Реферат: Організація технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів
Вступ
Автомобільний транспорт має важливе значення в загальній транспортній системі нашої країни. Автомобілі широко застосовуються в народному господарстві. Вони використовуються для доставки різної сировини на промислові підприємства і вивозу з підприємств готових виробів і конструкцій, при будівництві будівель та інших споруд, для масових перевезень сільськогосподарської продукції. Велику роль грає автомобільний транспорт при перевезенні пасажирів. Без автомобілів зараз неможливо уявити роботу жодного підприємства.
Робітники автомобільного транспорту повинні забезпечити повне задоволення потреб народного господарства в перевезенні вантажів та пасажирів. Це завдання можна вирішити при значному покращенні організації технічної підготовки автомобілів до експлуатації, що дозволить значно знизити втрати часу на простої автомобілів при технічному обслуговуванні та поточному ремонті, знайти більш ефективні шляхи підвищення рівня використання наявних матеріальних та трудових ресурсів. Для цього необхідний якісно новий підхід до питань організації процесів технічного обслуговування та поточного ремонту.
Характерною особливістю автомобільного транспорту на сучасному етапі являється неперервна концентрація рухомого складу у великих автотранспортних підприємствах та поглиблення спеціалізації. Це дозволяє використовувати на автомобільному транспорті всі переваги концентрації та спеціалізації, застосувати більш прогресивну технологію, підвищити якість виконання технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів, значно підвищити продуктивність праці, знизити всі витрати на утримання рухомого складу.
Велику роль у вирішенні цих завдань грає вдосконалення технології технічного обслуговування і ремонту автомобілів, яке залучається в розробці такої організаційної структури виробництва, яка б задовольняла основні принципи спеціалізації і кооперації, економічності, ритмічності, неперервності тощо.
Мета виконання даного дипломного проекту − систематизація, узагальнення і практичне застосування набутих знань для вирішення конкретних інженерних задач, що пов’язані з організацією технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів, проектування чи удосконалення підприємств автомобільного транспорту із впровадженням інноваційних і передових технологій, пристроїв і обладнання з ТО та ремонту машин, а також проведення аналізу техніко-економічних показників діяльності підприємства.
1 Пошуково-дослідницький розділ
1.1 Коротка характеристика проектованого автопідприємства
1.1.1 Тип, структура і виробничі функції підприємства
ВАТ «Вінницьке АТП-10554» − автотранспортне підприємство, яке забезпечує перевезення будівельних, промислових і сільськогосподарських вантажів та обслуговування підприємств і організацій, а також населення на території Вінницької області та у міжобласному сполученні. Дане АТП знаходиться у м. Вінниця на вулиці Максимовича 6.
Основними завданнями АТП-10554 є:
− організація та здійснення перевезень у відповідності із замовленнями та затвердженим планом;
− зберігання рухомого складу, а також його технічне обслуговування та ремонт;
− планування, облік і керівництво виробничо-господарської діяльності;
− матеріально-технічне постачання автомобільного парку деталями, ремонтними та експлуатаційними матеріалами;
− організація праці та заробітної плати працівників.
Зберігання рухомого складу здійснюється на відкритому майданчику, що розташований поруч з АТП.
Для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобілів в АТП є майстерні з певними виробничими підрозділами, що забезпечують вчасне виконання вищезгаданих робіт. У майстерні АТП в наявності є зони ТО-1, ТО-2 і поточного ремонту; відділення: моторне, агрегатне, зварювальне, мідницьке, шиноремонтне, ремонту паливної апаратури, слюсарно-механічне, ковальсько-ресорне, акумуляторне.
1.1.2 Склад парку і режим його експлуатації
На основі даних переддипломної практики приводимо таблицю рухомого складу парку і режиму його експлуатації.
Таблиця 1.1 − Склад парку і режим його експлуатації
Марка
рухомого
складу
Інвентарна
кількість
автомобілів
Середньо-
добовий
пробіг
Категорія
умов
експлуатації
Д/>
Робота на лінії
1 Зміна
2 Зміна
Поч.
Кін.
Поч.
Кін.
ЗИЛ-431610
ЗИЛ-431410
ЗИЛ-433362
ЗИЛ-441510Г
ГАЗ-3307
ГАЗ-5320
ГАЗ-33021
ГАЗ-32112
ГАЗ-3102
КрАЗ-256
КамАЗ-5320
КамАЗ-5410
КамАЗ-5511
МАЗ-54323
МАЗ-5551
РАФ-2203
ИЖ-2715
ЄрАЗ-762
ВАЗ-21093
ВАЗ-21099
ВАЗ-21213
ВАЗ-21033
7
3
3
8
6
3
2
6
9
3
14
11
5
3
3
2
3
2
2
4
2
3
215
220
210
200
135
125
130
120
115
205
230
215
205
180
195
110
115
125
130
125
125
110
3
3
3
3
3
3
3
3
3
3
3
3
--PAGE_BREAK--3
3
3
3
3
3
3
3
3
3
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--дн.
--PAGE_BREAK--1,2
1,2
к2
−
−
−
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
к3
1
1
1
1,1
1,1
1,1
−
−
−
−
−
−
0,9
0,9
0,9
к4
−
−
−
−
−
−
−
−
−
1,35
1,35
1,35
1,35
1,35
1,35
к5
−
−
−
−
−
−
−
−
−
−
−
−
1
1
1
2.1.3 Розрахунок прийнятих нормативів з ТО і ремонту
Значеннявеличин, яківходятьв розрахунковіформули беремо з таблиць 1.5, 2.1, 2.2.
2.1.3.1Розрахунок періодичності ТО-1.Нормативна періодичність ТО-1:
/>(2.1)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320 />
Розрахункова кратність />до середньодобового пробігу />:
/>(2.2)
/>
/>
/>
Прийняте значення n1 дорівнює n'1 закругленому до ближнього цілого числа.
Приймаємо/>;
Приймаємо />;
Приймаємо />
Прийнята періодичність до ТО-1:
/>(2.3)
/>;
/>;
/>.
2.1.3.2 Розрахунок періодичності ТО-2. Нормативна періодичність ТО-2:
/>(2.4)
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320 />
Кратність періодичності ТО-2 до ТО-1:
/>(2.5)
/>
/>
/>
Прийняте значення n2 дорівнює n'2 закругленому до ближнього цілого числа.
Приймаємо n2=4,0
Приймаємо n2=4,0
Приймаємо n2=4,0
Прийнята періодичність до ТО-2:
/>(2.6)
/>;
/>;
/>
2.1.3.3 Розрахунок пробігу до капітального ремонту. Норма пробігу до КР для нових автомобілів:
/>(2.7)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307; />
Для КамАЗ-5320 />
продолжение--PAGE_BREAK--
Розрахункова кратність КР до ТО-2:
/>(2.8)
Для ЗИЛ-431410/>;
Для ГАЗ-3307/>;
Для КамАЗ-5320 />
Прийняте значенняnкр дорівнюєn'крзакругленому доближнього цілого числа в сторону збільшення.
Приймаємо nкр=24.
Приймаємо nкр=21.
Приймаємо nкр=21.
Прийнятий пробіг до КР:
/>(2.9)
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320/>
2.1.3.4 Розрахунок нормативного простою автомобіля в ТО і ПР на 1000 км
/>(2.10)
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320/>
2.1.3.5 Розрахунок простою автомобіля в КР. Для вантажних і легкових автомобілів Дкр=0, оскільки капітальний ремонт згідно ВНТП-СГіП-46.-16.96 не передбачений.
2.1.3.6. Розрахунок нормативів трудомісткості ТО і ПР. Розрахунок виконуємо в табличній формі (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 − Нормативи трудомісткості ТО і ПР
Вид дій
Розрахункова формула і розрахунок
ЗИЛ-431410
ГАЗ-3307
КамАЗ-5320
ЩО
/>(2.11)
/>
/>
/>
ТО-1
/>(2.12)
/>
/>
/>
ТО-2
/>(2.13)
/>
/>
/>
СО
/>(2.14)
/>
/>
/>
ПР
/>(2.15)
/>
/>
/>
Примітка: Трудомісткість t щов, t 1в , t 2в , t првзгідно даних таб. 2.1.
Коефіцієнти к1; к2;к3;к4;к5; згідно даних таб. 2.2.
Результати розрахунків нормативів заносимо в таблицю 2.4.
Таблиця 2.4. − Прийняті до розрахунку нормативи
Марка
авто
L/>км
L/>
км
L/>км
L/>км
d/>
дн/1000км
Д/>
дн.
t/>
t/>
t/>
t/>
t/>
продолжение--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
/>
2.1.6 Розрахунок кількості ТО за зміну
Розрахунок змінної кількості ТО виконуємо табличним методом (табл. 2.6.)
Таблиця 2.6. − КількістьТО за зміну.
Вид дій
Розрахункова формула і розрахунок/>
ЗИЛ-431410
ГАЗ-3307
КамАЗ — 5320
ТО-2
/>(2.25)
/>
/>
/>
ТО-1
/>(2.26)
/>
/>
/>
ЩО
/>(2.27)
/>
/>
/>
Примітка. Дрр2, Дрр1, Дрр що− кількість робочих днів в році відповідно в зоні ТО-2,
ТО-1, ЩО (табл. 1.2), С2=С1=Сщо=1;Дрр=253 дні; Дррщо=Дррп.
2.1.7 Розрахунок кількості ЩО за годину
/>,(2.28)
де: Тзщо – довготривалість зміни в зоні ЩО ( по табл. 1.2). Тзщо = 8год.
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320 />
2.1.8 Вибір методів організації технологічних процесів ТО автомобілів
В сучасних АТП застосовуються два методи організації технологічних процесів ТО автомобілів: універсальних і спеціалізованих постів.
При методі спеціалізованих постів весь об’єм робіт даного ТО виконується на декількох спеціалізованих (по агрегатах, вузлах, видах робіт) постах. Ці спеціалізовані пости можуть бути розміщені послідовно (поточний метод) або паралельно з незалежними в’їздами і виїздами з кожного поста (операційно-постовий метод). Метод спеціалізованих постів найбільш прогресивний, оскільки при такому методі піднімається продуктивність праці, фондовіддача.
Рекомендації щодо вибору методів ТО автомобілів:
ЩО (мийка і сушка)приймається потоковим методом на механізованих установках при кількості ЩО за годину не менше годинної продуктивності установки (/>). При меншій кількості Nщоприймається метод універсальних постів з ручною шланговою або частково механізованою.
ТО і ТО-2 виконуються потоковим методом при кількості ТО за зміну не менше: для ТО-1 − 12-15, а для ТО-2 − 4-6 обслуговувань однотипних автомобілів. Менші із вказаних значень – для автомобілів з більш високою трудомісткістю ТО. При меншій кількості ТО за зміну приймається метод універсальних постів.
Якщо передбачається обслуговування декількох марок автомобілів на одних постах, то метод ТО вибирається по загальній кількості ТО за зміну для них.
Результати вибору методів ТО приводимо в табл. 2.7.
Таблиця 2.7 − Прийняті методи організації технологічних процесів ТО
Вид дій
Прийнятий метод
Обґрунтування прийнятого методу
ЩО
Універсальні пости
/></>
ТО-1
Універсальні пости
/></>
ТО-2
Універсальні пости
/></>
2.1.9 Розрахунок кількості СО поєднаних з ТО-2 і ТО-1
2.1.9.1 Розрахунок кількості СО поєднаних з ТО-2
/>,(2.29)
де: Дсо − прийнятий період виконання СО (60-70 днів) за [3 ст.24].
Дкр − кількість календарних днів в році.
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320 />
2.1.9.2 Розрахунок кількості СО поєднаних з ТО-1
/>(2.30)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
продолжение--PAGE_BREAK--
Для КамАЗ-5320/>
2.1.10 Розрахунок нормативних річних трудомісткостей по ТО і ПР
Нормативні річні трудомісткості розраховуємо по прийнятих нормативах ТО і ПР (табл.2.8.)
Таблиця 2.8.Нормативні річні трудомісткості ТО і ПР
Вид дій
Розрахункова формула і розрахунок
ЗИЛ-431410
ГАЗ-3307
КамАЗ-5320
ЩО
/>(2.31)
/>
/>
/>
ТО-1
/>(2.32)
/>
/>
/>
ТО-2
/>(2.33)
/>
/>
/>
СО
/>(2.34)
/>
/>
/>
ПР
/>(2.35)
/>
/>
/>
ТО і ПР
/>(2.36)
/>
/>
/>
2.1.11 Розрахунок трудомісткості СО при ТО-1
/>(2.37)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320/>
2.1.12 Розрахунок трудомісткості СО при ТО-2
/>(2.38)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320 />
2.1.13 Розрахунок трудомісткості ПР при ТО-1
/>(2.39)
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320 />
де:Впр1 − відсоток трудомісткості супутнього ПР, який виконується при ТО-1 [3 ст.24]
2.1.14 Розрахунок трудомісткості ПР при ТО-2
/>(2.40)
де: Впр2 − відсоток трудомісткості супутнього ПР при ТО-2.
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320 />
2.1.15 Розрахунок кількості і трудомісткості діагностик
2.1.15.1 Загальні положення
Діагностування автомобілів є складовою частиною їх ТО і ремонтів.
Рекомендується та організація виконання діагностичних робіт, яка залежить від інвентарної кількості автомобілів (Аінв.):
при Аі не більше 50 автомобілів діагностування не виділяється із ТО і ПР, тобто виконується на постах ТО і ПР;
при Аі більше 50 автомобілів діагностичні роботи виділяються із ТО і ПР і проводяться в спеціальних зонах Д-1; Д-2;
при Аі менше 200 автомобілів діагностичні роботи можуть проводитись в загальній зоні діагностики.
За даними Гіпроавтотрансу, на постах Д-1 проводять діагностування всіх автомобілів перед ТО-1 і після ТО-2, а також вибірково до і після виконання ПР в кількості 10% до кількості ТО-1. На постах Д-2 діагностуються всі автомобілі перед ТО-2, а також вибірково до і після ПР в кількості 20% до кількості ТО-2.
Виходячи із цих рекомендацій, приймаєтьмо варіант організації виконання діагностичних робіт.
2.1.15.2 Розрахунок загальної річної трудомісткості діагностичних робіт
/>(2.41)
де: Вд1, Вд2, Вдпр− відсотоки діагностичних робіт відповідно при ТО-1, ТО-2, ПР, [3 ст.27].
ДляЗИЛ-431410 />
продолжение--PAGE_BREAK--
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320 />
2.1.15.3 Розрахунок річної кількості діагностуючих автомобілів на постах Д-1
/>(2.42)
ДляЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320 />
2.1.15.4 Розрахунок кількості діагностуючих автомобілів на постах Д-2
/>(2.43)
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320 />
2.1.15.5 Розрахунок загальної трудомісткості робіт на постах Д-1, Д-2. Трудомісткість робіт на постах Д-1:
/>(2.44)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320/>
Трудомісткість на постах Д-2:
/>(2.45)
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320/>
де: В1, В2 – відповідно відсотки загальної трудомісткості діагностичних робіт виконуваної на постах Д-1, Д-2, [3 ст.28]
2.1.15.6 Визначення середньої трудомісткості діагностування одного автомобіля на постах Д-1, Д-2. Трудомісткість однієї Д-1:
/>(2.46)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320/>
Трудомісткість однієї Д-2:
/>(2.47)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320/>
2.1.15.7 Розрахунок кількості Д-1 і Д-2 за зміну. Кількість Д-1 за зміну:
/>(2.48)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320/>
Кількість Д-2 за зміну:
/>(2.49)
Для ЗИЛ-431410 />
Для ГАЗ-3307 />
Для КамАЗ-5320/>
де: Дргд1, Дргд2–кількість робочих днів в зонах Д-1, Д-2 (за таблицею 1.2)
СД1, СД2 − кількість змін роботи зон Д-1, Д-2.
2.1.15.8 Вибір методів технологічних процесів Д-1, Д-2. Д-1 виконується, як правило, поточним або операційно-постовим методом при NД1з не менше 15-20. При меншій кількості NД1з можливе застосування методу універсальних постів.
Д-2 виконується, як правило, операційно-постовим методом при NД2змне менше 4-6. при меншій кількості NД2зможливе застосування метода універсальних постів.
Результати вибору методів Д-1, Д-2 приводимо в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9. − Прийняті методи організації технологічних процесів Д-1, Д-2
Вид дій
Прийнятий метод
Обґрунтування прийнятого методу
Д-1
Універсальні пости
/></>
Д-2
Універсальні пости
/></>
2.1.16 Розрахунок річних трудомісткостей робіт по самообслуговуванню автотранспортного підприємства. В склад робіт із самообслуговування АТП входять: обслуговування й ремонт технологічного обладнання зон і відділень, котельної і т.д., виготовлення і ремонт пристроїв, нестандартного обладнання та інструментів, утримання інженерних комунікацій (водопроводів, каналізації, паропроводів), утримання, поточний ремонт будинків і споруд. У виконанні окремих видів робіт із самообслуговування можуть приймати участь деякі виробничі відділення ПР автомобілів, наприклад: ковальське, зварювальне і т.д.
Загальна річна трудомісткість робіт із самообслуговування підприємства:
/>(2.50)
де: Ттор− сумарна річна трудомісткість ТО і ПР трьох марок автомобілів;
всам – відсоток трудомісткості робіт із самообслуговування від загальної річної трудомісткості ТО і ПР.
Приблизний розподіл за видами трудомісткості робіт із самообслуговування підприємства приводиться в [ 6 , с.394].
Для ЗИЛ-431410/>
Для ГАЗ-3307/>
Для КамАЗ-5320/>
продолжение--PAGE_BREAK--
/>
Результати розрахунків зводимо в таблицю. 2.10
Таблиця 2.10 − Розподіл робіт із самообслуговування
Види робіт
Розподіл робіт, %
Трудомісткість, люд.год.
1
2
3
Електротехнічні
25
2592
Механічні
10
1037
Слюсарні
16
1659
Ковальські
2
207
Зварювальні
4
415
Жерстяницькі
4
415
Мідницькі
1
104
Трубопровідні (слюсарні)
22
2281
Ремонтно-будівельні і деревообробні
16
1659
Разом
100
10369
2.1.17 Розподіл обсягу ТО і ПР за видами робіт та за місцем їх виконання. Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.11
Таблиця 2.1 − Розподіл обсягу ТО і ПР за видами робіт та за місцем їх виконання
Види робіт
Обсяги робіт для автомобілів
ЗИЛ-431410
Для ГАЗ-3307
КамАЗ-532
%
люд.год
%
люд.год.
%
люд.год
1
2
3
4
5
6
7
Щоденне обслуговування
Прибиральні
14
181
14
348
14
858
Мийні
9
116
9
224
9
552
Заправні
14
181
14
348
14
858
Контрольно-діагностичні
16
207
16
398
16
981
Ремонтні
47
608
47
1170
47
2881
Разом
100
1293
100
2488
100
6130
ТО-1
Загальне діагностування (Д-1)
10
123
10
140
10
404
Кріпильні, регулювальні, мастильні та ін.
90
1102
90
1261
90
3635
Разом
100
1225
100
1401
100
4039
ТО-2
Поглиблене діагностування (Д-2)
10
140
10
162
10
518
Кріпильні, регулювальні, мастильні та ін.
90
1255
90
продолжение--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
П-31
1
40
40
Вартість обладнання − 9590 грн.
З них заново установлених − 8770 грн.
Вартість інвентарю − 1565 грн.
Вартість інструменту, пристроїв − 1716 грн.
Загальна споживана потужність − 36,2 кВт
Загальна прийнята площа − 5,99 />
3.3.5 Визначення площі виробничого підрозділу
Площа виробничих відділень визначається двома методами.
Перший метод – за площею приміщення, яке займає обладнання і організаційне оснащення в плані і коефіцієнта компактності його розміщення:
/>(3.7)
де: />– загальна площа приміщення, яку займає обладнання і організаційне оснащення в плані;
/>– коефіцієнт компактності обладнання.
/>
Другий метод – за питомою площею на одного виробничого робітника з кількості одночасно працюючих у відділенні:
/>(3.8)
де: ƒ1 – питома площа на першого працюючого, м2;
ƒ2 – питома площа на інших працюючих, м2;
Р – кількість технологічно необхідних робітників, які одночасно працюють в більшій зміні.
/>
Приймаємо />
3.4 Опис і обґрунтування плану підрозділу
Відділення має прямокутну форму. Колони відсутні, оскільки протяжність зовнішніх стін не перевищує 12м, а перпендикулярних до них − 18м. Відділення не має внутрішніх стін.
При розстановці обладнання забезпечені необхідні проходи і проїзди згідно діючих нормативів.
На плануванні вказано робоче місце, підвід силової електроенергії, води, стиснутого повітря. В розстановці обладнання враховані вимоги технологічного процесу, можливості раціонального використання природного освітлення і вимоги охорони праці та протипожежної безпеки.
План відділення виконано з двома зовнішніми стінами. Одна з них обладнана вікнами. Дві інші стіни служать перегородками між відділеннями. Довжина і ширина виробничої будівлі кратна трьом метрам. Навпроти вікон розташовані двері.
Основу будівлі складають вертикальні колони, на кожну пару яких укладені балки перекриття, що служать опорою для плит. Довжина балки відповідає відстані між колонами, а довжина плит − кроку між ними.
Для перекриття застосовано залізобетонні балки.
Стіни виробничого корпусу − капітальні (несучі) і у вигляді перегородок. Товщина несучих стін складає 510мм (2 цеглини). Колони при несучих стінах не використовуються.
В стінах виробничого корпусу влаштовані двері і вікна. Двері застосовано двостулкові розпашні. По ширині вони кратні 500мм. Ширина дверей 1500мм. Світлові пройми влаштовано у вигляді вікон.
4 Охорона праці і захист навколишнього середовища
4.1 Організація безпеки життєдіяльності в зварювальному відділенні
Організація та проведення робіт у зварювальній дільниці, розташування та експлуатація устаткування повинні відповідати «Правилам з техніки безпеки і виробничої санітарії при електрозварювальних роботах» та «Правилам техніки безпеки і виробничої санітарії при газоелектричному різанні» (розділ 2, пп. 20, 23 цих Правил).
Зварювальні роботи повинні проводитись у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні, яке оснащене устаткуванням та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
Зварювальні роботи на стаціонарних постах повинні виконуватися при працюючій вентиляції.
На постах зварювання при ремонті транспортних засобів слід застосовувати пересувні або переносні повітровідсмоктувачі.
Відповідно до основ трудового законодавства забезпечення здоров’я і безпечних умов праці покладається на адміністрацію підприємства (АТП), до якої належить керівник підприємства, його замісник, головні спеціалісти, керівники структурних підрозділів (бригадири, майстри).
Адміністрація повинна суворо дотримуватись установлених правил і норм з охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, добиватись неухильного виконання всіма робітниками охорони праці.
Трудове законодавство вимагає від адміністрації забезпечення належного технічного стану обладнання всіх робочих місць і створення на них умов роботи, які відповідають єдиним для народного господарства або міжвідомчим правилом з охорони праці.
Загальне керівництво з техніки безпеки, виробничої санітарії покладається на директора АТП і головного інженера. Вони несуть відповідальність за дотримання законодавства з охорони праці, виконання правил і норм інструкцій і рішень вищих за статусом організацій з техніки безпеки і виробничої санітарії на виробництві.
Безпосередня робота з охорони праці на виробництві здійснюється інженером з техніки безпеки, який підпорядковується головному інженеру.
В обов’язки адміністрації входить також проведення оперативного контролю направленого на посилення уваги до питань охорони праці, а також на оперативне рішення її поточних і перспективних питань.
4.2 Шкідливі і небезпечні фактори, які мають місце в зварювальному відділенні
При виконанні зварювальних робіт можуть мати місце такі основні шкідливі та небезпечні фактори:
− термічні фактори (пожежі, вибухи паливних баків, ацетиленових генераторів, барабанів з карбідом кальцію);
− ураження електричним струмом;
− падіння робітників;
− падіння деталей, вузлів та агрегатів;
− наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (аерозолів марганцю та його сполук, аерозолів інших металів тощо);
− знижена температура повітря у холодний період року.
4.3 Умови праці та організація робочого місця
Робітники, які проводять зварювання деталей транспортного засобу, повинні бути забезпечені справними інструментами та пристроями, що відповідають техніці безпеки.
Раціональне планування робочого місця передбачає наявність необхідної площі, на якій зосереджується об’єкт промисловості, всі засоби промисловості і сам працівник. Конкретні розміри площі визначаються робочою зоною і характером виконуваної роботи. Головною задачею при організації робочого місця являється раціональне розміщення обладнання, яке виключає непотрібний рух працюючих, непромислові втрати часу, підвищену втому працівників.
Одною з основ організації робочого місця являється розподіл місць, яке обумовлює систематизацію працівників – найважливіший фактор підвищення продуктивності праці.
Перед початком роботи слід перевірити весь інструмент та обладнання, несправний слід замінити.
Під час роботи устаткування не допускається його очищення, мащення та ремонт. До робіт у відділенні допускаються особи, які пройшли інструктаж з техніки безпеки і оволоділи безпечними прийомами праці. Обладнання, яке має живлення від електромережі, повинно мати надійне заземлення. Обладнання повинно бути розміщене відповідно технологічного процесу, крім того, необхідно мати достатню вільну площу для безпечного і зручного його обслуговування.
Робітникам видають спецодяг у відповідності з типовими нормами даного відділення.
4.4 Вимоги техніки безпеки в зварювальному відділенні
Тимчасові місця зварювання необхідно огороджувати вогнестійкими ширмами, щитами та забезпечувати засобами пожежегасіння.
Виконання працюючими зварювальних робіт на тимчасових робочих місцях, дільницях, площадках, де це не передбачено технологічним процесом, дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряд-допуску.
При виконанні електрозварювальних робіт на відкритому повітрі над зварювальними постами слід споруджувати навіси із вогнестійких матеріалів.
При відсутності навісів електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду повинні бути припинені.
продолжение--PAGE_BREAK--
Забороняється проводити зварювання або різання в приміщеннях, в яких знаходяться або зберігаються легкозаймисті матеріали, або проводяться з ними роботи.
Особи, які зайняті на виконанні зварювальних робіт, повинні використовувати при роботі засоби індивідуального захисту згідно з установленими нормами.
Під час виконання зварювальних робіт на висоті більше 1 м від рівня землі (підлоги) слід користуватися драбинами або спеціальними помостами, виконаними відповідно до вимог правил техніки безпеки.
Забороняється проводити зварювальні роботи на трубопроводах, посудинах і апаратах, що знаходяться під тиском, ємкостях, які містять займисті абовибухонебезпечні речовини.
Переносні ацетиленові генератори для роботи слід установлювати на відкритих площадках. Допускається їх тимчасова робота у добре провітрюваних приміщеннях.
У приміщенні, де встановлено ацетиленовий газогенератор, забороняється зберігати карбід кальцію у кількості, що перевищує змінну потребу.
Для розкриття барабанів з карбідом кальцію необхідно застосовувати інструмент, що виключає утворення іскри при ударі.
Після закінчення роботи або під час короткочасних перерв у роботі газові пальники дозволяється класти тільки на спеціальні підставки. Перегрітий пальник охолоджують у холодній воді, попередньо щільно закривши ацетиленовий та кисневий крани.
Перед початком роботи з ацетиленовим газогенератором, а також протягом зміни необхідно обов'язково перевіряти справність водяного затвору та рівень води в ньому, а при необхідності воду потрібно доливати.
/>/>/>/>При роботі з ацетиленовим генератором забороняється:
− працювати з несправним водяним затвором;
− засипати у завантажувальні корзини генератора карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата за допомогою залізних
прутків і дроту, працювати на карбідному пилу;
− підходити з відкритим вогнем або користуватися ним на відстані менше 10м від генератора;
− з’єднувати ацетиленові шланги мідною трубкою, використовувати мідь як припой для пайки ацетиленової апаратури і в інших місцях, де можливе зіткнення з ацетиленом;
− працювати двом зварникам від одного водяного затвору;
− переносити генератор при наявності у газозбірнику ацетилену.
Відігрівати замерзлі генератори і трубопроводи дозволяється тільки гарячою водою.
Шланги повинні використовуватися згідно їх призначення. Не дозволяється використовувати кисневі шланги для подачі ацетилену і навпаки. При приєднанні шлангів до пальника вони повинні попередньо продуватися робочими газами. Довжина шлангів повинна бути не більше 20 м. Застосування шлангів більшої довжини дозволяється у виняткових випадках з дозволу керівника робіт.
Шланги необхідно оберігати від зовнішніх пошкоджень, дії високих температур, іскор, полум'я.Не допускається скручування, сплющення або перелом шлангів.
Закріплення шлангів на з'єднувальних ніпелях повинно бути надійним. Для цього слід використовувати спеціальні хомутики.
Допускається не більше двох з'єднань на кожному шланзі за допомогою ніпелів.
На стаціонарному зварювальному посту балони з ацетиленом (пропан-бутаном) і киснем повинні зберігатися роздільно у металевій шафі з перегородкою.
При газозварювальних (газорізальних) роботах забороняється:
− використовувати редуктори і балони з киснем, на штуцерах яких виявлені сліди масла, а також замаслені шланги;
− застосовувати для кисню редуктори, шланги, що використовувались раніше для роботи з іншими газами;
− користуватися несправними, неопломбованими або з простроченим терміном перевірки манометрами на редукторах;
− знаходитися навпроти штуцера при продуванні вентиля балона;
− проводити газове зварювання та різання на відстані менше 10 м від ацетиленового генератора і менше 5 м від балонів з киснем, ацетиленом або
зрідженим газом;
− виконувати будь-які роботи з відкритим вогнем на відстані менше 3 м від ацетиленових трубопроводів і менше 1,5 м від кисневопроводів;
− запалювати газ у пальнику за допомогою дотику до гарячої деталі;
− залишати робоче місце при включених різаках та пальниках;
− знімати ковпак з балонів, які наповнені ацетиленом або іншими горючими газами, за допомогою інструменту, який може викликати іскру. Якщо ковпак не відкручується, балон повинен бути повернутий заводу-наповнювачу;
− переносити балони на руках. Транспортування на виробничих дільницях балонів дозволяється тільки на спеціальних візках з надійним їх кріпленням;
− проводити ремонт пальників, різаків і іншої зварювальної апаратури неспеціалістами;
− застосовувати для ущільнення редуктора будь-які прокладки, крім фібрових;
− ремонтувати газову апаратуру і підтягувати болти з'єднань, що знаходяться під тиском.
4.5 Організація електробезпеки
Електричний струм, при недотримані правил і заходів безпеки може справляти на людей небезпечну і шкідливу дію, яка проявляється у вигляді електротравм, електроударів та захворювань.
Ступінь небезпеки та шкідлива дія електричного струму на людину залежить від її індивідуальних особливостей, електричного опору тіла, величини напруги і струму, шлях струму через тіло.
Електрична безпека повинна забезпечуватися конструкцією електроустановок, технічними засобами та засобами захисту, організаційними та технічними засобами.
До технічних засобів і засобів захисту відносять: заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, використання малої напруги, електричне розділення мереж, захисне відключення, ізоляція струмоведучих частин, обмежувальні пристрої, запобіжні пристроїв, а також застережна сигналізація.
4.6 Санітарно-гігієнічні заходи
Згідно статті “Обов’язки підприємств установ та організацій” передбачено розробку та здійснення адміністрацією підприємства санітарних та протиепідемічних заходів, інформування органів та установ державної проти епідеміологічної служби при надзвичайних ситуаціях, що становлять небезпеку для здоров’я населення, здійснення в окремих випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища.
Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо, повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця, пролиті легкозаймисті та горючі матеріали повинні бути негайно видалені. Для миття та знежирення вузлів і деталей повинні застосовуватися негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також інші нешкідливі засоби.
Для забезпечення санітарії приміщення проводять поточний санітарний нагляд, який полягає у контролю за дотриманням чинних санітарних правил та норм при роботі.
В приміщенні зварювального відділення передбачається система опалення, внутрішнє водопостачання, освітлення, вентиляція, та подача стиснутого повітря.
Система опалення необхідна для забезпечення підтримання температури повітря в приміщені у холодні пори року на рівні 18 – 20 градусів тепла. Джерелом теплопостачання слугує котельня підприємства.
4.7 Розрахунок освітлення
Для робочих місць виробничих підрозділів підприємств автотранспорту застосовуються природне і штучне освітлення.
Природне і штучне освітлення визначається розрядами і підрозрядами зорових робіт, що виконуються на робочих місцях (зовнішній вигляд виробів, точність обробки, розмір і контраст об’єкта розрізнення, використаний інструмент і прилади, характеристика фону).
Розряди і підрозряди зорових робіт для визначення необхідної інтенсивності природного і штучного освітлення наведені в 3 дод. 14.
4.7.1 Розрахунок штучного освітлення
Для освітлення виробничих приміщень штучним світлом, як правило, використовують газорозрядні лампи. Лампи розжарювання рекомендуються для використання при неможливості використання газорозрядних ламп.
4.7.2 Розрахунок загального освітлення
Загальне освітлення розраховуємо за методом коефіцієнта світлового потоку:
/>(4.1)
де: Е – норма освітлення ( 3 дод. 14), лк;
Fn− площа приміщення, м2 ;
k – коефіцієнт запасу, k=1,3...1,5
Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення; Z=1,1...1,5 ;
η – коефіцієнт використання освітлювальної установки ;
n − кількість ламп.
Для визначення коефіцієнта η розраховуємо індекс приміщення:
/>(4.2)
продолжение--PAGE_BREAK--
де: а та />– довжина та ширина приміщення на кресленні, м;
Нс–висота розташування світильника над освітлювальною поверхнею, м
/>
Мета розрахунків – визначити потрібну кількість ламп за формулою:
/>(4.3)
де: F — світловий потік, створений однією лампою (3 дод. 15).
/>
Приймаємо />
/>
4.7.3 Розрахунок природного освітлення
Результатом розрахунку природного освітлення є визначення площ світлових прорізів бокового освітлення.
/>, (4.4)
де: Fn – площа підлоги приміщення, м2 ;
k3 –коефіцієнт запасу, k3= 1,4...1,5;
η0– світлова характеристика вікон (3 дод. 17);
kбд – коефіцієнт урахування затінення будинками, що навпроти (3 дод. 18);
τ- загальний коефіцієнт; τ0 = 0,63;
r1 — коефіцієнт урахування підвищення освітленості при боковому освітленні, r1=1,05...1,3;
еn — нормоване значення коефіцієнта природної освітленості (3 дод. 14), еn=0,9;
/>
4.8 Розрахунок вентиляції
Розрізняють два види вентиляції: механічну ( примусову) і аераційну (природну).
Механічну вентиляцію обов’язково використовують на постах, зонах або дільницях, де технологічно передбачено проїзд або заїзд автомобілів, що спричиняє викиди токсичних шкідливих речовин, а також в приміщеннях, де є викиди токсичних шкідливих речовин внаслідок виконуваних в них технологічних процесів.
Механічну вентиляцію використовують також у приміщеннях в тих випадках, коли об’єм повітря, який припадає на одного працюючого, менше за 40 м3.
Для інших випадків передбачається тільки природна вентиляція.
4.8.1 Розрахунок необхідності застосування механічної вентиляції
Визначаємо об’єм повітря на одного працюючого:
/>(4.5)
4.8.2 Розрахунок об’єму вентиляційного повітря
/>, (4.6)
4.8.3 Розрахунок потужності двигуна вентилятора
Потужність двигуна вентилятора визначаємо за формулою:
/>(4.7)
де: k3− коефіцієнт запасу; k3=1,05...1,5;
Vв − кількість вентиляційного повітря за годину, м3.
рв– тиск, який розвиває вентилятор, рв=1000 Па;
ηв − коефіцієнт корисної дії вентилятора; ηв=0,6...0,8;
ηп − коефіцієнт корисної дії приводу, ηп=0,95.
/>
Приймаємо />
4.9 Охорона навколишнього середовища
При розробці заходів з охорони довкілля необхідно керуватися вимогами законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, Земельним кодексом України та іншою нормативно – технічною документацією.
Проблема захисту навколишнього середовища є однією з найважливіших завдань сучасності. Викиди промислових підприємств, енергетичних систем, сільського господарства і транспорту в атмосферу, водойми та ґрунти на сьогоднішньому етапі розвитку досягли таких масштабів, що в деяких районах особливо в великих промислових центрах, рівні забруднення суттєво перевищують допустимі санітарні норми.
На даний момент спостерігається різке збільшення транспортних засобів, а із збільшенням автомобілів збільшуються викиди в навколишнє середовище. Шкідливі викиди негативно впливають не тільки на навколишнє середовище, але на стан здоров’я людини.
Екологічні дослідження, проведені в останні роки, вказали на зростаючу руйнівну дію антропогенних факторів на навколишнє середовище, що привело його стан до межі кризи.
Проблема охорони навколишнього середовища є комплексною. Комплексний характер цієї проблеми визначається складністю системи, яка включає в себе природу, суспільство і виробництво. Оптимальний розвиток цієї системи неможливий без комплексного втручання соціальних, екологічних, технічних, економічних міжнародних аспектів проблеми.
Конкретно у зварювальному відділенні часто виконуються роботи, які пов’язані із шкідливими речовинами, що можуть завдати шкоди не лише працівникам, але й навколишньому середовищу. Тому необхідно періодично вживати профілактичні заходи, які б попередили можливість потрапляння шкідливих речовин у землю, повітря, водойми. Необхідно ретельно стежити за тим, щоб всі ці речовини знаходились у герметично закритих ємкостях, адже ці речовини можуть завдати значної шкоди навколишньому середовищу.
5 Конструкторсько-розрахунковий розділ
5.1 Обґрунтування доцільності розробки і впровадження конструкції
В зварювальних відділеннях найбільш характерними операціями являються відновлювальні операції (заварювання тріщин, приварювання замінених частин деталей). Значно ускладнюється процес зварювання при виконанні кільцевих швів, наприклад, при відновленні кришки коробки передач, виготовленої з сірого чавуну, методом приварювання нового гнізда для кулькового упора важеля перемикання передач.
При спрацюванні гнізда, або при наявності відломів, чи значних тріщин (більше 10мм) в головці сферичного гнізда її відрізають, витримуючи розмір від нижньої площини 166мм і розточують отвір до діаметру 55/>мм. Після цього деталь підігрівають у горні до температури 600-650º С. Різьбові отвори глушать азбестом.
Зварювання проводять ацетиленокисневим полум’ям, приварюючи головку сферичного гнізда до кришки картера коробки передач по фасці суцільним швом із зовнішньої сторони. Напливи після зварювання по поверхні головки зачищають.
Запропонований пристрій дозволить полегшити роботу зварювальника, а також підвищити продуктивність праці.
5.2 Призначення, будова і принцип дії конструкції
Запропонований пристрій має своїм призначенням створення найкращих умов при проведенні зварювальних операцій під час яких необхідно виконати кільцеві шви. Прикладом виконання подібних швів є відновлення кришки коробки передач.
Пристрій складається зі зварного корпуса (1), до якого кріпиться поворотний диск (11) з центральним стержнем (10), змінною стійкою (12) та базовою деталлю (14).
Деталь, підготовлену до відновлення зварюванням, встановлюють на диск, насаджуючи її на стержень (10) та базуючи на базу (14).
Застосування запропонованого пристрою у зварювальному відділенні дає можливість не тільки добитись зручності у виконанні кільцевих зварювальних швів, але й значно покращити якість виконуваної операції.
Кріплення деталі проводиться з допомогою швидкознімної шайби (15) та гайки М16 (21).
При виконанні кільцевих швів виникає необхідність неодноразово встановлювати зварювану деталь під кутом. Для зручності підходу до місця зварювання, та виконання інших маніпуляції в пристрої запропоновано сектор та вузол підпружиненої рукоятки.
Цей вузол складається з корпуса (7), в якому розташований рухомий стержень (5) фіксатора. На поясок фіксатора з певним зусиллям діє пружина (6). Фіксатор відводиться з допомогою рукоятки з маточиною (4) та ручками (3). Фіксатор в секторі входить в отвір однієї з втулок (2), провертаючи верхню частину пристрою на потрібну позицію навколо осі (8). Вісь закріплена шайбою (23) та гайкою з контргайкою (20). Диск (11) до стержня кріпиться гвинтом (17), а обертання його навколо вертикальної осі забезпечується гвинтом (19), який циліндричною головкою входить в спеціальну кільцеву проточку.
продолжение--PAGE_BREAK--
5.3 Розрахунок основних конструкторських елементів
Розглянувши конструкційні особливості пристрою, можна зробити висновок, що найбільш навантаженим його елементом являється горизонтальна вісь (8), яка своїми шийками опирається на стійки корпусу. Середня частина осі сприймає навантаження від конструкції з диском, стержнем і деталі, яку необхідно піддати зварюванню. Дана вісь виготовлена із металу Сталь 45 ГОСТ 1050-88 і працює на деформацію зрізання.
Умова міцності на зріз:
/>(5.1)
де: />− поперечна сила від дії ваги верхньої частини пристрою із встановленою деталлю;
/>− площа зрізу;
/>− число площин зрізання, />;
/>− число елементів, що припадають на зріз;
/>− межа напруження зрізу;
/>(5.2)
де: />− межа текучості матеріалу деталі, для Сталь 45 ГОСТ 1050-88 />
/>
/>
Максимальне поперечне зусилля, що діє на вісь буде залежати від ваги деталі, яка встановлена на пристрої.
/>(5.3)
де: />− вага верхньої частини конструкції, />;
/>− вага встановленої деталі, />
/>
/>
/></>
1,08<72,5 − умова міцності виконується.
Визначаємо коефіцієнт запасу міцності:
/>(5.5)
5.4 Інструкція з наладки регулювання та безпеки при роботі з пристроєм
Експлуатація пристрою повинна відповідати вимогам «Правил техніки безпеки при роботі в зварювальних відділеннях».
Наладка та регулювання пристрою зводиться до необхідності перевірки ступеня рухомості частин та вузлів, які повинні забезпечувати обертання деталі навколо горизонтальної осі. Для забезпечення легкої експлуатації рухомі частини пристрою повинні бути ретельно змащені, осі не повинні бути перекошені.
До роботи з пристроєм допускаються особи віком не менше 18 років, які набули необхідної кваліфікації та ознайомлені з будовою пристрою та принципом його дії і пройшли інструктаж з техніки безпеки.
5.5 Економічна ефективність впровадження конструкції
5.5.1 Перелік готових виробів та кріпильних деталей, які входять до конструкції
Таблиця 5.1 − Готові вироби та кріпильні деталі
№ п/п
Назва виробів і деталей
Кількість
Ціна за одиницю виробу
Сума,
грн.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Гвинт М6×10 ГОСТ 1476-85
Гвинт М5×10 ГОСТ 17475-82
Гвинт М10×12 ГОСТ 1478-85
Гайка М12 ГОСТ 7915-80
Гайка М16 ГОСТ 5931-80
Штифт 38×25 ГОСТ 3128-80
Шайба 16 ГОСТ 11371-68
2
3
1
2
1
1
1
0,13
0,13
0,23
0,27
0,41
0,46
0,08
0,26
0,39
0,23
0,54
0,41
0,46
0,08
Разом
2,37
5.4.2. Матеріали для виготовлення деталей конструкції
Таблиця 5.2 − Матеріали для виготовлення конструкції
№ п/п
Назва матеріалів
Вага
в кг
Ціна за 1кг
матеріалу
Сума,
грн.
1.
2.
3.
4.
Сталь 45 ГОСТ 1050-88
Ст 3 ГОСТ 380-88
У8 ГОСТ 1435-75
Дріт II1,6 ГОСТ 6472-78
10,1
30,5
2,08
0,3
2,65
2,25
5,7
6,0
26,77
68,63
11,86
1,8
--PAGE_BREAK--
Разом
107,06
5.4.3 Роботи, пов’язані з виготовленням деталей, збиранням, монтажем та налагодженням роботи
Таблиця 5.3.
№ п/п
Вид робіт
Розряд робітника
Годинна
тарифна
ставка
Трудомісткість робіт
Сума
заробітної
плати
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Токарні роботи.
Фрезерні роботи.
Свердлильні роботи.
Різьбонарізні
Зварювальні роботи.
Слюсарно-налагоджувальні роботи.
IV
III
III
III
V
V
6,215
5,568
5,568
5,568
5,405
5,405
7,6
4,0
0,8
0,2
5,4
5,7
47,23
22,27
4,45
1,11
29,19
30,81
Разом
135,06
Тарифна ставка виробничих робітників за виконану роботу становить:
/>
Визначаємо розмір премій, надбавок і доплат виробничим робітникам:
/>(5.6)
Основна заробітна плата становить:
/>(5.7)
Додаткова заробітна плата робітникам:
/>(5.8)
Визначаємо нарахування на заробітну плату:
/>(5.9)
Визначаємо накладні витрати:
/>(5.10)
5.4.4 Кошторис витрат
Таблиця 5.4.
№ п/п
Назва витрат
Сума, грн.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Основна заробітна плата.
Додаткова заробітна плата.
Нарахування на заробітну плату.
Накладні витрати.
Готові вироби і деталі.
Матеріали.
189,08
20,08
77,66
66,18
2,37
107,06
Разом
463,15
5.4.5 Економія від запровадження конструкції
Визначаємо економію за рахунок зменшення трудомісткості робіт у відділенні за допомогою пристрою:
/>, (5.11)
де: N – кількість операцій, які виконуються за допомогою пристрою за рік, приймаємо N=200 операцій;
t1 і t2 – час виконання операції до і після запровадження пристрою.
Приймаємо t1=0,65год.
t2=0,45год.
С1 і С2 – годинна тарифна ставка робітника до і після запровадження пристрою. Згідно погодинної форми оплати праці, приймаємо
/>, />
/>
Економія з премій, доплат і надбавок:
/>(5.12)
Економія з основної заробітної плати:
/>(5.13)
Економія з додаткової заробітної плати:
/>(5.14)
Економія з нарахувань на заробітну плату:
/>(5.15)
Економія з накладних витрат:
/>(5.16)
Визначаємо загальну економію від усіх експлуатаційних витрат:
/>(5.17)
5.4.6 Приводимо капіталовкладення до експлуатаційних витрат
/>(5.18)
де: Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень. Приймаємо Ен=0,15.
продолжение--PAGE_BREAK--
К – капітальні вкладення у виготовлення та запровадження пристрою. Згідно таблиці 5.4.
/>
Економія з приведених витрат:
/>(5.19)
5.4.7 Визначаємо строк окупності капітальних вкладень
/>(5.20)
5.4.8 Визначаємо ступінь підвищення продуктивності праці
/>(5.21)
5.4.9 Підсумкові показники економічної ефективності запровадження пристрою
Таблиця 5.5.
№ п/п
Показники
Одиниці
вимірювання
Кількісний
показник
1.
2.
3.
4.
5.
Капітальні вкладення
Річна економія від запровадження конструкції
Економія приведених витрат
Строк окупності капітальних вкладень
Ступінь підвищення продуктивності праці
гривні
гривні
гривні
роки
%
463
516
447
1,04
44,4
6 Економічно-підтверджувальний розділ
6.1 Визначення вартості основних засобів виробництва
Основні виробничі фонди складаються із вартості будівель, споруд, виробничого обладнання, пристроїв, інвентарю та інструментів довготривалого використання.
/>(6.1)
де: Сбуд – вартість будівель і споруд;
Собл – вартість встановленого обладнання;
Спр – вартість пристроїв;Сінст. – вартість інвентарю й інструментів довготривалого використання.
6.1.1 Визначення вартості монтажних робіт
/>(6.2)
6.1.2 Вартість обладнання, яке монтується у відділенні
/>
6.1.3 Вартість пристроїв, які придбані для відділення
/>
6.1.4 Визначаємо вартість інвентарю
/>
6.1.5 Кошторис витрат на основні фонди
Таблиця 6.1
№№
пп
Статті витрат
Умовні
позначення
Сума
в гривнях
1.
Вартість монтажних робіт
Смон
702
2.
Вартість встановленого обладнання
Собл
8770
3.
Вартість пристроїв
Спр
1716
4.
Вартість інвентарю
Сінст
1565
Разом
Сосн.ф.
12753
6.2 Визначення витрат на заробітну плату
6.2.1 Визначаємо основну заробітну плату ремонтних робітників
/>, (6.3)
де: Зт – заробітна плата згідно тарифу
/>, (6.4)
де: Сср – середня годинна тарифна ставка виробничих робітників в гривнях; Твід – трудомісткість відділення чи зони майстерні в людино-годинах;
/>
Зпр – премії, доплати і надбавки ремонтним робітникам.
/>(6.5)
Здоп – доплати виробничим робітникам, які пов’язані з відсутністю нормальних умов виробництва.
/>
6.2.2 Визначаємо додаткову заробітну плату
/>, (6.6)
де Кд – коефіцієнт додаткової заробітної плати у відсотках. Для ремонтних робітників АТП приймаємо Кд= 8...12%.
/>
6.2.3 Визначаємо нарахування на заробітну плату
/>(6.7)
6.2.4 Визначаємо загальний фонд заробітної плати ремонтних робітників зони чи відділення майстерні
/>(6.8)
6.2.5 Визначаємо річний розмір премій із фонду матеріального стимулювання
продолжение--PAGE_BREAK--
/>, (6.9)
де: 10 – десятиденний середньорічний заробіток;
Фр.р. – загальний фонд заробітної плати;
Др – кількість робочих днів у періоді.
/>(6.10)
6.2.6 Визначаємо середньомісячну заробітну плату ремонтних робітників
/>(6.11)
6.2.7 Кошторис витрат на заробітну плату
Таблиця 6.2
№
пп
Статті витрат
Умовні
позначення
Сума в
гривнях
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Заробітна плата згідно тарифу
Премії, надбавки і доплати
Додаткова заробітна плата
Нарахування на заробітну плату
Загальний фонд заробітної плати ремонтних робітників зони чи відділення
Річний розмір премій із фонду матеріального стимулювання
Середньорічна заробітна плата ремонтних робітників
Зт
Зпр
Здод
Нз.п.
Фр.р.
Фм.ст
Q
7538
2261
980
3980
14759
583
898
6.3 Визначаємо матеріальні витрати зварювального відділення
6.3.1 Визначаємо витрати на ремонтні матеріали для відділення майстерні
/>(6.12)
де: Нр.м. – норма витрат на ремонтні матеріали в розрахунку на 1000 км пробігу для даної марки автомобіля;
в – доля витрат, яка припадає на задане відділення майстерні, в=4%.
Для ЗИЛ-431410/>;
Для ГАЗ-3307/>;
Для КамАЗ-5320/>
Визначаємо загальні витрати на ремонтні матеріали:
/>
6.3.2 Визначаємо загальні матеріальні витрати для відділення майстерні
/>(6.13)
де: Кр.ф. – коефіцієнт ремонтного фонду. Для розрахунку приймаємо:
Кр.ф.= 1,08...1,15.
/>
6.3.4 Кошторис матеріальних витрат
Таблиця 6.3 − Кошторис матеріальних витрат
№
п/п
Статті витрат
Умовні позначення
Сума
в гривнях
1.
2.
Витрати на ремонтні матеріали
Загальні матеріальні витрати
/>
/>
4680
4680
6.4 Визначаємо загальноцехові та накладні витрати
6.4.1 Визначаємо витрати на силову електричну енергію для зон і відділень майстерні
/>(6.14)
де: Цел – вартість 1 кВт години електричної енергії. Для розрахунку приймаємо:
Цел = 0,35 грн. за 1 кВт год;
Wел.ен – річна витрата електричної енергії в кВт годинах.
/>(6.15)
де:Робл – загальна потужність встановленого обладнання в кВт;
Добл – фонд робочого часу обладнання за рік;
Кз – середній коефіцієнт завантаження обладнання протягом зміни.
Приймаємо Кз = 0,6...0,8 ;
ηо — коефіцієнт одночасної роботи встановленого обладнання.
Приймаємо ηо= 0,4...0,7;
Км – коефіцієнт витрат електричної енергії в мережі.
Приймаємо Км= 0,9...0,95;
ηсп − коефіцієнт корисної дії споживачів електричної енергії.
Приймаємо ηсп= 0,85...0,98
/>
продолжение--PAGE_BREAK--
/>
6.4.2 Визначаємо витрати на запасні частини і ремонтні матеріали для обладнання
/>(6.16)
6.4.3 Визначаємо витрати на утримання виробничих приміщень
Витрати на опалення приміщення:
/>, (6.17)
де: Ноп – норма витрат на опалення 1м3 приміщення, приймаємо Ноп = 0,65...0,85 грив. за 1м3;
Vпр– об’ємопалювальногоприміщенняв м3;
Доп.с.– тривалістьопалювальногосезону, приймаємо, Доп.с.= 6 місяців.
/>
Витратина освітленняприміщенняіробочихмісць:
/>, (6.18)
де: Цосв – вартість 1кВт год освітлювальної електричної енергії, приймаємо:
Цосв = 0,25 грн. за 1кВт год.
Wосв – витрати освітлювальної електричної енергії в кВт годинах за рік.
/>, (6.18)
де: Нв – норма витрат електричної енергії на освітлення 1м2 площі;
R – тривалість роботи освітлювальних приладів за рік в годинах.
/>
/>
Витрати на утримання виробничого приміщення в чистоті:
/>, (6.20)
де: Нчис – норма витрат на утримання в чистоті 1м2 площі приміщення на один робочий день, орієнтовно приймаємо Нчис= 0,05...0,08 грив;
Др.р. – кількість робочих днів.
/>
Витрати на технічне обслуговування і ремонт встановленого обладнання:
/>(6.21)
Загальні витрати на утримання приміщень:
Сутр.пр= Соп+ Сосв+ Счис+ СТО обл.=/>(6.22)
6.4.4 Амортизаційні відрахування
Відрахування на обладнання та оснастку:
/>, (6.23)
де: Нобл – норма амортизаційних відрахувань у відсотках від балансової вартості обладнання. Приймаємо Нобл= 15%.
/>
Загальна сума амортизаційних відрахувань:
Азаг= Аобл=1439грн.
6.4.5 Відрахування на охорону праці і техніку безпеки
/>, (6.24)
де: Нох.пр – норма відрахувань на одного працівника за рік. Приймаємо: Нох.пр= 100 грн.
/>
6.4.6 Витрати на преміювання раціоналізаторів та винахідників
/>, (6.25)
де: Нр.в. – норма витрат на одного працівника за рік, Нр.в.= 80 грн.
/>
6.4.9. Витрати на протипожежні заходи
/>, (6.26)
де: Нпож – норма витрат на одного працівника за рік, Нпож= 120 грн.;
6.4.7 Визначаємо загальну суму цехових витрат
Сзаг.ц.= Сс.ел+ Сз.ч.обл+ Сутр.пр+ Азаг+ Сох.пр+ Ср.в.+ Спож =(6.27)
=/>
6.4.8 Визначаємо інші накладні витрати
/>(6.28)
6.4.9 Визначаємо відношення загально цехових і накладних витрат до основного фонду заробітної плати робітників
/>(6.29)
6.4.1Кошторис загально цехових і накладних витрат
Таблиця 6.4 − Кошторис загально цехових і накладних витрат
№
п/п
Назвастатей витрат
Умовніпозначення
Сума, грн.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Витратина силовуелектричнуенергію
Витрати на утримання виробничих приміщень
Амортизаційні відрахування
Відрахування на охорону праці та техніку безпеки
Витрати на преміювання раціоналізаторів та винахідників
Витратина протипожежнізаходи
Загальнасума цеховихвитрат
Іншінакладнівитрати
Відношення загально цехових витрат і накладних витрат до основного фонду заробітної плати
/>
продолжение--PAGE_BREAK--
/>
/>
/>/>
/>
/>
/>
/>
13297
3633
1439
100
80
120
16472
494
1,1
6.5 Визначення економічної ефективності проекту
До основних економічних показників роботи відділення майстерні АТП відносяться:
а) рівень підвищення продуктивності праці робітників зони чи відділення;
б) рівень зниження собівартості виконуваних робіт при обслуговуванні чи ремонті рухомого складу АТП;
в) річна економія від зниження собівартості виконуваних робіт;
г) річний економічний ефект від удосконалення виконуваних робіт в зоні чи у відділені АТП;
д) строк окупності капітальних вкладень.
6.5.1 Визначаємо рівень зростання продуктивності праці
/>, (6.30)
де: Т1 – трудомісткість виконуваних робіт відділення до реконструкції;
Т2 – трудомісткість виконуваних робіт у відділенні після реконструкції.
/>
6.5.2 Підвищення рівня середньомісячної заробітної плати ремонтних робітників
/>(6.31)
де: Оп1 – середньомісячна заробітна плата робітників до реконструкції зони чи відділення;
Оп2 – середньомісячна плата робітників після реконструкції.
/>
6.5.3 Визначаємо коефіцієнт співвідношення зростання продуктивності праці до підвищення рівня середньомісячної заробітної плати ремонтних робітників
/>(6.32)
6.5.4 Значення собівартості виконуваних робіт в зоні чи у відділенні майстерні АТП
/>(6.33)
де: S1 – собівартість одиниці виконуваних робіт до реконструкції відділення; S2− собівартість одиниці виконуваних робіт після реконструкції.
/>(6.34)
/>
Таблиця6.4 − Кошторис витрат
№№
пп
Назва статей витрат
Умовні
позначення
Сума
в гривнях
1.
2.
3.
4.
Витрати на основні фонди
Загальний фонд заробітної плати
Загальні матеріальні витрати
Загально цехові і накладні витрати
Сосн.ф
Фр.р.
Зм
Сзаг.ц+Сінш.н
12753
14759
4680
16966
Разом
Ззаг
49158
6.5.5 Визначаємо річну економію від зниження собівартості виконуваних робіт в зоні чи у відділенні майстерні
/>(6.35)
6.5.6 Визначаємо річний економічний ефект
/>, (6.36)
де: Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень.
Приймаємо для розрахунку Ен = 0,15 ;
К – капітальні вкладення в реконструкцію зони чи відділення. Для розрахунку приймаємо капітальні вкладення в придбання основних фондів і їх реконструкцію, тобто К = Сосн.ф.
/>
6.5.7 Визначаємо строк окупності капітальних вкладень
/>(6.37)
6.6 Техніко – економічні показники
Таблиця 6.5. − Техніко-економічні показники.
№
п/п
Показники
Згідно
проекту
Дані базового підприємства.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
Трудомісткість робіт виробничого підрозділу
Число виробничих робітників підрозділу
Загальна площа зони чи відділення м2
Загальна сума капітальних вкладень в гривнях
Загальний фонд заробітної плати підрозділу
Середньомісячна заробітна плата робітників
Рівень зростання продуктивності праці
Рівень зростання середньомісячної заробітної плати
Співвідношення між зростанням продуктивності праці і зарплати
Собівартість виконуваних робіт
Рівень зниження собівартості робіт
Загальна сума витрат на реконструкцію
Річна економія від зниження собівартості
Річний економічний ефект
Строк окупності капітальних вкладень
1957
1
54
12753
14759
898
10,2
7,1
1,41
18,6
14,7
49158
7319
5406
2,4
2153
1
54
824
23,34