Реферат: Комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства по вивченню всіх чинників, що здійснюють вплив на процес виробництва І просування товарів І послуг від виробника до споживача. Елементи маркетингу

Тема 1. Маркетинг та його специфіка у банківській сфері.

1. Поняття маркетингу та його основних елементів.

Маркетинг – комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства по вивченню всіх чинників, що здійснюють вплив на процес виробництва і просування товарів і послуг від виробника до споживача.

Елементи маркетингу: І) вивчення споживача; 2) дослідження мотивів його поведінки на ринку; 3) аналіз безпосередньо ринку; 4) дослідження продукту (виробу чи послуг); 5) аналіз систем і методів реалізації продукту; 6) аналіз обсягу товарообороту підприємства; 7) вивчення конкурентів, визначення форм і рівня (ступеня жорсткості) конкуренції; 8) дослідження рекламної діяльності; 9) визначення найбільш ефективних засобів просування товару на ринку; 10) вивчення «ніші» ринку.

«Ніша» ринку – галузь виробничої і комерційної діяльності, в якій підприємство має найкращі можливості (порівняно з потенційними конкурентами) щодо реалізації своїх переваг для збільшення товарообігу.

МАРКЕТИНГ: *МІКРОМАРКЕТИНГ підсистема управління всередині підприємства, яка забезпечує зв’язок “виробник – споживач” *МАКРОМАРКЕНИНГ підсистема управління ринком у масштабах суспільства


^ 2. «Ніша ринку» - визначення та характерист. стосовно банківського ринку.

«Ніша» ринку – галузь виробничої і комерційної діяльності, в якій підприємство має найкращі можливості (порівняно з потенційними конкурентами) щодо реалізації своїх переваг для збільшення товарообігу.


^ 3. Рівні маркетингу та їх загальна характеристика. -

МІКРОМАРКЕТИНГ: 1). Управлінський (керівництво на всіх рівнях управління підприємством) 2). Стратегічний (Вивчення і планування співвідношення між зовнішніми факторами та внутрішніми ресурсами) 3). Біхейворизм (Вивчення мотивації споживачів для подальшої сегментації ринку)


^ 4. Класифікація маркетингу на мікрорівні.

МАРКЕТИНГ: *МІКРОМАРКЕТИНГ підсистема управління всередині підприємства, яка забезпечує зв’язок “виробник – споживач” *МАКРОМАРКЕНИНГ підсистема управління ринком у масштабах суспільства.

Схема - ^ Мікромаркетинг: 1). Функціональний – аналіз збутової діяльності за її елементами 2). Товарний – вивчення потреб покупців 3). Інституційний – інститути кінцевої реалізації, роздрібного продажу 4). Регіональний – врахування специфічних особливостей ринку

Схема - Мікромаркетинг: 1). Послуг 2). Засобів виробництва 3). Споживчих товарів 4), Банківських продуктів


^ 5.Основні категорії маркетингу та їх характеристика.

• Нестаток – брак засобів до існування; бідність, нужда, злидні.

• Потреба – 1) необхідність у чому-небудь, що вимагає задоволення; 2) вимоги, які необхідно задовольнити, запити відповідно з культурним рівнем та особистістю індивідуума.

• ^ Запит – потреба у чомусь, яка підкріплена купівельною спроможністю.

• Товар – все те, що становить предмет торгівлі, може задовольнити потребу чи нестаток і пропонується на ринку з метою звернення уваги, придбання або використання.

• ^ Обмін – процес руху товарів як форма розподілу продуктів праці суспільства, обмін попиту і пропозиції.

• Угода – 1) комерційний обмін цінностями між двома сторонами; 2) договір, за яким встановлюються взаємні зобов'язання щодо чого-небудь.

• Ринок – сукупність існуючих і потенційних покупців товару (Ф. Котлер).




споживчий (роздрібний) ринок, на якому окремі особи придбавають товари і послуги для себе; оптовий (ринок виробників), суб'єкти якого – організації і підприємства – використовують придбані товари і послуги у процесі виробничої діяльності; посередницький ринок (також належить до оптового), на якому організації-посередники перепродають придбані раніше товари і послуги, одержуючи при цьому прибуток; ринок державних установ, де товари і послуги придбаваються з метою їх передачі у соціальну сферу; міжнародний ринок, що об'єднує всіх потенційних і реальних споживачів за межами країни та який містить усі перелічені вище різновиди. Ринок продавця – типовий прояв економіки дефіциту, коли активним елементом доводиться бути покупцю. Ринок покупця, навпаки, припускає ініціативу продавця.




Згідно із законом Парето*, 20% споживачів купують 80% товарів. Тому важливим завданням маркетингу є саме встановлення кола цих споживачів.

* ПАРЕТО (Pareto) Вільфредо (1848-1923 рр.), італійський економіст та соціолог, представник математичної школи в політекономії, один із засновників функціоналізму. Намагався математично обґрунтувати концепцію взаємозалежності всіх економічних факторів, включаючи ціну. Сформулював закон розподілу доходів (закон Парето).


^ 6. Особливості маркетингу в банківській справі.

Банківський маркетинг – система управління банківською діяльністю у рамках загальної ідеології маркетингу.

^ Специфіка банківського маркетингу: *абстрактність продукту;• договірний характер відносин;• час використання банківських послуг.

Схема – банківський товар: 1). Грошові ресурси; 2). послуги

^ 7. Банківський продукт: визначення та його специфічні особливості.

Банківський продукт – виконання банком певних дій в інтересах клієнтів.

Специфіка банківського маркетингу: *абстрактність продукту;• договірний характер відносин;• час використання банківських послуг.

Схема – банківський товар: 1). Грошові ресурси; 2). послуги

^ 8. Інструменти банківського маркетингу.

1. Робота з продуктом (визначення розміру кредиту, строків, умов його надання і погашення, назва, властивості, гарантії, технічне обслуговування клієнта, торговельне обслуговування).

2. Визначення ціни (процентної ставки, комісійної винагороди, встановлення і зміна ціни, можливості її диференціювання, надання знижок, формулювання умов платежу тощо).

3. Розподіл (система збуту послуг філії, відділення і т. п.).

4. Комунікації (реклама, підтримка збуту і робота з громадськістю).

^ Банківський продукт – виконання банком певних дій в інтересах клієнтів.

Стратегія маркетингу – вибір перспективної виробничо-збутової політики згідно з очікуваною ситуацією на конкретному ринку.

Тактика маркетингу – оперативна діяльність по здійсненню маркетингових програм.


^ 9. Основні концепції фінансового аналізу та їх застосування у маркетинговій стратегії банку.

шести фундаментальних концепціях:

концепції чистої поточної вартості, відповідно до якої фінансовий менеджер спрямовує інвестиції в такі проекти, де очікуваний прибуток перевищує витрати;

теорії ефективного ринку, вихідним пунктом якої є аксіома про те, що курси цінних паперів швидко і точно відбивають зміни на ринках;

теорії портфеля, що наказує ранжувати цінні папери і портфелі на основі компромісу між прибутковістю і ризиком;

теорії ціноутворення основного капіталу, що визначає розмір необхідного прибутку на ризиковані активи шляхом виділення диверсифікованих і недиверсифікованих ризиків;

теорії ціноутворення опціону, що наводить схему визначення цінності можливих вимог або опціонів;

теорії посередництва, що вивчає протиріччя в договірних відносинах, які виникають внаслідок розбіжностей у мотиваціях партнерів і перекручування інформації.

Як приклад наведемо методику визначення чистої поточної вартості і прийняття рішень на її основі.

Перший принцип даної концепції говорить: можна обирати тільки ті проекти, що, відповідно до попередніх оцінок, принесуть прибуток, який перевищуватиме витрати. За визначенням, чиста поточна вартість (ЧПВ) дорівнює дисконтованій вартості майбутніх грошових надходжень за мінусом витрат:




де ^ ПГ – майбутні надходження готівки при оптимальному проценті на капітал (k);

I – витрати за проектом.

Операція дисконтування означає приведення суми до теперішнього часу, а дисконт – це ставка процента, що відбиває задану норму прибутку на цінні папери з однаковим ризиком (для забезпечення порівнянності проектів).

Другий принцип – закон збереження вартості, або принцип вартісної адитивності, відповідно до якого при незмінному співвідношенні «ризик – прибутковість» дисконтовані потоки готівки можна складати до тих пір, поки вони незмінні. Таким чином, ціле ніколи не може бути більшим за суму частин:

ПВ(А) + ПВ(В) = ПВ(АВ),

де додатні являють собою дисконтовану вартість проектів А і В, і в результаті чого утворюється дисконтована вартість комбінованого проекту АВ.

Та сама формула в категоріях потоків готівки має такий вигляд:

ПВ(ПГА) + ПВ(ПГВ) = ПВ (ПГАВ),

Отже, для будь-якого вкладення, що породжує потік коштів у майбутньому, справедливою є властивість адитивності. Цей висновок відноситься як до фінансування проектів, так і до операцій з вкладення активів у дочірні компанії. На практиці згаданий принцип означає, що, незалежно від способу фінансування складових, прийняті рішення не дають жодних переваг, поки сумарний потік готівки залишається незмінним. Щодо банку цей висновок можна перефразувати у такий спосіб: подібні рішення стосуються форми або зовнішнього вигляду балансу банку, але не змісту його статей.

Виходячи з викладеного, керівництво банку насамперед повинно зосередитися на питаннях стратегічного планування – найбільш перспективного і пріоритетного напряму мікромаркетингу.

Стратегія і тактика маркетингу повинні бути тісно пов'язані з поточною стадією життєвого циклу споживчого попиту на товар. Тактичні маркетингові рішення варто приймати оперативно, у стислі терміни, з урахуванням усієї наявної інформації про минулі, сучасні та майбутні ринкові ситуації. Крім того, самі маркетингові стратегії повинні піддаватися ретельному аналізу, результати якого необхідно зберігати для подальшого використання. Зрозуміло, що без обчислювальної техніки цього завдання вирішити неможливо.


^ 10. Необхідність та перспективи застосування маркетингу комерційними банками України.

Сфера дії маркетингу останнім часом розширилася, охопивши, крім товарів, сферу надання послуг. У банківській діяльності маркетинг став застосовуватися у 70-х роках. Незважаючи на те, що більшість з концептуальних принципів, які існують у банківській діяльності, наявні і в промисловості, дуже важливо усвідомити, що в багатьох питаннях банківська діяльність має істотні відмінності. В результаті ряд принципів і відносин, що встановилися в промисловості, не можуть бути застосовані щодо банківської справи навіть зі зміною певних акцентів.

Світова банківська система з кінця 60-х років переживала істотні зміни. Конкуренція, що особливо загострилася у 70-х роках, була зумовлена рядом чинників.

1. Банківська індустрія мала тенденцію до інтернаціоналізації, але при цьому існувала значна орієнтація на провідні банки США. Це призвело до взаємопроникнення на ринки, наслідком чого виявилося масштабне суперництво з місцевими банками (під такими розуміються банки, які діють на території своєї країни), що було особливо активним на спільному ринку. Зарубіжні банки, які з’явилися тут, привнесли новітні підходи до задоволення запитів клієнтів на нові банківські послуги, почали враховувати специфічні потреби по всіх видах міжнародних операцій.

2. Відкрилися нові ринки капіталів, що трансформували традиційні системи внесків. До кінця 70-х років великий процент банківських депозитів був забезпечений за рахунок коштів інших банків завдяки міжбанківському ринку, що розвивався, а також євроринкам і вдосконаленню наявних ринкових інструментів. Спочатку євроринки розташовувалися в Лондоні, а потім найбільші у світі ринки капіталу поширилися на основні фінансові центри світу – Франкфурт-на-Майні, Нью-Йорк, Токіо, Гонконг та ін.

3. У відповідь на конкуренцію місцеві європейські банки почали набувати власного багатонаціонального характеру, створюючи відносини суперництва на внутрішньому ринку США, що для багатьох банків принесло певний успіх.

4. Банківська індустрія, незважаючи на стримування з боку банківського законодавства багатьох країн, почала диверсифікуватися. Наприклад, у США обмеження Глас-Стігола перешкоджали діяльності тих банків, що були здатні функціонувати в ряді інших країн. Тому основна діяльність комерційних банків зосередилася у сферах фінансування під заставу майна, споживчого кредитного фінансування, комерційної діяльності, управління довірчими і пенсійними операціями, операціями з європейськими валютами, створення кредитних карток і т. п. У цей період збільшувався перелік традиційних банківських послуг. Обмеження не стосувалися тільки страхового посередництва і гарантійних операцій, поручительства і комп'ютерних послуг. У результаті до кінця 70-х років банки змогли розширити асортимент послуг, які, незважаючи на те, що під тиском конкуренції нівелювалася маржа комерційного кредиту та інших платних операцій, набували дедалі більшого значення.

5. У зв'язку з регулюючою дією вищезазначених обмежень банківська індустрія ототожнювалася із зростаючою кількістю небанківських організацій, які мали сприятливі можливості для діяльності у специфічних галузях економіки. Наприклад, такі автомобільні компанії, як General Motors, що довгий час були зв'язані можливостями агентів з продажу і власним фінансовим станом, що залежав від реалізації автомобілів, побачили перспективи розширення лізингових операцій і кредитного фінансування за межами своєї постійної клієнтури. Компанії, що випускають туристичні чеки і кредитні картки, такі як American Express, віднайшли можливості запропонувати великий спектр фінансових послуг своїм вкладникам за невеличку додаткову плату. І, нарешті, торговельні компанії, наприклад Sears Roebuck, використали нагоду створення загальнонаціональних ринків збуту, забезпечуючи собі неабиякі перспективи в наданні міжнародних фінансових послуг, які банкам було заборонено здійснювати.

6. На банківське виробництво дедалі значніший вплив мала та чи інша технологія. Особливо це стосується роздрібної банківської діяльності, де з часом зростав паперовий потік і вартість самих операцій. Щоб подолати такий обсяг документообороту, що постійно зростав, банки прагнули впроваджувати пластикові картки та ЕОМ. Крім того, потреби в збільшенні обсягу послуг, особливо у неробочі години, призвели до підвищення рівня використання перших касових автоматів, а потім й автоматичних касових машин. Таким чином, багато банківських установ переходили на ширшу автоматизацію, з'явилася реальна можливість надання послуг з інформаційної обробки даних, що стало новим видом ринкових операцій.

7. Зростала конкуренція по обслуговуванню фізичних осіб. Здійснення прибуткового залучення коштів вкладників, що проводилося з ініціативи ощадних і позичкових банків, призвело до гострої конкуренції з комерційними банкамиЗбільшувалося суперництво у секторі кредитування приватних осіб: компанії, що застосовують кредитні картки, оперуючи через банки, надавали дешеві кредити; магазини пропонували клієнтам системи автоматично поновлюваних кредитів; кредитно-фінансові компанії надавали позички під заставу майна і т. п.

Таким чином, до кінця 70-х років банківська індустрія стала більш конкурентоспроможною. Відмінності, що традиційно існували між різноманітними фінансовими інститутами, швидко стиралися. Більшість конкурентів змогла вийти за національні межі і діяти на світовому ринку капіталу.

Крім того, з'явилося багато нових суб'єктів ринку, які не були стримані чинними обмеженнями з боку законодавства, що давало їм безсумнівні переваги в конкурентній боротьбі. І, нарешті, поява нових технологій та альтернативних послуг, що реально загрожувало традиційним методам банківської діяльності.

80-і роки характеризувалися ще більш високими темпами змін у банківській індустрії.


Тема 2.

^ 11. Банківський ринок та його специфічні ознаки.

Ринок – сукупність існуючих і потенційних покупців товару.

Банківський ринок – сукупність існуючих і потенційних клієнтів банку.


^ 12.Поняття процесу сегментації ринку та його необхідності у маркетинговому процесі.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

^ Напрями сегментації розробляються, виходячи з того: хто купує та як; кому купують.

Групи клієнтів: А – корпоративний ринок; В – роздрібний ринок; С – кредитно-фінансові установи; О – урядовий ринок.

^ 13.Основні фактори сегментації роздрібного банківського ринку.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Географічні: регіонально-адміністративний поділ; чисельність населення (міста); щільність населення; клімат.

Демографічні: вік; стать; склад сім'ї; сімейний стан; рівень доходу; вид професії; рівень освіти; віросповідання; раса; національність


Психографічні: соціальна верства; стиль життя (богемний, елітарний, спортивний тощо); особисті якості (амбіційність, імпульсивність тощо)

Поведінки: ступінь випадковості покупки; пошук вигід; статус постійного клієнта; ступінь потреби у продукті; ступінь лояльності до банку чи продукту; емоційне ставлення до продукту.


^ 14. Основні критерії сегментації ринку.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

^ Критерії сегментації:• кількісні параметри сегмента;• доступність сегмента для банку;• суттєвість сегмента;• прибутковість сегмента;• сумісність сегмента з ринком основних конкурентів;• ефективність роботи на обраному сегменті ринку; • захищеність обраного сегмента від конкурентів.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

^ Напрями сегментації розробляються, виходячи з того: хто купує та як; кому купують.

Категорії сегментації мають бути: вимірні; доступні; життєздатні; однорідні; доречні.

Групи клієнтів: А – корпоративний ринок; В – роздрібний ринок; С – кредитно-фінансові установи; О – урядовий ринок.


^ 15. Первинна сегментація банківського ринку.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

^ Напрями сегментації розробляються, виходячи з того: хто купує та як; кому купують.

Групи клієнтів: А – корпоративний ринок; В – роздрібний ринок; С – кредитно-фінансові установи; О – урядовий ринок.

^ ПЕРВИННА СЕГМЕНТАЦІЯ НА БАНКІВС РИНКУ:

Корпоративний сегмент (сектор): обігові кошти; значні кредитні покупки; управління ліквідністю; управління фондом заробітної плати.

Комерційний сегмент (сектор): бухгалтерська документація; обігові кошти; управління ліквідністю; страхування; пенсії і т. п.

Індивідуальний сегмент (сектор): управління поточними рахунками; позички; заощадження та інвестиції; пенсії; позички під нерухомість.


^ 16. Вторинна сегментація банківського ринку.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

^ Напрями сегментації розробляються, виходячи з того: хто купує та як; кому купують.

Групи клієнтів: А – корпоративний ринок; В – роздрібний ринок; С – кредитно-фінансові установи; О – урядовий ринок.

^ ВТОРИННА СЕГМЕНТАЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО СЕГМЕНТА:

Сектор - Основні кошти - Обігові кошти – Потреби

Первинний (вугільний чи лісний): - Високі – Середні: Довгострокова позичка, небанківська, з фіксованою ставкою; Управління ризиком процентної ставки; Обмежені потреби в короткострокових боргах та передачі грошей.

Промислове виробництво: - Високі – Високі - Довгострокова небанківська позичка; Коротко- та середньострокова банківська позичка; Управління ставкою процента та іноземною валютою; Ефективний переказ грошей; Іноземна валюта; Стягнення боргів та управління ризиком.

Сфера послуг – Низькі – Середн - Низьке використання банківських продуктів, але великий ризик; Необхідно, щоб банк розумів низьку безпеку.

Роздрібна торгівля – Середні – Низькі - Ефективне та дешеве перетворення готівки і передача грошей; Припускає прийнятну безпеку щодо боргів.

Оптова торгівля – Низькі - Середні / високі - Короткострокові та іноді середньострокові банківські позички.


^ 17.Навести приклад матриці сегментування банківського ринку.

Сегментування відповідно до будь-якого фактора можна проводити за принципом побудови матриці «продукт - ринки»:



 

1

2

3

4

…..

n

 

1

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

…..

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 
^ 18.Навести приклад сегментації банківського ринку за географічними факторами.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

^ Напрями сегментації розробляються, виходячи з того: хто купує та як; кому купують.

Географічні: регіонально-адміністративний поділ; чисельність населення (міста); щільність населення; клімат.


^ 19.Навести приклад сегментації банківського ринку за демографічними факторами.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

Демографічні: вік; стать; склад сім'ї; сімейний стан; рівень доходу; вид професії; рівень освіти; віросповідання; раса; національність

Вторинна сегментація


Період життєвого циклу

Опис

% дорослих

Залежний

Живуть у батьків чи студенти

15

Досімейний

До 35 років, мають сім'ю, але не мають на утриманні дітей

10

Сімейний

До 65 років, які мають у сім'ї одного чи більше дітей

32

Люди з "порожнім гніздом"

До 65 років, діти яких поки -нули дім,чи старші 35 без діте

11

Пенсіонери

Старші 65 років

32
^ 20. Навести приклад сегментації банківського ринку за фактором поведінки.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

Поведінки: ступінь випадковості покупки; пошук вигід; статус постійного клієнта; ступінь потреби у продукті; ступінь лояльності до банку чи продукту; емоційне ставлення до продукту.

^ 21. Навести приклад сегментації банківського ринку за психографічним фактором.

Сегментація ринку – процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

Психографічні: соціальна верства; стиль життя (богемний, елітарний, спортивний тощо); особисті якості (амбіційність, імпульсивність тощо)


Первинна сегментація.


Соціальна група

Верстви населення

%населення

А

Керівники вищої ланки, професійні чи адміністративні службовці

3

Б

Керівники середньої ланки, професійні чи адміністрат. службов

15

В1

Керівники нижчої ланки, менеджер. апарат чи адміністрат. працівники

24

В2

Кваліфіковані робітники

28

Г

Напів- та некваліфіковані робітники

18

Д

Державні пенсіон, безробіт, непрац

13



^ 22.Дослідження ринку та його основні категорії: дані, інформація, логічний аналіз. Засоби збору даних.

Ринок – сукупність існуючих і потенційних покупців товару.

^ Банківський ринок – сукупність існуючих і потенційних клієнтів банку.

Дослідження ринку – це визначення потенційних покупців та їх потреб.

Дані – набір чинників, тобто імена, адреси, рід занять клієнтів.

Інформація – дані, які відібрані та розсортовані залежно від певного завдання, наприклад, кількість малих підприємств з частковою нестачею обігових коштів.

Логічний аналіз – інтерпретація чи напрям, обрані під час аналізу інформації.

^ 23.Основні завдання системи маркетингової інформації у банку.

Для збору даних та аналізу інформації необхідна система маркетингової інформації, яка повинна забезпечувати: *поточну маркетингову інформацію для прийняття довгострокових стратегічних рішень; *поточну маркетингову інформацію для прийняття короткострокових тактичних рішень; *інформацію для вирішення разових маркетингових завдань.

24.Системи CRM у банку.


^ 25.Основні етапи дослідження банківського ринку.

1). визначення завдання та цілей дослідження;

2). розробка плану дослідження;

3). збір інформації;

4). аналіз інформації;

5). подання отриманих результатів.

Дослідження: первинне, носить активний характер; вторинне, носить пасивний характер (загальна інформація для загальних цілей).

Методи збору даних: • спостереження; • обговорення; • опитування; • експерименти.

^ ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОСНОВНИХ ПРИЙОМІВ ОПИТУВАННЯ:

Особисте інтерв'ю: Переваги: • глибина опитування; • можливість демонстрації продукту; • можливість привертати увагу респондента протягом тривалого часу; • можливість спілкуватися безпосередньо з респондентом. Недоліки: • велика вартість; • накладне перевірити ступінь впливу інтерв'юера на респондентів; • інтерв'ю може бути перерване; • потрібна велика команда інтерв’юерів.

^ Опитування по телефону: Переваги: • низька вартість; • велика швидкість дослідження; • придатний як для збору даних, так і для виявлення ставлення до банку, продукту і т. ін.; • централізований контроль. Недоліки: • обмежений респондентами, які мають телефон; • не можна показати запитальник та ілюстрації; • важко підтримувати зацікавленість більше ніж 15-20 хвилин; • важко ставити складні запитання.

^ Опитування поштою: Переваги: • доступний для малої групи дослідників; • низька вартість; • легкість організації; • відсутній вплив з боку інтерв’юера; • можна використовувати ілюстрації. Недоліки:• можлива однобічність відповідей, що зумовлена малою кількістю запитань; • неможливо уточнити запитання; • неможливість пояснень; • низька якість відповідей на «відкриті» запитання.


^ 26.Характеристика первинного дослідження банківського ринку та його основних методів.

Первинне дослідження носить активний характер;

Первинні дослідження бувають якісними та кількісними.

^ Методи якісного дослідження: • групові обговорення; • особисті інтерв'ю.

Переваги: поглиблена інформація про об'єкт дослідження.

Недоліки: невелика кількість досліджених.

^ Методи кількісного дослідження:• опитування (анкети); • особисте інтерв'ю «віч-на-віч»; • особисте інтерв'ю по телефону; • опитування поштою; • спостереження (пасивний метод); • експерименти: - зовнішні – учасники не знають про експеримент; внутрішні – складність моделювання ринку.


^ 27.Характеристика вторинного дослідження банківського ринку та його основних методів.

Вторинне дослідження носить пасивний характер (загальна інформація для загальних цілей).

Дослідження ринку починається з вторинного дослідження. Воно хар-ся вторинністю інформацією, що досліджується та оброблюється. Вторинне дослідження називається дослідженням на робочому місці.

^ Джерела вторинного дослідження:

- матеріали, проведених раніше досліджень;

- статистична звітність;

- інформація з інших відкритих джерел.

Вторинне дослідження поділяється на внутрішнє та зовнішнє.

^ 28.Камеральний метод дослідження інформації: переваги, недоліки та джерела інформації.

Камеральне дослідження (на робочому місці): Це вторинне дослідження.

Переваги: Часто дає повні відповіді на запитання, напрям у дослідженні; Дешево; Точна та надійна інформація.

Недоліки: Застаріла інформація; Не повністю задовольняє потреби маркетолога; Іноді інформацію важко знайти

Джерела інформації: державні статистичні звіти, включаючи звіти Світового банку, іноземних урядів;фінансова преса, опубліковані маркетингові дослідження;фірми, які спеціалізуються на економічній та технічній інформації;зовнішні джерела: рахунки прибутків/збитків, балансовий звіт, документи обліку реалізації.

^ Б. Сннднкативне дослідження: група осіб, яка проводить дослідження, розподіляє між собою як вартість дослідження, так і його результати.

В. Послуги фахівців.

^ 29.Методи якісного дослідження банківського ринку: переваги та недоліки.

Методи якісного дослідження є складовими первинного дослідження, який носить активний характер.

^ Методи якісного дослідження:

• групові обговорення;

• особисті інтерв'ю.

Переваги: поглиблена інформація про об'єкт дослідження.

Недоліки: невелика кількість досліджених

^ Особисте інтерв'ю: Переваги: • глибина опитування; • можливість демонстрації продукту; • можливість привертати увагу респондента протягом тривалого часу; • можливість спілкуватися безпосередньо з респондентом. Недоліки: • велика вартість; • накладне перевірити ступінь вплТема 3.

^ 40.Поняття стратегічного планування та основні елементи банківського стратегічного плану.

Стратегічне планування – суттєва складова процесу стратегічного управління банківською діяльністю. Його результат – встановлення довгострокової стратегічної мети банку та розробка планів поточної діяльності, спрямованих на досягнення такої мети.

Складові банківського стратегічного плану: 1. Передумови та оцінка середовища, в якому діятиме банк. 2. Пріоритети ринку, під впливом яких відбувається розподіл коштів. 3. Оцінка сильних і слабких сторін банку, можливостей і небезпек. 4. Коригування стратегії з метою реалізації ринкових можливостей банку. 5. Вибір часу стратегічних дій. 6. Очікувані результати.

Зміст стратегічного плану: 1. завдання; 2. мета; 3. початкове положення на ринку; 4. оцінка чинників, які впливають на стратегію банку; 5. оцінка небезпек і можливостей; 6. стратегія розвитку господарського портфеля; 7. стратегічні зміни у факторах, що регулюються.

^ 41.Стратегічна мета комерційного банку: її визначення та шляхи досягнення.

Мета маркетингової стратегії – програмна установка діяльності банку.

Мета банку визначається такими факторами: 1. історія банку; 2. внутрішня культура банку; 3. структура банківської організації; 4. характеристика головних осіб, які приймають рішення та їх ціннісні орієнтації; 5. теоретичні; 6. економічні; 7. політичні; 8. соціальні; 9. естетичні;.10. релігійні.

Чинники, що впливають на стратегічну мету банку:

1. Історія.

2. Поточні переваги.

3. Ринкове середовище:

3.1. демографічне: ( 3.1.1. рівень народжуваності та кількість населення; 3.1.2. вікові групи; 3.1.3. географічні зрушення в розподілі населення;)

3.2. економічне: (3.2.1. національний/регіональний ВНП; 3.2.2. рівень інфляції; 3.2.3. обмінні курси валют; 3.2.4. ринкова процентна ставка; 3.2.5. рівень безробіття; 3.2.6. грошова пропозиція; 3.2.7. галузева структура;)

3.3. технологічне: (3.3.1. зміни в технології галузі; 3.3.2. небанківське конкурентне інвестування; 3.3.3. електронні системи платежів; 3.3.4. системи обробки інформації; 3.3.5. автоматичні банківські операції;)

3.4. політико-правове: (3.4.1. регулювання банківської справи; 3.4.2. податкове законодавство; 3.4.3. контроль за діяльністю бірж; 3.4.4. ставлення до іноземних банків;)

3.5. соціально-культурне: (3.5.1. тенденції, які відображають стиль життя; 3.5.2. очікування у сфері професійного зростання3.5.3. тенденції освіти; 3.5.4. громадська думка; 3.5.5. тенденції формування сім'ї; 3.5.6. тенденції звичаїв і правил у галузі банківської справи.)

4. Ресурси організації.

5. Компетенція.


^ 42.Варіанти довгострокових стратегій банківської установи і їх місце у маркетинговій стратегії банку.

Мета маркетингової стратегії – програмна установка діяльності банку.

Варіанти довгострокових стратегій:

1. лідер за розміром ринкової частки;

2. лідер за якістю;

3. лідер по обслуговуванню;

4. технологічний лідер;.

5. інноваційний лідер;

6. лідер з гнучкості;

7. лідер у взаємовідносинах з клієнтом;

8. лідер з престижу;

9. лідер у знаннях;

10. глобальний лідер;

11. лідер по угодах (найнижча ціна);

12. лідер з цінності (ціна/якість).


^ 43.Демографічне середовище та його вплив на встановлення мети банку.

демографічне: ( 3.1.1. рівень народжуваності та кількість населення; 3.1.2. вікові групи; 3.1.3. географічні зрушення в розподілі населення;)

^ 44.Економічне середовище та його вплив на встановлення мети банку.

економічне: (3.2.1. національний/регіональний ВНП; 3.2.2. рівень інфляції; 3.2.3. обмінні курси валют; 3.2.4. ринкова процентна ставка; 3.2.5. рівень безробіття; 3.2.6. грошова пропозиція; 3.2.7. галузева структура;)


^ 45.Технологічне середовище та його вплив на встановлення мети банку.

технологічне: (3.3.1. зміни в технології галузі; 3.3.2. небанківське конкурентне інвестування; 3.3.3. електронні системи платежів; 3.3.4. системи обробки інформації; 3.3.5. автоматичні банківські операції;)


^ 46. Політико-правове середовище та його вплив на встановлення мети банку.

політико-правове: (3.4.1. регулювання банківської справи; 3.4.2. податкове законодавство; 3.4.3. контроль за діяльністю бірж; 3.4.4. ставлення до іноземних банків;)


^ 47. Соціально-культурне середовище та його вплив на встановлення мети банку.

соціально-культурне: (3.5.1. тенденції, які відображають стиль життя; 3.5.2. очікування у сфері професійного зростання3.5.3. тенденції освіти; 3.5.4. громадська думка; 3.5.5. тенденції формування сім'ї; 3.5.6. тенденції звичаїв і правил у галузі банківської справи.)


48.Історія, поточні переваги, ресурси організації та компетенція та їх вплив на встановлення мети банку.

Це все чинники, що впливають на стратегічну мету банку.

Чинники, що впливають на стратегічну мету банку:

1. Історія.

2. Поточні переваги.

3. Ринкове середовище:

3.1. демографічне: ( 3.1.1. рівень народжуваності та кількість населення; 3.1.2. вікові групи; 3.1.3. географічні зрушення в розподілі населення;)

3.2. економічне: (3.2.1. національний/регіональний ВНП; 3.2.2. рівень інфляції; 3.2.3. обмінні курси валют; 3.2.4. ринкова процентна ставка; 3.2.5. рівень безробіття; 3.2.6. грошова пропозиція; 3.2.7. галузева структура;)

3.3. технологічне: (3.3.1. зміни в технології галузі; 3.3.2. небанківське конкурентне інвестування; 3.3.3. електронні системи платежів; 3.3.4. системи обробки інформації; 3.3.5. автоматичні банківські операції;)

3.4. політико-правове: (3.4.1. регулювання банківської справи; 3.4.2. податкове законодавство; 3.4.3. контроль за діяльністю бірж; 3.4.4. ставлення до іноземних банків;)

3.5. соціально-культурне: (3.5.1. тенденції, які відображають стиль життя; 3.5.2. очікування у сфері професійного зростання3.5.3. тенденції освіти; 3.5.4. громадська думка; 3.5.5. те