Реферат: Оцінка й калькуляція як методи виміру економічних процесів

Оцінка й калькуляція як методи виміру економічних процесів

Оцінка – це спосіб вираження у грошовому вимірнику наявності й руху активів (майна) підприємства. Мета оцінки ― узагальнення інформації про різнорідні господарські процеси й економічні явища, які відбуваються на підприємстві.

Основні види оцінки, які передбачено П(С)БО:

1) фактична собівартість (для основних засобів застосовують термін “первісна вартість”) – це сукупність витрат, понесених підприємством при придбанні або створенні (виробництві) активу. Вона є основною оцінкою об’єктів бухгалтерського обліку;

2) залишкова (чиста балансова) вартість основних засобів та нематеріальних активів – це різниця між первісною вартістю основних засобів та нематеріальних активів і сумою нарахованого зносу;

3) чиста вартість реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів за вирахуванням витрат на завершення їх виробництва та реалізацію;

4) чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це різниця між сумою поточної дебіторської заборгованості (первісною вартістю) і величиною резерву сумнівних боргів;

5) переоцінена вартість основних засобів і нематеріальних активів – це первісна й залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів після їх переоцінки (множення на індекс переоцінки).

Оцінка найважливіших видів активів на дату балансу:

основні засоби та нематеріальні активи відображають у двох оцінках – за первісною вартістю (фактичною собівартістю) та залишковою вартістю;

виробничі запаси, незавершене виробництво й готову продукцію відображають за найменшою з двох оцінок: фактичною собівартістю або чистою вартістю реалізації;

дебіторську заборгованість за продукцію відображають у двох оцінках: за первісною вартістю і чистою реалізаційною вартістю.

Калькуляція — це спосіб визначення собівартості продукції, робіт та послуг. Його використовують там, де відбуваються виробничі процеси.

Термін калькуляція в бухобліку має два значення. По-перше, це сукупність розрахунків із визначення фактичної собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції. По-друге, це документ, у якому містяться калькуляційні розрахунки. Саме перший є методом виміру економічних процесів.

Об’єкт калькуляції (калькулювання) ― окремий вид чи група однорідної продукції, певний вид робіт чи послуг, щодо яких розраховується фактична собівартість їх виробництва.

Калькуляційна одиниця – це вимірник об’єкта калькулювання. Калькуляційні одиниці можуть бути натуральними (штуки, тони, метри), умовно-натуральними, умовними, трудовими.