Реферат: Галина Смольникова

Галина Смольникова,

старший викладач кафедри методики та психології

дошкільної і початкової освіти

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат психологічних наук


Особливості професійної підготовки вихователів-методистів ДНЗ у системі післядипломної освіти


У Національній доктрині розвитку освіти особлива увага приділяється підготовці нової генерації педагогічних фахівців, підвищенню їхнього професійного та загальнокультурного рівня. Виникає гостра необхідність пошуку шляхів і засобів активізації діяльності педагогів, розвитку їх професійної творчості та прагнення до самовдосконалення.

Саме післядипломна освіта, як одна з важливих ла­нок системи безперервної освіти, дає змогу підтримувати й удос­коналювати професіоналізм педагогічних працівників, створює креативне середовище для їхнього саморозвитку. У Законі України „Про вищу освіту” (стаття 10) зазначено, що післядипломна освіта є спеціалізованим видом освіти та професійної підготовки особи через поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь і навичок. Одним зі структурних компонентів післядипломної освіти є підвищення кваліфікації, яке дає можливість педагогам оволодіти знаннями і вміннями у межах наявного освітньо-кваліфікаційного рівня та підвищити рівень своєї професійної компетентності.

В Інституті післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка щорічно проводяться курси для вихователів-методистів дошкільних навчальних закладів, основна мета яких полягає у створенні умов для досягнення педагогами високого рівня профе­сіоналізму, набуття ними навичок творчої діяльності. Програма курсів розрахована на 216 годин. У процесі навчання передбачено оп­тимальне поєднання колективної, парно-групової та індивідуальної діяльності вихователів – методистів.

Курси проводяться на засадах особистісно орі­єнтованої моделі навчання, яка полягає в урахуванні суб'єктного досвіду слухачів; суб'єкт-суб'єктних взаєминах учасників навчального процесу; діяльнісній основі навчання. З огляду на це вихователям-методистам надається можливість впливати на перебіг навчального процесу, а саме: ставити цілі, обирати форми і методи опрацювання змісту, рефлексувати, оцінювати свою роботу та роботу колег тощо.

Під час складання навчального плану курсів враховується не лише освітньо-кваліфікаційний рівень слухачів (бакалавр, спеціаліст, магістр), але й педагогічний стаж, професійний досвід на посаді вихователя-методиста, бажання навчатися на курсах. Так, за даними анкетування (2008 р.) 31% вихователів-методистів, що навчалися на курсах, мають педагогічний стаж більше 25 років; 23 % - від 16 до 25 років; 31% - від 6 до 15 років і тільки 14 % малодосвідчених вихователів-методистів, педагогічний стаж, яких складає до 5 років. Більшість (51%) вихователів-методистів прийшли на курси за власним бажанням, меншість (37%) за рішенням керівника, незначна кількість (12%) вказали інші причини (чергова атестація, матеріальні міркування тощо).

У процесі навчання на курсах кожен педагог має можливість: ознайомитися з державними документами, програмами виховання і навчання дітей дошкільного віку, з сучасними педагогічними системами та технологіями в галузі дошкільної освіти; поглибити та розширити свої знання з психології, теорії і методики дошкільної освіти, методичного керівництва дошкільним навчальним закладом, інформаційними освітніми технологіями.

На лекціях і семінарських заняттях обговорюються такі проблеми: законодавча база функціонування та розвитку дошкільних навчальних закладів в умовах реформування системи освіти в Україні; гуманізація освітнього процесу відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, його програмно-методичного забезпечення; сучасні підходи до планування роботи ДНЗ; складання аналітичних довідок за результатами вивчення стану освітнього процесу; роль і місце вихователя-методиста у процесі реалізації ідей особистісно-орієнтованої моделі виховання, організації роботи з педагогами та батьками, у створенні позитивного психологічного клімату в колективі; упровадження інклюзивної освіти у практику роботи дошкільного закладу тощо.

Лекції побудовані так, щоб забезпечити взаємодію викладача та слухачів курсів, які разом працюють над перетворенням інформації. Власне, лекції є своєрідною сукупністю наукових повідомлень і суперечок, які тісно пов’язані з предметом обговорення. Вихователі-методисти завжди мають можливість доповнити інформацію, уточнити та розширити її власними прикладами, вступити у полеміку. На семінарських заняттях вони виступають з конкретними конструктивними пропозиціями щодо по­ліпшення методичної роботи, умов для розвитку, виховання та навчання дітей в ДНЗ тощо.

Педагогічна практика (18 г.), під час якої розв’язуються певні пе­дагогічні завдання (з різних розділів програми), дає змогу організувати спостереження, з подальшим аналізом освітнього процесу. Саме педагогічна практика - найулюбленіша форма навчання вихователів-методистів, оскільки вона дає змогу ознайомитися з найкращим досвідом роботи освітян столиці.

Поряд з типовими формами організації навчання на курсах - лекціями, семінарськими та практичними заняттями, педагогічною практикою, велику увагу приділяємо самостійній роботі слухачів, оскільки більша частина часу (126 г.) у навчальному плані відведена саме цій формі роботи.

Самостійна робота дає змогу активізувати пізнавальну діяльність слухачів з певної педагогічної проблеми, допомагає їм ґрунтовно оволодіти теоретичними знаннями, набути дослідницьких навичок, розвиває вміння проводити бібліографічний пошук, самостійно аналізувати, обробляти та узагальнювати матеріал, чітко й аргументовано висловлювати власні думки. Результатом самостійної праці слухачів є написання та захист випускної роботи, підготовка презентацій, повідомлень на конференції з обміну досвідом. Основними кри­теріями оцінювання випускної роботи є: актуальність теми;

практична спрямованість; результати впровадження розробки у дошкільному закладі, в якому працює вихователь-методист; на семінарах, методичних об’єднаннях, школах передового педагогічного досвіду району, міста; у публікаціях педагогічних видань, в інтернеті; оформлення роботи.

На курсах активно використовуємо такі інноваційні методи та прийоми навчання: обговорення проблеми у групах, ділові ігри, тренінги, мозковий штурм, дискусії, обговорення конкретних випадків, критичний аналіз, звукозаписи та відіоматеріали з досвіду роботи ДНЗ тощо.

Так, ділові ігри допомагають нам відтворити в навчальних умовах реальну педагогічну діяльність, зімітувати окремі ситуації і процеси, програвання яких дає вихователям-методистам змогу приймати самостійні рішення. Добираючи ігри, ми враховуємо, наскільки вони відповідають можливостям певної групи слухачів, їхнім віковим, культурним, соціально-психологічним і професійним особливостям.

Увесь навчальний процес будується на основі вільного обміну думками, що забезпечує більш широку можливість реалізувати право власної думки кожному слухачеві. Альтернативність думок, їх обґрунтування дає змогу не лише ухвалити правильне рішення, але й сприяє розвитку самооцінки, самовизначенню педагога.

Отже, інноваційні методи та прийоми дають змогу створити умови для активної пізнавальної діяльності слухачів, підвищують рівень їхньої мотивації, творчості, сприяють подоланню стереотипів, зміні професійних і особистісних установок відповідно до сучасних вимог, розвивають особистісні та професійні якості педагогів.

Обов’язковою умовою завершення роботи курсів є проведення вихідного анкетування, яке дає змогу отримати зворотній зв’язок від слухачів, проаналізувати, що вдалося у роботі, а що потребує подальшого вдосконалення або змін. Так, аналіз анкет (2008 р.) показав, що переважну більшість (60 %) вихователів-методистів навчання на курсах задовольнило сповна, а решту – майже задовольнило. Це свідчить про досить високу оцінку роботи курсів як досвідченими вихователями-методистами, так і молодими педагогами.

Визначили значне підвищення кваліфікації з питань:

- методичної підготовки 51% вихователів-методистів, для порівняння деякі позитивні зміни відбулися у 46%, без змін залишилися 3%;

- уміння аналізувати педагогічну діяльність 54% вихователів-методистів (деякі позитивні зміни у 40%, без змін у 6 %);

- бачення сучасних проблем навчання 46% вихователів-методистів (деякі позитивні зміни у 46%, без змін у 8 %)

- світогляду 40% вихователів-методистів (деякі позитивні зміни у 54%, без змін у 6 %).

Тобто, кожен педагог в більшій чи меншій мірі зміг отримати додаткову інформацію з різних питань дошкільної освіти, розширити свій світогляд.

Традиційною формою навчання вихователів – методистів Києва у між- курсовий період стало проведення занять міського університету науково-педагогічних знань, який було започатковано у 2000 році. Основна мета університету – ознайомити педагогів із сучасними науковими дослідженнями, найкращим педагогічним досвідом дошкільних навчальних закладів Києва та інших регіонів України. Щороку проводиться по 4 заняття, на яких з лекціями виступають знані науковці та досвідчені практики.

Отже, післядипломна педагогічна освіта вихователів-методистів дошкільних навчальних закладів м. Києва має свої особливості, що відображаються у формах і змісті навчання як на курсах підвищення кваліфікації, так і під час проведення занять міського університету науково-педагогічних знань.

За матеріалами спеціалізованого журналу

«Вихователь-методист дошкільного закладу». – 2009.- №2. С. 6-9.


Література:

1. Закон України «Про вищу освіту» // Урядовий кур'єр. - Від 15 червня 2002 р. (№86). - С. 5-16.

2. Національна доктрина розвитку освіти України // Освіта. - 2002. - № 26 (49-84). - С. 2-4.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світо­вий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освіт­ньої політики / За заг. ред. О.В.Овчарук. — К.: К.І.С., 2004. - 112 с.

4. Олійник В.В. Післядипломна педагогічна освіта в Україні: стагнація чи розвиток? // Освіта України. — 2007. - № 55-56. - С. 8-9.