Реферат: Зміни у співвідношені сил найбільш развитих держав на рубежі 19-20 ст

Мінестерство освіти і науки України.

Український Державний Хіміко-Технологічний Університет.

                                                                       Кафедра економічної теорії.

РЕФЕРАТ

на тему:  “Зміни у співвідношені сил найбільш развитих

індустріальних держав на рубежі  XIX-XX  ст.”

                                                                                     Виконав:

студент  гр.1-МЕН-32

Петров А.С.

Рецензент:

Єремов Я.Є.

м. Дніпропетровськ  2000 р.

План:

1. Промисловий переворот…с.   3

2. Індустріалізація…с. 11

3. Особливості аграрного  розвитку… с. 22

4. Міжнародні економічні  відносини…с. 26

5. Висновок…с. 30

6. Бібліографія…с. 31

1. Промисловиипереворот

Промисловийпереворот — це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою довеликого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечуваввпровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин,парових двигунів. створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальномуплані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці.Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогуіндустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).

Промисловийпереворот — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасномав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила Великобританія востанній третині ХVIII ст. — середині XIX ст. Хоча передумови промисловогоперевороту визріли вже в середині XVIII ст. буржуазна революція вказала шляхшвидкому розвиткові індустріального суспільства. Аграрний переворот і політикаобгороджування створили резерв робочої сили, необхідної для розвитку фабричноїпромисловості. Протягом XVIII ст. було обгороджено 3,3 млн. за два десятиліттяXIX ст. — 3 млн акрів землі; без землі залишилося 1,5 млн селян. Економічнежиття країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвитокпромисловості, сільського господарства. Мануфактурний процес досяг високогорівня спеціалізації, диференціації, удосконалилися знаряддя праці. З'явилисяспеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці. Однак мануфактурагрунтувалася на технічній базі ремесла та ручній праці.

Значні кошти,які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі,експлуатації колоній і работоргівлі. вкладалися в промисловість. Вонизабезпечували застосування винаходів, їх швидке поширення. Сільськегосподарство успішно годувало міста і промислові селища. Одночасно воно булоспоживачем промислових виробів.

Важливу рольвідігравало географічне розташування: Великобританія знаходилася в центрісвітових торгових шляхів. Доступні береги і велика кількість рік створювалистабільні господарські комунікації. Острівне розміщення оберігало країну відсиустошливих війн. Зростало використання сировинних ресурсів (вовки, кам'яноговугілля, залізної руди). Володіючи найкращим торговим флотом. Великобританіяімпортувала товари з усіх країн світу. Промисловий переворот прискорила іконкуренція. Металургія країни залежала від імпорту заліза з Росії та Швеції.Дешевий індійський ситець загрожував бавовняній промисловості, для якоїтехттічна база була також потрібна, щоб завоювати і витіснити з ринків вироби зсукна.

Політикапротекціонізму та меркантилізму англійського уряду створила політичніпередумови для промислового перевороту.

Технічнийпрогрес передував промисловому перевороту та відбувався в ході його розвитку.Він почався в текстильній, поширився в металургійній промисловості, енергетиці,на транспорті. Механік Д. Кей удосконалив ткацький верстат «летючимчовником'' (винайдений у 1733 р., але поширився після 1760 р.). Тесляр івинахідник Д. Уайтт у 1733 р. застосував витяжний валик для прядіння. Цейпроцес пришвидшився після винаходу прядки „дженні“ Д. Харгрпвсом(1765 р.). на якій можна було працювати з 16 — 18 веретенами. В 1767 р. Т.Хайс. застосовуючи витяжні валики, створив прядильний верстат, що працював наводяному двигуні (ватерна машина). Важливе значення мала мюль-машина С.Кромптона (1779 р.), яка поєднала переваги і принципи роботи прядки»дженні" та ватерної машини. Вона давала тонку, міцну бавовнянупряжу, що конкурувала з індійською. Невідповідність між механічним прядінням іткацтвом була розв'язана винайденням у 1785 р. механічного ткацького верстатаС. Картрайта, що підвищив продуктивність праці майже у 40 разів. Великезначення для текстильної промисловості мали винаходи в'язальної, тюлевої,мереживної, ситценабивної машин. У Франції Ж. Жаккар винайшов верстат длявиготовлення шовкових велико-візерунчастих тканин (1805 р.). Ф. Жирар —льонопрядильну машину (1810 р.). Відомий французький хімік К. Л. Бертоллевідкрив метод відбілювання тканин за допомогою хлору та способи їх фарбування.Використовуючи метод Леблана, почали добувати соду з морської солі.

У металургіїперша піч для виплавлення чавуну на коксі була розроблена А. Дербі ще в 1709р… однак лише в 50-х роках розпочалося їх будування. У 1784 р. Г. Корт отримавпатент на піч для пудлінгування заліза (переділ чавуну на ковке залізо). Булиосвоєні прокатні вальці, що збільшили продуктивність праці в металургії в 15разів.

Революціонізуючуроль у розвитку промисловості відігравав винахід парової машини Дж. Уаттом(1769 р.), удосконаленої в універсальну машину подвійної дії (1784р.). Це далозмогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежністьвід водяного двигуна, відкрило для промисловості нові регіони країни. На їїоснові американець Р. Фултон в 1807 р. створив пароплав, англієць Дж. Стефенсонв 20-х роках XIX ст. — паровоз. Токарно-гвинторізний верстат Моделі (1797 р.),свердлильна машина Уілкінсона стали основою металообробного виробництва.

Перші фабрики(підприємства, що застосовували системи машин) виникли в шовковій (приблизно в1717 р.) і бавовняній (в 20-х роках XVIII ст.) галузях промисловості. Протевони існували недовго. У 1769 р. англійський підприємець Аркрайт, викравши ізапатентувавши винахід Т. Хайса, побудував першу прядильну фабрику в Кромфорді.Цей факт знаменував початок промислового перевороту, а бавовна почала визначатиритм британської економіки XIX ст. в цілому. В 1785 р. було анульовано патентАркрайта, і будівництво фабрик у бавовняній промисловості стало масовим: 1790р. — 150, 1868 р. — 2543 з 32 млн прядильних і 379 тис. ткацьких верстатів.Виробництво ситцю зросло в 50 разів (з 40 млн до 2025 млн ярдів), ціна готовогопродукту зменшилася в 5 разів, рівень прибутку в кінці XVIII ст. становив сотнівідсотків доходу. Індійські тканини були витіснені з внутрішніх і зовнішніхринків. У 20-х роках XIX ст. були механізовані всі підгалузі бавовняноїпромисловості (панчішно-в'язальна, виготовлення мережива, тюлі) та виробничіпроцеси (білення, фарбування, друкування). Механізація суконної, швейної,галантерейної, паперової, поліграфічної галузей завершилася після 1850 р.

В англійськійметалургії технічне переоснащення почалося в середині XVIII ст. За 1750 — 1770рр. було побудовано 27 домен на коксі і закрито 25 на деревному вугіллі.Застосування пудлінгування забезпечило кількісну і якісну першість англійськогометалу в XIX ст. Виплавлення чавуну зросло: в 1780 р. — 80 тис. т, 1820 р. —250 тис. т. 1850 р. — 2.7 млн т, в 1872 р. — 6,7 млн т.

Важливимпоказником успіхів промислового перевороту було поширення парових машин. В 1782р. паровий молот з'явився на металургійному заводі, в 1785 р. парова машинабула встановлена на бавовняній фабриці. В 1820 р. у Сполученому Королівстві (Великобританіїта Ірландії) працювало 320 парових машин Уатта потужністю 5200 к. с… в 1840р.— 620 тис. к. с., в 1870 р. — 4 млн к. с. (парова к. с. була еквівалентна силі21 людини).

Промисловийпереворот зробив неминучими зміни у засобах транспорту та зв'язку. Булиполіпшені сухопутні шляхи, знайдено спосіб твердого покриття. У 20 — 30-х рокахXIX ст. почали використовувати парові машини на залізничному та водномутранспорті. На цей час у Великобританії існувала система чавунних рейковихшляхів (без паровоза), що досягала сотні льє, її використовували дляперевезення вугілля. Перша дослідна залізниця Стоктон — Дармінггон булапобудована в 1828 р., а залізниця між Манчестером і Ліверпулем — у 1829 р., якамала комерційне значення. Прискорилися темпи будівництва каналів, протяжністьяких в 1825 р. досягла 500 миль. У 1814 р. почалося пароплавне сполучення річокВеликобританії, а морське — в 30-х роках XIX ст., будівництво океанських суден— в 40 — 50-х роках. У 60-х роках XIX ст. ці види транспорту стали пануючими.Про їх зростання свідчать такі дані:

Роки Потужність парових двигунів, тис. к. с. Протяжність залізни ць, тис. км

Тоннаж

пароплавів, тис. т

у промисловості на залізницях пароплавів 1840 350 180 70 1.4 95 1870 940 2100 1000 25 1203

У перші десятиліттяXIX ст. з'явилися машинобудівні заводи з виготовлення обладнання длятекстильних, паровозобудівних підприємств. У 50 — 60-х роках XIX ст. істотноюознакою машинобудування став випуск засобів виробництва. Промисловий переворотзавершився.

Промисловареволюція змінила економічну географію Великобританії. З'явилися новіпромислові райони. Ланкашир і Манчестер стали центрами бавовняноїпромисловості, що працювали на привізній сировині. Бавовна, переважно з США,постачалася через Ліверпуль. Другим за значенням центром бавовняноїпромисловості був район Глазго. В західному Йоркширі розвивалася суконнапромисловість на місцевій вовні та кам'яному вугіллі. Південний Уельс, СередняШотландія, Західний Мідленд були основними центрами видобування вугілля та важкоїпромисловості. Лондон з 2,5 млн населення став світовим банківським іторговельним центром. Обсяг промислового виробництва протягом першої половиниXIX ст. зріс у 4 рази. Темпи приросту промислової продукції за десятиліття булидосить високими — 6 %. Провідна роль належала легкій промисловості. Всередині ХIХ ст. в текстильній. швейній галузях працювало понад третинузайнятих у промисловості. Передувала бавовняна промисловість, що давала 1/3англійського експорту. У вугільній, металургійній, машинобудівній індустріїВеликобританія зайняла панівне становише в світі, відіграваючи роль«майстерні світу». В 1840 р. її частка в світовому промисловомувиробництві досягла 45 %. Із збутом промислових товарів колоніальна імперія немала проблем.

Перемога машинноговиробництва дала поштовх до формування соціальної структури індустріальногосуспільства. Промисловий пролетаріат становив 45,5 % зайнятогонаселення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і фабричнихпоселень, 3/4 населення промислових міст становили робітники і ремісники. Всільському господарстві в 1810 р. було зайнято 35 %, а в 1850 р. — 21 %населення.

Головною особливістюпромислового перевороту у Франції був його порівняно затяжний характер. Почавсявін пізніше, ніж у Великобританії (1805 — 1810 рр.), а завершився у кінці 60-хроків XIX ст. У роки Директорії та Імперії Наполеона (1804 — 1814 рр.) урядактивно підтримував французьку промисловість і торгівлю, прагнучи створити длянеї найбільші переваги. В 1810 р. створено Ралу у справах фабрик і мануфактур,а в 1811 р. — окреме Міністерство мануфактур і торгівлі. У текстильнійпромисловості поширилися «дженні», мюль-машини, верстати Жаккара,машини Жирара. Промислове виробництво зросло в 1,5 раза, виплавлення чавуну, видобутокзалізної руди та вугілля — в 2, продукція металообробної промисловості,суконної — в 4 рази. Континентальна блокада (введена в 1806 р.), що закрилафранцузький і європейський ринки для англіїїських промислових товарів,прискорила становлення тих галузей французької промисловості, що грунтувалисяна континентальній сировині (суконна, полотняна, швейна, взуттєва, хімічна,металообробна). Однак криза охопила ті галузі, що працювали на колоніальнійсировині (бавовняну, цукрову) або експортували товари. Через відсутністьанглійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це призвелодо уповільнення темпів промислового перевороту.

У періодреставрації монархії Бурбонів (1815 — 1830 рр.) і Липневої монархії (1830 — 1848 рр.) промисловий переворот прискорився. Зростали темпи механізаціїтекстильної промисловості. У 1848 р. у бавовняній галузі працювало 116 тис.верстатів з 3,5 млн веретен, у шовковій — 90 тис., з яких 2/3 знаходилися вЛіоні — центрі цієї галузі. Зріс обсяг металургійного виробництва. В 1846 р.половину чавуну та 2/3 заліза виплавляли з використанням кам'яного вугілля.Його добували 4,4 млн т на рік. імпортували 2 — 2.5 млн т. У 30-х рокахфабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному,хімічному виробництвах, поліграфії. Почали виробляти цемент, свічки, світильнийгаз, залізні ліжка, металевий посуд.

Більшачастина механічних верстатів працювала на дешевих гідравлічних двигунах. У 1820р. було лише 39 парових двигунів, з них 27 в текстильній промисловості. Запровадженняїх прискорилося в ЗО — 40-х роках: 1830 р. — 600 потужністю 10 тис. к. с… в1848 р. — 4,8 тис. потужністю 62 тис. к. с. У 1841 р. в промисловості з'явивсяперший паровий молот, у 1848 р. потужність парових молотів досягала 3—4 тис. к.с. Поширення набули парові ткацькі верстати. У 20-х роках XIX ст. зародилосяфранцузьке машинобудування. Будували парові двигуни, машини для текстильноїпромисловості. В металообробній промисловості запроваджували механічніверстати. У 1842 р. рейки залізниць виготовляли 13 заводів. За розмірамипромислової продукції Франція в середині XIX ст. займала друге місце в світіпісля Великобританії. Однак її технічний рівень і конкурентоспроможністьзалишалися ще низькими. Переважали мануфактури, маленькі майстерні кустарноготипу. У Ліоні в 1831 р. 750 мануфактур давали роботу 8 тис. майстрам, на якихпрацювало 50 тис. підмайстрів. Дрібне виробництво панувало у виготовленніодягу, парфумерії, продуктів харчування, предметів розкоші. Таке становищепояснювалося слабким впливом торгово-промислової буржуазії, повільним розвиткомсільського господарства. У 1814 р. був виданий закон, що дозволяв вивозитивовну з Франції. Це викликало подорожчання вовни і негативно вплинуло навиробництво сукна. Було запроваджено високе ввізне мито на залізо, чавун,сталь, худобу, вовну. Темпи промислового розвитку гальмувалися відставанням узалізничному будівництві. На початок 1848 р. у Франції експлуатувалось лише1931 км залізниць. Уряд ігнорував інтереси промисловців. Торгово-промисловийкредит був обмежений. Панувала і збагачувалася фінансова буржуазія за рахуноклихварства, фінансових афер; біржових спекуляцій.

Вирішальнийетап промислового перевороту розпочався після революції 1848 — 1849 рр.Фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну,металургійну, хімічну, гірничу, машинобудування. В легкій промисловості понадполовину прядильних веретен приводили в рух автоматичні машини або паровідвигуни. Загальний обсяг промислової продукції за 1851 — 1865 рр. зріс майже у 2рази, виробництво чавуну — в 3, виплавлення сталі — у 8 разів. У промисловостіі на транспорті кількість парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис.Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Виникло об'єднання власниківметалургійних підприємств — «Коміте де Форж»' (350 доменних і 1000пудлінгових печей). Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. вПарижі було організовано Всесвітню промислову виставку. Проте значну роль впромисловості продовжувало відігравати ручне виробництво. Переважали невеликіпідприємства з 2 — 4, в металургії — близько 20 робітниками.

Важкапромисловість Франції відставала від англійської, німецької, американської.Таке становище в індустрії значною мірою пояснювалося пануванням фінансовоїбуржуазії, тяжінням банківської системи до лихварства, біржової спекуляції,державним і зовнішнім займами. Світова економічна криза 1857 р., торговийдоговір з Великобританією (1860 р.), що зменшував або скасовував мито дляанглійських товарів, промисловий застій початку 60-х років також призводили довідставання французької промисловості.

Промисловийпереворот у Німеччині почався з великим запізненням — у 30-х роках XIX ст.Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістюнімецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння, що стримувалоформування вільної робочої сили, збереженням цехової системи. Створення Митногосоюзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорилиформування та розширення національного ринку.

Напочатковому етапі, що охоплював період з ЗО- до 50-х років XIXст., істотні зміни відбувалися в легкій промисловості: бавовняній і шовковій —в Саксонії, суконній — в Рейнському районі та Прусії. За 1834 — 1838 рр. булопобудовано 45 нових фабрик, за 1833 — 1846 рр. — лише в Сілезії 8 бавовняних та128 льонопрядильних фабрик. На початку 40-х років застосовувалося кілька сотеньжакардових ткацьких верстатів.

Значнихуспіхів досягла гірнича промисловість. У середині XIX ст. добували більш як 3млн т вугілля, виплавляли 200 т чавуну. Особливо швидко розвивавсяРейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було зосереджено четвертучастину промислових робітників Німеччини. Однак це була мануфактурнапромисловість. У 1846 р. з 200 домен Рейнсько-Вестфальського району тільки 32працювали на кам'яному вугіллі, а пудлінгові печі були на 9 заводах. Паровідвигуни поширилися практично в ЗО — 40-х роках. У 1822 р. працювало 2 паровімашини, в 1847 р. їх стало 1139 потужністю 21,7 тис. к. с. Першу залізницюпротяжністю 12 км було побудовано в 1835 р. Довжина залізниць у 1848 р. досягла2,5 тис. км. У 40-х роках капіталовкладення в будівництво залізниць становили450 млн марок. Використовували переважно англійські паровози. Продукціянімецьких паровозобудівних заводів була незначною (38 паровозів з 429. щовикористовувалися у 40-х роках). Працювало чотири заводи локомотивів: два вБерліні, Хемниці, Касселі. Кількість пароплавів зросла з 4 до 90.

Для цьогоперіоду характерні досягнення німецької техніки: установка для швидкого книгодрукування(1814 р.), кам'яноточильна машина (1835 р.), циліндрично-точильний (1803 р.),горизонтальний (1807 р.), набивний (1836 р.) верстати. В цілому за важливимиекономічними показниками Німеччина відставала від Великобританії: за видобуткомвугілля в 11 разів, виплавленням чавуну — в 5.6 раза, потужністю паровихдвигунів — в 5 разів, протяжністю залізниць — в 2 рази. В усіх галузяхпереважало дрібне виробництво. Промислове населення Прусії становило 11%.Загальна чисельність промислових робітників на транспорті, в торгівлідорівнювала 1 млн. Німеччина залишалася сільськогосподарською країною. На їїринку панували англійські промислові товари.

Промисловийпереворот у Німеччині завершився в 50 — 70-х роках XIX ст. після буржуазноїреволюції 1848 — 1849 рр. Його темпи характеризують такі економічні показники:продукція важкої промисловості, виплавлення чавуну, споживання бавовни зросли у3 рази, видобуток вугілля — у 4, потужність парових двигунів — у 9 разів,протяжність залізниць — у 3,3 раза (19,6 тис. км). У 1861 — 1870 рр. випускзасобів виробництва збільшився на 23 %, засобів споживання — на 9 %. Машинневиробництво перемогло. Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновування) лише вПрусії утворилося 395 акціонерних компаній з капіталом у 2,4 млрд марок. 

Важливимигалузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна (на 9/10 працювалана коксі), хімічна, машинобудування, воєнна. Виняткове значення мало залізничнебудівництво, капіталовкладення в яке в 1870 р. становили 4 млрд марок. Воно ліквідувалоекономічну роз'єднаність Німеччини, перетворило її на країну європейськоготранзиту, стимулювало піднесення вугільної та металургійної галузей, сприялозростанню товарообороту. Німецька індустрія розвивалася на базі вітчизняногоустаткування, застосовуючи останні технічні новинки. Її вироби успішноконкурували з англійськими на внутрішньому та зовнішньому ринках. На основівідкриття в 1865 р. німецькими спеціалістами способу отримання фарбників зкам'яного вугілля сформувалася анілінова промисловість. Почало розвиватисякалійне виробництво. З'явилася нова галузь-електротехнічна, що обслуговувалателеграф і електричну сигналізацію. Фірма «Сіменс і Гальське»прокладала телеграфні лінії не лише в Німеччині, а й у Великобританії, Росії,Африці.

Економічномупіднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об'єднання, що завершиласяутворенням у 1871 р. імперії на чолі з пруським королівством. На початку 70-хроків Німеччина стала аграрно-промисловою державою. У промисловості булозайнято 1,5 млн осіб. Переважала легка промисловість (2/3 продукції). Передовоюна той час була галузева структура важкої промисловості. Значну рольвідігравали ремесла і домашня промисловість, в яких працювало 2 млн осіб. Зарівнем економічного розвитку Німеччина продовжувала відставати відВеликобританії та Франції, однак випереджала останню за потужністю важкоїпромисловості.

ВАвстрійській імперії, де панували феодальні порядки, промисловий переворотздійснювався повільно. Промисловість відігравала незначну економічну роль, ремісничета мануфактурне виробництво було пов'язане з домініальним господарством.Європейські війни на початку XIX ст., політика Відня щодо обмеження будівництванових підприємств (1802 — 1811 рр.) підірвали економіку країни. Розвиваласялише чеська промисловість, що стала постачальником товарів для армії Наполеона.З початку 20-х років XIX ст. почалася механізація австро-чеської текстильноїпромисловості. Із застосуванням коксу виробництво чавуну до революції 1848 р.зросло в 2 рази. Поширилося використання парових машин: у 1830 р. їхнараховувалось 11, в 1850 р. — 900, в середині 60-х років — 2000. У Чехіїрозвивалися такі галузі, як цукро-пивоваріння, харчова промисловість. У кінці50-х років з'явилися перші акціонерні підприємства. Австрія побудувала першузалізницю в 1829 р., але протяжність залізниць в 1846 р. дорівнювала всього 148км. У 50-х роках уряд дозволив приватне будівництво залізниць. У 1840 р.Дунайському пароплавному товариству належало 17 пароплавів.

Американськапромислова революція була частиною розвитку світового індустріальногогосподарства. Її початковий етап виявився лише після англо-американської війни1812 — 1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системимануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньоїпромисловості. Механізація та будівництво фабрик почалися в текстильній галузі.Першу бавовняну фабрику було побудовано в 1790 р. у Провіденсі (штат Айленд)емігрантом, англійським механіком С. Слейтером. Оскільки англійські законизабороняли вивозити креслення й деталі машин, він по пам'яті відтворив ватернумашину Аркрайта. У 1832р. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами, щозабезпечили потреби країни в ситці. В 1860 р. американська бавовнянапромисловість, що налічувала 5,2 млн механічних веретен, за обсягом виробництвапосіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700 текстильних фабрик зпаровими двигунами. В 20 — 30-х роках XIX ст. почалася масова механізаціясуконної, борошномельної, спиртової, цукрової, тютюнової галузей.

Першісталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 р. поблизу Пітсбурга.Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був недостатнім. СШАімпортували залізо з Швеції та Росії. Лише з другої половини 30-х роківрозвиток металургії та добувної промисловості прискорився. В 1837 р. побудувалипершу домну на кам'яному вугіллі (в 1847 р. їх було 50), за 1847 — 1857 рр. —ще 100. У кінці 40-х років почали використовувати кокс для виплавлення чавуну,антрацит для пудлінгування. За 1830 — 1850 рр. видобуток кам'яного вугілля зрісз 0,3 до 6,3 млн т, виробництво чавуну — з 0,2 до 0,6 млн т. Особливістюпромислового перевороту було широке використання дешевих водяних і повільнезапровадження парових двигунів, у 1838 р. їх нараховувалося 1100.

Революціонізуючезначення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот натранспорті. Почали будувати шосейні дороги. У 1807 р. на річці Гудзон з'явивсяперший у світі пароплав, побудований Р. Фултоном. У 1860 р. на річкахМіссісіпі, Огайо ходило понад тисячу пароплавів. Велике господарське значеннямало спорудження каналів, протяжність яких в 1850 р. становила 5950 км. Першазалізниця Балтимор — Огайо почала працювати в 1830 р., в 1850 р. її протяжністьдосягла 15 тис. км.

Машинобудуваннярозвивалося повільно. Перший завод з виробництва парових машин з'явився в 1803р. у Філадельфії. Проте американська промисловість на початку XIX ст. працювалав основному на англійських машинах. Перша машинобудівна компанія«Порт-Річмонд-Компані», що виготовляла парові машини та обладнання,була створена в 1828 р. Швидко розвивалося виробництво сільськогосподарськихмашин, пароплавів. У 50-х роках машинобудування працювало на основі власноговерстатобудування.

Інтенсивнамеханізація, нестача і дорожнеча робочої сили стимулювали швидке впровадженнявинаходів. За законом про патенти (1790 р.) винахідники протягом 14 років малимонополію на свої винаходи. За 1790 — 1800 рр. кількість патентів становила276, у 1840 — 1850 рр. — 6480. Були винайдені бавовноочисна (1793 р.),циліндрична ситценабивна, парова Івенса (1803 р.) машини, пароплав Р. Фултона(1807 р.), фосфорний сірник (1836 р.), косарка Мак-Корміка (1836 р.) ікомбінована молотарка з віялкою Хейрема, швейна машина (1841 р.), паровий молотНасміта (1842 р.), вулканізація каучуку (1844 р.), пневматична шина (1845 р.),ротаційна машина (1846 р.), бесемерівський процес (1856 р.), турбіна (1849 р.),револьверний (1854 р.), шліфувальний (1865 р.), фрезерний (1867 р.) верстати,друкарська машина (1867 р.). Ці винаходи дали поштовх розвитку нових галузей іпідгалузей промисловості: швейної, збройної, електротехнічної тощо. Головноюознакою машинобудування США стала стандартизація.

У 50-х рокахХIХ ст. в промисловості Північно-Східної частини США-запанувала фабрична система.Обсяг промислової продукції з 1827 по 1860 р. збільшився в 8 разів,капіталовкладення зросли з 50 «млн до 1 млрд дол. У 1859 р. вартістьпродукції промисловості перевищила сільськогосподарську. За переписом 1860 р. впромисловості було зайнято 1,3 млн осіб. За обсягом промислового виробництваСША зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловийпереворот завершився лише на Півночі, де випускали 75 % промислової продукціїкраїни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційнимгосподарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною, воно разом з тимгальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із загальної суми національногобагатства США в 16 млрд дол. на Північ припадало 68,7, на Південь — 31,3 %.Населення Півночі становило 20 млн осіб, Півдня — 12 млн, зокрема 4 млн рабів.Вартість промислової продукції за 1810 — 1850 рр. зросла лише в 3 рази.Добувалося 3 % світового виробництва залізної руди, 8 % — вугілля, текстильнапромисловість налічувала 300 тис. веретен (6 % усієї кількості). Рабовласницькегосподарство було мало пов'язане з внутрішнім ринком. Основну масу бавовнипродавали у Великобританію, де купували промислові товари. Це гальмувалоутворення загальнонаціонального ринку США. Конфлікт загострювався внаслідокборотьби між Північчю і Півднем за необжзггі та родючі землі на Заході, закерівництво політичним розвитком країни.

Громадянськавійна 1861 — 1865 рр… яка одночасно була буржуазною революцією, закінчиласяперемогою Півночі. З 1 січня 1863 р. було скасовано рабство на територіїПівдня, ліквідовано політичну і економічну роз'єднаність США, створеносприятливі умови для розширення внутрішнього ринку. В 60 — 80-ті рокизавершився промисловий переворот на всій території США. Особливо сприятливимдля економіки був період промислового піднесення 1867 — 1873 рр. За цей періодбуло побудовано 200 домен на мінеральному паливі, потужність вугільних шахтзросла в 2 рази. На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічнимидвигунами потужністю 2346 тис. к. с., в основному паровими.

З'явилисянові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та нафтопереробна. Значнихуспіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарськоїтехніки, локомотивів. Розвиток верстатобудування дав можливість масововиробляти різні машини. Посилилося значення стандартизації. Про динамікуамериканської промисловості свідчать такі дані. За 1860 — 1870 рр. видобутоквугілля зріс у 2,4 раза, виплавлення чавуну— у 2, видобуток нафти — 10,протяжність залізниць — 1,8 раза. У 1859 р. основний капітал, вкладений упромисловість, становив 1010 млн дол., в 1869 р. — 1695 млн дол. Кількістьпромислових підприємств за 1850 — 1870 рр. збільшилася з 123 до 252 тис.,робітників — з 957 до 2053 тис. У сільському господарстві США в 1860 р.використовували машини на суму 246 млн дол., в 1880 р. — 406 млн дол.Співвідношення легкої і важкої промисловості змінювалося: в 1860 р. — 2,4: 1,1880 р. — 1,8: 1. Вартість промислової продукції в 1880 р. перевищувалавартість сільськогосподарської в 2,5 раза.

Значну роль уприскоренні промислового розвитку США відіграв імпорт капіталів із Європи,насамперед з Великобританії. З 1790 по 1860 р. ввіз іноземного капіталу в СШАоцінювався в 500 млн дол. У 1873 р. іноземна заборгованість США досягла 1500млн дол.

Важливезначення мали територіальна експансія США і швидке зростання населення країни.За 70 років (1783 — 1853 рр.) територія США збільшилася в 3 рази — з 890 тис.до 3 млн кв. миль. За 40 років (1820 — 1860 рр.) населення країни зросло з 9638тис. до 31 443 тис. осіб (більш як у 3 рази). Цьому сприяла масова іміграція зЄвропи. Якщо за 1790 — 1860 рр. в'їхало 5353 тис. чол., в основному з Ірландії,Німеччини, Великобританії, то за 1860 — 1870 рр. в США приїхало приблизно 5млн. чол. Більшість з них були молоді кваліфіковані спеціалісти, які активновключалися в економічну структуру країни.

Отже,промисловий переворот, що почався в останній третині XVIII ст. і завершився в60 — 80-х роках XIX ст., охопив Великобританію, США, Німеччину, Францію, іншієвропейські країни. Було сформовано аграрно-промислове господарство, створеноекономічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації. Оскільки хідпромислового перевороту мав свої особливості в кожній країні, рівень їх економічногорозвитку, місце в світовому виробництві були різними, що видно з таких даних:

Показник Великобританія Німеччина Франція США Населення, млн осіб 22,7 40,8 36.9 38,7 Індекс промисловою розвитку (1913 р. = 100 %) 44 21,2 33.3 11,6 Частка в світовому промисловому виробництві, % 32 13 12 17 Видобуток вугілля, мли т 110,4 26 13 29,3 Виробництво чавуну, млн т б 1,4 1,2 1,7 Виробництво сталі, млн т 0,2 0,2 0,08 0,7 Споживання бавовни, млн т 1080 80,6 134,6 264 Протяжність залізниць, тис. км 25 19,6 14,4 85 Потужність парових двигунів, тис. к. с. 4000 583 1500 Місце за сумарним обсягом вартості промислової продукції 1 4 3 2

Важливимпідсумком промислового перевороту було створення національнихфінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку.

УВеликобританії провідна роль залишалася за Англійським банком (1694 р.), що бувне лише урядовим банком, а й приватним. Після впровадження золотого стандарту(1797 р.) його білети стали замінником золотої монети. Кількість приватнихбанків зросла з 290 в 1797 р. до 650 в 1810 р. З 1826 р. закон дозволявутворювати акціонерні банки, у 1836 р. їх стало 70. Однак лише в 1854 р. вонибули допущені в Розрахункову палату (1773 р.) і повністю брали участь в обігугрошей і кредиту. Зросло значення Фондової біржі. Це дало змогу залучити 100млн ф. ст. у промислове виробництво. У 60-х роках XIX ст. у національнуекономіку англійські банки вкладали приблизно 50 % інвестицій.

Фінансовийкапітал у Франції розвивався швидше порівняно з промисловістю і торгівлею. У1800 р. було створено Французький банк, у 1818 р. — Ощадний банк. Цінністьбілетів Французького банку, що були в обігу, збільшилася за 1815 — 1830 рр. з41 до 234 млн фр. Зросла кількість цінних паперів на біржі: в 1814 р. — 4, в1830 р. — 38 видів. Створені банки: Товариство рухомого кредиту (1852 р.).Товариство поземельного кредиту (1850 р.). Національна облікова контора (1854р.). Ліонський кредит (1864 р.). Товариство розвитку торгівлі та промисловості(1864 р.). Паризька біржа перетворилася на грошовий ринок європейськогомасштабу. Позиковий капітал Франції за кордоном становив 10 млрд фр.

У США банкивиникли в кінці XVIII ст. У 1860 р. функціонував 1601 банк практично в кожномумісті. У 1816 р. було засновано Державний банк США з капіталом 35 млн дол.Диктуючи умови кредиту для купівлі землі, він захопив значні її масиви, а потімпродавав за спекулятивними цінами. Це викликало загальне незадоволення, і в1836 р. цей банк було скасовано. Державні вклади розподілили між банками штатів.

У 50 — 70-хроках набула розвитку банківська система у Німеччині. Лише в Прусії за цей часвиникло 20 акціонерних банків з капіталом 94,7 млн марок.

2.Індустріалізація

Іззавершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації. Основним йогозмістом були структурні зрушення в національних господарствах окремих країн,внаслідок яких з'являлись нові та модернізувалися старі галузі виробництва,змінювалась їхня роль в економіці, тобто частка у виробництві валовогонаціонального продукту (ВНП) і національного доходу (НД). Завершенняіндустріалізації забезпечувало перевагу промисловості над сільськимгосподарством, важкої індустрії над легкою. Машинне виробництво перемогло вусіх галузях господарства. Відбувалися зміни в організації та управліннівиробництвом. Провідне місце належало системі акціонерного підприємництва.Торговий і промисловий капітал поступався першістю фінансовому. Було утвореноакціонерні монополістичні об'єднання — картелі, трести, синдикати, концерни.

Темпи тастроки індустріалізації залежали від конкретних історичних умов кожної країни,вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового економічногорозвитку. Так, V Великобританії завдання індустріалізації почали розв'язуватипід час промислового перевороту. В інших розвинених країнах індустріалізаціяпроходила після промислового перевороту та була його продовженням.Індустріальний розвиток було перервано першою світовою (1914 — 1918 рр.) тадругою світовою (1939 — 1945 рр.) війнами.

У кінці XIX — на початку XX ст. індустріалізаціявідбувалася на грунті технічної революції, що ознаменувалася впровадженням увиробництво наукових винаходів, змінами в техніці та технології. Зміниласяенергетична база економіки. Пара була витіснена електрикою. Почаласяелектрифікація виробництва, транспорту, побуту. Цьому сприяло використаннямашин для отримання електричного струму: динамомашини Е. Сіменса (1876 р.) тагенератора Т. Елісона (1883 р.). електродвигуна для обертання агрегатів.Запроваджувалися нові досягнення з галузі електротехніки: електроплавленнясталі (1877 р.). електролітичний спосіб отримання кольорових металів (кінець80-х років), лампа розжарювання (1876 р.), електрозварювання (1877 р.),передача електроенергії на відстань (1891 р.).

Істотнийвплив на зміну структури економіки мав винахід нових способів виплавлення сталі— бесемерівського (1856 р.), мартенівського (1864 р.), томасівського (1878 р.).У 80 — 90-х роках було винайдено нові двигуни. Серед них динамомашина, двигунвнутрішнього згоряння (1893 р.), парова турбіна (1894 р.), водяна турбіна(перша гідроелектростанція на річці Ніагара в США в, 1898 р.). З'явилися новівиди транспорту: автомобіль (1885 р.), тепловоз (1891 р.), аероплан (1903 р.),а також вагон-холодильник (.1868 р.), телефон (1876 р.), фонограф (1877р.),лінотип (1880 р.), фотоплівка (1881 р.), кінематограф (1893р.), гусеничнийтрактор (1900р.), паровий екскаватор, пристрої для автоматичногонавантажування. Винаходи в галузі хімії дали поштовх до появи виробництвасинтетичних барвників, лікарських та парфумерних синтетичних сполук. Длярозвитку металообробної промисловості важливе значення мало використанняавтоматичних верстатів.

Структурнізрушення останньої третини XIX — початку XX ст. зумовили зміни у галузевійструктурі машинної індустрії. Її Провідними галузями стало виробництвоелектроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії (соди, добрив,сірчаної кислоти тощо), добувної, металургійної, машинобудівної, хімічної,транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна інафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, будівельна і будівельнихматеріалів, автомобільна. Ускладнилася структура машинобудування. Найбільшдинамічно розвивалося транспортне виробництво та верстатобудування. За умовмасового виробництва зросло значення стандартизації. Старі галузі, такі яктекстильна, харчова, суднобудівна, розширювалися та модернізувалися.

Динамікусвітового індустріального розвитку та структурні зрушення протягом останньоїтретини XIX ст. і до першої світової війни характеризують такі дані:

Показник 1876 — 1880 1900 1913 1. Населення, % Весь світ 100 100 100 США 3 4,8 5,7 Великобританія 2 2,3 2,4 Німеччина 3,2 3.5 3,9 Франція 2,8 2,4 2,4 Японія - - - Росія 2,5 2,8 3,1 2. Індекси промисловою розвитку (1880 р. — 100 %) Весь світ 100 230 360 США 100 315 590 Великобританія 100 150 190 Німеччина 100 260 400 Франція 100 155 230 Японія 100 (на 1870 р.) 240 320 Росія 100 360 590 3. Індекси світового розвитку обробної промисловості 100 220 370 4. Частка країн у світовому виробництві окремих видів продукції 4.1. Видобуток вугілля, млн т 300 750 1300 Країни, % США 9,8 32,1 39,1 Великобританія 36,6 30 22 Німеччина 8,8 14,5 14,6 Франція 4,4 4,4 3,1 Японія 0,3 1 1,6 Росія - - - 4.2. Виробництво чавуну, млн т 18,5 40,5 79,2 Країни, % США 9,2 34 38,8 Великобританія 32,7 22,2 13,4 Німеччина 7 20,9 24,3 Франція 6,4 6,6 6,5 Японія - 0,002 0,18 Росія - - - Показник 1876-1880 1900 1913 4.3. Виробництво сталі, мли т 4,2 29,3 76,3 Країни, % США 16,9 34,8 41 Великобританія 47 16,7 10 Німеччина 4,7 22,5 24,1 Франція 1,9 5,4 6.1 Японія - 0,003 0,3 Росія - - - 5. Протяжність залізниць, тис. км Всього 370 790 1105 Європа 170 285 345 Америка 175 400 570 Азія 15 60 110 6. Частка країн у світовому промисло вому виробництві, % на 1880 р. США 28 31 35,8 Великобританія 28 18.6 14,1 Німеччина 13,2 16.6 15,7 Франція 9 7,1 6,4 Росія 3,6 5,6 5,5

За динамікоюпромислового розвитку склалося три типи промислово розвинених країн:американський — з відносно високими, німецький — з середніми, англійський — знайнижчими темпами розвитку промислового виробництва.

Дляпромисловості були характерні порівняно високі темпи щорічного приросту: 1872 —1890 рр. — близько 3 %, 1890 — 1913 рр. — від 4 до 5 %. Нерівномірнорозвивалися окремі галузі, з них випереджаючими темпами важка промисловість.Так, видобуток вугілля з 1870 до 1900 р. зріс в 2,5 раза, за 1890 — 1913 рр. —в 1,8 раза, видобуток нафти — відповідно в 28 і 2,7 раза, виплавлення сталі — в60 і 3 рази, споживання бавовни збільшилося майже у 2 рази. Зросла часткаважкої промисловості країн.

Зміниласячастка країн у світовому промисловому виробництві. Закінчився період»євроцентризму". З кінця XIX ст. США вийшли на перше місце в світі заобсягом промислової продукції. Її вартість перевищувала вартість продукціїанглійської промисловості. Великобританія втратила роль «фабрикисвіту», відстала від США і Німеччини — спочатку за темпами економічногорозвитку, а потім і за абсо-лютними показниками. Німеччина випередилаВеликобритайію, Францію та посіла друге місце після США.

У зв'язку зінтенсивним зростанням промисловості змінилася її частка в структурігосподарства провідних індустріальних держав. Так, у США вартість продукціїпромислового виробництва переважала вартість сільськогосподарського в 1880 р. у2 рази, в 1900 р. — в 3 рази.

Післягромадянської війни 1861 — 1865 рр. були сприятливі політичні умови дляекономічного зростання. Конгрес США проводив політику підтримки індустріальногорозвитку. Оточення слабкорозвиненими країнами, мирні умови існування давализмогу вільно розвивати господарство, не витрачаючи значні кошти на воєнніпотреби.

Економічніуспіхи мали географічну основу. Протяжність морського узбережжя, що досягала 18тис. миль, надавала переваги для розвитку мореплавства, рибальства, зовнішньоїторгівлі. Озера і річки з каналами з'єднували різні штати в одне економічнеціле.

Догосподарського обігу залучалися великі природні ресурси: вугілля, залізна руда,нафта, кольорові метали, ліс, камінь, сірка, глина. Їх запаси забезпечувалирозвиток важкої промисловості. Проте бракувало олова, калійних солей.

Швидкимитемпами освоювались землі американського Заходу. Переміг фермерський напрямсільського господарства. Значних розмірів досягло сільськогосподарськевиробництво.

Активнозапроваджувались власні та європейські винаходи. Лише за 1890 — 1900 рр. буловидано 234 956 патентів. Використовувалися переваги нового будівництва.Морально застаріле обладнання практично було відсутнє і не гальмувало розвитокпромисловості. Активна роль належала спеціалізації робітників і підприємств,географічному поділу праці. Промисловість було орієнтовано на масовевиробництво, стандартизацію деталей. Значно зросли продуктивність, інтенсивністьпраці, зменшувалися витрати виробництва.

Існувавширокий місткий внутрішній ринок. Високою була конкурентоспроможністьамериканських товарів на зовнішньому ринку. США будували своє господарство підзахистом митних бар'єрів. Середній рівень мита на імпортні товари протягом 1890— 1897 рр. збільшився з 38 до 75 %.

Пришвидшувалирозвиток економіки концентрація виробництва і капіталу, акціонування іутворення корпорацій. Економічне піднесення спиралося на інвестиції, щопостійно зростали. Якщо в 1859 р. капітал, вкладеній у промисловість, становив1010 млн дол., то в 1899 р. — 8975, в 1914 р. — 22 791 млн дол. Велике значеннямали європейські капітали. В 1873 р. їх сума досягала 1500 млн дол., в 1899 р.— 3300 млн дол., в 1914 р. — близько 5 млрд дол., з них англійських — 755 млндол.

США розвивалисвоє господарство, використовуючи робочу силу всього світу. За останні ЗО роківXIX ст. імігрувало майже 14 млн, а за перші 14 років XX ст. — 146 млн осіб. За1860 — 1900 рр. населення країни зросло з 31,4 до 76 млн осіб. У 1910 р. воностановило 92 млн осіб.

США пізновключилися до територіального поділу світу. В 1867 р. у Росії за 6,7 млн дол.була куплена Аляска, кожен гектар землі якої обійшовся лише в 5 центів. У 1898р. Конгрес США узаконив анексію Гаванських островів. Колоніальними володіннямистали Куба, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни, частина островів Самоа. Загальнаплоща колоній США в 1914 р. дорівнювала 0,3 млн км2 з населенням 9,7 млн осіб.Одночасно США стали на шлях економічної експансії, основною зоною якої булаЛатинська Америка, і збільшували інвестиції за кордоном та експорт товарів,будували філіали своїх підприємств, використовуючи дешеві робочу силу тасировину.

Промисловепіднесення США у кінці XIX — на початку XX ст. найяскравіше виявилося убудівництві залізниць. Їх протяжність за 1870 — 1913 рр. збільшилася у 8 разів.Вони зв'язали всі штати, а чотири трансконтинентальні лінії поєднали Атлантичнета Тихоокеанське узбережжя. Розмах будівництва залізниць стимулював розвитокважкої промисловості, зміцнив економічну єдність країни, розширив географіюпромисловості на Південь і Захід.

Про динамікупромислової продукції США свідчать такі дані:

Показник 1870 1900 1913 Національний доход, мли дол. 9,4 - 44,8 Національне багатство, млрд дол. 30 - 200 Кількість промислових підприємств, тис. 252 512 - Індекс промислового виробництва 100 460 860 Протяжність залізниць, тис. км 850 300 413 Видобуток вугілля, млн т 29,5 240,8 508,9 Видобуток нафти, мли т 221 2672 10435 Видобуток міді, тіс. т 12 271 - Виробництво чавуну, млн т 1,7 13,8 30,8 Виробництво сталі, мли т 0,68 10,2 13,3 Виробництво електроенергії, млрд кВт/год - 5 (на 1902 р.) 17,5 (на 1912 р.) Потужність двигунів в обробній промисловості, млн к. с. 2,3 10 29,2 Виробництво автомобілів, тис. шт. - 4 485 Споживання бавовни, млн квінталів 8,7 22 30,7 Вартість продукції обробної промисловості, млрд дол. 4,2 11,4 24,2 Галузева структура промисловості за вартістю, % Добувна 8 Обробна 92 Харчова 19,9 Текстильна 14,1 Сталеварна 13.3 Хімічна 8 Деревообробна 6,2 Паперова 5,8

Отже, вгалузевій структурі промисловості США значно збільшилася частка важкоїпромисловості. В науковій літературі вона оцінюється приблизно в 63 %. Однак зрозвитком сільського господарства зберегли своє значення галузі переробкисільськогосподарської продукції, особливо борошномельна, консервна.

Зміниласягеографія розміщення промисловості. Східні штати (Пенсільванія, Нью-Йорк,Массачусетс, Нью-Джерсі) зберігали своє індустріальне значення, особливо вобробній промисловості. Однак її центри з'явилися на Заході, Півдні. Темпиіндустріалізації південних районів випереджали середні показники по країні в 2рази.

Швидкозбільшувалася чисельність робітників. У 1870 р. їх налічувалося 2 млн, у 1900р. — 3 млн, в 1909 р. — 6,6 млн осіб.

У процесііндустріалізації протягом останньої третини XIX — початку XX ст. Німеччина заобсягом і темпами промислового виробництва зайняла друге місце в світі та першев Європі. Передумови такого економічного зростання склалися на початку' 70-хроків XIX ст. Завершилося об'єднання, Німеччини під владою Прусії. Утвориласятак звана друга імперія. Це привело до ліквідації внутрішніх митних кордонів,створило державну систему фінансів, грошового обігу, мір і ваги, залізничного іпоштового права. Зросли інвестиції в промисловість. Нагромадження капіталівсприяло акціонуванню. Активну роль у будівництві залізниць брав уряд. Перемогау франко-пруській війні 1870 — 1871 рр. дала контрибуцію в 5 млрд фр. Існувалипереваги нового будівництва. Для розвитку важкої промисловості були значнізапаси вугілля, залізної руди, калієвої солі. Економічні позиції Німеччинизміцнило приєднання Ельзасу і Лотарингії, багатих на залізну руду високоїякості, з розвиненою бавовняною промисловістю. Переваги німецької промисловостізабезпечували висока продуктивність праці (за 1850 — 1914 рр. зросла в 3 рази)і відносно низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників ізабезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні реформи знищили залишкифеодальних відносин на селі.

Інтенсивнорозвивалося будівництво залізниць. У 1870 — 1875 рр. щорічно вводилося в дію1500 — 2000 км шляхів. У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості.Темпи її розвитку за 1870 — 1913 рр. випередили легку (800 і 350 %). Третинакапіталів функціонувала в добувній промисловості. В металургії, що поступаласялише американській, виплавлення сталі зросло в 100 разів, чавуну — в 13 разів.Значна роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішньогозгоряння. Розвивалися нові галузі: хімічна, електротехнічна, виробництвоелектроенергії. Промисловість забезпечувала потреби країни й експортувалаелектродвигуни, трансформатори, турбіни, анілінові фарби, соду, добрива,сірчану кислоту. Німеччина залишалася на першому місці за обсягом воєнноїпромисловості.

Продовжуваларозвиватися легка промисловість. Так, потужність бавовняних заводів збільшиласяна 40 %. Проте, на відміну від США, обмеженість власної сировини танеобхідність імпорту її збільшували вартість продукції.

Швидкийрозвиток промисловості змінив склад населення. В 1895 р. чисельність робітниківстановила 67 %.

Розвитокнімецької промисловості характеризують такі дані:

Показник 1870 1900 1913 Індекс промислового впро6иііцтва 100 304 471 Протяжність залізниць, тис. км 100 - 3300 (на 1910р.) Видобуток кам'яного вугілля, млн т 26,4 109,3 190,1 Видобуток бурого вугілля, млн т 7,6 40,5 87,2 Виробництво чавуну, млн т 1,4 8,5 19,3 Виробництво сталі, мли т 0,2 6,6 18,4 Виробництво сірчаної кислоти, тис. т 75 950 1700 Споживання бавовни, млн квінталів 80,9 307,5 486,2 Потужність електростанцій, млн кВт/год - 0,2 2,1 Виробництво калійних солей. млн т - 3,0 12

Причинивтрати Великобританією промислової монополії були різними. Інтенсивний процесіндустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрівпромислового виробництва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки зарядом товарів. Одночасно німецькі, американські товари, що були якіснішими тадешевшими, потрапляли на внутрішній ринок країни. Спостерігався застій утехніці. Фабрична індустрія працювала на морально застарілому обладнанні.Модернізація техніки відбувалася повільно, оскільки була справою складною тадорогою. Гальмуючу роль відігравала монополія на експлуатацію колоній, щозабезпечувала високі прибутки при застарілій техніці. Продукція нових галузейстановила лише 6,5 % всієї промислової продукції країни. Так,- у -світовомуелектротехнічному виробництві частка Великобританії становила 13, а Німеччини —32 %. У 1913 р. англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобілів.Розвиток нових і технічне переобладнання старих галузей потребували великихінвестицій. Проте капітали не вкладались в розвиток національної промисловості,а експортувалися. Досягнувши у 1913 р. 4 млрд ф. ст., вони давали 5% річних.Щорічний прибуток англійських рантьє (8 млн осіб) становив 200 млн ф. ст.Загострилася проблема постачання сировини для нових галузей промисловості.Негативну роль відігравала політика протекціонізму з боку США, Німеччини,Франції. На 10 — 15 років пізніше почалося акціонування промисловості таутворення корпорацій. Однак у структурі англійської промисловості відбувалисяякісні зміни так само, як і у США, Німеччині. Проте за кількісними показникамиіндустріалізація у Великобританії відбувалася повільно, непослідовно. Знизилисятемпи економічного розвитку. З 1815 р. до 70-х років XIX ст. щорічний прирістпромислової продукції становив 3,7 %, за 1870 — 1913 рр. — 1,7 %. Порівняновисокі темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галузі:сталеварну, електротехнічну, хімічну. В 7 разів збільшився обсяг залізничнихперевезень (1200 млн т). Зросла роль машинобудування. З традиційних галузеймодернізувалося суднобудування. За 1870 — 1913 рр. тоннаж суден подвоївся,чистий доход судноплавства досяг 94 млн ф. ст… 3/5 нових кораблів світубудувалося у Великобританії. Протягом 1870 — 1913 рр. порівняно замериканськими та німецькими незначними були темпи видобутку вугілля (в 2.6раза). виплавлення чавуну (в 1.7 раза). споживання бавовни (в 1,8 раза). Напочатку XX ст. за вартістю продукції легка промисловість продовжувалапереважати важку в 1,7 раза.

Абсолютніцифри розвитку промисловості Великобританії в той період характеризують такідані:

Показник 1870 1900 1913 Індекс промислового виробництва 100 180 227 видобуток вугілля, мли т 110 225 287 Виробництво чавуну. мли т 6 9 10.6 Виробництво сталі, млн т 0,2 4,9 7.6 Суднобудування, тис. рег. т 343 933 1200 Споживання бавовни, млн квінталів 11 15,4 19.2

Франціявідставала від США, Німеччини, Великобританії не лише за темпами розвитку, а йза структурною перебудовою промисловості. Так. за 1884 — 1909 рр. загальнапродукція промисловості зросла на 75 %, а за 1909 — 1914 рр. — лише на25 %. Це можна пояснити втратами в франко-пруській війні, переважаючимрозвитком легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Негативновпливали на економічний розвиток парцелярний характер землеробства, йогонизький технічний рівень, зменшення сільськогосподарського виробництвавнаслідок завезення дешевого хліба з-за океану. Послабленню економіки Франціїсприяв експорт капіталів, що становив ЗО % світових інвестицій. За даними 1908р., у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., воблігації та закордонні цінності — 104,4 млрд фр. Франція вивозила капітал уформі позикового, що привело до зростання чисельності рантьє. На початку XX ст.їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для експорту товарів і капіталівФранція створила колоніальну імперію, територія якої в 21 раз була більшою.Метрополія вивозила в свої колонії 10 % експортного капіталу, 13 % товарів.

Інтенсивнорозвивалося транспортне машинобудування, зокрема виробництво автомобілів,суднобудування. За темпами будівництва залізниць Франція поступалася лише США.Їх протяжність в 1911 р. досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловостізберігалося значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.

Перед першоюсвітовою війною відставання французької промисловості від американської,німецької, англійської досягло відповідно: в металургії — 6, 3 і 2 рази; завидобутком вугілля — 12,4; 6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6раза; за виробництвом сталі — 6,3; 7 і 1,9 раза.

Основнимипоказниками економічного розвитку' Франції були такі:

Показник 1870 1500 1913 Індекс промислового виробництва 100 200 300 Видобуток вугілля мли т 13,2

34,4

40,8 Виробництво чавуну, млн т 1,2 2.7 5,2 Виробництво сталі, млн т 0,08 1.6 4,7 Споживання бавовини, мли квінталів 593 1589 2713

З 70-х роківXIX ст. відносно швидкими темпами почало розвиватися господарство Японії.Буржуазна революція 1868 р. і реформи «Мейдзі» (освіченого правління)сприяли становленню індустріального суспільства. Було ліквідовано політичнуроздробленість країни, декларовано уніфікацію законів, рівність всіх підданих.свободу вибору професій і діяльності, торгівлі, іміграції населення.запроваджено єдині грошову та податкову системи, відмінено цехи та гільдії.Дозволялися іноземні інвестиції, впроваджувалися досягнення науки та техніки.Аграрна реформа санкціонувала приватну власність на землю, її купівлю-продаж.

Особливістюекономічного розвитку Японії був збіг у часі процесів промислового перевороту ііндустріалізації. Активну участь у створенні фабричної промисловості брав уряд.Було конфісковано підприємства. що належали сегуну (правителю) і князям.Інвестиції вкладалися в будівництво залізниць, підприємств воєнної промисловості.Практикувалися надання субсидій приватним підприємцям, звільнення їх відподатків. У 1880 р. державний сектор включав 3 верфі, 5 воєнних підприємств, 10родовищ, 52 фабрики, 51 торгове судно, залізниці, телеграф. Приватні капіталивкладали переважно в сферу обігу та кредиту. В 1883 р. вони оцінювалися в 75млн єн, в торгівлі — 36, у промисловості— 15.

З 80-х роківXIX ст. почався якісно новий етап в розвитку господарства Японії. Державніпідприємства продавали товари приватним особам за цінами в 2 — 4 рази меншимивід їх вартості. Частка банківського капіталу з 1884 по 1892 р. зменшилася з 78до 24 %, а промислового — зросла з 5 до ЗО %.

Індустріальнийрозвиток в Японії визначався тими самими закономірностями, що й в Європі. Першіфабрики виникли в бавовняній промисловості, що працювали в основному наіндійській сировині. В 1893 р. їх було 40, в 1896 р. — 97 з 971 тис. механічнихверетен. Кількість останніх в 1913 р. становила 2,4 млн. Ткацьке виробництвомеханізувалося повільніше. В 1900 р. працювало 32 тис. механічних верстатів і700 тис. ручних. У фабричній формі виникла сукняна промисловість. Ремеслозберігалося у шовківництві. Будувалися заводи з переробки сільськогосподарськоїсировини. У 70 — 80-х роках почали використовувати пару.

У важкійпромисловості швидше розвивалися ті галузі, що мали сировинну базу в країні. За1880 — 1913 рр. видобуток вугілля зріс у 20 разів, міді — 13 разів. Потреби узалізній руді на 70 % покривалися за рахунок імпорту. Розвитокметалургії прискорився після прийняття в 1895 р. 10-річної програми розвиткугосподарства з метою реорганізації та зміцнення збройних сил. 90 %контрибуції, отриманої після війни з Китаєм, спрямовувалося у важкупромисловість. У 1913 р. виробництво чавуну і сталі забезпечувало потребикраїни на 48 і 34 %. Інтенсивно зростало будівництво залізниць. За 1882 — 1890рр. їх протяжність зросла в 10 разів. До 1906 р. було побудовано 2/3 колій, щоіснують до цього часу. Повільно розвивалося машинобудування. В 1913 р. в ційгалузі працювало 60 тис. осіб. Прискорені темпи характеризували суднобудування,воєнну промисловість.

У цілому напочаток першої світової війни механізація промисловості не завершилась.Чисельність фабричних робітників у 1913 р. становила 948 тис., у ремеслі, намануфактурах — близько 2 млн осіб. Була поширена праця жінок і дітей.

Порівняно зєвропейськими країнами Японія за абсолютними показниками випуску продукціївідставала. Однак темпи економічного зростання були високими.

Показник 1870 1900 1913 Індекс промислового розвитку 100 240 320 Індекс добувної промисловості 100 123 134 Видобуток вугілля, млн т 1 (на 1880 р.) 7,5 21,3 Виробництво чавуну, млн т - 0,02 0,24 Виробництво сталі, млн т - 0,001 0,25 Виробництво міді, мли т 5,3 (на 1880 р.) 24,3 66,5 Тоннаж суден, тис. т - 5 65

Якісно новізміни відбувалися в організації та управлінні виробництвом у промисловорозвинених країнах. Провідна роль належала товариствам на основі акціонерноїколективної власності. Посилився процес концентрації виробництва тацентралізації капіталу, що охопив основні галузі господарства. Акціонернасистема підготувала умови для монополізації. Контроль за виробництвом і збутомвід локальних ринків і промислових районів охопив цілі галузі промисловості,національний та світові ринки. Монополістичні об'єднання почали виникати тарозвиватися в банківській сфері. Банки перетворилися на фінансові центри, щоконтролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Злиттябанківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії.

У США процесиакціонування, концентрації виробництва і капіталу прискорилися після кризи 1873р. Кількість підприємств збільшувалася повільніше, ніж вартість їхньоїпродукції. Так, в обробній промисловості за 1900 — 1913 рр. зростання становиловідповідно 130 і 210 %. У 1914 р. акціонерні товариства становили 28,3 % всіхпідприємств, випускали 83,2 % промислової продукції, на них працювало 80 %робітників. У 1910 р. підприємства за обсягом виробництва поділялися наневеликі (до 20 тис. дол.) — 67,2 %, середні (від 20 до 100 тис.дол.) — 21,3.великі (100 тис. дол. і більше) — 11,5 %. Корпорації, вартість продукції якихбула понад 1 млн дол., виробляли міді — 99 %. свинцю — 92. прокату — 91, чавуну— 85,8, автомобілів, сільськогосподарських машин, продукції хімічної,електротехнічної, текстильної галузей — 50, переробляли м'яса — 80 %.

Монополізаціярозпочалася з виникненням залізничної імперії Вандербільта. Першою формоюмонополістичних об'єднань були пули (або картелі), які встановлювали ціни,розподіляли замовлення та прибутки. У 1866 р. виник соляний пул у штатіМічіган, у 1870 р. — Чикагський пул, який контролював залізничні перевезення.Панівною формою монополій спочатку в легкій, потім у важкій промисловості сталитрести. Першим з них був нафтовий трест Рокфеллера «Стандарт ойлКомпані'', утворений у 1870р.

У 90-х рокахпровідна роль у монополізації промисловості, транспорту, банків перейшла дохолдінг-компаній та концернів. У 1901 р. в США налічувалося 440 трестів ззагальним капіталом 20.3 млрд дол.

Одночасновідбувалася монополізація банків. У 1890 р. у Нью-Йорку було 64 банки, щоволоділи капіталом 302 млн дол., у 1900 р. — 58, капітал яких збільшився до 548млн дол. Інтенсивно, внаслідок злиття банківського та промислового капіталів,формувався фінансовий капітал.

Найбільшимиамериканськими монополіями були групи Рокфеллера (контролювали 95 %американського видобутку нафти і 90 % її експорту, промислові підприємства,банки, залізниці), Моргана (»Юнайтед Стейтс Стіл'', що монополізуваввиробництво 2/3 сталі, трести в сільськогосподарському машинобудуванні,торговому пароплавстві, електротехнічна корпорація «Дженералелектрик», підприємства зв'язку, міського транспорту, страхові компанії),Пенсільванська група, група Вандербільта, групи Гульда, Гаррімана, триавтомобільні корпорації: «Форд», «Дженерал моторе»,«Крейслер» та ін. Фінансові групи Рокфеллера та Моргана контролювали112 банків.

Уряднамагався обмежити економічне панування монополій. -У 1890 р. було прийнятозакон Шермана про заборону монопольної змови, який регулював торгівлю за межамиокремого штату. В 1914 р. закон Клейтона заборонив встановлювати різні ціни натовари для окремих категорій покупців, скуповувати акції для послабленняконкурента", обмінюватися директор ськими посадами. Однак антитрестівськезаконодавство фактично не застосовувалося.

У Німеччиніактивний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництвазалізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. існувало 418 акціонерних товариств, заперіод 1871 — 1872 рр. з'явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8 млрдмарок. Процес монополізації охопив усі галузі промисловості. На відміну відСША, монополії об'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень),існували у формі картелів і синдикатів. У 1879 р. їх кількість становила 14, в1900 р. — 300, перед першою світовою війною кількість їх зросла в 2 рази. Укінці 90-х років XIX ст. — на початку XX ст. з'явилися перші трести:електротехнічні корпорації АЕГ і товариство «Сіменс».

Інтенсивноформувався фінансовий капітал. У 1913 р. існувало 1850 банків; 9 берлінськихбанків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд марок). Дотаких банків належали Німецькій (капітал З млрд марок і контроль за 87банками). Дрезденський, Дармштадтський банки, Облікове товариство (власнийкапітал 300 млн марок), їхній прибуток в 1895 — 1900 рр. становив 38,6 — 67,7 %щорічно. Німецькі банки вкладали капітали в основному у промисловість. Так, 6берлінських банків контролювали 751 підприємство.

УВеликобританії ще на початку 60-х років XIX ст. було 639 акціонернихкорпорацій. Проте перші монополії виникли лише в кінці 80 — 90-х років XIX ст.У 1888 р. виник Соляний союз. що контролював 90 % продукції. В 1894 — 1896 рр.у Шотландії утворилося монопольне об'єднання з виготовлення труб. Поступовомонополії з'явилися в хімічній, трубопрокатній, воєнній промисловості,суднобудуванні, на транспорті. В 1913 р. у Великобританії їх налічувалося 93.Отже, формування монополій розпочалося пізніше, ніж в США та Німеччині,здійснювалося повільніше. В основному вони об'єднували ЗО — 50 фірм. Контрольнад галузями був практично ВІДСУТНІЙ. Найменше монополій було в легкій ідобувній промисловості.

За темпамимонополізації банківський капітал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст.кількість приватних банків зменшилася до 172, а кількість акціонерних досягла91. Депозити в банках за 1880 — 1908 рр. зросли в 2,8 раза. Їм належало 25 %всіх цінних паперів світу. В 1913 р. 12 банків на чолі з Англійським зосередили70 % всього світового капіталу.

Для економікиФранції характерним було збереження великої кількості невеликих підприємств,повільний процес концентрації виробництва. На початку XX ст. лише ЗО %підприємств мали понад 50 робітників. Швидке зростання кількості акціонернихтовариств почалося в перші роки XX ст., коли щорічно виникало 600 — 700, а в1907 р. — 1000 нових компаній. Монополізація у формі картелів і синдикатівпочалася в 70-х роках XIX ст. Так, в 1876 р. утворився металургійний синдикат(13 заводів), у 1883 р. — цукровий картель. На початку XX ст. велика кількістькартелів виникла в хімічній, текстильній, вугільній, металургійнійпромисловості, на торговому флоті, у машинобудуванні.

Виняткововисокими були темпи концентрації банківського капіталу. За 1870 — 1909 рр. трибанки «Ліонський кредит», «Національна облікова контора»,«Генеральне товариство» збільшили обсяг капіталів в 4,4 раза, вкладів— у 10,2, кількість відділень — у 19,2 раза. Загальна сума банківськогокапіталу досягла в 1914 р. 11 млрд фр. Головним центром фінансового капіталубув Французький банк. Однак діяльність банків була спрямована не на інвестиціїу промисловістьа а на позиково-лихварську діяльність. Капіталовкладеннявсередині країни щорічно зростали на 1 %, експорт капіталу — на 3 %. Передвійною обсяг експортованого капіталу був в 1,6 раза більший, ніжкапіталовкладення в національну промисловість і торгівлю.

Акціонуваннята монополізація економіки в Японії розпочалися в 80-х роках XIX ст. Лише за1905 — 1906 рр. виникло 180 акціонерних компаній. У 1913 — 1914 рр. 25 % усіхробітників працювали на підприємствах з кількістю працюючих понад 500 чол. У1913 р. капітал акціонерних корпорацій досяг 2 млрд дол. З них 38 %належало 0.4 % корпорацій, кожна з яких мала понад 5 млн єн. Першимимонополіями були старі банківсько-торгові компанії Міцуї (контролювали добувнуі текстильну промисловість), Міцубісі (панували у судноплавстві, транспортномумашинобудуванні). У 1880 р. була створена Японська паперова, у І 882 р. —Японська пароплавна компанії. Процес монополізації прискорили фінансова криза1887 — 1898 рр. та світова криза перевиробництва 1900 — 1903 рр. Основнимиформами монополій були картелі, синдикати, концерни.

Швидкозростав банківський капітал. Перший Національний банк Японії був утворений у1873 р. компаніями Міцуї та Оно. В 1879 р. кількість банків досягла 153. У 1912р. банківський капітал становив 570 млн єн.

Індустріальнийрозвиток не був поступальним. Починаючи з 1825 р. його переривали кризи (1825,1836, 1847, 1857, 1866, 1873, 1883, 1893, 1901 — 1902 рр.), внаслідок чого віннабув циклічного характеру. Розорення невеликих і середніх підприємців сприялоконцентрації та централізації виробництва, капіталу.

3. Особливостіаграрного розвитку

Дляєвропейських аграрних відносин у XIX — на початку XX ст. визначальним булозбереження великого землеволодіння. У Великобританії у 70-х роках XIX ст. 250землевласникам належало більше половини всієї землі. У Франції в 1815 р. 0,6 %власників (21,4 тис.) володіли 42,3 % землі. У Німеччині 118 тис. дворян малипонад 600 моргів землі кожний, що разом становило 60 % земельної площі. В кінціXIX ст. поміщицьким і фермерським господарствам, які становили 13 % усіхгосподарств, належало 71,4 % сільськогосподарських угідь.

Сільськегосподарство Великобританії розвивалось на фермерській основі. Фермериорендували у лендлордів землю, господарювали на ній, використовуючи наймануробочу силу. До 70-х років XIX ст. у фермерське господарство було вкладено 450млрд ф. ст., чисельність найманих робітників становила 1 млн чол. Концентраціявиробництва призвела до знищення невеликих ферм. Перед першою світовою війною уВеликобританії було понад 500 тис. ферм, найбільшим належала третинаоброблюваних земель. Характерним було те, що значна частина земель необроблялася.

Англійськіфермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру.Поширилися сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги,машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. В 1846 р. буловідмінено протекціоністські «хлібні закони». Проте фермери, якісплачували високу земельну ренту, не витримували конкуренції дешевогоамериканського зерна. Аграрна криза, що продовжувалася з середини 70-х досередини 90-х років XIX ст., прискорила переведення сільського господарства наіндустріальну основу. Було скорочено посівні площі під зерновими культурами,зменшено земельну ренту. Основним напрямом стало інтенсивне тваринництво. В1913 р. сільськогосподарська продукція становила 8 % національногодоходу країни. Потреби країни в продуктах харчування та сировині задовольнялисяза рахунок імпорту. Рівень забезпеченості країни залежав від становища насвітовому ринку.

У Франціїсільське господарство розвивалося на основі парцелярного землеволодіння. У 1815р. 1,5 млн селян (37,9 % усіх власників) володіли 19,5 % землі, середнійрозмір господарства коливався від 3 до 12 га землі. Більше половини з нихкористувалися ділянками 0,5 га. Протягом XIX ст. йшов повільний процесконцентрації земельних володінь і одночасного зростання кількості парцелярнихгосподарств. -Формувалося фермерство. В 1908 р. 84 % всіх господарств належало28,8 % оброблюваних земель, з них менше 1 га мали 38 %, від 1 до 10 га — 46 %.Великі господарства займали 2/3 землі.

Селянськегосподарство складалося з невеликих парцел розміром від 0,05 до 0,4 га. Длязміцнення матеріального становища селяни орендували землю. Була поширена як«чиста» (капіталістична) оренда, так і дольщина, коли землю брали підзаставу. В кінці XIX ст. селяни сплачували лихварям щорічно 2 млрд фр., значначастина їх була номінальними власниками землі.

Селянськегосподарство залишалося провідною галуззю французької економіки. В 1912 р. уньому було зайнято 40 % населення, а в промисловості — 36 %.Сільськогосподарська продукція протягом XIX ст. збільшилася в 2,5 раза і завартістю перевищувала промислову. Відбулися певні прогресивні зрушення. Посівніплощі зросли з 23 до 26 млн га. Із зернових культур найпоширенішою булапшениця, з технічних — цукровий буряк. Розширювалося шовківництво. Аграрнакриза кінця XIX ст. прискорила механізацію сільського господарства. За першідесятиліття XX ст. кількість молотарок зросла в 2,5 раза, сівалок — в 4 рази,жниварок — у 8, сіножаток — у 4, використання мінеральних добрив — в 5 разів.

Протепорівняно з іншими європейськими країнами рівень розвитку сільськогогосподарства був низьким: Врожайність підвищувалася повільно. Поголів'я худобина 1 тис. га землі становило 262 голови великої рогатої худоби, тоді як уВеликобританії — 367, Німеччині — 395, Бельгії — 727. Механізацію, агротехнікузапроваджували лише у великих господарствах. Перед війною Франція заврожайністю пшениці посіла десяте місце в світі. В окремі роки імпортсільськогосподарської продукції перевищував її експорт.

Гальмомрозвитку сільського господарства Франції була його парцелярність. залишки такоїоренди, як половинщина, заборгованість селян в Іпотечному банку, державні пряміта непрямі податки. Торгова неспроможність селян гальмувала розвитоквнутрішнього ринку.

Для розвиткуаграрних відносин у Німеччині характерною була поступова ліквідаціяфеодально-кріпосницьких відносин. «Жовтневий едикт» 1807 р. у Прусіїдав селянам особисту свободу і право розпоряджатися землею, залишив за юнкерамисудову та адміністративну владу. За законами 1811, 1816, 1821 рр. селяни мализмогу викупити землю за умови сплати суми, в 25 разів більшої від щорічнихрентних платежів, чи віддати поміщику від 1/3 до 1/2 своєї землі. Цей порядокбуло поширено на заможних селян, які мали повну упряжку худоби і буди записанів особливі податкові списки. Революція 1848 р. прискорила ліквідацію феодальнихвідносин. Проте цей процес продовжувався на основі викупних платежів ізатягнувся до 80-х років XIX ст. Лише в областях на схід від Ельби селянивиплатили юнкерам протягом 50 років 1 млрд марок.

Посиливсяпроцес майнової диференціації серед селянства. В 1882 р. селянські господарстваплощею до 10 га (87 % всіх господарств). володіли 28,6 % оброблюваних земель. Змлн господарств, що становило половину загальної кількості їх, мали менше ніж 2га землі. Основна частина селян перетворилася на наймитів із наділом таорендарів, становище яких було складне в зв'язку з високою земельною рентою.

У Німеччиніна той час було два типи розвитку аграрних відносин. Для східних районів характернимбув юнкерський шлях аграрної еволюції. У північних та південно-західних районахі в Баварії, де засилля юнкерського землеволодіння було меншим, розвивалисяселянські та фермерські господарства.

Наінтенсивний шлях розвитку сільське господарство перейшло під впливом аграрноїкризи 1876 — 1895 рр. Значна роль в цьому належала урядовій політиці аграрногопротекціонізму. В землеробстві поширилися сівозмінна і травопільна системи. За1870 — 1913 рр. врожайність зросла на 33 — 50 %. Визначилася спеціалізаціяюнкерських господарств: цукровий буряк, картопля, тваринництво, насампередсвинарство. В помістях будували цукрові та винокурні заводи. Імпор-тувалипшеницю, бавовну, вовну. Створювали сільськогосподарські товариства, станції,школи. У 1893 р. почав діяти Союз сільських господарів, в 1909 р. — Імперськийсоюз сільськогосподарських товариств, який об'єднував 13 тис. кредитнихтовариств з 1 млн членів і річним оборотом 4,5 млрд марок.

У ціломуіндустріалізація сільського господарства Німеччини відбувалася повільно, темпийого розвитку відставали від промисловості. Факторами, що стримував цей процес,були обезземелення і малоземелля більшості селян, їх низька купівельнаспроможність. висока земельна рента, заборгованість.

У США першаполовина XIX ст. — це період утвердження фермерського господарства як пануючоїформи землеволодіння. Після війни за незалежність і в холі освоєння Заходудержавний земельний фонд значно зріс. Протягом 1788 — 1859 рр. 1442 млн акрівземлі з 1905 млн акрів (1 акр дорівнює 0,4 га). що оброблялися, перейшли уволодіння уряду. Внаслідок боротьби за демократизацію аграрного законодавстваполіпшилися умови продажу землі, але залишалося скваттерство — система вільногозайму земель, яка була санкціонована в 1841 р. На 1860р. загальна кількістьфермерських господарств досягла 2044 тис., їх середній розмір становивприблизно 335.4 акра. На Півдні зберігалося плантаційне рабовласницькегосподарство, що спеціалізувалося на впрощуванні бавовни. Типовими булиплантації площею від 700 — 900 до 20 тис. акрів, на яких працювало від 20 до500 рабів. Розвивалася оренда землі. На Заході орендарями були 15 — 20 %, наПівдні — до 40 % землевласників.

Ліквідаціярабства в ході Громадянської війни, Акт про гомстеди (поселення), прийнятий у1862 р., активізували зростання аграрного сектора економіки. Гомстед-акт дававправо кожному громадянину США після сплати 10 дол. реєстраційного зборуотримати 160 акрів землі, що ставали власністю після п'яти років проживання наній, обробітку та забудови. Ті, хто бажав, могли отримати землю до 5-річногостроку, заплативши до 1,25 дол. за 1 акр після 5-місячного проживання нагомстеді. За 1860 — 1900 рр. було роздано 1,4 млн гомстедів. Площа оброблюванихземель збільшилася в 2,2 раза. 160 млн акрів землі з державного фонду на Заходібезплатно отримали компанії з будівництва залізниць. У розпорядженні індійцівзалишилося менше 2 % землі.

На початок XXст. в США налічувалося 5,8 млн ферм, що утворилися в основному в результатікупівлі землі у держави та великих землевласників, оренди. З них 35 % булиорендовані, 23 % — заставлені в банках і страхових компаніях, 42 % перебували вруках власників. Відбувався процес концентрації земельної власності. Так, 1 млнферм функціонували, використовуючи 2/3 сільськогосподарських робітників, ідавали 52 % продукції. У 1910 р. 1 % фермерів володіли п'ятою частиноюфермерських земель. Розміри великої ферми в середньому становили 1,5—2 тис. га,середньої — 55 — 80 га, невеликої — 1,5 га.

Сільськегосподарство США розвивалося на основі індустріалізації, що забезпечило йогопереваги в світовому сільськогосподарському виробництві. Високими були темпизростання: валовий збір пшениці і кукурудзи зріс відповідно в 3,5 і 3 рази,бавовни — в 2 рази. В 1900 — 1914 рр. врожай пшениці збільшився на 70 %.кукурудзи — на 27, бавовни — на 58 %.

Зерновийнапрям був визначальним для сільського господарства. Серед технічних культурпереважала бавовна. Важливе місце займало молочне і м'ясне тваринництво.Розвиток техніки сприяв механізації сільського господарства. В 1850 р. у СШАвиготовлялося 250 різних модифікацій залізних плугів. У 1860 р. на поляхпрацювало 250 тис. молотарок, у 1911 р. — 17 тис. тракторів з паровимидвигунами. Щорічні витрати на машини і обладнання для сільського господарствазросли за останню третину XIX ст. на 424.4 млн дол. Будували польові залізниці,створювали систему елеваторів. Застосовували мінеральні добрива, обсяг якихзбільшився за 1900 — 1914 рр. у 2.7 раза. Найману робочу силу використовувалаполовина американських ферм.

На Півднірозвиток сільського господарства відбувався повільніше через ліквідаціюздольщини (кропперства) і системи боргового рабства (пеонажу).

У кінці XIX —на початку XX ст. вартість сільськогосподарської продукції швидко зростала. У1890 р. вона становила 2,5 млрд дол., V 1900 р. — 5. у 1914 р. — 10 млрд дол.

Господарствозаможного фермера мало товарний характер. США стали одним з головнихекспортерів збіжжя і м'яса на світовий ринок. З 1862 по 1901 р. експорт пшеницізбільшився майже у 5 разів, кукурудзи — в 16. Це призвело до європейськоїаграрної кризи 1875 — 1896 рр., коли ціни на пшеницю впали майже вдвічі.Завоювання зовнішнього ринку було зумовлено тим, що американський фермеробробляв землю, вільну від ренти, тоді як європейські селяни і фермери булизмушені платити значні рентні платежі. На початок XX ст. колонізація земельзавершилася. Ціни на землю зросли, США в конкурентній боротьбі втратилипереваги і, як наслідок, американський експорт значно скоротився.

Отже, аграрнівідносини в США розвивалися в умовах панування фермерського господарства, щобуло тісно пов'язане з ринком. Це сприяло піднесенню продуктивності таінтенсивності праці, розвитку механізації, агрокультури, використанню найманоїробочої сили.

Для розвиткусільського господарства Японії велике значення мала земельна реформа 1872 —1873 рр. Було анульовано феодальне право і утверджену буржуазну власність наземлю. Селяни — спадкові держателі землі, отримали її у власність, а селяни,які дали землю в заставу, втратили її на користь своїх кредиторів. Зселянського землеволодіння було вилучено до третини орної землі. 70 % селянзалишилися мало- та безземельними, орендували землю за умови сплати 65 — 70 %врожаю. Общинні землі були проголошені державними, а пізніше продані поміщикам.Податок, що раніше збирали з врожаю, був замінений на єдиний поземельнийподаток, який сплачували у грошовій формі. Він становив 50 % вартостісереднього врожаю. Землю обробляли вручну. Погано розвивалося тваринництво.Перед війною Японія була аграрно-індустріальною країною, 60 % населення якоїзаймалося сільськогосподарським виробництвом.

Отже, у XIX —на початку XX ст. розвиток сільського господарства в США, Японії таєвропейських країнах відбувався у двох напрямах: революційним (з переходом наіндустріальну основу) та еволюційним, або поступовим переростанням господарствз феодальних у фермерські.

4. Міжнародніекономічні відносини

У першійполовині XIX ст. сформувався світовий ринок як підсистема господарства,пов'язана з обміном товарів за межами національної економіки тавалютно-фінансовим забезпеченням такого обміну. Він став формою усталенихзв'язків між національними ринками, що внаслідок успіхів на транспорті,особливо залізничному, в будівництві доріг остаточно утвердилися як складовачастина загальносвітової ринкової господарської системи. Зовнішня торгівлянабула світового характеру. Формувалися світовий кредитний та валютний ринки.Масова міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринкупраці. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результатвзаємодії всієї сукупності світових господарських зв'язків. Основними чинникамицього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоніальноїсистеми, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені йекономічно відсталі країни.

Визначилисягалузі, які працювали на основі імпортних надходжень або на експорт. Лишезовнішній ринок міг поглинути масовий випуск фабричних товарів. Для збереженняпанування на внутрішньому ринку національні корпорації повинні булизабезпечувати світовий рівень з якості та цін.

Важливимфактором формування світового ринку було утворення колоніальних володінь. У1914 р. територія колоній промислово розвинених держав становила 85 млн м2 знаселенням 560 млн осіб. Найбільшими колоніальними імперіями сталиВеликобританія, яка володіла 33,5 млн м2 колоній з населенням 393,5 млн осіб, іФранція, площа колоній якої становила 10,6 млн м2 з населенням 55,5 млн осіб.Німеччина і США у 20-х роках XIX ст. стали на шлях колоніальних загарбань,площа їх була в 1914 р. відповідно 2,9 і 0,3 млн м2.

Основоюформування світового ринку став міжнародний поділ праці (МПП) зі спеціалізацієюокремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення потребсвітового ринку. Протягом XIX ст. переважною формою МПП була міжгалузевапредметна спеціалізація. Великобританія як «майстерня світу»спеціалізувалася на виробництві та продажу машин і устаткування. За 1845 — І870 рр. експорт машин збільшився в 10 разів. Німеччина зайняла чільне місце усвітовому виробництві сільськогосподарської техніки, залізничного устаткування,парових котлів, картоплі, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості.Франція — текстильних машин, шовкових і суконних тканин, Великобританія —машин, взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості, чорних металів,Бельгія — зброї та інструментів, Австро-Угорщина — металів, цукру, хмелю.Колоніальні країни спеціалізувалися на виробництві бавовни, прянощів, кави,цукру, натурального каучуку.

З другоїполовини XIX ст. набула розвитку така форма МПП. як внутрішньогалузеваспеціалізація. Так, у металургійному виробництві експортерами чорних металівбули Великобританія, Бельгія. Люксембург, кольорових — Австро-Угорщина,Франція.

Зароджувалисяелементи кооперації з виробництва та взаємо-обміну. Так. у всьому світівикористовували гвинти та підшипники англійського виробництва, вимірювальніприлади та крани німецької промисловості. Почався процес інтернаціоналізаціївиробництва.

Провідною інайстарішою формою світогосподарських зв'язків була міжнародна торгівля, доякої були залучені всі незалежні та колоніальні країни. Її динамікухарактеризують такі дані: 1720 — 1780 рр. — зростання фізичного обсягу в 2,1раза, 1800 — 1880 рр. -в 10,4, 1896 — 1913 рр. — в 2,4 раза. Отже, світовийтоварообмін перевищував темпи зростання виробництва. Ця тенденція була властивадля зовнішньої торгівлі промислове розвинених країн світу:

Країна Індекс зовнішньоторгових оборотів у вартісному вираженні, % 1800 1850 1870 1900 1913 Великобританія 100 486 808 1324 1230 Німеччина - 100 538 (за 1889 р.) 975 — 1961 Франція - 100 304 473 823 США 100 258 1035 2931 5461 Японія - - 100 1020 2825

Провідну рольу світовій торгівлі займала Великобританія. Частка торгівлі та транспорту внаціональному доході постійно зростала: з 17,4 % в 1801 р. (в 1871 р. — 22 %)до 27,5 % в 1907 р. Це можна пояснити наявністю значної кількості товаріввнаслідок промислового, перевороту, що почався швидше, ніж в інших країнах;існуванням колоніальної імперії; індустріалізацією в Європі та США; низькоювартістю товарів; великим торговим флотом, тоннаж якого становив 21 млн т з 49млн т загального тоннажу світового флоту.

У 40-х рокахXIX ст. Великобританія проводила політику вільної торгівлі та поміркованогопротекціонізму, прагнучи встановити економічне панування над усім світом. Цьоговона досягла лише у відносинах з колоніями. Так, індійські товари, що булибільш конкурентоспроможні порівняно з англійськими, були обкладені 10 — ЗО %-ммитом від вартості, а англійські товари, що експортувалися в Індію. — в розмірі2 — 5 % від вартості. Це призвело до збагачення англійських фабрикантів ірозорення індійських ткачів. Там. де не можна було економічно підкорити країну.Великобританія вдавалася до воєнної сили (війни з Китаєм, поява англійськоїескадри в Японії в 1853. 1854рр.).

Негативновплинув на Великобританію режим торгової політики світового ринку. Зєвропейських країн лише Прусія. а потім об'єднана Німеччина у перші роки свогоіснування проводили політику вільної торгівлі, оскільки були зацікавлені векспорті сільськогосподарської продукції з Великобританії. Французький урядпідвищував протекціоністські мита. США неодноразово приймали актипротекціоністського характеру, які збільшували кількість товарів, обкладенихмитом, і його розміри. Всі країни, крім Великобританії, проводили політикуаграрного протекціонізму.

Зовнішньоторговій"!баланс Великобританії був пасивний, тобто імпорт переважав над експортом. Однакплатіжний баланс за усіма формами зовнішньоекономічних відносин був активним. Векономіці країни швидко розвивалася сфера послуг, значення якої в експортізростало (посередницькі, торгові, банківські операції за кордоном. фрахт,транспортні послуги). Так, у 70-х роках XIX ст. від'ємне торгове сальдостановило 181,9 млн ф. ст. і перекривалося прибутками від міжнародного обмінупослугами — 160 млн ф. ст., від іноземних інвестицій — 95,9 млн ф. ст. У 1913р. це співвідношення становило відповідно 159, 125 і 187 млн ф. ст. Іззростанням світового товарообороту частка Великобританії скорочувалася: в 1870р. — 25 %, в 1900 р. — 19,5, в 1913р.- 15,5 %.

Німеччинадосягла неабияких успіхів у зовнішній торгівлі. У 1850 р. її зовнішньоторговийоборот оцінювався в 10,6 млрд марок, у 1913 р. — 20,7 млрд марок. На початку XXст. Німеччина була морською державою. Тоннаж торгового флоту протягом 1871 —1913 рр. зріс з 982 тис. т до 3 млн т. З кінця 70-х років XIX ст. країнаостаточно стала на шлях протекціонізму. Застосовуючи підвищені мита на імпортпромислових і сільськогосподарських товарів, вона збільшувала експорт упромислово відсталі країни.

У СШАдинаміка зовнішньої торгівлі за 1870 — 1913 рр. зросла в 5,3 раза. Визначальнимбуло швидке зростання експорту порівняно з імпортом (за 1870 — 1913 рр. відповідно6,5 і 4,1 раза), а також із обсягом промислового виробництва, тобтопромисловість США почала працювати на експорт.

Франція заобсягом зовнішньоторгового обороту протягом XIX ст. займала друге місце післяВеликобританії. Внаслідок зростання зовнішньої торгівлі США і Німеччини вона в1913 р. перемістилася на четверте місце. Переважав імпорт товарів. Відставанняекспорту в 1,6 раза пояснювалося повільним розвитком господарства.

Для Японіїбуло характерним велике зростання обсягу зовнішньої торгівлі: за 1870 — 1913рр. в цілому — в 28 разів, експорт — у 46,3, імпорт — в 21.6 раза. Вирішальнезначення для торгової експансії мали прискорена індустріалізація,монополізація, ввезення сировини. необхідної для промисловості.

У 80-х рокахXIX ст. почалася стагнація міжнародної торгівлі. Експорт товарів зВеликобританії зменшився на 20 %. Німеччини — на 5, Франції — на 3 %. Це булопов'язано з падінням цін на промислові та сільськогосподарські товари череззміни у промисловому виробництві в межах світового господарства, а також іззагостренням економічної боротьби між європейськими країнами та США.

З 1896 р.почався перелом у світовій торгівлі, що знову розвивалась швидшими темпамипорівняно з промисловістю. Ціни систематично зростали внаслідок монополізаціївиробництва і відкриття золотих копалень на Алясці, в Канаді, Південній Африці.

У світовійторгівлі зменшилася частка Європи, одночасно зросло значення американських іазіатських країн, що видно з таких даних, %:

Країна 1900 1913 Єврпа 65,9 61,2 Америка 19,1 21,5 Азія 9,5 11,4 Африка, Австралія 5,5 5,9

У світовійторгівлі Європа зазнала втрат в основному через Великобританію (на 3,6 %) іФранцію (на 1 %). Частка США під тиском конкуренції зменшилася з 11,5 до 11,1 %у світовій торгівлі. В цілому частка Великобританії, Німеччини, Францї, США в1900 р. становила 42,9 %, а в 1913 р. — 38,7 % світової торгівлі.

Відбулисязміни в структурі товарообміну. Якщо для XIX ст. був характерний обмінпромислових товарів на сировину і продукти харчування, то на початку XX ст.зросло значення фабрикатів у експорті всіх європейських країн, США та Японії.Перше місце займала Великобританія — 77,9 % всього експорту в 1913 р., потімФранція — 60,8, Німеччина — 58,7 %.

Характерноюознакою зовнішньоекономічних відносин був імпорт сировини з колоніальних країн,оскільки найрозвиненіші країни, за винятком США, були мінімально забезпеченісировиною. У 1913 р. в УСЬОМУ імпорті Великобританії частка сировини досягала36 %, Німеччини — 56,1, Франції — 58,7, США — 53,2 %.

Для світовоїторгівлі сільськогосподарськими продуктами був притаманний аграрнийпротекціонізм, який поглибився кризою 1875 — 1896 рр. Лише Великобританіязаборонила хлібні мита. що було викликано інтересами промислового капіталу. Нашлях вільної торгівлі стали Бельгія, Шотландія. На початку XX ст. відбувсяперелом у світових цінах на хліб. почалося їх підвищення. Різко скоротивсяекспорт зернових культур із США. а посилився з Росії, Канади, Аргентини,Австрії, Румунії. Значна роль належала експорту м'ясо-молочних продуктів таптиці.

З кінця XIXст. для зовнішньої торгівлі характерною була тенденція зростання протекціонізмуі встановлення монопольних цін. Країни укладали торгові договори, підписувалиінвестиційні угоди.

З розвиткомміжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років, дедалі більшого значення набувекспорт капіталу. Найбільшими експортерами були Великобританія, Франція,Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія, про що свідчать такі дані, млрдмарок:

Країна 1880 1913 Великобританія 30 76 — 77 Франція 12 — 15 48 — 49 Німеччина 4-5 ЗО — 32 Бельгія - 2-3 Голландія 3-4 4-6 Швейцарія - 4-5

США маливелику зовнішню заборгованість, що в 1912р. становила 6750 млн дол. Одночаснопротягом першого десятиліття XX ст. вони збільшили ввіз капіталу з 500 млн дол.до 2,5 млрд дол. в 1913 р.

Експорткапіталу від 2/3 до 3/4 був спрямований у колонії та залежні країни.Великобританія 52,2 % капіталів вклала в колонії та домініони, 21,9 % — узалежні країни. У 1910 р. вона мала 72 банки з 5,5 тис. відділень у колоніях.Сферами розміщення капіталів були залізниці та автомобільні дороги (61,4 %),торгівля (19,9 %), банки та страхова справа (2,5 %), видобуток сировини,плантації чаю та кави (9,2 %).

СШАорієнтувалися на зміцнення своїх економічних позицій на своєму континенті. Так,частка Латинської Америки становила 49,9 %, американських експортних капіталів,Канади — 28,8, Європи — 13,4 %.

Франціярозпочала свою роль світового кредитора з шести-процентної позики саксонськомукоролю в 1811 р. До 70-х років XIX ст. капітали спрямовувалися в облігації,акції промислових підприємств. З кінця XIX ст. Франція вивозила капіталпереважно у позиковій формі, тобто надавала його у вигляді державних позик іцінних паперів. Перед першою світовою війною французькі позики розподілялисятак, млрд марок: Європа — 22, в тому числі Росія — 12 (40 % французькихвкладень), Німеччина — 1. балканські країни — З, Австрія — 2,5, в країниЛатинської Америки — 6, у свої колонії — всього 10 % капіталу.

Німеччинавкладала 98 % капіталу, що вивозився, в освоєння джерел сировини і ринків збутув залежних країнах (Туреччина, Китай та ін.).

Важливоюформою зовнішньоекономічних зв'язків були міжнародні міграційні процеси,пов'язані з переселенням європейців до Америки. З 1816 по 1856 р. з Європи доСША емігрувало 5 млн, а в другій половині XIX ст. — 18 млн осіб. До серединиXIX ст. найінтенсивнішою була еміграція з розвинених країн: Великобританії.Німеччини, Франції. З кінця XIX ст. збільшилася кількість емігрантів з країнСхідної та Південної Європи: Австро-Угоршини, Італії, Росії. Так, з УСІЄЇкількості емігрантів частка Італії становила 21,1 %, Австро-Угорщини — 19,9, Росії — 20 %.

Основноюіміграційною країною були США, частка якої серед країн-імігрантів була доситьвисокою і становила в 1913 р. 61,9 %. Зросло значення Канади (до 13,1 %),Аргентини (15,6 %), Бразилії (9,4 %).

Важливимекономічним результатом міжнародної міграції робочої сили було прискореннярозвитку промисловості та сільського господарства в країнах іміграції, посиленняміжнародного поділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасноімпорту товарів у країни іміграції.

У кінці XIX —на початку XX ст. відбулися зміни у валютних відносинах між капіталістичнимикраїнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошейзакріплювалася золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотогостандарту (системою класичного монометалізму). Ця система виникла уВеликобританії в кінці XVIII ст., а в кінці XIX — на початку XX ст.стихійно сформувалася як сукупність національних валютних систем. Основувалютних курсів становив золотий паритет, коли грошова одиниця будь-якої країнимала відповідний золотий вміст. Відхилення допускалося лише в межах так званихзолотих точок — не більше 1 % від золотого паритету. У 1871 р. золоту валютузапровадила Німеччина, в 1877 р. — Голландія, в 1879 р. — США, в 1892 р. —Австрія, в 1897 р. — Японія, в 1898 р. — Росія. Золото було основою міжнароднихрозрахунків, що здійснювалися оплатою боргових зобов'язань через банки. Необмежувався обмін національної валюти на іноземну. Золото вільно вивозилося іввозилося. Крім золоті їх монет в обігу були білонни (розмінні) монети,що виготовлялися з срібла, міді, бронзи та інших металів, паперові гроші Уформі білетів державної скарбниці, банківські білети. З усіх грошей, що були вобігу країн у 1885 — 1913 рр., 70 — 80 % становили золоті та срібні монети. За1880 — 1908 рр. в усіх країнах було викарбовано на ЗО млрд марок золотих монет.Система класичного золотого стандарту була зруйнована під час першої світовоївійни. Золотий обіг законодавчо був скасований.

5. Висновок

Кардинальнізміни в усіх сферах господарського життя призвели на межі XIX — XX ст. доутворення світового господарства як системи світогосподарських відносин,матеріальної основи індустріальної цивілізації. Світове господарство — цесукупність національних господарств як макроекономічних організмів, пов'язанихміж собою міжнародними економічними відносинами в цілісну систему. Матеріальноюосновою формування світового господарства були машинне виробництво, міжнароднийподіл праці, завершення формування світового ринку. Істотним чинником розвиткусвітового господарства стала інтернаціоналізація господарського життя.

Національневиробництво дедалі більше визначалося міжнародними зв'язками. Залежно відступеня включення його до системи міжнародної спеціалізації та кооперації вонопочало набувати форми міжнародного господарського процесу.

Бібліографія:

1.Джинчарадзе В.З. “Экономическая история  США.”-М., 1973 р.

2.Виринський В.С.,Котеєнков В.Ф. “Очерки истории и техники 1870-1917 гг.”-М.,1988 р.

3.Єрофеєв М.А. “Промышленнаяреволюция в Англии.”-М., 1963 р.

4.”ИсторияФранции”. В 3 т.-М.,1997 р.-Т. 1-3.

5.”История США.” В4 т.-М.,1983 р.-Т. 1-4.

6.”Міжнародніекономічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин”

    Підруч./ Заред. А.С.Філіпенка.-К., 1992 р.

7.Ейдус Х.Т. “ИсторияЯпонии с древнейших времён до наших дней: Краткий очерк”-М.,

   1968 р.