Реферат: Національний аграрний університет південний філіал “кримський агротехнологічний університет” лагодієнко віктор Володимирович

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПІВДЕННИЙ ФІЛІАЛ

“КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”


ЛАГОДІЄНКО Віктор Володимирович


УДК 331.2:331.101.3:631.11


УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ПОСИЛЕННЯ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Сімферополь – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.


^ Науковий керівник:


доктор економічних наук, професор

МАРМУЛЬ Лариса Олександрівна,

Херсонський державний аграрний університет,

проректор з міжнародних зв’язків,

завідувач кафедри обліку і аудиту.




^ Офіційні опоненти:


доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту

ім. проф. Й.С. Завадського;


кандидат економічних наук, доцент

^ ГОНЧАРЕНКО Ірина Василівна,

Миколаївський державний аграрний університет,

доцент кафедри світового сільського

господарства і ЗЕД.




Захист відбудеться “30” січня 2009 р. о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.52.805.01. у Південному філіалі “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету за адресою: 95492, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1, ауд. 501.


Автореферат розісланий “30” грудня 2008 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.Я. Дементьева


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Концепція реформування оплати праці та її мотивації в аграрному секторі України повинна забезпечити формування умов для випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з підвищенням споживчих цін як обов’язкової умови для систематичного зростання реальної заробітної плати. Специфіка сільського господарства, де результати праці визначаються в кінці року, і коли відсутні грошові кошти у підприємств протягом року, обумовлюють необхідність тісніше пов'язувати розміри оплати праці з її кінцевими результатами і в той же час визначають необхідність інтенсивного стимулювання на проміжних етапах виробництва. Відбувається зміщення пріоритетів в чинниках мотивації трудової активності працівників і джерелах формування їх доходів, диференціації матеріальних інтересів по категоріях і професійних групах працівників. У цих умовах зростає необхідність побудови системи розподілу доходів на основі глибшого врахування інтересів різних груп працівників, їх типізації по характеру мотивації, і нетрадиційних форм оплати праці. Проблеми дослідження даного питання завжди знаходилися в центрі уваги вітчизняних науковців: Н.Анішина, В.Базилевича, О.Бугуцького, О.Василика, М.Вдовиченка, Н.Вишневської, І.Гнибіденка, О.Гудзинського, В.Дієсперова, В.Єніна, Т.Кір’ян, Л.Колешня, О.Кузнєцова, Г.Купалова, Е.Лібанова, Л.Мармуль, П.Макаренка, Б.Надточій, В.Новікова, А.Певзнера, В.Плакся, Л.Ржаніцина, В.Роїк, С.Романенко, П.Саблука, І.Сироти, В.Терещенка, В.Топіхи, С.Українець, І.Франдюка, А.Чухна, В.Шокуна, М.Шаповал, К.Якуба та інших. Проте, окремі питання вимагають детальнішого опрацювання. Так, на сьогоднішній день теорія економіки праці знаходиться в стадії становлення. Не достатньо розроблені питання моделювання системи мотивації праці. Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість обумовили вибір теми дисертації.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з науково-дослідною темою Херсонського державного аграрного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197) (у її межах автором досліджено механізм формування системи оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств).

^ Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення механізму формування системи оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались завдання:

обгрунтування сутності зайнятості, оплати праці та її мотивації в умовах ринкової економіки;

визначення типів мотивації праці та факторів впливу на неї;

аналіз сучасного стану та розвитку оплати та мотивації праці в сільськогосподарських піприємствах;

формування мотиваційної системи стимулювання трудової активності аграрних працівників;

обгрунтування системи оплати праці відповідно до досягнутої ефективності виробництва;

розробка концептуальної моделі соціально-економічного розвитку аграрних підприємств та підвищення рівня життя їх працівників.

^ Об’єктом дослідження є процеси формування системи оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти удосконалення оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств .

^ Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану розвитку мотивації праці в сільському господарстві), монографічний (поглиблене вивчення мотивації праці в аграрних підприємствах), розрахунково-конструктивний (розробка логічного моделювання системи мотивації), експериментальний (розробка системи показників, що впливають на критерії і рівні життя населення у взаємозв'язку з реалізацією моделі соціальної мотивації праці) та інші.

Матеріалами для дослідження стали спеціальна література з проблем теорії та практики оплати та мотивації праці робітників в умовах ринкової економіки і, зокрема, сільському господарстві, нормативні документи, статистичні дані.

^ Наукова новизна полягає у наступному:

вперше:

обгрунтовано формування мотиваційної системи стимулювання трудової активності аграрних працівників на основі оплати праці відповідно до досягнутої ефективності виробництва;

удосконалено:

класифікацію економічних чинників мотивації праці в сільськогосподарських підприємствах, зокрема: оплата праці, система преміювання, службова кар’єра;

поняття “умови розвитку людського капіталу”, що являє собою сукупність кількісних і якісних показників, які характеризують умови розвитку людського капіталу, в тому числі здоров’я, праця, освіта, культура, житлові та інші умови;

основні положення провідних концепцій оплати та мотивації у частині пріоритетів сфер її застосування інститутів реалізації, у результаті якого виявлені критерії, що дозволяють визначити тип теоретичної моделі побудови соціально-економічних аспектів мотивації та оплати праці в сільськогосподарському виробництві;

набули подальшого розвитку:

напрями вдосконаленняоплати праці на основі моделювання оплати праці відповідно до досягнутої ефективності виробництва;

методичні підходи щодо обгрунтування підвищення рівня життя працівників.

^ Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані у роботі результати та висновки формують наукову та практичну основу для вирішення проблем формування системи оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств регіону. Рекомендації автора передані для практичного використання Головному управлінню економіки Миколаївської облдержадміністрації (довідка №2311/66-05-50/6-08 від 29.10.2008р.); Державній податковій адміністрації в Херсонській області (довідка № 1857/10/13-028 від 28.10.2008р.). Теоретичні надбання й висновки дисертації використовуються у навчальному процесі ДВНЗ “Херсонський державний аграрний університет” при викладанні економічних дисциплін "Економіка підприємства", "Планування діяльності підприємств різних галузей", “Економіка праці” (довідка № 215 від 18.09.2008р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю є результатом самостійного наукового дослідження. Опубліковані без співавторства наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня. Вони відображають конкретний особистий внесок дисертанта у розвиток аграрної економіки.

^ Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й методологічні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на 6 наукових конференціях, зокрема на: Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку " (м. Київ, 21-23 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Проблеми ринку продукції АПК в умовах глобалізації " (м. Миколаїв, 24-25 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток наукових досліджень 2008" (м. Полтава, 10-12 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України" (м. Харків, 6-7 листопада 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Актуальні проблеми сучасної науки" (м. Київ, 29-31 жовтня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство " (м. Тернопіль, 18-19 травня 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових робіт (загальним обсягом 2,5 друк. арк.), з яких 6 – у фахових виданнях загальним обсягом 2,2 друк. арк..

^ Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 182 сторінки, із них 163 сторінки основного тексту. Робота містить 25 таблиць, 5 рисунків. Список використаних джерел нараховує 197 найменувань.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено мету, основні завдання, предмет, об’єкт, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи систем оплати праці та її вплив на мотивацію працівників» розглянуто соціально-економічну суть заробітної плати, форми, моделі організації оплати праці, системи приміювання працівників аграрних підприємств, економічні напрями мотивації праці.

У ринкових економічних системах основним доходом населення є зарплата. світовій економічній науці є чимало варіантів визначення поняття заробітної плати. Помилковим, на наш погляд, є і визначення зарплати як доходу. Це - не доход, а витрати підприємства на відшкодування трудових ресурсів. Відтворення їх на суспільно необхідному рівні є обов’язковою умовою індивідуального відтворення. Тому створення, як і використання фонду заробітної плати, має відбуватись на підприємстві. Підприємство, а не держава є повноправним власником цього фонду, що формується і відшкодовується насамперед із вартості реалізованої підприємством продукції, оскільки людина – головна продуктивна сила, розширене відтворення життєдіяльності якої виступає обов’язковою умовою і метою ефективного розвитку економіки.

На нашу думку, заробітна плата – це об’єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці трудящих.

Крім основних, враховуючи соціально-економічну сутність заробітної плати, на нашу думку, слід виділити і такі її функції, як:

функція забезпечення матеріального стимулювання працівників у збільшенні виробництва високоякісної продукції і підвищенні продуктивності праці обумовлена взаємозв'язком витрат праці на виробництво окремих видів продукції та її результатів;

соціальна функція заробітної плати характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, а й моральним фактором. Сам факт отриман­ня більш високої заробітної плати передбачає визнання більших заслуг робітника перед колективом у створенні продукції, більшої ваги трудо­вого вкладу працівника в суспільне виробництво;

облікова функція полягає в тому, що заробітна плата, нарахована в грошовому виразі за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) ро­бітників та посадовими окладами керівників, у грошовому виразі відби­ває міру участі живої праці в процесі формування витрат виробництва.

У сучасних умовах заробітна плата не може виконувати зазначених функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої сили, що не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає зацікавленості в періорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Тому нині заробітна плата виконує такі функції, як:

- збереження зайнятості;

- запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

- забезпечення соціальних гарантій;

- збереження попереднього статусу, пов’язаного із попереднім робочим місцем;

- стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

- перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

- поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості; посилення мобільності робочої сили.

Рівень заробітної плати залежить не тільки від розвитку суспіль­ного виробництва, а й від ефективності праці окремих працівників. Тому поряд із нормуванням праці і тарифікацією робіт важливе значення має упровадження в економічні розрахунки раціональних форм і систем нарахування заробітної плати, які реально відбивають міру праці й міру її оплати. За допомогою форм і систем оплати праці суспільство здійснює диференціацію рівня заробітної плати, визначає певні конкретні спів­відношення в рівнях оплати праці різної кількості та якості.

На сучасному етапі, у складний період соціально-економічного розвитку аграрного сектору економіки слід віднайти дійові важелі для сприяння розвитку ефективного виробництва. При цьому необхідно пам’ятати про мотиваційний механізм, про те, що зростання ефективності виробництва відбувається не тільки шляхом високого технічного забезпечення, поліпшення умов і організації праці та інших заходів, а і за рахунок особистого фактора. Удосконалення мотиваційного механізму є важливим насамперед для сільськогосподарського виробництва. Необхідно визначити оптимальне поєднання потреб, інтересів і заохочень, як матеріальних, так і моральних, у результаті чого випливатиме задоволеність працівника своїм життям, роботою і трудова активність зростатиме.

Механізм мотивації сільськогосподарської праці – це система тісно пов’язаних між собою матеріальних, соціальних і психологічних факторів, що активізують трудову діяльність і господарську підприємливість сільських товаровиробників. Соціально-економічні відносини, юридичне право на засоби виробництва, результати праці – базис мотиваційного механізму.

У другому розділі «Сучасний стан оплати праці та мотивації працівників аграрних підприємств» досліджена зайнятість в сільському господарстві і відмічено, що вона має свій власний характер та особливість. Відмічено, що на сучасний момент галузь не має достатніх внутрішніх джерел для такої оплати, яка б дозволяла закріпити кваліфіковані кадри і при раціональній організації, створювала дієвий механізм стимулювання ефективної праці.

Участь населення у суспільному виробництві та особистому селянському господарстві в Україні супроводжується низьким рівнем продуктивності праці. Відомо, що зростання виробництва можливо досягти як збільшенням кількості зайнятих, так і підвищенням продуктивності праці.

Слід зазначити, що на ринку праці обертається специфічний товар – робоча сила, носіями робочої сили виступають конкретні особи, або трудові ресурси. З них і формується пропозиція робочої сили на ринку праці. Статево-вікова структура населення і демографічні процеси, що відбуваються, впливають на ринковий попит різних груп населення і соціально-економічну ситуацію в країні.

Сільське населення являє собою сукупність людей, яка проживає в сільській місцевості. Пропозиція робочої сили складається в основному з сільського населення, а точніше із сільських трудових ресурсів. Зменшення в 90-х роках обсягів сільськогосподарського виробництва і скорочення через це сфери прикладання праці породило приховане безробіття у сільській місцевості та створило труднощі у функціонуванні робочої сили на селі. Низький рівень механізації сільськогосподарського виробництва і як наслідок важка фізична праця та незадовільні умови трудової діяльності на робочих місцях, низький рівень оплати праці (складова заробітної плати в собівартості сільськогосподарської продукції нині становить лише 6-8%) привели до поглиблення кризових явищ у відтворення сільського населення. Упродовж 1913-2006 років абсолютне число селян в Україні скоротилось удвічі й станом на 1 січня 2006 року становило 14,9 млн. осіб, або 31,9% усього населення, проти 80,7% у 1913 році.

За період 1990-2006 років чисельність трудових ресурсів села України скоротилась на 437,2 тис. осіб, а чисельність зайнятого сільського населення на 2,6 млн. осіб, найбільше скорочення (за обсягом і темпами) спостерігалося за чисельністю зайнятого сільського населення за місцем проживання – на 2,1 млн. осіб.

В умовах розвитку ринкових відносин і різних форм власності та організації виробництва виникає необхідність проведення певних структурних змін в аграрному секторі, вдосконалення економічних взаємовідносин, регіональної спеціалізації, насамперед спеціалізації і кооперування у нових формуваннях. Водночас відбуватимуться і процеси дальшого поглиблення інтеграційних зв’язків по виробництву і переробці окремих видів продукції, а також зросте участь підприємств у різних виробничих асоціаціях і спілках, науково-виробничих, агроторговельних і акціонерних формуваннях з метою підвищення ефективності ведення окремих галузей і конкурентоспроможності продукції господарств. Оскільки ринок розглядається як свобода підприємницької діяльності і регулюється попитом - пропозицією, загальноприйняті такі основні умови функціонування ринкової економіки, як різноманітність форм власності та ведення господарства, свобода підприємництва, ефективна система гарантій для трудівників села, державний вплив на ринок і наявність ринкової інфраструктури. Перехід до ринкової економіки передбачається здійснити на підставі стимулювання виробництва і створення сприятливих економічних умов та правових умов для розвитку на селі різних форм власності і господарювання при соціальній підтримці населення.

Внаслідок нестабільності сільськогосподарського виробництва, несвоєчасних розрахунків держави з сільськогосподарськими виробниками значно знижуються дохідність і платоспроможність господарств. Тому протягом останніх років витрати на розвиток соціальної сфери села продовжують скорочуватися.

Загалом рівень сільської зайнятості залежить від цілої низки чинників. Для більш детальнішого вивчення проблеми необхідно вивчати всю сукупність факторів, які мають безпосередній вплив на неї, і видокремлювати другорядні, які діють опосередковано. У результаті проведеного аналітичного групування за результативною ознакою не виявлено істотного зв’язку рівня сільської зайнятості зі зміною обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. В той же час встановлено, що її ріст пов’язаний зі зменшенням земленавантаження, внаслідок чого зменшується попит на робочу силу (таблиця 1).

Але, чисельність зайнятих визначається не тільки масштабами господарської діяльності, а й рівнем продуктивності праці – чим вона вища, тим меншими є потреба в затратах праці і рівень як сільського господарської так і сільської зайнятості. За результатами проведеного групування простежується збільшення рівня сільської зайнятості при зниженні виробництва валової продукції с.-г. в розрахунку на одного зайнятого в с.г. Тобто, якщо в районах 1 групи виробляється продукції приблизно у 2 рази більше, ніж у районах 3 групи (де рівень продуктивності праці найнижчий), то закономірним є зниження у першій групі потреби у працівниках і зниження зайнятості у сільському господарстві, збільшення кількості залучених у виробництві до певної межі сприяє продуктивності праці. При збільшенні частки зайнятих працівників галузі тваринництва рівень сільської зайнятості збільшується.

На попит на робочу силу значно впливає рівень оплати праці. Підвищуючи його, роботодавці намагаються знизити кількість працюючих на підприємстві. В той же час вища оплата праці підвищує матеріальну зацікавленість людей працювати в суспільному виробництві. Вона є одним із стимулі підвищення продуктивності праці. Слід відмітити, що в умовах економічної кризи бажаючі працювати не відмовляються від роботи, навіть при низьких рівнях оплати праці – бо для більшості сільських родин вона є одним з головних (можливо і єдиним) джерел доходів. Із збільшенням рівня сільської зайнятості економічне навантаження на сто зайнятих в сільській місцевості знижується та зростає частка міських жителів у структурі населення.

Зайнятість у сільському господарстві формується під дією такого соціально-економічного чинника, як рівень життя. Рівень життя – це економічна категорія, яка відображає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Для його визначення застосовується багато показників, серед яких прожитковий мінімум, номінальні і реальні доходи, тривалість життя. Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Таблиця 1

Рівень зайнятості сільського населення в Миколаївській області, 2006 р.
Показники
Групи районів за рівнем сільської зайнятості, %

В середньому по області

до 50,0

50,1-63,0

понад 63,0

Кількість районів в групі

8

5

6

19

Рівень сільської зайнятості, %

39,6

58,4

76,8

53,0

Рівень сільськогосподарської зайнятості, %

32,6

52,3

70,9

46,2

Частка зайнятих, %:

у промисловості

13,6

7,0

8,6

10,7

інших галузей матеріального виробництва (крім сільського господарства)


17,3


13,5


14,9


15,8

Сальдо міграції, осіб

- 56

- 43

- 13

- 56

Вироблено на душу населення, грн.:

- валової продукції с.г. у діючих цінах

2052

2407

2363

2205

- товарів народного споживання

2164

346

662

1406

у т.ч. продовольчих

1642

342

221

1039

Припадає с.-г. угідь на одного зайнятого в с.-г., га

15,5

13,5

9,8

12,9

На одного зайнятого в с.-г. вироблено валової продукції с.-г. в діючих цінах, грн.

8762

6566

4823

6747

Питома вага зайнятих працівників в галузі тваринництва, %

25,2

28,6

26,2

26,4

Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників підприємств сільського господарства і пов’язаних з ним послуг, грн.

565,7

486,1

478,3

564,5

Економічне навантаження на одного зайнятого в сільській місцевості, на 100 осіб

152

71

30

87

Частка міських жителів у структурі населення, %

21,4

31,1

33,4

26,8


Останні роки характеризуються збереженням постійних темпів приросту заробітної плати у аграріїв, однак переважання рутинної, малокваліфікованої ручної праці апріорі передбачає абсолютний її розмір досить низьким. Найменш оплачуваною категорією в Миколаївській області були і залишаються працівники сільськогосподарських підприємств. Так, у 2006 р. він був найнижчим серед видів економічної діяльності і становив 564,57 грн., що на 40,9% нижче від середньообласного рівня та водночас на 11,8% вище від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (505 грн.). Нарахування за одну оплачену годину становили 4,71 грн., що на 25,3% більше, ніж у 2005р. і на 39,9% менше, ніж в економіці області. Порівняно з показниками середньомісячної заробітної плати в промисловості області (1240,8 грн.), працівники сільського господарства отримували менше на 676,23 грн, або на 54,5%. Існуючий рівень оплати праці загрожує погіршенням здоров’я населення, зниженням його трудової активності і якості робочої сили.

В таблиці 2 показані дані рівня номінальної середньомісячної заробітної плати працівників сільськогосподарських підприємств Миколаївської області.

Таблиця 2

Групування районів за розміром середньомісячної номінальної

заробітної плати найманих працівників підприємств

сільського господарства Миколаївської області

Групи районів за розміром номінальної заробітної плати, грн.

Кількість районів групі

Рівень номінальної середньомісячної заробітної плати, грн.

2005

рік

2006

рік

2005

рік

2006

рік

Менше 505

11

9

348,2

501,8

Більше 505

8

10

506,1

627,5

В середньому по області

19

19

427,1

564,7


Дані таблиці показують, що в більшої кількості районів Миколаївської області середньомісячна заробітна плата працівників підприємств сільського господарства не перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (11 районів в 2005 та 9 районів в 2006 році). Слід відмітити, що в кожному з 19 районів Миколаївської області розмір середньомісячної заробітної плати перевищує прожитковий мінімум для працездатної.

Низький рівень заробітної плати, затримка з її виплатою, зумовлюють високу плинність кадрів, зниження зайнятості сільського населення і відповідно високого рівня безробіття, який значно перевищує середній по області. Безробіття неминуче знижує рівень життя всієї родини. Особливо небезпечне поширення родинного безробіття. Наявність у родині хоча б одного безробітного підвищує ризик бідності на 55%, двох – у 2,2 рази, а трьох та більше – утричі. Аналіз показує, що основними факторами, що впливають на бідність населення, перш за все є економічний спад в сільському господарстві, зростання рівня безробіття, зниження рівня життя населення, доступу до освіти, користування закладами охорони здоров’я, культури, спорту.

Доходи населення в рамках міжнародної статистики праці розглядаються не лише як важливий показник життєвого рівня, а й чинник, що визначає рівень зайнятості населення, міжнародну міграцію і обсяг пропозиції робочої сили. Показники доходів населення за міжнародними стандартами включають усі види грошових і натуральних надходжень, незалежно від їхніх джерел. При цьому фіксуються нараховані, а не фактично виплачені суми. Як свідчить світова практика, для більш точної характеристики диференціації населення перевага надається його розподілу не за рівнем грошових доходів, а за рівнем витрат.

В 2006 році в порівнянні з 2000 роком значно знизилась питома вага доходів від продажу сільськогосподарської продукції (на 9,8 в.п.) домогосподарств у сільській місцевості. Частка домогосподарств із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими середнього рівня грошових витрат в 2000 році становила у сільській місцевості 42,9 %, в 2003 вже 55,5 %, а в 2006 – 47,8%; нижчими прожиткового мінімуму відповідно 96,2%, 82,8% та 82,1%. Співвідношення грошових витрат 10% найбільш та 10% найменш забезпеченого населення в 2000 році становить 6,0 разів, в 2003 році 7,0 разів та в 2006 – в 6,1 рази.

Вивчення діючих систем оплати праці в сільськогосподарських підприємствах показало, що вони направлені перш за все на стимулювання збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. В той же час підвищення ефективності використання виробничих ресурсів даними системами стимулюється недостатньо, що в ринкових умовах є недопустимим. Щоб забезпечити підприємство необхідними власними фінансовими ресурсами для нормального функціонування громадського виробництва, задоволення суспільних потреб і дальшого зростання доходів працівників від громадського виробництва необхідно враховувати як кількість і якість вироблюваної продукції, так і витрати на її виробництво. В матеріальному стимулюванні працівників сільськогосподарського виробництва актуальним на сучасному етапі є вдосконалення оплати праці працівників трудових колективів, керівників і спеціалістів господарств і їх підрозділів в напрямі найбільш тісного зв’язку заробітків останніх з ефективністю господарювання.

За діючою системою мотивації праці в сільському господарстві дотримання зазначених умов ефективного функціонування системи оцінки результатів роботи найманими працівниками, на нашу думку, очевидно неможливе. Тому для введення ефективного функціонування цієї системи необхідне докорінне реформування діючої системи стимулювання та мотивації праці, а також внесення кардинальних змін до діючих форм бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, що дозволить досягти необхідного рівня інформаційного забезпечення запропонованої системи. Крім того, практичне впровадження системи оцінки результатів роботи персоналом потребує обов’язкової підготовчої роботи.

У третьому розділі « Удосконалення механізму формування системи оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств» відмічено, що праця, за сучасними економічними дослідженнями, є найважливішою частиною економіки — вона одночасно і товар (працівник продає свою працю, створюючи нову якість і додаткову кількість матеріальних цінностей), і причина появи доданої вартості, тому що предмети і матеріали при прикладенні до них праці стають дорожчими.

Це зумовлює необхідність оцінити й оплатити працю робітників аграрних підприємств у всіх її проявах, включивши потім витрати на оплату праці в рамках встановлених державою законів у вартість продукції. На жаль, в умовах кризи сільського господарства і украй несприятливої економічної ситуації відбувається скорочення сукупних доходів працівників підприємств за рахунок зниження оплати праці, посилюється роль натуральних виплат, надходжень у вигляді послуг, що надаються, як орендна плата за земельні паї. У цих умовах зростає необхідність побудови системи розподілу доходів на основі глибшого врахування інтересів різних груп працівників, їх типізації по характеру мотивації, і нетрадиційних форм оплати праці.

На основі аналізу вказаних питань в кожному підприємстві варто розробляти положення, як додатки до колективного договору між адміністрацією підприємства і працівниками: положення по оплаті праці; положення по виплаті дивідендів, приросту паю, капіталізації доходів в акціонерних товариствах; кошториси по соціально-економічному розвитку підприємства.

Діючі системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах направлені перш за все на стимулювання збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. В той же час підвищення ефективності використання виробничих ресурсів даними системами стимулюється недостатньо, що в ринкових умовах є недопустимим. Щоб забезпечити підприємство необхідними власними фінансовими ресурсами для нормального функціонування громадського виробництва, задоволення суспільних потреб і дальшого зростання доходів працівників від громадського виробництва необхідно враховувати як кількість і якість вироблюваної продукції, так і витрати на її виробництво.

Таким чином, в матеріальному стимулюванні працівників сільськогосподарського виробництва актуальним на сучасному етапі є вдосконалення оплати праці працівників трудових колективів, керівників і спеціалістів господарств і їх підрозділів в напрямі найбільш тісного зв’язку заробітків останніх з ефективністю господарювання. В сучасних умовах, на нашу думку, однією з найбільш прогресивних форм матеріального стимулювання праці є оплата від валового доходу. Алгоритм нарахування оплати праці від валового доходу в аграрному підприємстві подано в табл. 3.

У нинішніх умовах господарювання і життя на селі, коли головною метою стає проблема виживання, посилюється значення економічних мотивів до праці. Разом з цим в їх структурі, за джерелами задоволення потреб, що стоять за ними, відбуваються істотні зміни. Найбільш значні з них - різке зростання ролі доходів від особистих приватних господарств, яке багато в чому пов'язане з чинником роботи населення в сільськогосподарських підприємствах. Останнє, як широко відомо, дозволяє власникам садиб для їх розвитку використовувати через різні канали різноманітні ресурси суспільного господарства.

Таблиця 3

Алгоритм нарахування оплати праці від валового доходу

^ Порядок розрахунку

Формула

Умовні позначення

1. Визначаємо валовий дохід за попередні 3 роки



– валовий дохід за попередні 3 роки

– виручка від реалізації за попередні 3 роки

– матеріальних витрат за попередні 3 роки

2. Визначаємо норматив оплати праці



– норматив оплати праці

– фонд оплати праці за попередні 3 роки

– валовий дохід за попередні 3 роки

3. Видача авансу протягом року

4. Визначаємо валовий дохід за звітний період



– валовий дохід за звітний період

– виручка від реалізації продукції за звітний період

– матеріальні витрати за звітний період

5. Визначаємо фактичну оплату праці від валового доходу



– оплата праці від валового доходу

– валовий дохід за звітний період

– норматив оплати праці

6. Визначаємо суму оплати праці, що належить до кінцевого розрахунку



– оплати праці, що належить до кінцевого розрахунку

– оплата праці від валового доходу

– сума авансу, виданого за звітний період

7. Визначаємо суму оплати праці на 1 грн. авансу



– оплата праці на 1 грн. авансу

- оплата праці, що належить до кінцевого розрахунку

– сума авансу, виданого за звітний період

8. Здійснення кінцевого розрахунку пропорційно авансу

Джерело: дослідження автора


Дана обставина, а також інші умови привели до того, що різні канали задоволення матеріальних потреб почали сприйматися більшістю працівників як достатньо самостійні мотиви, спонукання трудової діяльності.

Динамічний розвиток сільського господарства є не тільки передумовою підвищення його ефективності, вирішення більшості накопичених у галузі виробничих, фінансових, соціальних проблем, але і способом системного узгодження цільових установок на подвоєння ВВП і скорочення бідності (зниження рівня диференціації населення країни по рівню доходів) важливим фактором цього є удосконалення механізму формування системи оплати праці та посилення мотивації працівників аграрних підприємств. Проте, в рамках еволюційної парадигми, при збереженні умов ф