Реферат: Прислівно-кореляційний зв’язок у складнопідрядному з’ясувальному реченні

Прислівно-кореляційний зв’язок у складнопідрядному з’ясувальному реченні

(ХІІ Международная конференция по функциональной лингвистике “Функционализм как основа лингвистических исследований”. Сб. науч. докладов. – Ялта, 2005. – С. 248-250.)


Згідно з новими теоріями складнопідрядного речення важливою характеристикою структурної схеми цієї групи речень є тип зв’язку підрядної частини з головною.

У мовознавчій науці сьогодення розглядаються два основні типи підрядного зв’язку: прислівний та детермінантний. У складнопідрядних з’ясувальних реченнях спостерігається прислівний зв’язок, аналогічний зв’язку у словосполученні та простому реченні та його різновид – прислівно-кореляційний, який не має аналогів у словосполученні та простому реченні.

Прислівно-кореляційний зв’язок – це зв’язок, при якому наявна кореляція між засобом зв’язку, що міститься у підрядній частині, та антецедентом, розміщеним у головній частині. Опорне слово головного речення при такому зв'язку семантично збігається з усією підрядною частиною: “Все більше зацікавлювався тим, що бачив на стендах” (Ю.Збанацький); “Повідомляв батька про те, що його син за хуліганство та неуспішність виключений із школи” (Ю.Збанацький); “Почалося все з того, що одного травневого ранку Олена Степанівна пішла за чимось до сарая” (А.Дімаров); “Про документ я поговорю з тим, хто його підписав” (Д.Бакуменко).

Однак, питання про можливість використання в будові з’ясувальних речень антецедентів (займенникових слів) є дискусійним. Одні дослідники такі конструкції розглядають серед з’ясувальних і передбачають у них наявність вказівних займенників у головній частині [8, 208; 7, 199; 3, 708; 1, 335; 6, 64; 11, 482; 10, 502; 5, 250 та ін.].

Іншої думки дотримується В.А.Бєлошапкова, яка речення з абстрактним займенником те у головній частині виділилила в окремий тип – займенниково-співвідносні уміщені [3, 691,707].

В україністиці її погляди розділяють І.Р.Вихованець, С.В.Ломакович та А.П.Загнітко, які виокремлюють складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу [2, 338-339; 4, 389; 9].

Зважаючи на неоднозначність тлумачень мовознавцями таких речень, нам видається доречним конструкції з абстрактним займенниковим словом той вважати формою парадигм з’ясувальних речень з прислівно-кореляційним зв’язком.

Особливості вживання займенникового слова той у складнопідрядних з’ясувальних реченнях докладно описані як у російському, так і в українському мовознавстві. Розглядаючи функціонування корелята той у структурі з’ясувальної складнопідрядної конструкції, синтаксисти звертають увагу на його факультативність і обов’язковість. В одних реченнях займенникове слово той використовується, хоча й не є обов’язковим, а в інших – воно є обов’язковим елементом будови, оскільки без нього речення не може утворитися. Речення, в яких займенникове слово той факультативне, всі мовознавці розглядають серед з’ясувальних, а речення з обов’язковим корелятом розглядають або серед з’ясувальних, або серед різновидів займенниково-співвідносних. У складнопідрядних з’ясувальних реченнях з прислівно-кореляційним зв’язком спостерігається і факультативне, і обов’язкове займенникове слово той.

Вказівне слово той не є обов’язковим (факультативне) у з’ясувальних конструкціях, коли без нього нормально встановлюється зв’язок між головним і підрядним компонентом. У таких реченнях корелят підкреслює функцію опорного слова і зміцнює зв’язок головної та підрядної частин речення: “Я сказав те, що думав” (В.Гаман); “Ви напевно знаєте й те, що її пенсію до половини скоротили” (Д.Бандрівський); “Ми свято віримо в те, що Господь постійно промишляє про Свою Церкву” (Людина і світ. – №5. – 2003).

Якщо підрядна частина функціонує як підмет до головної частини, то позиція займенникового слова у головній частині теж факультативна: “І найдивніше те, що вітчим мене зрозумів” (О.Васильківський); “Найстрашніше було те, що нічого не могла пояснити” (М.Сидоряк).

Вказівне слово той обов’язкове у з’ясувальних реченнях, коли опорне слово є: а) дієсловом із значенням початку чи закінчення дії: починати (з того), починатися (з того), кінчати (тим), кінчатися (тим, на тому), виходити (з того), призводити (до того) тощо: “Кінчалося все тим, що старший слідчий, викликавши його на допит, розкричався несамовито з невідомої причини й назвав його “останньою сволоччю”” (І.Багряний); “Але загострення протистояння “Схід-Захід” у Європі призвело до того, що серед французької інтелігенції поширився рух за нейтралітет” (Людина і світ. – №3(15). – 2001); б) прикметником чи іменником: “Передусім Павло Ібрагімович склав список того, що треба неодмінно довершити” (І.Росоховатський); “Щасливий тим, що я живу тобою, Вітчизно рідна – земле сподівань” (М.Сингаївський); в) стійким словосполученням, що вживається тільки з корелятом (справа в тому, річ у тому (у тім), у зв’язку з тим): “Річ у тім, що сьогоднішній Казахстан навряд чи можна назвати самодостатньою державою” (Людина і політика. – №2. – 2001); “Справа в тому, що наша станція переходить на досліди над кукурудзою” (В.Вільний).

Вказівне слово обов’язкове, якщо завдяки актуальному членуванню виноситься на початок речення і разом з підрядною частиною виражає тему, а головна частина рему: “Те, що було нам співучим, ясним, хай іще дужче ясніє другим, ранком співається, днем наливається, в добрім здоров’ї, в науках кохається” (П.Усенко).

Аналізований матеріал свідчить, що усі складнопідрядні з’ясувальні речення з прислівно-кореляційним зв’язком можна розділити на такі різновиди : 1) з’ясувальні речення з корелятом той у формі чоловічого, жіночого та середнього роду; 2) з’ясувальні речення, що містять у ролі корелята головної частини займенникове слово усе (все).

Найбільшу кількість досліджуваних речень з прислівно-корелятивним зв’язком складають з’ясувальні речення з корелятом у формі середнього роду те, який має досить абстраговане значення. Корелят середнього роду те вживається у непрямих відмінках і пояснює більш широке значення підрядної частини: “Я повинен написати про те, що знаю” (Р.Іваничук); “І я вперше по-справжньому задумався над тим, що зі мною трапилося” (Ю.Збанацький); “Ось я вік серед художників живу і не вмерла ще від того, що сама не художниця” (В.Єніна); “Але все ж подумай об тім, що я тобі сказала” (В.Єніна).

Рідше зустрічаються речення, що містять у головній частині корелят той у формах чоловічого та жіночого роду та у формі множини. Він приєднує підрядну частину, що описово називає особу, про яку йде мова в головній частині: “Не піддавайтеся тим, хто сьогодні вперто нав’язує нам комплекс нижчості” (П.Загребельний); “Хто в червні байдикує, той узимку голодує” (Прислів’я); “Він рідко, навіть подумки, називав ім’я тієї, кого так щиро колись любив, з ким зв’язав було власну долю” (М.Олійник).

До з’ясувальних складнопідрядних речень з прислівно-кореляційним зв’язком ми відносимо також структури, у яких при пояснюваному члені, вираженому дієсловом мовлення, мислення, сприймання, відчуття тощо, у ролі корелята вживається пара займенникових слів все те [5, 253] або займенникове слово все (усе). Ці кореляти надають підрядній частині більш чітку окресленість, завершеність: “Все те, що діялося за цими стінами, мене тепер не цікавило” (Ю.Збанацький); “Значить навіть португальці сумнівалися в доцільності всього того, що тут затівалося?” (М.Білкун); “Вона мусить його бачити, мусить з ним говорити про все, що роками лишалось нерозгаданим, краяло душу” (В.Єніна); “Професор Климов розповів усе, що знав про цю хворобу” (М.Дашків).

Таким чином, у складнопідрядних з’ясувальних реченнях ми можемо констатувати наявність прислівно-кореляційного зв’язку, при якому існує кореляція між займенниковим словом той у головній частині та засобом зв’язку, розміщеним у підрядній частині.

ЛІТЕРАТУРА

1. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка: Учебник для вузов. – М.: Высшая школа, 1991. – 432 с.

2. Вихованець I.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – 368с.

3. Грамматика современного русского литературного языка. – М.: Наука, 1970. – 767с.

4. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. – Донецьк: Вид-во Донецького нац. ун-та, 2001. – 662 с.

5. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української лiтературної мови. – К.: НМ КВО, 1992. – 399 с.

6. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. – М.: Просвещение, 1977. – 192 с.

7. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис. – К.: Радянська школа, 1965. – Ч.2. – 284 с.

8. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А. Булаховського. – К.: Радянська школа, 1951. – 408 с.

9. Ломакович С.В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові: Дисертація … д-ра філол. наук. 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т – Тернопіль, 1993. – 382 с.

10. Слинько I.I., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемнi питання. – К.: Вища школа, 1994. – 467 с.

11. Русская грамматика. – М.: Наука, 1980. – Т.2. – 709 с.