Реферат: Робоча навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401 Затверджено
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет
Кафедра теорії та історії держави і права
Укладачі: к.ю.н., доц. Дзейко
к.ю.н., доц. Малишев
ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВОВИХ НОРМ
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
для студентів спеціальності 6.030401
Затверджено
кафедрою теорії та історії
держави і права:
Протокол № _ від “___”_____ 2009 р.
Декан факультету
______________Гриценко І.С.
Київ-2009
Навчальна дисципліна “Застосування правових норм” для студентів юридичного факультету, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями „спеціаліст права” та „магістр права”.
Укладачі:
доцент, кандидат юридичних наук Дзейко Ж.О.
доцент, кандидат юридичних наук Малишев Б.В.
Рецензенти:
професор, кандидат юридичних наук
Котюк В.О.
доцент, кандидат юридичних наук Ковальчук О.М.
Схвалено
методичною комісією
юридичного факультету
"___" _____________ 2009 р.
Рекомендовано до друку
Рішенням Вченої Ради
юридичного факультету
від "___" _________ 2009 р.
вступ
Спецкурс має на меті надати студентам-випускникам знання про загальну теорію застосування правових норм і сформувати практичні навички з їх реалізації на підставі вивчення різних галузей права. Його вивчення дозволить студентам поглиблено оволодіти методами аналізу фактичних обставин справи, збирання і оцінки юридичних фактів і доказів, правилами тлумачення норм права і ін., що в свою чергу призведе до прийняття правильних рішень по справі в різних сферах правозастосувальної діяльності.
Дисципліна “Застосування правових норм” вивчається студентами юридичного факультету, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями „спеціаліст права” та „магістр права”. Формою контролю є залік. Дисципліна вивчається з застосуванням кредитно-модульної системи (КМС) і складається з двох змістовних модулів. Перший змістовний модуль складають теми 1 - 4, другий - теми 5 – 9.
Завершується вивчення дисципліни “Застосування правових норм” проведенням заліку.
^ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
Дисципліна викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).
Дана система запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формуванню системних та систематичних знань, ритмічної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення об’єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ECTS).
Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань, зокрема:
підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;
відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;
відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;
подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання, іспиту;
розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального процесу.
Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох змістовних модулів (ЗМ). По завершенню курсу студенти в першому семестрі складають залік.
Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають поточний (модульний ЗМ1, ЗМ2), підсумковий (КПМ) та семестровий (СК) контроль.
Результати контрольних завдань оцінюються за 100–бальною системою.
За результатами оцінювання змістовного модуля студентам виставляються бали.
Максимальна кількість балів, що може набрати студент у першому семестрі за один ЗМ дорівнює 30-ти балам. За два змістовних модулі студент може одержати максимум 60 балів (по 30 балів за кожний ЗМ), які додаються до наступних максимально можливих 40 балів, що одержуються ним за комплексний підсумковий модуль (залік) (КПМ).
Результати кожної форми контролю оцінюються, як правило, за 100-бальною шкалою
Параметри
Змістовний
модуль 1
(ЗМ1)
Змістовний
модуль 1
(ЗМ1)
Комплексний
підсумковий
модуль (КПМ)
Разом
(підсумкова
оцінка (СК))
Шкала
100
100
40
100
Оцінка в балах
0 - 20
0 - 20
0 - 60
0 - 100
і мають такі складові:
поточний контроль:
усна відповідь – до 15 балів (до 5 балів на кожному семінарському занятті);
доповнення – до 10 балів (до 2-3 бали на кожному семінарському занятті);
виконання домашніх індивідуальних завдань – до 20 балів (до 10 балів за кожне з двох домашніх індивідуальних завдань);
виконання завдань проміжного залікового модуля – до 50 балів ( 1 бал за кожну вірну відповідь тестового завдання), проводиться на останній лекції змістовного модуля;
підсумковий контроль:
до 60 балів (до 10 балів за кожну вірну відповідь письмового екзаменаційного завдання). На залік виносяться вузлові питання, типові і комплексні задачі, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань;
оцінка семестрового контролю (підсумкова оцінка (СК)) розраховується за формулою):
СК= к1 * ЗМ1(Оцінка в балах)+ к2 * ЗМ2(Оцінка в балах) + к3 * КПМ(Оцінка в балах)
У випадку відсутності студента на лекції або семінарському занятті він зобов’язаний відпрацювати пропущене заняття через усне опитування в поза аудиторний час (час консультацій викладача) або відпрацювати пропущене заняття шляхом написання реферату на тему, задану викладачем (але не більше половини від загальної кількості лекцій та семінарських занять). Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується оцінка в балах.
Таким чином, за цю дисципліну студентом може бути отримано максимально 100 балів. У підсумку, оцінені за 100-бальною системою, знання студента відображаються у заліковій книжці, за шкалою оцінювання, що наведена нижче. Підсумкова оцінка з дисципліни в балах (шкала Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка) переводиться у чотирибальну (національну) шкалу та оцінку за шкалою ECTS.
Шкала оцінювання
За шкалою університету 100-бальн. система
Оцінка за національною шкалою та шкалою університету
Оцінка за шкалою ECTS
90 – 100
відмінно
5
А відмінно
85 – 89
добре
4
В дуже добре
75 – 84
С добре
65 – 74
задовільно
3
D задовільно
60 – 64
E Задовільно (достатньо)
0 – 59
незадовільно
2
FX незадовільно з можливістю повторного складання
^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ
№
^ Назва теми
Кількість годин
лекції
спец./маг.
семінари
спец./маг.
самостійна
робота студента
контр.
модуль
робота
всього
спец./маг
в т. ч.
викон.
дом.
завдань
спец./маг
Змістовний модуль І.
Реалізація норм права. Поняття і стадії застосування правових норм
1
^ Поняття і форми реалізації права та форми правомірної поведінки
2/2
0/2
-
-
-
2
Поняття, підстави і стадії застосування правових норм
2/2
0/2
-
-
-
3
Вивчення і аналіз фактичних обставин справи і вибір правової норми
2/2
0/2
-
-
-
4
Види і способи тлумачення правових норм
2/2
0/2
-
-
-
Проміжний заліковий модуль 1
-
-
-
-
-
Всього за змістовним модулем:
8/8
0/8
-
-
-
Змістовний модуль ІІ.
Характеристика окремих аспектів застосування правових норм
5
^ Головні вимоги правильного застосування правових норм і правозастосувальні акти
2/2
0/0
-
-
-
6
Застосування правових норм за аналогією. Юридичні колізії
2/2
0/2
-
-
-
7
Конкретизація правових норм
2/2
0/0
2/2
-
-
8
Ефективність правозастосування і помилки в процесі застосування правових норм
2/2
0/2
-
-
-
9
Професійна правосвідомість юриста, її структура і функції
2
0/0
-
-
-
Проміжний заліковий модуль 2
-
-
-
-
-
Всього за змістовним модулем:
10/8
0/4
2/2
-
-
Всього годин 26/57, з них:
18/16
0/12
2/2
-
-
^ ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ, ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ,
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Змістовний модуль І.
Реалізація норм права. Поняття і стадії застосування правових норм
^ Тема 1. Поняття і форми реалізації права та форми правомірної поведінки
Поняття реалізації правових норм. Стадії реалізації норм права. Механізм реалізації правових норм. Форми реалізації правових норм і їх загальна характеристика: виконання, дотримання, використання і застосування правових норм як особлива форма реалізації права.
Взаємозв'язок різноманітних форм реалізації права і видів правомірної поведінки особи. Поняття правомірної поведінки особи. Класифікація видів правомірної поведінки (діяльності) особи. Характеристика окремих форм правомірної поведінки особи: маргінальна, конформістська, звичаєва, принципова (соціально-активна) поведінка.
^ Тема 2. Поняття, підстави і стадії застосування правових норм
Природа і соціальне призначення застосування правових норм. Поняття і головні ознаки застосування правових норм. Місце застосування правових норм в механізмі правового регулювання. Форми застосування правових норм: оперативно-виконавча і правоохоронна. Суб'єкти застосування норм права. Підстави застосування правових норм.
Головні стадії процесу застосування правових норм: пізнання і вивчення фактичних обставин справи; вибір норми права; перевірка дії та юридичної сили правових норм; тлумачення правових норм; винесення (прийняття) рішення по справі і оформлення його в індивідуальному акті застосування норм права; доведення змісту рішення до зацікавлених осіб і його виконання.
^ Тема 3. Вивчення і аналіз фактичних обставин справи і вибір правової норми
Поняття фактичних даних і обставин справи в процесі застосування правових норм. Оцінка і вибір юридичних фактів, їх зв'язок з юридичними доказами. Відносність і допустимість доказів. Види процедурно-процесуальних форм доказів.
Поняття і встановлення об'єктивної істини по справі. Співвідношення об'єктивної істини і судейського переконання. Абсолютно-відносний характер об'єктивної істини.
Вибір правової норми, перевірка її дійсності і юридичної сили. Перевірка дії норм права в часі, в просторі і за колом осіб.
^ Тема 4. Види і способи тлумачення правових норм
Поняття і значення тлумачення норм права. Гносеологічна природа тлумачення. Види тлумачення норм права за суб’єктами: офіційне і неофіційне тлумачення норм права. Характеристика офіційного тлумачення норм права і його види: нормативне, казуальне, аутентичне, делеговане.
Юридична природа і види актів офіційного тлумачення права. Головні ознаки актів офіційного тлумачення норм права. Форми актів офіційного тлумачення норм права.
Способи тлумачення норм права і їх характеристика: граматичний, лінгвістичний, логічний, систематичний, історичний, функціональний, телеологічний (цільовий). Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), розширене і обмежене.
^ Змістовний модуль ІІ.
Характеристика окремих аспектів застосування правових норм
Тема 5. Головні вимоги правильного застосування правових норм і правозастосувальні акти
Головні і похідні (конкретизуючі) вимоги застосування правових норм. Характеристика основних вимог-принципів: законності, обгрунтованості, доцільності, справедливості, гуманізму. Конкретизуючі вимоги: всебічність, повнота, об'єктивність, істинність.
Поняття і головні ознаки правозастосувальних актів. Визначення правозастосувальних актів.
Види (класифікація) правозастосувальних актів. Критерії класифікації індивідуальних актів застосування норм права. Реквізити актів застосування норм права.
^ Тема 6. Застосування правових норм за аналогією. Юридичні колізії
Поняття прогалин в законодавстві і способи їх усунення і подолання. Застосування аналогії права. Застосування аналогії закону. Основні вимоги (принципи) застосування правових норм за аналогією права і аналогією закону.
Юридичні колізії: поняття, причини виникнення та шляхи їх усунення та подолання.
^ Тема 7. Конкретизація правових норм
Поняття, ознаки і необхідність конкретизації правових норм.
Види конкретизації правових норм. Правозастосувальна конкретизація правових норм: поняття і основні ознаки.
Співвідношення правозастосувальної конкретизації правових норм і офіційного тлумачення правових норм.
Завдання для самостійної роботи:
Умови законності правозастосувальної конкретизації правових норм.
Межі правозастосувальної конкретизації правових норм.
Конкретизація правових норм, що здійснюється у зв’язку із правозастосуванням: поняття та основні риси.
Тема 8. Ефективність правозастосування і помилки в процесі застосування правових норм
Поняття ефективності правових норм і ефективності правозастосувальних актів. Умови, які позитивно і негативно впливають на ефективність правозастосувальної діяльності.
Поняття правозастосувальних помилок і їх ознаки. Види правозастосувальних помилок. Причини правозастосувальних помилок і шляхи їх подолання.
^ Тема 9. Професійна правосвідомість юриста, її структура і функції
Значення професійної правосвідомості і правової культури особистості юриста в процесі правильного застосування правових норм. Поняття професійної правосвідомості особистості юриста. Структура професійної правосвідомості: інтелектуальна сфера, емоційна сфера і вольова сфера. Функції професійної правосвідомості особистості юриста в процесі застосування правових норм. Формування професійної правосвідомості і правової культури юриста - одна із головних гарантій правильного застосування правових норм.
^ Плани семінарських занять
з спецкурсу „Застосування правових норм”
Тема 1. Поняття і форми реалізації норм права та форми правомірної поведінки
Поняття та значення реалізації правових норм.
Механізм реалізації правових норм: поняття та елементи.
Форми реалізації правових норм і їх загальна характеристика: виконання, дотримання, використання і застосування правових норм як особлива форма реалізації права.
Взаємозв'язок різноманітних форм реалізації права і видів правомірної поведінки особи.
Характеристика окремих форм правомірної поведінки особи: маргінальна, конформістська, звичаєва, принципова (соціально-активна) поведінка.
Нормативні акти та рекомендована література:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. – 2006, № 1.
Гнатюк М.Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к.ю.н. – К., 2007.
Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. – К.: Знання, 2005. – 375 с.
Дзейко Ж.О. Роль законодавчої техніки у механізмі реалізації норм права // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2007, № 7. – С. 20 – 25.
Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М., 1992.
Настюк В. Роль правової культури у формуванні професіоналізму працівників митних органів // Право України. – 2005, № 5.
Полешко А. Проблеми, досвід, перспективи реалізації положень Конституції // Право України. - 1997, № 8. - С. 18.
Протасов В.Н. Что и как регулирует право. – М., 1995. – 96 с.
Решетов Ю.С. Реализация норм советского права. - К., 1989. -154 с.
Стефанюк В. Напрями реалізації положень Конституції судами. - Право України. – 1997, № 1.
Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України. -1997, № 8. - С. 7.
Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. - 1997, № 6.
Тема 2. Поняття, підстави і стадії застосування правових норм
Поняття і головні ознаки застосування правових норм: основні підходи.
Суб'єкти застосування норм права: проблемні аспекти.
Підстави застосування правових норм.
Форми застосування правових норм: оперативно-виконавча і правоохоронна.
Основні стадії процесу застосування правових норм: загальна характеристика.
Нормативні акти та рекомендована література:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Закон України від 23.02.2006 р. // Урядовий кур’єр. 29.03.2006 р.
Бро Ю.Н. Проблеми применения советского права. - Иркутск, 1980.
Гнатюк М.Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к.ю.н. – К., 2007.
Гуржій Т. Місце юридичної кваліфікації у процесі правозастосування // Право України. - 2006, № 4.
Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. Теор. вопросы. – Св.: Сред.-Уральск. кн. изд-во, 1973. - 247 с.
Карабань В. Правозастосовні аспекти системи права // Право України. - 2006, № 5.
Карташов В.Н. Применение права. Уч. пос. - Ярославль. 1980.
Костюк Н.П. Проблема ефективності юридичного механізму правозастосування як особливої форми управління // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – 2006, вип. 34. – С. 94 – 99.
Лазарев В.В. Применение советского права. - Казань, Изд-во Казан. ун-та, 1972.- 200 с.
Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. - М., 1960.
Осауленко О., Пунько О. Зміцнення законності у правозастосовному процесі // Право України. - 2004 № 12 – С. 61.
Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень // Право України. - 2004, № 8.
Правоприменение в советском государстве (А.С. Пиголкин, М.Н. Николаева, М.С. Студеникина и др.) / Отв. ред. И.Н.Кузнецов, И.С. Самощенко. - М.: Юрид. лит., 1985. - 303 с.
Приймаченко Д. Правозастосовна діяльність митних органів: аналіз основних ознак // Підприємництво, господарство і право. – 2006, № 8. – С. 31 – 34.
Применение права: вопросы истории, теории и практики. - Л., 1983.
Фатхутдінова О.В. Теоретико-правові проблеми юридичного процесу. Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 2000.
Тема 3. Встановлення фактичних обставин справи і вибір правової норми
Поняття фактичних обставин справи. Фактичні дані і обставини справи та їх взаємозв’язок з доказами.
Поняття і види доказів. Відносність і допустимість доказів.
Особливості вивчення фактичних обставин справи в оперативно-виконавчій і правоохоронній формах застосування правових норм.
Поняття і встановлення об'єктивної істини по справі.
Вибір правової норми, перевірка її дійсності і юридичної сили. Перевірка дії норм права в часі, в просторі і за колом осіб.
Нормативні акти та рекомендована література:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Указ Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 р. № 503/97.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99. Справа № 1-7/99.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 05.04.2001 р.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 р. - № 9.
Бєлкін Д. Конституція України - закон прямої дії // Право України. - 1997, № 1.
Бро Ю.Н. Изучение фактических данных и обстоятельств в процессе применения норм права.
Володарський В. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. - 2001, № 4.
Гмирко В. Легальне визначення „загального” поняття доказів: чи зберігати у новому КПК // Право України. - 2003, № 11.
Гончаров В.Б., Кожевников В.В. Проблема усмотрения правоприменяющего субъекта в правоохранительной сфере // Государство и право. - 2001, № 3. - С. 51 – 60.
Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів // Право України. - 2001, № 3.
Іщенко В. Принцип допустимості і достатності засобів кримінально-процесуального доказування // Право України. - 2003, № 7.
Комаров В.В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. – Х., 1991.
Костін М. Щодо реалізації принципу з’ясування істини у кримінальному судочинстві // Право України. - 2004, № 7.
Костін М. Поняття „доказування” у кримінальному процесі України // Право України. - 2004, № 1.
Котюк І.І. Юридичні аспекти визначення речових доказів // Бюлетень Міністерства юстиції Укр. – 2007, № 6. – С. 93 – 101.
Ліфшиць Ю. Конституційність нормативного акта // Право України. - 1994, №№ 11-12.
Марітчак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження // Право України. - 2001, № 7.
Ніколенко Л. Поняття судових доказів у господарському процесі // Право України. – 2003, № 9.
Прилуцький П. Філософсько-правовий погляд на проблему істини у кримінальному судочинстві // Право України. – 2005, № 5.
Прилуцький С. Допустимість доказів: сучасність та перспективи кримінального процесу України // Право України. – 2006, № 4.
Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств. -М., 1977.
Савонюк Р. Межі доказування в досудовому слідстві // Право України. – 2006, № 6.
Теория и практика установлення истины в правоприменительной деятельности. – Иркутск, 1987. - 125 с.
Францифоров Ю.В., Лубнин В.Н., Громов Н.А. О дискуссионных вопросах в теории доказательств // Государство и право. – 1998, № 5. – С. 104 – 106.
Чучукало О. Встановлення істини як мета доказування // Право України. – 2006, № 1.
Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. - 1999, № 1.
Тема 4. Тлумачення правових норм
Поняття, значення і гносеологічна природа тлумачення норм права.
Способи тлумачення норм права і їх характеристика: граматичний, лінгвістичний, логічний, систематичний, історичний, функціональний, телеологічний (цільовий).
Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), розширене і обмежене.
Види тлумачення норм права за суб’єктами: офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
Характеристика офіційного тлумачення норм права і його види: нормативне (аутентичне, делеговане), казуальне (судове, адміністративне).
Тлумачення Конституції України і законів України Конституційним Судом України. Правова природа рішень Конституційного Суду України.
Юридична природа і головні ознаки актів офіційного тлумачення права. Види актів офіційного тлумачення норм права.
Нормативні акти та рекомендована література:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Про Конституційний Суд України / Закон України від 16.10.1996 р.
Ватаманюк В. Суб’єкти тлумачення Конституції та законів України на сучасному етапі формування права // Українське право. – 2007, № 1. – С. 305 – 317.
Власов Ю.А. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.
Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. - М., 1976.
Євграфова Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. – 2001 - N 10.
Капліна О. Особливості тлумачення норм кримінально-процесуального права // Право України. – 2005, № 3.
Козюбра М.І. Суд і правотворення в Україні // Матеріали міжнародного семінару „Юридична методологія: основа гармонізації законодавства України до законодавства ЄС”. – К.: Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, 2003. – С. 30 - 31.
Кряжков В.А, Кряжкова О.Н. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации в его интерпретации // Государство и право.- 2005, № 11. – С. 13 – 21.
Лузин В.В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США // Государство и право, 1997, № 10. – С. 90 - 93.
Мармазов В. Про телеологічне (цільове) тлумачення Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Право України. – 2004, № 1. – С. 26 – 29.
Пиголкин А.С. Толкование нормативних актов в СССР. - М.: Госюриздат, 1962. - 166 с.
Рабінович П. Інтерпретація верховенства права Конституційним Судом України (доктринальний коментар) // Право України. – 2006, № 11. – С. 27.
Рибачек В.К. Тлумачення норм права // Збірник тез лекцій з нормопроектування. – МЮУ. Центр правової реформи і законопроектних робіт, 2005. – С. 66 – 76.
Скакун О. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні // Юридична Україна. 2003, № 1. – С. 26 – 32.
Суслов З.В. Герменевтика и юридическое толкование // Государство и право. - 1997, № 6. - С. 115 - 118.
Тихий В.П. Правотлумачення Конституційним Судом України та правова природа його рішень // Вісник Конституційного Суду України. – 2001, № 1.
Циппеліус Р. Юридична методологія. – К.: Вид-во «Реферат», 2004. – 176 с.
Черданцев А.Ф. Толкование советского закона. - М., 1979.
Язык закона. Под ред. А.С. Пиголкина. - М., 1990.
Тема 6. Застосування правових норм за аналогією. Юридичні колізії
Поняття прогалин в законодавстві і способи їх усунення та подолання.
Поняття і значення застосування аналогії закону.
Поняття і значення застосування аналогії права.
Основні вимоги (принципи) застосування правових норм за аналогією права і аналогією закону.
Юридичні колізії: поняття, причини виникнення та шляхи їх усунення та подолання.
Нормативні акти та рекомендована література:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Белоносов В.О., Громов Н.А. Критерии допустимости аналогии в уголовном процессе // Государство и право. - 2001, № 7. - С. 65 – 69.
Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. - Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1984. - 99 с.
Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права? // Право України. -1996, № 6. - С. 33.
Енциклопедія законодавства (матеріали до спецкурсу). С.І. Алаіс, С.В. Бобровник, Д.Д. Лилак та інші, за заг. ред. В.П. Самохвалова. – К.: Український Центр духовної культури, 2003. – 228 с.
Забигайло В.К. Проблема “пробелов в праве”. – К., 1974.
Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм о назначении наказания // Гос-во и право, 2001, № 5. - С. 61 – 68.
Ковальчук А. Правові колізії в законодавчому забезпеченні кредитної діяльності // Право України. – 2003, № 5.
Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. - М., 1974.
Ластовецький А. Колізії у законодавстві про оподаткування // Право України. – 2003, № 7.
Лилак Д. Колізія і конкуренція законів // Право України. - 2001, № 4.
Лилак Д.Д. Проблеми колізій у законодавстві України (теорія і практика). Автореферат дис. – К., 2004.
Майстренко О. Деякі питання вирішення колізій у податковому законодавстві України // Право України. - 2005, № 9.
Некрасов С.И. Федеральные и региональные средства и способы преодоления юридических коллизий публично-правового характера // Государство и право, 2001, № 4. – С. 5 – 11.
Рісний М.Б. Правозастосувальний розсуд (загальнотеоретичні аспекти). Автореф. дис. на зд. наук. ст. к.ю.н. – Л., 2006.
Савенко М.Д. Принципи Конституції // НУ „Києво-Могилянська академія”. Наук. зап. Юрид. науки. 2006 р. Т. 53. – С. 13 – 16.
Стретович В. Вдосконалення законодавства як засіб подолання правових колізій // Закон і бізнес. - 6 січня 1998 р., № 1.
Тарнопольська О.М. Поняття термину “прогалина в праві”: загальна характеристика // Адвокат. - 1999, № 3.
Тихомиров Ю.О. Коллизионное право: учебное и научно-практическое пособие.– М., 2000. – 349 с.
Черданцев А. Применение закона по аналогии // Российская юстиция. - 1998, № 6.
Тема 8. Ефективність правозастосування і помилки в процесі застосування правових норм
1. Поняття ефективності правових норм і ефективності правозастосувальних актів.
2. Умови, які позитивно і негативно впливають на ефективність правозастосувальної діяльності.
3. Поняття правозастосувальних помилок і їх ознаки.
4. Види правозастосувальних помилок.
5. Причини правозастосувальних помилок і шляхи їх подолання.
Нормативні акти та рекомендована література:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Василюк С. Судова помилка: дискусійні питання // Українське право. – 2007, № 1. – С. 207 – 216.
Вопленко Н.Н. Причины ошибок в правоприменении // Сов. госуд. и право. – 1982, № 4.
Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. - Саратов, 1983.
Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів // Право України. - 2001, № 3.
Заруцький О. Фактична помилка та її вплив на кваліфікацію окремих видів злочинів // Українське право. – 2007, № 1. – С. 292 – 304.
Коржанський М., Литвак О. Причини неефективності слідства // Право України. - 2003, № 5. – С. 128.
Костюк Н.П. Проблема ефективності юридичного механізму правозастосування як особливої форми управління // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – 2006, вип. 34. – С. 94 – 99.
Марітчак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження // Право України. - 2001, № 7.
Матвєєва Ю.І. Деякі питання методики оцінки ефективності законодавства // Нац. ун-т „Києво-Могилянська академія”. Наук. записки. Юрид. науки. Том 38. 2005. – С. 52 - 56.
Эффективность правовых норм. - М., 1980.
Список нормативних актів та рекомендованої літератури
до всіх тем:
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Голос України. - 13.07.1996 р. - № 128.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Закон України від 23.02.2006 р. // Урядовий кур’єр. 29.03.2006 р.
Указ Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 р. № 503/97.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 р., № 9.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99. Справа № 1-7/99.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 05.04.2001 р.
Алмаші І.М. Реалізація культурних прав національних меншин в Україні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія „Право”. – 2007, вип. 7. – С. 83 – 88.
Алексеев С.С. Общая теория права. - М., 1997.
Байтин М.И. О юридической природе решений Конституционного Суда РФ // Государство и право. – 2006, № 1. – С. 5 – 11.
Безклубий І.А. Чинність правочину // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007, № 12. – С. 27 – 33.
Белоносов В.О., Громов Н.А. Критерии допустимости аналогии в уголовном процессе // Государство и право. - 2001, № 7. - С. 65 – 69.
Бережний О. Правова природа і галузева належність преюдицій // Право України. – 2002, № 2. – С. 10 – 12.
Бєлкін Д. Конституція України - закон прямої дії // Право України. - 1997, № 1.
Білий П. Про правову культуру працівників органів внутрішніх справ // Право України. - 1997, № 10. - С. 40.
Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. – 2006, № 1. – С. 50.
Боннер А.Г. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. - М.: Росс. право, 1992. - 320 с.
Боннер А.Т. Применение нормативних актов в гражданском процессе. - М., 1980.
Бочаров Д. Про місце доказового права у системі права // Право України. – 2003, № 2. – С. 30.
Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. - М, 1967.
Бро Ю.Н. Изучение фактических данных и обстоятельств в процессе применения норм права.
Бро Ю.Н. Проблеми применения советского права. - Иркутск, 1980.
Василюк С. Правотворча і правозастосовча діяльність: їх діалектична єдність // Право України. - 1996, № 10. - С. 48.
Василюк С. Судова помилка: дискусійні питання // Українське право. – 2007, № 1. – С. 207 – 216.
Ватаманюк В. Суб’єкти тлумачення Конституції та законів України на сучасному етапі формування права // Українське право. – 2007, № 1. – С. 305 – 317.
Ведерников Ю.А. Основные требования правильного применения норм советского права. Автор. дис. к.ю.н. - К., 1990.
Верник О.І., Куфтирєв П.В., Машков А.Д., Самохвалов В.В., Самохвалов В.П. Межі державної влади (монографічне дослідження). – К.: Укр.. Центр духовної культури, 2001. - 216 с.
Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. - Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1984. - 99 с.
Власов Ю.А. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.
Володарський В. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. - 2001, № 4.
Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. - М., 1976.
Вопленко Н.Н. Причины ошибок в правоприменении // Сов. госуд. и право. – 1982, № 4.
Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. - Саратов, 1983.
Гайворонський В. Яким має бути механізм впровадження принципу верховенства права // Право України. - 2005, № 10. – С. 114.
Галаган И.А., Василенко А.В. К проблемам теории правоприменительных отношений // Государство и право. – 1998, № 3. – С. 12 – 19.
Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права? // Право України. -1996, № 6. - С. 33.
Гмирко В. Легальне визначення „загального” поняття доказів: чи зберігати у новому КПК // Право України. - 2003, № 11. – С. 101.
Гнатюк М.Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к.ю.н. – К., 2007.
Гойхбарг А.Г. Применение иностранных законов // Внешняя торговля. - 1983. - № 21-22.
Головченко В. Правові засади виконання рішень Конституційного Суду України // Юридичний вісник України. – 6-8 квітня 2000 р. – С. 10.
Гончаров В.Б., Кожевников В.В. Проблема усмотрения правоприменяющего субъекта в правоохранительной сфере // Государство и право, 2001, № 3. - С. 51 – 60.