Реферат: Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м

@@



ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ БІЖЕНЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
В УКРАЇНІ




ЗБІРНИК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ




@@





УПРАВЛІННЯ
ВЕРХОВНОГО КОМІСАРА ООН
У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ






ІНСТИТУТ

ПРИКЛАДНИХ
ГУМАНІТАРНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ



@@


@@


Видання третє, виправлене і доповнене


Харків 2006


Укладачі:


Буроменський Михайло Всеволодович, професор, д.ю.н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень (м. Харків), – керівник авторського колективу,

^ Анісімова Тетяна Євгенівна, керівник консультаційного пункту для біженців Донецького фонду соціального захисту та милосердя (м. Донецьк),

Будіянська Катерина Віталіївна, юрист Південноукраїнського центру молодих юристів
(м. Одеса),

^ Галкін Олександр Юрійович, координатор програм, ХІАС (м. Київ),

Зейтулаєва Ельвіра Зевріївна, заступник директора Фонду з натуралізації та прав людини «Сприяння» (м. Сімферополь),

^ Курочкіна Марина Володимирівна, старший юрист Південноукраїнського центру молодих юристів (м. Одеса),

Леонтьєва Світлана Володимирівна, експерт-консультант Інституту прикладних гуманітарних досліджень (м. Харків),

^ Плечко Дмитро Геннадійович, радник з правових питань Регіонального Представництва УВКБ ООН в Україні, Республіці Бєларусь та Республіці Молдова (м. Київ),

^ Скиба Тетяна Володимирівна, юрист Інституту прикладних гуманітарних досліджень
(м. Харків),

Стешенко Володимир Миколайович, доцент, к.ю.н., директор експертно-консультаційного центру Інституту прикладних гуманітарних досліджень (м. Харків), – відповідальний секретар.


ІSBN 966-95934-6-8


@@

Правовий захист біженців та осіб без громадянства в Україні / Збірник нормативно-правових актів // Під заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського. – 3-є вид., виправл. і доповн. – Харків, 2006. – 545 с.

@@

@@


Видання третє збірника, із змінами та доповненнями, дає змогу ознайомитися з новим законодавством України щодо біженців, шукачів статусу біженця та осіб без громадянства.

Структуру збірника побудовано, виходячи з визнання Україною пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права (Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, ст. 18 Конституції України). Збірник містить тексти міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України і ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 23 червня 2004 року № 1906-IV ці договори є частиною національного законодавства України і мають перевагу перед законами України.

У перекладі українською мовою наводяться найбільш актуальні з точки зору правового захисту біженців та шукачів статусу біженця рішення Європейського суду з прав людини. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Збірник розрахований на державних службовців і представників неурядових організацій, що опікуються питаннями біженців, шукачів статусу біженця та осіб без громадянства, студентів, що вивчають право, юристів-практиків і всіх, хто цікавиться питаннями захисту прав людини.

@@


@@

Збірник документів видається за підтримки
Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй
у справах біженців (УВКБ ООН)


Регіональне Представництво УВКБ ООН в Україні, Республіці Бєларусь та Республіці Молдова

вул. Січневого повстання, 32-А, Київ, 01015, Україна

тел.: (380 44) 288-96-86, 288-97-10, 288-94-24, 254-26-42,

факс: (380 44) 288-98-50


Інститут прикладних гуманітарних досліджень

вул. Сумська, 39, оф. 155, м. Харків, 61022, Україна

тел./факс (380 57) 714-99-52


ІSBN 966-95934-6-8 © Інститут прикладних

гуманітарних досліджень, 2006


ЗМІСТ


Розділ 1. Загальні положення


Декларація про державний суверенітет України № 55-XII від 16.07.1990 р. (витяги) 7

Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. (витяги) 8

Засади державної політики України у галузі прав людини, затверджені Постановою Верховної Ради України № 757-XIV від 17.06.1999 р. 18

Закон України «Про міжнародні договори України» № 1906-IV від 29.06.2004 р. (витяги). 20

Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців. Угоду ратифіковано Законом України № 1185-XIV від 21.10.1999 р.. 24

Устав Управления Верховного Комиссара ООН по делам беженцев. Резолюция 428 (V) Генеральной Ассамблеи ООН от 14.12.1950 г... 30

Закон України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 р. (витяги) 34

Правила опіки та піклування, затверджено Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України
№ 34/166/131/88 від 26.05.1999 р. 37

Закон України «Про державний кордон України» № 1777-XII від 4.11.1991 р. (витяги) 47

Закон України «Про Державну прикордонну службу України» № 661-IV від 3.04.2003 р. (витяги) 50

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» № 776/97-ВР
від 23.12.1997 р. (витяги) 54

Закон України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 р. (витяги) 59

Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 р. (витяги) 65

Закон України «Про доступ до судових рішень» № 3262-ІV від 22.12.2005 р. (витяги) 68

Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні.
Затверджена Указом Президента України № 509/2006 від 09.06.2006 р. 70

Національний план дій із забезпечення належного виконання рішень судів.
Затверджений Указом Президента України № 587/2006 від 27.06.2006 р. 74

План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи. Затверджений Указом Президента України № 39/2006
від 20.01.2006 р. 77



Розділ 2. Міжнародно-правові документи з питань біженців
та осіб без громадянства


Загальна декларація прав людини вiд 10.12.1948 р. 87

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. (витяги) 91

Конвенція про статус біженців від 28.07.1951 р. (приєднання на підставі Закону України № 2942-III від 10.01.2002 р.) 92

Протокол щодо статусу біженців від 31.01.1967 р. (приєднання на підставі Закону України № 2942-III від 10.01.2002 р.) 106

Список Держав-Учасниць Конвенції про статус біженців 1951 р. та Протоколу щодо статусу біженців 1967 р.. 109

Определение статуса беженца – Документ Виконавчого Комітету Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців.
Висновок № 8 (XXVIII) від 01.01.1977 р. . 113

Об обязанностях и стандартах доказательства в заявлениях беженцев.
Позиция УВКБ ООН от 16.12.1998 г. 114

Задержание беженцев и лиц, ищущих убежище – Документ Виконавчого Комітету Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців. Висновок № 44 (XXXVII) від 1986 р.. 118

Захист осіб, які шукають притулку, в ситуаціях їх масового припливу – Документ Виконавчого комітету Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй
у справах біженців. Висновок № 32 (XXXII) від 24.04.1981 р. (витяги). 119

Жінки-біженці і міжнародний захист – Документ Виконавчого Комітету Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців.
Висновок № 36 (XXXVI) від 1985 р. 121

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. (Конвенцію ратифіковано Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-XII від 27.02.1991 р.) (витяги) 122

Угода про першочергові заходи стосовно захисту жертв збройних конфліктів
(Угоду ратифіковано Законом України № 21-V від 21.07.2006 р.) 124

Європейська конвенція про громадянство від 6.11.1997 р.
(Конвенцію Законом України № 163-V від 20.09.2006 р.) 126

Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005 р.
(Конвенцію ратифіковано Законом України № 54-V від 31.07.2006 р.) 134

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів
від 05.10.1961 р. (приєднання на підставі Закону України № 2933-III від 10.01.2002 р.) (витяги). 145

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання від 10.12.1984 р.
(Конвенцію ратифіковано Указом Президії ВР № 3484-XI від 26.01.1984 р.) 146

Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (Протокол ратифіковано Законом України № 22-V від 21.07.2006 р) 155

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4.11.1950 р. (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.) 164

Протокол № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені Конвенцією та Першим Протоколом до неї, із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11
(Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.) (витяги) 175

Протокол № 7 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, людини із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11
(Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р) (витяги) 176

Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 3435-IV від 09.02.2006 р.) (витяги) 177

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 р.. 178

Європейська угода про осіб, які беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини (Угоду ратифіковано Законом України № 1846-IV від 23.06.2004 р.) 184

Рішення Європейського суду з прав людини щодо прав біженців та шукачів притулку та умов утримання 187



Розділ 3. Законодавство про правовий статус іноземців
та осіб без громадянства


Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»
№ 3929-XII від 4.02.1994 р. 200

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 р. 207

Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини
на свободу пересування і вільний вибір місця проживання»

№ 435/2001 від 15.06.2001 р. 211

Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 14.06.2002 року 212

Постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну» № 227 від 20.02.1999 р. . 216

Правила оформлення візових документів для в’їзду в Україну,
затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 20.02.1999 р. 217

Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України
і транзитного проїзду через її територію, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. 222

Наказ Державного комітету України у справах державного кордону України «Про запровадження імміграційної картки іноземця» № 440 від 25.07.2001 р. 230

Порядок заповнення імміграційної картки іноземця, затверджений Наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 440 від 25.07.2001 р. 232

Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затверджений Постановою Кабінету Міністів України
№ 2028 від 01.11.1999 р. 233

Інструкція про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, затверджена Наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 773 від 24.12.2001 р. 236

Інструкція про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України
№ 1456 від 01.12.2003 р 239

Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1110 від 17.07.2003 р 248

Інструкція про порядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 494 від 30.06.2004 р. 251

Інструкція про порядок взаємодії між органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України та органами внутрішніх справ України при передаванні затриманих ними іноземців та осіб без громадянства,
затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішних справ України № 742/1090 від 15.10.2004 р. 276

Інструкція про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 723/435 від 29.07.2002 р. 282

Інструкція про визначення порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України під час видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 798 від 4.11.2004 р. 287

Інструкція про порядок заборони в’їзду в Україну іноземцям посадовими особами Прикордонних військ України, затверджена Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону – командуючого Прикордонними військами України № 62 від 6.02.1998 р. 297

Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 610 від 7.08.1995 р. 303

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туркменістану про реадмісію осіб (Угоду ратифіковано Законом України № 2935-ІІІ від 10.01.2002 р.) 305

Угода між Кабінетом Міністрів України і Виконавчою владою Грузії про приймання і передачу осіб (реадмісію), які знаходяться на територіях держав незаконно
(Угоду ратифіковано Законом України № 1608-VI від 17.03.2004 р.). 308

Угода між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про реадмісію осіб, які перебувають на територіях їх держав нелегально
(Угоду ратифіковано Законом України № 1847-IV від 23.06.2004 р.). 311

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб (Угоду ратифіковано Законом України № 27-V від 24.07.2006 р.). 316



Розділ 4. Законодавство про біженців


65. Закон України «Про біженців» № 2557-III від 21.06.2001 р. 323

66. Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій,

затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 201 від 14.02.2007 р. 336

67. Положення про управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції № 36 від 27.07.2004 р... 340

68. Тимчасова Інструкція про оформлення документів, необхідних для
вирішення питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця,
затверджена Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції № 20 від 29.04.2002 р. 344

69. Інструкція про порядок прийняття та передання заяв про надання статусу біженця органами Державної прикордонної служби України органам міграційної служби, а також надання пояснень про причини незаконного перетинання кордону, затверджена Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 32/521 від 9.07.2004 р. 373

70. Порядок передачі особової справи особи, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання стосовно надання статусу біженця органом міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києва та Севастополя до іншого органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києва та Севастополя, затверджений Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції № 73 від 07.07.2006 р 377

71. Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції «Про затвердження зразків довідок про подання особою заяви про надання їй статусу біженця, про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, про прийняття скарги до розгляду, про звернення до суду» № 21 від 14.04.2004 р. 379

72. Положення про посвідчення біженця,
затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1527 від 11.10.2002 р. 388

73. Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон,
затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1526 від 11.10.2002 р. 390

74. Порядок оформлення, видачі та продовження терміну дії посвідчення біженця, затверджений Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції № 69 від 09.09.2005 р. 392

75. Житловий кодекс Української РСР (витяги) 398

76. Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31.03.2004 р. 399

77. Порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31.03.2004 р. 400

78. Положення про пункти тимчасового розміщення біженців,
затверджене Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції № 31 від 5.09.2002 р. 403

79. Правила проживання у пункті тимчасового розміщення біженців,
затверджені Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції № 31 від 5.09.2002 р. 405

80. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» № 1727-ІV від 18.05.2004 р. 407

81. Порядок надання біженцям грошової допомоги та пенсії,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1016 від 6.07.1998 р. 411

82. Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 79 від 28.01.1997 р. (витяги) 415

83. Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України» № 1021 від 17.09.1997 р. (витяги) 415

84. Порядок проведення обов’язкових медичних обстежень осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, затвердженний Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 82
від 4.03.2002 р. 416

85. Розпорядження Кабінету Міністрів «Питання щодо тимчасового перебування в Україні осіб, змушених залишити місця постійного проживання в Абхазії (Грузія)» № 394-р
від 12.09.2005 р. 417


Розділ 5. Законодавство про імміграцію


Закон України «Про імміграцію» № 2491-III від 7.06.2001 р. 418

Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України
„Про імміграцію”» № 596/2001 від 7.08.2001 р. 424

Порядок формування квоти імміграції,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 р. 425

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 р. 426

Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 р. 430

Перелік платних послуг, які можуть надаватися службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 478 від 7.04.2003 р.. 431

Порядок надання платних послуг службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 1029/541/245 від 26.08.2003 р. 431

Розміри плати за послуги, що надаються службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 1029/541/245 від 26.08.2003 р. 433



Розділ 6. Законодавство про громадянство


Закон України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001 р. 434

Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України
„Про громадянство України”» № 215/2001 від 27.03.2001 р. 446

Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затверджене Указом Президента України № 215/2001 від 27.03.2001 р. 446

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень,
затверджений Указом Президента України № 215/2001 від 27.03.2001 р. 448

Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України та скасування рішень про оформлення набуття громадянства України» № 716 від 20.07.2006 р. 471

Правила оформлення і видачі службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб свідоцтва про належність до громадянства України,
затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 491 від 14.04.2004 р. 517

100. Угода між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні
(Угода ратифікована Законом України № 1186-XIV від 21.10.1999 р.) 520

101. Порядок реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України № 317/95/15/5а від 28.04.2000 р. 521

102. Угода між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, і запобігання випадків безгромадянства та подвійного громадянства
(Угода ратифікована Законом України № 1940-III від 14.09.2000 р.) 530

103. Порядок реалізації Угоди між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, і запобігання випадків безгромадянства та подвійного громадянства, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України № 664/146/45/5 від 9.08.2001 р. 532

104. Закон України «Про денонсацію Договору між Україною та Республікою Узбекистан про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства»

№ 1370-IV від 10.12.2003 р. 539

105. Закон України «Про денонсацію Договору між Україною та Грузією про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства та усунення вже існуючого подвійного громадянства» № 1566-IV від 3.03.2004 р. 539


Розділ 7. Відповідальність за порушення законодавства щодо іноземців та осіб без громадянства.


Кодекс України про адміністративні правопорушення, № 8073-х від 07.12.1984 р, вводиться в дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 8074-10 від 7.12.1984 р. (витяги) 540

Кримінальний кодекс України № 2341-III від 5.04.2001 р. (витяги) 541

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»

№ 266/94-ВР від 01.12.1994 р. (витяги) 541

109. Закон України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через

державний кордон України без належних документів» № 2920-III

від 10.01.2002 р. (витяги) 543


Розділ 1. Загальні положення


Декларація про державний суверенітет України

(витяги)


X. Міжнародні відносини

Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

* * *

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод.

Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.


^ Прийнята Верховною 16 липня 1990 року
Радою Української РСР № 55-XII


Конституція України1.

(витяги)


Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України.


^ Розділ I. Загальні засади

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. (Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005).

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. (Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005).

Ніхто не може узурпувати державну владу. (Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005).

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

(Офіційне тлумачення положень статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.99).

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.


^ Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознак