Реферат: Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Подання фінансових звітів Мета

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1

Подання фінансових звітів

Мета

1. Метою цього Стандарту є визначення основи подання фінансових звітів загального призначення для забезпечення їхньої зіставності з фінансовими звітами суб’єкта господарювання за попередні періоди, а також з фінансовими звітами інших суб’єктів господарювання. Для досягнення цієї мети Стандарт установлює загальні вимоги щодо подання фінансових звітів, керівництво з їхньої структури та мінімальні вимоги щодо їхнього змісту. Визнання, оцінка та розкриття інформації про конкретні операції та інші події розглядаються в інших стандартах і тлумаченнях.

^ Сфера застосування

2. Цей Стандарт слід застосовувати до всіх фінансових звітів загального призначення, складених та поданих відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

3. Фінансові звіти загального призначення – це звіти, що призначені відповідати потребам тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, спеціально складених для задоволення їхніх потреб в конкретній інформації. До фінансових звітів загального призначення належать такі, що подаються окремо або разом з іншими оприлюднюваними документами, такими як річний звіт або проспект випуску цінних паперів. Цей Стандарт не поширюється на структуру та зміст стислих проміжних фінансових, складених відповідно до МСБО 34 “Проміжна фінансова звітність”. Проте, до таких фінансових звітів застосовуються параграфи 13-41. Цей Стандарт однаково поширюється на всі суб’єкти господарювання і незалежно від того, чи треба їм складати консолідовані фінансові звіти або окремі фінансові звіти, як визначено в МСБО 27 “Консолідовані та окремі фінансові звіти”.

4. МСБО 30 “Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ” визначає додаткові вимоги до банків та подібних фінансових установ, які узгоджуються з вимогами цього Стандарту.

5. У цьому Стандарті використовується термінологія, яка є доречною для суб’єктів господарювання, що мають за мету отримання прибутку, включаючи бізнесові суб’єкти господарювання у державному секторі.

Суб’єктам господарювання, метою діяльності яких не є отримання прибутку, в приватному секторові, державному секторові або уряді, що прагнуть застосовувати цей Стандарт, може виникнути необхідність змінити описи, що застосовуються для певних рядків у фінансових звітів та для фінансових звітів безпосередньо.

6. Так само, для суб’єктів господарювання, які не мають власного капіталу, як визначено в МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання” (напр., деякі взаємні фонди), та суб’єктів господарювання, акціонерний капітал яких не є власним капіталом (напр., деякі кооперативні суб’єкти господарювання), може виникнути необхідність адаптувати подання в фінансових звітах про частки участі членів або власників господарських одиниць.

^ Призначення фінансових звітів

7. Фінансові звіти є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання. Метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансові звіти також демонструють результати того, як управлінський персонал розпоряджається ввіреними йому ресурсами. Для досягнення цієї мети фінансові звіти надають таку інформацію про суб’єкт господарювання:

a) активи;

б) зобов’язання;

в) власний капітал;

г) дохід та витрати, в тому числі прибутки та збитки;

ґ) інші зміни у власному капіталі;

д) грошові потоки.

Ця інформація, разом з іншою інформацією в примітках, допомагає користувачам фінансових звітів спрогнозувати майбутні грошові потоки суб’єкта господарювання і, зокрема, час надходження та впевненість.

^ Компоненти фінансових звітів

8. До складу повного комплекту фінансових звітів входять:

а) баланс;

б) звіт про прибутки та збитки;

в) звіт про зміни у власному капіталі, який відображає:

i) або всі зміни у власному капіталі,

ii) або зміни у власному капіталі, крім тих, що виникають від операцій з акціонерами, які діють згідно з їх положенням акціонерів;

г) звіт про рух грошових коштів;

ґ) примітки, що містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснювальні примітки.

9. Багато суб’єктів господарювання подає, окремо від фінансових звітів, фінансовий огляд, складений управлінським персоналом, з описом і поясненням основних особливостей фінансових результатів діяльності та фінансового стану суб’єкта господарювання, а також основних невизначеностей, які стоять перед ним. Такий звіт може містити огляд:

a) основних чинників і впливів, які визначають фінансові результати діяльності, в тому числі змін у середовищі, в якому діє суб’єкт господарювання, реакції суб’єкта господарювання на ці зміни та їхній вплив, опис політики суб’єкта господарювання щодо інвестицій для збереження та покращання фінансових результатів діяльності, включаючи політику щодо дивідендів;

б) джерел фінансування суб’єкта господарювання та запланованого співвідношення його зобов’язань та власного капіталу;

в) ресурсів суб’єкта господарювання, невизнаних у балансі відповідно до МСФЗ.

10. Багато суб’єктів господарювання подають також, крім фінансових звітів, висновки та інші документи, такі як екологічні звіти та звіти про додану вартість, особливо в тих галузях, де суттєвими є екологічні чинники і де робітники вважаються важливою групою користувачів. Звіти та інші документи, подані крім фінансових звітів, не входять до сфери застосування МСФЗ.

Визначення

11. Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають такі значення:

Неможливий Застосування вимоги є неможливим, якщо суб’єкт господарювання не може застосувати її навіть після всіх відповідних зусиль зробити це.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) – це стандарти та тлумачення, прийняті Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО). Вони охоплюють:

а) Міжнародні стандарти фінансової звітності;

б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

в) Тлумачення, розроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності (КТМФЗ) або колишнім Постійним комітетом з тлумачень (ПКТ).

Суттєвий – пропуск або викривлення статей є суттєвими, якщо вони можуть, окремо чи у сукупності, впливати на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від розміру та характеру пропуску чи викривлення, що оцінюються за конкретних обставин. Розмір або характер статті, або їх поєднання, можуть бути визначальним чинником.

Примітки містять інформацію, на додаток до поданої у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів. Примітки надають описові пояснення чи детальніші аналізи статей, інформація про які розкрита у цих фінансових звітах, а також інформацію про статті, які не відповідають вимогам до визнання у цих звітах.

12. Оцінювання того, чи може пропуск або викривлення вплинути на економічні рішення користувача і тому бути суттєвим, потребує розгляду характеристик користувачів. Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів зазначає в параграфі 25: “припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю”. Тому необхідно, щоби оцінка враховувала те, як, за обґрунтованим очікуванням, це впливатиме на користувачів з такими якостями при прийнятті економічних рішень.

^ Судження загального характеру

Достовірне подання та відповідність МСФЗ

13. Фінансові звіти мають достовірно подавати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання. Достовірне подання вимагає правдивого подання впливу операцій, інших подій та умов відповідно до визначень та критеріїв визнання для активів, зобов’язань, доходу та витрат, наведених у Концептуальній основі. Припускається, що в результаті застосування МСФЗ, з розкриттям додаткової інформації в разі необхідності, буде досягнуто достовірне подання у фінансових звітах.

14. Суб’єкт господарювання, фінансові звіти якого відповідають МСФЗ, має чітко та без будь-яких обмежень зазначати таку відповідність у примітках. Фінансові звіти не слід характеризувати як такі, що відповідають МСФЗ, якщо вони не відповідають усім вимогам МСФЗ.

15. Фактично за всіх обставин, достовірне подання досягається шляхом відповідності застосовним МСФЗ. Достовірне подання вимагає також від суб’єкта господарювання:

а) обирати та застосовувати облікові політики відповідно до МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”. МСБО 8 наводить ієрархію авторитетних рекомендацій, які управлінський персонал враховує за відсутністю Стандарту або Тлумачення, що застосовується конкретно до статті;

б) подавати інформацію, в тому числі облікові політики, так, щоб забезпечувалася доречна, достовірна, зіставна та зрозуміла інформація;

в) надавати розкриття додаткової інформації, коли відповідність конкретним вимогам в МСФЗ є недостатньою для забезпечення спроможності користувачів зрозуміти вплив певних операцій, інших подій та умов на фінансовий стан та фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання.

16. Невідповідні облікові політики не можна виправити ні розкриттям інформації про застосовані облікові політики, ні примітками, ні пояснювальним матеріалом.

17. У винятково рідкісних випадках, в яких управлінський персонал доходить висновку, що відповідність вимозі стандарту або тлумачення може настільки вводити в оману, що вона суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, суб’єкт господарювання відхилятиметься від такої вимоги так, як це наведено у параграфі 18, якщо доречна регуляторна концептуальна основа вимагає або іншим чином не забороняє таке відхилення.

18. Якщо суб’єкт господарювання відхиляється від вимоги стандарту або тлумачення відповідно до параграфу 17, він повинен розкривати таку інформацію:

а) той факт, що за висновком управлінського персоналу, фінансові звіти справедливо подають фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання;

б) той факт, що він дотримувався всіх застосовуваних стандартів і тлумачень, крім відхилення від певної вимоги для досягнення достовірного подання;

в) назву стандарту або тлумачення, від вимог якого відхилився суб’єкт господарювання, характер відхилення, в тому числі підхід, якого вимагав би цей стандарт або тлумачення, причину, через яку такий підхід був би настільки оманливий за цих обставин, що суперечив би меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, та прийнятий підхід;

г) за кожний поданий період – фінансовий вплив відхилення на кожну статтю у фінансових звітах, яку слід було б подати відповідно до вимоги.

19. Якщо суб’єкт господарювання відхилився від вимоги стандарту або тлумачення в попередньому періоді і таке відхилення впливає на суми, визнані у фінансових звітах за поточний період, від має розкрити інформацію, зазначену в параграфі 18 в) та г).

20. Параграф 19 застосовується, наприклад, якщо суб’єкт господарювання відхилився в попередньому періоді від вимоги стандарту або тлумачення щодо оцінки активів або зобов’язань і таке відхилення впливає на оцінку зміни активів та зобов’язань, визнаних у фінансових звітах поточного періоду.

21. У винятково рідкісних випадках, в яких управлінський персонал доходить висновку, що відповідність вимозі стандарту або тлумачення може настільки вводити в оману, що вона суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, але прийнятна законодавча концептуальна основа забороняє відхилення від вимоги, суб’єктові господарювання слід, наскільки можливо, зменшувати помічені оманливі аспекти дотримання відповідності, розкриваючи інформацію:

а) назву такого стандарту або тлумачення, характер відхилення та причину, через яку управлінський персонал дійшов висновку, що дотримання відповідності такій вимозі є настільки оманливим, за цих обставин, що суперечив би меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі;

б) за кожний поданий період – коригування кожної статті у фінансових звітах, які, за висновком управлінського персоналу, були б необхідні для досягнення достовірного подання.

22. З метою параграфів 17-21, пункт інформації суперечитиме меті фінансових звітів, якщо він не подає правдиво операції, інші події та умови, які він призначений відображати або за обґрунтованим очікуванням має відображати і, отже, ймовірно, буде впливати на економічні рішення, зроблені користувачами фінансових звітів. Під час оцінювання, чи буде відповідність конкретній вимозі стандарту або тлумачення настільки обманливою, що суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, управлінський персонал розглядає:

а) чому не можна досягти мети фінансових звітів за конкретних обставин;

б) як саме обставини суб’єкта господарювання відрізняються від обставин інших суб’єктів господарювання, які дотримуються цієї вимоги. Якщо інші суб’єкти господарювання за подібних обставин дотримуються відповідності, існує спростовне припущення, що відповідність суб’єкта господарювання вимозі не є настільки манливою, що вона суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі.

Безперервність

23. Складаючи фінансові звіти, управлінський персонал повинен оцінювати здатність суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Фінансові звіти слід складати на основі безперервності, якщо тільки управлінський персонал не має намірів ліквідувати суб’єкт господарювання чи припинити діяльність або не має реальної альтернативи таким заходам. Якщо, здійснюючи оцінку, управлінський персонал, знає про суттєві невизначеності, пов’язані з подіями чи умовами, які можуть викликати значний сумнів щодо здатності суб’єкта господарювання продовжувати діяльність на безперервній основі, інформацію про такі невизначеності слід розкривати. Якщо фінансові звіти не складені на основі припущення безперервності, інформацію про цей факт слід розкривати разом з основою, застосованою для складання фінансових звітів, і з причинами, з яких суб’єкт господарювання не вважається безперервно діючим.

24. Оцінюючи доречність припущення про безперервність, управлінський персонал бере до уваги всю наявну інформацію щодо майбутнього – принаймні на 12 місяців з дати балансу, але не обмежуючись цим. В кожному випадку ступінь розгляду залежить від конкретних фактів. Якщо суб’єкт господарювання в минулому мав прибуткові операції і має відкритий доступ до фінансових ресурсів, можна без детального аналізу дійти висновку про доречність безперервності як облікової основи. В інших випадках управлінський персонал, перш ніж він впевниться у доречності застосування припущення безперервності, має розглядати ряд чинників, які оточують поточну та очікувану прибутковість, графіки сплати боргів і потенційні джерела відновлюваного фінансування.

^ Принцип нарахування в бухгалтерському обліку

25. Суб’єктові господарювання слід складати свої фінансові звіти, крім інформації про грошові потоки, за принципом нарахування.

26. Якщо застосовується принцип нарахування в бухгалтерському обліку, статті визнаються як активи, зобов’язання, власний капітал, дохід та витрати (елементи фінансових звітів) тоді, коли відповідають визначенням та критеріям визнання для цих елементів у Концептуальній основі.

Послідовність подання

27. Подання та класифікація статей у фінансових звітах має зберігатися від одного періоду до іншого, якщо тільки:

а) не є очевидним, внаслідок суттєвої зміни в характері операцій суб’єкта господарювання або огляду його фінансових звітів, що інше подання чи інша класифікація будуть доречнішими з урахуванням критеріїв щодо обрання та застосування облікових політик у МСБО 8;

або

б) стандарт або тлумачення не вимагає зміни у поданні.

28. Суттєве придбання чи вибуття або огляд подання фінансових звітів може означати, що фінансові звіти слід подавати в інший спосіб. Суб’єкт господарювання змінює подання своїх фінансових звітів, тільки якщо змінене подання надає інформацію, яка є обґрунтованою та доречнішою для користувачів фінансових звітів, і є можливість, що переглянута структура застосовуватиметься і надалі, що сприятиме зіставності. Вносячи такі зміни у подання, суб’єкт господарювання перекласифікує порівняльну інформацію відповідно до параграфів 38 та 39.

^ Суттєвість та об’єднання

29. Кожний суттєвий клас подібних статей слід подавати окремо у фінансових звітах. Статті, неподібні за характером або функцією, слід подавати окремо, крім випадку, коли вони є несуттєвими.

30. Фінансові звіти є результатом обробки великої кількості операцій або інших подій, які об’єднують у класи згідно з їх характером чи функцією. Заключним етапом у процесі об’єднання та класифікації є подання стислих і класифікованих даних, які формують рядки безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі, звіті про рух грошових коштів або у примітках. Якщо окремий рядок не є суттєвим, його об’єднують з іншими статтями безпосередньо у цих звітах або у примітках. Стаття, яка не є достатньо суттєвою, щоб було виправданим окреме її подання безпосередньо у фінансових звітах, може, тим не менш, бути достатньо суттєвою для того, щоб подати її окремо у примітках.

31. Застосування концепції суттєвості означає, що конкретна вимога до розкриття інформації стандарту або тлумачення не треба виконувати, якщо інформація є несуттєвою.

Згортання

32. Активи та зобов’язання, а також дохід та витрати не слід згортати, якщо тільки цього не вимагає або не дозволяє стандарт або тлумачення.

33. Важливо окремо наводити в звітності активи та зобов’язання, а також дохід та витрати. Згортання у звіті про прибутки та збитки або балансі, крім випадків, коли згортання відображає сутність операції чи іншої події, зменшує спроможність користувачів як розуміти операції, інші події та умови, що відбулися, так і оцінювати майбутні грошові потоки суб’єкта господарювання. Оцінювання активів із вирахуванням поправок, наприклад, поправок на старіння запасів і сумнівну дебіторську заборгованість не є згортанням.

34. МСБО 18 “Дохід” визначає термін "дохід" і вимагає, щоб його оцінювали за справедливою вартістю компенсації, яка отримана або підлягає отриманню, беручи до уваги будь-які торговельні знижки та знижки з обсягу, які допускає суб’єкт господарювання. Суб’єкт господарювання, під час своєї звичайної діяльності, здійснює інші операції, які не створюють дохід і є випадковими стосовно основної діяльності, яка приносить дохід. Результати таких операцій подаються тоді, коли таке подання відображає сутність операції чи іншої події шляхом зменшення будь-якого доходу на суму пов’язаних з ними витрат, які виникають при тій самій операції. Наприклад:

а) прибутки та збитки, які виникають при вибутті непоточних активів (включаючи інвестиції та операційні активи) відображаються у звітності шляхом вирахування балансової вартості активу та пов’язаних з ним витрат на продаж з надходжень від вибуття;

б) видатки, пов’язані з забезпеченням, які визнаються відповідно до МСБО 37 “Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи” і відшкодовуються за контрактною угодою з третьою стороною (наприклад, угода про гарантійні зобов’язання постачальника), можна вираховувати з відповідної компенсації.

35. Крім того, прибутки та збитки, які виникають від групи подібних операцій, відображаються в звітності на нетто-основі, наприклад прибутки та збитки від обміну іноземної валюти або прибутки та збитки від фінансових інструментів, утримуваних для продажу. Однак такі прибутки та збитки наводяться у звітності окремо, якщо вони є суттєвими.

^ Порівняльна інформація

36. Крім випадків, коли стандарт або тлумачення дозволяє чи вимагає інше, слід розкривати порівняльну інформацію стосовно попереднього періоду щодо всіх сум, наведених у фінансових звітах. Порівняльну інформацію слід включати для інформації розповідного та описового характеру, якщо вона є доречною для розуміння фінансових звітів поточного періоду.

37. У деяких випадках інформація розповідного характеру, яку надають фінансові звіти за попередній період (періоди), залишається доречною й у поточному періоді. Наприклад, інформація про подробиці судової справи, результат якої був невизначеним на останню дату балансу і яка ще підлягає розгляду, розкривається у поточному періоді. Користувачі мають вигоду від інформації про те, що існувала невизначеність на останню дату балансу, та про те, що протягом періоду зроблено певні кроки для її розв’язання.

38. Коли подання або класифікація статей у фінансових звітах змінюється, порівняльні суми слід пере класифікувати, якщо пере класифікація не є неможливою. Якщо порівняльні суми перекласифікують, суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію:

а) характер перекласифікації;

б) суму кожної статті або класу статей, що їх перекласифікують;

б) причину перекласифікації.

39. Коли неможливо пере класифікувати порівняльні суми, суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію:

а) причину неперекласифікації сум;

б) характер коригувань, які б були зроблені, якби суми були перекласифіковані.

40. Підвищення зіставності інформації за різні періоди допомагає користувачам приймати економічні рішення, особливо завдяки можливості оцінювати тенденції у фінансовій інформації з метою прогнозування. За деяких обставин неможливо перекласифікувати порівняльну інформацію за певний період для досягнення зіставності з поточним періодом. Наприклад, дані у попередньому періоді (періодах), можливо, не були зібрані таким чином, який дозволяє перекласифікацію, а відтворення такої інформації неможливе.

41. МСБО 8 розглядає коригування порівняльної інформації, потрібні, коли суб’єкт господарювання змінює облікову політику або виправляє помилку.

^ Структура та зміст

Вступ

42. Цей Стандарт вимагає розкриття певної інформації безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки та звіті про зміни у власному капіталі, або у примітках. МСБО 7 наводить вимоги до подання звіту про рух грошових коштів.

43. У цьому Стандарті іноді вживається термін “розкриття інформації” в широкому значенні, що охоплює статті, подані безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів, а також у примітках. Розкриття інформації вимагають також інші стандарти та тлумачення. Якщо в цьому Стандарті чи іншому стандарті чи тлумаченні не визначено протилежне, такі розкриття інформації робляться або безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі чи звіті про рух грошових коштів (залежно від доречності), або у примітках.

Ідентифікація фінансових звітів

44. Фінансові звіти слід чітко ідентифікувати та відрізняти від іншої інформації в тому самому опублікованому документі.

45. МСФЗ застосовуються винятково до фінансових звітів, а не до іншої інформації, яка подається в річному звіті або в іншому документі. Отже, важливо, щоб користувачі могли відрізняти інформацію, складену при застосуванні МСФЗ, від іншої інформації, яка може бути корисною для користувачів, але не є предметом цих вимог.

46. Кожний компонент фінансових звітів слід чітко ідентифікувати. Крім того, слід чітко відтворювати та повторювати таку інформацію, якщо це необхідно для належного розуміння поданої інформації:

а) назву суб’єкта господарювання, що звітує, або інші способи ідентифікації та будь-які зміни в цій інформації порівняно з попередньою датою балансу;

б) чи охоплюють фінансові звіти один суб’єкт господарювання, чи групу суб’єктів господарювання;

в) дату балансу або період, охоплений фінансовими звітами, залежно від того, що доречно для цього компоненту фінансових звітів;

г) валюту подання, як визначає МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів”;

ґ) рівень точності, використаний при поданні сум у фінансових звітах.

47. Вимоги у параграфі 46, як правило, задовольняються шляхом подання заголовків сторінок та скорочених назв колонок на кожній сторінці фінансових звітів. При визначенні кращого способу подання такої інформації потрібне судження. Наприклад, якщо фінансові звіти подані в електронній

формі, окремі сторінки можуть не завжди використовуватися; тоді зазначені вище заголовки подаються з частотою, достатньою для забезпечення правильного розуміння інформації, включеної у фінансові звіти.

48. Фінансові звіти часто роблять зрозумілішими, подаючи інформацію в тисячах або мільйонах одиниць валюти подання. Це прийнятно, якщо розкривається рівень точності у поданні та не губиться доречна інформація.

^ Звітний період

49. Фінансові звіти слід подавати принаймні щорічно. Якщо дата балансу суб’єкта господарювання змінюється і річні фінансові звіти подаються за період, довший або коротший, ніж один рік, суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію (на додаток до періоду, охопленого фінансовими звітами:

а) причину, з якої використовується довший або коротший період;

б) той факт, що порівнювальні суми для звіту про прибутки та збитки, звіту про зміни у власному капіталі, звіту про рух грошових коштів і для пов’язаних з них приміток не є повністю зіставними.

50. Як правило, фінансові звіти складаються послідовно і період тривалістю один рік. Проте з практичних міркувань деякі суб’єкти господарювання вважають за краще звітувати, наприклад, за період 52 тижні. Цей стандарт не виключає такої практики, оскільки малоймовірно, що остаточні фінансові звіти суттєво відрізнятимуться від тих, що подавалися б за один рік.

^ Баланс

Розмежування на поточні/непоточні

51. Суб’єкт господарювання має подавати поточні та непоточні активи, поточні та непоточні зобов’язання у вигляді окремої класифікації безпосередньо у балансі відповідно до параграфів 57-67, за винятком випадків, коли подання, що базується на ліквідності, надає інформацію, що є обґрунтованою та доречнішою. Коли застосовується такий виняток, усі активи та зобов’язання слід подавати прямо в порядку їхньої ліквідності.

52. Незалежно від прийнятого методу подання, для кожного рядку активів та зобов’язань, який об’єднує суми, що очікуються до відшкодування або погашення протягом a) не більше дванадцяті місяців після дати балансу та б) більше дванадцяті місяців після дати балансу, суб’єктові господарювання слід розкривати інформацію про суму, відшкодування чи погашення якої очікується довше ніж через дванадцять місяців .

53. Якщо суб’єкт господарювання постачає товари або послуги в межах операційного циклу, який можна чітко визначити, окрема класифікація на поточні та непоточні активи та зобов’язання в балансі дає корисну інформацію шляхом відокремлення чистих активів, які постійно обертаються у вигляді робочого капіталу, від тих активів, які використовуються в довгострокових операціях суб’єкта господарювання. Це також виділяє активи, які, за очікуванням, будуть реалізовані протягом поточного операційного циклу, та зобов’язання, які мають бути погашені протягом того самого періоду.

54. Для деяких суб’єктів господарювання, таких як фінансові установи, подання активів та зобов’язань у порядку зростання чи зменшення ліквідності надає інформацію, що є обґрунтованою і доречнішою, ніж подання на основі поточні/непоточні, оскільки суб’єкт господарювання не постачає товари або послуги в межах операційного циклу, який можна чітко визначити.

55. При застосуванні параграфу 51, суб’єктові господарювання дозволяється подавати деякі з його активів та зобов’язань, застосовуючи класифікацію поточні/непоточні та інші в порядку ліквідності, коли це забезпечує інформацію, що є обґрунтованою та доречнішою. Потреба у змішаній основі подання може виникати, коли суб’єкт господарювання здійснює різні види діяльності.

56. Інформація про очікувані дати реалізації активів та зобов’язань є корисною при оцінці ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання. МСБО 32 вимагає розкривати інформацію про дати погашення фінансових активів та фінансових зобов’язань. складаються з торговельної та іншої дебіторської заборгованості, а фінансові зобов’язання складаються з торговельної та іншої кредиторської заборгованості. Інформація про очікувану дату відшкодування та погашення немонетарні активи та зобов’язання, таких як запасів та забезпечень, також є корисною, незважаючи на те, чи класифіковано активи та зобов’язання на поточні та непоточні. Наприклад, суб’єкт господарювання розкриває інформацію про суму запасів, які, за очікуванням, будуть відшкодовані через більше ніж дванадцять місяців після дати балансу.

^ Поточні активи

57. Актив слід класифікувати як поточний, якщо він відповідає будь-якому з таких критеріїв:

а) як очікується, він буде реалізований або призначений для продажу чи споживання в нормальному операційному циклі суб’єкта господарювання;

б) утримується в основному з метою продажу;

в) як очікується, буде реалізований протягом дванадцяті місяців після дати балансу;

або

г) є грошовими коштами чи еквівалентами грошових коштів (як визначено у МСБО 7 “Звіти про рух грошових коштів”), якщо вони не є необмеженими щодо їх обміну чи використання для погашення зобов’язання, принаймні, протягом дванадцяті місяців після дати балансу якщо його обмін чи використання для погашення зобов’язання, принаймні, протягом дванадцяті місяців після дати балансу не обмежується.

Усі інші активи слід класифікувати як непоточні.

58. У цьому Стандарті вживається термін “непоточний”, який включає матеріальні, нематеріальні та фінансові активи довгострокового характеру. Стандарт не забороняє використання альтернативних визначень, якщо значення є зрозумілим.

59. Операційний цикл суб’єкта господарювання – це час між придбанням активів для переробки та їхньою реалізацією в грошові кошти або еквіваленти грошових коштів. Якщо нормальний операційний цикл не можна чітко ідентифікувати, припускається, що його тривалість дорівнює дванадцяті місяцям. Поточні активи складаються з активів (таких як запаси та дебіторська торговельна заборгованість), які продаються, споживаються чи реалізуються як частина нормального операційного циклу, навіть якщо не очікується, що вони будуть реалізовані протягом дванадцяті місяців після дати балансу. Поточні активи складаються також з активів, утримуваних в основному з метою продажу (фінансові активи в межах цієї категорії класифікуються як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка”), та поточної частини непоточних фінансових активів.

^ Поточні зобов’язання

60. Зобов’язання слід класифікувати як поточне, якщо воно відповідає будь-якому з таких критеріїв:

а) як очікується, буде реалізоване в ході нормального операційного циклу суб’єкта господарювання;

б) утримується в основному з метою продажу;

в) підлягає погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу;

або

г) суб’єкт господарювання не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання принаймні протягом дванадцяті місяців після дати балансу.

Усі інші зобов’язання слід класифікувати як непоточні.

61. Деякі поточні зобов’язання, такі як торговельна кредиторська заборгованість і деякі нарахування для працівників, а також інші операційні витрати складають частину робочого капіталу, який використовується у звичайному операційному циклі суб’єкта господарювання. Такі операційні витрати класифікують як поточні зобов’язання, навіть якщо вони підлягають погашенню через більш ніж дванадцяті місяців після дати балансу. Такий самий нормальний операційний цикл застосовується до класифікації активів та зобов’язань суб’єкта господарювання. Якщо нормальний операційний цикл суб’єкта господарювання не можна чітко ідентифікувати, припускається, що його тривалість становить дванадцять місяців.

62. Інші поточні зобов’язання не погашаються як частина нормального операційного циклу, а підлягають погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу або утримуються в основному з метою продажу. Це, наприклад, фінансові зобов’язання, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39, банківські овердрафти та поточна частина непоточних фінансових зобов’язань, дивіденди до сплати, податки на прибуток та інша неторговельна кредиторська заборгованість. Фінансові зобов’язання, що забезпечують фінансування на довгостроковій основі (тобто, вони не є частиною робочого капіталу, що використовується в нормальному операційному циклі суб’єкта господарювання) і не підлягають погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу, є непоточними зобов’язаннями, на які поширюються параграфи 65 і 66.

63. Суб’єкт господарювання класифікує свої фінансові зобов’язання як поточні, якщо вони підлягають погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу, навіть якщо:

а) початковий строк був періодом, довшим за дванадцять місяців;

б) угода про рефінансування або зміну графіку платежів на довгостроковій основі виконано після дати балансу та до затвердження фінансових звітів до випуску.

64. Якщо суб’єкт господарювання очікує та має намір рефінансувати зобов’язання або перенести його на пізнішу дату, принаймні, на дванадцять місяців після дати балансу згідно з існуючою кредитною лінією, він класифікує зобов’язання як непоточне, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду. Проте, коли рефінансування зобов’язання або його перенос на пізнішу дату виконується не за бажанням суб’єкта господарювання (наприклад, не існує угоди рефінансувати), можливість рефінансування не береться до уваги та зобов’язання класифікується як поточне.

65. Якщо суб’єкт господарювання порушує зобов’язання за довгостроковою угодою про позику на дату балансу або пізніше, впливом чого є те, що зобов’язання стає сплачуваним за вимогою, зобов’язання класифікується як поточне, навіть якщо позикодавець погодився, після дати балансу і до затвердження фінансових звітів до випуску, не вимагати платежу внаслідок порушення. Зобов’язання класифікується як поточне тому, що на дату балансу суб’єкт господарювання не має безумовного права відстрочити погашення принаймні на дванадцять місяців після цієї дати.

66. Проте, зобов’язання класифікується як непоточне, якщо позикодавець погодився надати до настання дати балансу пільговий період, що закінчується принаймні через дванадцять місяців після дати балансу, протягом якого суб’єкт господарювання може виправити порушення та протягом якого позикодавець не може вимагати негайного платежу.

67. Стосовно позик, класифікованих як поточні зобов’язання, якщо відбуваються наведені далі події у період між датою балансу та датою затвердження фінансових звітів до випуску, ці події кваліфікуються для розкриття інформації як події, які не коригують, відповідно до МСБО 10 “Події після дати балансу”:

а) рефінансування на довгостроковій о