Реферат: Робоча програма педагогічної практики галузі знань 0401. Природничі науки напрямку підготовки 040101. Хімія для спеціальності спеціалізації

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА


КАФЕДРА НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ


“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Голова Вченої ради хімічного факультету
__________________ професор Я.М. Каличак

“___” _____________ 2010 р. (протокол № ___)


РОБОЧА ПРОГРАМА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ


галузі знань 0401. Природничі науки

напрямку підготовки 6.040101. Хімія

для спеціальності

спеціалізації

факультету хімічного


Кредитно-модульна система організації навчального процесу


Робоча програма розглянута та затверджена

на засіданні кафедри неорганічної хімії

Протокол № 21/5 від “17” травня 2010 р.

Завідувач кафедри, професор

__________________ Р.Є. Гладишевський

Розглянуто на засіданні Методичної ради

хімічного факультету

Протокол № ____“____” ______________ 2010 р.

Голова Методичної ради, професор

________________________ М.Д. Обушак

Львів–2010
Вступ

Разом з іншими природничими предметами хімія реалізує мету загальної середньої освіти – розвиток особистості, формування у школярів наукового світогляду, інформаційних і соціальних компетентностей учнів.

Педагогічна практика проводиться у Львівському університеті відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 93 від 8 квітня 1993 р. і є важливим етапом професійної підготовки випускників – бакалаврів хімічного факультету. Вона тісно пов’язана з навчальним процесом, оскільки дає змогу студентам використати здобуті теоретичні знання під час самостійного проведення навчальних занять з учнями, а також усвідомити відповідальність і багатогранність роботи вчителя, тобто те, чого неможливо навчитися в аудиторіях і лабораторіях університету. Студенти починають працювати в умовах учительського й учнівського колективів, привносячи нові ідеї з університетського середовища. Перебуваючи на практиці, вони налагоджують зв’язок між кафедрами факультету і школами.

Специфіка навчання хімії полягає у тому, що учні повинні засвоїти хімічну мову, термінологію й поняттєвий апарат, оволодіти не лише загальнонавчальними, а й специфічними вміннями та навичками: абстрактно міркувати, проводити дослідницьку діяльність, хімічний експеримент тощо. Тому ефективність навчання залежить не тільки від того, наскільки учні зрозуміли та усвідомили запропонований матеріал, але й від того, наскільки вони вивчили напам’ять ази термінології, визначення, закони й теорії. Розумова діяльність учнів активізується логічними завданнями та проблемними ситуаціями, пов’язаними зі встановленням причинно-наслідкових зв’язків.

Організовуючи навчальну роботу на уроках хімії, студентам доцільно поєднувати фронтальну, групову та індивідуальну форми роботи, пропонувати учням завдання різних видів: інформаційні, інструктивні, тренувальні та перевірні, які передбачають різні способи їх виконання (письмові, усні, експериментальні, практичні, розрахункові).

Навчання хімії потребує посиленої уваги до виконання практичної частини програми: демонстраційний експеримент, лабораторні досліди, практичні роботи. Сьогодні відбувається оновлення хімічного експерименту через посилення його практичного спрямування, що дозволить ввести учнів у світ речовин, поєднуючи теоретичні знання з життєвою практикою.

У шкільному курсі хімії не передбачено навчання учнів будь-якої хімічної професії, але багато навчальних тем пов’язані з проблемами екології, практичним застосуванням хімічних знань. Це дає змогу хімії засобами свого предмета здійснювати екологічну освіту і виховання учнів безпосередньо у процесі навчання.



^ Мета і завдання практики

Педагогічна навчально-виховна практика студентів четвертого курсу хімічного факультету проводиться у 8-му навчальному семестрі (лютий - березень) протягом шести тижнів. Вона є завершальним етапом практичної підготовки випускників – бакалаврів хімічного факультету до роботи на посаді викладача хімії загальноосвітніх навчальних закладів.

Для проходження практики студентів за наказом ректора університету групами по 4-5 осіб скеровують у базові середні навчальні заклади м. Львова. У виняткових випадках (захворювання, сімейні обставини, працевлаштування) деяких студентів направляють у заклади освіти за місцем проживання або працевлаштування, за наявності відповідних документів і письмового підтвердження дирекції школи про готовність прийняти студента на практику та забезпечити йому необхідні для цього умови.

^ Мета педагогічної практики:

● сформувати у студентів систему необхідних педагогічних умінь й навичок, фахових здібностей, особистісно-індивідуального стилю поведінки та діяльності, необхідних для майбутньої професії в оптимально наближених до роботи за фахом умовах.

навчити студентів адаптувати та творчо застосовувати здобуті в університеті знання та вміння до конкретної навчальної і виховної діяльності закладу освіти;

оволодіти сучасними формами організації та методами навчання у середніх навчальних закладах;

ознайомитись із системою роботи вчителя-предметника, класного керівника, набути умінь, навиків педагогічної діяльності;

прищепити потребу систематичного поновлення знань і самоосвіти, як необхідної умови професійного зростання.

Головні завдання практики:

ознайомити студентів з організацією навчально-виховного процесу в школі, вивчити документацію, педагогічний досвід вчителів певного навчального закладу;

навчити студентів ефективно використовувати здобуті в університеті знання з фундаментальних хімічних і психолого-педагогічних дисциплін, методики навчання хімії в умовах середньої школи, враховуючи вікові особливості учнів;

сформувати у студентів-практикантів уміння та навички самостійного проведення різних видів навчальних занять і виховних заходів;

залучити їх до різнобічної педагогічної діяльності, організаційної та суспільно-корисної роботи в школі.




^ Організація проведення практики

Специфікою педагогічної практики є те, що успіх її залежить від багатьох чинників: від організованої та злагодженої роботи деканату, факультетського керівника практики, групових керівників-методистів, від кафедр факультету, кафедр педагогіки та психології, дирекції школи, відповідальних за роботу зі студентами-практикантами вчителів і від самих студентів-практикантів.

Загальне керівництво педагогічною практикою на факультеті виконує факультетський керівник-методист, якого рекомендує кафедра факультету, що веде відповідний курс і затверджує своїм наказом ректор університету.

Факультетський керівник зобов’язаний:

від імені навчальної частини університету укладати договори на проведення практики з керівниками базових шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів тощо;

разом із деканатом складати проект наказу про розподіл студентів за місцями практики та про призначення групових керівників-методистів і керівників від кафедр педагогіки та психології;

організовувати та проводити разом з груповими керівниками установчі конференції з педагогічної практики;

узгоджувати роботу кафедр факультету та кафедр педагогіки та психології;

контролювати проходження практики;

оцінити результати практики на засіданнях кафедр.

Після закінчення практики факультетський керівник подає у навчальний відділ університету фінансову та звітну документацію, звітує про результати практики на Вченій раді факультету.

Досвідчених викладачів, які володіють методикою навчання хімії у середніх навчальних закладах, кафедри факультету призначають груповими керівниками-методистами. Їхні обов’язки:

разом з викладачами школи організовувати шестигодинний робочий день студентів-практикантів;

надавати методичну допомогу у плануванні навчальної роботи студентів, проведенні та рецензуванні уроків хімії студентів-практикантів;

бути присутнім на залікових уроках, організовувати обговорення, аналіз та оцінювання уроків.

Наприкінці терміну практики груповий керівник разом з учителем хімії, класними керівниками, а також із керівниками від кафедри педагогіки та психології підсумовує, оцінює роботу студентів і подає звіт про практику факультетському керівникові-методистові.


Керівники від кафедри педагогіки та психології зобов’язані:

разом з викладачами навчальних закладів планувати виховну та позакласну роботу студентів-практикантів;

відвідувати залікові уроки і виховні заходи;

надавати методичну допомогу, контролювати і оцінювати психолого-педагогічне вивчення учнів класу.

Деканат хімічного факультету готує наказ про проведення практики та видає групі студентів(або окремим студентам) скерування для проходження практики у певному навчальному закладі.

Профілюючі кафедри контролюють педагогічну практику та заслуховують інформацію групових керівників-методистів на засіданнях.

Вчена рада факультету обговорює підсумки проведення практики та приймає відповідні рішення.

Директор школи своїм розпорядженням зараховує студентів на практику та призначає відповідальних осіб для роботи з ними: заступника директора з виховної роботи, вчителя хімії та класних керівників.

Студенти-практиканти на період практики входять до складу педагогічного колективу, тому вони зобов’язані дотримуватися правил внутрішнього розпорядку школи, виконувати розпорядження директора, його заступників і керівника практики. Студенти-практиканти беруть участь у роботі педагогічної ради школи, мають право користуватися бібліотекою та навчальними посібниками, які є в кабінеті хімії. З усіма питаннями, що виникають у ході практики, вони звертаються до керівників практики від університету, а також до адміністрації та викладачів навчального закладу.


^ Зміст практики

Високий теоретичний рівень викладання хімії у поєднанні його з доступністю, індивідуалізація та диференціація навчання, використання самостійної роботи учнів у процесі одержання знань, широке застосування різноманітних засобів навчання є необхідними факторами у справі досягнення високої ефективності навчання хімії.

Розпочинається практика з проведення установчої конференції. У ній беруть участь, крім студентів, декан, факультетський керівник-методист, групові керівники-методисти, керівники від кафедри педагогіки та психології, вчителі. Студентів ознайомлюють із наказом ректора, програмою та завданням практики, вимогами до звітних матеріалів, надають інструктаж з охорони праці та техніки безпеки. Керівники та вчителі розповідають про важливість та відповідальність перед суспільством праці вчителя, надають настанови та рекомендації.

Студенти починають вести індивідуальний щоденник практики (Додаток 1), в якому занотовують усі види своєї діяльності під час практики. Студент-практикант повинен не тільки стежити за педагогічними явищами, а і навчитися розкривати їх суть. Він у щоденнику подає аналіз фактів педагогічної діяльності, поведінки учнів, тощо, наводить висновки, які сам зробив.

На початку педагогічної практики, груповий керівник ознайомлює студентів-практикантів з керівництвом школи та вчителем хімії. На цій зустрічі студентів передусім знайомлять з історією, здобутками, кращими традиціями, сучасним станом і завданням навчального закладу, станом викладання хімії і місцем цього предмета в навчальному плані, правилами внутрішнього розпорядку, вимогами до учнівського та педагогічного колективів, проводить інструктаж з охорони праці та техніки безпеки.

Під час шеститижневої практики студенти ознайомлюються із загальними засадами організації навчання:

з навчальним планом школи, місцем і роллю хімії в системі освіти навчального закладу, планами роботи педагогічного колективу, ведення навчально-методичної документації;

вивчають досвід проведення уроків і виховних заходів учителями-методистами школи, відвідуючи уроки з різних предметів.

Виконуючи функції вчителя хімії, студенти-практиканти повинні:

ознайомитись з обладнанням кабінету хімії(прилади, реактиви, наочні посібники, технічні засоби навчання);

вивчити досвід проведення уроків хімії та методику навчальної роботи вчителя-методиста, відвідуючи уроки хімії;

вивчити методику проведення позакласних і факультативних занять;

підготувати та провести п’ять залікових уроків з хімії у 7–11 класах;

удосконалювати методику проведення учнівського та демонстраційного хімічного експерименту;

відвідувати уроки своїх колег, аналізувати і оцінювати їх.

Виконуючи функції класного керівника, студенти-практиканти повинні:

проводити виховну й організаційну роботу в закріпленому класі;

проводити психолого-педагогічне вивчення учнів закріпленого класу;

підготувати та провести заліковий виховний захід у формі тематичного вечора, пов’язаного з хімією або іншою цікавою і актуальною темою.

Протягом перших днів роботи в школі студенти складають індивідуальні плани роботи на весь період практики. В індивідуальному плані роботи студента-практиканта, який затверджує груповий керівник-методист, потрібно спланувати всі види робіт передбачених програмою практики:

відвідування не менше восьми уроків з різних предметів;

проведення пробних і п’яти залікових уроків у 7-11 класах;

проведення виховної роботи в закріпленому класі.

Староста групи студентів-практикантів відповідає за оформлення куточка студента-практиканта, в якому повинні міститися графіки проведення уроків (Додаток 2), виховних заходів, інша навчальна та методична інформація.


^ Форми і методи контролю.

Контроль за проходженням студентом педагогічної практики здійснюють:

- керівник практики;

- вчитель;

- керівник практики від кафедри педагогіки.

Контроль полягає і присутності на пробних та залікових уроках і виховних заходах.

Керівник практики від кафедри психології зараховує та оцінює психолого-педагогічну характеристику учня (класу).


^ Вимоги до звіту.

Наприкінці шеститижневої практики студент подає груповому керівникові-методистові письмовий «Звіт про педагогічну практику» (Додаток 3). Його оформляють на підставі індивідуального щоденника студента-практиканта, в якому відповідно до програми практики звітують про виконану роботу.

До звіту додаються такі документи:

конспекти проведених студентом-практикантом залікових уроків (Додаток 4), підписані учителем хімії та керівником-методистом;

рецензію відвіданого навчального заняття (самоаналіз проведеного навчального заняття для студентів за індивідуальним планом) (Додаток 5);

конспект або сценарій проведеного заняття (Додаток 6), підписаний класним керівником і викладачем кафедри педагогіки;

психолого-педагогічну характеристику учня (Додаток 7) або класу, оцінену та підписану викладачем кафедри педагогіки чи психології;

характеристику студента-практиканта, затверджену директором школи.




^ База практики.

Педагогічна практика студентів 4 курсу проводиться у базових середніх навчальних закладах м. Львова або у закладах освіти за місцем проживання або працевлаштування студентів.

Перелік базових закладів освіти визначається за рекомендацією міського (обласного) управління освіти, погодженням із ректоратом і відповідними факультетами Університету і за згоди самого БЗО.

Головні критерії вибору БЗО Університету:

• входження у навчально-виховний комплекс Університету;

• спеціалізація закладу освіти відповідно до напряму підготовки педагогічних кадрів в Університеті;

• можливість забезпечення належних умов для якісного проходження педагогічної практики (інноваційний характер закладу освіти, наявність висококваліфікованого педагогічного персоналу, достатня матеріально-технічна база, налагоджені зв’язки з Університетом);

• відкритість закладу освіти, налаштованість його колективу

на поширення кращого педагогічного досвіду.


^ Керівництво практикою

Для керування практикою призначається факультетський керівник-методист, групові керівники-методисти, керівники від кафедри педагогіки та психології, вчителі.


^ Підтвердження підсумків практики

Результати практики обговорюються на засіданнях кафедр факультету, де студенти діляться своїми враженнями від практики, відбувається обмін досвідом між студентами та керівниками практики, висловлюються побажання і рекомендації. Групові керівники-методисти виставляють студентам-практикантам диференційований залік. (Додаток 8).

Результати складання заліків з практики заносяться в екзаменаційну відомість, проставляються в заліковій книжці і в журналі обліку успішності.

Студент, що не виконав програму практики і отримав незадовільний відгук на базі практики або незадовільну оцінку при складанні заліку направляється на практику вдруге в період канікул або відраховується з навчального закладу.

Керівник практики інформує адміністрацію факультету щодо фактичних термінів початку і закінчення практики, складу груп студентів, які пройшли практику, їх дисципліни, стану охорони праці і протипожежної безпеки на базі практики і з інших питань організації і проведення практики.


^ Критерії оцінювання практики

Види роботи

Кількість балів

Урок 5х (0-10)

0-50

Рецензія (самоаналіз) уроку

0-5

Виховний захід

0-10

Психолого-педагогічна характеристика учня (класу)

0-5

Індивідуальне завдання

0-10

Захист практики

0-20

Разом:

0-100



^ Підсумкова оцінка за педагогічну практику

Національна шкала

Бали ВНЗУ

Шкала ECTI

Примітка

«Відмінно» - «5»

90-100

A

Позитивні оцінки

«Добре» - «4»

81-89

71-80

B

C

«Задовільно» - «3»

61-70

51-60

D

E

«Незадовільно» - «2»

30-50


0-29

Fx


F

З можливістю повторного проходження

Відрахування



Програму уклав

доцент кафедри неорганічної хімії, к.х.н. Стародуб П.К.

Дата ____________ Підпис ____________


^ Список рекомендованої літератури


Кінжибало В.В. Програма і методичні матеріали до курсу “Методика викладання хімії” для студентів хімічного факультету. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 156 с.

Ковальчук Л. Основи педагогічної майстерності: Навч. посібник / Л. Ковальчук. – Львів: Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 608 с.

Ковальчук Л. Практикум з педагогіки: Навч. посібник / Л. Ковальчук. – Львів: Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 253 с.

Ковальчук О., Когут С. Основи психології та педагогіки: Навч. посібник / О. Ковальчук, С. Когут; [за заг. ред. Л. Ковальчук]. – Львів: Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 624 с.

Педагогічна практика студентів: Інструктивні матеріали / Уклад. Д.Д. Герцюк, Т.В. Равчина, С.Б. Цюра, Х.П. Мазепа. – Львів: Видав. Центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 80 с.


Вивчення хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:

Попель П.П., Крикля Л.С. Хімія. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Академія, 2008.

Ярошенко О.Г. Хімія. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2008.

Буринська Н.М.Хімія. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2008.

Сергуніна Р. Зошит з хімії для 9 класу, К.: ЛВК, 2007.

Зубарук Т. Зошит з хімії для 10 класу, К.: ЛВК, 2007.

Дубовик О. Зошит з хімії для 11 класу, К.: ЛВК, 2007.

Дубовик О.А., Зубарук Т.Ю., Сергуніна Р.О. Зошит з хімії 7 клас, К.: ЛВК, 2007.

Дубовик О.А., Зубарук Т.Ю., Сергуніна Р.О. Зошит з хімії 8 клас, К.: ЛВК, 2008.

Дубовик О.А., Зубарук Т.Ю., Сергуніна Р.О. Зошит для практичних робіт та тематичного оцінювання з хімії, 7 клас. К.: ЛВК, 2007.

Дубовик О.А., Зубарук Т.Ю., Сергуніна Р.О. Зошит для практичних робіт та тематичного оцінювання з з хімії, 8 клас. К.: ЛВК, 2008.

Брайченко В.М. Зошит для практичних робіт з хімії, 10-11. К.: Навч. посібники, 2007.

Максимов І., Баланюк Т., Берлізова О. Зошит для практичних робіт з хімії, 7 клас. К.: Навч. посібники, 2007.

Баланюк Т., Максимов І. Зошит для практичних робіт з хімії, 8 клас. Навч. посібники, 2008.

Максимов І.О., Філоненко І.О. Хімія. Визначення, закони, формули. Довідник для учнів 7-11 класів та вступників до вузів. К.: ЛВК, 2007.


Додаткові підручники та посібники

Величко Л.П. Органічна хімія. Підручник для 10-11 класів хімічного профілю та поглибленого вивчення хімії. – К.: Перун, 2002.

Гладюк М.М. Основи агрохімії. Хімія в сільському господарстві. Підручник для 10-11 класів агрохімічного профілю. – К.: Перун, 2003.

Холін Ю.В., Слета Л.О. Хімія. Навчальний посібник для 8 класу. – Харків: Фоліо, 1999.

Чайченко Н.Н., Скляр А.М. Основи загальної хімії. Підруч­ник для 11 класів хімічного профі­лю та поглибленого вивчення хімії. – К.: Освіта, 1995.

Буринська Н.М. Основи загальної хімії. Підруч­ник для 11 класів хімічного профі­лю та поглибленого вивчення хімії. – К.: Перун, 1996.

Пивоваренко В.Г. Основи біоорганічної хімії. Підруч­ник для 11 класів хімічного профі­лю та поглибленого вивчення хімії. – К.: Освіта, 1998.

Ясинська А.М. Основи хімічної екології. Навчальний посібник для 8 класу. – К.: АБРИС, 1999.

Романова Н.В. Основи хімічного аналізу. Навчальний посібник для 10-11 класів. – К.: Перун, 2005.

Титаренко Н.В. Тести з неорганічної хімії. – К.: Перун, 1998.

Ярошенко О.Т., Новицька В.І. Завдання і вправи з хімії. Збірник задач і вправ для 8-11 класів – К.: Станіца, 2007 – 230с.

Березан О.В. Органічна хімія. Збірник задач і вправ для 10-11 класів – К.: Абрис, 2005.

Середа Т.П. Методика складання рівнянь окисно-відновних реакцій. Навчальний посібник ля 8-11 класів. – К.: Либідь-Партнер, 1999.

Савчин М.М. Збірник задач та вправ з неорганічної хімії. – К.: ВНТЛ, 1999.

Савчин М.М. Збірник задач та вправ з органічної хімії. – К.: ВНТЛ, 2001.

Лета Л.О., Чорний А.В., Холін Ю.В. 1001 задача з хімії з відповідями, вказівками, розв'язками. – К.: Ранок, 2000, 2005.

Крикля Л.С., Попель П.П. Збірник задач з хімії – К.: Академія, 2002.


Методична література

Гладюк М.М. Дидактичні матеріали з хімії (навчальний посібник) – Тернопіль.: Підручники і посібники, 1999.

Буринська Н.М. Викладання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах. – К.: Перун, 2003.

Буринська Н.М., Величко Н.М Викладання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах. – К.: Перун, 2004.

Базелюк І.І, Величко Л.П. Дидактичні матеріали з хімії. – К.: Педагогічна преса, 1998.

Савчин М.М. Уроки хімії у 8 класі (методичний посібник). – К.: ВНТЛ-Класика, 2001.

Педагогічна майстерня вчителя хімії / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група “Основа”, 2009. – Вип. 2. – 174 с.

Педагогічна майстерня вчителя хімії / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група “Основа”: “Тріада+”, 2007. – 144 с.

Педагогічний досвід учителів хімії / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група “Основа”: “Тріада+”, 2007. 144 с.

Технології навчання хімії / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група “Основа”, 2007. – 128 с.

Тиждень хімії в школі. Вип. 2 / Упоряд. К.М. Задорожний, Л.М. Зламанюк. – Х.: Основа, 2007. – 144 с.

Тиждень хімії в школі. Вип. 2 / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Основа, 2008. – 126 с.


Крім підручників і навчальних посібників, створено електронні педагогічні програмні засоби для учнів 8-11 класів, у тому числі для учнів класів з поглибленим вивченням хімії (органічна хімія). Ці ППЗ пройшли апробацію та можуть використовуватись у навчально-виховному процесі.

Крім того МОН рекомендує такі інтернет-сайти: Європейського журналу для вчителів природничих дисциплін «Science in school» – www.scienceinschool.org, Віртуальної хімічної лабораторії творчої групи Єльникової – www.elnik.kiev.ua, Бібліотека Хмельницького національного університету – library.tup.km.ua.


Додаток 1


Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра______________________________________________


^ ЩОДЕННИК ПРАКТИКИ

студента______________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)


факультет_____________________________________________

курс_______________________група______________________

спеціальність__________________________________________

(номер, назва)


Розпорядження про скерування на практику – стор.2

Основні положення практики – стор.3

Календарний графік проходження практики – стор.4

Відгук про роботу студента на практиці та її оцінка – стор.5

Висновок керівника практики від кафедри про роботу студента – стор.6

Робочі записи під час практики – стор.7

Правила ведення й оформлення щоденника – стор.8



Додаток 2




Додаток 3


ЗВІТ

^ ПРО ПЕДАГОГІЧНУ ПРАКТИКУ СТУДЕНТА

IV курсу хімічного факультету __________________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові студента)

Яка проходила з ________ по ____________20__р. у навчальному закладі

__________________________________________________________________________

І. Навчальна робота

1. Відвідано _________уроків, проведених вчителем, в т.ч. з таких предметів

_____________________________________________________________________________

2. Спостерігав (-ла) за проведенням ________уроків практикантів.

3. Провів (-ла) всіх уроків з хімії _____________________________

4. Провів (-ла) інші види занять: практичні заняття ___________, екскурсії __________,

факультативні заняття _______, консультації______, інші види позаурочної роботи

_______________________________________________________________________

5. Брав (-ла) участь в обговоренні ________ уроків студентів.


ІІ. Методична робота

Ознайомився (-лась) з організаційною документацією навчального закладу (якою) _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Працював (-ла) з такою навчально-методичною літературою : _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виготовлено наочних посібників ______, в т.ч. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Підготовлено роздатковий матеріал з _________________, зокрема ______________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІІ. Виховна робота

Провів (-ла) позакласні заходи, зокрема (відзначити який заліковий) __________________________________________________________________________________________________________________________________________

Працював (-ла) помічником класного керівника _______________ класу ____________

(прізвище, ініціали)

Виконував (-ла) таку роботу як класний керівник ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відвідав (-ла) виховні заходи, проведені вчителями______, зокрема __________________________________________________________________________

проведені студентами-практикантами _________, зокрема ________________________

__________________________________________________________________________


^ IV. Висновки про практику

(В довільній розповідній формі подати інформацію про свою роботу під час педагогічної практики, вказавши позитивні та негативні моменти практики, пропозиції по її вдосконаленню) ________________________________________________________


Додаток 4


Конспект уроку

Титульна сторінка конспекту оформляється за загальною схемою. На першій сторінці зазначається мета заняття, його тип, методи і прийоми проведення, засоби наочності й технічні засоби навчання, використана в процесі підготовки до заняття література. Дидактична мета визначається, виходячи зі змісту матеріалу програми, вона вказує на результат, який передбачається досягнути. Доцільно виділити навчальні завдання, які визначають формування умінь і навичок: виконувати конкретну операцію, дію; відрізняти правильне виконання дії, якою необхідно оволодіти, від неправильного; визначати, пояснювати, обґрунтовувати характерні ознаки, принципи правильного виконання дії. У конспекті слід вказати розвивальну та виховну функції навчання:

• якими логічними операціями та прийомами розумової діяльності оволодіють учні;

• які почуття пробуджуються у процесі навчання (подиву, зацікавленості, успіху, гордості, співпричетності, відповідальності та ін.);

• які цінності для себе відкривають, усвідомлюють учні;

• які уміння соціальної поведінки формуються на занятті.

У конспекті орієнтовно виділяють такі головні етапи навчального заняття:

• актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду школярів;

• розкриття значущості теми та мотивація пізнавальної діяльності учнів;

• формування системи знань, умінь, навичок учнів;

• закріплення, застосування знань, умінь, навичок у різноманітних ситуаціях;

• домашнє завдання на наступний урок чи інше заняття;

• підведення підсумків обговорення досягнутих результатів, вражень, думок.

Послідовність етапів заняття може бути різною (залежно від його типу).

На першому етапі у конспекті зазначають:

• способи, прийоми актуалізації опорних знань (основних понять, визначень, висновків, формул, які учні засвоїли раніше і застосовують у практичній діяльності), необхідних для сприймання учнями нового змісту;

• способи актуалізації позапрограмних знань школярів (знань, набутих з різних джерел інформації, що стали частиною життєвого досвіду); налагодження зв’язку з пройденим матеріалом; поглиблення понять, засвоєних на минулому занятті; форми регулювання роботи класу, отримання зворотного зв’язку (питання, короткі самостійні повідомлення учнів (бажано вказати прізвища учнів, які будуть залучені до різних видів роботи), індивідуальні завдання, практичні та лабораторні роботи, демонстрація дослідів діючих моделей).

На етапі мотивації пізнавальної діяльності школярів слід визначити способи постановки мети, розкриття особистісної значущості теми для учнів, пробудження у них інтересу до певного змісту, роботи на занятті, створення емоційного настрою класу, тобто здійснення психологічної підготовки школярів до сприймання нового матеріалу. З цією метою, залежно від рівня готовності класу, змісту теми, можна використати незвичайний, навіть парадоксальний матеріал, проблемну ситуацію, аналогію, несподіване порівняння, ілюстрації, наочні посібники, технічні засоби. Можна стисло описати бесіду, діалог чи дискусію, в процесі яких учні висловлюють міркування щодо теми, очікування, уявлення.

Після підготовчого етапу в конспекті описують зміст активного навчання шляхом взаємодії вчителя та учнів:

• виділяють логічно пов’язані етапи організації спільної навчально-пізнавальної діяльності вчителя та учнів;

• зазначають нові факти, положення, уміння та навички, якими повинні оволодіти школярі; описують характер організації діяльності учнів, способи співпраці учителя та школярів, застосування методів і прийомів, що забезпечують продуктивне оволодіння матеріалом певним контингентом учнів, форми їхньої навчальної діяльності й міжособистісної взаємодії;

• формулюють різні типи питань, способи стимулювання класу до розв’язання різних типів завдань;

• накреслюють способи перевірки рівня розуміння, осмислення учнями знань, володіння уміннями й навичками, оцінювання досягнутих результатів;

• зазначають прізвища учнів, які будуть залучені до конкретного виду роботи із врахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

^ Завершальний етап уроку передбачає відпрацювання;

вдосконалення; застосування знань, умінь і навичок учнів, оцінювання рівня їх сформованості.

У конспекті також зазначають форми (колективні, групові, індивідуальні) і способи застосування знань у стандартних і змінених умовах (мозкова атака, діалог, дискусії, виконання різноманітних завдань, вправ, лабораторних, практичних робіт); способи мотивації діяльності школярів, організації зворотного зв’язку на певному етапі.

У процесі планування уроку залежно від мети взаємодії вчителя та учнів на певному етапі заняття виділяють також способи, прийоми реалізації виховних можливостей навчання (зміст активних методів навчання, форми організації навчальної діяльності, взаємин учителя і учнів та інших стимулів). Доцільно в конспекті після кожного етапу заняття передбачити висновок, забезпечити їх взаємозв’язок.

Завершується підготовка до навчального заняття визначенням домашнього завдання на наступний раз. У конспекті вказується тема вивчення, підручник, де вона висвітлюється (автор, назва, рік видання, назва розділу, номери параграфів, сторінки), диференційовані (усні, письмові, теоретичні, практичні) завдання. У плані слід зазначити обсяг домашнього завдання, час його виконання учнем.

Наприкінці навчального заняття доцільно підвести загальний підсумок, зазначити способи залучення учнів до повідомлення власних вражень, міркувань щодо заняття.


Додаток 5


^ СХЕМА АНАЛІЗУ (САМОАНАЛІЗУ) НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ

Під час педагогічної практики студент-практикант виконує в письмовій формі аналіз навчального заняття сво