати та здійснити систему оптимізації кількості навчальних і науковихзакладів, їх інтеграцію відповідно до потреб держави, враховуючи міжнароднеекономічне середовище та необхідність створення ефективної мережі установвпровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Висновки

 

Слід зазначити, що специфіка сільськогосподарськоговиробництва вимагає постійного державного впливу з метою стабільногоефективного функціонування національного сільського господарства. Це пов'язанеперш за все з тим, що значне підвищення цін стимулює зростання обсягіввиробництва лише 2-3 роки.

З часом значно зростають ціни на засоби виробництва,які зменшують доходи товаровиробників сільськогосподарської продукції дорівнів, які не дають змоги вести розширене фермерське господарство.

Таким чином, сільськогосподарське виробництво зновупотребує чергового регулювання цінового механізму: так званий ціновий резонансекономічного циклу повторюється. Прикладом циклічного стимулювання сільськогогосподарства може бути державне регулювання цін у країнах ЄС у 50-ті та напочатку 60-х років. А сучасний механізм інтеграції та уніфікації ціновогомеханізму в десяти країнах Спільного ринку, для підтримки доходів в сільськомугосподарстві, передбачає 90% витрат аграрного бюджету. Які ж факторивраховуються при розробці політики державних цін у розвинутих країнах? До них упершу чергу слід віднести:

·    Відповідність цін насільськогосподарську продукцію та засоби виробництва.

·    Витрати на виробництвопродукції в спеціалізованих (або близько до цього) фермерських господарствах.

·    Прибутковість фермерськихгосподарств, спеціалізованих галузей та всього сільського господарства.

·    Дохід фермерів навкладений капітал   та їх фінансові можливості ведення розширеного виробництва.

Зметою спостереження за змінами вищевказаних факторів у розвинутих країнах створені інформаційно-статистичнісистеми, які друкують    результати    аналізу    витрат    на    виробництвосільськогосподарської продукції, ціни та їх співвідношення, рівеньприбутковості, накопичення та інвестиції в сільському господарстві.

Крімцього, вищевказані системи детально інформують про об'єкти управління   в      сільському  господарстві, механізм   формування собівартості, валового та чистого доходу,інвестиційну діяльність та капітальні вкладення у виробництво.

Шляхи  державного   регулювання   сільськогосподарського виробництва в різних країнахнеоднакові. Але основною економічною регулюючою підоймою є система державногоформування цін (закупівельних, реалізаційних, ринкових, імпортно-експортних таін.) та податків на товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Політикауряду щодо регулювання цін в аграрному секторі здійснюється виконанням цілогоряду функцій:

·    регулювання цін навнутрішньому ринку;

·    використання цін якпідойми для стимулювання (або зниження) обсягів виробництва чи експортупродукції;

·    регулювання фермерськихдоходів шляхом встановлення середньої норми прибутку на фермерський капітал.

Відсутністьта невизначеність своєчасної гнучкої цінової політики уряду, яка відповідала бумовам виробництва сільськогосподарської продукції,  призводять  до командно-адміністративного тиску  на товаровиробників, приховування та псуванняпродукції, перепродажу її за межі країни, як це сталось у 1992 р. під часзакупівлі зернових в Україні.

ДОДАТКИ

Додаток 1: Урожайність культур, ц/га[1]

Культура 1995 1997 Зміна в % Зернові 33,5 32,1 -4 Яра пшениця 29,8 24,1 -19 Кукурудза 37,8 28,1 -26 Цукровий буряк 317 222 -30 Соняшник 15,3 13,8 -10 Картопля 131 137 5 Кормові 372 320 -14

Додаток2: Продуктивність тваринництва.

Продукція 1995 1997 Зміна в % Молоко, кг від 1 корови в рік 2863 2212 -23 Привіс ВРХ, г в день 421 299 -29 Свині, г в день 229 174 -24

Додаток3: Середня вага тварин.

Тварини 1995 1997 Зміна в % ВРХ, кг 393 353 -10 Свині, кг 127 115 -9 Яйця від 1 несучки в рік 214 174 -19