Реферат: Видатні мінерали та породи

Реферат по геології

Студента ФПН-2

Заклецького Олександра

На тему

“Видатні” мінерали та породи

М. Київ

1998 р.

Ювелирно-виробкові та виробкові камені грунтовно стали вивчатися у СРСР у середині 60-х років, ювелирно-виробкові та виробкові камені як правило представлені мономінеральними агрегатами та горними породами, вони з древнійших часів цінувалися людиною за свою красоту .

У порівнянні з іншими видами мінеральної сировини кольорові камені відрізняються різноманітністю складу, структури та текстури, це й не дивно бо вони можуть бути різного походження: метасоматичного, магматичного, вулканично-осадового, пегматитового, гідротермального, метаморфічного і екзогенного.

Як правило за основу класифікації кольорових каменів принимають текстуру, в межах кожної текстурної групи відокремлюються різновиди по забарвленню ( та відповідно по мінеральному складу ). Так наприклад якщо текстура плямиста, то різновид буде називатися “плямистий” (наприклад плямистий нефрит ), якщо концентричні зони йдуть по мінералу то концентрично-зональний ( наприклад концентрично-зональний агат ).

До головних властивостей що означують декоративність каменя є його забарвлення, малюнок, прозорість та деякі фізико технічні характеристики — твердість, в’язкість та спроможність надбання дзеркальної поліровки .

Під забарвленням треба розуміти не тільки головний колір, але й його відтінки, додаткові кольори, ступінь густоти та насиченості кольору, рівномірність забарвлення по всій масі каменя, цей показник особливо важливий для одноріднозабарвлених каменів, для неоднорідно забарвлених дуже важливим фактором є малюнок, нерідко сам малюнок є характерною ознакою каменя ( наприклад у малахіта, агата, мармурового оніксу ). Велику роль має прозорість, а також деякі специфічні оптичні ефекти, що притаманні деяким каменям, так наприклад ірізація притаманна обсідіану, беломоріту, лаборадору сонячному каменю, окрім цього є ще більш специфічні ефекти — ефект “тигриного ока”, “котячого” та “соколиного ока”, опалесценція, астерізм та ін .

Найважливійшими фізико-механічними властивостями є твердість та в’язкість, в залежності від них камені будуть по різному обробляти та характер використання сировини. В’язкість обумовлює механічну прочність каменя і вид виробки з нього.

По в’язкості відрізняють хрупкі камені ( обсідіан, опал ), середньої в’язкості ( яшма, халцедон ), та високої в’язкості ( нефрит, жадеїт ). Останні можно використовувати для ажурних робіт.

Прочність каменя у значній мірі залежить від спайності та ступеню його досконалості. Мінерали, що мають досконалу і вельми досконалу спайність розколюютьсю по певним площинам, тому їх складно обробляти ( як приклад можно навести польові шпати: амазоніт, біломоріт, сонячний камень).

Більшість з каменів, що використовуються у ювелирному та каменірізному виробництві ( за виключенням деяких м’яких, напр. агальматоліт, селеніт ) гарно набувають дзеркальної поліровки.

Деякі кольорові камені відрізняються різко вираженою анізотропією, це вимагає особливого підходу при обробці, так, наприклад розпіл каменів, що мають паралельну орієнтацію волокон легше робити у напрямку паралельному волокнистості, камені полосчатої структури можно розпилювати поперек, але є ризик, що вони можуть розколотися на межі полос .

В’язкість каменів з неяснокристалічною структурою в цілому нижче, ніж у каменів з з мілко- та тонкозернистого складу. Очевидно, що чим більше зернистість каменя, тим меньше його прочність та складнійше обробка. Крупно та гігантнозернисті породи, як правило не використовуються у кам’яних виробах, але кристали ( наприклад лаборадора, дістена, ставроліта ) які звідти виймаються можуть стати ювелірною сировиною. Для максимального виявлення декоративних властивостей кольорового каменю та надання йому бажанной форми відбувається обробка каменя, що включає 3 операції: різку, шліфовку та поліровку.

Тепер давайте перейдемо до розглядання конкретних каменів. Так как каменів дуже багато давайте подивимось на камені магматогенного та пегматитового походження .

1. Обсідіан – вулканічне скло кислого складу, що є ефузивним аналогом лейкократового граніту, що містить не більше 1% води. Назва його походить від ім’я римляніна Обсіуса який привіз цей камень з Ефіопії. Ще в доісторичні часи люди робили з обсідіану кінцівки для стріл, ножи та ін. Сліди його древніх розробок були знайдені в Мексиці, Гватемалі, Еквадорі.

Обсідіан уявляє з себе масивну скловату, хрупку породу з раковистим ізломом та скляним блиском. Забарвлення різне – чорне, сіре, сріблясто—сіре, коричнева, бура, іноді двох- трьохкольорова .

Брекчівидні обсидіани зустрічаються в основанні лавових потоків, чи на контактах раскрісталізованих та скляноватих лав .

Вміст кристалічної фази – 1 – 20 % ( кристаліти та мікроліти ). Основна маса має вітрофірову та флюідальну структуру. Мікроліти представлені таблітчатим плагіклазом, магнетитом, іноді амфіболом. Будова та забарвлення обумовлені різною насиченістю шарів кристалітами ( білонітами, тріхітами, лонгуліти та ін .)

2. Амазоніт ( по р. Амазонка ) зелений, блакитно—зелений, або зелено—блакитний різновид мікроліну. Середня твердість – 6, щільність 2,6; спайність досконала у двух напрямах. Зустрічається у вигляді крупнокрісталічних агрегатів, окремих кристалів та друз. Як правило містить перитові вростки альбіту. Скорійш за все забарвлення амазоніту зумовлено дефектами у кристалічній решітці та елементами домішками. Так блакитне забарвлення набувається за рахунок Fe 2+ у Fe 3+ , зелена – за рахунок заміни калію свінцем Pb 2+ . Амазоніт був популярен ще у глибокій дрівності так амазоніт знаходили у двуріччі та у гробниці Тутанхамона .

3. Графічний пегматит – різновид гранітного пегматіту, в якому польовий шпат та кварц, закономірно проростаючи один-в-одного утворюють структуру, що нагадує письменність древніх скандинавів, або руни. Феномен утворення графічного пегматиту можно пояснити по різному: або графічний пегматит утворився під час одночасної кристалізації кварца і польового шпата з евтектичного розплаву, або це результат збіркової перекристалізації первинно-мілкозернистих гранитів, або графічний пегматит утворився у процесах метасоматозу при участі постмагматичних розчинів .