Реферат: Зміст розділ І. Головні напрямки розвитку науково-дослідницької роботи слов’янського педагогічного ліцею в контексті проблеми перспективності й наступності навчання знз–внз

ЗМІСТ


РОЗДІЛ І. ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ЛІЦЕЮ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ПЕРСПЕКТИВНОСТІ Й НАСТУПНОСТІ НАВЧАННЯ ЗНЗ–ВНЗ 5


Проскунін В. Проективна модель опорної загальноосвітньої школи в структурі інноваційної педагогічної системи – освітній округ регіонального типу5 5

Бабенко О. Ліцей як науковий загальноосвітній заклад: проблеми, пошуки, перспективи 8

Кадубовський О. Про число нерівних опуклих k-кутників, побудованих на колі з n точками, що є вершинами правильного n-кутника 11

Самохвалова Л. Деякі аспекти використання комп’ютерно орієнтованих технологій на уроках фізики й астрономії 14

Ануркіна О. Професійне самовизначення в юнацькому віці як процес прийняття рішення (теоретичний аспект) 16

Горбань Н. Формування наукової творчості ліцеїстів на уроках біології 18

Иванова Т. Некоторые теоретические аспекты здоровьесберегающего обучения как одна из составляющих успешного развития лицея 22

Калмикова М. Освітнє середовище педагогічного ліцею як засіб само-реалізації творчої обдарованої особистості 25

Ганзера Г. Формування успішної особистості через систему інтерактивних форм навчання математики та спеціально організованого середовища 28

Омельченко О. Наступність навчання у середній та вищій школах 31

Іваненко Ю. Довузівська підготовка ліцеїстів у системі МАН України 33

Кравець О. Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії як засіб формування основних груп компетентностей 35

^ Ратушна О., Шашкіна О. Проектна робота як ефективний засіб вивчення іноземних мов 37

Чигирина М. Деякі підходи до розвитку творчої особистості в процесі вивчення географії 40

Ільченко Т. Метод проектів як засіб формування соціокультурної компетенції та організації творчої діяльності на уроках англійської мови в умовах педагогічного ліцею 42


^ РОЗДІЛ ІІ. ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ ЛІЦЕЇСТІВ-ЧЛЕНІВ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА «КВАНТ» 44


Набієва Ельвіна Інтеграція поховальних пісень бойків у фольклорно-етнографічну систему північної Донеччини 44

Аліфіренко Федір Двокольорові хордові O-діаграми з n-хордами мінімального роду 45

Коркішко Артем Вивчення вмісту каротиноїдів у деяких видів лікарських базидіоміцетів 46

Тимофєєва Любов Трансформації народної їжі бойків унаслідок депортації 1951 року 49

Козьбан Олена Навчальна програма з геометрії для майбутніх інженерів 50

Гулак Андрій Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автомобільного транспорту та шляхи її розв’язання 52

Тараннік Катерина Stilistische Figuren in der Novelle von F.Kafka „Die Verwandlung“ 53

Широкоступ Вікторія Дослідження особливостей професійного вибору старшокласників з різними ціннісними орієнтаціями 55

Новікова Тетяна Історія Сидоровського городища в артефактах VІІІ–ХІ століття 57

Жамойтіна Дарина Створення логической игры «Найди пару» 58

Смоляр Дар’я Сонячна активність, її вплив на частоту народжуваності талановитих учнів 60

Канзюба Ірина Конвекційні процеси в рідинах під дією світла (на прикладі води й чорнил) 61

Рябуха Ольга Граффити как средство коммуникации молодежных субкультур 63

Рябіна Валерія “Oscar Wilde as a master of paradox and particular lexical stylistic devices used for the creation of the image of Lord Henry  in the novel "The picture of Dorian Gray" 64

Проскура Татяна Путешествие как парадигма развития человечества (на материале произведений зарубежной литературы) 66

Оснадчук Вікторія Становлення й розвиток Слов’янського курорту впродовж ХІХ – початку ХХІ століття 68

Ялі Наталія Взаємозв’язок самооцінки та соціометричного статусу в системі міжособистісних стосунків в юнацькому віці 69

Бондарєва Юлія, Смоляр Дар’я Внесок учителів математики Слов’янського державного педагогічного інституту у перемогу Великій Вітчизняній війні (краєзнавчий аспект) 71

Олефіренко Альона Криптографічні шифри і ребуси 73


^ РОЗДІЛ І.

ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-

ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ЛІЦЕЮ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ПЕРСПЕКТИВНОСТІ

^ Й НАСТУПНОСТІ НАВЧАННЯ ЗНЗ–ВНЗ


В. Проскунін,

кандидат педагогічних наук, начальник відділу освіти

Слов’янської міської ради Донецької області

^ ПРОЕКТИВНА МОДЕЛЬ ОПОРНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ В СТРУКТУРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ

СИСТЕМИ – ОСВІТНІЙ ОКРУГ РЕГІОНАЛЬНОГО ТИПУ

Актуальність теми визначається необхідністю подальшої розробки теоретико-методологічних засад проектування інноваційних педагогічних систем та обґрунтування можливостей їх реалізації в сучасних освітніх закладах, більш якісного використання на практиці ідей взаємодії соціальних інститутів суспільства щодо виховання особистості, інтеграції організаційних, кадрових, фінансових, матеріально-технічних можливостей суб’єктів освітнього округу та реалізації комплементарної функціональності соціально-освітніх та економічних установ у межах освітнього середовища освітнього округу регіонального типу (ООРТ) [1; 3; 4].

Розробка інноваційної педагогічної системи потребує наявності таких інтегративних факторів, які забезпечать виникнення нових якісних властивостей у процесі розвитку й трансформації загальної і професійно-технічної освіти. До системи таких факторів фахівці [2; 5; 6] відносять:

усвідомлення учасниками педагогічного процесу організації ООРТ, закономірностей розвитку і взаємозв’язку складових елементів системи освіти, соціальних та економічних чинників регіону, в якому реалізується інноваційна педагогічна система;

інтеграцію освітніх, виховних, професійно-орієнтаційних, профільно-освітніх, професійно-технічних впливів на різних рівнях реалізації проективної моделі організації та управління ООРТ;

реалізацію в різних соціальних інститутах освіти компетентнісно-орієнтованого підходу, який у даних умовах реформування й трансформації освіти є найбільш оптимальним, тому що він гарантує вихід за межі загальних учнівських стандартів і змістовне включення в рефлексію тих процесів, тенденцій і викликів, що задають параметри освітнього, культурного, соціального та професійного самовизначення учнівської молоді в межах інноваційної педагогічної системи – освітнього округу регіонального типу;

науково обґрунтований вибір змістового матеріалу (теоретичного, практично-перетворюючого, лабораторного) на основі критеріїв наукового визначення, соціально-суспільної значущості, систематичності використання його як основи для особистісних корекцій, альтернативних виборів у навчально-виховній, навчально-дослідницькій, організаційно-перетворюючій та професійно-орієнтаційній діяльності учнів, учителів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних установ, що утворюють загальну структуру ООРТ;

зміна соціально-педагогічної позиції учасників інноваційного процесу (з урахуванням активної взаємодії сім’ї, загальноосвітньої школи, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних установ та навчально-виховних позашкільних установ) і відповідної його адаптації до інтегрованих умов (економічних, соціальних, культурних, освітньо-виховних, історичних) у межах ООРТ;

методично доцільний вибір організаційних форм і дидактичних методів навчально-виховної, професійно-орієнтаційної діяльності педагогів, що відповідало б меті й змісту проективної моделі функціонування ООРТ;

пріоритетність особистісного самовдосконалення учнів старшої школи на основі діагностики та корекції рівня розвитку навчальних, психолого-фізичних, комунікативних, професійно-орієнтованих здібностей у структурі взаємодії соціально-освітніх інститутів, що утворюють інноваційну педагогічну систему – ООРТ.

Проективна модель організації освітніх округів окреслила наступну структурно-функціональну процедуру реалізації їх організаційних параметрів. Побудова проективної моделі організації ООРТ в межах організаційної концепції (теорії організації) дала можливість визначити структуру функціональних зв’язків між компонентами педагогічної системи, упорядкувати їх реалізацію у відповідності до мети й завдань функціонування освітнього округу (рис.1).

Таким чином, функціональність як доцільний, спрямований характер властивост




і


Рис.1. Проективна модель організації і управління освітнього

округу на регіональному рівні.

властивості визначена нами, як досить важлива умова стабільного існування, педагогічної проективної моделі організації освітнього округу на регіональному рівні (мікро-рівень, меза-рівень, макро-рівень функціонування).

Інтерпретація структури проективної моделі дала нам змогу робити уагальний висновок про те, що організація ООРТ – це сукупність економічних, соціальних, педагогічних, психологічних, особистісних явищ, властивості яких проявляються як функції збереження й розвитку.

Література:

Докучаєва В.В. Теоретико-методологічні засади проектування іннова-ційних педагогічних систем: Дис... д-ра наук:13.00.01–2008– 481с.

Лернер П.С. Профильное образование: взаимодействие противополож-ностей // Народное образование. – №2–2002.–С.75–81.

Омельченко С.О. Теоретичні та методичні основи взаємодії соціальних інститутів суспільства в формуванні здорового способу життя учнів загально-освітніх навчальних закладів.: Дис… д-ра наук: 13.00.05–2008–431с.

Проскунін В.М. Організаційно-педагогічні умови діяльності освітніх округів на регіональному рівні.: Дис... канд. наук: 13.00.01– 2008-256с.

Решетько В.С. Школа как саморазвивающаяся система. Минск,1997-162с.

Савенкова А.И. Современные концепции одаренности // Обдарована дитина.-2001.-№ 6.-С.23-31.



О.Бабенко,

кандидат педагогічних наук,

директор Слов’янського педагогічного ліцею, учитель вищої категорії,

учитель-методист, учитель української мови та літератури

^ ЛІЦЕЙ ЯК НАУКОВИЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ЗАКЛАД: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Необхідність підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців різних галузей науки, техніки, виробництва, виховання молодих науковців-дослідників, створення науково-інформаційного поля для дітей, молоді і всього активного населення, інтенсифікація наукових досліджень у закладах освіти, підтримка і стимулювання здібної молоді, формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень є пріоритетною стратегічною метою освіти, провідним принципом державної освітньої політики України, накресленим у низці державних документів: «Національній доктрині розвитку освіти”, законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Концепції національного виховання” та ін. Одним із провідних шляхів реалізації їх положень є організація науково-дослідної діяльності школярів загальноосвітніх навчальних закладів.

Про актуальність проблеми організації науково-дослідної діяльності суб’єктів освітнього процесу на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики свідчить увага вчених до вирішення пов’язаних з нею питань [3]. Так, теоретичні основи науково-дослідної діяльності розробляли Л.Байкова, В.Воробйова, Л.Гребенкіна, І.Зимня, Н.Кушнаренко, Л.Левченко, А.Лудченко, Г.Примак, М.Романова, Ю.Туранов, В.Уруський, В.Шейко, О.Щербаков та інші вчені. В їхніх роботах висвітлюється сутність науково-дослідної діяльності, розглядаються її основні компоненти, аналізуються питання оцінювання результатів такої діяльності. Особливості науково-дослідної діяльності учнів вивчали В.Андреєв [1], С.Васильєва [2], Л.Даниленко, О.Кинаст, І.Кущенко, М.Литвин, М.Салміна, І.Соха, Н.Федорова та інші. В аспекті розробки теоретико-методичних засад функціонування загальноосвітніх навчальних закладів організацію науково-дослідної діяльності педагогів та учнів досліджували О.Василенко, Ю.Васильєв, А.Єрмола, Ю.Конаржевський, В.Лізінський, Л.Москалець, М.Поташник. У цих роботах закладено теоретичні основи та висвітлено методичні питання організації науково-дослідної діяльності педагогів і учнів.

Організація науково-дослідної роботи в рамках Слов’янського педагогічного ліцею базується на абсолютному дотриманні принципу науковості, ефективному функціонуванні моделі «учитель-дослідник – учень-пошуковець», де учитель, який володіє основами проведення наукових досліджень, виховує учня нової формації, учня, здатного нестандартно мислити, самостійно знаходити проблему в загальновідомих речах, творчо розв’язувати поставлені завдання, узагальнювати, систематизувати, робити висновки. Безумовно, для того щоб очолити роботу з таким нестандартним учнем, учитель сам має бути непересічним дослідником, отже, мати всі перелічені вище якості розвинені найвищою мірою.

Досвід організації наукової діяльності ліцею упродовж 13 років (з моменту початку реалізації ідеї ліцею як наукового осередку, підрозділу Слов’янського державного педагогічного університету у рамках методичного комплексу «Педагог») зібрано немалий: за цей період на матеріалі діяльності суб’єктів освітнього процесу ліцею захищено 5 кандидатських дисертацій, з них учителями, які не мали досвіду роботи у вищих навчальних закладах, – 2 (з методики математики – К.Власенко, з методики української мови – О.Бабенко). Десять учителів ліцею мають друковані праці в провідних науково-методичних журналах України, отже, є перспективними у плані написання самостійного наукового дослідження, що довела й перемога молодого вчителя математики Г.Ганзери на обласному конкурсі «Учитель року – 2010» у номінації «математика».

Тож на сьогодні в педагогічному ліцеї ми маємо констатувати активне функціонування такого поняття, як «учитель-науковець». Поняття нового, але вкрай необхідного для ефективного функціонування закладу нового типу, що не є структурним підрозділом ВНЗ.

Організація науково-дослідної роботи з учнями в ліцеї неодмінно пов’язана з діяльністю популярного екологічного клубу «Едельвейс», творчої фольклорної групи ліцеїстів, математичних гуртків під керівництвом Л.Плесканьової, Г.Ганзери, діяльністю кафедри геометрії та методики математики. Саме тут учні можуть впритул наблизитися до предмета свого дослідження. Шкільний учитель (яким є й учитель ліцейський) під час спільної науково-дослідної роботи з учнем перетворюється для останнього з носія певної суми знань в товариша-однодумця, колегу, натхненника, що не тільки спрямовує діяльність свого підопічного в потрібне русло, а й постійно опікується ним, підтримує психологічно під час захисту наукових робіт на рівні ліцею, ІІ, ІІІ етапах конкурсу. Це переводить стосунки «учень-учитель» в іншу площину, коли саме завдяки вчителю у 80% відбувається фахове спрямування майбутнього студента, відбувається його довузівська підготовка.

Поширення досвіду цього напряму діяльності Слов’янського педагогічного ліцею, стане, на нашу думку, важливим чинником методики роботи з обдарованими дітьми.


Література:

Андреев В.И. Эвристическое программирование учебнопознавательной деятельности: Методическое пособие. – М.: Высшая школа, 1981. – 240 с.

Васильєва С.О. Організація науково-дослідної діяльності старшоклас-ників у загальноосвітніх навчальних закладах: дис... канд. пед. наук: 13.00.01  / Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Х., 2007. – 238арк. – Бібліогр.: арк. 167-184.

Лиходєєва Г. Навчально-дослідницькі вміння та дослідницька діяльність учнів у психолого-педагогічній літературі / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dmpd/2007_27/_27/89-94%2027_2007.



О.Кадубовський,

кандидат фізико-математичних наук,

доцент кафедри геометрії та методики викладання математики Слов’янського державного педагогічного університету
^ ПРО ЧИСЛО НЕРІВНИХ ОПУКЛИХ КУТНИКІВ, ПОБУДОВАНИХ НА КОЛІ З ТОЧКАМИ, ЩО Є ВЕРШИНАМИ ^ ПРАВИЛЬНОГО КУТНИКА
Розглянемо на площині коло та точок на ньому, що є вершинами правильного кутника. Занумеруємо останні числами від до за годинниковою стрілкою. Одержану конструкцію називатимемо шаблоном.

Зафіксуємо із зазначених вершин та побудуємо замкнену ламану з вершинами у вказаних точках.

Означення 1. Побудований в описаний спосіб опуклий многокутник будемо називати кутником, а множину опуклих кутників, побудованих на шаблоні, позначатимемо .

Надалі вважатимемо, що натуральні задовольняють умову .




Рис. 1. а)шаблон; b)опуклий кутник;

c) еквівалентні, але не ізоморфні кутники.

Твердження 1. Число опуклих кутників становить

. (1)

Означення 2. Два кутники називатимемо ізоморфними, якщо їх можна сумістити в результаті повороту навколо спільного центру.

Означення 3. кутники називатимемо еквівалентними, якщо вони є або ізоморфними, або ж один можна одержати з іншого в результаті перевороту (дзеркального відбиття) та повороту навколо спільного центру.

Зауваження 1. Два ізоморфні кутники є еквівалентними. Проте два еквівалентні кутники не обов’язково є ізоморфними (рис.1, c).

















Рис. 2. Всі нееквівалентні (не рівні) кутники.

Теорема 1. Число неізоморфних кутників може бути обчислене за допомогою співвідношень:

, , (2)

де підсумовування ведеться за дільниками найбільшого спільного дільника чисел і ; – функція Ейлера – кількість натуральних менших за чисел, взаємно простих із ним; – число кутників, які самосуміщаються при повороті на кут () за годинниковою стрілкою.

Теорема 2. Число нееквівалентних опуклих кутників може бути обчислене за допомогою співвідношення

, (3)

де – ціла частина числа (найменше ціле число, що не перевищує ).

Зауважимо, що задача про підрахунок числа нерівних (нееквівалентних) кутників є рівносильною добре відомій «Задачі про намисто» (див. напр. [2]– рис.3). Класичну постановку цієї задачі можна сформулювати наступним чином. Знайти число намист, складених із намистин 1-го типу і () намистин 2-го типу. При цьому рівними вважаються ті намиста, що одержані одне з іншого за допомогою повороту, осьової симетрії або ж їх композицією.

Встановлені формули (2) і (3) співпадають із розв’язками задач про намисто.















^ Рис. 3. а) кутник; b) відповідне намисто.

Початкові значення числа неізоморфних та нееквівалентних опуклих кутників




Література:

Калужнин Л.А., Сущанский В.И. Преобразования и перестановки // М.: Наука, 1979.

Яковенко Д.И. Задача об ожерельях // Вестник Омского университета, 1998, Вып. 2. С. 21 – 24.

Л.Самохвалова,

заступник директора з науково-методичної роботи,

учитель вищої категорії, учитель фізики й астрономії

Слов’янського педагогічного ліцею

^ ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ФІЗИКИ Й АСТРОНОМІЇ

Сьогодні основними вектор-напрямками в процесі викладання шкільного курсу фізики є розвиток особистості учнів засобами фізики як навчального предмета завдяки формуванню в них фізичних знань, наукового світогляду й відповідного стилю мислення, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення; здатність застосовувати набуті знання в житті [1]. Відповідно до цього перед учителями постає ряд нових питань: як перебудуватися на викладання предмету за новими програмами; які методичні комплекси краще взяти; як зацікавити дітей і де знайти цікаве вмотивування кожного уроку; як упровадити практично принцип особистісно орієнтованого навчання?

На думку фахівців М. Жалдака, В. Лапінського, М. Шута, вирішенням даних проблем є впровадження в навчально-виховний процес комп’ютерно орієнтованих технологій. При цьому треба пам’ятати твердження Марка Воршера, що “…комп’ютер треба розглядати не як метод навчання, а лише як засіб, у використанні якого слухач зможе найкращим чином розвинути різні навички…” [3].

Як говорить практика, застосування комп’ютерно орієнтованих технологій на уроках фізики й астрономії є однією з форм підвищення ефективності навчального процесу, оскільки це сприяє розвитку нових методологічних методів і прийомів, зміни стилю роботи викладачів, структурної зміни у педагогічній системі.

Серед існуючих напрямків використання комп’ютерних технологій на уроках фізики й астрономії ми надаємо перевагу розробці друкованих матеріалів за допомогою програм Microsoft Office Word, Microsoft Office Publisher, Microsoft Office Excel, Microsoft Office PowerPoint (контрольні, самостійні роботи, дидактичні картки для індивідуальної роботи); мультимедійному супроводу пояснення нового матеріалу (презентації, аудіо-, відеозаписи реальних лекцій, навчальні відеоролики, комп'ютерні моделі фізичних експериментів); проведенню комп'ютерних лабораторних робіт, фронтальних демонстрацій; контролю рівня знань за допомогою тестових завдань; використанню на уроках і в підготовці до них Інтернет-ресурсів; підготовці та проведенню конференцій, конкурсів, проектів тощо.

В умовах педагогічного ліцею більш ефективним на уроках фізики стає використання програмно-методичних комплексів: електронних навчальних посібників з фізики для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів “Фізика-8”, “ Фізика-9”, “Фізика-10”, “Фізика-11”; педагогічних програмних засобів “Бібліотека електронних наочностей “Фізика, 7-9”; “Бібліотека електронних наочностей “Фізика, 10-11”; “Електронний задачник “Фізика, 7-9”; ”Віртуальна фізична лабораторія, 7-9”; ”Віртуальна фізична лабораторія, 10-11”.

Застосування комп’ютера й вищезазначених педагогічних програмних засобів розв’язує низку проблем, що існують у викладанні шкільного курсу фізики. Наприклад, під час вивчення розділів "Молекулярна фізика", "Ядерна фізика", "Оптика" демонстрація явищ мікросвіту або процесів, що швидко протікають, в умовах шкільного фізичного кабінету просто неможлива. У результаті учні зазнають труднощів їхнього вивчення, оскільки не в змозі їх уявити. Комп'ютер може не лише створити модель таких явищ, а й дати можливість змінювати умови протікання процесу, "прокрутити" їх із оптимальною для засвоєння швидкістю. Для цього достатньо використовувати персональний комп’ютер, з’єднаний з проектором та мультимедійною дошкою.

Комп'ютер можна застосовувати на уроках розв’язання задач, де потрібно виконувати багато обчислень, будови графіків, під час самостійного вивчення нового матеріалу, і при цьому процес навчання стає творчим.

Оскільки одним із пріоритетних завдань вивчення фізики вважаємо засіб пізнання, усебічного розвитку учнів, формування в них наукового світогляду, ефективним буде залучення учнів до створення міні-проектів та написання наукових робіт. Так, наприклад, учнями 9-11 класів створено такі навчальні міні-проекти за допомогою комп’ютерних технологій: “Відкриття закону Ома” (Решетняк А.), “Атомна енергія – добро чи зло?” (Смоляр А.), “Зародження квантової фізики” (Піляєв Д.), “Рівень радіаційної обстановки у приміщені навчального закладу” (Дробінка Д.), “Зникнення залізного метеориту” (Клач О.), “Дослідження походження назв планет Сонячної системи” (Васильєва Н.), “Атлас об’єктів Сонячної системи” (Канзюба І.), “Історія компасу” (Проскура Т.), “Земля – великий магніт” (Заверуха Я.) тощо.

Досвід показує, що така система роботи має певні переваги серед інших форм організації навчально-виховного процесу, а саме: діалогічність, рефлексивну взаємодію учасників освітнього процесу; орієнтацію на індивідуальні можливості та потреби учнів; створення для школяра адекватного його внутрішнім запитам педагогічного середовища; вона розвиває пізнавальний інтерес, ефективно готує до навчання у ВНЗ.

Література:

Атаманчук П.С. Інноваційні технології управлінням навчання фізики. – Кам’янець-Подільський: К-ПДПУ, 1999. – 174 с.

Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засо-би навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48 (281-288).

Жук Ю.О. Організація навчальної дослідницької діяльності у процесі викладання фізики в середній школі з використанням комп’ютерно орієнтованих систем навчання / Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - Київ : 2001. - С. 118-125.



О.Ануркіна,

практичний психолог вищої кваліфікаційної категорії

Слов’янського педагогічного ліцею

^ ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

ЯК ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Проблема професійного самовизначення учнівської молоді посідає важливе місце у педагогічній та віковій психології, оскільки стосується вирішального моменту у життєвому становленні особистості. Особливої актуальності вона набуває в старших класах. Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного і професійного зростання. У зв’язку з цим центральним і досить складним завданням сучасної школи є формування в учнівської молоді здатності до свідомого та самостійного вибору професії й подальшого оволодіння нею. Вирішення цього завдання багато в чому залежить від активної позиції самих учнів, від усвідомленості себе суб’єктом власного життя, прагнення до особистісної самореалізації, уміння виважено і самостійно приймати відповідальні рішення. Але як показує практика, цей вибір часто здійснюється на основі спотвореного уявлення як про потреби народного господарства у фахівцях різних професій, так і про роль освіти в розвитку особистості й формуванні конкурентоздатного фахівця.

Наше дослідження являє собою спробу вивчення проблеми професійного самовизначення в юнацькому віці.

У центрі досліджуваних явищ знаходиться процес прийняття рішення в юнацькому віці.

У психології прийняття рішення розглядається як центральний етап процесу переробки інформації на всіх рівнях психічної регуляції в системі цілеспрямованої діяльності людини і найбільш узагальнено визначається як формування дій та операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Тому в основу даного дослідження покладено аналіз активності школярів юнацького віку в проблемних ситуаціях, в які вони потрапляють під час професійного самовизначення.

В основу нашого дослідження покладено положення суб`єктного та діяльнісного підходів, коли механізми і процеси діяльності розглядаються з позицій суб`єкта, який їх ініціює, здійснює та регулює, оскільки він є джерелом і відповідальним автором власних дій.

Ми підтримуємо і розвиваємо точку зору авторів, які обґрунтовують необхідність ставлення до особистості як до активного суб'єкта профорієнтації (Г. Костюк, П. Шавір, Б. Федоришин, М. Пряжніков, В. Орлов), суб’єктний, особистісно орієнтований підхід у психології особистості, педагогічній і віковій психології (Г. Балл, П. Перепелиця, В. Рибалка, В. Татенко, Т. Титаренко, І. Нікітіна). К. Абульханова-Славська розглядає самовизначення як внутрішню активність особистості, результатом якої стає формування її життєвої позиції.

Різні аспекти процесу професійного самовизначення досліджують О. Вітковська, В. Рибалка, Р. Пасічняк, О. Туриніна. Механізми прийняття рішень також привертають до себе увагу багатьох дослідників – В. Чернобровкіна, О. Тихомірова, Ю. Козелецького, П. Анохіна, Т. Корнілової. Проте у розрізі проблеми професійного самовизначення вони вивчені недостатньо. Це стосується різних аспектів процесу прийняття рішення, зокрема, проблеми здійснення вибору. Прийняти рішення – означає обрати певний напрямок дій, надати їм перевагу з-поміж інших. Психологічні проблеми, що виникають у особистості у зв`язку з прийняттям рішень, нерідко викликані внутрішніми конфліктами (наприклад, між неусвідомленими аспектами у ставленні до себе і більш-менш стійкими стереотипами поведінки, уявленнями про свої можливості і переконаннями щодо своїх зобов`язань перед іншими людьми), недостатньою готовністю зробити вибір (здатність особистості відчувати і розуміти саму себе може бути блокована внаслідок психологічної травмованості, що нерідко призводить до почуття розгубленості або навіть байдужості перед вибором), несформованістю певних особистісних характеристик (відсутність в учня навичок самостійного пошуку необхідних відомостей та планування практичних кроків) або "незрілістю" ситуації (недостатня її з'ясовність або нестача необхідної інформації).

Таким чином, виникає необхідність якісно нового осмислення раніше поставленої проблеми з тим, аби визначити механізми прийняття рішення під час професійного самовизначення в юнацькому віці.
Література:
Захаров  Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. М., 1989.

Методологические и теоретические проблемы всеобщей профессиональной подготовки молодёжи. - М., 1991.

Саруханов Э.Р. Проблемы управления профессиональной ориентацией. - Л. 1991.

Шавир Л.Ф. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. - Тюмень, 1980.



Н.Горбань,

учитель вищої категорії, учитель-методист,

учитель біології Слов’янського педагогічного ліцею

^ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ ЛІЦЕЇСТІВ

НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

Одним із важливих напрямів діяльності сучасної школи є така організація навчального процесу, що створює умови для формування цілісної, духовно багатої, творчої особистості, спрямованої по-справжньому керувати майбутнім; лише така особистість може впевнено подивитись в обличчя новизні [3].

Педагогічною аксіомою стали твердження О. Пометун та Л. Пироженко про те, що творчий розвиток кожної дитини на певному етапі має бути педагогічно скоригованим, оскільки саме викладач або наставник може значною мірою закласти підґрунтя для становлення творчої особистості та визначити сталий перебіг цього процесу [2]. Проблемами теорії творчості переймається багато вчених різних наукових галузей: Г. Айзенг, С. Каплан, А. Маслоу, Ж. Піаже, С. Сисоєва та інші. Адже розв’язання питань творчості залежить від розуміння процесу розвитку інтелекту, емоційно-почуттєвої сфери, креативності та безпосередньо способів прояву творчої активності особистості [1].

Процес творчості неможливий без дослідження, тобто, визначення суперечностей, їх аналізу, синтезу. Щоб робити відкриття, треба мати розвинені інтелектуально-творчі здібності, мотиви діяльності і якості, характерні для творчих особистостей. Шлях до наукової творчості пролягає через здобуття знань, вироблення вмінь аналізувати, синтезувати, узагальнювати, класифікувати, систематизувати явища, події, факти. Особливої ваги набуває така діяльність у навчальних заходах нового типу – гімназіях, ліцеях, коледжах.

^ Вхідне психолого-діагностичне тестування, яке проводиться під час вступу учнів до ліцею, дає змогу організувати роботу з учнями таким чином, щоб визначити їх творчий потенціал, надати можливість кожному максимально виявити власні здібності, для досягнення кращого результату в обраній галузі науки.

^ Знайомство з роботою та науковими досягненнями ліцею й ВНЗ, з основними напрямами і проблемами, які розробляються кафедрами. Цьому сприяють ліцейські, університетські, регіональні наукові конференції, зустріч з працівниками кафедр, дні «відкритих дверей», що дає змогу керівникам разом з учнями визначити напрям свого майбутнього наукового дослідження.

^ Застосування на уроках біології освітніх технологій, що сприяють формуванню наукової творчості ліцеїстів, зокрема, технології розвивального навчання, проектно-моделюючого, критичного мислення, інформаційних технології тощо. Доречною в сучасних умовах є дослідницька технологія навчання, яка привертала увагу педагогів і філософів ще у 20-30 роки ХХ століття. Застосування дослідницьких методів під час викладання певних предметів, спрямованих не лише на подачу готових знань, а й організацію навчання як дослідження, а також особливості діяльності вчителя та учнів зацікавили й нас. Мета дослідницької технології навчання полягає в набутті учнями досвіду дослідної роботи, стимулюванні розвитку їх інтелектуальних здібностей, умінь і творчого потенціалу. Для реалізації цієї мети потрібно сформувати в учнів стійкий пізнавальний інтерес, дати знання, виробити навички використання дослідницьких методів навчання. Саме тому перед педагогом випливає багато завдань: досконало дослідити методику організації дослідно-пізнавальної діяльності учнів; формувати вміння й навички використовувати дослідницькі методи у вивченні учнями біології; сформувати в учнів дослідницькі вміння та навички; формувати в ліцеїстів переконання, що їхнє навчання наближається до наукового пізнання.

Досвід педагогів свідчить, що схильність учнів до дослідної діяльності дуже індивідуальна. Вона проявляється у певних аналітичних здібностях, спостережливості, особливостях пам’яті, уваги, фантазії, працьовитості, вольових зусиль. Тому характер цієї технології навчання, на нашу думку, особистісно орієнтований.

Навчання в режимі дослідницької технології спрямоване на формування у школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх у процесі творчості. Навчання відповідає науковим метода пізнання, тому зміст освіти значно розширюється, що сприяє кращій підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності.

Ключовими вимогами до змісту освіти за дослідницькою технологією є знайомство з літературою, виявлення (бачення) проблеми, постановка (формулювання) проблеми, з’ясування незрозумілих питань, формулювання гіпотез, планування і розробка навчальних дій, збирання даних (накопичення фактів, спостережень, доказів), аналіз і синтез зібраних даних, порівняння даних, підготовка до написання повідомлень, виступи з підготовленими повідомленнями, переосмислення результатів у ході обговорення та перевірка гіпотез, побудова висновків та узагальнення.

На етапі планування обов’язково узгоджуються зміст навчального предмета й цілі вивчення, на основі чого розробляється весь комплекс дослідних завдань.

Найвищим ступенем творчості учнів є залучення до занять у секціях Малої академії наук України. Особливість дослідницької роботи з біології полягає у проведенні низки лабораторних або польових експериментів. Це стає проблематичним без наявності необхідного наукового арсеналу: лабораторій зі спеціальним обладнанням, навичок роботи з ним, необхідних методик проведення досліджень. Успіху функціонування секції «загальна біологія» педагогічного ліцею сприяє організація дослідницької роботи з використанням науково-методичної бази кафедри фізіології рослин біологічного факультету Донецького національного університету під керівництвом М.І.Бойка. Шостий рік кафедра надає можливість слов’янським ліцеїстам не тільки використовувати свої лабораторії для досліджень, але й здійснює методичну і консультаційну допомогу як ліцеїстам, так і викладачам ліцею. Дослідження, що проводяться кафедрою, мають високий фаховий рівень та вагоме практичне значення, бо виконуються в рамках держбюджетних тем на замовлення Міністерства освіти і науки України. Отримані результати, як правило, використовуються для подальших практичних досліджень у галузях медицини, промисловості й сільського господарства. Учням-дослідникам надається унікальна можливість узяти участь у справжньому науковому експерименті разом зі студентами та працівниками кафедри, виконуючи свою частку загального завдання кафедри. Така робота передбачає теоретичну та методологічну підготовку учнів, яку можна отримати, працюючи з науковими джерелами у читальних залах біологічного факультету та під час індивідуальних консультацій з провідними спеціалістами наукового закладу. Про ефективність такої співпраці яскраво свідчать результати виступу ліцеїстів на конкурсах