Реферат: Міністерство освіти І науки україни харківський національний економічний університет на правах рукопису норік лариса олексіївна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


На правах рукопису


НОРІК ЛАРИСА ОЛЕКСІЇВНА


УДК 658:005.52(043.3)


ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник

Малярець Людмила Михайлівна,

к. е. н., доцент


Харків – 2008

ЗМІСТ
ВСТУП
3

^ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


12

1.1. Теоретичний підхід до визначення діагностики в економіці

12

1.2. Основні характеристики конкурентоспроможності підприємства


29

1.3. Побудова системи показників конкурентоспроможності підприємства


56

Висновки до розділу 1

70

^ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ



73

2.1. Тенденції розвитку коксохімічної промисловості в Україні

73

2.2. Формування комплексу аналітичних методів для розв’язання завдань діагностики конкурентоспроможності підприємства


91

2.3. Виявлення та оцінка чинників впливу на формування конкурентоспроможності коксохімічних підприємств


104

Висновки до розділу 2

129

^ РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ДІАГНОСТИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ



132

3.1. Оцінка, порівняльний аналіз і прогнозування змін

конкурентоспроможності коксохімічних підприємств


132

3.2. Методика діагностики конкурентоспроможності

підприємства


152

3.3. Використання результатів діагностики конкурентоспроможності підприємства в процесі розробки управлінських рішень



168

Висновки до розділу 3

179

ВИСНОВКИ

183
ДОДАТКИ
188
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
222



ВСТУП
На сучасному етапі економічного й соціального розвитку економіки України важливе значення має металургія, яка забезпечує 27% промислового виробництва держави, дає близько 40% валютних надходжень в Україну і понад 10% надходжень у державний бюджет. Україна є одним з лідерів серед країн – виробників чорних металів у світі за обсягом виробництва сталі та за обсягом експорту металопродукції. Невід’ємною частиною металургії є коксохімічна промисловість, тісний зв’язок з якою мають також інші галузі. Розвиток коксохімічної промисловості значною мірою залежить від забезпечення умов формування конкурентоспроможності коксохімічних підприємств із урахуванням змін складного і нестабільного ринкового середовища.

Коксохімічні підприємства, як і більшість вітчизняних підприємств, потребують достовірного визначення рівня своєї конкурентоспроможності для розвитку ключових напрямків діяльності з метою адаптації до ринкових умов. Ряд обставин, серед яких необхідність визначення особистого положення коксохімічних підприємств на ринку, розробка і реалізація обґрунтованих заходів з метою підвищення рівня конкурентоспроможності та створення конкурентних переваг підприємств, вибір підприємства–партнера для сумісного бізнесу, залучення коштів інвесторів у перспективне виробництво, складання програми виходу підприємства на нові ринки збуту, забезпечення умов для оперативного реагування й адаптації до коливань ринку – потребують досконалих методів аналізу конкурентоспроможності коксохімічних підприємств та визначення прогнозних значень її рівня. Розробка дійових управлінських рішень має ґрунтуватись на аналітичних висновках про тенденції змін конкурентоспроможності підприємства, що обумовлює актуальність застосування в системі управління інструментарію діагностики.

Науковим підґрунтям дисертаційної роботи є результати досліджень науковців за такими напрямами, як конкурентоспроможність підприємств і застосування діагностики в економіці. Питання оцінки конкуренто-спроможності та розробки систем управління нею розглянуто в роботах Д. Аакера, Г. Л. Азоєва, І. Ансоффа, А. Є. Воронкової, В. М. Гейця, П. Дойля, Ю. Б. Іванова, Б. Є. Кваснюка, М. О. Кизима, Ф. Котлера, Є. Н. Кузьбожева, Ж.-Ж. Ламбена, Г. Мінцберга, І. П. Отенко, В. С. Пономаренка, М. Портера, О. М. Тридіда, О. М. Тищенка, Р. О. Фатхутдінова, А. Чандлера, О. П. Челенкова, В. Г. Шинкаренка, Й. Шумпетера та інших вчених. Питанням формування методичних підходів до діагностики і розробки управлінських заходів на основі її результатів присвячені роботи І. О. Бланка, А. С. Вартанова, А. Є. Воронкової, Ю. Б. Іванова, М. О. Кизима, Б. Коласса, І. Маріона, М. Мескона, К. Наварі, В. С. Пономаренка, В. Ш. Раппопорта, Ж. Рішара, Ф. Б. Ріполь-Сарагосі та ін.

Аналіз дисертацій, захищених за вказаними вище напрямами протягом 1999–2007 рр. вказує на те, що фактично в кожному науковому дослідженні увага приділяється питанню розробки заходів удосконалення системи управління конкурентоспроможністю підприємства (табл. 1). Проте слід відзначити, що ряд теоретичних проблем щодо удосконалення методів управління конкурентоспроможністю підприємства залишається недостатньо розробленим. Для обґрунтування складових конкурентоспроможності підприємства кожним науковцем даються практичні рекомендації на основі найрізноманітніших ознак, методик і принципів, що підпорядковані окремо виділеним цілям. Неоднозначність трактування термінів, що використовуються в процесі дослідження категорій теорії конкуренції, таких, як «конкурентна позиція», “конкурентне положення”, “конкурентний статус”, “конкурентні можливості”, “конкурентні переваги” та визначення структури їх формування не забезпечують ефективного наукового і практичного пізнання процесу функціонування коксохімічних підприємств у ринкових умовах.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


за типом об’єктів діагностування: параметрична (структурна) – оцінка параметрів стану та його структури; проблемна (організаційна) – оцінка дії факторів впливу на стан та розвиток об’єкта дослідження, що потребує управлінських рішень та організації їх реалізації; процесуальна (функціональна) – оцінка процесів розвитку та функціонування об’єкта, що передбачає визначення напрямів та заходів, що забезпечують бажаний результат;

за напрямом використання результатів діагностики: інструментальна, що передбачає використання показників у процесі обґрунтування рішення для безпосередніх дій; концептуальна, яка використовує показники для сприяння загальному розумінню становища та ситуації;

за змістом вихідної інформації: внутрішня, зовнішня, загальна.

Подані ознаки діагностики відображають основні організаційно-методичні аспекти її проведення, що дає можливість підвищити якість її впровадження та забезпечити адекватні умови прийняття і реалізації управлінських рішень. Встановлення виду діагностики визначає спрямованість формування управлінського забезпечення. Обґрунтування управлінських рішень на засадах результатів діагностики відповідного виду дає можливість співставити тенденції змін характеристик об’єкта, забезпечити умови їх взаємодії, уникнути ризику планування та істотно покращити точність прогнозування.

Вирішення питань управління потребує аналітичної підтримки, яку можна забезпечити застосуванням діагностики в практиці управління. Такий підхід збігається з теоретичними положеннями, викладеними в [129], відповідно до яких важливим питанням є не тільки встановлення проблеми, але й її ідентифікація та вирішення з метою отримання кращого результату.

Місце діагностики у ланцюзі функцій системи управління визначається основними проблемами, що вирішуються в управлінському процесі: системне вивчення об’єкта управління; ідентифікація його реального становища; прагнення до підвищення рівня розвитку; підтримка деяких вихідних характеристик на заданому рівні; створення та виконання програми дій для забезпечення досягнення заданого рівня розвитку; спостереження, тобто формування такого рівня розвитку, який є найбільш близьким до відомого; встановлення основних факторів, що викликають зміни становища об’єкта, та оцінка їх впливу; коригування й оптимізація управління, тобто досягнення деякої мети, що змінюється за часом, та реалізація оптимальних вихідних характеристик; зміни функцій планування від поточних до перспективних; виявлення можливих перспектив розвитку і наслідків; прогноз основних тенденцій. А. Маріон [286] відзначив логічний зв’язок діагностики з основними функціями управління, такими, як аналіз, планування, організація, мотивація, контроль, облік та прийняття рішень. Діагностика в економіці виступає своєрідним механізмом саморегулювання, що забезпечує зворотний зв'язок у с
истемі управління (рис. 1.4).


Рис. 1.4. Ланцюг функцій системи управління в економіці


Однією з суттєвих характеристик всіх об'єктів і процесів управління в економіці є складність, що пояснюється великою внутрішньою різноманітністю ознак об'єкта й необхідністю врахування зовнішніх впливів на стан об'єктів керування й можливість досягнення ними бажаного стану. Діагностування, постаючи складовою частиною управлінського циклу, у свою чергу, є циклом, що складається з ряду етапів. Тому процес проведення діагностики передбачає розробку етапів діагностування. Б. Коласc [109] визначає спостереження, первинну обробку, висловлювання гіпотези, аналіз та формування висновків.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Отже, на підставі узагальнення існуючих підходів до визначення основних аспектів формування конкурентоспроможності підприємства можна встановити її характерні ознаки. Оскільки суперництво підприємств приймає вид суперництва продукції, яка є головним об’єктом на ринку, то важливе значення мають властивості продукції підприємства. Тому конкурентоспроможність продукції підприємства є, безумовно, первинною складовою конкурентоспроможності підприємства. Вона має вартість, споживчу цінність, якість, технічний рівень, надійність та інші важливі характеристики. Саме в продукції знаходять відображення всі особливості ринкових відносин в економіці. У науковій літературі визначається, що конкурентоспроможність продукції – це такий рівень її економічно-технічних, експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати конкуренцію з іншою аналогічною продукцією на ринку. Крім того конкурентоспроможність продукції визначають як: сукупність якісних і вартісних характеристик, що забезпечує задоволення конкретної потреби споживача; ступінь відповідності продукції у кожен момент часу до вимог ринку за технічними, економічними та іншими характеристиками; комплекс споживчих і вартісних характеристик, у зв’язку з якими відбувається розподіл попиту на ринку; характеристика, в якій відображується відмінність від продукції-конкурента як за ступенем відповідності до конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її задоволення; комплекс чинників, що відображують техніко-економічні риси продукції та умови її реалізації [4; 19; 25; 46; 77; 86;87; 111; 118–121; 141; 144; 152;153; 175; 192; 194–196; 251–253].

Огляд наукових робіт свідчить про існування двох основних підходів до визначення конкурентоспроможності продукції: орієнтація на дослідження потреб споживачів і порівняння якісних показників – розгляд техніко-технологічного рівня, якості та ціни придбання, експлуатації і утилізації, як найважливіших характеристик конкуренто-спроможності продукції (далі ці властивості доповнюються рядом організаційно-економічних умов, які характеризують витрати споживача, можливість реалізації продукції на ринку, строки постачання, післяпродажне обслуговування й підтримка під час дії); урахування тільки ринкової ситуації та визначення конкурентоспроможності продукції як можливості успішного продажу на ринку в означений час.

Комплексне поєднання наведених підходів до визначення конкуренто- спроможності продукції підприємства дозволяє виділити основні стадії її формування – розробка й виробництво продукції, реалізація на ринку (рис. 1.10).


На такій підставі під конкурентоспроможністю продукції розуміється ступінь її відповідності вимогам ринку та потребам забезпечення запланованих і стабільних результатів діяльності підприємства.


Рис. 1.10. Стадії формування конкурентоспроможності продукції підприємства


Слід відзначити, що забезпечення конкурентоспроможності продукції є наслідком ефективного використання та розвитку потенціалу підприємства, що характеризується на рівні створення, підтримки та реалізації матеріально-фінансових, техніко-технологічних, організаційних, інформаційних, трудових та управлінських можливостей підприємства. Тобто потенціал підприємства можна визначити важливою складовою його конкурентоспроможності та її вагомим підґрунтям.

Розвинутий потенціал та його ефективне використання забезпечують підприємству, крім досягнення конкурентоспроможності продукції, підвищення загальної міри інвестиційної привабливості підприємства та довіри на ринку, що пов’язано з ефективністю всіх сфер діяльності підприємства. Саме ефективність напрямів діяльності підприємства відображає його ринкову активність, яка стає одним з основних аспектів, що цікавить власників господарюючого суб'єкта й потенційних інвесторів (завдяки стабільному зростанню прибутків і власного капіталу). Отже, ринкову активність підприємства можна визначити складовою його конкурентоспроможності.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Таким чином, запропонована система показників складається з кількісних та якісних показників, які доповнюють один одного і дають можливість одержати інформативну й цілісну характеристику конкурентоспроможності підприємства, оцінити умови її формування і змін. Підхід до формалізації поєднання експертних оцінок і кількісних оцінок забезпечить підвищення інформативності вирішення завдань діагностики конкурентоспроможності підприємства. Побудова такої системи показників на підприємстві є необхідним елементом процесу діагностики його конкурентоспроможності, сприяє становленню безперервного процесу контролю та веде до підвищення якості управління підприємством. Такий підхід до формування системи показників конкурентоспроможності через особливості та характеристики її ознак дозволить одержати узагальнену об’єктивну, адекватну та ємну оцінку її рівня і змін.

^ Висновки до розділу 1
1. Сучасний динамічний і нестабільний стан розвитку вітчизняної економіки вимагає удосконалення систем управління. Як метод формування аналітичної основи обґрунтування і прийняття управлінських рішень в економіці розглядається діагностика. Визначено, що діагностика – це інформаційно-аналітичний процес дослідження об’єкта, метою якого є кількісно-якісна оцінка характеристик його стану та розвитку, виявлення проблем, класифікація їх ознак, встановлення причин і вибір методів усунення чинників негативної дії. Автором відзначено, що існуючі ознаки класифікації видів діагностики в економіці у більшості випадків орієнтовані на мету, структуру робіт і тип об’єкта діагностування, що не в повній мірі відображають механізм і засоби її проведення. Тому на підставі потреби у доповненні й уточненні існуючих класифікаційних ознак діагностики запропоновано структурну схему її видів, які деталізовано залежно від цільової орієнтації, форми організації робіт, структури завдань, часу застосування в процесі управління, періодичності проведення, типу об’єктів діагностування, напряму використання результатів, змісту вихідної інформації. Перелічені ознаки розкривають всі організаційно-методичні аспекти проведення діагностики, що дозволяє визначити комплекс її забезпечення та підвищує якість. Приймаючи за основу існуючі схеми діагностики в економіці, виділено підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідний і рекомендаційно-виконавчий етапи, які відображають основні завдання та напрями їх вирішення.

2. Функціонування підприємств на ринку залежить від своєчасного реагування на зміни їх конкурентоспроможності, що містить у собі складний комплекс характеристик. На основі узагальнення застосовуваних наукових принципів і підходів до вивчення конкурентоспроможності підприємства виділено основні її складові: конкурентоспроможність продукції, потенціал підприємства, ринкова активність. Зазначені характеристики є взаємопов’язаними та взаємодіючими об’єктами управління, поєднання результатів досягнення яких в цілісну систему відповідно до принципу емерджентності сприяє забезпеченню такої властивості підприємства, як здатність його до існування на ринку. Визначено, що управління кожною зі складових є завданням відповідного рівня управління конкурентоспроможністю підприємства: оперативний рівень – управління конкурентоспроможністю продукції підприємства, тактичний – управління чинниками розвитку потенціалу, стратегічний (довгострокові цілі) – управління дійовими та перспективними напрямами діяльності підприємства.

3. Конкурентоспроможність підприємства різнобічно характеризує його існування на ринку, дозволяє оцінити поточний і майбутній стан, відбирати різні варіанти управлінських рішень (альтернативи), які забезпечують перехід з одного стану в інший. Завдяки багатоаспектності формування конкурентоспроможності підприємства її діагностика стає складовою процесу стратегічного планування, що пов’язаний з потребою у розробці управлінських рішень щодо характеру та напрямів діяльності підприємства. У процесі діагностики визначається ступінь досягнення критерію задоволення всіх зацікавлених сторін ринкового сегмента. Виходячи з цього, діагностику конкурентоспроможності підприємства визнано засобом створення інформаційно-аналітичної основи для розробки і прийняття управлінських рішень щодо забезпечення умов функціонування підприємства на ринку.

Встановлено місце діагностики конкурентоспроможності підприємства у ланцюзі функцій системи управління підприємством, представлено верифікацію її етапів.

4. Формування системи показників ознак конкурентоспроможності підприємства визначається цілями забезпечення умов життєздатності підприємства на ринку. За основу її формування покладено такі принципи: системності, функціональної спрямованості управління на підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства, синтез простої структури та максимального використання вихідних даних, прозорості схем розрахунку показників ознак, досвід використання аналогічних показників. На основі теоретично-логічного узагальнення положень науково-практичної літератури з проблем теорії конкуренції й економічного аналізу для визначення конкурентоспроможності підприємства сформовано систему показників, що відображує ознаки її основних складових: конкурентоспроможність продукції встановлюється на основі оцінки відповідності якості продукції до нормативів, умов постачання, показників темпів зміни ціни, питомої ваги основних покупців, частки підприємства за обсягом продажу на внутрішньому ринку та за обсягом експорту; потенціал підприємства визначається за показниками його ресурсних та організаційно-управлінських можливостей; аналіз ринкової активності проводиться на підставі показників ефективності діяльності підприємства та його інвестиційного потенціалу. Запропонована система показників, що визначають конкурентоспроможність підприємства, складається з кількісних та якісних показників, які доповнюють один одного, дозволяють всебічно й в повному обсязі оцінити стан і перспективи функціонування підприємства на ринку.

Основні наукові результати розділу опубліковано в працях [164; 165; 167; 169–171].


^ РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Тенденції розвитку коксохімічної промисловості в Україні

Промисловість є однією з провідних галузей економіки, що утворює фундамент науково-технічної трансформації, економічного зростання і соціального прогресу суспільства. Пріоритетні напрями промислового розвитку спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки і забезпечення входження України в коло економічно розвинутих країн світу. Гірничо-металургійний комплекс є одним з найпотужніших секторів промисловості України. Частка продукції, що виробляється вітчизняними металургійними підприємствами, становить 30% у загальному промисловому виробництві й 42% від загальних обсягів експорту України. Понад 80% металопродукції експортується в країни Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки. Розвиток світової металургії свідчить про довгострокову перспективу доменного процесу, що обумовлює збереження попиту на металургійний кокс [93]. Сьогодні світове металургійне співтовариство дотримується напряму збереження, підтримки й розвитку власних потужностей з виробництва коксу. Тому в сучасних умовах ринкових відносин однією з актуальних проблем вітчизняної металургії є перспектива забезпечення розвитку і сталого функціонування основного постачальника сировини для металургії – коксохімічної промисловості України. Масштаби світового коксохімічного виробництва визначаються обсягом потреб споживачів, можливостями сировинної бази й існуючих виробничих потужностей [212].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

визначення взаємозв’язків з метою зменшення розміру простору показників ознак і виділення із множини показників найбільш суттєвих;

обчислення інтегральних (узагальнюючих) показників, виявлення впливу окремих факторів на результативну ознаку;

опис різних моделей конкурентоспроможності підприємства з точки зору суттєвих факторів;

ідентифікація рівня конкурентоспроможності, встановлення галузевого еталона і визначення ознак відхилень у просторі показників.

Викладений комплекс аналітичних завдань охоплює проблеми багатовимірного аналізу і потребує використання спеціальних економіко-математичних методів. Слід відзначити, що діагностика конкурентоспроможності підприємства пов’язана з аналізом сукупності кількісних та якісних показників її ознак і первинною обробкою результатів експертного оцінювання ознак об’єкта дослідження. Тобто характерним є використання експертних оцінок, які дозволяють врахувати знання і досвід висококваліфікованих фахівців й створити достовірну інформаційну базу вихідних даних. Залежно від того, за якою шкалою може бути задана система переваг, що характеризує об'єкт, експертні оцінки містять більший або менший обсяг інформації і мають різну здатність до формалізації. Так, при використанні номінальної шкали можна розпізнавати й розрізняти оцінки на основі трьох аксіом ідентифікації: А або є В або не є В; якщо А є В, то В є А; якщо А є В та В є С, то А є С. Формалізація такої шкали можлива у вигляді бінарних оцінок двох рівнів: “1” – ідентичність, “0” – різниця. У випадках, коли в результаті порівняння об’єкти дослідження можна розташувати в певній послідовності з урахуванням якого-небудь суттєвого фактора, використовуються порядкові шкали, що дозволяють встановити рівноцінність або домінування. Використання порядкової шкали є доцільним для оцінки якісних ознак конкурентоспроможності підприємства. При цьому для того, щоб експертна інформація була якісною, необхідним є виконання таких умов: наявність експертної комісії, що складається з фахівців, професійно компетентних у галузі дослідження об'єкта експертизи; наявність аналітичної групи, що володіє технологією організації і проведення експертиз, методами одержання й аналізу експертної інформації, одержання достовірної інформації; коректна обробка й аналіз експертної інформації. Отриману експертну інформацію обов'язково необхідно проаналізувати й оцінити погодженість експертних суджень. Проведення експертних досліджень засноване на використанні сучасних методів прикладної математичної статистики об'єктів нечислової природи.

Отже, наявність експертних оцінок зумовлює застосування методів, які дозволяють оцінювати різноманітні показники. Тобто постає питання обробки ознак кількісно-якісного типу. Для його вирішення важливого значення набуває існування методів неметричного багатовимірного шкалювання, які, на відміну від традиційних методів багатовимірного аналізу можна застосовувати до вихідних даних різного типу (спільний аналіз як різниць між об’єктами, так й індивідуальних різниць між експертами); розрізняються вихідним припущенням про структуру або засіб співставлення даних (факторний аналіз і множинна регресія припускають узгоджену мінливість ознак – кореляції, що вимірюються на множині об’єктів, а багатовимірне шкалювання припускає модель відстані – мір подібності чи різниць і не потребує нормального розподілу вихідних даних).

Побудова моделі конкурентоспроможності підприємства передбачає вимірювання визначальних чинників впливу на її формування. Це потребує використання методу, який на основі реально існуючих зв'язків ознак (або об'єктів) дозволить виявити й обчислити узагальнюючі характеристики та відшукати об'єктивно існуючі закономірності, що обумовлені впливом внутрішніх і зовнішніх причин. Слід враховувати, що розв’язання проблеми пошуку та вимірювання визначальних факторів є основним питанням факторного аналізу.

Існування системи значної кількості показників ознак, їх аналіз, визначення суттєвих чинників, що впливають на формування складових конкурентоспроможності та встановлення еталона і наявності відхилень від нього потребують подальшого переходу до агрегування отриманих даних. Постає питання побудови узагальнюючих показників оцінки конкурентоспроможності продукції, потенціалу та ринкової активності підприємства й узагальнюючого показника його конкурентоспроможності. Саме на основі вирішення завдання узагальнення показників виконуються дві функції: синтетична (в одному результативному показнику узагальнюються явища, які безпосередньо не вимірюються) й аналітична (визначається взаємозв’язок між показниками). Крім того, єдність аналітичної та синтетичної функцій виявляється в тому, що аналіз на рівні частковості здійснюється з метою його синтезу на рівні загального.

У роботі [139] проведено огляд основних методів побудови інтегральних показників, таких, як методи обчислення різних типів середніх, методи визначення ваги показників шляхом експертних оцінок, методи порівняння величини ознаки з існуючою еталонною і методи, що на основі вимірювання відстані або міри подібності чи різниць між об’єктами дослідження перетворюють простір величин показників у простір меншого розміру. Авторами робіт [139; 192; 278] визначено перевагу методу побудови таксономічного показника розвитку за методом В. Плюта [188], щодо врахування впливу факторів, які мають різну розмірність і способи опису. Тому для побудови узагальнюючих показників складових конкурентоспроможності підприємства (Кс – ринкова активність, Кт – потенціал, Ко– конкурентоспроможність продукції підприємства) пропонується використати методику інтегральної оцінки, що має за основу застосування означеного методу, вихідними даними якого стають узагальнюючі оцінки визначальних факторів впливу на формування конкурентоспроможності підприємств. Тобто застосування методу побудови таксономічного показника розвитку відбувається разом з іншими методами редукції.

З метою отримання прогнозних значень рівня конкурентоспроможності підприємства необхідно побудувати і проаналізувати багатофакторну економетричну динамічну модель. Тобто врахування статично-динамічного підходу висуває проблему забезпечення можливості здійснення дослідження аналізу змін у будь-який необхідний час і отримання прогнозних значень.

Якісна ідентифікація кількісних оцінок показників конкуренто-спроможності та її складових вимагає застосування відповідної шкали градацій, що потребує використання інструментарію теорії ймовірностей і статистичного аналізу для обробки даних вибіркової сукупності.

Слід також відзначити, що важливими ознаками вибору методу є його низька витратність (незначні витрати часу, фінансів і персоналу), інформативність (забезпечення редукції – від часткового до загального та деталізації – від результату до причин), універсальність (використання, що не залежить від галузевого напряму діяльності), гнучкість і доступність алгоритму (можливість швидкої підготовки користувачів і доступність програмного забезпечення), адекватність, стійкість, математична коректність, точність і об’єктивність (застосування чисельних критеріїв перевірки рішення), наочність (забезпечення візуалізації і порівняння результатів) та використання максимально припустимого обсягу інформації з використанням предметної термінології. На такій підставі основними вимогами до методів, які слід використати в процесі діагностики, стають багатовимірність, можливість обробки метричних і неметричних типів величин, інформативність, врахування фактора часу, гнучкість і доступність алгоритму, універсальність застосування, витратність, об’єктивність і наочність.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Прогнозні значення незалежних змінних вказують на сфери першочергового втручання. Так, протягом наступних чотирьох кварталів для ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” очікуються незначні підвищення показника темпу зростання рівня потенціалу підприємства, утримання значень показника конкурентоспроможності продукції на межі 0,7 й зменшення показника ринкової активності. Зазначені прогнозні значення складових та досягнутий за попередній період часу рівень конкурентоспроможності підприємства визначають прогноз на чотири квартали значень показника конкурентоспроможності ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на межі 0,6; для ВАТ “Баглійкокс” за прогнозом очікується утримання значень показника конкурентоспроможності на межі близької до 0,3; для ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром” очікується незначне підвищення показника конкурентоспроможності продукції й утримання на досягнутому рівні показників інших складових, що сприяє утриманню значення показника конкурентоспроможності підприємства на межі 0,4.

Отже, побудовані моделі конкурентоспроможності підприємства дають можливість встановити прогнозні значення, які відображають можливий майбутній стан функціонування підприємства на ринку й визначають орієнтири першочергових управлінських завдань щодо організації умов розвитку перспективних напрямів діяльності підприємства та коригування заходів із забезпечення їх реалізації.


3.2. Методика діагностики конкурентоспроможності підприємства


Оцінка конкурентоспроможності підприємства є відносною, тобто виявляється за умови порівняння серед підприємств виділених кластерів, які належать до однієї галузі. Оцінити це явище пропонується на основі ідентифікації рівня та аналізу змін значень показника конкурентоспроможності і основних її складових, що є одним із завдань процесу діагностики. Сформовані кількісні оцінки належать до інтервалу . У межах означеного інтервалу необхідним є використання шкали, що дасть можливість здійснити класифікацію кількісних оцінок та їх змістовну інтерпретацію.

Достатньо широке використання мають: вербально-кількісна шкала Харрінгтона, що характеризує ступінь інтенсивності відповідного критерію; шкала І. Ансоффа, що відображає змістовну характеристику градації значень конкурентного статусу [13]; шкала Ю. Б. Іванова, яку розроблено із застосуванням математичного аналізу розрахункової функції конкурентного статусу на екстремум [87]; підхід В. С. Пономаренка, що має за основу порівняння значень наявної вибірки підприємств із середніми їх значеннями [192]. Зазначені підходи до встановлення шкали якісної оцінки отримано на основі обробки й аналізу масиву статистичних даних, що відображають відповідні ознаки групи об’єктів та ґрунтуються на аналітичних розрахунках.

На рис. 3.7 зображено графіки змін значень узагальнюючих показників конкурентоспроможності вітчизняних коксохімічних підприємств, що стають аналітичним підґрунтям для розробки шкали ідентифікації якісного рівня.


Рис. 3.7. Зміни значень узагальнюючих показників конкурентоспроможності підприємств


Слід відзначити, що важливим питанням є забезпечення зв’язку використовуваної шкали з динамікою змін кількісної оцінки. Крім того, ідентифікація оцінки конкурентоспроможності підприємства потребує розроблення та використання спеціальної шкали, яка відображає кількісні значення й специфіку прийняття управлінського рішення щодо забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Для побудови шкали оцінок змістовної інтерпретації рівня конкурентоспроможності підприємства пропонується використати положення правила трьох сигм теорії ймовірностей і статистичного аналізу [38; 64; 81; 136; 233], відповідно до якого, за умовою припущення нормального закону розподілу, 99,7% значень всіх спостережень належить до інтервалу

,

де – середнє значення показника характеристики, що досліджується;

– її середнє квадратичне відхилення.

Цей інтервал має довжину (), яку можна розподілити на відповідну кількість видів змістовних оцінок.

Дотримуючись загальноприйнятої класифікації кількісних значень, що передбачає визначення рівня як низький, середній та високий (тобто три змістовні характеристики), необхідно здійснити розподіл інтервалу на три частини, кожна з яких має довжину - . Таким чином, визначаються три інтервали – , та , за якими можна встановити інтервали градацій оцінок конкурентоспроможності підприємства. За даними обчислених значень узагальнюючих показників конкурентоспроможності встановлено їх підпорядкованість нормальному закону розподілу й отримано – середнє значення інтегрального показника, – середнє квадратичне відхилення.

Виходячи з вищевикладеного, можна визначити межі інтервалів ідентифікації рівня конкурентоспроможності коксохімічних підприємств: – – низький рівень; – – середній рівень; - - високий рівень.

На основі аналогічних міркувань встановлено інтервали градацій оцінок ідентифікації рівнів основних складових конкурентоспроможності коксохімічних підприємств, що досліджуються (табл. 3.5). На підставі розробленої шкали в табл. 3.6 подано зміни рівнів конкурентоспроможності та її складових для підприємств, що досліджувалися за період 2002–2007 рр.


^ Таблиця 3.5

Шкали ідентифікації рівнів складових конкурентоспроможності підприємств

Складова конкурентоспроможності підприємства

Рівні показника

та інтервали значень їх градації

Низький

Середній

Високий

Конкурентоспроможність продукції

[0,00–0,30]

[0,31–0,54]

[0,55–1,00]

Потенціал підприємства

[0,0–0,27]

[0,28–0,55]

[0,56–1,00]

Ринкова активність підприємства

[0,0–0,25]

[0,26–0,48]

[0,49–1,00]


Таблиця 3.6

^ Рівні конкурентоспроможності та її складових для вибіркової сукупності коксохімічних підприємств

Підприємство
2002 2003 2004 2005 2006 2007
Конкурентоспроможність продукції

ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод “

низька

середня

висока

висока

висока

висок