Реферат: Экологический менеджмент Украины

Система экоменеджмента в Україні визначається, формується ірегламентується Законом України «Про охорону навколишньої природногосередовища», що прийнятий ще в 1991 році. В даний час до нього вже зробленівиправлення, що передані уряду України. Ці виправлення враховують законодавчізакріплення екологічного аудита.

Відповідно до цього Закону, з метою державного керування в областіохорони навколишньої природного середовища є реалізація законодавства, контрольдотримання вимог екологічної безпеки, забезпеченням проведення ефективних ікомплексних заходів щодо охорони навколишньої природного середовища,раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості міждержавними природоохоронними органами і громадськістю в області охоронинавколишньої природного середовища. Можна сказати, що державний экоменеджментмає чотири цільові основні функції. Це, насамперед, здійсненняприродоохоронного законодавства, контроль екологічної безпеки, забезпеченняпроведення природоохоронних заходів і досягнення погодженості дій державних ісуспільних органів. З них найбільш розвиті перші дві цільові функції:реалізація і контроль.

У нашій державі були в минулому, ще в часи тоталітарної системи, спробивпровадити екологічний огляд (паспортизація) підприємств. Але з цього нічого невийшло. Протягом перших трьох років після твердження ДСТ більшість українськихпідприємств склали такі паспорти, але в ті часи не виникала потреба в цихдокументах. Тоталітарна система з антиринковою ідеологією не в змозі булазапропонувати ринкові механізми еколого-безпечного господарювання. Тільки заразпочали створюватися умови, що неодмінно зажадають ринкових механізмів іважелів, у тому числі екологічний аудит. Благоприятствует цьому і діючеприродоохоронне законодавство України.

Для них створена відповідна організаційна інфраструктура, у которуювходять органи екологічної експертизи й екологічної інспекції. Менш розвитіцільові функції забезпечення й узгодження, що є підставою управлінськоїпіраміди. Між іншим, яке підстава, таке і будинок. Можна сказати, що міцністьтаких управлінських основ може забезпечити тільки екологічного аудита. Тількивпровадженням екологічного аудита можна забезпечити як ефективне проведенняприродоохоронних заходів, так і погодженість дій державних і суспільнихорганів, місцевих органів влади, підприємств. Екологічна безпека гарантуєтьсяприродоохоронним законодавством шляхом здійснення попереджувальних комплексновзаємозалежних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правовихі інших заходів. Комплексні заходи здійснюються підприємствами відповідно дозаконодательно-определенными екологічних вимог. У ринкових умовах державнівимоги підсилюються конкурентною боротьбою за ринки збуту чи продукціїзалучення інвестицій для розвитку. Ринкові вимоги до екологічної безпекипідприємства зажадають проведення систематичної незалежної й об'єктивної оцінкиступеня екологічних ризиків. Це можливо зробити тільки завдяки екологічномуаудиту. Причому, результати таких оцінок є конфіденційними і призначені дляпосібника підприємства. Таким чином, компетентний, кваліфікований екологічнийаудит сприяє посиленню законодавчих гарантій екологічної безпеки.

Правоверегулювання екологічного менеджменту в Україні

З переходом нашої каїни на ринкову модель розвитку, в українськійтермінології з'явилися невідомі раніше слова: менеджмент, маркетинґ, аудит,консалтинґ, бенчмаркінґ тощо. Ці терміни здебільшого запозичені з англійськоїмови і визначають інститути, характерні для країн з розвиненою ринковоюекономікою. Разом з ними до законодавства України й у науковий обіг проникнувтермін “екологічний менеджмент”. Цей термін одразу увійшов у моду, і науковцірізних галузей знань, активісти громадських екологічних організацій активнойого вживають, вкладаючи в нього кожен свій зміст. Більше того, згідноКонцепції екологічної освіти України, затвердженої рішенням КолегіїМіністерства освіти і науки України від 20 грудня 2001 долі № 13/6-19,підготовці фахівців з екологічного менеджменту надається державної ваг.Оскільки розв'язання екологічних проблем держави здійснюється через розв'язанняекологічних проблем конкретних підприємств, впровадження систем екологічногоменеджменту на підприємствах України є завданням для держави вельми нагальним.Проблема правового регулювання становлення і здійснення екологічногоменеджменту в Україні і досліджується в цій статті.

Одразу слід зазначити, що в Україні правові аспекти екологічногоменеджменту практично не досліджені. Окремі аспекти екологічного менеджменту опрацювали:Погрібний О. О. (у частині екологічного оподаткування підприємств) [1],Андрецев В. І. (в аспекті правового забезпечення екологічної безпеки) [2],Кашенко О. Л. (фінансові аспекти екологічного менеджменту) [3]. При підготовціцієї статті були використані також наукові розробки вчених-економістів,фахівців у царині економічного менеджменту. Оскільки саме поняття екологічногоменеджменту прийшло до нас з-за кордону, де воно досліджене детальніше, мівизнали за доцільне використати також концепції екологічного менеджменту ҐрантаЛеджервуда, Єлизавети Стріт та ін. закордонних авторів. Враховуючи ті, щопроблеми екологічного менеджменту Російської Федерації та України є багато вчому подібними, нами було використано також праці російських дослідників, середяких найбільше цю проблему досліджував Сєров Г.П. [4]. Алі це були лишедослідження окремих аспектів екологічного менеджменту, мі ж спробуємокомплексно розглянути цю проблему саме з крапки зору правового регулювання.

Завданнями цього дослідження є: 1) опрацювати правове поняттяекологічного менеджменту; 2) визначити систему екологічного менеджменту; 3)описати сучасний стан правового регулювання екологічного менеджменту; 4)окреслити проблеми правового регулювання екологічного менеджменту та шляхи їх подолання.

Саме слово “менеджмент” походити з англійської мови й означає“управління”, “керування”. Цей термін виник на початку ХХ ст. у США, колиамериканський дослідник Ф.У. Тейлор запропонував розглядати управлінняпідприємством як науку. З тієї години поняття менеджменту значнозеволюціонувало, виникли різні види менеджменту, у тому числі й екологічнийменеджмент. Незважаючи на багатозначність цього поняття, у наша годинасемантично воно переважливо означає управління локального рівня. Термін“екологічний менеджмент” розглядається переважливо в таких значеннях: а) якдіяльність громадських екологічних організацій; б) як сукупність засідок,методів і засобів управління природоохоронною діяльністю підприємства [4, с.313]; в) як система управління окремим природним комплексом, що підлягаєособливій охороні [5]; г) як частина загальної системи управління, яка включаєорганізаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність,досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізута актуалізації екологічної політики конкретної організації [6].

Як бачимо, більшість доктринальних позицій і законодавчих визначеньсходяться на тому, що екологічний менеджмент – це екологічне управліннянайнижчого локального рівня, тобто – конкретним природним чи комплексомджерелом екологічної небезпеки. На підставі наукового аналізу ознакекологічного менеджменту можна дати таке визначення цього поняття: Екологічнийменеджмент – це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктівекологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремихприродних комплексів. Управління громадськими екологічними організаціями нерозглядається нами як екологічний менеджмент, хоча діяльність таких організаційщодо впровадження конкретних екологічних заходів може бути екологічнимменеджментом.

За об’єктами екологічний менеджмент поділяється на: а) екологічний менеджментсуб’єктів екологічно небезпечної діяльності (наприклад: підприємств); б)екологічний менеджмент джерел екологічної небезпеки (наприклад: сховищрадіоактивних відходів), в) екологічний менеджмент окремих природних комплексів(наприклад: річки Дніпро). За суб’єктами екологічний менеджментподіляється на: а) внутрішній – здійснюється в межах самого об’єкту управління (наприклад:здійснюється адміністрацією даного підприємства) і б) зовнішній – здійснюєтьсязовнішніми суб’єктами управління щодо даного об’єкту управління (наприклад:законодавче регулювання діяльності окремих підприємств, управлінські рішенняміністерств і відомств, яким підпорядковані конкретні підприємства). Заобсягом: а) цілковитий – охоплює усі екологічні характеристики об’єктууправління, і б) частковий – охоплює лише частину екологічних характеристикоб’єкту управління. За джерелами правового регулювання: а) системний –здійснюється шляхом впровадження на об’єкті менеджменту встановленоїзаконодавством системи екологічного менеджменту (наприклад, згідно ДСТУ ІСО14001-97) і б) безсистемний – здійснюється відповідно до загальних нормекологічного законодавства. За напрямками управлінського впливу: а)екологічний менеджмент природокористування; б) менеджмент екологічного ризику;в) обслуговуючий екологічний менеджмент (охоплює інформаційне забезпечення,взаємодію з державними органами, громадськими організаціями, створенняекологічних фондів, екологічне страхування, екологічний тренінґ та інші видиобслуговуючої діяльності, яка входити до системи екологічного управління, аліне стосується безпосередньо ні природокористування, ні управління екологічним ризиком).

Будова екологічного менеджменту включає такі первні або першоелементи:

— суб'єкт екологічного менеджменту – чи особа організація, яка здійснюєекологічне управління об'єктом екологічного менеджменту;

— об'єкт екологічного менеджменту – суб'єкт екологічно небезпечноїдіяльності, джерело екологічної небезпеки або природний комплекс, щодоекологічних характеристик яких здійснюється екологічний менеджмент;

— зміст екологічного менеджменту – сукупність управлінських заходів, задопомогою яких суб'єкт впливає на об'єкт екологічного менеджменту (планування,облік, аудит, інформування, фінансування тощо);

— екологічний аспект (характеристика) – аспект функціонування об'єктуекологічного менеджменту, який стосується вимог екологічного законодавства,запобігання чи розв'язання екологічних проблем;

— ідеальний стан об'єкту екологічного менеджменту – результат, якогопрагне досягнути суб'єкт екологічного менеджменту через заходи управлінськоговпливу на об'єкт екологічного менеджменту. Є об'єктивні і суб'єктивні критеріївизначення ідеального стану: об'єктивні – екологічне законодавство й екологічнакризу; суб'єктивні – екологічна свідомість і культура.

На мал. 1 подано механізм екологічного менеджменту.

/>

На шкода, законодавство України про екологічний менеджмент розвинутенедостатньо. Наразі правове регулювання екологічного менеджменту здійснюється вдвох напрямках: а) визначення еколого-правового статусу суб'єктів екологічнонебезпечної діяльності; б) впровадження систем екологічного менеджменту.Істотним ґанджем першого напряму правового регулювання є розкиданість правовихприписів щодо здійснення екологічного менеджменту в численних актахекологічного законодавства: у Земельному, Водяному, Лісовому кодексах,Гірничому законі України від 6.10.99 р., Законах України “Про власність” від7.02.91 р., “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р., “Про охоронунавколишнього природного середовища” від 25.06.91 р., “Про забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р., “Протранспорт” від 10.11.94 р., “Про використання ядерної енергії та радіаційнубезпечу” від 8.02.95 р., “Про відходи” від 5.03.98 р. “Про об'єкти підвищеноїнебезпеки” від 18.01.2001 р., “Про охорону атмосферного повітря” у редакції від21.06.2001 р., тощо.

Кожен із зазначених законів визначає окремі аспекти екологічногоменеджменту підприємства, або порядок застосування окремих заходів екологічногоменеджменту (статистична екологічна звітність, екологічний облік, інформування,оцінка екологічного впливу тощо). Такий стан справ призводить до неефективностіекологічного законодавства України в частині здійснення екологічногоменеджменту підприємств.

Еколого-правовий статус суб'єктів екологічно небезпечної діяльності занапрямками діяльності суб'єктів поділяється на чотири види: а) еколого-правовийстатус щодо використання природних ресурсів; б) еколого-правовий статус щодозапобігання негативного впливу екологічно небезпечної діяльності даногосуб'єкту на довкілля; в) еколого-правовий статус щодо запобігання негативномувпливу екологічних загроз на діяльність суб'єктів; г) еколого-правовий статусщодо взаємодії суб'єкта з державними екологічними органами.

Загальний еколого-правовий статус підприємств як суб'єктів екологічнонебезпечної діяльності і джерел екологічної небезпеки водночас, визначеноЗаконами України “Про охорону навколишнього природного середовища” і “Пропідприємства в Україні”. Так, ст.5 і ч. 1 ст.11 Закону “Про підприємства вУкраїні” визначає право підприємств на спеціальне використання природнихресурсів для здійснення своєї діяльності. Частина 2 ст.11 цього Закону визначаєобов'язок підприємств вживати природоохоронних заходів щодо мінімізаціїнегативного впливу на довкілля. Стаття 21 визначає правосуб'єктністьпідприємства щодо запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій.Статті 20, 32, 33 цього ж Закону визначають засади взаємодії підприємства здержавними органами.

Правові приписи, що визначають еколого-правовий статус при використанніприродних ресурсів, містяться в Законі “Про охорону навколишнього природногосередовища”(ст.38,39), а також у природноресурсному законодавстві: Земельному,Водяному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, Законах “Про твариннийсвіт” від 13 грудня 2001 долі, “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 долі,“Про охорону атмосферного повітря” у редакції від 21 червня 2001 долі, “Прорадіочастотний ресурс України” від 1 червня 2000 долі тощо. Зазначенізаконодавчі акти визначають не тільки права на використання природних ресурсів,алі й порядок оформлення цих прав, встановлюють механізм їх реалізації. У межахцього напрямку правового регулювання забезпечується раціоналізація використанняприродних ресурсів. Екологічний менеджмент отут передбачає належне оформленняправ на використання природних ресурсів відповідно до законодавства України йуправління раціональним використанням цих ресурсів, включаючи їх облік, сплатузборів за їх спеціальне використання, вжиття ресурсоощадних заходів тощо.

Екологічний менеджмент у галузі забезпечення екологічної безпеки віднегативного впливу господарської діяльності на довкілля регулюється розділом ХІЗакону “Про охорону навколишнього природного середовища”, Законами України “Прозабезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого1994 долі, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпечу” від 8лютого 1995 долі, “Про пестициди й агрохімікати” від 2 березня 1995 долі, “Проповодження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 долі, “Про відходи”від 5 березня 1998 долі, “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерноїенергії” від 11 січня 2000 долі, “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6квітня 2000 долі, “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів,радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19 жовтня2000 долі, “Про об'єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 долі тощо.

Зазначені нормативні акти визначають механізм забезпечення екологічноїбезпеки при поводженні з різними джерелами екологічної небезпеки, обов'язкипідприємств щодо мінімізації негативного впливу на довкілля, відповідальністьза забруднення природних об'єктів тощо. Слід мати на увазі, що іноді діяльністьщодо використання природних ресурсів передбачає забруднення довкілля(наприклад: викид шкідливих речовин в атмосферне повітря чи їх скид у водніоб'єкти) – у такому разі здійснюється комплексний екологічний менеджмент заправовими приписами щодо раціонального використання природних ресурсів і щодонегативного впливу підприємства на довкілля.

Щодо правового регулювання негативного впливу екологічних загроз нагосподарську діяльність, те воно здійснюється в двох напрямках: вимоги доекологічної безпечності продукції підприємств для здоров'я населення і вимогищодо запобігання надзвичайних екологічних ситуацій. Перший напрям представленьЗаконами “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”,“Про захист прав споживачів” у редакції від 15 грудня 1993 долі, “Про якість ібезпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 долітощо. Щодо іншого напряму, те отут діють Законі “Про аварійно-рятувальніслужби” від 14 грудня 1999 долі, “Про захист населення і територій віднадзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000долі та ін. Зазначені нормативні акти регулюють як забезпечення екологічноїбезпеки продукції підприємств, так і запобігання негативним впливамнадзвичайних екологічних ситуацій на господарську діяльність.

Нарешті, щодо взаємодії з державними органами діють: Законі “Проохорону навколишнього природного середовища”, “Про екологічну експертизу” від 9лютого 1995 долі, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від1 червня 2000 долі, “Про підтвердження відповідності” від 17 травня 2001 доліта ін. Крім того, взаємодія з державними органами регулюється також державнимистандартами України, наприклад: ДСТ 17.0.0.04-90 Охорона природи. Екологічнийпашпорт промислового підприємства. Основні положення, ДСТУ 3911-99 Охоронаприроди. Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційнихданих про відходи. Загальні вимоги і т.д. Позаяк взаємодія з державнимиекологічними органами відбувається і при наданні природних ресурсів, і приздійсненні екологічного обліку та поданні екологічної статистичної звітності,здійсненні екологічного контролю, реєстрації джерел екологічної небезпеки тощо,відповідно, правове регулювання такої взаємодії може поєднуватися зрегулюванням менеджменту раціонального використання природних ресурсів,забруднення довкілля, тобто екологічний менеджмент і його правове регулюванняможуть носити комплексний характер.

Інший напрям правового регулювання – впровадження систем екологічногоменеджменту на підприємствах, установах, організаціях. Чинне законодавствопередбачає три форми системи екологічного менеджменту:

а) система екологічного менеджменту щодо забезпечення екологічноїбезпеки підприємств згідно ДСТУ 3273-95 Безпечність промислових підприємств.Загальні положення та вимоги;

в) система екологічного менеджменту відповідно до міжнародногостандарту ДСТУ ІСО 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Складта опис елементів і настанови щодо їх застосування;

г) система екологічного менеджменту, що вмонтована до системиуправління якістю згідно міжнародного стандарту ДСТУ ІСО 9001-2001.

ДСТУ 3273-95 є вітчизняною розробкою і визначає систему екологічногоменеджменту для забезпечення екологічної безпеки підприємств. Слід зазначити,що всі стандарти, що визначають вимоги до систем екологічного менеджменту,носять рекомендаційний характер і не є обов'язковими до застосування. ДСТУ3273-95 стосується не всіх екологічних аспектів діяльності підприємства, а лишетихнули, що пов'язані із забезпеченням екологічної безпеки. Згідно цьогостандарту система екологічного менеджменту передбачає ідентифікацію показників,що використовуються для кількісного вимірювання безпеки і встановленняграничних нормативів цих показників. Система менеджменту визначає напрямкинегативного впливу діяльності даного підприємства на довкілля. Управлінняпоказниками безпечності здійснюється щодо шкірного джерела екологічноїнебезпеки даного підприємства. Система екологічного менеджменту охоплює такіскладники: екологічна служба підприємств, обізнаність персоналу, визначенняпоказників екологічної безпечності та їх нормативів щодо шкірного джерелаекологічної небезпеки, врахування середовища розташування підприємства, рівняйого технологій, ресурсоспоживання, оцінка рівня екологічної безпеки, механізмреагування на екологічні аварії, планування заходів екологічної безпеки,постійний контроль за роботою системи, застосування заходів щодо поліпшенняроботи системи менеджменту екологічної безпеки.

ДСТУ ІСО 14001-97 – міжнародний стандарт, прийнятий Міжнародноюорганізацією стандартизації. Він широко поширений у Європі, алі в Україні системиекологічного менеджменту відповідно до цього стандарту впровадили лише трипідприємства: “Кока-коли”, Харківське підприємство “Екотон” і СевастопольськийЦСМ. Незважаючи на ті, що державна політика схиляється до надання перевагпідприємствам, що впровадили систему екологічного менеджменту, в Україні цейнапрямок розвинутий досить слабко. ДСТУ ІСО 14001-97 передбачає системуекологічного менеджменту щодо всіх екологічних характеристик підприємства, а нелише щодо забезпечення екологічної безпеки. Система екологічного менеджментувідповідно до цього стандарту передбачає:

— формування та підтримання екологічної політики підприємства;

— визначення і виконання вимог екологічного законодавства;

— наявність організаційної структури екологічного управління;

— визначення екологічних аспектів діяльності підприємства тавимінювання екологічних показників функціонування системи;

— розробка екологічних програм для планування екологічних заходів;

— визначення процедури здійснення екологічно небезпечних робіт;

— підготовку персоналу для знання процедур системи;

— налагодження інформаційних зв'язків між підрозділами підприємства,державними органами, іншими організаціями;

— управління документацією системи для підтримання її в актуальномустані;

— визначення процедури реагування на надзвичайні екологічні ситуації;

— виявлення відхилень і підготовка коригувальних і запобіжних дій;

— реєстрація екологічних характеристик та інших даних системи;

— екологічний аудит і аналіз з боку керівництва;

— постійне поліпшення системи екологічного менеджменту.

Як бачимо, у системі екологічного менеджменту важливе значення мають:визначення екологічних аспектів діяльності підприємства, визначення вимогекологічного законодавства, планування екологічних заходів для управлінняекологічними аспектами і постійного поліпшення результативності системи.

Алі система екологічного менеджменту може бути вбудована в системууправління якістю згідно ДСТУ ІСО 9001-2001. Екологічні характеристики єневід'ємною складовою показників якості продукції, тому загальне управлінняякістю передбачає врахування й екологічних характеристик. Через це багато зпідприємств, які впровадили систему управління якістю (в Україні – близько 700)інтегрують систему екологічного менеджменту у свої системи управління якістю[7, с. 212].

Таким у загальних рисах є чинне законодавство України про здійсненняекологічного менеджменту. Істотною проблемою ефективності законодавства проекологічний менеджмент є його розрізненість по великій кількостінормативно-правових актів. Навіть фахівцям важко дослідити всю сукупністьприписів щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності, не кажучи вже прокерівників окремих підприємств. Крім того, проблемою законодавства проекологічний менеджмент є його недосконалість і суперечливість: окрім того, що внас вже досить багато прийнято актів екологічного законодавства, смороду незавжди узгоджені один з одним, доволі часто один одному суперечать. Чи не томукерівництво вітчизняних підприємств, зазвичай, мало уваги приділяє екологічнимпроблемам?

Безумовно, для того, щоб забезпечити ефективність екологічногоменеджменту в Україні, потрібно удосконалити законодавство в цій царині. Цеможна зробити або шляхом кодифікації норм законодавства про екологічнийменеджмент, або шляхом його інкорпорації. Крім того, для ефективноговпровадження систем екологічного менеджменту необхідно опрацювати методичнірекомендації та деталізовані інструкції щодо порядку їх впровадження, аджевикладення вимог до систем екологічного менеджменту в міжнародному стандарті незавжди є зрозумілим для керівника українського підприємства. Найкращим способомудосконалення законодавства про екологічний менеджмент в Україні, на нашпогляд, буде прийняття закону “Про екологічний менеджмент”, який би встановивзагальні вимоги до екологічного менеджменту підприємств (як системного, так інесистемного характеру). Разом з тім, слід привести до єдиної системи йекологічне законодавство України, яку регулює порядок використанняпідприємствами природних ресурсів, поводження з джерелами екологічної небезпекита взаємодію з державними екологічними органами.

Ідеальна модель законодавства про екологічний менеджмент виннаскладатися з закону, який установлює загальні положення про екологічнийменеджмент, а також уніфікованої системи природноресурсного законодавства,законодавства про екологічно небезпечну діяльність і про управління в галузіекології. Добрі опрацьований кожний елемент цієї системи дозволити забезпечитиїї ефективність. Іншим складником державної політики щодо екологічногоменеджменту має статі інформування керівників підприємств про законодавчімоделі екологічного менеджменту, адже багато хто з їх просто не знає проможливість впровадження таких систем на своєму підприємстві.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що законодавствоУкраїни про екологічний менеджмент потребує вдосконалення, також потребуєвдосконалення і державна політика щодо екологічного менеджменту. Привдосконаленні законодавства необхідно здійснити його систематизацію длярозробки злагодженої системи законодавства про екологічний менеджмент. Аліпорядок розробки і впровадження такої системи – предмет подальших науковихдосліджень щодо екологічного менеджменту. Перспективними напрямками подальшихнаукових досліджень є також механізм впровадження систем екологічногоменеджменту на підприємствах України.

Summary

The Legal Regulation of Environmental Management in Ukraine

The article deals with the problems of developing of the new system ofenvironmental management legislation in Ukraine. The notion of environmentalmanagement, its classification and modern Ukrainian legislation onenvironmental management are discussed in this article. The author comes to theconclusion, that Ukrainian legislation in the sphere of environmentalmanagement is not effective enough and describes the directions of optimizationof Ukrainian legislation in this sphere.

Списоквикористаної літератури

1. Екологічне право України/ за ред. Попова В. К., Гетьмана А. П. – Х.,2001. – 480 с.

2. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: навчальний танауково-практичний посібник.- К., 2002. – 332 с.

3. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. – Суми, 2000. – 317 с.

4. Сєров Г. П. Екологічний аудит. Концептуальні й організаційно-правовіоснови. – М., 2000. – 768 с.

5. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра таполіпшення якості питної води, затверджена постановою Верховної Заради Українивід 27.02.97 р. № 123/97-ВР.

6. ДСТУ ІСО 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Складта опис елементів і настанови щодо їх застосування. – К.: Держстандарт, 1998.

7. Stephen George, Arnold Weimerskirch. Total Quality Management:Strategies and Techniques Proven at Today’s Most Successful Companies.-New-York- St. Petersburg, 2002. – 256 c.