Реферат: Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений

СЕКЦІЯ 1

ТОВАРОЗНАВСТВО ТА РИНОК НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ


ТЕПЛОАККУМУЛИРУЮЩИЕ МАТЕРИАЛЫ НА ОСНОВЕ ФАЗОВЫХ ПРЕВРАЩЕНИЙ


В.Д. Александров, д.х.н., профессор

Д. П. Лойко*, профессор

В.А. Постников, к.х.н., доцент

С.А. Фролова, к.х.н., доцент

О.В. Соболь, к.х.н., доцент

А.Ю. Соболев, ассистент

В.В. Остапенко, аспирант

Донбасская национальная академия строительства и архитектуры, г. Макеевка

*Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени  Михаила  Туган-Барановского, г. Донецк


Об эффективности использования теплоты фазового превращения кристаллогидратов свидетельствуют различные литературные сведения и изобретения. Так был разработан теплоаккумулирующий материал (ТАМ), позволяющий повысить теплоаккумулирующую способность и обеспечить автономное регулирование теплового режима здания. Стеновая панель здания включает наружную стенку, выполненную из светопрозрачного материала и заполненную глауберовой солью, которая выполняет роль защитного экрана, становясь то прозрачной для солнечных лучей при плавлении, то непрозрачной, и уменьшает теплопотери при кристаллизации.

ТАМ применяют и в электроаккумулирующих устройствах для отопительных систем, которые накапливают тепло ночью – в периоды сниженного тарифа на электроэнергию. Теплоаккумулирующие материалы используют в системах охлаждения радиоэлектронной аппаратуры в условиях периодической нагрузки. ТАМ применяют также для создания различных термостатирующих устройств, сосудов и устройств для сохранения пищи и жидкостей в горячем и холодном состояниях, в различных областях, где требуется аккумулирование тепловой энергии. Т.о., фазопереходные ТАМ плавящиеся в области от -20+60°С интересны для применения в системах отопления и охлаждения с использованием солнечной энергии, тепловых насосов и т.д.

Высокая плотность гидратов органических солей открывает возможность создания компактных изотермических аккумуляторов тепла. Проведенные в последнее время исследования позволяют надеяться на успешное решение таких проблем применения гидратов, как переохлаждение, устойчивость к многократному термоциклированию (1000 циклов и более) при сохранении высокой теплоаккумулирующей способности.

Для использования в качестве ТАМ к кристаллогидратам и их солям предъявляют следующие требования: соль должна быть доступна в больших количествах; соль должна быть сравнительно дешевой; фазовый переход кристаллогидрата должен обладать эффектом скрытой теплоты, т.е. соль при плавлении должна накапливать большое количество тепла; кристаллогидрат должен иметь незначительное переохлаждение при кристаллизации; кристаллогидрат должен обладать хорошей воспроизводимостью свойств на протяжении большого числа фазопереходных циклов без серьезного ухудшения эффекта скрытой теплоты; фазовый переход должен происходить вблизи реальной температуры плавления кристаллогидрата; приготовление кристаллогидрата для применения должно быть сравнительно простым; соль должна быть безвредной (нетоксичной, невоспламеняющейся, негорючей, некорродирующей); способ упаковки соли или ее кристаллогидрата в контейнер и материал контейнера должны обеспечивать наилучшие условия передачи тепла к соли и от нее.

На кафедре «Физики и физического материаловедения» нашей академии проводятся научные исследования синтеза кристаллогидратов тиосульфата, сульфата, сульфита, ацетата натрия, из собственной кристаллизационной воды и водных растворов, парафина и других соединений. Получены новые результаты, позволившие установить устойчивые параметры экзо- и эндотермических эффектов, области метастабильности переохлажденных растворов, зависимости параметров кристаллизации от термической предыстории растворов и других факторов. Планируется расширение класса изучаемых веществ и построение диаграмм состояния двойных и тройных кристаллогидратов, как надежный источник для создания ТАМ. Немаловажное значение для разработчиков ТАМ является изучение не только переохлаждений относительно линии ликвидус, но и относительно линии солидус, учет экзо – и эндотермических эффектов полиморфных превращений, эффектов гидратации и дегидратации и перехода от одного кристаллогидрата к другому одной и той же соли.

Для изучения особенностей поведения ТАМ в процессе плавления и кристаллизации в условиях, приближенным к реальным, а также определения оптимальных режимов эксплуатации предложена и реализована схема экспериментальной тепловой установки с теплоаккумулятором (рис.1).

а



б

Рисунок 1 - Экспериментальная тепловая установка с теплоаккумулятором: а – принципиальная схема, б – внешний вид

Разработки кафедры «Физики и физического материаловедения» ДонНАСА находят широкое применение в различных областях народного хозяйства и дают значительный экономический эффект.


^ ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЦТВА І СПОЖИВАННЯ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЧИЩЕННЯ В УКРАЇНІ


О.М.Алексєєнко, магістр

Д.П. Лойко, к.т.н, професор

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановького, м. Донецьк


 Засоби для чищення – це вироби, які призначені для усунення бруду з різних поверхонь. Розвиток хімічної промисловості в Україні сприяє утворенню нових виробничих підприємств, які використовують новітні технології, якісні сировинні та пакувальні матеріали. Це дало можливість повністю оновити асортимент продукції, що виготовляється в Україні, задовольнити попит споживачів, розширювати економічні стосунки з іншими країнами. Вироби, які відповідають сучасним вимогам, обов’язково знайдуть  своїх  споживачів. Тож  проблема дослідження та контролю якості продукції вітчизняних та закордонних виробників є досить актуальною.

Рівень виробництва та споживання засобів для чищення залежить від низки факторів таких як економічні (частина національного доходу на душу населення), демографічні (кількість і густість населення, середня кількість членів сім’ї), соціально-побутові (житлових умов, домашнього обладнання побутовою технікою), кліматичниі та національно-традиційні умови. Саме ці фактори визначають рівень споживання засобів для чищення в Україні.

У теперішній час в Україні функціонує понад двадцяти великих хімічних підприємств, які добре відомі споживачам своєю продукцією. Це такі підприємства як: Вінницьке ВО “Хімпром”, Слов’янське ВО “Хімпром”, Первомайське ВО “Хімпром”, Ужгородське АТ “Софора”, Кримський содовий завод, АТ “Заря” м. Київ, Конотопський завод “Райдуга”, Сєверодонецьке АТ “АЗОТ”, Донецький хімзавод, Горлівський хімзавод, Сімферопольський завод побутової хімії та інші. Серед відносно молодих підприємств України, які виготовляють у широкому асортименті товари побутової хімії є приватне підприємство Торгова фірма “ЮСІ-ВRIZ”  Харків. Саме продукція цього підприємства у широкому асортименті реалізується на полицях торговельних підприємств м. Харкова та інших областей України.

Усіпопулярні чистячі засоби для сантехніки, плит, вікон  створені на  підставі сполук хлору, фенолу, крезоліну та фосфатів. Більш того, регулярний  контакт зпарами хлору можепровокувати виникнення захворювань серцево -судинної системи, гіпертонію, атеросклероз, анемію,  атакож проблеми з волоссям і навіть підвищує ризик захворювання раком.

У теперішній час альтернативою використання замість хлору-фенолу, крезоліну та фосфатів є: бура, кавова гуща, розрізана сира картоплина, порошок гірчиці, біла глина.

Головною проблемою виробництва і споживання чистячих засобів є «Фосфатна проблема». Антропогенне  і техногенне навантаження  на навколишнє природне середовище в Україні набагато вище, ніж у странах ЄС. Це пов’язано з тим що в Україні практично уся продукція складається з сполук хлору, фосфатів, фенолу та інших отруйних речовин. За данними ЮНЕСКО Україна займає серед 122 країн світу 95 місце по забрудненню навколишнього середовища.

На сьогоднішній день на ринку України представлено достатньо велику кількість різних торгових марок чистячи засобів.

Вчені прийшли до висновку, що кращим універсальним засобом, зарекомендував себе Domestos. Він не викликає алергії, а також не завдає шкоди здоров'ю тих, хто його використовує.

«Експертиза коштів ТМ «Доместос», підтвердила їх абсолютну безпечність для людини і унікальну ефективність у боротьбі з хвороботворними мікробами, бактеріями, небезпечними грибами і навіть спорами. Протягом декількох місяців проводили експеримент в дитячих садах, в сім'ях, де є маленькі діти. І виявилося, що там, де проводиться регулярне прибирання та дезінфекція приміщень за допомогою «Доместос» - малюки хворіють у 2-3 рази рідше!».

Таким чином, після проведення деяких експертних оцінок головною проблемою виробництва та споживання чистячих засобів є отруйні речовини. Рішення цієї проблеми полягає в тому, що підприємства повинні при виробництві чистячих засобів використовувати якісну сировину.


^ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СТАТИСТИЧЕСКИХ ИНСТРУМЕНТОВ ДЛЯ ОБРАБОТКИ РЕЗУЛЬТАТОВ ИССЛЕДОВАНИЯ ГигроскопичностИ ОБОЕВ


Н.А. Андруконис,

Т.А. Заяц

Белорусский торгово-экономический университет потребительской кооперации, г. Гомель


Несмотря на разнообразие отделочных материалов, предлагаемых современным рынком, не сдает своих позиций такой их вид как обои. Для потребителей они привлекательны по многим позициям: разнообразнейшие колористическое оформление и тематика рисунка; способность имитировать поверхности с разной фактурой и текстурой; возможность выбора покупателем материала с определенной устойчивостью к сухому и влажному воздействию; отсутствие сложностей при транспортировании и применении; широкий ценовой диапазон этого отделочного материала и др.

Современные обои характеризуются заметной разницей в их свойствах. Это, в свою очередь, определяет особенности их использования в различных эксплуатационных условиях. Однако, на сегодняшний день, свойства и показатели качества многих разновидностей обоев исследованы недостаточно, в частности, гигроскопичность.

В настоящем сообщении приведены результаты определения гигроско-пичности виниловых обоев при различной влажности воздуха и показана возможность применения одного из статистических инструментов для обработки данных эксперимента.

Экспериментальным образцом служили виниловые обои производства ОАО «Гомельобои» (Беларусь), имеющие маркировку «обои виниловые марки М2», устойчивые к влажной обработке. Они представляют собой однослойное бумажное полотно, изготовленное из целлюлозных волокон, с ПВХ-слоем на его верхней стороне. Для определения гигроскопичности адаптировали методику, стандартизированную для текстильных материалов. Условия с определенным уровнем влажности моделировали в лабораторных условиях Белорусского торгово-экономического университета потребительской кооперации в эксикаторах, регулируя его требуемой концентрацией серной кислоты. Гигроскопичность образцов определяли при четырех уровнях влажности: 70%, 80%, 90% и 100%.

Результаты определения гигроскопичности экспериментальных образцов при указанных уровнях влажности, представленные на рис. 1, подтверждают предположение о влиянии последней на изучаемый показатель. Несмотря на небольшую разницу в значениях гигроскопичности для этой разновидности обоев, прослеживается прямая линейная зависимость между этими показателями. Для установления формы выявленной зависимости построили регрессионную модель с использованием инструмента «Регрессия» из Пакета анализа программы Microsoft Excel.




Рисунок 1 – Зависимость гигроскопичности экспериментальных образцов обоев от уровня влажности

На рис. 2 показано, в каком виде данный инструмент выводит результаты регрессионного анализа: представлены коэффициенты регрессии и статистические характеристики, оценивающие достоверность этих коэффициентов и точность регрессионной модели.


^ Регрессионная статистика










Множественный R

0,991591723










R-квадрат

0,983254146










Нормированный R-квадрат

0,974881219










Стандартная ошибка

0,055836547










^ Дисперсионный анализ













df

MS

F

Значимость F

Регрессия

1

0,3661218

117,4325469

0,008408277

Остаток

2

0,00311772







Итого

3




























Коэффициенты

t-статистика

P-Значение

Нижние 95%

Y-пересечение

1,5624

7,29818736

0,018261861

0,641285716

влажность

0,02706

10,83662987

0,008408277

0,016315905


Рисунок 2 – Результаты регрессионного анализа, проведенного при помощи инструмента Регрессия из Пакета анализа программы Microsoft Excel


Получаем следующее уравнение регрессии:


, (1)

где – зависимая переменная (гигроскопичность);

– факторная переменная (влажность воздуха).


Точность представленной регрессионной модели подтверждается параметрами «множественный R» и «R-квадрат», значения которых соответственно равны 0,99 и 0,98 (рис. 2). Показанные на рис. 2 значения характеристик «F» и «значимость F» говорят о достоверности указанных коэффициентов, а «t-статистика» и «P-значение» – о достоверности каждого из коэффициентов регрессии.


^ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ ШЛЯХОМ ПЕРЕРОБКИ ПОЛІМЕРНИХ ВІДХОДІВ


В.М. Ардатьєв, старший викладач

В.І. Рибаченко, д.х.н., професор

Донецький національний університет економікі і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

Б. Ленска, професор

Університет імені Адама Міцкевича, м. Познань


Збільшення обсягу виробництва та споживання пластмас супроводжується накопиченням виробів, яка вже не використовуються, у вигляді промислових відходів, що призводить до значного погіршення стану навколишнього середовища. Більшість пластмасових відходів при цьому припадає на харчову упаковку. У загальному об’ємі полімерних відходів основна питома вага припадає на поліетилентерефталат (ПЕТФ) – 25 %, на поліетилен низького тиску (ПЕНТ) та поліетилен високого тиску (ПЕВТ) – по 15 %, поліпропілен (ПП) – 13 %, полістирол (ПС) – 6 %, полівінілхлорид (ПВХ) – 5 % та інші полімерні матеріали – 21%. Однак, наразі лише 10 % відходів полімерних матеріалів від загального їх обсягу повторно переробляються, а ті полімерні відходи, що залишаються у багатьох країнах компостуються на спеціальних полігонах. Але оскільки вони не розкладаються протягом тривалого часу стрімко збільшується кількість земельних ділянок для їх складування. Необхідність утилізації відходів є однією із найбільш гострих проблем великих мегаполісів та міст Європи, включаючи і такі міста України як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одесу та Львів.

Із екологічних проблем у світі полімерних матеріалів можна виділити ряд закономірностей:

не зважаючи на обмеженість світових запасів нафти і газу та збільшення ринкової ціни на цю природну сировину, темпи та обсяги виробництва полімерних матеріалів стрімко зростають. Полімерні матеріали витісняють металеві вироби та конструкції у виробництві автомобілів, літаків, будівництві річкових та морських суден, а також у житловому будівництві;

виробництво, використання та обмін полімерних матеріалів із навколишнім середовищем досягли таких розмірів, що потребують цілеспрямованих і затратних робіт на державному рівні для запобігання забруднення довкілля хімічно стійкими полімерними матеріалами;

в Україні дефіцит природної хімічної сировини (нафта, газ) перетворив полімерні відходи у економічно привабливу, перспективну вторинну сировину, що різко інтенсифікувало роботи по створенню ефективних технологій переробки полімерних відходів.

Джерела утворення пластикових відходів

На сьогоднішній день виділяють як мінімум три джерела освіти пластикових відходів, залежно від яких розрізняються і області їх застосування:

1. Відходи синтезу полімерів (низькомолекулярні фракції полімерів, відходи у вигляді зливків-виливаючи, відходи чищення апаратів та ін.) Такі відходи в основному використовують для виробництва виробів з невисоким рівнем вимог до властивостей матеріалу або для спеціальних цілей.

2. Відходи переробки полімерних матеріалів у вироби (браковані вироби, злитки з сумішей полімерів, що утворюються при чищенні апаратів). Браковані вироби й літники після подрібнення, як правило, використовують як добавку до основного матеріалу для тих же виробів.

3. Відходи споживання (упаковка, предмети домашнього побуту, деталі машин, приладів та ін.) Такі відходи можна використовувати тільки після сортування та відповідної обробки.

Вторинна сировина з пластикових відходів можна використовувати для виготовлення різних видів продукції в залежності від початкового матеріалу.

Найчастіше перероблені пластикові відходи використовують в тих же галузях, де і первинні матеріали.

У процесі переробки багато пластикові матеріали втрачають первинні властивості, що скорочує сферу їх застосування. В даний час практично не існує продукції на 100% виготовленої з переробленого пластику: при виробництві вторинна сировина, як правило, додається в первинну.

Останнім часом усе більш широке використання знаходять методи термічної переробки відходів полімерів, які є економічно ефективними і екологічно безпечними й дозволяють отримувати продукти термодеструкції з широким спектром дії, що мають, господарське значення. Всі відомі технології, призначені для переробки вугілля, можуть бути успішно застосовано для конверсії вуглецевмісних і полімерних матеріалів різної природи. При цьому ефективність процесу переробки, в першу чергу, визначатиметься структурою і складом органічного матеріалу. Можливо проводити термічну конверсію полімерів в синтетичний газ. Для підвищення виходу рідких вуглеводнів необхідно вводити в процес конверсії додаткову кількість водню або проводити утилізацію полімерів із смолами вугілля з метою здобуття додаткового кількість рідких і газоподібних продуктів і твердого залишку. Як вихідний матеріал можна використовувати добавки фенолформальдегідної смоли і полістиролу. Інший шлях використовувати відходи полімерів як вихідний матеріал для отримання газу і смолястих продуктів, а твердий карбонізований залишок після проведення термодеструкції, використовувати як вихідну сировина для отримання активного вугілля (АВ) з добре розвиненою системою пор. Передбачається утилізувати полімерну тару або упаковку з поліетилентерефталату (ПЕТФ), які не піддаються вторинному використанню, шляхом включення їх в процес термохімічної карбонізації-активації для здобуття високопористого адсорбційного матеріалу. Створені хороші передумови для здійснення комплексної переробки ТПВ на основі термічної деструкції і синтезу органічної речовини в термолізних печах при температурах до 1200-1300 °С із здобуттям хімічних продуктів і енергоносіїв або використовувати високотемпературний піроліз (до 1800 °С) для переробки ТПВ в синтетичний газ, що містить більше ніж 50 % оксиду вуглецю і водню.

Сумісна переробка бурого вугілля та ПЕТФ дає можливість отримувати нову синтетичну сировину для подальшої переробки (смоли, гази), яка може бути вторинно використана у хімічній промисловості.


^ АНАЛІЗ РИНКУ ФОТОКАМЕР В УКРАЇНІ


В.О. Артанов,

О.А. Лихолат, д.б.н., доцент

О.В. Вишнікіна, к.х.н.

Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ


Ринок України пропонує споживачеві досить великий асортимент товарів культурно-побутового призначення. Це, перш за все, фотоапарати, фотокамери, об’єктиви, штативи тощо. Цифрова камера, або цифровий апарат — пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фотознімків або виконує обидві функції, в якому  світлочутливим матеріалом є матриця або кілька матриць, що складаються з окремих пікселів, сигнал з яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті в цифровому вигляді. Це найпоширеніший пристрій при створенні цифрових фотознімків. Цифрові фотокамери можна поділити на декілька класів: фотокамери із вбудованою оптикою та без неї. На жаль, в Україні відсутні виробництва подібних товарів. Тому всі камери є імпортованими. Аналіз ринку за 2010-2012 рік довів, що основними імпортерами подібних товарів є Китай, Японія, Сполучені Штати Америки.Таким чином, до нашої країни за два роки надійшло товару на суму 1080 тис доларів США. При чому 50-60% імпорту надійшло з Китаю.

Однією з основних споживчих властивостей фотокамер є їх надійність. Згідно статистичних даних, що базуються на аналізі компанії SquareTrade, реєструєтьсявідмов більш ніж 60,000 нових цифрових фотокамер протягом перших трьох років їх експлуатації: 5,9% користувачів камер повідомили про пошкодження в перший рік використання і 10,7 % наприкінці другого року. З них у 60 % випадківвихід з ладу окремої складової фотокамери, 40 % -непередбачені обставини. Доведено, що 3,4% камер зламались у перший рік і ще 3,2% - на другий рік використання. Необхідно відмітити рівень дефектів за причиною неправильного використання. Хоча рівень сам по собі не вищий, ніж у інших категоріях, все ж таки на цей чинник припадає біля 40% відказів фотокамер.

Розглядаючи детальніше камери у цінових категоріях, товар можебути поділений на три цінові групи:

До 150$ - компактні камери з обмеженими можливостями та простими функціями, але з конкурентними цінами.

150-300$ – середні компактні камери з багатьма функціями та можливостями.

300-500$ – преміум сегмент компактних камер.

Головними критеріями-функціями камери є: кількість мегапікселів, значення оптичного зума, тип матриці, розмір матриці, можливість записувати відео, а також обладнання.

За статистичними даними відсоток камер, які зламались, у різних цінових категоріях відрізняється. Так, недорогі камери ціною до 150$ псуються у 7,4% випадках протягом двох років, камери ціною 150-300$ - 6,8%, камери з ціною 300-500 $ - 4,8% випадків, а камери преміум класа ціною 500$ і більше мають показник, не вищий за 4%.

Аналізуючи конкретних виробників фотокамер, можна бачити залежність надійності протягом перших двох років експлутації від марки фотоапарата. Рейтинг надійності камер з ціною менше 300 $: Panasonic (5,3 %), Fujifilm (6,1%), Olympus (6,2 %), Sony (6,2 %), Canon (6,4 %), Kodak (7,6 %), Nikon (7,9%), Pentax (8,2 %), Polaroid (11,9 %), Casio (13,0 %).

Камер преміум класа ціною 300-500 $ випускають значно менше, оскільки не всі виробники подібної продукції здатні на це. Надійність цих камер така: Panasonic (1,9 %), Nikon (3,1 %), Sony (3,6 %), Olympus (4,2 %), Canon (6,2 %).

На українському ринку фотокамер, протягом четвертого кварталу 2011 року, лідером у сегменті дзеркальних камер залишилась компанія Nikon: перше місце серед камер за попитом на вітчизняному ринку займає Nikon D3100 – найдоступніша дзеркальна камера в лінійці свого виробника. Друга бюджетна модель від Nikon, D5100 посідає третє місце, віддавши друге місце Canon EOS 550D, з невеликим відривом. Основний конкурент Nikon D3100 за функціональністю, Canon 1100D, стрімко рухається: за короткий період з 11 місця він перемістився на четверте, тим самим довівши, що на українському ринку ціна товару має велике значення.

Аналіз статистичних даних з вибору товарів та пропозицій українських інтернет-магазинів дозволив визначити дзеркальні камери, які мають найбільший попит: за рейтингом - Nikon D3100 kit (18-55mm VR) (649 $), Canon EOS 550D kit (18-55mm) (728 $), Nikon D5100 kit (18-55mm VR) (845 $), Canon EOS 1100D kit (18-55mm IS) (547 $), Nikon D5100 Kit (18-105 VR) (1012 $), Canon EOS 5D Mark II (2170 $), Canon EOS 600D kit (18-55 mm IS) (813 $), Nikon D7000 kit (18-105mm VR) (1513 $), Nikon D7000 (1214 $), Canon EOS 60D (1044 $).

Щодо камер за ціною менше 500 $ на ринку України перші два місця займає компанія Canon. Товари цього виробника домінують в цьому сегменті: 5 її камер у списку і 4 у п’ятірці. Список виглядає так: Canon PowerShot SX220 HS (283 $) - лідер, Canon PowerShot SX130 IS (197 $), Nikon Coolpix L120 (286 $), Canon PowerShot SX210 IS (241 $), Canon PowerShot SX230 HS (295 $), Nikon Coolpix P500 (439 $), Sony DSC-HX9 (422 $), Nikon Coolpix S3100 (134 $), Sony DSC-WX7 (271 $), Canon PowerShot S95 (395 $).

Таким чином, у нинішній час українські споживачі мають можливість обирати та купувати фотокамери з великого асортименту, що є позитивним. В той же час натепер український покупець на перше місце при купівлі камери ставить функціональність та ціну і не орієнтується на такий параметр як надійність. Причиною цьому є стрімке розвинення цієї галузі та швидке зниження цін на товар, тому покупці ніколи не замислюються про довгострокове використання камер, а розраховують на їх оновлення через декілька років користування.


^ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АСОРТИМЕНТУ КЛЕЙОВИХ ЗАСОБІВ

В УКРАЇНІ


Л. В. Баранова, магістр

Д.П. Лойко, к.т.н., професор

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк


Різноманітність сфер застосування клеїв визначає певні вимо­ги як до їх властивостей, так і до технології склеювання. Для цього необхідно створити широкий асортимент клеїв і засобів їх застосу­вання. Кожна галузь промисловості України має свій асортимент клеїв.

Необхідність застосування клеїв у промисловості головним чином полягає в тому, що склеювання - єдиний метод міцно з'єднувати різнорідні матеріали: пластичні маси з металом, скло та метали та ін. За допомогою клеїв можна з'єднати складні за конфі­гурацією деталі. Зокрема, в певних випадках склеювання більш де­шеве, ніж зварювання, та інші методи кріплення деталей.

Необхідність застосування клеїв у народному господарстві безмежна: це і склеювання взуття, одягу (легка промисловість), ме­талів, пластичних мас (машинобудування), стінових панелей та плит, дерев'яних елементів (будівництво), біологічних тканин (ме­дицина), збірка фюзеляжу, склеювання крил (літакобудівництво) та ін.

Сьогодні в побуті та промисловості використовують велике різноманіття клеїв. На ринкуУкраїни представлена така класифіка­ція клеїв.

За походженням клейової речовини клеї поділено на природні і синтетичні. Природні клеї підрозділяють на тваринні, рослинні і мінеральні.

За призначенням розрізняють клеї:

конторські - для склеювання, в основному паперу та картону;

господарські - для приклеювання шпалер, лінолеуму, ковроліну, плиток тощо;

універсальні - для склеювання деревини, шкіри, тканин тощо;

спеціальні види клею - для склеювання кіноплівки, гуми й ін.;

герметики - для герметизації й ущільнення та ін.;

самоклеючі матеріали (липкі стрічки)- для ізоляції дротів, за­кладення вікон, ремонту тканин та ін.

Український ринок клейових засобів в останні роки зазнав іс­тотних змін. На ньому представлений різноманітний асортимент товарів різного призначення закордонного і вітчизняного виробни­цтва.

У роки економічної стабільності сегмент українського ринку клейових засобів щорічно зростав на 18-20%. За підсумками 2008 року споживання клеїв було вище на 20% порівняно з 2007 роком.За підсумками 2009 року показник споживання клеїв знизився від 45 до 65%о порівняно з 2008 роком.

Основні споживачі клейової продукції - виробники різної ланки і кінцеві споживачі, які використовують клей для особистої мети, ділять споживчий простір приблизно рівною мірою і відно­сно рівномірно розподіляють між собою весь обсяг клейового рин­ку. У групі виробників більша перевага віддається професійним клеям, тоді як пересічні споживачі використовують продукти із групи господарських клеїв.

Підприємства України виробляють клеї різноманітного при­значення: ВЛТ «ЗИП» (м. Дніпропетровськ), ТОВ «Варче» (Доне­цька обл.), ВЛТ «Ріца» (м. Вінниця), «Хенкель Баутехнік» (м. Виш-город, Київська обл.), ВЛТ «Полірем-Центр» ТМ «Полирем» (м. Київ), група компаній «Фомальгаут» ТМ "Полимин", ВАТ «ПК «Полипласт» ТМ "Полипласт" (м. Київ), ВАТ Науково-виробниче підприємство «Геліос» ТМ "Ферозит", ВАТ «Адинол» ТМ "Ади­нол" (м. Рівне) та інші.

Ринок клеїв в Україні вже пройшов етап становлення і зараз перебуває на стадії зміцнення в умовах жорсткої конкуренції за па­раметрами ціна-якість, широта асортименту і наявність постійних товарних запасів.

Основний вид стимулювання продажу клеїв - це реклама в прайс -листах спеціалізованих та ділових виданнях. У засобах масо­вої інформації наведені практично всі постачальники клеїв в Украї­ні. Крім цього, фірми-виробники намагаються брати участь у спеці­алізованих каталогах, довідниках і виставках. Деякі оптові компанії, тим не менше, намагаються представляти свою продукцію і в роздрібних мережах. У кожного виробника розроблена спеціальна система знижок.

При сучасному насиченні ринку і високому рівні конкуренції не виключено, що ціни на продукцію вітчизняних виробників зни­зяться. Ціни на імпортний товар за умов стабільності курсу долару і мита серйозно змінюватися не повинні.

Отже, перспективою розвитку ринку клеїв є:

максимальне впровадження на український ринок клеїв вітчи­зняного виробництва;

розширення та оновлення асортименту клеїв на основі синте­тичних смол;

модифікація клейових композицій новими сировинними мате­ріалами (наповнювачами та розріджувачами);

зосередження розробки клеїв з урахуванням екологічної без­пеки композицій;

розроблення клейових засобів з підвищеним комплексом влас­тивостей;

розширення галузі застосування клеїв у побуті, будівництві, електротехніці та ін.;

зниження цінової конкурентоспроможності продукції провід­них країн світу.

Таким чином, ринок клеїв значно впливає па формування макроекономічних показників країни. Зростання хімічної промислово­сті в країні - загальновизнаний критерій науково-технічного про­гресу.

Література:

1. Попова О.С. Ринок клейових засобів в Україні // Збірник наукових праць. «Товарознавство та інновації». Вип.2 - Донецьк: ДонНУЕТ, 2010.- С.131-141.


^ СУЧАСНИЙ СТАН УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ


М.Ю. Барна, к.е.н., доцент

Ю.О. Вакульчук, студент

Львівська комерційна академія, м. Львів


Найважливішим сектором хімічного комплексу України є лакофарбова промисловість, галузь застосування її продукції досить широка. Лакофарбові матеріали використовують для захисту та декоративного оздоблення різноманітних виробів із металів, деревини та пластмаси.

У докризовий період ринок лакофарбових матеріалів в Україні відносився до найбільш привабливого ринку, як у сегменті промислової, так і у сегменті будівельно-декоративної продукції. Щорічний приріст виробництва лакофарбової продукції був на рівні 10-15%. За результатами 2003-2008 рр. темпи проросту виробництва лакофарбових матеріалів в Україні складали більш 50%.За підсумками минулого року зменшення обсягів виробництва лакофарбової продукції по відношенню до 2010 року склало 0,7 %, а до 2009 – 22,5%. У 2010 році на 35,8% знизилось виробництво ЛФМ в порівнянні з докризовим 2007 р. У січні-червні 2011 р. також спостерігається падіння виробництва на 0,3% (92,6 тис.т проти 92,9 тис.т).

На даний час в Україні виробляється близько двох тисяч найменувань лакофарбових матеріалів. У 2011 році ємність українського ринку склала 0,5 млн. тонн у натуральному вираженні і 1 млн. доларів США – у вартісному вираженні. Обсяг українського ринку лакофарбової продукції в порівнянні з країнами ЄС ще досить малий.Якщо в країнах Євросоюзу обсяги продажу фарб на душу населення сягають 12 кг, а в найбільш благополучних з них (наприклад, в Великобританії) –20 кг, то в Україні в 2011-му році цей показник становив 4,4-4,5 кг.

У 2010 році вітчизняний ринок лакофарбових матеріалів продовжував динамічно розширюватися. За підрахунками, ємність даного товарного ринку збільшилася на 12-15% - з 254 тис. т в 2009 році до 285 тис. т в 2008. П'ять років вітчизняний ринок лакофарби демонструє досить високі темпи приросту: у 2006 році приріст українського ринку ЛФМ становив 12-15%, в 2010 році – близько 10%, в 2011– близько 15%. При цьому фахівці відзначають, що найбільш динамічно в Україні розвивається сегмент водно-дисперсійних матеріалів. Найбільшим попитом в Україні користуються алкідні та водно-дисперсійні фарби: на перші припадає 55-60% загального ринку ЛФМ, а на другі – 30-35%. Частка ринку олійних і порошкових фарб маркетологи компанії оцінюють в 5-7% кожна.За останні 3-5 років склад українського ринку ЛФМ помітно розширився.Так, якщо в 2001 році виробництвом лакофарбових матеріалів займалися трохи більше 50 компаній, то до початку 2011 року на цьому ринку вже працювало понад 150 виробників фарб, у тому числі – і великі міжнародні виробники фарб, що володіють власними виробничими потужностями в багатьох країнах Європи та світу.

Лідерство у продажу поки що впевнено утримує дніпродзержинська компанія ТОВ «ПП «Зіп» (ТМ «Зебра», Тrіоrа), яка виробляє близько 30 тис. тонн лакофарбової продукції на рік (близько 10% ринку). Секрет успіху дніпродзержинців — у побудові власних збутових структур у кожному регіоні. Це забезпечує компанії більшу рентабельністьпорівняно з конкурентами, що працюють з дилерами, субдилерами та незалежними оптовиками. Втім, і такі виробники рідко працюють з рентабельністю менш ніж 15%. Друге місце за охопленням ринку, на думку експертів, посідає польська «Снєжка» — в Україні компанія щороку виробляє близько 25 тис. тонн лакофарбової продукції. Третє місце ділять компанії «Поліфарб Україна» і «Дніпропетровський лакофарбовий завод» (ДЛФЗ).

Зрозуміло, збільшення числа виробників істотно загострило конкуренцію на вітчизняному ринку ЛФМ.Тому, починаючи з 2010-2011 рр., і виробники, і імпортери лакофарбової продукції перейнялися оптимізацією внутрішніх бізнес-процесів і стали більше уваги приділяти рекламної підтримки своєї продукції.

Важливим фактором формування внутрішнього ринку є імпорт лакофарбових матеріалів. За даними Державного комітету статистики України загальний обсяг імпорту ЛФМ з 2004 по 2008 рр. збільшився на 39,4%, з 40,9 до 57 тис.т. З 2009 р. спостерігається зменшення імпорту на 24,2%, до 42,4 тис.т у 2011 р.

Експорт становить 5% загального ринку ЛФМ в Україні. Загальний обсяг експорту лакофарбової продукції з України з 2004 по 2008 р. виріс на 23,9% з 9,2 до 11,4 тис.т. У 2010 р. в порівнянні з 2009р., експорт ЛФМ зменшився на 24,6 до 8,6 тис.т, проте у 2011 р. спостерігається позитивна тенденція збільшення на 52,3% до 13,1 тис. т в порівнянні з 2010 р.

Робота галузі у 2011 р. була ускладнена дефіцитом та значним здороженням сировинних компонентів для виробництва лакофарбових матеріалів, що привело до підвищення цін на готову продукцію. За різними оцінками на сьогоднішній день в Україні нараховуються не більш 70 реально працюючих лакофарбових виробників. У період стагнації економіки, процес витиснення малих підприємств проходить дуже інтенсивно, але це зачепило і достатньо крупних виробників.

Аналіз сучасного стану ринку в Україні показав, що 70% попиту на лакофарбову продукцію задовольняється вітчизняними виробниками. Асортимент в основному представлений традиційними матеріалами, серед яких майже половину складають матеріали на основі алкідних плівкоутворювачів, зокрема, пентафталевих, що обумовлено насампередїх властивостями, такими як, висока механічна міцність, адгезія, еластичність.


^ КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОГО АСОРТИМЕНТУ ПОБУТОВОЇ ХОЛОДИЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ЗА ОКРЕМИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ


М. М. Букартик, магістр

Львівська комерційна академія, м. Львів


На сьогоднішній день асортимент побутової холодильної техніки є дуже широким. Найпоширенішими є двокамерні холодильники, тобто з холодильним відділенням та морозильною камерою. Холодильник може бути з верхньою чи нижньою морозильною камерою, або вертикальним розташуванням камер. Нижня має більше переваг. Вона заморожує продукти швидше й у ні