Реферат: Вано-франківський національний технічний університет нафти І газу на правах рукопису киба леся миколаївна

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ На правах рукопису КИБА ЛЕСЯ МИКОЛАЇВНА УДК 622. 323:005.3(043. 3) УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ВИДОБУВАННЯ ТА ТРАНСПОРТУВАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ 08. 00. 04 — економіка та управління підприємствами (нафтова і газова промисловість) Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Науковий керівник Данилюк М. О., доктор економічних наук, професор


Івано-Франківськ — 2008






Стор.
ЗМІСТ



2
^ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
4


ВСТУП




5
РОЗДІЛ 1
^ Теоретичні основи управління виробничими запасами МТР

13

1.1.

Сутність і значення виробничих запасів та управління ними у ресурсному забезпеченні діяльності промислових підприємств


13

1.2.

Визначення впливу моделей управління ресурсами підприємств на тенденції формування системи управління виробничими запасами


28

1.3.

Основні підходи до класифікації виробничих запасів

як інструменту контролю управління ними


40
Висновки до розділу 1
50
РОЗДІЛ 2
^ Комплексна оцінка та напрями вдосконалення управління виробничими запасами МТР

53

2.1

Концептуальні засади управління виробничими запасами в системі матеріально-технічного забезпечення МТР процесів видобування та транспортування природного газу

53

2.2

Особливості управління виробничими запасами МТР на газовидобувних та газотранспортних підприємствах


80

2.3
Аналіз та узагальнення результатів дослідження обсягів виробничих запасів на підприємствах, обраних для впровадження управління виробничими запасами
95
Висновки до розділу 2
117



РОЗДІЛ 3 ^ Шляхи підвищення ефективності управління МТР та їхніми запасами 120 3.1 Формування передумов забезпечення ефективності управління виробничими запасами 120 3.2 Визначення пріоритетів ефективного функціонування складських господарств у контексті управління виробничими запасами на підприємствах 147 3.3 Моделювання організаційно-економічного забезпечення управління виробничими запасами МТР на газовидобувних та газотранспортних підприємствах 161 Висновки до розділу 3


177 ВИСНОВКИ 181 ДОДАТКИ 185 ^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211


^ Перелік умовних позначень ВЕЗ — виробничо-експлуатаційний запас ГПА — газоперекачувальні агрегати ГПУ — газопромислові управління ГТС — газотранспортна система ДК — дочірня компанія КС — компресорна станція ^ МТР — матеріально-технічні ресурси НГК — нафтогазовий комплекс П(С)БО — положення (стандарт) бухгалтерського обліку СОУ — Стандарт організації України ТМЦ — товарно-матеріальні цінності ^ ТКгв — технологічний комплекс на газовидобувних підприємствах: бурова установка, система збору і підготовки газу, дожимна компресорна станція, підвідний газопровід ТКгт — технологічний комплекс на газотранспортних підприємствах: лінійна частина магістрального газопроводу, компресорна станція, газорозподільча станція, підземне сховище газу ^ УМГ — управління магістральних газопроводів ВСТУП


Актуальність теми. Надійність економічного розвитку України залежить від багатьох чинників, провідне місце серед яких належить вирішенню проблеми забезпечення виробництва та соціальної сфери паливно-енергетичними ресурсами. Передусім це стосується пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств газової промисловості за рахунок внутрішніх резервів, зокрема управління виробничими запасами. Це той важіль, з допомогою якого підприємства мають можливість впливати на результати власної виробничої діяльності за будь-яких умов, що склалися у зовнішньому середовищі, де докорінно змінились внутрішні та зовнішні умови економічного розвитку країни. Успішне управління сучасними підприємствами з видобування та транспортування природного газу потребує вироблення та впровадження нової концепції управління виробничими запасами, яка врахує стратегічний і тактичний рівень управління для обґрунтування нових економічних відносин в умовах ресурсозаощадження.

Вагомий вклад в розробку питань з ресурсного забезпечення підприємств внесли вітчизняні та зарубіжні вчені: В. М. Амітан, І. О. Бланк, В. І. Бовикін, М. А. Болюх, Ф. Ф. Бутинець, Н. Г. Виговська, М. О. Данилюк, К. Друрі, А. Г. Загородній, Г. Д. Ейтутіс, О. С. Ємельянов, С. В. Калабухова, Л. В. Канторович, О. О. Лапко, М. Мескон, Є. І Сухін, І. Є. Тишков, І. М. Чуєв, І. К. Чукаєва, А. В. Шегда та інші.

Значної уваги дослідженням проблем забезпечення підприємств матеріально-технічними ресурсами та управлінню їхніми запасами приділено вченими-економістами: Я. С. Витвицьким, В. В. Волгіним, Дж. C. Ван Хорном, Є. В. Крикавським, М. В. Кужельним, С. А. Кулішом, С. В. Мочерним, В. К. Орловою, В. І. Оспищевим, П. Г. Перервою, О. М. Родніковим, Т. М. Скоробогатовою, О. М. Тяпухіним, М. Д. Фасоляком, М. Г. Чумаченком, Н. І. Чухрай та іншими.

Попри наявності у фаховій літературі наукових праць з проблем, які мають місце у сфері матеріально-технічного забезпечення широкого кола виробництв, не приділено належної уваги ресурсозабезпеченню процесів видобування та транспортування природного газу. На даному етапі відсутня систематизована класифікація багатономенклатурних виробничих запасів з обслуговуючою функцією, які використовуються у процесах видобування та транспортування природного газу, дискусійною залишається низка питань, зокрема — економічна сутність виробничих запасів, вибір класифікаційних ознак та методичні положення стосовно регулювання обсягів виробничих запасів.

Необхідність наукового розроблення окреслених проблем з урахуванням специфіки вітчизняної економіки свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та її прикладне значення для забезпечення ефективної діяльності підприємств сфери видобування та транспортування природного газу у вирішенні важливих загальнодержавних завдань.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає завданням, визначеним Національною програмою «Нафта і газ України до 2010 року», включаючи роботу з виконання науково-дослідницької теми «Нормування виробничих запасів. Розроблення, погодження, затвердження та впровадження нормативів виробничих запасів матеріально-технічних ресурсів у підприємств НАК «Нафтогаз України». Основні положення» (номер державної реєстрації 0106U009818), в межах якої автором виконано розділи: «Терміни та визначення», «Порядок розроблення, погодження, затвердження та впровадження нормативів виробничих запасів» та теми «Матеріальні-технічні ресурси. Розрахунок нормативів виробничо-експлуатаційних запасів матеріально-технічних ресурсів на складах підприємств НАК «Нафтогаз України». Методика» (номер державної реєстрації 0106U009819), в межах якої автором виконано розділи «Загальні положення», «Формування інформаційної бази даних для розрахунку нормативів складських виробничо-експлуатаційних запасів» та «Розрахунок нормативів складських запасів у натуральних та вартісних величинах».

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теорії та вдосконалення методології управління багатономенклатурними виробничими запасами при видобуванні та транспортуванні природного газу на засадах аналізу та узагальнення існуючих методичних підходів та практики їхнього використання.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- уточнити тлумачення категорії «виробничі запаси» з урахуванням особливостей їхньої функціональної участі у виробничих циклах газової галузі;

- проаналізувати підходи до класифікації виробничих запасів та систематизувати класифікаційні ознаки відповідно до цілей та функцій управління виробничими запасами для сфери видобування та транспортування природного газу;

- виявити зв’язок між загальною стратегією підприємства та стратегічними цілями сфери управління виробничими запасами МТР, здійснивши економічну оцінку організації управління виробничими запасами на підприємствах видобування та транспортування природного газу;

- розвинути функції управління виробничими запасами МТР на засадах застосування функціонального підходу до оптимізації їхніх обсягів через нормування;

- проаналізувати обсяги виробничих запасів МТР за напрямами використання у виробничих програмах газовидобувних та газотранспортних підприємств та встановити етапність планування оборотних коштів для створення таких запасів;

- удосконалити систему звітності та контролю за оцінюванням обсягів виробничих запасів на досліджуваних суб’єктах господарювання в сучасних умовах;

- обґрунтувати передумови моделювання організаційно-економічного забезпечення управління виробничими запасами на підприємствах видобування та транспортування природного газу.

^ Об’єктом дослідження є процеси управління виробничими запасами на підприємствах сфери видобування та транспортування природного газу.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні підходи щодо формування ефективної системи управління виробничими запасами МТР на підприємствах сфери видобування та транспортування природного газу.

^ Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення економічної теорії, бухгалтерського обліку, фінансового аналізу, логістики, менеджменту, статистичного та економетричного аналізу, прогнозування. Інформаційною базою дослідження слугували закони України, постанови Кабінету Міністрів України, стандарти бухгалтерського обліку, опубліковані в періодиці статистичні дані, періодичні видання, Internet видання, матеріали науково-практичних конференцій.

Фактологічною основою дослідження стали первинні документи звітності п’яти газовидобувних та семи газотранспортних підприємств нафтогазового комплексу України.

Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися такі методи дослідження: діалектичного, абстрактно-логічного та системного аналізу — для обґрунтування економічної сутності виробничих запасів та управління ними; історичного аналізу — для вивчення еволюції моделювання оптимальних величин виробничих запасів для потреб підприємств; комбінаційного групування — для побудови класифікації виробничих запасів, а також побудови статистичних таблиць, спрямованих на узагальнення звітних даних; прийняття управлінських рішень — для визначення концептуальних засад ефективного управління виробничими запасами підприємств, які входять до структури промислового вертикально інтегрованого холдингу; поєднання аналізу й синтезу — для адаптації функцій управління до проблематики виробничих запасів з урахуванням взаємозв’язків між ними; дослідно-статистичного, експертних оцінок та техніко-економічного аналізу — для оцінювання стану виробничих запасів і аналізу їхніх обсягів протягом визначеного періоду; економетричний — для перевірки адекватності побудованих економіко-математичних залежностей з метою їхнього використання для прогнозування; графічний — для визначення взаємозв’язків показників та наочної ілюстрації досліджуваних залежностей; економічного експерименту — для перевірки нових форм управління, запроваджених в реальну практику господарювання підприємств, вироблення та надання практичних рекомендацій у сфері управління виробничими запасами МТР.

Обробка фактичного матеріалу проведена за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2003.

^ Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи відповідно до мети та завдань полягає у розробці та обґрунтуванні теоретичних положень комплексного підходу до формування ефективного управління виробничими запасами на підприємствах сфери видобування та транспортування природного газу.

До найбільш вагомих результатів, які виносяться на захист, належать такі:

вперше:

- розроблено концептуальні засади формування моделі стратегічних цілей управління виробничими запасами МТР, яка дозволить усунути прогалини в основних положеннях чинної стратегії розвитку нафтогазового комплексу України до 2030 р., що сприятиме заощадженню матеріально-технічних та фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх резервів;

- побудовано модель організаційно-економічного забезпечення управління виробничими запасами, основою якої є сукупність незалежних модулів, які на відміну від розрізнених показників, що використовуються сьогодні, зможуть забезпечити прямий перехід від фінансового контролю діяльності підприємств у сфері управління виробничими запасами до управлінського контролю та у зворотному напрямі;

удосконалено:

- тлумачення категорії «виробничі запаси», а саме: під виробничими запасами МТР слід розуміти продукцію виробничо-технічного призначення, яка зберігається та обліковується у складських господарствах газовидобувних та газотранспортних підприємств та підготовлена для виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

- класифікацію виробничих запасів шляхом синтезу міждисциплінарних напрямів: статистичного, технічного, економічного, яка, на відміну від класифікацій запасів, що існують, забезпечить уніфікацію при роботі з багатономенклатурними виробничими запасами у складних ієрархічних системах;

- модель нормування складських виробничо-експлуатаційних запасів МТР для забезпечення виробничих процесів обслуговуючого характеру, де нормативи через взаємозв’язок функцій планування, регулювання та обліку зможуть виконувати роль постійно діючого інструменту контролю на відміну від розроблених моделей регулювання обсягів запасів для підприємств конвеєрного типу;

дістали подальший розвиток:

- система управлінської звітності стосовно нормативних та фактичних обсягів виробничих запасів та контролю за ними (форми звітності, аналітичні таблиці), яка забезпечує уніфікованість інформації для прийняття управлінських рішень стосовно виробничих запасів групи підприємств з різними видами виробництва в загальному керівництві промислових вертикально інтегрованих компаній на відміну від звітності, що діє в одноосібних підприємствах;

- підходи до розрахунку планової потреби в оборотних коштах для створення необхідних обсягів виробничих запасів на підприємствах газовидобування та транспортування, а саме — при їхньому формуванні враховано напрями використання запасів у виробництві, що посилить можливість контролю за цільовим використанням оборотних коштів підприємств, на відміну від існуючого необґрунтованого нагромадження обсягів виробничих запасів у складських господарствах .

^ Практичне значення одержаних результатів — розробки та вдосконалення теоретичних, методичних та прикладних положень щодо понятійного та інструментального апарату управління виробничими запасами МТР полягає в обґрунтуванні єдиного методологічного підходу до класифікації, формуванні та оптимізації виробничих запасів на газовидобувних та газотранспортних підприємствах, які входять до структури Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (НАК «Нафтогаз України»).

Результати проведеного дослідження були використані при розробці нормативного документу «Положення про систему управління виробничими запасами матеріально-технічних ресурсів у НАК «Нафтогаз України», щодо впровадження системи управління запасами в практику забезпечення МТР об’єктів, які знаходяться в експлуатації на дочірніх підприємствах НАК «Нафтогаз України», що забезпечило консолідований підхід до проблем виявлення резервів з ресурсозбереження (довідка від 19.10.07 №28/2-1000).

Запропоновані методичні рекомендації щодо організації роботи об’єктів логістичних систем дозволять реорганізувати складські господарства та оптимізувати обсяги складських виробничих запасів на шести підприємствах (філіях) ДК «Укргазвидобування» (довідка від 25.10.07 №21-07-07541).

Прийняті до впровадження удосконалені форми звітності щодо виробничих запасів МТР започаткували управлінський облік, що сприяє впровадженню системи контролю за станом виробничих запасів на восьми підприємствах (філіях) ДК «Укртрансгаз» (довідка від 18.10.07 № 21642/13-002).

Розроблену класифікацію виробничих запасів МТР використано ТОВ «ЕнТехЕко» для формування номенклатурного переліку товарно-матеріальних цінностей при створенні багаторівневої базової структури Єдиного класифікатора ТМЦ на корпоративному рівні (довідка від 03.11.08 № 239).

Науково-методичні розробки, які викладені в дисертаційній роботі впроваджені в навчальний процес Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу при укладанні робочих навчальних програм і підготовці лекційних курсів з дисциплін «Планування діяльності підприємства», «Управління потенціалом підприємства» та «Логістика» для студентів спеціальності «Економіка підприємства», а також при проведенні практичних занять із названих дисциплін та при підготовці дипломних і магістерських робіт (довідка від 21.11.08 №45-40-53).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати отримані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях.

^ Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (29  30 травня 2003 р.), профільному міжнародному семінарі «Управління матеріально-технічним постачанням і логістика в структурі поставок» (м. Лондон (Великобританія) 5  11 липня 2004 р.), «Нафта і газ України  2004» (м. Судак, 29 вересня  1 жовтня 2004 р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 11  13 травня 2006 р.), «Нафтогазовий комплекс України: стратегія розвитку» (м. Київ, 8  9 листопада 2006 р.), «Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки» (м. Київ, 18  19 жовтня 2007 р.), на галузевих семінарах: «Організація аварійно-відновлювальних робіт на підприємствах НАК «Нафтогаз України» (м. Київ, 17  20 листопада 2004 р.), «Матеріально-технічне забезпечення як складова частина стратегічної концепції Компанії», (м. Ялта, 11  6 липня 2005 р.) «Науково-технічна політика Компанії та роль журналу «Нафтова і газова промисловість» у її реалізації» (м. Ужгород, 06-10 лютого 2006 р.). Участь у зазначених вище конференціях підтверджена публікаціями у матеріалах конференцій, програмами виступів та сертифікатами.

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані особисто автором у 8 публікаціях загальним обсягом 3,77 авт. арк. Серед них 6  статті у фахових наукових виданнях України обсягом 3,41 авт. арк, 1  в матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій, 1 стаття  у науково-виробничому нафтогазовому галузевому журналі.


РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи управління виробничими запасами МТР

^ 1.1. Сутність та значення виробничих запасів у ресурсному забезпеченні діяльності промислових підприємств


Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.


Проблема створення запасів та підтримки їхнього оптимального рівня пов'язана із безперебійним забезпеченням процесу відтворення матеріальних благ всіма необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами та деталями) та засобами праці (машинами, станками, агрегатами, двигунами, тобто всім тим, що входить в поняття «засоби технічного озброєння виробництва») при мінімальному вилучені матеріальних ресурсів із сфери їхнього активного використання. Принциповим є визнання того, що запаси, як економічна категорія, властиві товарному виробництву на всіх етапах його розвитку.

Даючи визначення категорії виробничих запасів, деякі економісти включають в це поняття засоби виробництва [162], інші лише предмети праці [72]. Так, наприклад, М. Д. Фасоляк розглядає основні теоретичні та практичні питання про місце виробничих запасів у народному господарстві, констатуючи, що виробничі запаси  найважливіша складова частина запасів засобів виробництва. До виробничих запасів відносить предмети і засоби праці, що поступили на підприємства-споживачі та оформлені актом приймання, але ще не використані та не піддані переробці [162, с. 51]. Дещо інше констатує М. В. Кужельний: «Для забезпечення безперервної виробничо-господарської діяльності підприємства мусять мати відповідний (мінімальний) запас предметів праці. Тому досить часто всю їх сукупність називають виробничими запасами, підкреслюючи тим, що це предмети праці, призначені для виробничого споживання» [72, с. 202]. В. І. Оспищев дає наступне визначення виробничим запасам: «Виробничі запаси  це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, або будовах-споживачах, отже, яка вже вступила у сферу виробництва, але ще не використовувана безпосередньо у виробничому процесі» [106, с. 30]. У довідково-енциклопедичній літературі термін «виробничі запаси» визначено «...як частину оборотних коштів на підприємстві, які не залучено до процесу виробництва» [41, с. 253].

Для розкриття повноти категорії «виробничі запаси» в оборотних активах підприємства та в системі матеріально-технічного забезпечення зокрема, скористаємося міждисциплінарним підходом і розглянемо виробничі запаси з точки зору економічних та фінансових дисциплін, бухгалтерського обліку, менеджменту. Перш за все засвідчимо, що результатом послідовних дій процесів матеріально-технічного забезпечення є придбані ТМЦ, які документально оформлюються за стандартами бухгалтерського обліку (альтернатива у вітчизняного підприємства відсутня) [15, с. 235 — 244; 87; 124], як частина оборотних активів підприємства з обов’язковим обліком на складах [10, с. 18; 24, с. 80 — 82], де переходять в запаси [14, с. 109]. У нормативно-правових документах з бухгалтерського обліку неодноразово використовується термін «ТМЦ» [15; 108], але визначення терміну відсутнє. Згідно з роз’ясненнями Міністерства фінансів України [44, с. 152], за економічним змістом він відповідає терміну «запаси».

Векторний підхід до розгляду економічної сутності запасів зобов’язує розглянути визначення, які задекларовані в нормативно-правових документах з бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій (далі  План рахунків) [108, с. 433] «Запаси» включають:

Виробничі запаси.

Тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Малоцінні та швидкозношувані предмети.

Виробництво.

Брак у виробництві.

Напівфабрикати.

Готова продукція.

Продукція сільськогосподарського виробництва.

Товари.

Якщо вилучити із списку п. 2 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», п. 8 «Продукція сільськогосподарського виробництва» як специфічні за сферою застосування, п. 7 «Готова продукція» і п. 9 «Товари» як такі, що належать до сфери збуту, а також п. 4 «Виробництво», п. 5 «Брак у виробництві», де обліковуються витрати, а не запаси, то залишаться — п. 1 «Виробничі запаси», п. 3 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», п. 6 «Напівфабрикати». Нечіткість, розмитість термінів та визначень, що стосується запасів, притаманна національним та міжнародним стандартам бухгалтерського обліку [108, с. 270]. У торгівлі  це товари. На виробництві  це виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція. Щодо виробничих запасів, то у статті балансу «Виробничі запаси» показується вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу [108, с. 211].

Уточненню економічної сутності виробничих запасів, співставленню понять «запаси» та «виробничі запаси» в економічній теорії та бухгалтерському обліку присвячені публікації А. М. Поплюйка, де автором запропоноване наступне визначення: «Виробничі запаси  предмети праці, що використовуються у процесі виробничої діяльності і споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (виробничого) циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту» [116, с. 4]. Визначення викликає асоціацію із матеріальними витратами, оскільки сутність категорії «запаси» за абсолютною величиною полягає в «наявності», а не у «використанні». Для визначення чинника часу споживання виробничих запасів у наведених вище тлумаченнях використовуються різні поняття: «операційний цикл» і «виробничий цикл». Оскільки норми визначені П(С)БО застосовуються до підприємств всіх форм власності, то можемо порівняти два поняття між собою. У загальних положеннях цього документу дано наступне визначення: «Операційний цикл  проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів та послуг» [108, с. 209]. Даючи визначення виробничого циклу слід говорити про проміжок часу між запуском процесу виготовлення готової продукції (сировинних та інших складових) та завершенням цього процесу випуском готових виробів.

У економічній теорії, на нашу думку, при тлумаченні категорії «виробничі запаси» необхідно враховувати їхню функціональну участь у виробничому циклі. Адже в разі створення виробничих запасів з комплектуючою функцією можна погодитися із визначенням О. М. Приймачок: «Виробничі запаси  це складові предметів праці, які беруть участь у виготовлені продукції, але безпосередньо ще не задіяні у виробничому процесі, споживаються протягом одного виробничого циклу та всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту» [121, с. 6].

На відміну від терміну «виробничі запаси», до яких входять ресурси з комплектуючою функцією, враховуючи сировинні, при створенні виробничих запасів з обслуговуючою функцією процесів видобування природного газу та транспортування його до споживача (де сировинні ресурси відсутні), найбільш раціональним, на нашу думку, є наступне тлумачення  під виробничими запасами МТР слід розуміти продукцію виробничо-технічного призначення, яка зберігається та обліковується у складських господарствах газовидобувних та газотранспортних підприємств та підготовлена для виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
Проведений аналіз наукових розробок та публікацій щодо змісту категорій «матеріальні ресурси», «матеріальні запаси», «запаси», «виробничі запаси» показав, що підприємствам, які використовують широкий спектр матеріалів в обслуговуванні виробничих процесів, які у переважній більшості є вузько спеціалізованими, заслуговують окремої уваги. Маємо зазначити, що за кількісною ознакою номенклатурний перелік одиниць матеріальних ресурсів для забезпечення потреб виробничих процесів таких підприємств суттєво перевищує номенклатуру готової продукції до збуту. Саме для таких підприємств для означення процесів ресурсозабезпечення виробничих потреб в МТР категорію «виробничі запаси» доцільно розширити, а саме: «виробничі запаси МТР».
ERP-модель

Планування всіх ресурсів підприємства

Корпоративне програмне забезпечення


Із табл. 1. 3 видно, що лише моделі АВС, MRP, MRPII, ERP відповідають умовам прикладного використання у сфері управління виробничими запасами для забезпечення функціонування процесів видобування та транспортування природного газу.


Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.


Усебічно розглянувши корінні питання використання моделей у згаданій вище сфері дослідження, ми частково торкнулися питання контролю за виробничими запасами МТР та їхньою класифікацією за вартісними ознаками. Розглядаючи ці питання через призму регулювання обсягів виробничих запасів, підкреслимо, що для підприємств сфери видобування та транспортування природного газу визначальним є класифікувати виробничі запаси, що дозволить систематизувати масив розрізнених показників.

Поєднання інноваційних підходів, знань щодо існуючих класифікацій та застосування методу групування МТР у виробничих запасах забезпечать інформаційно-змістовне наповнення класифікації виробничих запасів для досліджуваних підприємств.


^ 1. 3. Основні підходи до класифікації запасів як інструменту контролю в системі управління ними


Вдало складена класифікація, відображаючи закономірності розвитку об'єктів, які класифікуються, розкриває зв'язки між об'єктами, що вивчаються, допомагає зорієнтуватися в найскладніших ситуаціях і може слугувати основою для узагальнюючих висновків та прогнозів. Досвід показує, що за основу для розподілу предметів, які класифікуються, необхідно брати найбільш істотні та важливі в практичному відношенні ознаки. Розробка класифікацій, їхнє подання може відбуватися двома шляхами  дедуктивним та індуктивним [66, с. 247]. Перший шлях починається з розгляду вихідних загальних понять й основ поділу на групи та підгрупи. Другий шлях ґрунтується на поняттях про окремі предмети. Але, як відомо, формальна логіка в ході наукового дослідження не розділяє поняття єдності дедукції та індукції [91, с. 123]. При розробці класифікації виробничих запасів МТР з обслуговуючою функцією врахуємо це положення  застосуємо обидва підходи в діалектичній єдності.

Досліджуючи існуючі класифікації, зазначимо, що оскільки сукупний запас засобів виробництва утворюється в двох основних формах: матеріальні запаси у сфері виробництва та товарні запаси у сфері обігу, то у цьому зв’язку ряд авторів у складі матеріальних запасів ТМЦ виділяють наступні основні підгрупи [103, с. 172; 6, с. 7]:

Запаси засобів виробництва:

збутові (запаси готової продукції в постачальників);

транспортні (запаси в дорозі);

товарні (запаси на підприємствах для постачання продукції);

виробничі (на складах підприємств-споживачів та виробничих об'єднань);

у незавершеному виробництві.

Запаси предметів споживання:

товарні (запаси готової продукції на складах підприємств-виробників);

транспортні (запаси в дорозі);

оптової та роздрібної торгівлі;

предметів колективного споживання в організаціях невиробничої сфери;

предметів індивідуального споживання в населення.

Державний матеріальний резерв.

Із зазначеного вище переліку матеріальних запасів до сфери матеріально-технічного забезпечення підприємств — споживачів виробничих об'єднань належать виробничі запаси, решта запасів — до сфери підприємств, що займаються збутовою діяльністю.

Слід звернути увагу на державний матеріальний резерв як самостійний вид запасів. Згідно з Законом України «Про державний матеріальний резерв» 126, який визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та поновлення запасів державного матеріального резерву та регулює відносини в цій сфері, державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в тих цілях і порядку, які передбачені цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей. До складу державного резерву входять:

мобілізаційний резерв  запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції в особливий період;

запаси сировинних, матеріально-технічних та продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

запаси МТР для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Особливість державного матеріального резерву полягає в тому, що він знаходиться поза процесами виробництва та каналами обороту продукції.

Крім того, стосовно запасів МТР для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, відповідно до положень Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» 129, розроблено «Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків» (далі  Порядок) 119; 125. Порядок визначає основні принципи створення та використання матеріальних резервів у єдиній державній системі запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. У Порядку зазначено обов’язкове створення об’єктового запасу для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природничого характеру та їхніх наслідків, проведення невідкладних відновлювальних робіт суб’єктами господарської діяльності (далі  підприємства), у власності (управлінні) або в користуванні яких є об’єкт (об’єкти) підвищеної небезпеки. Номенклатура та обсяги об’єктового запасу погоджується з постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони та затверджуються головами комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Оскільки об’єктовий запас використовується тільки в цілях, визначених Порядком, то в обліковій політиці підприємств буде помилковим його зарахування до категорії «виробничі запаси».

Внаслідок своєї специфіки, запаси матеріальних ресурсів у державних матеріальних резервах та їхні різновиди розглядаються відособлено, тому в подальшому дослідженні участі не беруть.

Виробничі запаси залежно від їхнього призначення класифікують на поточні, підготовчі (технологічні), резервні (страхові), транспортні [37, с. 165]. Поточний запас є найбільшим за розміром і створюється для забезпечення безперебійного процесу виробництва в період між двома черговими поставками МТР. Підготовчий (технологічний) запас створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки до виробничого використання (надання сировині якостей, за яких можливе її використання). Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (чи інших непередбачуваних обставин). Транспортний запас створюється на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Загальновизнаною є типова класифікація виробничих запасів за функціональною ознакою та призначенням у виробництві. Згідно з такими ознаками МТР поділяються на основні та допоміжні [13, с. 73]. Однак, слід мати на увазі, що такий поділ МТР умовний, оскільки це залежить від кількості застосування одного і того ж матеріалу в різних видах продукції, від характеру технології та інших чинників. Такий розподіл можливий лише на конкретному підприємстві. Це зумовлюється тим, що один і той самий матеріал, залежно від його участі у виготовленні продукту та типу виробництва, може бути віднесений або до основних, або до допоміжних матеріалів. Для прикладу, газотранспортні підприємства використовують для технологічних цілей в роботі ГПА оливи як основні, а в автомобільному господарстві оливи використовуються як допоміжні матеріали.

Розповсюдження набула класифікація виробничих запасів залежно від ступеня їхньої підготовки до використання в процесі виробництва. Для цього запаси класифікують за наступними групами. До першої групи відносять МТР, що не потребують додаткової обробки та підготовки. Ті види матеріалів, які підлягають попередній об