Реферат: Розділ 1: Емісійна політика підприємства в умовах ринкової економіки

ЗМІСТ


Вступ………………………………………………………………………………….

Розділ І . Емісійна політика підприємства в умовах ринкової економіки в Україні:

1.1.Інструменти емісійної політики…………...…………………………… 3;

1.2.Властивості цінних паперів : акція, облігація та похідних від них фьючерс та опціони.…………………………………………….….……….12;

1.3.Цінні папери фондових бірж закордоном :

1.3.1. американські депозитарні записки………..……….……………...21 ;

1.3.2. Єврооблігації…………………………..….……………………..….35;

2 Аналіз емісійної політики підприємства………....................................…............

2.1 Характеристика діяльності підприємства і його емісійної політики....….......

2.2 Аналіз структури і динаміки капіталу…………................…………................

2.3 Аналіз ефективності використовування капіталу…...………..........................

2.4 Оцінка дивідендної політики…………............…..…........................................

2.5 Аналіз фінансової стабільності підприємства з метою вироблення емісійної політики........................................................................................................................

3 Управління емісійною діяльністю на підприємстві…….................…

3.1 Формування оптимальної емісійної політики на основі ефекту фінансового левериджу.................................................................

3.2 Формування оптимальної емісійної політики на основі застосування моделі EBIT-EPS…………………………..................………..

3.3 Розробка оптимальної дивідендної політики…………………

Висновки……............................................…………

Список використаних джерел…………….......................................................………

Додатки……………………………...................……….

^ РОЗДІЛ 1: Емісійна політика підприємства в умовах ринкової економіки

1.1. Інструменти емісійної політики .

Об'єктом купівлі продажу на фондовому ринку виступають цінні папери. Вони являють собою юридичний грошовий документ особливого роду, що засвідчує право власності або відносини по позиці. Цінні папери є важливим елементом економіки, заснованої на принципах ринку.

Призначення й основне завдання ринку цінних паперів складається в забезпеченні нормального функціонування підприємства шляхом інвестування через продаж фінансових активів у їхню господарську діяльність великих капіталів. Одним із джерел такого фінансування є кредити банку, але банки самі залежать від вкладників і не завжди можуть забезпечити достатню суму необхідних коштів. Крім того, високий відсоток за кредит робить його одержання доступним далеко не всім. Іншим, не меншим за значенням, є фондовий ринок, що представляє собою механізм прямого вкладення (інвестування) і переливу фінансового капіталу з галузі в галузь шляхом випуску, продажу фондових цінностей. Із цією метою нужденні в додатковому капіталі організації продають цінні папери, що виручаються гроші пускаються в оборот, а за рахунок одержуваного прибутку виплачують власникам цінних паперів їхній дохід (дивіденди за акціями, відсотки по облігаціях) і номінальну вартість при погашенні боргових зобов'язань. По своїй структурі фондовий ринок являє собою складне багаторівневе утворення.

Він характеризується системою відносин купівлі-продажу різних фінансових активів або фондових цінностей. Фондовий ринок підрозділяється на первинний н вторинний. Термін "первинний ринок" ставиться до продажу первинного розміщення знову випущених цінних паперів з метою одержання фінансових ресурсів для емітента, у якості якого можуть виступати уряд, місцеві органи влади, різні підприємства, організації й т.д. У ролі покупців на цьому ринку виступають індивідуальні, інституціональні інвестори, до останнього ставляться державні установи, інвестиційні й пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст - компанії й т.д.


Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


4.Визначення номіналу, видів і кількості емітуємих акцій. Номінал акції визначається з врахуванням основних категорій майбутніх їх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на їх покупку інституціональними інвесторами , а найменьші – на придбання населенням). В процесі вивлення видів акцій (простих та привелійованих) установлюється доцільність випуску привелійованих акцій ; якщо такий випуск визнаний доцільним , то встановлюється відношення простих і привелійованих акцій . Кількість емітуємих акцій визначається виходячи з об’єму емісії та номіналу однієї акції (в процесі емісії може бути встановлено лише один варіант номіналу акції).

^ 5.Оцінка вартості залучаємого акціонерного капіталу. Згідно з принципами такої оцінки вона робиться за двома параметрам : 1 – очікуваному рівню дивідендів (він визначається виходячі з вибраного типу дівідендної політики );

2 – затрат по випуску акцій і розміщення емісії (приведеному до середньо річного розміру). Розрахункова вартість позичкового капіталу зіствляється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу і середнім рівнем ставки процента на ринку капітала. Лише після цього приймається кінцеве рішення про здійснення емісії акцій.

^ 6.Визначення ефективних норм андеррайтингу. Для того, щоб швидко й ефективно провести відкрите розміщення обсягу акцій, що емітується, необхідно визначити склад андерайтерів, узгодити з ними ціни початкового котирування акцій і розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання обсягів продажу акцій відповідно до потреб у потоку надходження фінансових засобів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.

За рахунок збільшеного власного капіталу підприємство має можливість, використовуючи незмінний коефіцієнт фінансового левериджу, відповідно збільшити обсяг позикових засобів, а отже, і підвищити рентабельність власного капіталу. Цінний папір - це відповідним чином оформлений документа ряд, що має, обов'язкових реквізитів і виражаючи майнові (боргові) відносини між сторонами, що підтверджує право ("титул") на яке-небудь майно або грошову суму.[1] Залежно від тих або інших умов, що визначають можливості реалізації цих прав, випускаються різні види цінних паперів.

Розрізняються грошові й інвестиційні (капітальні) цінні папери, що звертаються відповідно на грошовому ринку й ринку капіталів.

Грошові цінні папери - це комерційні й фінансові векселі, банківські акцепти; короткострокові комерційні папери, емітуючи підприємствами й корпораціями; короткострокові ощадні й депозитні сертифікати . Головна особливість цих паперів полягає в тому, що вони можуть одночасно виконувати н функції грошей (тобто бути кредитними грошима), і бути інструментом короткострокового інвестування капіталу з метою витягу доходу. Всі угоди, вироблені із грошовими цінними паперами, здійснюються в межах кредитно-банківської системи.

До інвестиційних цінних паперів ставляться акції, банків і промислових корпорацій, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, іпотеки (заставні під нерухомість). Економічна роль інвестиційних цінних паперів складається в створенні великих капіталів для фінансування виробництва шляхом акумуляції дрібних капіталів і заощаджень.

Інвестиційні цінні папери, у свою чергу, можуть побуту борговими або пайовими зобов'язаннями. Похідні від боргових або пайових зобов'язань, або "гібридні", фінансові інструменти є цінними паперами другого порядку й виконують в основному посередницьку роль при здійсненні угод з первинними борговими й пайовими цінними паперами.

Пайові цінні папери підтверджують право їхнього власника на частку в реальній власності.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Особливе значення в нашій країні випуск цінних паперів здобуває в умовах перекладу державних підприємств у колективну й приватну власність за допомогою приватизації. Основною формою, головним способом приватизації є акціонування. Воно розуміється двояким образом.

З одного боку, це можливість перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, тобто переходу від державної форми власності до колективно-приватного,спільного, у рамках якої власниками підприємств стають організації й особи, що здобувають акції даних підприємств.

З іншого боку, якщо підприємство доводиться викуповувати в нинішніх власників в особі вповноважених державних органів, т необхідні для цього кошти можуть бути отримані шляхом продажу акцій приватизованого підприємства.

Таким чином, приватизація державних і муніципальних підприємств здатна дати поштовх розвитку ринку цінних паперів.

Одним з видів такого «розумного» кредитування є операції з різного роду цінними паперами, суть яких полягає в тому, що при недостачі грошей, але наявності майна, під нього випускаються цінні папери, реалізовані тим, у кого гроші є в надлишку.

Знання видів цінних паперів, можливостей їхнього придбання й продажу, правил обігу, вигід і небезпек їхньої покупки сьогодні конче потрібно не тільки господарським керівникам і підприємцям, але членам трудових колективів просто людині, що бажає стати власником акції, облігації, сертифіката.

^ Види цінних паперів.

Цінні папери здатні виконувати найрізноманітніші функції керування, регулювання товарно-грошових, ринкових відносин, виступаючи в ролі коштів фінансування, кредитування, перерозподілу фінансових ресурсів, вкладень грошових нагромаджень.

Перейдемо до розгляду основних видів цінних паперів, що мають ходіння в економіці ринкового типу.

Відомі два типи цінних паперів. Це, по-перше, грошові цінні папери: акції, облігації, векселя, чеки, депозитні сертифікати, грошові контракти. Це, по-друге, товарні цінні папери: заставні, коносаменти, складські свідоцтва або варранти.

Спочатку розглянемо цiннi папери першого порядку. Їх використовують пiдприємства, державнi та мунiципальнi органи для фiнансування своєi дiяльностi.

Акцiя - це цiнний папiр без установленого строку обiгу, що засвiдчує внесення певної суми грошей в статутний фонд акцiонерного товариства, дає право на участь в управлiннi ним та на отримання частини прибутку в формi дивiдендiв, а також на участь в розподiлi майна у випадку лiквiдацiї товариства.

Цiноутворення акцiй - дуже складний процес. Вiн залежить вiд багатьох чинникiв як прогнозованого, так i не прогнозованого характеру. Для цього процесу характернi такi етапи, як:

1. Номiнальна вартiсть.

Всi акцii акцiонерного товариства повиннi мати тiльки одну номiнальну вартicть, що фiксується при реестрацii. Номiнальна вартicть практично нiяким чином не пов’язана з реальною вартicтю.

2. Балансова вартicть.

Вона вираховується як частка вiд дiлення чистої вартостi активiв акцiонерного товариства на кiлькiсть випущених i розповсюджених акцiй.

3. Курсова ( ринкова ) вартicть.

Вона зумовлюється попитом i пропозицiею на ринку цiнних паперiв.


дивіденд

Курс акції= * 100% (1.1.)

банківський відсоток


Акцii можуть бути iменними та на пред’явника, безоплатними, привiлейованими i звичайними.

Обiг iменних акцiй облiковується в книзi реєстрацiй. У нiй систематично записуються данi про час придбання кожноi такої акцiї, прiзвище власника, а також кiлькiсть акцiй на руках акцiонера.

Щодо акцiй на пред’явника, то в книзi реєструеться тiльки їхня загальна кiлькicть. В окремих краiнах Заходу акцiї на пред’явника складають до 90 % усiх акцiй.

Безплатнi акцii випускають з метою розподiлу їх серед акцiонерiв пропорцiйно кiлькостi акцiй, що їм уже належить.

Сума привiлейованих акцiй обмежена десятьма вiдсотками всього статутного фонду акцiонерного товариства. Цi папери надають iхнiм власникам майнове право на одержання дивiдендiв, а також на приоритетну участь у вiдшкодуваннi своєi долi капiталу при лiквiдацii акцiонерного товариства. Однак власник такої акції позбавлен права брати участь в управлiннi товариством.

Iснують такi види привiлейованих акцiй:

кумулятивнi, тобто такi, що дають власникам право не тiльки на поточний, а й на невиплачений ранiше дивiденд.

некумулятивнi, тобто тi, власники яких втрачають дивiденди за будь-який перiод в разi, коли рада директорiв не оголосила про їх виплату

з пайовою участю, якi дають власникам право на отримання додаткових дивiдендiв понад суму, що передбачена, якщо дивiденди на простi акцiї бiльшi

конвертованi, якi можуть обмiнюватись на обумовлену кiлькiсть простих

акцii з коригованою ставкою дивiдендiв, прибуток за якими, на вiдмiну вiд акцiй з фiксованою ставкою, змiнюється на основi аналiзу тенденцiй до пiдвищення чи пониження процентних ставок на державнi цiннi папери або на основi iнших iндикаторiв ринку фiнансових ресурсiв

вiдзивнi, тобто тi, якi акцiонерне товариство має право викупити за цiною з надбавкою до номiналу.

^ Простi акцii - це акцii, прибуток вiд яких повнiстю зумовлюється чистим доходом пiдприємства та його дивiдендною полiтикою.

Акцii “ з голубими корiнцями “- випускаються найпотужнiшими широковiдомими корпорацiями ( у США, наприклад, IBM, Dow Chemical, General Motors, Hewlett - Packard та iншi ), якi утримують лiдерство у своiх галузях , а головне, протягом всiєi своєi iсторii стабiльно виплачують дивiденди акцiонерам.

^ Прибутковими акцiями називають акцii компанiй, якi виплачують дивiденди, що перевищують середнiй рiвень. До них, як правило, належать телефоннi корпорацii, водо-, газо-, електропостачання.

^ Акцiї зростання - це акцii корпорацiй, доходи i прибутки яких вищi вiд середнього рiвня, однак виплати по дивiдендам, зазвичай, не перевищують 35%. Пояснюється така дивiдендна полiтика тим, що цi корпорацiї прагнуть у першу чергу фiнансувати науковi та iншi дослiдження, а також розширити масштаби виробництва i можливостi його збуту.

^ Циклiчнi акцiї характернi тим, що їхня цiна зростає i падає синхронно зi спадами та пiдйомами в економiцi, тобто вiдповiдно до ритмiв дiлової активностi. В основному це акцii корпорацiй базових галузей економiки - важкої промисловостi, автомобiльної, целюлозно - паперовоi.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Передусім вони не допускаються до обігу на жодну з національних бірж США. У результаті, інтерес інвесторів може виявитися трохи обмеженим, що своєю чергою може перешкоджати емітенту домогтися підвищення свого іміджу в США. Котирування акцій позабіржового ринку значно нижче котирувань акцій компаній аналогічних галузей на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE), Американській фондовій біржі (АМЕХ) і торговій системі NASDAQ. При випуску депозитарних розписок першого рівня не дозволена мобілізація капіталу для компанії-емітента.
Спонсорована програма АДР другого рівня, як і першого, випускається на акції компанії, що перебувають в обігу на вторинному ринку. Ця програма повинна підпорядковуватися більш повним положенням Комісії з цінних паперів США з реєстрації і звітності. Комісія вимагає надання різноманітних форм звітності емітента за стандартами, прийнятими у США, - US GAAP (Generally Accepted Accоunting Principles). Крім заповнення реєстраційної заявки за формою F-6 (відповідно до закону 1933 року), емітент також зобов'язаний заповнити форму 20-F (закон 1934 року). Реєстрація дозволяє емітенту котирувати свої депозитарні розписки на одній з трьох головних бірж США: на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE), Американській фондовій біржі (АМЕХ) і торговій системі NASDAQ. Спонсоровані програми другого рівня ініціюються неамериканскими компаніями з метою надати американським інвесторам доступ до їхніх акцій на території США. Як і у випадку з АДР 1-го рівня, між емітентом і одним із депозитних банків підписується депозитарна угода. Ця угода визначає обов'язки депозитарію, що звичайно містить у собі відповіді на запити інвесторів, надсилання акціонерам поштою щорічних звітів й інших важливих матеріалів, що стосуються компанії-емітента, а також зобов'язує депозитарій сповіщати запискою акціонерів.
Відповідно до деяких оцінок адаптація документів компанії для Комісії з цінних паперів США перевищує 50 тис. доларів, не включаючи витрат на залучення незалежного аудитора, юристів і фінансових консультантів, які займатимуться розміщенням АДР. Депозитарні розписки другого рівня зустрічаються досить зрідка. Це зумовлено тим, що вимоги комісії до їхньої реєстрації незначно відрізняються від вимог до реєстрації програм АДР третього рівня. Витрати для їхнього випуску також практично однакові, проте програми АДР-3 мають значні переваги. Тому, як правило, при "підвищенні" рівня програми компанії з АДР першого рівня відразу переходять на АДР-3, минаючи другий рівень.

Переваги АДР програми 2-го рівня:
а) Більша принадність для американських інвесторів, ніж у програмі 1-го рівня, оскільки АДР цілком зареєстровані в SЕС і котируються на головних біржах США.
б) Підвищується ліквідність цих цінних паперів, а також їхня ринкова вартість.
Вади АДР програми 2-го рівня:
а) Жорсткіші вимоги Комісії з цінних паперів США з надання звітності відповідно до US GAAP припускають повнішу відкритість компанії, ніж у європейських країнах і Японії.
б) Правила Комісії з цінних паперів США не дозволяють публічної емісії АДР цього рівня.
в) Можливість прямого залучення капіталу для компанії-емітента (первинне розміщення) відсутня.
г) Значні витрати на створення і підтримку програми.
Спонсоровані АДР третього рівня схожі з АДР другого рівня в тому, що емітент, який ініціює програму, має справу лише з одним депозитним банком, реєструє свої цінні папери на одній з головних бірж США і заповнює для Комісії з цінних паперів реєстраційні заявки за формами F-6 і 20-F за законом 1934 року з повною відповідністю фінансової звітності емітента. Основна різниця полягає в тому, що програма цього рівня дозволяє емітенту мобілізувати капітал через публічну емісію АДР (випуск депозитарних розписок на акції первинного розміщення) на території США, і для цього компанія зобов'язана подати до комісії форму F-1, відповідно до закону 1933 року. Також періодично необхідно надавати до комісії форми 6-К. Здійснюючи цю програму випуску АДР третього рівня, компанія отримує прямі інвестиції у твердій валюті, тоді як перші два рівні такої можливості не мають і лише побічно впливають на вторинний ринок своїх акцій. ДР третього рівня на практиці часто називають "публічно розміщуваними" (Public offering) депозитарними розписками. Жодних обмежень на їхню купівлю немає, їх можуть купувати будь-які зацікавлені інвестори.Випуск АДР третього рівня фактично передбачає додаткову емісію акцій, яка здійснюється спеціально для забезпечення технології АДР. У програмах ДР третього рівня, як і в інших спонсорованих проектах, депозитна угода складається після їхньої реєстрації в Комісії з цінних паперів США. Процес пропозиції інвесторам ДР третього рівня відповідно до закону 1933 р. (Розділ 5) поділяється на три стадії. Перша з них - це "період затишку" (quiet period). Він триває з моменту прийняття остаточного рішення про проведення проекту до затвердження Реєстраційної заяви в комісії. Під час цього періоду не припускається пропонування або продаж цінних паперів, з якими здійснюється цей проект. Також Комісія з цінних паперів США вводить обмеження на поширення інформації про програми ДР, метою яких є запобігання стимуляції публічного інтересу щодо таких цінних паперів. Інформація про емітента може містити тільки його назву. Також потрібно зазначити повну назву цінних паперів, задіяних у проекті ДР, основні умови їх випуску та обігу, їх приблизну кількість, а також мету проекту ДР.

При такій емісії виявляється позитивний вплив іміджу компанії, сформованого при участі в програмах АДР першого та другого рівнів, оскільки розміщення нових акцій здійснюватиметься за більш високою емісійною ціною, що означає для емітента більш високий емісійний прибуток. Проте використання АДР третього рівня накладає на емітента додаткові обов'язки, зважаючи на більш жорстку регламентацію умов їх випуску.

Зокрема:

• акції емітента повинні мати хорошу репутацію та бути добре відомими на цьому ринку;

• комісія з цінних паперів та біржі США (Security Exchanges Commission - SEC) встановлює для цих фірм більш жорсткі вимоги щодо фінансової звітності, яка повинна подаватися відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (GAAP);

• загальна капіталізація публічно розміщених АДР не може становити величину меншу, ніж $500 тис. Крім АДР, на світовому фондовому ринку за подібними технологіями емітуються європейські депозитарні розписки (ЄДР), глобальні депозитарні розписки (ГДР) тощо. Поки що емісію АДР здійснили лише декілька вітчизняних емітентів. Основною перешкодою є високі якісні вимоги, нормативи величини статутного капіталу, кількості акціонерів, загальної кількості акцій в обігу, ступені «розпорошеності» капіталу, які встановлюють субандеррайтери з країн із розвинутими ринковими економічними системами. Проте застосування АДР дозволить вітчизняним підприємствам не лише набути необхідний обсяг інвестування, але і самостійно визначати власну стратегію на ринку, оскільки емісія депозитарних розписок призводить до значної «розпорошеності» капіталу серед фінансових інвесторів, котрі, дбаючи насамперед профінансові результати, не збираються встановлювати корпоративний контроль.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

До найвідоміших серед банків, які спеціалізуються на випуску ADR, належать Bank of New York, Citibank, Bankers Trust J. P. Morgan. Bank of New York - найбільший банк-депозитарій у світі. На нього припадає 65% усіх здійснюваних програм з випуску ADR. Частка Bank of New York на ринку російських депозитарних розписок - 100%. Недивно, що саме цей банк першим почав здійснювати програми випуску ADR на українському ринку. "Нині Bank of New York працює з 8 українськими компаніями за програмами випуску американських депозитарних розписок першого рівня (ADR)" представник банку Тетяна Голубенко-Серан. За її словами, усі здійснювані програми не передбачають залучення капіталу і забезпечуватимуться за рахунок скуповування раніше випущених акцій на вторинному ринку. Як сказала пані Голубенко-Серан, Bank of New York як банк-депозитарій підписав договори з трьома українськими банками-хранителями: ING Barings, Приватбанком і Першим українським міжнародним банком. Проте перші вісім програм здійснюватимуться за участю саме ING Barings. Перші GDR 1-го рівня - на акції "Центренерго" - були випущені на ринок на початку червня відповідно до правила S. 16 липня за ними були випущені GDR за правилом S "Укрнафта". Водночас у SEC уже продані документи за програмами випуску ADR 1-го рівня на акції Нижньодніпровського трубопрокатного заводу і "Укрнафти". Як правило, їх розгляд триває майже чотири тижні. Для першого претендента з України цей строк може затягнутися, зате наступні програми реєструватимуться значно швидше. Крім цих трьох підприємств, про випуск ADR 1-го рівня на свої акції за участю Bank of New York заявляли концерн "Стирол", "Азовсталь", "Дніпроенерго", "Західенерго", "Запоріжтрансформатор" (інформацію про роботу над проектом випуску ADR цього емітента Тетяна Голубенко-Серан не підтвердила). GDR випущені на акції дрібнішого емітента - АСК "Укррічфлот". Проте навряд чи швидко зростатиме число українських ADR. Як сказала пані Голубенко-Серан, для Bank of New York та інвесторів становлять інтерес підприємства, free float яких (вартість акцій, які вільно обертаються на ринку, - без держчастки) становить принаймні $20 млн. []

Розглядаючи галузеву структуру ринку депозитарних розписок у світі, можна зробити висновок, що найбільшу частку серед емітентів займають компанії фінансового сектора: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії. Далі йдуть телекомунікаційні, технологічні та нафтовидобувні компанії.

Підсумовуючи, можна впевнено сказати, що депозитарні розписки дійсно є одним із інноваційних інструментів на світовому фондовому ринку, через використання якого зникають кордони між фондовими ринками різних країн, зближуються інвестори та емітенти у досягненні загальної мети — примноження наявного капіталу.


3.2. Єврооблігації

Єврооблігація – це цінний папір на пред’явника , номінований у іноземній валюті , що засвідчує зобов’язання емітента облігації (позичальника ) перед кредитором (хто купив облігацію) у розмірі номінальної вартості облігації і доходу у формі фіксованого , або плаваючого відсотка після закінчення певного строку . Єврооблігація – це цінний папір, що засвідчує право на отримання її номінальної вартості у встановлений строк від емітента, що її випустив. Одночасно власник облігації отримує відсотки від номінальної вартості облігації. Єврооблігації можуть випускатися державами , державними органами влади, підприємницькими структурами. На відміну від інших облігацій, виплата доходу у вигляді відсоткам по єврооблігаціям здійснюється по купонам. Купон – відривний на якому вказані данні про найменування і порядковий номер купона, серію і номер облігації, номінальну вартість купона та строк погашення. Вырезано.

^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

На третьому етапі відбувається розміщення випуску і проведення розрахунків між учасниками операції. Процедурі розміщення передує «road-show», під час якого емітент проводить серію презентацій в декількох світових фінансових центрах, щоб скласти у інвесторів сприятливе уявлення про себе і про цінні папери , що випускаються. У «road-show» звичайно беруть участь керівні посадові особи емітента, які представляють коротке інформаційне повідомлення і відповідають на питання інвесторів. У рамках «road-show» проводяться конфіденційні переговори з великими потенційними інвесторами.

У результаті встановлюється залежність між можливим обсягом розміщення і рівнем прибутковості облігацій. На початковому етапі прибутковість визначається у вигляді середа, тобто величини перевищення прибутковості єврооблігацій над поточною прибутковістю державних цінних паперів у даній валюті , термін обігу яких подібний з терміном обігу єврооблігацій (базового активу , або bencmark ).

Виходячи з оголошеного середа формується ставка купона, складається портфель заявок і остаточно визначається обсяг випуску, а також формально запрошуються учасники емісійного синдикату. Цей процес займає деякий час, протягом якого прибутковість базового активу під дією ринкових чинників може змінитися. Щоб зберегти оголошений серед, облігації продаються по ціні трохи вище , або трохи нижче за номінал в залежності від того, збільшилась чи зменшилась прибутковість базового активу.

Розповсюджуються єврооблігації через європейські клірингові системи Euroclear та CEDEL, а при наявності американського траншу Depository Trust Company

Після остаточного визначення всіх параметрів випуску підписується остаточний проспект емісії, угода про підписку, глобальні сертифікати облігацій та інші документи. День підписання документів вважається днем закриттся операції. Протягом одного – двох тижнів після закриття операції топ-менеджера проводять розрахунок сум, призначених на виплату комісій і компенсацій, а кошти , що залишились перераховуються на рахунок емітента.

Законодавство багатьох європейськіх країн накладає ряд обмежень на випуск облігацій своїм вітчизняним емітентам (обсяг емісії , або не повинен перевищувати величину власного капіталу , або гарантії третіх осіб).

Тому емітенти були вимушені шукати шляхи вирішення проблем. При корпоративних випусках цінних паперів використовується спеціально засновані за кордоном дочірні компанії. У цьому випадку формальним емітентом виступає дочірня компанія, що залучає кошти під гарантію свого засновника. Вилучені від емісії кошти передаються засновнику у вигляді кредиту, умови якого аналогічні умовам випуску єврооблігацій.

Таким чином з точки зору законодавства різних країн засновник дочірньої компанії отримує довгостроковий кредит від нерезидента, що дозволяє уникнути реєстрацію цінних парерів. У додатку Б приводиться схема взаємодії всіх учасників програми випуску єврооблігацій черз дочірню компанію.

Наведена схема випуску єврооблігацій також можуть використовувати країнські підприємства при виході на міжнародний ринок. Вона дозволяє не порушуючи законодавства України , значно знизити затрати по обслуговуванню облігаційних випусків і залучати кошти в необхідних розмірах, тому що формальним емітентом буде виступати дочірня компанія.

Світова практика показує, що економічно ефективні єврооблігації випуски не менше 50 млн. долл. США.


2 Аналіз емісійної політики підприємства


2.1 Характеристика діяльності підприємства і його емісійної політики


Київський завод безалкогольних напоїв ВАТ “Росинка” - 45 років на ринку безалкогольних напоїв і представляє більше 50 найменувань безалкогольної, слабоалкогольної продукції, мінеральних вод і напоїв. Торговельна марка “Росинка” на сьогодні є лідером по виробництву смачних, якісних, корисних і натуральних напоїв, працює за принципом: “Якість для всіх! Смак для кожного!”. Новітні технології, вишукані рецепти плюс унікальна, природна вода із джерела Юрського геологічного обрію добувається із глибини 315м., що береться за основу у виробництві, роблять всі напої надзвичайно смачними, м'якими й, безумовно, корисними для організму.

Продукція торговельної марки “Росинка” популярна в Україні, неї знають і цінують за кордоном. Напої “Росинки” із задоволенням п'ють у США, Ізраїлеві, Німеччині, Греції, Канаді, Росії, Білорусі, Казахстані, Азербайджані, Молдові й інших країнах миру. Відлік своєї біографії “Росинка” веде з 1960 року. І за цей час одержала понад 100 головні призи, Золотих медалей і Гран-прі за високу якість продукції на виставках, дегустаційних конкурсах, як в Україні, так і за кордоном. Генеральний директор Володимир Ерошенко - лауреат Міжнародного конкурсу «Людина року, 2003», нагороджений високою державною відмінністю «Заслужений працівник промисловості України», 2004 р.

Продукція ТМ “Росинка” визнана споживачами й високими рейтингами. Завод постійно розширює асортименти, розробляє нові рецепти напоїв, удосконалить дизайн етикеток і форми пляшок, підсилює захист своєї продукції від підробок. Вся продукція, що випускається заводом, сертифікована. Затверджено схеми мікробіологічного контролю, виробничий процес завірений атестатом. “Росинка” одержала сертифікат якості на Міжнародну систему керування якістю ІSО 9001-2001, Європейська якість - 2006, що означає постійний контроль за якістю продукції. Виробнича лабораторія забезпечена самими необхідними приладами для контролю сировини, допоміжних матеріалів, компонентів і готової продукції. Тому, купуючи напої ТМ “Росинка”, споживач спокійний і впевнений у гарантованій якості й відмінному смаку. ТМ “Росинка” намагається максимально врахувати побажання споживачів щодо смакових захоплень, тільки б кожний споживач знайшов свій напій і залишився задоволений. Фахівці заводу не зупиняються на досягнутому, перебувають у постійному творчому пошуку, підвищують свій професійний рівень, із честю підтримують добре ім'я - “Росинка”.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Аналіз динаміки й структури нематеріальних активів можна провести по даним балансу підприємства й додатка до нього (таблиця 2.8).


Таблиця 2.8 Аналіз обсягу, динаміки й структури нематеріальних активів (тис. грн.)


Вид нематеріальних активів

 

 

Сума, тис. грн.

Структура, %

на

початок періоду

на кінець періоду

зміна

на початок періоду

на кінець періоду

зміна

Патенти, ліцензії, товарні знаки

1875

2184

309

75,00%

78,00%

3,00%

Організаційні видатки

575

574

-1

23,00%

20,50%

-2,50%

Ділова репутація організації

50

42

-8

2,00%

1,50%

-0,50%

Разом

2500

2800

300

100,00%

100,00%

-

 

З таблиці 2.8 треба, що основну частку в структурі нематеріальних активів займають інтелектуальні продукти (патенти, авторські права, програми для ЕОМ), причому за звітний період їхня абсолютна величина й відносна частка в загальній сумі трохи збільшилися. Це свідчить про підвищення ділової активності підприємства.

Особливо ретельно необхідно проаналізувати зміни складу й динаміки оборотних активів як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких у значній мірі залежить фінансовий стан підприємства. При цьому варто мати на увазі, що стабільність структури оборотного капіталу свідчить про стійкий, добре налагодженому процесіі виробництва й збуту продукції й, навпаки, істотні структурні зміни - ознака нестабільної роботи підприємства.


Таблиця 2.9 Аналіз динаміки й складу оборотних активів (тис. грн.)


Вид коштів



Наявність коштів, тис. грн.

Структура коштів,%

на початок

періоду

на кінець

періоду

зміна

на початок періоду

на кінець періоду

зміна

Запаси

23947

28 847

4 900

65,01%

91,26%

26,25%

У тому числі: сировина й матеріали

8613

10498

1 885

23,38%

33,21%

9,83%

незавершене виробництво

3252

3910

658

8,83%

12,37%

3,54%

готова продукція

7470

7961

491

20,28%

25,19%

4,91%

видатки майбутніх періодів

0

6

6

0,00%

0,02%

0,02%

Податки по придбаних цінностях

3

310

307

0,01%

0,98%

0,97%

Дебіторська

заборгованість

11053

1666

-9 387

30,01%

5,27%

-24,74%

У тому числі забезпечена

векселями

1436,89

299,88

-1 137

3,90%

0,95%

-2,95%

Короткострокові фінансові вкладення

693

0

-693

1,88%

0,00%

-1,88%

Кошти

1129

781

-348

3,07%

2,47%

-0,59%

Разом

36 835

31 610

-5 225

100,00%

100,00%

-

 

Як видно з таблиці 2.9, найбільша питома вага в оборотних активах мають запаси: на початок року - 65,91%, на кінець - 91,26% оборотних активів. Однак у складі запасів трохи збільшилася частка готової продукції у зв'язку із труднощами збуту. Під кінець року знизилася також частка дебіторської заборгованості, що свідчить про поліпшення фінансової ситуації на підприємстві.


2.3 Аналіз ефективності використовування капіталу


Ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми капіталу.

Залежно від того, із чиїх позицій оцінюється діяльність підприємства, існують різні підходи до розрахунку показників рентабельності капіталу.

З позиції всіх зацікавлених осіб (держави, власників і кредиторів) загальна оцінка ефективності використання сукупних ресурсів провадиться на підставі показника рентабельності сукупного капіталу, що визначають відношенням загальної суми прибутку до виплати податків і відсотків до середньої суми сукупних активів підприємства за звітний період:


Рзк = П/Акт*100, (2.2)

Де П - загальна сума прибутку;

Акт - активи.


Даний показник рентабельності показує, скільки прибутку заробляє підприємство на гривню сукупного капіталу, вкладеного в його активи. Він характеризує прибутковість всіх активів, довірених керівництву, незалежно від джерела їхнього формування.

З позиції власників і кредиторів визначають рентабельність капіталу відношенням чистого прибутку й відсотків за кредити з урахуванням податкового коректора до середньої суми сукупних активів за звітний період:


ROA = Рзк *( 1-KH), (2.3)

де KH – податковий коректор.


З позиції власників підприємства визначають рентабельність власного капіталу як відношення чистого прибутку (НП) до середньої суми вл