Реферат: Их для рослин або рослинних продуктів, та від їхнього поширення на території Спільноти зі змінами, внесеними зазначеними нижче Директивами (преамбула пропущена)

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОРАТ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ


Директорат E – Безпека продуктів харчування: здоров’я рослин, здоров’я тварин та добробуту, міжнародні питання

E1 – Здоров’я рослин

Оновлено 14/3/2005


ДИРЕКТИВА РАДИ 2000/29/ЄС


Директива Ради 2000/29/ЄС про заходи захисту від інтродукції на територію Спільноти організмів, шкідливих для рослин або рослинних продуктів, та від їхнього поширення на території Спільноти зі змінами, внесеними зазначеними нижче Директивами (преамбула пропущена).


Директива Ради 2000/29/ЄС від 8 травня 2000 року (ОВ No L169, 10.7.2000, с.1-112) із змінами, внесеними:

Директива Комісії 2001/33/ЄС від 8 травня 2001 року (ОВ L 127, 9.5.2001, с. 42-44)

Директива Комісії 2002/28/ЄС від 19 березня 2002 року (ОВ L 77, 20.3.2002, с. 23-25)

Директива Комісії 2002/36/ЄС від 29 квітня 2002 (ОВ L 116, 3.5.2002, с. 16-26)

Директива Ради 2002/89/ЄС від 28 листопада 2002 року (ОВ L 355, 30.12.2002, с. 45-60), у редакції, що застосовується від 1 січня 2005 року.

Виправлення до Директиви 2000/29/ЄС (ОВ L 2, 7.1.2003, с. 40). Доречні для датської, німецької, грецької, англійської, французької, португальської, фінської та шведської версій.

Виправлення до Директиви 2000/29/ЄС (ОВ L 45, 19.2.2003, с. 28). Доречні для французької версії.

Директива Комісії 2003/22/ЄС від 24 березня 2003 року (ОВ L 78, 25.3.2003, с. 10-11)

Директива Комісії 2003/47/ЄС від 4 червня 2003 року (ОВ L 138, 5.6.2003, с. 47-48)

Акт про умови вступу CZ, EE, CY, LV, LT, HU, MT, PL, SL, SK та узгодження з Договорами, на яких ґрунтується Європейський Союз – Додаток ІІ: Перелік, зазначений в Статті 20 Акту про Вступ – 6. Сільське господарство – B. Ветеринарне та фітосанітарне законодавство – II. Фітосанітарне законодавство (ОВ L 236, 23.9.2003, с. 438)

Директива Комісії 2003/116/ЄС від 4 грудня 2003 року (ОВ L 321, 6.12.2003, с. 36-40)

Директива Комісії 2004/31/ЄС від 17 березня 2004 року (ОВ L 85, 23.3.2004, с. 18)

Директива Комісії 2004/70/ЄС від 28 квітня 2004 року (ОВ L 127, 29.4.2004, с. 97)

Регламент (ЄС) No 882/2004 Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року

Директива Комісії 2004/102/ЄС від 5 жовтня 2004 року (ОВ L 309, 6.10.2004, с. 9)

Директива Ради 2005/15/ЄС від 28 лютого 2005 року (ОВ L 56, 2.3.2005, с.12)

Директива Комісії 2005/16/ЄС від 2 березня 2005 року (ОВ L 57, 3.3.2005, с. 19)



^ ДИРЕКТИВА РАДИ 2000/29/ЄС

від 8 травня 2000 року

про заходи захисту від інтродукції на територію Спільноти організмів, шкідливих для рослин або рослинних продуктів, та від їхнього поширення на території Спільноти

Стаття 1

1. Ця Директива розглядає захисні заходи проти інтродукції на територію Держав-членів з інших Держав-членів або третіх країн організмів, що є шкідливими для рослин або рослинних продуктів.

Вона також розглядає:

(a) із набуттям чинності з 1 червня 1993, заходи захисту від поширення шкідливих організмів на території Спільноти за допомогою засобів, пов’язаних з переміщенням рослин, рослинних продуктів та інших пов’язаних об’єктів у межах Держави-члена;

(b) заходи захисту від інтродукції шкідливих організмів на територію французьких заморських департаментів з інших частин Франції та, навпаки, на територію інших частин Франції з французьких заморських департаментів;

(c) заходи захисту від інтродукції шкідливих організмів на територію Канарських островів з інших частин Іспанії та, навпаки, на територію інших частин Іспанії з Канарських островів;

(d) модель “Фітосанітарних сертифікатів” та “фітосанітарних сертифікатів для реекспорту” або їхній електронний еквівалент, що надаються Державами-членами відповідно до Міжнародної Конвенції про захист рослин (МКЗР).

2. Без шкоди умовам, що мають бути створені для захисту стану здоров’я рослин, існуючого у певних регіонах Спільноти, враховуючи відмінності у сільськогосподарських та екологічних умовах, засоби захисту, що є виправданими з точки зору охорони здоров’я та життя рослин у французьких заморських департаментах та на Канарських островах і доповнюють ті, що встановлюються у цій Директиві, можуть визначатись відповідно до процедури, встановленої у частині 2 Статті 18.

3. Ця Директива не застосовується до Сеути або Мелільї.

4. Держави-члени забезпечують тісну, швидку, негайну та ефективну взаємодію між собою та Комісією з питань, що охоплюються цією Директивою. З цією метою кожна Держава-член засновує або призначає єдиний орган влади, що відповідатиме, принаймні, за координацію та зв'язок з таких питань. Офіційна організація з захисту рослин, заснована за МКЗР, є кращою для призначення з цією метою.

Цей орган влади та будь-яка наступна зміна сповіщаються іншим Державам-членам та Комісії.

Відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 Статті 18, тільки один орган може мати повноваження призначати або делегувати іншій службі зобов’язання з координування або забезпечення контакту в тій мірі, наскільки вони стосуються окремих питань здоров’я рослин, які охоплюються цією Директивою.

5. Зважаючи на заходи захисту від інтродукції шкідливих організмів з французьких заморських департаментів до інших частин Франції та інших Держав-членів та від їхнього поширення на території французьких заморських департаментів, дати, зазначені у параграфі 1(a) цієї Статті, Статті 3(4), Статті 4(2) та (4), Статті 5(2) та (4), Статті 6(5) та (6), Статті 10(1) та (2), та Статті 13(8), (10) та (11) замінюються датою, яка відповідає кінцю шестимісячного періоду, що наступає після дати, на яку Держави-члени повинні запровадити майбутні положення, які розглядаються у додатках з I до V для захисту французьких заморських департаментів. Починаючи з тієї ж самої дати, параграф 1(b) та параграф 2 цієї Статті скасовуються.

6. Зважаючи на заходи захисту від інтродукції шкідливих організмів з Канарських островів до інших частин Іспанії та інших Держав-членів та від їхнього поширення на території французьких заморських департаментів, дати, зазначені у параграфі 1(a) цієї Статті, Статті 3(4), Статті 4(2) та (4), Статті 5(2) та (4), Статті 6(5) та (6), Статті 10(1) та (2), та Статті 13(8), (10) та (11) замінюються датою, яка відповідає кінцю шестимісячного періоду, що наступає після дати, на яку Держави-члени повинні запровадити майбутні положення, які розглядаються у додатках з I до V для захисту Канарських островів. Починаючи з тієї ж самої дати, параграф 1(с) цієї Статті скасовується.

Стаття 2

1. Для цілей цієї Директиви:

(a) рослини означають: живі рослини та їхні визначені живі частини, у тому числі, насіння;

живі частини рослин включають:

плоди у ботанічному розумінні, окрім тих, що зберігаються із застосуванням методу глибокого заморожування,

овочі, окрім тих, що зберігаються із застосуванням методу глибокого заморожування,

клубні, клубне-цибулини, цибулини, кореневища,

зрізані квіти,

гілки з листям,

зрізані дерева з листям,

листя, окремі листки,

культури рослинних тканин,

живий пилок,

бруньки, живці та пагони,

будь-які інші частини рослин, що можуть бути визначені відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 Статті 18.

Насіння означає: насіння у ботанічному розумінні, окрім того, що не призначається для вирощування;

(b) рослинні продукти означають: продукти рослинного походження, не перероблені або такі, що отримали просту обробку, і які не є рослинами;

(c) вирощування означає: будь-яка операція з висаджування рослин таким чином, щоб забезпечити їхній подальший ріст, відтворення або поширення;

(d) рослини, призначені для вирощування означають:

рослини, які вже вирощуються і згідно з планами вирощуватимуться надалі або будуть пересаджені після їхньої інтродукції, або

рослини, які не вирощуються на момент інтродукції, але згідно з планами будуть вирощуватись після цього;

(e) шкідливі організми означають: будь-який вид, рід або біотип рослини, тварини або патогенного агенту, здатного завдавати шкоди рослинам або рослинним продуктам;

(f) паспорт рослини означає: офіційний ярлик, який свідчить, що положення цієї Директиви, пов’язані зі стандартами захисту здоров’я рослин та спеціальними вимогами, задовольняються і який є:

стандартизований на рівні Спільноти для різних видів рослин або рослинних продуктів, і

підготовлений відповідальним офіційним органом держави-члена і виданий відповідно до норм імплементації, що визначають деталі процедури видання паспортів рослин.

Для специфічних типів продукту, офіційно узгоджені маркувальні знаки, окрім ярлика, можуть визначатись відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18.

Стандартизація впроваджується відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18. За цією стандартизацією, визначатимуться різні маркувальні знаки для паспортів рослин, що не є дійсними, відповідно до другого пункту частини 1 статті 10 для усіх частин Спільноти;

(g) відповідальними офіційними установами у державі-члені є:

(i) офіційна організація(ї) з захисту рослин держави-члена, зазначена у частині 4 статті 1; або

(ii) будь-який державний орган влади, заснований

на національному рівні,

або на регіональному рівні під наглядом національних органів влади в межах рамок, встановлених Конституцією відповідної держави члена.

Відповідальні офіціальні установи у державі-члені можуть, відповідно до національного законодавства, делегувати завдання, передбачені у цій Директиві, для виконання під їхнім керівництвом та наглядом, будь-якій юридичній особі публічного або приватного права, яка за своїм офіційно ухваленим заснуванням обіймається виключно специфічними громадськими функціями, за умови що така особа та її члени не мають особистої зацікавленості в результаті заходів, які вона приймає.

Держави-члени забезпечують, щоб була тісна співпраця між установами, зазначеними у підпункті (іі) першого пункту, та тими, що зазначаються у цьому підпункті (і).

Крім того, відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18, інші юридичні особи, які засновані від імені установи або установ, зазначених у підпункті (і) першого пункту, і діють під керівництвом та наглядом такої установи, можуть бути ухвалені за умови, що така особа та її члени не мають особистої зацікавленості в результаті заходів, які вона приймає.

Єдиний орган влади, зазначений у частині 4 статті 1, інформує Комісію про відповідальні офіційні установи у відповідній державі-члені. Комісія передає цю інформацію іншим державам-членам;

(h) захищена зона означає зону у межах Спільноти:

в якій один або більше видів шкідливих організмів, зазначених у цій Директиві і поширених в одній або більше частин Спільноти, не є ендемічними або поширеними, не зважаючи на наявність сприятливих умов для їхнього поширення,

в якій існує небезпека, що певні шкідливі організми поширяться, враховуючи сприятливі екологічні умови для вирощування окремих культур, незважаючи на той факт, що ці організми не є ендемічними або поширеними на території Спільноти,

і яку, відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18, було визнано такою, що задовольняє умовам, визначеним у першому та другому абзацах, та у випадку, зазначеному в першому абзаці, на вимогу зацікавленої держави-члена (держав-членів) та на тій підставі, що результати відповідних досліджень в режимі моніторингу, проведених зазначеними у статті 21 експертами відповідно до процедури, встановленої в ній, не свідчать про інше. У випадку, зазначеному в другому абзаці, дослідження є факультативним.

Шкідливий організм вважається поширеним у зоні, якщо є відомим, що він має місце в ній, і якщо жодних офіційних заходів не було в ній запроваджено з метою його викоренення або доведено, що такі заходи не були ефективними протягом періоду у, принаймні, два послідовних роки.

Відповідна держава-член(и) проводять, стосовно передбаченого у першому абзаці першого пункту випадку, регулярні та систематичні офіційні обслідування на наявність організмів, по відношенню до яких була визнана захищена зона. Кожне виявлення таких організмів негайно повідомляється Комісії у письмовій формі. Ризик, що виникає через таке виявлення, оцінюється Постійним Комітетом з питань здоров’я рослин, і доречна дія приймається відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 18.

Деталі обслідувань, зазначених у першому та третьому пунктах, можуть встановлюватись відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 18, з урахуванням принципів наукового та статистичного дослідження.

Результати зазначених вище обслідувань повідомляються Комісії у письмовій формі. Комісія передає цю інформацію іншим державам-членам.

До 1 січня 1998 року, Комісія подає Раді звіт про дію системи захищених зон, при необхідності, разом із будь-якими відповідними пропозиціями;

(i) заява або захід вважається офіційними, якщо здійснюється або запроваджується, без шкоди положенням статті 21:

представниками офіційної національної організації з питань захисту рослин третьої країни, або, під їхньою відповідальністю, іншими державними службовцями, які технічно кваліфіковані та належним чином уповноважені цією офіційною національною організацією з захисту рослин, у випадку заяв або заходів, пов’язаних із видачею фітосанітарних сертифікатів або фітосанітарних сертифікатів для реекспорту, або їхніх електронних еквівалентів;

або такими представниками, або державними службовцями, компетентними агентами, що працюють для однієї з відповідальних офіційних установ держави-члена, в усіх інших випадках, за умови що такі агенти не мають особистої зацікавленості в результатах заходів, що вони приймають, і що вони задовольняють мінімум стандартів кваліфікації.

Держав-члени забезпечують, щоб їхні державні службовці та кваліфіковані агенти мали необхідну кваліфікацію для належного застосування цієї Директиви. Відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18, офіційні нормативи можуть визначатись для такої кваліфікації.

Комісія, що діє у межах Постійного Комітету з питань здоров’я рослин, складає Програми Спільноти, виконання яких вона контролює, з огляду на подальше навчання відповідних державних службовців та кваліфікованих агентів, із намаганням підвищити рівень знань та досвіду, надбаного у національному контексті, до рівня зазначених вище кваліфікацій. Вона сприяє фінансуванню цього додаткового навчання та пропонує включення асигнувань, необхідних для цих потреб, до бюджету Спільноти;

(j) пункт в’їзду означає: місце, куди рослини, рослинні продукти або інші об’єкти доставляються спершу на митну територію Спільноти: аеропорт у разі повітряного транспорту, порту у разі морського або річкового транспорту, станція у разі залізничного транспорту, і місце митного офісу, відповідального за ділянку перетинання наземного кордону у разі будь-якого іншого транспорту;

(k) офіційна установа пункту в’їзду означає: відповідальну офіційну установу у державі-члені, що урядує пунктом в’їзду;

(l) офіційна установа місця призначення означає: відповідальну офіційну установу у державі-члені, в компетенції якої знаходиться територія, де розташований «митний офіс пункту призначення»;

(m) митний офіс пункту в’їзду означає: офіс пункту в’їзду, як визначено у (j) вище;

(n) митний офіс пункту призначення означає: офіс пункту призначення у розумінні частини 3 статті 340b Регламенту Комісії (ЄEC) No 2454/931;

(o) лот означає: число одиниць одного товару, що може бути ідентифікований за однорідністю свого складу та походження та утворює частину партії;

(p) партія означає: кількість товарів, що охоплюються єдиним документом, який вимагається для митних формальностей або інших формальностей, такий як фітосанітарний сертифікат або єдиний альтернативний документ або маркувальний знак; партія може складатися з одного або більше лотів;

(q) обробка або використання, ухвалені митницею означають: ухвалені митницею види обробки або використання, зазначені в підпункті 15 статті 4 Регламенту Ради (ЄЕС) No 2913/92 від 12 жовтня 1992 року про заснування Митного кодексу Спільноти2 (зазначений далі як Митний кодекс Спільноти);

(r) транзит означає: переміщення товарів, що є суб’єктом митного контролю, від одного пункту до іншого в межах митної території Спільноти, як зазначається у статті 91 Регламенту (ЄЕС) No 2913/92.


2. За винятком випадків, коли це ясно передбачається іншим чином, положення цієї Директиви стосуються деревини тільки в тій мірі, в якій вона зберігає усю або частину своєї природної круглої поверхні, разом або без кори, або знаходиться у формі щепи, тріски, тирси, відходів або уламок деревини.

За винятком того, що передбачається для цілей положень, пов’язаних з Додатком V, деревина, незалежно від того, чи задовольняє вона умовам, зазначеним у першому пункті, також розглядається у тих випадках, коли вона перебуває у формі підстилки для вантажу, прокладок, піддонів або пакувального матеріалу, що фактично використовується у транспортуванні об’єктів усіх видів за умови, що воно представляє ризик для здоров'я рослини.

Стаття 3

1. Держави-члени забороняють інтродукцію шкідливих організмів, перерахованих у Додатку І, Частина А, на свою територію.

2. Держави-члени забороняють інтродукцію рослин та рослинних продуктів, перерахованих у Додатку ІІ, Частина А, на свою територію, коли вони заражені відповідними шкідливими організмами, перерахованими у тій частині Додатку.

3. Частини 1 та 2 не застосовуються відповідно до умов, що можуть визначатись відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 18, у разі незначного зараження рослин, окрім тих, що плануються для саджання, шкідливими організмами, переліченими у Додатку І, Частині А, або у Додатку ІІ, Частині А, або у випадку припустимого відхилення від норми, встановленого для шкідливих організмів, перелічених у Додатку ІІ, Частині А, Розділі ІІ, стосовно рослин, які плануються для саджання і які попередньо були відібрані за згодою органів влади, що представляють держави-члени в галузі охорони рослин, та на основі відповідного аналізу ризику поширення шкідників.

4. Із набуттям чинності з 1 червня 1993 року, держави-члени забезпечують, щоб частини 1 та 2 також застосовувались до поширення відповідних шкідливих організмів за допомогою засобів, пов’язаних із переміщенням рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів в межах території держави-члена.

5. Держави-члени забороняють з 1 червня 1993 року інтродукцію та поширення в межах відповідних захищених зон:

(a) шкідливих організмів, перелічених у Додатку I, Частині B;

(b) рослин та рослинних продуктів, перелічених у Додатку II, Частині B, коли вони заражені відповідними шкідливими організмами, що перелічуються в ньому.

6. Відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18:

(a) шкідливі організми, перелічені у Додатках І та ІІ, поділяються таким чином:

організми, невідомі як наявні у будь-якій частині Спільноти і релевантні для усієї Спільноти, перелічуються у Додатку І, Частині А, Розділі І, та Додатку ІІ, Частині А, Розділі І, відповідно,

організми, відомі як наявні та території Спільноти, але не ендемічні або не поширені на всій території Спільноти, перелічуються у Додатку І, Частині А, Розділі ІІ, та Додатку ІІ, Частині А, Розділі ІІ, відповідно,

інші організми перелічуються у Додатку І, Частині В, та Додатку ІІ, Частині В, відповідно проти захищеної зони, для якої вони є істотними;

(b) шкідливі організми, ендемічні або поширені в одній або більше частин Спільноти, викреслюються за винятком тих, що зазначаються у другому та третьому абзацах підпункту (а);

(c) заголовки Додатків I та II, також як і їхніх різноманітних частин та розділів, адаптуються відповідно до підпунктів (а) та (b).

7. Відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 18, виконавчі положення можуть прийматись для встановлення умов для інтродукції до держав-членів та поширення на території держав-членів:

(a) організмів, які підозрюються як шкідливі для рослин та рослинних продуктів, але не перелічуються у Додатках І та ІІ;

(b) організмів, які перелічуються у Додатку ІІ, але зустрічаються на рослинах або рослинних продуктах окрім тих, що перелічуються у цьому Додатку, і які підозрюються як шкідливі для рослин або рослинних продуктів;

(c) організмів, які перелічуються у Додатках I та II, які знаходяться в ізольованому стані і які розглядаються як шкідливі у цьому стані для рослин або рослинних продуктів.

8. Частини 1 та 5(a) і частини 2 та 5(b), і частина 4 не застосовуються, відповідно до умов, які визначаються згідно з процедурою, зазначеною у частині 2 статті 18, для випробувальних або наукових потреб або для роботи з сортової селекції.

9. Після ухвалення заходів, передбачених у частині 7, ця частина не застосовуватиметься, відповідно до умов, що приймаються згідно з процедурою, зазначеною у частині 2 статті 18, для випробувальних та наукових потреб та для роботи з сортової селекції.

Стаття 4

1. Держави-члени забороняють інтродукцію на свою територію рослин або рослинних продуктів, перелічених у Додатку ІІІ, Частині А, коли вони походять із відповідних країн, зазначених у цій частині Додатку.

2. Держави-члени забезпечують, щоб, починаючи з 1 червня 1993 року, інтродукція рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, перелічених у Додатку ІІІ, Частині В, до відповідних захищених зон, розташованих на їхній території, була заборонена.

3. Відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18, Додаток переглядається у такий спосіб, щоб Частина А містила рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, що становлять ризик для здоров’я рослин в усіх частинах Спільноти, і щоб Частина В містила рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, що становлять ризик для здоров’я рослин тільки в захищених зонах. Захищені зони визначаються там.

4. Із набуттям чинності з 1 червня 1993 року, частина 1 не застосовується більше до рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, що походять з території Спільноти.

5. Частини 1 та 2 не застосовуються до випробувальних та наукових потреб та для роботи з сортової селекції, відповідно до умов, що визначаються згідно з процедурою, встановленою у частині 2 статті 18.

6. За умови, що немає ризику поширення шкідливих організмів, держава-член може передбачати, щоб частини 1 та 2 не застосовувались в індивідуально визначених випадках до рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, що зростають, виробляються або використовуються в її безпосередній зоні кордону із третьою країною, та вводяться до цієї держави-члена для переробки у прилеглих місцевостях прикордонної зони на її території.

Коли надається такий відступ, держава-член точно визначає знаходження та назву особи, що переробляє їх. Такі деталі, що регулярно приводяться у відповідність, є доступними для Комісії.

Рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, що становлять предмет відступу відповідно до першого пункту, супроводжуються документами, які підтверджують визначення місця у відповідній третій країні, з якої походять зазначені рослини, рослинні продукти та інші об’єкти.

Стаття 5

1. Держави-члени забороняють інтродукцію на свою територію рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, перелічених у Додатку IV, Частині A, якщо тільки не задовольняються спеціальні вимоги, позначені у цій частині Додатку.

2. Держави-члени забороняють з 1 червня 1993 року інтродукцію на територію захищених зон та пересування в їх межах рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, окрім перерахованих у Додатку IV, Частині B, якщо тільки не задовольняються спеціальні вимоги, позначені у цій частині Додатку.

3. Відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18, до Додатку IV вносяться зміни згідно з критеріями, встановленими у частині 6 статті 3.

4. Із набуттям чинності з 1 червня 1993 року, держави-члени забезпечують, щоб частина 1 також застосовувалась до переміщення рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів в межах території держави-члена, без шкоди, однак, частині 7 статті 6. Ця частина та частини 1 та 2 не застосовуються до переміщення невеликих кількостей рослин, рослинних продуктів, продуктів харчування або кормів для тварин, коли вони призначаються для використання власником або одержувачем у непромислових та некомерційних цілях або для споживання під час транспортування за умови, що немає ризику поширення шкідливих організмів.

5. Частини 1, 2 та 4 не застосовуються, відповідно до умов, що визначаються згідно з процедурою, встановленою у частині 2 статті 18, до випробувальних та наукових потреб та для роботи з сортової селекції.

6. За умови, що немає ризику поширення шкідливих організмів, держава-член може передбачати, щоб частини 1, 2 та 4 не застосовувались в індивідуально визначених випадках до рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, що зростають, виробляються або використовуються в її безпосередній зоні кордону із третьою країною, та вводяться до цієї держави-члена для переробки у прилеглих місцевостях прикордонної зони на її території.

Коли надається такий відступ, держава-член точно визначає знаходження та назву особи, що переробляє їх. Такі деталі, що регулярно приводяться у відповідність, є доступними для Комісії.

Рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, що становлять предмет відступу відповідно до першого пункту, супроводжуються документами, які підтверджують визначення місця у відповідній третій країні, з якої походять зазначені рослини, рослинні продукти та інші об’єкти.

Стаття 6

1. Держави-члени запроваджують, принаймні, стосовно інтродукції на територію іншої держави-члена рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів, перелічених у Додатку V, Частини A, що ці останні та їхні упаковки ретельно перевіряються на офіційній основі, у своїй цілісності або через репрезентативний зразок, та що, у разі необхідності, транспортний засіб, який перевозить їх, також офіційно перевіряється для того, щоб пересвідчитися, що:

(a) вони не заражені шкідливими організмами, переліченими у Додатку І, Частині А;

(b) у випадку рослин та рослинних продуктів, перелічених у Додатку ІІ, Частині А, вони не заражені відповідними шкідливими організмами, переліченими у цій частині Додатку;

(c) у випадку рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів, перелічених у Додатку IV, Частині A, вони задовольняють відповідним спеціальними вимогам, зазначеним у цій частині Додатку.

2. Як тільки міри, передбачені у пункті (а) частини 6 статті 3 та у частині 3 статті 5 приймаються, частина 1 цієї статті застосовується тільки по відношенню до Додатку І, Частини А, Розділу ІІ, Додатку ІІ, Частини А, Розділу ІІ та Додатку IV, Частини A, Розділу II. Там, де в ході обстеження, що виконується відповідно до цього положення, виявляються шкідливі організми, перелічені у Додатку І, Частині А, Розділі І або Додатку ІІ, Частині А, Розділі І, умови, зазначені у статті 10, вважаються не задоволеними.

3. Держави-члени встановлюють заходи перевірки, зазначені у частині 1, щоб забезпечити відповідність до частин 4, 5 та 7 статті 3 або частини 2 статті 5 у тих випадках, коли держава-член призначення користується одним з факультативних положень, перелічених у зазначених вище статтях.

4. Держави-члени встановлюють, що насіння, зазначене у Додатку IV, Частині A, яке має вводитися на територію іншої держави-члена, офіційно обстежується для пересвідчення у тому, що воно задовольняє відповідні спеціальні вимоги, перелічені у цій частині Додатку.

5. Із набуттям чинності з 1 червня 1993 року та без шкоди частині 7, частини 1, 3 та 4 також застосовуються до переміщення рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів в межах території держави-члена. Частини 1, 3 та 4 не застосовуються, стосовно шкідливих організмів, перелічених у Додатку І, Частині В або додатку ІІ, Частині В та в спеціальних вимогах, встановлених у Додатку IV, Частині B, до переміщення рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів через або зовні захищеної зони.

Офіційні обстеження, зазначені у частинах 1, 3 та 4, виконуються відповідно до таких положень:

(a) Вони поширюються на відповідні рослини або рослинні продукти, що вирощуються, виробляються або використовуються виробником або іншим чином знаходяться на його території, а також до середи зростання, що використовується там.

(b) Вони здійснюються на території виробника, бажано, у місці виробництва.

(c) Вони здійснюються регулярно, у прийнятний час, принаймні, один раз на рік, і, принаймні, шляхом візуального спостереження, без шкоди спеціальним вимогам, перелічених у Додатку IV; додаткова дія може вживатись там, де це передбачається згідно з частиною 8.

Будь-який виробник, для якого вимагається зазначене у другому пункті офіційне обстеження відповідно до частин з 1 по 4, вписується до офіційного реєстру під реєстраційним номером, за яким він ідентифікується. Офіційні реєстри, установлені таким чином, є доступними для Комісії на її запит.

Виробник є суб’єктом певних зобов’язань, встановлених відповідно до частини 8. Зокрема, він негайно інформує відповідальний офіційний орган відповідної держави-члена про будь-яку незвичайну появу шкідливих організмів, симптомів або будь-якої іншої аномалії з рослинами.

Частини 1, 3 та 4 не застосовуються до переміщення невеликих кількостей рослин, рослинних продуктів, продуктів харчування або кормів для тварин, коли вони призначаються для використання власником або одержувачем у непромислових та некомерційних цілях або для споживання під час транспортування за умови, що немає ризику поширення шкідливих організмів.

6. Із набуттям чинності 1 червня 1993 року, держави-члени забезпечують, щоб виробники деяких рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів, не перелічених у Додатку V, Частині A, визначених відповідно до частини 8, або колективні товарні склади або диспетчерські центри у виробничій зоні, також були вписані в офіційному місці до регіонального або національного реєстру відповідно до третього пункту частини 5. У будь-який час вони можуть ставати суб’єктом обстежень, що передбачаються у другому пункті частини 5.

Відповідно до частини 8, система може бути запроваджена таким чином, щоб певні рослини, рослинні продукти або інші об’єкти могли бути, у разі необхідності та в тій мірі, наскільки це можливо, простежені у зворотному напрямі до місця свого походження, маючи на увазі природу виробництва або умови комерційної операції.

7. Держави-члени можуть, у тій мірі, в якій немає побоювань поширення шкідливих організмів, звільняти

малих виробників або переробні підприємства, чия вся продукція або продаж відповідних рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів призначаються для остаточного використання особами на місцевому ринку або які професійно не залучені до виробництва рослини (місцевого переміщення), від офіційної реєстрації, що встановлюється у частинах 5 та 6, або

місцеве переміщення рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів, що походять від виробників, які звільнені від офіційного обстеження, що вимагається відповідно до частин 5 та 6.

Положення цієї Директиви про місцеве переміщення переглядаються Радою до 1 січня 1998 року на основі пропозиції Комісії та у світлі здобутого досвіду.

8. Відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18, виконавчі положення ухвалюються стосовно:

менш суворих умов для переміщення рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів в межах захищеної зони, заснованої для зазначених рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів відносно одного або більше шкідливих організмів,

гарантій стосовно переміщення рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів через захищену зону, засновану для зазначених рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів відносно одного або більше шкідливих організмів,

частоти та часу офіційного обстеження, включаючи додаткову дію, зазначену в частині 5, другому пункті, підпункті (c),

зобов’язань зареєстрованих виробників, зазначених у частині 5, четвертому пункті,

специфікації продуктів, зазначених у частині 6, та продуктів, для яких передбачається система, представлена у частині 6,

інших вимог щодо звільнення, зазначеного у частині, зокрема, стосовно понять «малий виробник» та «місцевий ринок», та відповідних процедур.

9. Правила виконання, пов’язані з процедурою реєстрації та реєстраційним номером, зазначеними у третьому пункті частини 5, можуть прийматись відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 18.

Стаття 7

[Скасована]

Стаття 8

[Скасована]

Стаття 9

[Скасована]

Стаття 10

1. Із набуттям чинності с 1 червня 1993 року, там, де вважається, на основі обстеження, що передбачається у частинах 1, 3 та 4 статті 6 та виконується відповідно до частини 5 статті 6, що умови цих частин задоволені, видається паспорт рослини відповідно до положень, що можуть ухвалюватись згідно з частиною 4 цієї статті.

Однак, у випадку насіння, зазначеного у частині 4 статті 6, немає потреби у видачі паспорту там, де гарантується відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 18, що документи, видані відповідно до положень Спільноти, застосовних до торгівлі офіційно сертифікованим насінням, надають докази відповідності до вимог, зазначених у частині 4 статті 6. У такому випадку, документи розглядаються, для усіх потреб, як паспорти рослин у розумінні пункту (f) частини 1 статті 2.

Якщо обстеження не відноситься до умов, пов’язаних із захищеними зонами, або якщо вважається, що такі умови не задоволені, виданий паспорт рослини не є дійсним для цих зон і він забезпечується позначкою, передбачену для таких випадків відповідно до пункту (f) частини 1 статті 2.

2. Із набуттям чинності с 1 червня 1993 року, рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, перелічені у Додатку V, Частині A, Розділі I, та насіння, зазначене у частині 4 статті 6, не можуть переміщатись по території Спільноти, окрім як локально у розумінні частині 7 статті 6, якщо тільки паспорт рослини, дійсний для відповідної території і виданий згідно з частиною 1, не додається до них, їхньої упаковки або транспортного засобу, що перевозить їх.

Із набуттям чинності с 1 червня 1993 року, рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, перелічені у Додатку V, Частині A, Розділі IІ, та насіння, зазначене у частині 4 статті 6, не можуть вводитися на територію визначеної захищеної зони або переміщатись по ній, якщо тільки паспорт рослини, дійсний для цієї зони і виданий відповідно до частини 1, не додається до них, їхньої упаковки або транспортного засобу, що перевозить їх. Якщо умови, встановлені у частині 8 статті 6 стосовно транспортування через захищені зони, задовольняються, цей пункт не застосовується.

Перший та другий пункти не застосовуються до переміщення незначної кількості рослин, рослинних продуктів , продуктів харчування та кормів для тварин там, де вони призначаються для використання власником або одержувачем у непромислових та некомерційних цілях або для споживання під час транспортування за умови, що немає ризику поширення шкідливих організмів.

3. Паспорт рослини може згодом замінюватись у будь-якій частині Спільноти на інший паспорт рослини, відповідно до таких положень:

паспорт рослини може замінюватись тільки там, де партії розділені або де декілька партій або її частин об’єднуються, або де змінюється стан здоров’я рослин партій, без шкоди особливим вимогам, передбаченим у Додатку IV, або в інших випадках, точно визначених відповідно до частини 4,

заміна може мати місце тільки на прохання фізичної або юридичної особи, виробника чи ні, внесеної до офіційного реєстру відповідно до третього пункту частини 5 статті 6, mutatis mutandis,

заміна паспорту може бути підготовлена тільки відповідальним офіційним органом зони, в якій розташовується ос