Реферат: “Київський політехнічний інститут”

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України
“Київський політехнічний інститут”


Положення

про організацію навчального
процесу в НТУУ “КПІ”


Ухвалено

Вченою радою НТУУ “КПІ”

Протокол № 9 від 02.07.2004 р.


Київ

«Політехніка»

2004

Положення про організацію навчального процесу в НТУУ “КПІ” / Уклад.: Г.Б. Варламов, В.П. Головенкін, В.І. Тимофєєв, В.І. Шеховцов. За заг. ред. Ю.І. Якименко – К.: ІВЦ “Видавництво «Політехніка»”, 2004. – 72 с.


Навчальне видання


положення

про організацію навчального
процесу в НТУУ “КПІ”


За загальною

редакцією ^ Якименка Юрія Івановича, чл.-кор. НАНУ, докт. техн. наук, проф.


Укладачі: Варламов Геннадій Борисович, канд. техн. наук, доц.

Головенкін Володимир Павлович, канд. техн. наук, доц.

^ Тимофєєв Володимир Іванович, канд. техн. наук, доц.

Шеховцов Володимир Ілліч, канд. техн. наук, проф.


Відповідальний

за випуск Шеховцов Володимир Ілліч, канд. техн. наук, проф.


Рецензенти: Вульпе Олександр Аполлонович, канд. техн. наук, доц.

^ Карачун Володимир Володимирович, докт. техн. наук, проф.


Підп. до друку Формат 60841/16 . Папір офс. Спосіб друку – ризографія.
Ум. друк. арк. Обл.-вид. арк. Зам. № Наклад 300 пр.


Інформаційно-видавничий центр “Видавництво «Політехніка»” НТУУ “КПІ”

Свідоцтво про держреєстрацію ДК № 211 від 09.10.2000

03056, Київ-56, вул. Політехнічна, 14, корп. 15

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 4

2. СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ОСВІТИ 5

3. ФОРМИ НАВЧАННЯ 9

4. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 10

4.1. Графік навчального процесу 10

4.2. Програми підготовки 11

4.3. Навчальні плани 15

4.4. Розклад занять 16

5. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕССУ 17

6. МЕТОДИЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 24

7. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНКА
ЯКОСТІ НАВЧАННЯ 28

7.1. Види та рівні контролю 28

7.2. Семестровий контроль 30

7.3. Державна атестація 36

8. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 41

8.1. Особливості організації навчального процесу
з підготовки магістрів 41

8.2. Особливості організації навчального процесу
за формами навчання без відриву від виробництва 45

8.3. Особливості організації навчального процесу екстернів 47

9. АКАДЕМІЧНІ ПРАВила студентів 49

9.1. Права студентів 49

9.2. Обов’язки студентів 51

9.3. Права та обов’язки старости академічної групи 52

9.4. Прийом студентів на навчання 54

9.5. Переведення на наступний курс і відрахування студентів 55

9.6. Переведення і поновлення студентів 57

9.7. Академічна мобільність студентів та друга освіта 59

10. ПрАВА ТА ОБов’язки викладачІв 62

10.1. Права викладачів 62

10.2. Обов’язки викладачів 62

11. ПрАВА ТА ОБов’язки КУРАТОРА 62

11.1. Обов’язки куратора 63

11.2. Права куратора 63

12. ПЛАНУВАНЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ВИКЛАДАЧІВ 64

13. Умови фінансування навчального процесу 67

Додаток А 69

Додаток Б 70

Додаток В 71

Додаток Г 72

Додаток Д 73



^ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Положення є основним нормативним документом, що регламентує організацію та проведення навчального процесу в НТУУ “КПІ” відповідно до державних стандартів вищої освіти.

Положення розроблено на підставі:

Законів України “Про освіту” та “Про вищу освіту”;

Указів Президента від 16.06.95 p. №451/95, від 27.01.99 р. №70/99, від 28.01.2000 р. №109/2000, від 01.08.2000 р. №943/2000 “Положення про національний заклад (уста­нову) України”.

Постанов Кабінету Міністрів України:

від 05.09.1996 p. №1074 “Положення про державний вищий заклад освіти”;

від 20.01.1997 p. №38 (№1264 від 14.11.97 р., №547 від 06.04.99 р.) “Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами”;

від 07.08.1998 р. №1247 “Про розроблення державних стандартів вищої освіти”;

від 09.09.2001 p. №978 “Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей”;

від 29.11.2001 р. №1614 “Положення про інспекцію навчальних закладів”;

від 29.09.2003 р. №1380 “Про ліцензування освітніх послуг”.

Наказів Міністра освіти і науки України:

від 02.06.1993 p. №161 “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”;

від 08.12.1995 p. №340 (від 03.01.96 р. №1/1026) “Положення про організацію ек­стернату у вищих навчальних закладах України”;

від 06.06.1996 р. №191/153 “Положення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти”;

від 07.08.2002 p. №450 “Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів”;

від 15.07.1996 p. №245 “Положення про порядок переведення, від­рахування та поновлення студентів вищих закладів освіти”;

від 31.07.1998 р. №285 “Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою”.

Статуту НТУУ “КПІ”.



^ 2. СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ОСВІТИ
В НТУУ “КПІ” здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР) бакалавр, спеціаліст та ма­гістр.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі пов­ної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні та спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних по­сад у певному виді економічної діяльності.

Нормативний термін навчання за денною формою – 4 роки.

Термін навчання осіб, які мають диплом молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися на 1-2 роки за умови навчання за індивідуальним навчальним планом.

Факультети (інститути) можуть здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо вони утворили комплекс з іншими навчальними закладами, які проводять підготовку за програмами такого рівня.

Особи, які в період навчання за програмою підготовки бакалавра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за цією або спорідненою спеці­альністю в іншому акредитованому вищому на­вчальному закладі або в університеті за наявності такої підготовки.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання зав­дань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних по­сад у певному виді економічної діяльності.

Термін навчання (1-1,5 року) визначається програмою підготовки фахівця.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних по­сад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістрів спрямована на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським.

Термін навчання на основі ОКР бакалавра (1-2 роки за денною формою) визначається програмою підготовки фахівця.

Підготовка фахівців ОКР магістра може здійснюватися на основі ОКР спеціаліста з терміном навчання 1 рік.

Перехід студентів університету на програму навчання кожного наступного ступеня здійснюється на конкурсній основі за результатами навчальних досягнень і наукових (творчих) здобутків (інтегрального рейтин­гу*).

Особи, які здобули ОКР бакалавра в інших навчальних закладах (у тому числі в акредитованих вищих навчальних закладах недержавної форми власності), можуть бути зараховані на навчання за програмою спеціаліста або магістра на конкурсній основі на вакантні місця, що фінансуються з державного бюджету, або за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб за результатами вступних випробувань.

Відповідність освітніх послуг вищого навчального закладу (ВНЗ) державним стандартам освіти і вимо­гам визначається Міністерством освіти і науки України (МОН) шляхом ліцензування, інспектування та акредитації.

Ліцензування – процедура визнання спроможності ВНЗ розпочати освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Ліцензуванню у сфері вищої освіти підлягають:

підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів та перепідготовка за напрямами (спеціальностями);

спеціалізація, розширення профілю (підвищення кваліфікації);

військова підготовка студентів ВНЗ за програмою офіцерів запасу;

підготовка до вступу у ВНЗ;

підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців;

підготовка іноземців до вступу у ВНЗ.

Ліцензування здійснюється Міністерством освіти і науки України шляхом проведення ліцензійної експертизи. У ліцензії, яка видається МОН за рішенням Державної акредитаційної комісії (ДАК), зазначаються: назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та ліцензійний обсяг підготовки; термін дії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, перелік його відокремлених структур (філій) та їх юридичні адреси.

Ліцензія на підготовку іноземних громадян надається тільки акредитованим навчальним закладам з акредитованих напрямів (спеціальностей).

Питання відкриття нових напрямів підготов­ки та спеціальностей ініціюється кафедрою, розглядається Вченою радою факультету, Методичною та Вченою радами університету. Кафедра готує ліцензійну справу, де відображуються її можливості щодо кадрового, навчально-методичного, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення відповідної освітньої діяльності. Справа подається до Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН для попередньої експертизи повноти ліцензійних матеріалів. У разі їх відповідності встановленим вимогам, призначається експертна комісія, яка перевіряє фактичний стан матеріально-технічного, навчально-науково-методичного, інформаційного забезпечення навчального процесу, наявність бібліотеки та відповідної інфраструктури ВНЗ, достовірність поданої навчальним закладом іншої інформації та готує висновок про спроможність ВНЗ надавати заявлені освітні послуги. Висновок експертної комісії розглядається експертною радою ДАК і на засіданні ДАК, де приймається рішення про видачу ліцензії.

З метою забезпечення більшої відповідності системи підготовки фахівців вимогам ринку праці (замовників фахівців), сучасного виробництва, досягненням світової та національної науки, техніки та технологій, реалізації власних наукових шкіл та науково-технічних розробок, визначення варіативної частини змісту освіти, можливо введення спеціалізацій спеціальностей. Спеціалізації обов’язково повинні мати ознаки, що відображають відмінності у засобах (інструментах, обладнанні, технології та ін.), продуктах (вихідних та кінцевих) або послугах, які надаються, умовах діяльності (виробничих, екологічних, соціальних та ін.) по виконанню відповідних функцій, що пов’язані з циклом існування об’єкта діяльності.

Відкриття нової спеціалізації певної спеціальності ініціює випускова кафедра, яка на підставі аналізу стану та перспектив розвитку даної галузі і листів-підтримки потенційних замовників (виробничих підприємств та наукових установ різних форм власності) обґрунтовує доцільність цієї спеціалізації та обсягів підготовки фахівців. Пропозиції кафедри розглядаються на засіданні Вченої ради факультету (інституту). При позитивному рішенні декан, директор інституту подає службову на ім’я ректора (першого проректора) з проханням про відкриття спеціалізації та витяг з протоколу засідання Вченої ради факультету (інституту).

Далі питання відкриття спеціалізації розглядається на засіданні Методичної раді університету, до якої крім зазначених документів, додаються: варіативні частини освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) та освітньо-професійної програми (ОПП), додаток до навчального плану відповідної спеціальності, який містить дисципліни спеціалізації 9, 10 семестрів загальним обсягом 5...7 кредитів (270...378 годин) із зазначенням, замість яких дисциплін основного навчального плану вони вводяться, стисла анотація дисциплін спеціалізації, довідки про кадрове, навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення дисциплін спеціалізації.

Рішення Методичної ради університету затверджується на засіданні Вченої ради університету і на його підставі видається наказ ректора про відкриття спеціалізації спеціальності.

Закриття спеціалізації проводиться наказом ректора на підставі подання декана (директора інституту).

Акредитація спеціальності – це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з певної спеціаль­ності державним вимогам.

Акредитація спеціальності проводиться в період (або після) закінчення терміну навчання фахівців за цією спеціальністю.

За результатами акредитації МОН видає сертифікат про акредитацію, який надає право видачі державного документа про вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Для акредитації підготовки фахівців з певної спеціальності університет подає до Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН комплект документів (акредитаційну справу), який містить:

копію ліцензії на надання освітніх послуг зі спеціальності, що акредитується;

звіт про свою діяльність за спеціальністю, що акредитується, де підтверджується відповідність державним вимогам кадрового, навчально-науково-методичного, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення, висвітлюються результати виконання контрольних робіт з циклів науково-природничих, гуманітарних та соціально-економічних і професійно-практичних фахових дисциплін, перелік зауважень контролюючих державних органів, а також претензії юридичних і фізичних осіб щодо освітньої діяльності навчального закладу із заявленої для акредитації спеціальності за період підготовки (перепідготовки) фахівців, заходи щодо їх усунення та інформацію про хід виконання цих заходів.

Зазначені матеріали розглядаються на Вченій раді університету. Звіт підписується ректором і скріплюється печаткою університету.

Акредитація навчального закладу – це державне визнання його статусу (рівня акредитації).

Умовами акредитації ВНЗ на IV рівні є:

наявність не менше 2/3 спеціальностей, акредитованих за ІV рівнем;

видання за останні 5 років підручників (навчальних посібників) з грифом МОН або монографій обсягом не менше 5% від загальної кількості викладачів;

показники діяльності аспірантури та докторантури не нижче середніх для даної галузевої групи або типу ВНЗ.

При акредитації навчального закладу у звіті додатково відображаються:

перелік усіх спеціальностей, за якими він проводить підготовку (перепідготовку), та їх рівні акредитації;

загальна кількість студентів, їх розподіл за напрямами, спеціальностями та формами навчання;

результати діяльності аспірантури і докторантури за останні 5 років;

дані про міжнародні зв’язки з навчальними закладами та освітніми організаціями;

інформація про видання і підготовку до видання підручників та навчальних посібників, у тому числі з грифом МОН, за останні 5 років.

Інспектування – це державний контроль за діяльністю навчальних закладів та дотриманням ліцензійних умов незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Інспектування проводиться Державною інспекцією навчальних закладів на плано­вій основі, шляхом періодичної експертної оцінки діяльності вищих навчальних закладів. Інспектування навчальних закладів здійснюється з питань організації навчально-виховної і науково-методичної роботи, використання науково-педагогічного потенціалу та матеріальних ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази і соціальної сфери, дотримання державних стандартів щодо якості підготовки студентів тощо.

Післядипломна освіта в університеті здійснюється міжгалузевим інститутом післядипломної освіти та відповідними факультетами (інститутами) у межах ліцензованого обсягу.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для неперервності та наступності освіти і включає:

перепідготовку – отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

спеціалізацію – набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов’язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

розширення профілю (підвищення кваліфікації) – набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах спеціальності;

стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.


^ 3. ФОРМИ НАВЧАННЯ
Навчання студентів в університеті здійснюється за такими формами:

денна (очна);

заочна, дистанційна;

екстернатна.

Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійної програми підготовки (ОПП) фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Денна форма навчання є основною. Здобувати освіту за заочною формою навчання мають право громадяни України незалежно від роду і характеру їх занять та віку. Дистанційне навчання є реалізацією заочної форми навчання на основі комп’ютерно-телекомунікаційних технологій. Навчання за заочною формою здійснюється за кошти державного бюджету, а також на підставі договорів між університетом та підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами.

Заочна форма навчання з певної спеціальності можне бути відкрита якщо:

спеціальність акредитована за відповідним рівнем;

є денна форма навчання з цієї спеціальності (за винятком спеціальностей специфічних категорій);

є необхідне навчально-методичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення цієї форми навчання.

Відкриття заочної форми навчання з певної спеціальності здійснюється за рішенням Вченої ради університету на підставі відповідної рекомендації Методичної ради університету за умови відповідного інформаційного та методичного забезпечення цієї форми навчання.

Екстернат є особливою формою навчання осіб (екстернів) для здобуття певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дис­циплін і складання в університеті заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Екстернат в університеті організується з метою:

здобуття першої вищої освіти відповідного напряму (спеціальності) на базі повної середньої освіти або на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра чи молодшого спеціаліста відповідної спеціальності;

здобуття другої вищої освіти і, зокрема, при паралельному навчанні;

ліквідації академічної різниці при переході за власним бажанням на іншу спеціальність, переведення з однієї форми навчання на іншу або переведення з інших ВНЗ;

ліквідації академічної заборгованості при поновленні на навчання.

Екстернат зі спеціальності відкривається з дозволу МОН за рішен­ням Вченої ради університету на підставі рекомендації Мето­дичної ради університету за умови відповідного інформаційного та методичного забезпечення цієї форми навчання.

Екстернат може відкриватися на факультетах (інститутах), що здійснюють підготовку фахівців відповідного ОКР за денною формою навчання з акредитованих спеціальностей.

Кількість екстернів з кожної спеціальності (напряму) не повинна пере­вищувати п’яти відсотків від контингенту студентів денної форми навчання.


^ 4. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 4.1. Графік навчального процесу
В університеті у навчальному році планується 41 тиждень теоретичного навчан­ня (з них від 6 до 2 тижнів – екзаменаційні сесії). Навчальний процес за денною формою навчання організується, як правило, за семестровою системою.

Усі види практик і табірних зборів проводяться поза термінами теоретич­ного навчання (за винятком педагогічних практик).

Канікули встановлюються двічі на рік загальною тривалістю 8-11 тижнів. Їх конкретні терміни визначаються графіком навчального процесу на кожний навчальний рік.

Нормативний термін підготовки бакалавра за денною формою навчання – 4 роки. Програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” з технічних спеціальностей розрахована на 1,5 року, а з ОКР “магістр” – на 2 роки.

Програма підготовки спеціалістів та магістрів за спеціальностями таких галузей знань як освіта, культура і мистецтво, гуманітарні та соціальні науки, економіка та підприємництво, право, природничі науки розрахована на 1 рік.

При навчанні без відриву від виробництва нормативний термін бакалаврської під­готовки становить 4,5 року, а терміни підготовки спе­ціалістів і магістрів такі самі, як при очній формі навчання.

Навчальний процес студентів і слухачів, які навчаються за спеціальностями переліку “Специфічні категорії” з терміном навчання 1 рік доцільно планувати за триместровою системою. Два триместри по 15-17 тижнів теоретичного навчання та у третьому триместрі (10-6 тижнів) – підготовка атестаційної роботи.

Навчання може організовуватися за модульно-рейтинговою, безсесійною технологією. Суть її полягає в тому, що навчальний матеріал кожної дисципліни поділяється на навчальні модулі – логічно завершені одиниці навчальної інформації. В основу технології покладено поопераційний контроль і накопичення рейтингових балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність. Відповідно до “Положення про рейтингову систему оцінки рівня підготовки студентів” за результатами модульного контролю знань студентів за окремими модулями визначається рейтинг сту­дента з дисципліни і на його основі – семестрова оцінка. При цьому нав­чальний семестр за рахунок скорочення сесії подовжується на два тижні, один тиждень надається на екзаменаційну сесію для студентів, які бажають підвищити рейтингову семестрову оцінку з окремих дисциплін.

^ 4.2. Програми підготовки
Програми підготовки фахівців за спеціальностями (напрямами) певних освітньо-кваліфікаційних рівнів повинні відповідати стандартам вищої освіти.

Систему стандартів вищої освіти складають: державні стандарти вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

Державні стандарти вищої освіти містять наступні складові:

перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

Галузеві стандарти вищої освіти включають складові:

освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників ВНЗ;

освітньо-професійні програми підготовки;

засоби діагностики якості вищої освіти.

Стандарти вищої освіти ВНЗ містять такі складові:

перелік спеціалізацій за спеціальностями;

варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;

варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

навчальні плани;

програми навчальних дисциплін.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.

Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) визначає зміст навчання у вигляді системи змістових модулів, що забезпечують вимоги ОКХ, рекомендований перелік навчальних дисциплін, форми державної атестації та нормативний термін навчання.

Засоби діагностики (ЗД) якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, а також її професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників ВНЗ, освітньо-професійних програм їх підготовки та засобів діагностики якості освіти визначають вимоги до професійної підготовки та змісту навчання фахівців за спеціальностями та спеціалізаціями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та гнучкості (адаптації) системи освіти щодо задоволення потреб ринку праці. Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм засобів діагностики якості вищої освіти визначаються ВНЗ в межах структури та форми, встановленої МОН.

Зміст навчання – це науково обґрунтована система дидактичного та методич­но оформленого навчального матеріалу, засвоєння якого забезпечує здобуття певної освіти і кваліфікації. Зміст навчання визначається ОПП підготовки фахівців, а також навчальним планом, навчальними програмами дисциплін тощо.

Нормативна час­тина змісту навчання – це перелік обов’язкових навчальних дисциплін (сукупності нормативних змістових модулів) та видів практич­ної підготовки із зазначенням мінімального обсягу годин, відведених на їх засвоєння. Дотримання вказаних мінімальних обсягів годин та сукупності змістових модулів, що складають нормативну частину змісту освіти, є обов’язковим.

Варіативна частина ОПП містить цикл дисциплін за вибором навчального закладу і цикл дисциплін вільного вибору студентів. Дисципліни за вибором навчального закладу визначаються особливостями регіональних потреб у фахівцях певної спеціальності та спеціалізації, певним дос­відом підготовки фахівців у навчальному закладі, особливостями наукових шкіл.

Дисципліни вільного вибору студентів можуть бути орієнтовані на задоволення їх освітніх і культурних потреб, додаткову фундаментальну і спеціальну підготовку або отримання військової освіти у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації НТУУ “КПІ”.

Навчальні плани розробляються відповідними випусковими кафедрами згідно з ОПП підготовки фахівців певного ОКР і затверджуються ректором.

^ 4.2.1. Структура програми підготовки бакалавра
Засвоєння освітньо-професійної програми підготовки бакалавра забезпечує одно­часне здобуття базової вищої освіти (БВО) та кваліфікації ОКР бакалавра на базі повної загальної середньої освіти або на базі ОКР молодшого спеціаліста за відповідною напряму підготовки спеціальністю зі скороченим терміном навчання.

Загальний навчальний час засвоєння програми бакалаврської підготовки складає 164-172 кредити* (термін навчання 4 роки).

ОПП підготовки бакалавра складається з циклів гуманітарної і соціально-економічної підготовки, природничонаукової підготовки і професійної та практичної підготовки.

Нормативна частина змісту ОПП складає не менше 655% від загального навчального часу підготовки студентів і визнача­є універсальну частку підготовки відповідного напряму. Таким чином, вибіркова частина змісту освіти складає 35±5% та містить складову за вибором навчального закладу та складову за вільним вибором студентів (30% вибірковій частини). Складова вибору навчального закладу визначається з урахуванням майбутньої підготовки за програмами ОКР “спеціаліст” або “магістр” з конкретної спеціальності.

Дисципліни вільного вибору студентів дозволяють отримати додаткову гуманітарну, фундаментальну або професійно-практичну підготовку студентам, які бажають перейти на програму магістерської підготовки. За рахунок дисциплін вільного вибору можливо засвоїти програму військової підготовки обсягом 12,5 кредиту або її частину обсягом 7,5 кредиту, якщо цю підготовку заплановано на 4 та 5 курсах.

Зарахування студентів на військову підготовку відбува­ється за особистою заявою, що подається студентом на ім’я начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ “КПІ” до 20 березня другого (третього) року навчання.

Відбір на військову підготовку здійснюється на конкурсній основі за середнім балом попередніх екзаменаційних сесій та за вимогами відповідних положень щодо проходження військової підготовки.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують диплом бакалавра про здобуття базової вищої освіти за певним напрямом та відповідну кваліфікацію.

Перехід на навчання за програмами підготовки спеціаліста або магістра здійснюється за заявами студентів на конкурсній основі за інтегральним рейтингом (див. п. 9.4 Положення).

^ 4.2.2. Структура програми підготовки спеціаліста
Засвоєння освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста забезпечує одночасне отримання повної вищої освіти та кваліфікації за спеціальністю ОКР спеціаліста на базі програми підготовки бакалавра відповідного напряму.

Загальний навчальний час засвоєння програми ОКР спеціаліста з терміном навчання 1,5 року складає 62 кредити, у тому числі теоретичне навчання – 41 кредит (не менш як 4 кредити за вільним вибором студентів), практика та дипломне проектування – 21 кредит.

Загальний навчальний час засвоєння програми ОКР спеціаліста з терміном навчання 1 рік складає 40 кредитів. У разі захисту дипломної роботи на теоретичне навчання відводиться 21 кредит та 19 кредитів – на виконання дипломної роботи.

За змістом ОПП спеціаліста передбачає професійно-практичну підготовку. На навчання за спеціалізацією або інди­відуальну підготовку на замовлення підприємств та організацій може відводитися 5-7 кредитів за рахунок спеціальних дисциплін. За дисциплінами циклу вільного вибору студенти можуть отримати додаткову спеціальну (економічну, гуманітарну) підготовку або завершити військову підготовку обсягом 5 кредитів (при терміні навчання 1,5 року).

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують диплом спеціаліста про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та відповідну кваліфікацію.

^ 4.2.3. Структура програми підготовки магістра
Підготовка магістрів спрямована на створення умов для творчого розвитку обдарованої осо­бистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським.

Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр”, повинна володіти поглибленими знаннями з обраної спеціальності, уміннями інноваційного характеру, навичками науково-дослідної (творчої) та науково-педаго­гічної, або управлінської діяльності, набути певний досвід використання одержаних знань і вміти продукувати (ство­рювати) елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності.

Засвоєння освітньо-професійної програми підготовки магістра забезпечує одночас­не здобуття повної вищої освіти та кваліфікації за спеціальністю ОКР магістра на базі відповідної програми підготовки бакалавра або спеціаліста.

Загальний навчальний час засвоєння програми ОКР магістра з технічних спеціальностей на базі ОКР “бакалавр” (термін навчання 2 роки) складає 78-80 кредитів, у тому числі теоретичне навчання – 62 кредити (з них не менш як 6 кредитів за вільним вибором студентів); науково-дослідна практика та підготовка магістерської атестаційної роботи – 16-18 кредитів. У разі необхіднос­ті, за рахунок вибіркових дисциплін, надається 5 кредитів для завершення військової підготовки.

Загальний навчальний час засвоєння програми ОКР магістра на базі ОКР “спеціаліст” (термін навчання 1 рік) складає 41 кредит, у тому числі науково-дослідна практика та підготовка магістерської атестаційної роботи – 16-18 кредитів.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують диплом магістра про здобуття повної вищої освіти та кваліфікацію за відповідною спеціальністю.

^ 4.3. Навчальні плани
Навчальний план є нормативним документом навчального закладу, який визначає зміст навчання та регламентує організацію навчального процесу зі спеціальності (напряму). Навчальні плани складаються окремо для кожного освіт­ньо-кваліфікаційного рівня та за кожною формою навчання (в тому числі навчання зі скороченим або подовженим, порівняно з типовим, терміном навчання) на основі відповідної ОПП та графіка навчального процесу. Навчальний план визначає перелік і обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, розподіл навчальних годин за видами занять у се­местрах, вид семестрового контролю та державної атестації. Навчальні плани ухвалюються Вченими радами відповідних факультетів (інститутів) і затверджуються ректором. Підпис ректора скріплюється печаткою університету.

З метою удосконалення змісту навчання, конкретизації планування навчального процесу, своєчасного внесення змін на виконання наказів та розпоряджень МОН, рішень Методичної та Вченої рад університету, врахування регіональних потреб і вимог замовників фахівців, закріплення навчальних дисциплін за певними кафедрами щорічно, до 1 березня поточного року, складають­ся (коригуються) робочі навчальні плани (РНП) на наступний навчальний рік. Робочі навчальні плани складаються окремо для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та форми навчання, в тому числі навчання зі скороченим або подовженим, порівняно з типовим, терміном навчання. Робочі навчальні плани ухвалюються методичною радою відповідного факультету (інституту) та затверджуються першим проректором не пізніше ніж за 4 місяці до початку навчального року.

Розробка навчальних і робочих навчальних планів є одним з найбільш відповідальних видів методичної роботи професорсько-викладацького складу університету. Навчальні і робочі навчальні плани розробляються робочими групами випускових кафедр із залученням представників забезпечуючих кафедр. Персональний склад груп визначається деканом факультету (директором інституту). Робочі групи працюють під безпосереднім керівництвом завідувачів відповідних випускових кафедр, а координацію їх діяльності і контроль за виконанням вимог до н