Реферат: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій

та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи

______________________________________________________________________________

НАКАЗ


18.09.2003 м. Київ № 352


Про введення в дію Порядку проходження педагогічними працівниками додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту та видачі їм відповідного сертифікату


Відповідно до пункту 12 Положення про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 26 липня 2001 року №874 і пункту 5 Типового положення про територіальні курси (учбово-методичні центри) цивільної оборони, затвердженого наказом МНС України від 23.04.02 №107 і зареєстрованого в Мін’юсті України 26.07.02 за № 610/6898 з метою сприяння кадровому забезпеченню територіальних курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони та підвищенню методичного та науково-методичного рівня підготовки їх педагогічних працівників,

НАКАЗУЮ:


1. Ввести в дію з 1 жовтня 2003 року Порядок проходження педагогічними працівниками додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту та видачі їм відповідного сертифікату (далі – Порядок ), що додається.

2. Здійснювати додаткову спеціальну підготовку старших майстрів та майстрів виробничого навчання (пункт 2.6 Порядку) на базових (за регіональним розподілом) територіальних курсах (учбово-методичних центрах) цивільної оборони:

Вінницької області (Вінницька, Житомирська, Київська, Миколаївська, Одеська, Хмельницька області);

Львівської області (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області);

Донецької області (Автономна Республіка Крим, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська області, місто Севастополь);

Полтавської області (Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська області, місто Київ).

3. Директору Департаменту кадрової політики генерал-лейтенанту Шевченку І.О. організувати роботу з формування державного замовлення на додаткову спеціальну підготовку педагогічних працівників у сфері цивільного захисту як форми підвищення їх кваліфікації.

4. Начальнику Інституту державного управління у сфері цивільного захисту полковнику Баклану В.О., начальникам республіканських (Автономна Республіка Крим), обласних, міст Києва і Севастополя курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони спланувати додаткову спеціальну підготовку педагогічних працівників у сфері цивільного захисту та забезпечити її проведення згідно з вимогами цього Порядку.

5. Виконуючому обов’язки начальника управління інформаційних технологій полковнику Іванову О.В. розмістити Порядок на веб-сайті МНС України.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра полковника внутрішньої служби Бута В.П.



Міністр
генерал-полковник внутрішньої служби Г.В.Рева


^ Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах за хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи



ПОГОДЖЕНО:

Директор Науково-методичного

центру вищої освіти

Міністерства освіти і науки України


_________________К. М. Левківський

“_4_”____07___2003 р.

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи


_________________ В. П. Бут

“_29_”____08____2003 р.



порядок

проходження педагогічними працівниками

додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту

та видачі їм відповідного сертифікату


Розробник: Інститут Державного управління у сфері цивільного захисту

Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту

населення від наслідків Чорнобильської катастрофи


Схвалено Вченою Радою

Інституту Державного управління

у сфері цивільного захисту

протокол № 5 від 05.06.2003 р.


Київ - 2003
ПОРЯДОК

проходження педагогічними працівниками

додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту

та видачі їм відповідного сертифікату


^ 1. Загальна частина


1.1. Порядок проходження педагогічними працівниками додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту та видачі їм відповідного сертифікату (далі - Порядок) визначає мету, порядок організації та проведення додаткової спеціальної підготовки педагогічних працівників територіальних курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони, які проводять навчання за програмами функціонального навчання у сфері цивільного захисту, та видачі їм сертифікату, що підтверджує проходження цієї підготовки.

1.2. Порядок розроблено відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", Положення про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 874, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 та Типового положення про територіальні курси (учбово-методичні центри) цивільної оборони, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23 квітня 2002 р. № 107 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2002 року за № 610/6808.

1.3. Порядок ставить за мету сприяння кадровому забезпеченню територіальних курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони та підвищенню їх методичного та науково-методичного рівня.


^ 2. Мета та організаційні засади спеціальної підготовки

2.1. Спеціальна підготовка ставить за мету удосконалення і поглиблення педагогічними працівниками спеціальних знань, умінь і практичних навичок, необхідних для проведення ними навчання у сфері цивільного захисту.

2.2. Організація спеціальної підготовки базується на Законі України "Про освіту", державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти.

2.3. Спеціальній підготовці до початку проведення занять, методичної і консультаційної діяльності підлягають в перший рік призначення на посаду, а в подальшому - не рідше одного разу на 5 років, наступні категорії педагогічних працівників територіальних курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони:

старший викладач;

викладач;

методист-викладач;

старший майстер виробничого навчання;

майстер виробничого навчання.

2.4. Навчальними закладами, які уповноважені здійснювати спеціальну підготовку, є:

Інститут державного управління у сфері цивільного захисту МНС (далі Інститут);

республіканські, обласні курси цивільної оборони, які пройшли встановленим порядком експертизу та за її результатами сертифіковані Інститутом як спеціалізовані учбово-методичні центри зі спеціалізацією "курсове підвищення професійної кваліфікації і педагогічної майстерності майстрів виробничого навчання для територіальних курсів" (далі спеціалізовані центри).

2.5. Інститут має право здійснювати спеціальну підготовку всіх категорій педагогічних працівників, зазначених в п. 2.3 Положення.

2.6. Спеціалізовані центри мають право здійснювати спеціальну підготовку

старших майстрів виробничого навчання;

майстрів виробничого навчання.


^ 3. Підготовка до організації та організація навчального процесу спеціальної підготовки


3.1. Організація навчального процесу спеціальної підготовки здійснюється на основі навчального плану, який розробляється Інститутом, спеціалізованим центром для кожної категорії слухачів за формою (додаток 1) на підставі типового тематичного плану (додаток 2) і затверджується начальником Інституту, спеціалізованого центру.

Навчальний план визначає структуру змісту спеціальної підготовки (перелік обов'язкових тем та обсяги навчального часу кожної з них), співвідношення різних форм навчання, форми контролю знань, перелік основних обов'язкових засобів навчання.

3.2. Конкретний зміст спеціальної підготовки кожної категорії слухачів визначається робочою навчальною програмою, яка розробляється Інститутом, спеціалізованим центром на підставі навчального плану та типової програми (додаток 3) і затверджується начальником Інституту, спеціалізованого центру.

3.3. Навчання слухачів здійснюється за індивідуальними навчальними планами.

Індивідуальний навчальний план слухача складається на підставі навчального плану і містить обов'язкові для вивчення теми, тематику індивідуальної роботи, форми вивчення необхідного матеріалу та вид контролю за станом виконання індивідуальної роботи, які узгоджуються під час вхідного контролю знань.

Індивідуальний навчальний план затверджує заступник начальника Інституту, спеціалізованого центру або завідувач кафедри, учбово-методичного кабінету.

3.4. Навчальний процес спеціальної підготовки здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань та самостійна робота слухачів.

Видами навчальних занять спеціальної підготовки є: лекція, практичне заняття, семінарське заняття, групове заняття, групова вправа, ділова гра, вирішення ситуаційних завдань, консультація.

Індивідуальна робота передбачає підготовку реферату, підготовку публікації або виступу в засобах масової інформації, розробку методичних матеріалів, виступ на спеціальній науковій (науково-практичній) конференції, ознайомлення з передовим досвідом роботи і відповідний звіт про виконання роботи.

Самостійна робота передбачає вивчення окремих тем чи їх частин, підготовку до практичних, семінарських занять, групового заняття, групової вправи, ділової гри, вирішення ситуаційних завдань, заліку.

3.5. Для організації навчального процесу спеціальної підготовки в Інституті, спеціалізованому центрі розробляються:

річний план спеціальної підготовки або розділ поточного плану комплектування слухачами з функціонального навчання у сфері цивільного захисту;

навчальні плани;

робочі навчальні програми;

контрольні білети або тести;

план річного навчального навантаження викладачів;

розклад занять на кожну групу;

список викладачів, закріплених за групами слухачів;

графік використання навчально-матеріальної бази.

Для організації навчального процесу спеціальної підготовки в Інституті, спеціалізованому центрі ведуться:

облік роботи викладачів;

облікові журнали контролю навчального процесу в групах слухачів;

протоколи методичних нарад;

персональний облік слухачів та виданих їм сертифікатів, посвідчень про функціональне навчання.

3.6. Річний план спеціальної підготовки Інституту складається на підставі замовлень начальників територіальних курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони, надісланих до Департаменту кадрової політики МНС, що увійшли до плану фінансування підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів МНС на поточний рік.

Річний план спеціальної підготовки спеціалізованого центру складається на підставі надісланих до нього заявок.

Річний план спеціальної підготовки підписується начальником Інституту, спеціалізованого центру та затверджується директором Департаменту кадрової політики МНС за 1,5 місяця до початку навчального року у системі цивільної оборони.

3.7. Спеціальна підготовка проводиться з відривом від виробництва із збереженням середньої заробітної плати. Іногородні слухачі на весь період навчання забезпечуються гуртожитком готельного типу з оплатою витрат за рахунок сторони, яка направила їх на навчання.

Прийом і зарахування слухачів на навчання проводиться Інститутом, спеціалізованим центром на підставі посвідчень про відрядження та документів, які засвідчують особу.

3.8. Рекомендована кількість слухачів у навчальній групі при проведенні спеціальної підготовки складає 15-20 чоловік. При проведенні групових занять та групових вправ навчальна група може ділитись на підгрупи.

3.9. На кожну навчальну групу складається розклад занять. У розкладі занять вказуються: дата та години проведення занять, номер і назва тем, вид занять та місце їх проведення, прізвища тих, хто проводить заняття.

Розклад підписується заступником начальника та затверджується начальником Інституту, спеціалізованого центру.

3.10. Тривалість навчального дня складає не більше 9 академічних годин. Розподіл загального часу навчання між аудиторною і самостійною роботою здійснюється у співвідношенні від 1/3 до 2/3. Тривалість аудиторних занять, як правило, не повинна перевищувати 6 академічних годин на день.


^ 4. Закінчення навчального процесу спеціальної підготовки та видача сертифікатів, посвідчень


4.1. Спеціальна підготовка закінчується оцінкою рівня знань слухачів шляхом складання заліку постійно діючій комісії з перевірки знань педагогічних працівників з додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту, яку очолює заступник начальника Інституту.

Склад комісії, що діє при Інституті, визначає і затверджує начальник Інституту.

Склад комісії, що діє при спеціалізованому центрі, визначає начальник спеціалізованого центру, затверджує начальник Інституту.

4.2. Перевірка знань слухачів проводиться за білетами (тестами) письмово або у вигляді усного опитування.

Результати перевірки знань оформлюються протоколом (додаток 4).

4.3.Старші викладачі, викладачі та методисти-викладачі, які успішно пройшли спеціальну підготовку та перевірку знань, отримують сертифікат про проходження додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту встановленого зразка (додаток 5).

Бланки сертифікатів про проходження додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту є документами суворої звітності. Виготовлення бланків сертифікатів здійснюється за рахунок відповідних коштів Інституту з наступним відшкодуванням витрат на ці цілі заінтересованими юридичними та фізичними особами - у порядку, визначеному чинним законодавством.

4.4. Старші майстри та майстри виробничого навчання, які успішно пройшли спеціальну підготовку та перевірку знань, отримують посвідчення про проходження функціонального навчання, встановлене Положенням про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту.

4.5. При незадовільних результатах перевірки знань педагогічний працівник повинен пройти повторне навчання з повторною перевіркою знань. Витрати, що пов’язані з повторним навчанням, несе педагогічний працівник.

4.6. Проходження педагогічним працівником додаткової спеціальної підготовки та результати перевірки знань враховуються при черговій його атестації (один раз у п’ять років згідно з графіком).

При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання щодо подальшого працевлаштування педагогічного працівника розглядається на позачерговій атестації (не раніше як через рік після його попередньої атестації).


__________________________________


^ Додаток 1 до пункту 3.1 Порядку проходження педагогічними працівниками додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту та видачі їм відповідного сертифікату ^ Рекомендована форма навчального плану Навчальний план додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту
________________________________________________________________________________

(категорія слухачів)



№ з/п


^ Назва розділу, теми


Всього годин

В тому числі *)
Засоби навчання
Лекції

Прак-тичні заняття

Семінар-ські заняття

1







1.1







































Разом















*) – кількість, стовпчиків, що наводиться нижче, та їх назви визначаються кількістю та видом навчальних занять, які передбачаються навчальним планом.


^ Додаток 2 до пункту 3.1 Порядку проходження педагогічними працівниками додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту та видачі їм відповідного сертифікату ^ Типовий тематичний план додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту




№ з/п


Назва розділу, теми

1

Гуманітарна підготовка

1.1

Освіта і українознавство

1.2

Теорія та методологія освіти

1.3

Філософія безпеки

2

Фахова підготовка

2.1

Теоретичні та наукові засади безпеки життєдіяльності

2.2

Сучасний стан техногенної та природної безпеки в Україні

2.3

Правові, нормативні та організаційні основи природно-техногенної безпеки та безпеки життєдіяльності населення

2.4

Цивільний захист як складова забезпечення безпеки життєдіяльності населення та системи Національної безпеки і оборони України

2.5

Підготовка населення до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Створення фінансових та матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків

2.6

Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

2.7

Захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях

2.8

Організація сталого функціонування об’єктів господарювання у зоні виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

2.9

Запобігання та готовність до локалізації і ліквідації аварій на об‘єктах підвищеної небезпеки, аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, життєзабезпечення населення під час надзвичайних ситуацій

3

Індивідуальна робота

4

Контрольно-оціночні заняття

4.1

Вхідний контроль знань

4.2

Підсумкова перевірка знань



^ Додаток 3 до пункту 3.2 Порядку проходження педагогічними працівниками додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту та видачі їм відповідного сертифікату ^ Типова програма додаткової спеціальної підготовки у сфері цивільного захисту Розділ 1. Гуманітарна підготовка
Освіта і українознавство

Історичні та культурні традиції українського народу. Українознавство в системі національної освіти та цивільного захисту. Історичні етапи відродження української державності. Культура як складова національної безпеки, національного і державного відродження.

Теорія та методологія освіти

Освіта як результат засвоєння систематизованих знань, умінь та навичок. Значення освіти для підготовки людини до життя і праці. Методологія освіти. Навчання та самоосвіта – основні шляхи отримання освіти. Законодавство України в галузі освіти. Організація навчального процесу в закладах освіти. Види навчальних занять. Вибір виду навчального заняття.

Значення освіти у забезпеченні безпеки життєдіяльності. Роль і місце освіти у вирішенні завдань Єдиної державної системи запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них. Нормативно-правова та організаційно-розпорядча база функціонування Інституту державного управління у сфері цивільного захисту МНС та мережі територіальних курсів (учбово-методичних центрів) цивільної оборони.

Методика викладання дисциплін, розділів і тем, пов‘язаних з безпекою життєдіяльності, цивільною обороною та цивільним захистом населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Філософія безпеки

Поняття життя, життєдіяльність, безпека, небезпека – як філософські категорії. Життєдіяльність – як процес існування та самореалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей. Безпека життєдіяльності – багато­гранний об’єкт розуміння і сприйняття дійсності, інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання.

Людський чинник, як причина виникнення небезпек. Концептуальна модель людського чинника. Методики аналізу і обліку людського чинника.

Ризик-орієнтований підхід – сучасна основа безпеки. Філософські принципи ризик-орієнтованого підходу: випадковість та необхідність, імовірність, розуміння випадкового.

Розділ 2. Фахова підготовка
2.1. Теоретичні та наукові засади безпеки життєдіяльності

Системний аналіз. Система “Людина – Життєве середовище” та її компоненти. Рівні системи “Людина – Життєве середовище”. Рівновага в системі “Людина – Життєве середовище”. Об‘єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системах “Людина – Життєве середовище” різного рівня. Системний аналіз безпеки.

Номенклатура і таксономія небезпек. Джерела небезпек та їх класифікація. Природні, техногенні, соціальні та комбіновані джерела небезпеки. Небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори. Ідентифікація джерел небезпеки і породжених ними небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів.

Ризик, як показник потенційної небезпеки. Ризик індивідуальний та груповий. Ризик соціальний. Ступені ризику: знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий та надмірний ризик. Принцип АЛАРА. Методи розрахунку ризику. Управління ризиком. Комплексні системи заходів управління ризиками. Моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій, та розрахунки їх ймовірностей.

2.2. Сучасний стан техногенної та природної безпеки в Україні

Збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації та стан безпеки окремих об‘єктів господарювання і територій – одне з основних завдань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Визначення кореневих та безпосередніх причин. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій. Класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні.

Природні загрози на території України та заходи щодо усунення і мінімізації їх негативних наслідків. Надзвичайні ситуації геологічного характеру. Надзвичайні ситуації гідрометеорологічного характеру. Пожежі в природних екосистемах. Надзвичайні ситуації медико-біологічного характеру.

Техногенні загрози на території України та заходи щодо усунення і мінімізації їх негативних наслідків. Основні чинники ядерної та радіаційної небезпеки та надзвичайні ситуації, пов‘язані з ними. Основні чинники хімічної небезпеки та надзвичайні ситуації, пов‘язані з нею. Основні чинники пожежовибухонебезпеки та надзвичайні ситуації, пов‘язані з нею. Основні чинники гідродинамічної небезпеки та надзвичайні ситуації, пов‘язані з нею. Основні чинники небезпек на транспорті. Основні чинники небезпек на системах життєзабезпечення. Основні чинники транскордонних загроз.

Основні чинники соціальних загроз та тероризму та надзвичайні ситуації, пов‘язані з ними.

Регіональні особливості техногенних та природних загроз в Україні, виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій.

2.3. Правові, нормативні та організаційні основи природно-техногенної безпеки та безпеки життєдіяльності населення

Роль законодавчо-нормативної бази держави у вирішенні завдань щодо захисту життя і здоров‘я людини від надзвичайних ситуацій. Закони України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про Цивільну оборону України”, "Про правовий режим надзвичайного стану", “Про аварійно-рятувальні служби”. Інші нормативні акти у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Законодавство України про охорону навколишнього середовища. Законодавство України про пожежну безпеку. Законодавство України про охорону праці. Законодавство України про охорону здоров‘я. Закони України “Про об‘єкти підвищеної небезпеки”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про дорожній рух”. Кримінальне, адміністративне та цивільне законодавство.

Міжнародне законодавство у сфері цивільного захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Конвенції Міжнародної Організації Праці та Директиви Європейського Співтовариства щодо попередження техногенних катастроф. Міжнародне співробітництво в галузі цивільного захисту, ви­користання світового досвіду організації роботи у цій сфері.

Система державних органів по управлінню та нагляду за безпекою життєдіяльності населення: Кабінет Міністрів України, Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності та її бюро, Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здоров‘я України та його органи санітарно-епідеміологічної служби, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації і ради депутатів.

Дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кри­мінальна відповідальність за порушення законодавства про цивільний захист населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2.4. Цивільний захист як складова забезпечення безпеки життєдіяльності населення та системи Національної безпеки і оборони України

Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, необхідна умова збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. Головні об'єкти та основні принципи забезпечення національної безпеки. Концепція та правові основи забезпечення національної безпеки України. Система забезпечення національної безпеки, основні її суб'єкти та їх повноваження. Основні напрями діяльності та повноваження Ради національної безпеки і оборони України.

Державна система цивільної оборони України. Мета, функції та основні завдання цивільної оборони згідно з Женевською конвенцією від 12.08.49 р., Додатковими протоколами від 08.06.77 р. та Законом “Про Цивільну оборону України”. Підготовка органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до роботи в умовах особливого періоду.

Сили цивільної оборони: пожежно-рятувальні та аварійно-рятувальні підрозділи, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Завдання, структура та повноваження сил ЦО, їх місце в системі забезпечення національної безпеки. Принципи планування заходів цивільної оборони. Цільова мобілізація з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Умови і порядок залучення до виконання аварійно-пошукових робіт підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. Мета створення і завдання ЄДС НС. Рівні ЄДС НС. Функціональні і територі­альні підсистеми ЄДС НС. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади порядок їх роботи, завдання, склад і повноваження. Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій загальнодержавного, регіонального, місцевого та об‘єктового рівнів.

Координація діяльності органів державної виконавчої влади у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Повноваження спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Участь у виконанні робіт, пов’язаних із запобіганням надзвичайним ситуаці­ям і реагуванням на них, добровільних громадських об’єд­нань.

Підготовка населення до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Створення фінансових та матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків

Вимоги Порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Підготовка осіб керівного складу цивільної оборони у мережі курсів цивільної оборони. Навчально-методичні збори та наради керівного складу. Навчання та тренування цивільної оборони та органів управління територіальних підсистем запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. Організація підготовки підлеглої ланки з цивільної оборони та порядок підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

Планування навчально-організаційних заходів, групи підготовки з цивільної оборони на підприємствах, в установах і організаціях. Підготовка працівників у складі невоєнізованих формувань та аварійно-рятувальних служб. Порядок створення та удосконалення комплексу навчально-матеріальної бази з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

Права та обов‘язки громадян України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Особливості організації захисту дітей. Обов‘язки дорослих щодо захисту дітей.

Нормативні підстави для створення фінансових та матеріальних резервів. Планування та фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Використання коштів, виділених для ліквідації надзвичайних ситуацій. Облік і звітність щодо використання коштів і матеріально-технічних ресурсів для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій. Зразки документів щодо необхідності та обсягів виділення додаткових коштів, акти обстежень, кошторисна документація.

Державний матеріальний резерв та його складові, призначення і порядок його використання.

Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Організація збору інформації та обмін інформацією з питань цивільного захисту, забезпечення своєчасного оповіщення та інформування про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій. Використання комп‘ютерної техніки для оцінки обстановки. Автоматизовані системи централізованого оповіщення керівного складу місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій. Локальні та об’єктові системи оповіщення. Використання загальнодержавних та галузевих систем зв’язку, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Здійснення зв’язку у разі виникнення надзвичайної ситуації. Організація взаємодії між центрами управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-черговими службами уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів, диспетчерськими службами центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Оцінка гідрометеорологічної обстановки при стихійних метеорологічних та гідрологічних лихах, гідродинамічних аваріях та в разі застосування засобів ураження на гідротехнічних спорудах.

Оцінка обстановки при землетрусах та при вибухах на промислових об‘єктах та системах життєзабезпечення населення.

Оцінка обстановки в громадських спорудах та інших об‘єктах з великим скупченням людей у разі аварії, стихійного лиха чи терористичного акту.

Методика спостережень з метою оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Оцінка радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно небезпечних об‘єктах і при застосуванні ядерних засобів ураження.

Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об‘єктах, пов‘язаних з викидом небезпечних хімічних речовин, а також при застосуванні хімічної зброї.

Оцінка бактеріологічної обстановки при аваріях на бактеріологічно небезпечних об‘єктах, у разі масового захворювання людей чи тварин, при застосуванні бактеріологічної зброї.

Прилади радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки та дозиметричного контролю. Робота з приладами.

Оцінка інженерної та вибухо- пожежонебезпечної обстановки у разі стихійного лиха, аварії чи терористичного акту.


Захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях

Державна інспекція, нагляд і контроль у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Організація спостереження та контролю за довкіллям, продуктами харчування та водою.

Дії населення за сигналами оповіщення Цивільної о