Реферат: Зміст

ЗМІСТ


ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

9

1.1. Теоретичні погляди на конкуренцію, її роль в аграрному секторі економіки

9

1.2. Методичні підходи до формування конкурентоспроможності продукції

28

1.3. Методичні підходи до формування конкурентоспроможності підприємства

44

Висновки до розділу 1

62

^ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА М’ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

65

2.1. Аналіз конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств

65

2.2. Вплив зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м’ясопереробних підприємств

78

2.3. Оцінка інтенсивності конкуренції на ринку м'ясопродуктів

98

Висновки до розділу 2

114

^ РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ М’ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

117

3.1. Удосконалення методики оцінки конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств

117

3.2. Обґрунтування організаційно-економічних засад конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств

142

3.3. Основні шляхи підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств

159

Висновки до розділу 3

171

ВИСНОВКИ

175

ДОДАТКИ

179

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

195


ВСТУП


Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки, що викликав радикальні перетворення всього господарського механізму, визначив значення конкуренції як іманентного атрибуту ринку. На відміну від планової економіки, коли діяльність усіх підприємств була регламентована, в умовах ринку, основною економічною реальністю якого є конкуренція, всі незалежно господарюючі суб'єкти повинні самостійно ухвалювати довгострокові стратегічні рішення, направлені зрештою на забезпечення стійкого становища підприємства на ринку. У зв'язку з цим, однією з найважливіших задач, яка вимагає теоретичного осмислення і практичної реалізації, є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників.

Виняткова роль м'яса і м'ясопродуктів як джерел незамінного тваринного білку в раціоні живлення людини, забезпечення продовольчої безпеки країни на фоні постійного скорочення обсягів виробництва і споживання м'яса та м'ясопродуктів, істотної залежності від імпорту вимагають рішення кола питань, пов'язаних із забезпеченням конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Теоретико-методологічні засади конкуренції, її динаміку та сучасні форми досліджували такі вчені як: Ф.И. Еджоуерта, А.О. Курно, Дж. Кейнс,
Ж.-Ж. Ламбен, А.П. Лернер, К. Маркс, М. Портер, Д. Рікардо, Дж. Робінсон, А. Сміт, Р.А. Фатхутдінов, Ф.А. Хайєк, Й. Шумпетер, А.Ю. Юданов, та інші. Фундаментальні теоретичні та методичні основи забезпечення конкурентоспроможності підприємств одержали подальший розвиток у дослідженнях багатьох видатних вітчизняних науковців, але особливо слід відзначити таких як: О.І. Дацій, С.М. Кваша, М.Х. Корецький, Д.Ф. Крисанов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.Ю. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, В.Ф. Оберемчук, І.А. Оносова, В.А. Павлова, В.Г. Рижков, П.Т. Саблук, Г.М. Скудар, О.Б. Чернега, O.А. Швиданeнкo, та інші.

Проте потрібні більш поглиблені дослідження, пов’язані із формуванням конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств в Україні та шляхами її підвищення, що має в даний час важливе практичне значення, оскільки гостра конкурентна ситуація на ринку, на яку істотно впливають низький рівень платоспроможного попиту, кризовий стан тваринництва, діяльність виробників з інших регіонів безпосередньо визначає низький рівень використання виробничих потужностей, скорочення робочих місць і нерентабельність виробництва на переважаючій більшості м’ясопереробних підприємств.

Актуальність проблеми конкурентоспроможності підприємства, значення її вивчення і невирішеність ряду методичних і практичних питань щодо підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств визначили тему даного дослідження.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Таврійського державного агротехнологічного університету “Організація виробництва та підприємництва в АПК регіонів” (№ держ. реєстр. 0107U008973). Роль автора полягає у розробці напрямів підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств.

^ Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення системи факторів конкурентоспроможності підприємства, дослідження конкурентного середовища м'ясопереробних підприємств і розроблення напрямів підвищення їх конкурентоспроможності.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

провести аналіз і систематизацію теоретичних поглядів на конкуренцію і визначити її роль в аграрному секторі економіки;

уточнити визначення конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства;

виявити і систематизувати фактори конкурентоспроможності продукції і підприємства;

визначити характерні тенденції розвитку м'ясопереробних підприємств;

проаналізувати вплив зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м’ясопереробних підприємств;

оцінити інтенсивність конкуренції м'ясопереробних підприємств;

розробити методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств;

визначити напрями, що формують організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств;

розробити основні напрями підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств.

^ Об’єктом дослідження є підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств в умовах ринкового розвитку економіки.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні основи формування конкурентоспроможності підприємства, конкурентне середовище м'ясопереробних підприємств, напрями підвищення їх конкурентоспроможності.

^ Методологія та методика дослідження. Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі і нормативні акти Уряду та Верховної Ради , матеріали Держкомстату України, Головного управління статистики Запорізької області, оперативна інформація Головного управління АПК Запорізької облдержадміністрації, матеріали річних звітів районних управлінь АПК області, річні звіти базових сільськогосподарських підприємств, інформаційні ресурси світової комп’ютерної інформаційної мережі Internet, власні наукові дослідження по проблематиці дисертації, що надруковані у відкритій пресі.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств); розрахунковий, порівняльний і графічний (аналіз впливу зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м’ясопереробних підприємств); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств) тощо.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

запропонована концепція рішень щодо підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств регіону, на основі формування комплексного підходу, що визначає внутрішню і зовнішню спрямованість дії оперативного управління й контролю за фінансово-економічними, маркетинговими, організаційними, виробничо-технологічними показниками та конкурентоздатністю продукції;

удосконалено:

методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств через використання таких критеріїв, як частка підприємств на ринку та рентабельність;

організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств за наступними напрямами: вертикальної корпоративної інтеграції; укрупнення розмірів виробництва при спеціалізації окремих виробничих структур і підрозділів; збереження високого рівня технології виробництва продукції; забезпечення конкурентоспроможності продукції; застосування повного або часткового контролю над каналами руху продукції; застосування всього комплексу маркетингу;



набули подальшого розвитку:

поняття конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства, які враховують економічні та споживацькі характеристики, властивості аграрної продукції, організаційні та екологічні фактори;

теоретичні засади визначення поняття конкуренції як мотиву науково-технічного і економічного прогресу в аграрному секторі, що враховує біологічні і соціальні властивості;

систематизація факторів конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства з розробкою наступних їх груп: нормативних, економічних, споживчих, організаційних, екологічних;

дослідження впливу зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м’ясопереробних підприємств на основі мінімізації ризиків невідповідальності постачальників сировини, відсутності альтернатив по заміні сировини, забезпечення відповідної якості сировини і ефективності виробництва, фізичного скорочення сировинної бази, конкуренції із заготівельними організаціями інших регіонів, забезпечення сировиною не-інституційних постачальників, стихійності операцій купівлі-продажу продукції.

^ Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств використані Мелітопольською районною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Мелітопольського району на період до 2010 року (довідка № 15-1133 від 04.02.2008), підприємств ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» (довідка № 14 від 14.02.2008р.), та ПП «Агрофірма Семенівка» (довідка № 9 від 19.02.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні таких дисциплін: «Аналіз господарської діяльності», «Маркетинг», «Стратегічний аналіз», (довідка № 154 від 29.09.2007 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

^ Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 31 жовтня 2007 р.), «Стратегии развития Украины в глобальной среде» (г. Симферополь-Севастополь, 26-28 жовтня 2007 р.), «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м. Харків, 27 листопада 2007 р.), «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.), «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 5,9 обл.-вид. арк., з них 9 – у наукових фахових виданнях.

^ Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 205 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків списку використаних джерел і додатків. Робота містить 36 таблиць, що займають 23 сторінки, і 4 рисунки, що займають 3 сторінки. Список використаних джерел включає 180 найменувань.


РОЗДІЛ 1

^ ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


1.1. Теоретичні погляди на конкуренцію, її роль в аграрному секторі економіки


Одним з основних понять, що розглядаються при аналізі ринкових відносин, є конкуренція. Дослідження конкуренції і конкурентних відносин знайшло віддзеркалення в працях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, А.О. Курно, Ф.И. Еджоуерта, К. Вікселя, Дж. Робінсона. Е. Чемберліна, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, А.П. Лернера, Ф.А. Хайєка [6]. У радянській економічній науці простежувалося негативне ставлення до конкуренції як такої, панували уявлення про хаотичність і стихійність конкуренції під час розвитку капіталістичного способу виробництва, обґрунтовувалося повне «...усунення конкуренції при переході від капіталізму до соціалізму...» і заміна конкуренції «...соціалістичним змаганням, де були переможці, але не було переможених» [82, с.215]. Дані підходи, разом з тим, почали мінятися з середини 70-х років, коли виникла необхідність ведення конкурентної боротьби на зовнішньому ринку [98]. У пізнішій вітчизняній літературі [102;104;111;170] ставлення до конкуренції змінилося радикальним чином, і вона стала розглядатися як невід'ємний елемент ринкових відносин, їх розвитку і існування. Аналіз визначень самого поняття конкуренції дозволяє зробити висновок про його неоднозначність і неможливість якого-небудь універсального визначення. У загальному вигляді можна виділити два напрями, в рамках яких при визначенні поняття конкуренції робиться акцент на різних його складових.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Приведена класифікація становить інтерес не стільки з погляду можливості оцінки її структури й ступеня системності, скільки завдяки можливості її застосування в умовах конкретної галузі, оскільки закладені в основу поділу рівнів параметри можуть використовуватися як у національному, так і в регіональному масштабі для визначення реальної й потенційної позиції підприємства в окремій галузі або підгалузі.

Таким чином, на підставі розглянутих концепцій й викладених висновків про динамічність процесу конкуренції й змінні норм конкурентоспроможності, нам представляється можливим розглядати конкурентоспроможність підприємства не тільки з позиції наявності конкурентних переваг у даний момент часу, але й з позиції можливості утримання або можливого використання конкурентних переваг у майбутньому при зміні ситуації на ринку.

Даний висновок, на наш погляд, дозволяє обґрунтовано визначати конкурентоспроможність підприємства не як дискретну величину, що характеризує позицію підприємства на ринку в окремий момент часу, як, наприклад, відзначається в окремих визначеннях, що «під конкурентоспроможністю розуміється поточне положення підприємства на ринку (у першу чергу, займана частка ринку й тенденції її зміни» [126,c.92], а як комплексну характеристику здатності підприємства реагувати на зміну ринкової ситуації й використовувати ці зміни з метою створення конкурентних переваг.

Визначення конкурентоспроможності підприємства за допомогою концепції конкурентних переваг вирішує, на наш погляд, тільки одну сторону даного питання: які можливі переваги в конкурентній боротьбі й під впливом яких обставин вони можуть виникнути, однак при цьому необхідно розглянути питання про те, чим визначається конкурентоспроможність підприємства на конкретному ринку, які базові фактори, що визначають як реальну, так і перспективну конкурентоспроможність підприємства.

В.А. Конопліцький, А.І. Філіна [44,с.89-90] наводять приклад оцінки конкурентоспроможності підприємства по методу «4Р», що містить окремі фактори конкурентоспроможності (табл.1.2). Таблиця наведена з редакційними змінами.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


^ Таблиця 2.4

Поголів’я тварин усіх видів за категоріями господарств в Україні, тис. голів

Види худоби по категоріях господарств

Роки

2007р. в % до 1995р.

1990

1995

2000

2005

2006

2007

1

2

3

4

5

6

7

8

Велика рогата худоба

24623

17557

9424

6514

6175

6661,8

37,9

у сільськогосподарських

підприємствах всіх форм власності

21083

13701

5037

2492

2294

2364

17,3

в т.ч. фермерських

господарствах

-

27

102

110

112

163

603,7

у господарствах населення

3540

3856

4387

4022

3881

3812

98,9


^ Продовження табл. 2.4

1

2

3

4

5

6

7

8

Зокрема корови

8378

7531

4958

3926

3635

3347

44,4

у сільськогосподарських

підприємствах всіх форм власності

6192

4595

1851

866

764

723

15,7

в т.ч. фермерських

господарствах

-

16

36

40

38

38

237,5

у господарствах населення

2186

2936

3107

2769

2583

2436

83,0

Свині

19427

13144

7652

6466

7053

8055

61,3

у сільськогосподарських

підприємствах всіх форм власності

14071

7152

2414

2602

3257

3298

46,1

в т.ч. фермерських

господарствах

-

40

54

150

232

246

615,0

у господарствах населення

5356

5992

5238

4451

4798

4891

81,6

Вівці і кози

8419

4099

1875

1755

1630

1617

39,4

у сільськогосподарських

підприємствах всіх форм власності

7166

2424

413

269

281

298

12,3

в т.ч. фермерських

господарствах

-

20

6

33

43

45

225,0

у господарствах населення

732

789

551

603

644

685

86,8

Птиця, млн.гол.

246,1

149,8

123,7

152,8

162

166,5

111,1

у сільськогосподарських

підприємствах всіх форм власності

133

54,1

25,3

66,6

72,2

74,2

137,2

в т.ч. фермерських

господарствах

-

0,3

0,1

1,1

1,1

1,1

366,7

у господарствах населення

113,1

95,7

98,4

95,4

94,3

94,2

98,4

Джерело: адаптовано [138, с. 212]


Скорочення поголів'я відбулося за рахунок сільськогосподарських підприємств. Відповідно змінилась і структура поголів’я тварин по видах господарств. Якщо на початок 1995 року в сільськогосподарських підприємствах знаходилося 78,7% великої рогатої худоби, 61% корів, 54,4% свиней і 59,1% овець та кіз, то у 2007 році ці показники склали 35,5%, 35,4%, 75,2% і 31,2% відповідно.

Разом з кількісними змінами поголів’я худоби в перші післяреформені роки відбулися серйозні якісні зміни. Так жива маса худоби, що реалізовується на забій, тільки за період з 2000 по 2007 роки скоротилася у великої рогатої худоби з 361 кг до 292 кг, у свиней - з 111 до 87 кг, у овець і кіз - з 33 до 31 кг. Середньодобовий приріст живої маси у свиней на вирощуванні і відгодівлі склав у 2007 році 162 г проти 234 г в 1995 році. Тривалість вирощування забійних свиней наблизилася до 17 місяців, проти 5-6 місяців в розвинених країнах. Якщо в 1995 році витрата кормів в тваринництві підходило до 105,8 млн. т, в тому числі концентрованих 45,9 млн. т, то вже в 2000 році лише 35,6 і 10,8 млн. т, відповідно. Витрати праці на виробництво 1 ц приросту живої маси в порівнянні з США вище по великій рогатій худобі в 18,5 раз, по свинях - в 32 рази [96,с.11-12]. При потенційній нагоді виходу молодняку від 100 маток, на рівні 95 телят, 1700 поросят у 2007 році вихід приплоду склав 70 і 908 голів, відповідно. З розрахунку на одну умовну голову худоби припадає не більше 30 ц. кормових одиниць, тоді як в країнах з розвиненим тваринництвом 40-45 ц. [125, с.224].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Як свідчать дані таблиці, при загальному збільшенні обсягів реалізації худоби на забій, що, як було відмічено вище, пояснюється скороченням поголів'я високими темпами, росте частка реалізації заготовчим організаціям. Так, якщо в 2004 році, коли було досягнуте максимальне падіння обсягів реалізації, реалізація заготівельним організаціям великої рогатої худоби і свиней склала 46,89% і 50,07%, то в 2007 році – 68,15% і 66,77%, відповідно.

Разом з тим, протягом всього досліджуваного періоду відбувається відставання в часі (на два-три місяці) рівня закупівельних цін в області і від рівня закупівельних цін в сусідніх регіонах, в результаті чого протягом всього даного періоду існувала тенденція збільшення фізичних обсягів реалізації по цьому каналу: з 152 т великої рогатої худоби і 528 тон свиней до 1518 т і 1889 т і живій, масі, відповідно. Змінювалася при цьому частка в загальному обсязі реалізації з 0,87% і 10,43% до 8,73% і 27,34% по великій рогатій худобі і свинях, відповідно.

На рівні з цим, хоч і меншими темпами, збільшуються обсяги реалізації населенню і через систему громадського харчування, а також через власні магазини і на ринку.

Іншим аспектом, що характеризує негативну ситуацію у взаєминах сільськогосподарських і м’ясопереробних підприємств, є значний розрив між рівнем закупівельних цін на велику рогату худобу і свиней і рівнем оптово-відпускних цін на яловичину і свинину, що визначає нерівномірний розподіл доходів в системі виробничих відносин між підприємствами.

За дослідженнями, проведеним І.А. Оносовою [98, с.320], за 2000 рік та першу половину 2002 року в результаті монопсонного положення переробних підприємств сільськогосподарським виробникам недоплачено 137 млн. грн. по м'ясу і молоку. Дані обставини пояснюються тим, що в результаті скорочення платоспроможного попиту населення переробні підприємства, намагаючись реалізувати свою продукцію в умовах конкурентної ситуації, приходять до використання резерву скорочення собівартості при закупці, тобто “проблеми підвищення конкурентності підприємства вирішують за рахунок здавальників продукції”. І.А. Оносова вказує, що із указаної суми 94 млн. грн. пішло на здешевлення продукції в конкурентній боротьбі переробників між собою і з конкурентами через переділ області, а «різниця в 43 млн. грн. залишилася у переробників, створюючи нерівність в розподілі доходів у ланці продовольчого ланцюга». Подібна нерівність в розподілі доходів, характерна для всього сільського господарства.

Відмічені обставини не могли не позначитися на результатах діяльності сільськогосподарських товаровиробників, залежних з одного боку від монопольного положення виробників в першій сфері АПК і енергетичному комплексі, а з іншого боку від монопсонного положення підприємств-переробників. Дані по ефективності виробництва великої рогатої худоби і свиней та птиці в сільськогосподарських підприємствах наведені в табл. 2.15.


Таблиця 2.15

Собівартість та прибуток від виробництва одного центнера м’яса у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області


Показник

Роки

2007р. в % до 2000р.

2000

2004

2005

2006

2007

Собівартість

М'ясо:

великої рогатої худоби

690,28

819,42

848,85

941,44

985,6

142,8

свиней

752,03

676,54

1138,40

673,02

689,2

91,65

птиці

622,13

663,75

679,41

525,48

538,6

86,57

Прибуток

М'ясо:

великої рогатої худоби

-301,0

-340,9

-230,0

-400,1

-461,3

153,3

свиней

-259,5

-76,4

370,0

74,7

59,3

-22,8

птиці

-316,0

-298,7

-211,3

-170,3

-171,3

54,2

Джeрeло: [за авторськими дослiджeннями]


Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

По-третє, використані показники ефективності виробничої діяльності, фінансового становища підприємства та ефективності організації виробництва й просування товару залежать від співвідношення й пропорцій величин, використаних при їхньому розрахунку, що не відображає різноманітні положення підприємств на ринку, різноманітних обсягів виробництва та інтенсивності комерційної діяльності. Оскільки показники відносні, на них впливає лише співвідношення позицій балансу та економічних характеристик, при цьому реальний ринковий потенціал підприємства не береться до уваги. Таким чином, значення показників можуть бути однаковими як у реального лідера ринку, так і у дрібнотоварного виробника із незначною долею ринку, що помітно не впливає на ринкову ситуацію, або ж навіть такого, який не бере участі у конкурентній боротьбі.

По-четверте, використання в розрахунку критеріїв конкурентоспроможності не абсолютних значень показників, а відносних, нівелює реальний стан речей, коли, наприклад, показники, оцінюванні «вище за середній рівень» можуть суттєво відрізнятися між собою по різних підприємствах, що є важливою якісною характеристикою, а у підсумку переводу у відносні величини вони будуть прирівняні. При цьому, у випадку, коли показники декількох підприємств будуть віднесені до одного рівня, що узагальнює показник конкурентоспроможності даних підприємств буде однаковою, що лишає сенсу проведення аналізу.

Крім розглянутих недоліків, властивих, на наш погляд, самій методиці, на недоцільність її застосування для оцінки конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств буде впливати та обставина, що складовою частиною методики є інтегральний показник конкурентоспроможності товару, неможливість застосування якого для м’ясопереробних підприємств була обґрунтована нами вище.

Незважаючи на те, що розглянута методика, основана на теорії ефективної конкуренції, не може бути використана нами для оцінки конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств, окремі її положення заслуговують уваги.

По-перше, покладений в основу методики принцип розрахунку показників ефективності виробництва і збуту та фінансового положення підприємства може використовуватися для прийняття управлінських рішень з питань забезпечення конкурентоспроможності окремого підприємства, на основі аналізу динаміки показників і відзначення причин негативних змін.

По-друге, очевидно, що оцінка конкурентоспроможності підприємства галузі повинна проводитись на основі аналізу внутрішніх факторів, що забезпечують діяльність підприємства на ринку, та оцінку ефективності їх використання.

Критичний аналіз розглянутих методик оцінки конкурентоспроможності підприємства дозволяє нам запропонувати використовувати для оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств методику, засновану на використанні двох критеріїв – частці підприємств на ринку, як зовнішньої характеристики конкурентоздатності підприємства, і рентабельності підприємств, як внутрішньої характеристики конкурентоспроможності.

Обґрунтованість розгляду частки підприємства на ринку як критерію конкурентоспроможності підприємства була підтверджена нами вище, а доцільність застосування, як другий критерій, показника рентабельності підприємства обґрунтована наступними обставинами.

По-перше, можливість одержання прибутку в умовах конкурентної ситуації свідчить про здатність підприємства здійснювати виробництво й збут конкурентоспроможної продукції.

По-друге, одержання прибутку свідчить про можливість підприємства вести розширене відтворення на основі збільшення й модернізації виробничих потужностей, удосконалення продукції, поліпшення забезпеченості факторами виробництва, тобто свідчить про можливості динамічного росту підприємства. Дана обставина здобуває особливе значення в контексті того, що конкурентоспроможність підприємства, як було встановлено нами, є динамічною категорією й свідчить про здатність підприємства реагувати на різні зміни в перспективі.

По-третє, відносний показник рентабельності має більше значення, ніж абсолютний показник прибутку, оскільки свідчить про економічну ефективність підприємства. При цьому очевидний недолік відносних показників – відсутність обліку різниць потенціалів підприємств, в запропонованій нами методиці повністю компенсується використанням показника ринкової частки. Очевидно, що при однаковому рівні рентабельності більший прибуток, а, насамперед, велику можливість росту, будуть мати підприємства, що займають більшу частку ринку.

По-четверте, рівень рентабельності є узагальнюючим показником, що свідчить, з одного боку, про ефективність організації та керування виробництвом, та, з іншого боку, про стійкість підприємства в системі взаємин з різними об'єктами зовнішнього середовища.

Обгрунтовуючи свій підхід виходили з того, що М. Портер [114,с.55-56,59], теж вважав, що будь-яка конкурентна перевага прямо пов'язане з одержанням прибутку, оскільки «кінцева цінність, створена фірмою, визначається тим, скільки клієнти готові заплатити за товар або послуги… якщо ця сума перевищує сукупні витрати на всю необхідну діяльність, фірма рентабельна». С.О. Тивончук, М.В. Калінчик [145] також відзначають з цього приводу, що «комерційний успіх будь-якого підприємства протягом тривалого часу визначається стійким одержанням прибутку за допомогою реалізації споживачам виробленої продукції (послуг), і полягає в умінні добитись того, щоб покупці в умовах конкуренції віддавали переваги саме даній продукції». К.В. Щиборщ [169, с.30] з контексту, практично ототожнює поняття конкурентоспроможність і ефективність, відзначаючи, що «ринкова сила» підприємства залежить від ряду факторів ефективності ведення бізнесу компанії, які є перевагами в порівнянні з конкурентами... за рахунок своїх ринкових переваг підприємство одержує можливість... в кінцевому підсумку підвищити свої кінцеві фінансові результати (величину чистого прибутку)».

Приведені нами аргументи і обставини, що їх підтверджують, дозволяють у достатньому ступені обґрунтовано стверджувати, що використання двох критеріїв конкурентоспроможності – частки ринку й рівня рентабельності – досить для оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Найбільш конкурентоспроможними в цьому випадку будуть підприємства, що мають найвищі значення даних критеріїв. При цьому аналіз може проводитися у двомірній системі координат за допомогою графічних методів, із вказівкою положення досліджуваних підприємств галузі на основі значень критеріїв оцінки. Запропонована нами методика оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств буде мати більшу обґрунтованість при проведенні аналізу в динаміці, що дозволить виявити зміну позицій підприємств по тих або інших критеріях.

Разом з тим, необхідно відзначити, що при аналізі конкурентоспроможності окремого підприємства для вироблення обґрунтованих управлінських рішень необхідно використати більш широкий набір показників, що характеризують стан факторів конкурентоспроможності підприємства, і зіставлення їх у динаміку. Відповідна методика буде запропонована нами далі.

Для проведення оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств на основі запропонованої методики нами було запропоновано п’ять підприємств, обсяг виробництва всіх видів м'ясної продукції у фактичних цінах, на які становить близько 80% сукупного виробництва по Запорізькій області.

Незважаючи на те, що в другому розділі даної роботи нами була обстежена сукупність підприємств виробників м'ясної продукції на предмет обсягів виробництва кожного виду продукції, проведення аналізу по всій сукупності не видається можливим у зв’язку з тим, що на даних підприємствах виробництво м'ясної продукції є побічним або підсобним і при цьому здійснюється валовий облік затрат і фінансових результатів по всіх видах діяльності, що не дозволяє виявити показник економічної ефективності, що ставиться тільки до виробництва м'ясної продукції.

Однак, та обставина, що обсяги виробництва на даних підприємствах незначні, і кожне з них окремо не здійснює який-небудь вплив на конкуренцію в галузі, на наш погляд, цілком обґрунтоване проведення оцінки конкурентоспроможності тільки ведучих спеціалізованих м'ясопереробних підприємств.

Крім того, вибір як об'єкта дослідження тільки спеціалізованих м'ясопереробних підприємств пояснюється неефективністю так званої «малої переробки» і, отже, її безперспективністю й неконкурентноздатністю.

У табл. 3.2 наведені результати оцінки м'ясопереробних підприємств за запропонованими нами критеріями конкурентоспроможності на підставі даних за 2007 рік.

^ Таблиця 3.2

Результати оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств Запорізької області



Назва підприємства

Критерії оцінки конкурентоспроможності підприємств

Питома вага підприємства в загальному обсязі виробництва, %

Рівень рентабельності(+), збитковості(-) підприємства, %

ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»

32,90

+12,4

ТОВ «Злагода»

21,29

+30,10

ВАТ «М’ясокомбінат мясний стандарт»

20,37

-1,3

ЗАТ «Бердянський м'ясокомбінат »

3,65

-5,8

ТОВ «Сладко»

0,82

-2,6

Джерело: [за авторськими дослiджeннями]


Наведені в таблиці дані переконливо свідчать про те, що найбільш конкурентоспроможними підприємствами є ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» і м’ясокомбінат ТОВ «Злагода», при тому, що інші підприємства суцільно залишаються по першому критерію, а по другому – не входять в зону позитивних значень.

Таким чином, нам видається обґрунтованим, що аналіз діяльності даних двох підприємств дозволить виявити і обґрунтувати пріоритетні внутрішні фактори, які забезпечують конкурентоспроможність м'ясопереробних підприємств.

На сучасному етапі важливого значення для підвищення конкурентоспроможності підприємства набуває методичне забезпечення механізму координації та використання фінансово-кредитних ресурсів. З метою розробки такого механізму ми використали метод моделювання.

Процес моделювання має такі етапи: розробка математичної моделі; дослідження математичної моделі; експертне дослідження; комплексна оцінка [68].

Оцінку виробничої конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств Запорізької області проведемо за допомогою моделі Кобба-Дугласа [68], яку модернізуємо відповідно до нашої задачі.

Модель Кобба-Дугласа традиційно використовується для прогнозування роботи виробничих підприємств, але цей же підхід можна застосувати для прогнозування господарської діяльності м’ясопереробних підприємств. Продемонструємо це.

Для опису економічних процесів використовуються виробничі функції, під якими розуміють співвідношення між використаними у виробництві ресурсами та продукцією, що випускається. В загальному випадку виробнича функція пов'язує значення вектора продукції зі значеннями вектора ресурсів за формулою (3.6):

, (3.6)

де –– вектор параметрів виробничої функції [68].

Схематично це відображено на рис. 3.3.



Найбільш впливовими складовими вектора ресурсів є матеріальні витрати, основні виробничі фонди та кількість персоналу, яка відображає живу працю.

З розглянутої точки зору м’ясопереробне виробництво нічим не відрізняється від промислового виробництва, бо воно також потребує для забезпечення вихідного вектора продукції вхідного вектора ресурсів , найбільш суттєвими складовими якого є матеріальні витрати, основні виробничі фонди та кількість працюючих.

Загалом модель Кобба-Дугласа має вигляд (3.7):

, (3.7)

де Y – валова продукція, тис.грн;

Х1 – матеріальні витрати, тис.грн;

Х2 – основні виробничі фонди, тис.грн;

Х3 – кількість персоналу, осіб;

ао, а1, а2, а3 – коефіцієнти, що знаходяться методом регресійного аналізу відповідно до статистичних даних [68].

Внаслідок того, що вкладення кошті