Реферат: Цивільна оборона вчора І сьогодні, історія розвитку

Цивільна оборона вчора і сьогодні, історія розвитку

    Починаючи з періоду першої світової війни (1914 - 1918 рр.), коли воюючі сторони вперше застосували аероплани і дирижаблі для нанесення ударів з повітря по тиловим об'єктам ворога, одержали розвиток засоби протиповітряної оборони та організація самозахисту населення в наступні роки.
    В лютому 1918 року, при наступі німецьких військ на Петроград, озброєні загони захищали населені пункти від нальотів німецької авіації відкрились спеціальні пункти, де жителі міста могли одержати захисні маски, протигазову рідину і пам'ятки з вказівками, як можна уникнути отруєння газами.
    Після закінчення війни, продовжується робота по розбудові протиповітряної і протихімічної оборони держави.
    1925 рік - РНК СРСР видала постанову "Про заходи протиповітряної оборони при побудовах в 500 км. Прикордонній смузі", згідно якої, всі організації і установи при новому будівництві повинні здійснювати інженерно-технічні заходи захисного характеру.
    1927 рік - Рада праці і оборони видала постанову "Про організацію повітряно-хімічної оборони держави". В цій постанові ставилось завдання по посиленню захисту стратегічно важливих районів, літовищ, засобів зв'язку, підприємств, складів і крупних населених пунктів при ударах з повітря.
    1929 рік - у великих містах держави були створені перші штаби протиповітряної оборони районів по пасивній обороні.
    1930 рік - у Києві, Харкові, Донецьку та інших містах були проведені перші маневри протиповітряної оборони.
    В результаті розвитку повітряно-хімічної оборони СРСР по державній і громадській лініях до 1932 року 500 тисяч робітників і службовців було обучено заходам протиповітряної і протихімічної оборони. Було створено біля 3 тисяч формувань різного призначення. Населення одержало біля 3,5 млн. Протигазів побудовано декілька тисяч сховищ.
    В 1932 році РНК СРСР затвердила "Положення про протиповітряну оборону на території СРСР". Цим актом було покладено початок діяльності централізованої організації - місцевої протиповітряної оборони (МППО), яка організаційно ввійшла в склад військ ППО. Цей рік прийнято рахувати роком народження МППО.
    Головною характерною рисою МППО держави напередодні війни була участь у цих заходах усього працездатного населення. До 1941 року правилам ППО та ПХО в державі було обучено біля 40 млн. Чоловік, створено більше 25 тисяч формувань МППО, у розпорядженні населення було понад 30 млн. протигазів.
    Ріст чисельності формувань та їх підготовка дозволяли їм в період ВВв виконувати завдання по боротьбі з пожежами наданню медичної допомоги постраждалим в підтриманні громадського порядку, в забезпеченні безперервної роботи підприємств.
    Головне навантаження по захисту населення міст і об'єктів народного господарства несли медично-санітарна, протипожежна, аварійно-відновлювальна, зв'язку та оповіщення, охорони громадського порядку служби МППО.
    Всього за роки війни частини МППО знешкодили біля 3 млн. боєприпасів, очистили біля 2 тисяч різних споруд і 96 тис. Гектарів землі. Вони так здійснювали охорону важливих об'єктів тила, вели боротьбу з диверсантами.
    За виконання завдань в період ВВв більш 2 тис. Рядових, сержантів, офіцерів, робітників та службовців частин та формувань МППО були нагороджені орденами та медалями СРСР.
    У післявоєнні роки МППО по своїй структурі та наявності сил і засобів вже не відповідала сучасним вимогам.
    Виникла необхідність в її реорганізації.
    Так у 1961 році МППО була перетворена у цивільну оборону, яка стала складовою частиною загальнодержавних оборонних заходів які проводяться в мирний та воєнні часи з метою захисту населення і ОГД від ЗМУ, а також з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
    Але не завжди розвиток цивільної оборони підпорядковувався потребам воєнного часу. Науково-технічний прогрес, з одного боку, покращував життя людей, з другого підвищував ризик виникнення аварій та катастроф, і Цивільній обороні все частіше приходилось вдаватись до ліквідації їх наслідків. Але, перебуваючи фактично у стані мобілізаційних можливостей, орієнтуючись у підготовці до дій під час війни, Цивільна оборона не завжди з очікуваною оперативністю і необхідною кваліфікацією вирішувала завдання, які перед нею поставили.
    Чорнобильська катастрофа інші тяжкі надзвичайні ситуації об'єктивно довели необхідність докорінних змін в призначенні Цивільної оборони, формах її функціонування, забезпечення, фінансування та в інших сферах. Позачерговими кроками на шляху цих змін були таки, як вихід з - під протекторату Міноборони і підпорядкування системи Цивільним органам влади, переміщення акцентів з воєнного призначення на завдання мирного часу, реформування і переоснащення сил відповідно до нового призначення.
    Нинішня Цивільна оборона є державною системою органів управління, сил та засобів, яку створено для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного і воєнного походження, і це визначення докорінно відрізняє її від того, що було раніше.
    Послідовно, починаючи з 1991 року, Цивільна оборона України функціонує на засадах відповідних Законів, дія яких і механізм підкріплені цілим пакетом нормативних актів.
    Для забезпечення в провадження життя державної політики у сфері Цивільної оборони:
    - 28.10.1996 р. було створено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,
    - 06.07.2004 р. це Міністерство було реорганізовано в Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та Державний комітет України з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи,
    - 20.04.2005 р. перейменовано в Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та ліквідовано Державний комітет України з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
    Додатково на МНС покладені функції з нагляду за охороною праці, питань гідрометеорологічної діяльності та Державного гірничого нагляду.
    В червні 2004 року Верховною радою України прийнято Закон України "Про правові засади цивільного захисту".
    В ньому знайшли втілення рішення Президента України щодо вдосконалення Державного управління в сфері пожежної безпеки, аварійно-рятувальної справи, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, конституційної засади створення та діяльності Української Держави, як демократичної, самостійної і правової, а також положення прийнятих більшістю країн Європи програм щодо відповіді на небезпечні виклики сучасності.
    Зміцнення, удосконалення і розвиток Цивільної оборони - один з безальтернативних шляхів до техногенного, екологічного і економічного благополуччя нашої країни до забезпечення реалізації прав людей на захист їхнього життя і здоров'я та на безпечну життєдіяльність.