Реферат: Рекомендації Ради Європи державам-членам про заходи з боротьби проти дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності 1

Контрольна таблиця

по моніторингу виконання

рекомендації Ради Європи державам-членам

про заходи з боротьби проти дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності1

11/2010

Текст Рекомендації та Додатку до Рекомендації

Контрольний перелік питань для оцінки ефективності виконання державою-членом

^ Результати дій властей зі здійснення Рекомендації


Рекомендація2







1. розглянути наявні законодавчі та інші заходи, переглянути їх,


а також збирати й аналізувати відповідну інформацію


з метою відстеження та усунення прямої та непрямої дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності;

Чи були переглянуті наявні законодавчі та інші заходи, які могли прямо чи непрямо привести до дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації або

ґендерної ідентичності?


Чи працюють системи збора й аналіза відповідної інформації з метою моніторінга прямої чи непрямої дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності?


Чи існують процеси усунення виявленої таким чином дискримінації?





2. забезпечити прийняття й ефективне втілення в життя законодавчих та інших заходів із боротьби з дискримінацією за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності задля забезпечення дотримання прав людини щодо лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів,


а також заради просування терпимості до них;

Чи було запроваджене законодавство проти дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності

яке б охоплювало сфери

працевлаштування,

соцзабезпечення та охорони здоров’я,

освіти,

доступності товарів і послуг, в т.ч. житла?


Чи запроваджена всебічна стратегія, включаючи довготермінові освітні та просвітницькі програми, націлена на подолання дискримінаційного або упередженого ставлення і поведінки широкого загалу та виправлення упереджень і стереотипів?




3. забезпечити, щоб жертви дискримінації знали про ефективні засоби правового захисту з боку національної влади,


а також мали до них доступ, а також, щоб заходи з боротьби з дискримінацією


включали в себе там, де це доречно, покарання за порушення і


надання відповідного відшкодування жертвам дискримінації;

Чи існують на загальнонаціональному рівні ефективні засоби правового захисту3 жертв дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності?


Чи існують ефективні процедури ознайомлення і доступу жертв дискримінації до таких засобів, навіть якщо порушення заподіяне офіційною особою?


Чи такі засоби ефективні, пропорційні та переконливі?


Чи включають ці засоби, коли це потрібно, адекватне відшкодування жертвам?




4. керуватися у своєму законодавстві, політиці та практиці принципами та заходами, що містяться в додатку до цієї Рекомендації;







5. забезпечити належними заходами і діями, щоб ця Рекомендація, в тому числі додаток до неї, були перекладені та поширені настільки широко, наскільки це можливо

Які кроки були зроблені задля максимально широкого розповсюдження Рекомендації та додатку до неї?


Чи були перекладені Рекомендація та додаток до неї на українську мову?


Чи були вони поширені:

серед ЛГБТ спільноти?

серед органів влади?

серед правоохоронних структур, включно з судовою та пенітенціарною системою?

серед національних правозахисних структур (включаючи органи з утвердження рівних прав і можливостей)?

в освітній системі?

в системі охорони здоров’я?

представникам робітників та роботодавців приватного і державного секторів?

серед засобів масової інформації?

серед відповідних неурядових організацій?













^ Додаток до Рекомендації CM/Rec(2010)5







I. Право на життя, безпеку та захист від насильства







^ A. «Злочини ненависті» та інші інциденти за мотивами ненависті







1. Держави-члени повинні забезпечити ефективне, негайне та неупереджене розслідування можливих справ про злочини та інші події, в яких є розумні підстави вважати, що мотивом злочинця була сексуальна орієнтація або ґендерна ідентичність жертви;


надалі вони також повинні забезпечити привернення особливої уваги до розслідування таких злочинів і подій, які можуть бути скоєні посадовими особами правоохоронних органів або іншими особами, які діють у межах посадових повноважень,


причому особи, відповідальні за такі дії, були ефективно притягнені до правосуддя і, якщо це виправдано, покарані задля запобігання безкарності.

Чи існують законодавчі заходи для боротьби зі «злочинами ненависті» та іншими інцидентами за мотивами ненависті?


Чи ці заходи визнають

сексуальну орієнтацію

ґендерну ідентичність

як можливий мотив таких злочинів чи інцидентів?


Чи забезпечує тренування співробітників міліції розуміння ними того, що вони повинні докладати особливих зусиль задля ефективного, негайного і неупередженого розслідування

гомофобного або

трансфобного

підґрунтя таких злочинів чи інцидентів, особливо якщо вони пов’язані з насильством?


Чи існує незалежний та ефективний механізм отримання та дослідження звітів про «злочини ненависті» та інші інцидентами за мотивами ненависті, що можуть бути скоєні співробітниками правоохоронних органів, зокрема коли одним з мотивів є сексуальна орієнтація або ґендерна ідентичність?




2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при визначенні покарання спонукальний мотив, який стосується сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності, враховувався як обтяжлива обставина.

Чи забезпечує законодавство врахування спонукального мотива, що стосується

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності

як обтяжувальної обставини при визначенні покарання?




3. Держави-члени повинні вжити належних заходів для забезпечення, щоби жертви та свідки «злочинів ненависті», пов’язаних із сексуальною орієнтацією або ґендерною ідентичністю, а також інших інцидентів, мотивом яких є ненависть, заохочувалися повідомляти про такі злочини та інциденти; з цією метою держави-члени повинні робити всі необхідні кроки для забезпечення того, щоб правоохоронні структури, включаючи суди, мали необхідні знання і навички для встановлення таких злочинів та інцидентів, а також надання адекватної допомоги та підтримки жертвам і свідкам.



Чи широкому загалу було роз’яснене просте і вичерпне визначення поняття «злочин ненависті», що включає в себе мотив

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності?4


Чи забезпечують навчальні програми і процедури для правоохоронних і судових органів необхідні знання та навички по ідентифікації таких злочинів та інцидентів і забезпеченню жертв та свідків адекватною допомогою та підтримкою?


Чи забезпечують навчальні програми і кодекси поведінки правоохоронних і судових органів поводження з ЛГБТ людьми недискримінаційним і шанобливим чином, аби вони могли почувати себе досить вільно, щоб повідомляти про злочини та інші інциденти як їх жертви чи свідки за мотивами ненависті у зв’язку з їхньою:

сексуальною орієнтацією

ґендерною ідентичністю?


Чи в міліції створені якісь підрозділи, завданням яких є саме розслідування злочинів та інцидентів, пов’язаних з

сексуальною орієнтацією

ґендерною ідентичністю?


Чи є в міліції спеціальні співробітники для зв’язків, завданням яких є підтримання контакта з місцевою ЛГБТ спільнотою з метою налагодження довірчих стосунків?


Чи існує система анонімних або он-лайнових скарг чи використання інших засобів швидкого доступу, яка би дозволяла третім особам повідомляти інформацію про інциденти та їхню природу?




4. Держави-члени повинні вживати належних заходів для забезпечення безпеки та гідності всіх осіб, які перебувають в ув'язненні або іншим чином позбавлені свободи, у тому числі лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів,


і, зокрема, вживати заходів, спрямованих на захист від фізичного нападу, зґвалтування чи інших форм сексуального насильства, скоєних як іншими ув'язненими, так і персоналом;


такі заходи повинні здійснюватися таким чином, щоб адекватно охороняти і поважати ґендерну ідентичність трансґендерів.

Чи забезпечують навчальні програми і кодекси поведінки персонала пенітенціарних закладів поводження з ув’язненими особами з повагою і без дискримінації стосовно їх

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності?


Чи існують ефективні заходи з мінімізації небезпеки фізичного насильства, зґвалтування та інших форм сексуальної наруги, зокрема ефективні процедури для визначення дисциплінарного або кримінального покарання відповідальних, в тому числі за негідний нагляд?


Чи існує незалежний та ефективний механізм отримання і розслідування звітів про такі злочини персонала пенітенціарних закладів?


У випадку трансґендерних ув’язнених осіб, чи існують процедури, які гарантують, що ґендерна ідентичність особи поважається при таких діях персонала, як особистий обшук, а особливо при вирішенні в чоловічий чи жіночий заклад або камеру має бути поміщена ця особа?




5. Держави-члени повинні забезпечити збір та аналіз даних про поширеність і характер дискримінації та нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності,


зокрема, про «злочини ненависті» та інциденти з мотивів ненависті, пов'язані з сексуальною орієнтацією або ґендерною ідентичністю.

Чи провадяться дослідження про природу і причини ворожого та негативного ставлення до ЛГБТ людей з метою розробки ефективних методів боротьби з цими явищами?


Чи здійснюється регулярне вивчення рівня суспільного прийняття/ворожості стосовно ЛГБТ людей?


Чи існує ефективна система обліку й оприлюднення статистики по злочинам та інцидентам за мотивами ненависті стосовно

сексуальної орієнтації?

ґендерної ідентичності?




B. «Мова ненависті»







6. Держави-члени повинні вживати належних заходів для боротьби з усіма формами висловлювань, у тому числі в ЗМІ та Інтернеті, які можуть розумно вважатися такими, що спрямовані на розпалення, поширення чи пропаганду ненависті або інших форм дискримінації щодо лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів.


Така «мова ненависті» повинна заборонятися, а відповідні висловлювання – публічно спростовуватися кожного разу, коли вони мають місце. Всі заходи повинні забезпечувати повагу основоположного права на свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції та прецедентного права Суду.



Чи існують законодавчі заходи, що карають за «мову ненависті» на певному підґрунті?


Чи передбачають ці заходи покарання за

гомофобну

трансфобну

«мову ненависті»?


Чи заохочуються журналістські організації (в т.ч. ті, що охоплюють Інтернет) до поширення в своїй практиці (наприклад, через професійні етичні кодекси):

культури поваги, толерантності та різноманітності й

уникнення негативного і стереотипного зображення ЛГБТ людей?


Чи запроваджене законодавство, що криміналізує «мову ненависті» в Інтернеті, та чи стосується воно

гомофобної

трансфобної

«мови ненависті»?


Чи заохочуються интернет-провайдери вживати заходів із запобігання поширення

гомофобних

трансфобних

матеріалів, погроз та образ?


У випадку появи «мови ненависті», чи вона засуджується публічно провідними офіційними особами?




7. Держави-члени повинні підвищувати обізнаність публічних властей і публічних установ на всіх рівнях про їх обов'язок утримуватися від заяв, особливо в ЗМІ, які можуть бути розумно інтерпретовані як такі, що виправдовують таку ненависть або дискримінацію.

Чи видавалися посібники або запроваджені інші заходи задля інформування публічних властей/установ про їх обов’язок утримуватися від таких заяв?


Чи траплялися випадки заяв представників публічних властей та установ, які можуть розумітися як такі, що виправдовують таку ненависть або дискримінацію?




8. ^ Посадові особи та інші представники влади повинні заохочуватися до сприяння толерантності та повазі до прав людини щодо лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів кожного разу, коли вони вступають у діалог із ключовими інститутами громадянського суспільства, у тому числі зі ЗМІ, спортивними організаціями, політичними організаціями та релігійними громадами.

Чи видавалися інструкції для посадових осіб та представників влади стосовно цього?


Якщо так, чи є приклади, коли би посадові особи та інші представники влади пропагували толерантне ставлення до ЛГБТ людей в їх діалозі з громадянським суспільством, а також заохочували використання відповідальної та ненасильницької риторики?




^ II. Свобода об'єднань







9. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів для забезпечення того, щоби, відповідно до статті 11 Конвенції, право на свободу об'єднань дійсно могло застосовуватися без дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності; зокрема, дискримінаційні адміністративні процедури, в тому числі надмірні формальності при реєстрації об'єднань та їх функціонуванні на практиці, не повинні допускатися і мають скасовуватися; також мають бути вжиті заходи щодо попередження зловживань юридичними та адміністративними положеннями, що стосуються, наприклад, здоров'я населення, громадської моралі та громадського порядку.

Чи створюються перешкоди офіційній реєстрації організацій, чиїми публічно декларованими цілями є піклування про інтереси ЛГБТ людей у сфері захисту їх людських прав або в інший спосіб?


Якщо так, то це здійснюється через дискримінаційні адміністративні процедури, через обмеження за мотивами захисту громадського здоров’я, моральності або правопорядку чи іншими засобами?


Чи є приклади заходів, здійснених задля:

забезпечення можливості вільної роботи ЛГБТ організацій,

захисту їх інтересів за необхідності,

сприяння та заохочення до їхньої роботи?


Чи залучаються ЛГБТ організації на партнерських засадах у напрацювання та реалізацію державної політики, що стосується ЛГБТ людей?




10. ^ Доступ недержавних організацій до державного фінансування повинен бути гарантований без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності.

Чи доступне ЛГБТ організаціям державне фінансування, призначене для неурядових організацій, без дискримінації?


Чи було таке фінансування надане ЛГБТ організаціям?




11. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів для дієвого захисту правозахисників, які працюють у галузі прав людини для лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів від ворожого ставлення і агресії, яким вони можуть піддаватися, у тому числі, ймовірно, з боку представників влади, з метою дати їм можливість вільно здійснювати свою діяльність відповідно до Декларації Комітету Міністрів про дії Ради Європи щодо поліпшення захисту правозахисників та сприяння їх діяльності.

Чи забезпечує держава дієвий захист правозахисних організацій від ворожості та агресії?

Якщо так, то чи охоплює він правозахисні організації, які виступають за права ЛГБТ?


Чи існують приклади заходів, вжитих державою для створення середовища, сприятливого для роботи таких організацій, яке надає їм можливість вільно проводити свою діяльність і підтримує повагу до їхньої роботи?

Чи мають можливість ЛГБТ правозахисні організації працювати з

національними правозахисними установами та омбудсменами,

ЗМІ,

іншими правозахисними організаціями?


Чи можуть вони приймати участь у навчальних сесіях, міжнародних конференціях та інших правозахисних заходах?

Чи передбачені заходи з допомоги і захисту правозахисників в третіх країнах, такі як присутність на / спостереження судових процесів або видача термінових віз?




12. Держави-учасниці повинні забезпечити належне консультування з недержавними організаціями, що захищають права лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів, з питань прийняття та втілення в життя заходів, які можуть впливати на людські права цих осіб.

Чи проводяться консультації з ЛГБТ організаціями з питань ухвалення та реалізації заходів, що стосуються прав ЛГБТ людей?


Чи мали місце такі консультації щодо втілення в життя цієї Рекомендації?




^ III. Свобода висловлення поглядів та мирних зборів







13. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів, відповідно до статті 10 Конвенції, щоби право на свободу висловлення думок могло ефективно здійснюватися, без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності, у тому числі щодо свободи отримувати і передавати інформацію з питань, які стосуються сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.

Чи забезпечила влада свободу отримання та передачі інформації та ідей щодо сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, включаючи:

заходи, що підтримують права людини щодо ЛГБТ

публікацію матеріалів

висвітлення в пресі

організацію / участь у конференціях

поширення / доступ до інформації з безпечного сексу?



Або, навпаки, чи були випадки накладення обмежень на свободу вираження поглядів?

Чи заохочує влада плюралізм і недискримінацію у ЗМІ щодо питань

сексуальної орієнтації?

ґендерної ідентичності?




14. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях для забезпечення того, щоб право на свободу мирних зборів, закріплене у статті 11 Конвенції, дійсно могло ефективно реалізовуватися, без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності.

Чи влада забезпечує свободу мирних зібрань для ЛГБТ людей?





15. Держави-учасниці повинні забезпечити, щоб правоохоронні органи вживали належних заходів для захисту учасників мирних демонстрацій на захист прав людини для лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів від будь-яких спроб незаконного зриву або перешкоджання ефективному здійсненню їхнього права на свободу вираження поглядів і мирних зборів.

Якщо були випадки ворожості до заходів в межах свободи зібрань ЛГБТ, чи вживали правоохоронні органи розумних і належних заходів із забезпечення мирного перебігу законних демонстрацій?

Зокрема, чи ефективно міліція захищала учасників у мирних демонстраціях ЛГБТ?

Чи діяла поліція з принциповістю і повагою відносно ЛГБТ та їх прихильників, підтримуючи порядок на заходах ЛГБТ в межах свободи зібрань?




16. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів для попередження обмежень ефективного здійснення права на свободу вираження поглядів і мирних зборів, що виникають зі зловживань юридичними або адміністративними положеннями, які стосуються, наприклад, охорони здоров'я населення, суспільної моралі або громадського порядку.

Чи накладала влада обмеження на заходи в межах свободи зібрань? Якщо так, з яких причин?

Чи ставилися умови щодо, наприклад, маршруту або часу проведення демонстрацій, які, загалом, не застосовуються до інших демонстрантів?


Якщо накладалися обмеження на заходи в межах свободи зібрань, то чи було можливо оскаржити їх у суді або за допомогою інших незалежних механізмів перегляду?




17. ^ Публічні власті на всіх рівнях повинні заохочуватися до публічного осуду, особливо у ЗМІ, будь-якого незаконного втручання в право окремих осіб і груп осіб на здійснення їхньої свободи вираження думок і мирних зібрань, особливо коли це стосується прав людини щодо лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів.

Якщо були випадки незаконного втручання у право вільного вираження поглядів та мирних зібрань,

Чи заохочувалися публічні власті до засудження такого втручання?

Чи публічні власті насправді засуджували таке втручання?


У випадках публічної ворожості до здійснення свободи зібрань ЛГБТ, чи захищала влада це право публічно?

Чи, навпаки, влада схвалювала і підтримувала
ворожість стосовно заходів ЛГБТ в межах свободи зібрань?




^ IV. Право на повагу до приватного та сімейного життя







18. Держави-члени повинні забезпечити скасування будь-якого дискримінаційного законодавства, яке криміналізує добровільні одностатеві сексуальні акти між повнолітніми, у тому числі будь-яких відмінностей щодо віку згоди на одностатеві сексуальні акти та гетеросексуальні акти; вони також повинні вживати належних заходів для забезпечення того, щоб норми кримінального права, які, в силу їх формулювань, можуть призвести до дискримінаційного застосування, були скасовані, змінені або застосовувалися відповідно до принципу недискримінації.

Чи криміналізує законодавство одностатеві сексуальні акти? Чи є різниця у «віці згоди»? Якщо так, то які кроки здійснює влада зі скасування такого законодавства?


Чи існують законодавчі положення, які, завдяки формулюванню або сфери дії, призводять до застосування дискримінаційним способом стосовно

сексуальної орієнтації?

ґендерної ідентичності?


Якщо так, то які кроки здійснює влада для виправлення такої ситуації?




19. Держави-члени повинні забезпечити, щоби персональні дані, що стосуються сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності особи, не збиралися, не зберігалися і не використовувалися іншим чином публічними установами, включаючи, зокрема, правоохоронні структури, за винятком випадків, коли це необхідно для досягнення спеціальних, законних і обґрунтованих цілей; наявні записи, які не відповідають цьому принципу, повинні бути знищені.

Які кроки були зроблені для забезпечення відповідності дій влади до цих вимог у відношенні до

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності

особливо що стосується записів, які зберігаються правоохоронними органами?


Які кроки були зроблені для забезпечення знищення наявних записів? Чи були такі кроки ефективними?


Чи існують свідоцтва, що:

такі записи досі існують

такі дані досі збираються?




20. Попередні вимоги, виконання яких необхідно для юридичного визнання зміни статі, в тому числі, що стосуються змін фізичного характеру, повинні періодично переглядатися з метою скасування образливих вимог.

Чи був здійснений перегляд таких попередніх вимог?


Чи досі існують вимоги, що можуть вважатися непропорційними або навіть образливими, 5

такі як:

незворотня стерилізація,

гормональне лікування,

попередні хірургічні процедури або

доказ можливості особи жити довгій час з новою статтю?




21. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів для гарантування повного юридичного визнання зміни статі особи в усіх сферах життя, зокрема, шляхом забезпечення можливості зміни імені та статі в офіційних документах швидким, прозорим і доступним способом; держави-члени також повинні забезпечити там, де це доречно, відповідні визнання та зміни з боку недержавних суб'єктів щодо таких ключових документів, як диплом про освіту або трудова книжка.

Чи існують чинні регламенти, що гарантують повне юридичне визнання зміни статі особи?


Чи це надає можливість зміни імені та статі в офіційних документах (включаючи:

свідоцтво про народження,

посвідчення особи,

водійські права,

паспорт,

картки і коди соцстрахування,

виборчі списки, земельні та текстові реєстри)

швидким, прозорим і доступним?


Чи існують процедури, що забезпечують відповідні зміни у ключових документах, які видаються недержавними органами, таких як

дипломи,

трудові книжки та

страхові чи банківські документи?

Якщо так, то чи процедури містять захист приватного життя особи, щоб жодна третя сторона не могла прознати про зміну статі?




22. Держави-члени повинні вживати всіх належних заходів для забезпечення того, щоб після закінчення зміни статі та відповідного юридичного визнання відповідно до вищенаведених пунктів 20 і 21, право трансґендерів на укладення шлюбу з особами, стать яких протилежна до їхньої зміненої статі, ефективно гарантувалося.

Чи гарантоване ефективно право особи з юридично визнаною зміною статі укласти шлюб з особою, стать якої протилежна до нової визнаної статі першої особи?




23. Якщо національне законодавство надає права і обов'язки парам, які не перебувають у шлюбі, держави-учасниці повинні забезпечити, щоб вони застосовувалися без дискримінації як до одностатевих, так і до різностатевих пар, у тому числі стосовно пенсій у разі втраті годувальника та житлових прав.

Чи надає законодавство права і обов’язки парам, які не перебувають в офіційному шлюбі?


Якщо так, то чи були зроблені кроки, які би забезпечили поширення цих прав і обов’язків на одностатеві пари?




24. ^ Якщо національне законодавство визнає зареєстровані одностатеві партнерства, держави-члени повинні прагнути забезпечити, щоб їхній правовий статус, а також їхні права та обов'язки, були еквівалентні правовому статусу, правам і обов'язкам гетеросексуальних пар у порівнянній ситуації.

Чи визнає законодавство реєстровані одностатеві партнерства?


Якщо так, то чи були зроблені кроки, які би забезпечили еквівалентність їх легального статуса та прав і обов’язків до гетеросексуальних пар?




25. Якщо національне законодавство не визнає та не встановлює прав чи обов'язків для зареєстрованих одностатевих партнерств і пар, які не перебувають у шлюбі, держави-члени спонукаються до розгляду можливості надання, без будь-якої дискримінації, в тому числі щодо різностатевих пар, одностатевим парам юридичних чи інших засобів, спрямованих на вирішення практичних проблем, що стосуються соціальної реальності, в якій вони живуть.

Якщо у одностатевих пар немає прав і обов'язків за допомогою доступу до реєстрації партнерства або пов'язаних зі статусом пар, які не перебувають в офіційному шлюбі, чи розглядала влада можливість впровадження законодавчих та інших засобів вирішення практичних проблем, що виникають у зв'язку з такою відсутністю визнання?




26. Враховуючи, що при ухваленні рішення щодо батьківської відповідальності або опіки над дитиною передусім повинні братися до уваги найкращі інтереси дитини, держави-члени повинні забезпечити, щоби такі рішення приймалися без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності.

Які кроки були здійснені для забезпечення того, щоби рішення щодо батьківської відповідальності або опіки над дитиною приймалися без дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації або

ґендерної ідентичності?


А на практиці такі рішення приймаються на недискримінаційній основі?




27. Враховуючи, що при ухваленні рішення щодо всиновлення дитини передусім повинні братися до уваги найкращі інтереси дитини, держави-члени, національне законодавство яких допускає всиновлення дітей однією особою, повинні забезпечити, щоб таке законодавство застосовувалося без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності.



Які кроки були здійснені для забезпечення того, щоби рішення щодо всиновлення дитини однією особою (там, де таке всиновлення дозволене національним законодавством), приймалися без дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності?


А на практиці такі рішення приймаються на недискримінаційній основі?




28. Якщо національне законодавство допускає застосування допоміжних репродуктивних технологій для незаміжніх жінок, держави-члени повинні прагнути забезпечити доступ до цих послуг без дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.

Які кроки були здійснені для забезпечення доступа одиноких жінок до допоміжних репродуктивних технологій (там, де це дозволене національним законодавством), приймалися без дискримінації за ознакою

сексуальної орієнтації?


А на практиці такий доступ здійснюється на недискримінаційній основі?




V. Праця







29. Держави-учасниці повинні забезпечити запровадження та втілення в життя заходів, які передбачають ефективний захист від дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності усфері праці та зайнятості як в публічному, так і в приватному секторах. Ці заходи повинні стосуватися умов прийняття на роботу, просування по службі, звільнення, оплати праці та інших умов праці, в тому числі попередження домагань та інших форм переслідування, боротьбу з ними та покарання за їх учинення.

Чи існує законодавство6, що забороняє дискримінацію у питаннях праці в державному та приватному секторах за ознаками

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності?


Чи це поширюється на

доступ до прийому на роботу (в т.ч. через рекрутингові послуги), просування по службі,

звільнення,

оплату праці,

домагання та інші форми переслідування?


Чи влада здійснювала інші заходи з боротьби з дискримінацією, домаганням та іншими формами переслідування як у державному, так і в приватному секторах, наприклад:

ухвалення кодексів поведінки для роботодавців та робітників;

навчальні та просвітницькі програми для роботодавців та робітників;

поширення серед робітників матеріалів, які пояснюють їхні права, механізми оскарження та захисту;

заходи з найму на працю, спрямовані на ЛГБТ осіб;

ухвалення недискримінаційної політики, що в явному вигляді згадує про сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність;

співробітництво та підтримку діяльності ЛГБТ груп робітничого персоналу?


Чи були зроблені кроки на скасування законів, регламентів та практик, які дискримінують за ознаками

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності

у доступі та службовому просуванні у певних професіях та заняттях, зокрема в збройних силах?


Що стосується саме збройних сил:

Чи були вжиті заходи для забезпечення захисту ЛГБТ персонала від розслідувань, попереджень, домагань, знущань, жорстоких обрядів посвячення, приниження та інших форм поганого поводження?

Чи кодекси поведінки та навчання згадують про необхідність боротьби з дискримінацією ЛГБТ людей та пропагують толерантність і повагу?


Чи заходи з боротьби з дискримінацією в сфері праці повністю й ефективно розповсюджуються на трансґендерів?


Чи були розроблені програми з працевлаштування, націлені специфічно на можливості працевлаштування для трансґендерів?




30. Особлива увага повинна приділятися забезпеченню ефективного захисту права на недоторканість приватного життя трансґендерів у сфері праці, зокрема, що стосується заяв про прийняття на роботу, для недопущення будь-якого невиправданого розкриття роботодавцю або іншим працівникам інформації про їхню ґендерну історію або їхнє колишнє ім’я.

Чи було вжито заходів для уникнення викриття ґендерної історії трансґендерних осіб чи їх попередніх імен в контексті працевлаштування?




^ VI. Освіта







31. Приділяючи належну увагу переважним інтересам дитини, держави-члени повинні вживати належних законодавчих та інших заходів, спрямованих на працівників освіти та учнів, для забезпечення того, щоби право на освіту справді здійснювалося без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності; зокрема, такі заходи повинні включати в себе захист права дітей та молоді на освіту в безпечному середовищі, вільному від насильства, залякувань, соціального відторгнення або інших форм дискримінаційного та зневажливого поводження у зв'язку з сексуальною орієнтацією або ґендерною ідентичністю.

Чи були запроваджені або оновлені

політика у питаннях рівності та безпеки,

кодекси поведінки та

посібники

для викладацького складу з метою забезпечення ЛГБТ учням та студентам отримання освіти у безпечному середовищі, вільному від насильства, знущань, соціального відторгнення чи інших форм дискримінаційного та принизливого поводження?


Чи вказують програми з навчання та підвищення кваліфікації вчителів та іншого викладацького складу на необхідність для них

поводитися з їх ЛГБТ учнями та студентами з повагою

бути спроможними помітити, проаналізувати, ефективно відреагувати та побороти дискримінацію на цих підставах у навчальних закладах?


Чи підтримується проведення шкільних кампаній та культурних заходів проти гомофобії та трансфобії, включно з участю, де це є доречним, представників ЛГБТ організацій?




32. Приділяючи належну увагу переважним інтересам дитини, на всіх рівнях повинні бути вжиті відповідні заходи із забезпечення у школах взаємної терпимості та поваги, незалежно від сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності. Це має включати в себе забезпечення об'єктивної інформації про сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність, наприклад, у шкільних навчальних планах й освітніх матеріалах, а також забезпечення учнів і студентів необхідною інформацією, захистом і підтримкою для того, щоб дати їм можливість жити відповідно до їх сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Крім того, держави-члени можуть розробити та втілити в життя концепції та плани дій щодо рівності й безпеки у школах, а також забезпечити доступ до адекватного антидискримінаційного виховання або допоміжних і навчальних посібників. Такі заходи повинні враховувати права батьків щодо освіти їхніх дітей.

Чи інформація з

сексуальної орієнтації

ґендерної ідентичності

надається в шкільних програмах сексуального просвітництва та здорового способу життя?


Чи це робиться шанобливим та об'єктивним чином?


Чи ЛГБТ учні та студенти забезпечуються необхідною інформацією, захистом і підтримкою для того, щоб дати їм можливість жити відповідно до їх сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності?


Чи вжито заходів для адекватного задовільнення особливих потреб трансґендерних студентів в їхньому навчальному житті, наприклад, стосовно зміни їх імені чи статі в освітніх документах?




^ VII. Здоров'я







33. Держави-члени повинні вживати належних законодавчих та інших заходів для забезпечення того, щоби найвищий досяжний рівень стану здоров'я дійсно міг бути отриманий без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності; зокрема, вони повинні брати до уваги особливі потреби лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів при розробці національних планів медичного обслуговування, в тому числі щодо заходів із запобігання самогубствам, медичного обстеження, медичних навчальних програм, навчальних курсів і матеріалів, а також при моніторингу та оцінці якості медичних послуг.

Чи в