Реферат: Робоча програма навчальної дисципліни для магістрантів (назва дисципліни)



Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 __ р. №___


Львівський національний університет імені Івана Франка

(повна назва вищого навчального закладу)


Кафедра (предметна, циклова комісія) теорії та історії політичної науки


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи


___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ _____________________________________________________________

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки 6.030104 політологія

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності (тей) 6.030104 політологія

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації теорія та історія політичної науки, політичні інститути та процеси _______________________________________________________

(назва спеціалізації)

інституту, факультету, відділення філософський факультет

(назва інституту, факультету, відділення)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Львів – 2010


Міжнародні організації. Робоча програма навчальної дисципліни для магістрантів

(назва дисципліни)

за напрямом підготовки політологія, спеціальністю політологія. - _______: ________, 2010.- 31_ с.


Розробники: кандидат політичних наук, доцент кафедри теорії та історії політичної науки Угрин Л.Я.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії політичної науки


Протокол № ^ 9 від 22 від лютого 2010 р.


Завідувач кафедрою ________________________(проф. Денисенко В.М.)


“_____”___________________ 20___ р


Схвалено Вченою радою філософського факультету _______________________________________________________________

(шифр, назва)

Протокол № ___ від “____”________________20___ р.


“__”___________20__ р. Голова _______________(_____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)


© Л.Я.Угрин, 2010

©кафедра теорії та історії політичної науки, 2010


П Е Р Е Д М О В А


Результатом розвитку системи міжнародних відносин стала поява у ХІХ-ХХ ст. нових учасників та суб’єктів міжнародних відносин, «акторів без суверенітету» (Дж. Розенау), вплив яких особливо посилюється на початку ХХІ ст. Серед таких суб’єктів міжнародних відносин важливе і особливе місце займають міжнародні організації, які є відображенням об’єктивного процесу інтернаціоналізації та глобалізації господарсько-економічної, політичної, культурно-гуманітарної сфер життєдіяльності сучасних спільнот. Міжнародні організації як і інші «актори без суверенітету», не можуть мобілізувати звичні для держав ресурси – територію, лояльність та підтримку громадян, звичаї згідно яких держави впродовж віків були основними діючими суб’єктами на міжнародній арені. Міжнародні організації також відрізняються від транснаціональних корпорацій (ТНК), оскільки їхня діяльність не спрямована на отримання прибутку і вони не завжди мають у своєму розпорядженні значну фінансову потугу. Виникають запитання: в чому джерело та які інструменти впливу міжнародних організацій, в чому сутність та природа міжнародних організацій, які принципи їх взаємодії з іншими учасниками міжнародних відносин, насамперед державами, які механізми впливу міжнародних організацій. Відповідь на ці та інші запитання магістрант повинен знайти у процесі вивчення пропонованого курсу.

Отже, предметом курсу є міжнародні організації як феномен історичного розвитку та міжнародної політики, їхня діяльність та її правові засади, через які вони впливають на міжнародне середовище та інших учасників міжнародних відносин, формуючи нові засади та моделі взаємозалежності на сучасному етапі.

^ Зв’язок з іншими курсами Магістранти у процесі вивчення курсу «Міжнародні організації» зможуть розвинути та конкретизувати знання отримані раніше в рамках курсів «Всесвітня історія», «Теорія міжнародних відносин», «Сучасні теорії глобалізації», «Зовнішня політика», «Політичний процес» та ін. Зміст курсу значною мірою орієнтований на знання методологічних засад аналізу міжнародних відносин, глобалізаційних та інтеграційних процесів, зовнішньої політики, засвоєних магістрантами у процесі вивчення цих курсів.

^ Мета та завдання курсу:


Мета курсу - сформувати у магістрантів фахове уявлення про сутність та природу міжнародних організацій, їхню роль у міжнародній політиці, виробити та розвинути навички самостійного аналізу діяльності міжнародних організацій.

^ Завдання курсу:

в результаті вивчення курсу студент повинен знати:

передумови та історію виникнення міжнародних організацій, причини зростання їх кількості та впливовості в ХХ -поч. ХХІ ст.;

особливості та природу міжнародних організацій як суб’єктів міжнародних відносин, сформувати цілісне бачення процесу становлення та функціонування сучасної системи міжнародних організацій;

правові аспекти функціонування міжнародних організацій, моделі організаційної структури та принципи прийняття рішень;

критерії типології сучасних міжнародних організацій, розуміти принципові відмінності міжурядових та неурядових міжнародних організацій;

основні методологічні підходи до аналізу діяльності сучасних міжнародних організацій;

функції сучасних міжнародних організацій, розуміти чинники їх еволюції та трансформації.

основні принципи взаємовідносин міжнародних організацій та держав на сучасному етапі;

місце і роль універсальних міжнародних організацій в міжнародній політиці та формуванні сучасних норм права та поведінки суб’єктів міжнародної політики;

особливості впливу міжнародних організацій на процеси глобального регулювання;

безпекові аспекти діяльності сучасних міжнародних організацій;

особливості функціонування регіональних міжнародних організацій.

вміти:

дати визначення основних термінів курсу («міжнародна організація», «неурядова організація», «компетенції міжнародних організацій», «делегування компетенції» «імунітети міжнародних організацій» та ін.), розуміти природу міжнародних організацій як суб’єктів міжнародних відносин; принципи їх функціонування, структури, прийняття рішень;

з’ясувати місце, функції та значення конкретної міжнародної організації у сучасних міжнародних відносинах, механізми її впливу на регіональні чи глобальні процеси;

на основі знання методологічних засад аналізувати та теоретично осмислювати діяльність і вплив конкретних міжнародних організацій на сучасному етапі;

вміти самостійно оцінювати ефективність діяльності міжнародних організацій;

осмислювати та аналізувати місце України у сучасних міжнародних організаціях, їх вплив міжнародних організацій на суспільно-політичні процеси в Україні, зовнішню політику;

аналітично оцінювати взаємовідносини міжнародних організацій та держав та їх наслідки для міжнародних і внутрішньополітичних процесів.

.


^ 2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ




Розділи і теми курсу

Кількість годин

Разом

Лекцій

Практичних

(Семінарсь-

ких,

індивідуаль-

них)

Самос-

тійної

роботи

студен-

тів

Вступ

2

2







^ Тема 1. Історія розвитку міжнародних організацій. Передумови виникнення.





2




1

Тема 2. Сутність та природа міжнародних організацій як суб’єктів міжнародних відносин


4

2

2

1
^ Тема 3. Теоретико-методологічні засади вивчення міжнародних організацій. Теорії міжнародних організацій



4

2

2

2

^ Тема 4. Міжнародні організації та держави у світовій політиці: співробітництво,

чи (і) суперництво?


4

2

2

2

Тема 5. Універсальні організації в системі міжнародних організацій та світовій політиці


4

2

2

2

Тема 6. Регіональні та субрегіональні міжнародні організації


2

2




2

Тема 7. Міжнародні організації у процесах глобального регулювання та управління


2

2




2

Тема 8. Міжнародні організації та проблеми регіональної безпеки


2

2

2

2

^ Тема 9. Міжнародні неурядові організації та формування глобального громадянського суспільства


2

2




2

^ Тема 10. Україна в міжнародних організаціях.


2




2

2

Презентація есеїв

4




2




^ Підсумковий модуль.

2




2



















УСЬОГО:

36

20

16

18



^


Опис навчальної дисципліни


(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни „Міжнародні організації”)


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання




Кількість кредитів, – 2

Галузь знань

політологія

(шифр, назва)

Нормативна


Модулів – 2

Напрям

політологія

(шифр, назва)

^ Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

Спеціальність (професійне спрямування)

Політологія

5-й







Семестр

Загальна кількість годин – 56

9-й




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2

самостійної роботи студента – 2

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

Магістр

20 год.



^ Практичні, семінарські

16 год.

год.









^ Самостійна робота

18 год.

год.

ІНДЗ:

Вид контролю: залік



^ ПРОГРАМА CПЕЦКУРСУ


Тема 1. Історія розвитку міжнародних організацій.

Передумови виникнення.

(2 год.)


Заняття 1. Історія розвитку міжнародних організацій


Античні сіммахії, європейські торговельні союзи доби пізнього Середньовіччя та епохи Великих географічних відкриттів (Ганза) як прообрази сучасних міжнародних організацій. Проекти міжнародних організацій в працях європейських мислителів (П. Дюбуа, Ї. Подєбрад, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Бентам, І. Кант, А. Сен-Симон та ін.).

Виникнення Священного Союзу (La Sointe Alliance) як інструменту збереження міжнародного порядку, встановленого після Віденського конгресу (1815 р.). Принцип легітимізму як обґрунтування мети та діяльності Священного Союзу. Засоби реалізації спільної політики Священного союзу.


^ Заняття 2. Передумови виникнення та динаміка зростання чисельності міжнародних організацій у ХІХ-ХХ ст.

Індустріальна революція, поширення ліберальних принципів формування європейського та світового ринку, світовий розподіл праці, потреба регулювання функціонального співробітництва держав – об’єктивні передумови виникнення у сер. ХІХ ст. спеціалізованих функціональних міжнародних організацій (Центральна комісія судноплавства по Рейну (працювала на постійній основі з 1831 р.), Дунайська комісія (1856), Всесвітній поштовий союз (1874), Міжнародний телеграфний союз (1875), Міжнародний союз з охорони промислової власності (1883)), створення Латинського (1865) та Скандінавського (1873) валютних союзів.

Проведення міжурядових конференцій, конгресів, нарад та створення постійних органів для їхнього скликання. Проблеми безпеки, миру і виникнення перших неспеціалізованих універсальних міжнародних організацій політичного спрямування (Ліга Націй та Організація Об’єднаних Націй).

Розвиток інтеграційних процесів, посилення взаємозалежності як чинник збільшення чисельності міжнародних організацій після П світової війни. Деколонізація та її вплив на утворення регіональних міжнародних організацій. Глобальні проблеми, поширення зброї масового знищення як мотивація координації зусиль всіх держав та інших суб’єктів міжнародних відносин в рамках міжнародних організацій. Глобалізація міжнародних відносин та розвиток політичних міжурядових організацій. Виникнення неурядових міжнародних організацій.


^ Теми для обговорення на занятті:

Інституційні передумови виникнення сучасних міжнародних організацій.

Від Ганзи до СОТ: формування європейського та глобального ринку як чинник виникнення й посилення впливу міжнародних економічних організацій.

Священний Союз - прообраз міжнародних політичних організацій чи монархічний блок? Причини розпаду Священного Союзу.


Завдання для самостійної роботи:

Проаналізуйте проекти створення міжнародних організацій в політичній думці Середньовіччя та Нового часу.

Підготуйте міні-есе про діяльність однієї з міжнародних організацій ХІХ ст. (Міжнародний комітет Червоного Хреста, Світовий поштовий союз, Міжнародне бюро Мір і Ваг і т.п.)

Проаналізуйте значення Гаазьких конференцій миру (1899-1907 рр.) для розвитку системи міжнародних організацій.

Ознайомтесь з таблицею “Динаміка створення міжнародних організацій у ХХ ст.” і спробуйте з’ясувати причини їхнього збільшення на кожному етапі:




Роки

1910-

1914

1925-

1929

1935-

1939

1945-1949

1956-

1957

1966-

1967

1972-

1973

1990

2000

Загальна кількість

МО


212



464


618


962


1117


2134


2750


4300


5000
^ Література до теми:



Бродель Ф. Время мира. Материальная цилизация, экономика и капитализм, ХУ-ХУШ вв. Т.3.- М.: Прогресс, 1992. Т.3. – С.94-107.

Ди Нольфо Э. История международных отношений 1918-1999: В 2 т. – Т 1. Ч.1. - М.: Логос, 2003. – Гл.1, 2, 7 //Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/nolfo/index.php

Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів/ Пер. з фр. – К.: Основи, 1995.- Ч.1, 3.

Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. - Львів, 1995. – С.42-106.

Кант И. К вечному миру. Сочинения: в : т. – М., 1966. – Т. 6.

Міжнародні організації: Навчальний посібник/ За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. - Київ: ЦУЛ, 2003. – Розд.1.1, 1.2.

Монбриаль де Т. Память настоящего времени/ Пер. с фр.- М.: Международные отношения, 1997. – Гл.П.

Трактаты о вечном мире. Предисл. Ф. В. Константинова. Вводная статья в прим. И. С. Андреевой. Сост. сб. И. С. Андреева и А. В. Гулыга. М., Соцэкгиз, 1963. — 279 с. (Режим доступу: http://marsexx.narod.ru/lit/traktaty_o_vechnom_mire.html#678); або Трактаты о вечном мире. – М.: Алетейя, 2003.

14 пунктов В. Вильсона // Системная история международных отношений. События и документы. 1918–2000 / Отв. ред. А.Д. Богатуров. Т. 2. М.: Московский рабочий, 2000. С. 27–28// Режим доступу: http://www.obraforum.ru/lib/book2/index.htm

Матеріали сайту International Committee of the Red Cross – http://www.icrc.org/



Тема 2. Сутність та природа міжнародних організацій як суб’єктів міжнародних відносин

(4 год.)


^ Заняття 1. Сутність та основні засади функціонування міжнародних організацій

Поняття міжнародної організації: організація як інститут, організація як спільність членів; організація як інструмент; організація як структура норм, зв’язків та комунікації. Ознаки міжнародних організацій: суб’єкти без суверенітету та території, договірне походження та результат узгодженості волі та мети її членів, наявність міжнародного установчого документу, постійного апарату, юридична рівність членів, відповідність статуту та діяльності нормам міжнародного права, автономність компетенцій та рішень.

Правові аспекти функціонування міжнародних організацій. Внутрішнє й зовнішнє право міжнародних організацій та сфери їхнього регулювання. Правомочність міжнародних організацій. Джерела права міжнародних організацій. Імунітет та привілеї міжнародних організацій.

Порядок та процедури утворення міжнародних організацій. Членство в міжнародних організаціях. Типи членства у міжнародних організаціях. Вимоги до членства. Процедури вступу та набуття членства.

Організаційна структура міжнародних організацій. Типи органів та принципи їх формування й діяльності: вищі, виконавчі, адміністративні, комітети, комісії, юридичні органи.

Принципи прийняття рішень у міжнародних організаціях: одностайності та його основні моделі, мажоритарності (основні моделі), консенсусу та зваженого голосування. Види рішень міжнародних організацій. Основні етапи процедури прийняття рішень.


^ Заняття 1. Типологія та функції міжнародних організацій


Типологія міжнародних організацій. Міжурядові та неурядові міжнародні організації. Універсальні та спеціалізовані; глобальні, регіональні, субрегіональні; відкриті, закриті та ін. Координаційні та наднаціональні (владно-орієнтовані) міжнародні організації.

Функції міжнародних організацій. Співвідношення компетенції та функцій міжнародних організацій. Концепції компетенції міжнародних організацій. Основні функції міжнародних організацій: виразники спільних інтересів держав на міжнародній арені; сприяння та координація функціональному та багатосторонньому співробітництву; сприяння виробленню загальнолюдських норм та цінностей, проектів глобального розвитку та подолання глобальних проблем, комунікативна функція, участь у виробленні конвенційних норм міжнародного права (нормотворча, кодифікаційна функція); контрольна, регулювально-координаційна, оперативна, організаційна, інформаційна, консультативна, посередницька, миротворча, оборонна, соціалізуюча, гуманізації міжнародної та внутрішньої політики та ін. Правові аспекти участі міжнародних організацій у процесі міжнародної нормотворчості.

Міжнародні організації – арена взаємодій держав та інших учасників міжнародних відносин, форма інституціоналізації цих взаємодій.


^ Теми для обговорення на занятті:


Заняття 1

Ознаки політичної та правосуб’єктності міжнародних організацій.

Р.Кеохейн стверджував, що міжнародні організації є «бюрократичними організаціями з чіткими правилами і специфічними приписами для індивідів і груп». Чи не загрожує бюрократизація міжнародних організацій ефективності їх діяльності?


Заняття 2


Британський соціолог Д. Мітрані сформулював 5 тез функціоналізму. Третя теза розвиває ідею про експансіонізм функціональних завдань міжнародних організацій. Функції міжнародних організацій, які спочатку охоплювали обмежену сферу усвідомлених спільних інтересів і можливостей співробітництва, виявляють потім тенденції і до розширення співробітництва на нові сфери, і до інтенсифікації співробітництва. Прослідкуйте динаміку та еволюцію функцій міжнародних організацій на протязі їх виникнення до нашого часу. Визначіть чинники еволюції та розширення функцій міжнародних організацій.

Взаємозв’язок компетенцій та функцій міжнародних організацій (на прикладі конкретних міжнародних організацій).


Завдання для самостійної роботи:



Поясніть, чому міжнародні організації називають вторинними та похідними інститутами міжнародних відносин?

Використовуючи довідкові матеріали та ресурси мережі Інтернет, охарактеризуйте організаційну структуру обраної для аналізу міжнародної організації. З’ясуйте як вона співвідноситься з цілями та компетенцією організації.

Визначіть критерії класифікації міжнародних організацій. Підберіть приклади міжнародних організацій відповідно до визначених на основі критеріїв типів організацій.

Проаналізуйте принципи прийняття рішень на прикладі конкретних міжнародних організацій.

Визначіть міжнародні організації, що мають ознаки наднаціональності. Охарактеризуйте їх.



Література до теми:

Барковский И. Правотворческая деятельность международных организаций: теоретические аспекты и современные тенденции // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 2003. - № 2.

Гуменюк Б. Міжнародні організації // Політика і час. - 1998.- № 2.

Кутейников А.Е. Международные межправительственные организации: социологический подход. - Журнал социологии и социальной антропологии. - 1999. - Т.2. - № 4.

Лукина Л. Правотворческий процесс в рамках Совета Европы // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. – № 1.

Міжнародні організації: Навчальний посібник/ За ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського. - Київ: ЦУЛ, 2003. – Розд.П.

Міжнародні організації. Навчальний посібник/ За ред. О.С.Кучика. – К.: Знання, 2005.

Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М., 1998.

Основи політичної науки. Ч.4. Міжнародна політика. - Львів, 1999.

Тускоз Жан. Міжнародне право. –К., 1998. – Розд.2.

Цыганков П.А. Международные отношения. - М., 1996.- Гл.УП.

Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. - К., 2001. – С.9-38.

Clive Archer. International Organizations. – New York: Routledge, 3rd edtion, 2001. – Chapter 3.

Rourke J.T. International politics on the World Stage. 5th edition. –Dushkin Publishing Group, 1995. – Chapter 12.



^ Тема 3. Теоретико-методологічні засади вивчення міжнародних організацій. Теорії міжнародних організацій
(4 год.)


Ідеалізм та реалізм та неомарксизм у міжнародних відносинах як методологічна основа формування сучасних теорій міжнародних організацій.

Концептуалізація ролі міжнародних організацій в державоцентристській парадигмі: міжнародні організації - інструмент реалізації стратегічних інтересів та зовнішньої політики держав за межами національних територій, спосіб збереження та посилення домінування могутніх держав (реалізм, неореалізм). Міжнародні організації та формування міждержавних коаліцій. Міжнародні організації та розвиток багатосторонньої дипломаті.

Відображення у міжнародних організаціях принципів відносин між державами в міжнародній системі (неомарксизм, Й.Галтунг)..


^ Завдання для роботи у групах: Г. Моргентау стверджував, що міжнародні організації утворювалися великими державами для продовження боротьби за владу і стали ще однією ареною боротьби за вплив у світі. Знайдіть приклади, які сьогодні підтверджують/ заперечують цю тезу. Одна група працює над аналізом тенденцій міжнародних відносинах, що підтверджують думку Г. Моргентау, інша – знаходить та аналізує тенденції, які її заперечують. Робота завершується обміном думками між двома групами та дискусією.


Концептуалізація ролі міжнародних організацій в транснаціональній парадигмі: міжнародні організації – самостійні та впливові суб’єкти міжнародних відносин, чинники транснаціоналізації міжнародних відносин. Міжнародні організації – “актори постміжнародної політики” (Дж.Розенау). Зростання ролі міжнародних організацій в процесах комплексної взаємозалежності. (Дж.Най, Р.Кеохейн): інституціалізація функціональної кооперації та інтеграції в рамках міжнародних організацій; роль у функціонуванні міжнародних режимів (ГАТТ-СОТ, МВФ, ОПЕК та ін.), розвитку систем колективної безпеки, можливості представляти національні інтереси малих і середніх держав на світовій арені та «пов’язувати» їх з інтересами великих держав, можливості впливу на глобальні проблеми.


^ Тема для обговорення в малих групах: знайти відповідь на поставлене Дж. Наєм та Р. Кохеном питання про завдання та засоби міжнародних організацій, які дадуть змогу їм впливати та контролювати транснаціональні відносини. Дві групи працюють автономно, робота завершується обміном думками між двома групами та дискусією та виробленням спільної позиції.


^ Формування сучасних теорій міжнародних організацій


Формування нормативістської течії у дослідженнях міжнародних організацій у період Ліги Націй та становлення ООН. Особливості та обмеження нормативістських теорій міжнародних організацій.

^ Федералістські теорії міжнародних організацій як продовження європейських традицій пошуку досконалої форми організації світової спільноти. Універсальні міжнародні організації як прообраз світового уряду у федералістських теоріях.

^ Функціоналізм та неофункціоналізм у вивченні міжнародних відносин (В. Мітрані, Е. Хаас, Ф. Шміттер, Л. Ліндберг). Основні принципи функціоналістського напряму. Функції міжнародних організацій як основний предмет дослідження. Розгляд міжурядових організацій як важливого каналу багатостороннього економічного співробітництва і відповідно чинника подолання суперечностей та конфліктів між державами.

^ Регіоналістський напрям в теорії міжнародних організацій: роль регіональних інтересів та організацій у світовій політиці. Глобалістський напрям та вивчення ролі міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем.

Інституційний напрям в дослідженні міжнародних організацій. Дослідження міжнародних організацій в контексті теорії міжнародних режимів (С. Краснер). Ліберальний інституціоналізм та неоінституціоналізм про міжнародні організації як сукупність встановлених правил, норм, угод, що регулюють поведінку держав на міжнародній арені у взаємозалежному світі (Дж. Айкенбері, М. Феннімор, Дж. Раггі). Дослідження міжнародних організацій в рамках конструктивізму (А.Вендт).


^ Тема для обговорення на занятті: Відображення реальних тенденцій функціонування міжнародних організацій в сучасних теоріях міжнародних організацій, їхні сильні та слабкі сторони.


^ Завдання для самостійної роботи:


Більшість рішень міжнародних організацій не є обов’язковими для членів. Чим пояснюється їхній зростаючий вплив на економічні та міжнародно-політичні процеси у світі в контексті засад державоцентристської та транснаціональної парадигми?

Тези про функціоналізм Д. Мітрані. З’ясуйте основні положення функціоналізму та неофункціоналізму.

Неорелісти (К.Волтц) стверджують, що в міжнародних організаціях відображається розподіл сили та впливів в міжнародної системи загалом. Знайдіть приклади які підтверджують або заперечують цю тезу.

Які аспекти діяльності міжнародних організацій є об’єктом вивчення конструктивізму?

Проблеми співвідношення міжнародної організації та міжнародного режиму в контексті сучасних теорій міжнародних організацій.



^ Література до теми:
Дробот Г.А. Роль международных организаций в мировой политике: основные теоретические подходы// Вестник Моск. ун-та. Сер.18. Социология и политология. – 1999.- № 1.

Зайцева О. О Методология изучения международных организаций// МЭиМО.- 1992.- № 12.

Кларк Г., Сон Л.Б. Достижение всеобщего мира через мировое право. Два альтернативных плана // Теория международных отношений: Хрестоматия/ Сост. науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. – М.:Гардарики, 2003. – С.115-131.

Моргентау Г. Политические отношения между нациями: борьба за власть и мир// Теория международных отношений: Хрестоматия/ Сост. науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. – М.:Гардарики, 2003. – С.72-88.

Най-мл. Дж., Кохэн Р. Транснациональные отношения и мировая политика// Теория международных отношений: Хрестоматия/ Сост. науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. – М.:Гардарики, 2003. – С.152-167.

Сафонов М.В. Современные подходы к изучению международных институтов. На примере исследований “большой восьмерки”// Полис.- 2003.- № 3.

Сафронова О.В. К вопросу о генеалогии контруктивизма в теории международных отношений// Режим доступу: http://www.unn.ru/pages/issues/vestnik/99990200_West_MO_2004_1(2)/10.pdf

Международные организации как механизмы регулирования международных отношений. – Современные международные отношения. Учебник/ Под ред. Торкунова А.В. - М.: Российская политическая энциклопедия, 1999.- С. 220-259.

Хаас Э. За пределами нации-государства. Функционализм и международная организация// Теория международных отношений: Хрестоматия/ Сост. науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. – М.:Гардарики, 2003. – С.321-333.

Цыганков П.А. Теория международных отношений: Учеб.пособие. – М.: Гардарики, 2003. – Гл.15.

Mitrany D. Functional Co-operation as the Road to Peace// Basic Texts in International Relations/ The Evolution of Ideas about International Relations/ Selected and introduced by Evan Luard.- Масmillan,1992.

Wendt A. Social Theory of International Politics. — Cambridge: Cambridge University Press, 1999.



Тема 4 . Міжнародні організації та держави у світовій політиці: співробітництво,

чи (і) суперництво?

( 4 год.)


Заняття 1. Відносини між державами та міжнародними організаціями – важливий аспект сучасної світової політики та світового розвитку


Принципи взаємовідносин держав та міжнародних організацій: залежність, автономія, делегування та розмежування компетенції. Розподіл сфер діяльності та вигоди від спеціалізації – основа делегування (передачі) державами компетенції (суверенітету) міжнародним організаціям. Інші мотивації делегування повноважень. Співвідношення могутності держав та їх готовності до делегування повноважень міжнародним організаціям. Основні вигоди держав від делегування компетенції міжнародним організаціям.

Співвідношення компетенції держав та МО: спільна та розділена компетенція; компетенції, що взаємно накладаються. Співвідношення суверенітету держав та наднаціональності міжнародних організацій.

Переговори та торг між представниками національних урядів, бюрократією організації та групами незалежних експертів – необхідна умова для консенсусу між різними коаліціями інтересів (Е.Хаас) в рамках організації.


^ Теми для обговорення на занятті:

Визначіть чинники самостійності та впливу міжнародних організацій на сучасному етапі розвитку (робота в групах).

Чому держави делегують певні завдання і обов’язки міжнародним організаціям, а не взаємодіють безпосередньо?

Основні вигоди держав від делегування компетенції міжнародним організаціям.


Заняття 2. Вплив міжнародних організацій на систему міждержавних відносин


Чинники взаємного контролю держав та міжнародних організацій на міжнародній арені. Міжнародні організації – механізми політичного контролю за поведінкою учасників міжнародних відносин та легальний спосіб створення спільних моделей поведінки, відповідно до яких суб’єкти міжнародних відносин реалізують свої інтереси. Формування МО та прийняття норм та правил, що регулюють функціонування міжнародної системи.

Вплив міжнародних організацій на внутрішньонаціональні процеси. Прийняття в рамках міжнародних міжурядових організацій рішень і спеціальних актів, які впливають на національні суспільно-політичні процеси. Принципи та засоби взаємного впливу держав та міжнародних організацій.

Застосування міжнародними організаціями санкцій. Види санкцій міжнародних організацій. Чинники, що легітимізують застосування міжнародними організаціями санкцій. Діяльність міжнародних організацій та проблеми втручання і суверенітету держав. Умови втручання (інтервенції) міжнародних організацій. Гуманітарна інтервенція.


^ Теми для обговореннях на занятті:

Чи є наднаціональність частини міжнародних організацій порушенням міжнародних норм про невтручання у внутрішні справи держав? Чи «загрожують» міжнародні організації суверенітету держав? (робота у малих групах).

Які механізми гарантують державам, що їх інтереси будуть враховуватися міжнародними організаціями?

Які механізми гарантують міжнародним організаціям їх вплив на держави-члени і держави загалом?

Завдання для самостійної роботи:



В чому проявляється автономність рішень та компетенцій міжнародних організацій?

Визначіть основні ознаки над національності в функціонуванні міжнародних організацій.

У. Бек визначає глобалізацію як процеси, в яких національні держави і їх суверенітет вплітаються в павутину транснаціональних акторів і підкоряються їх владним можливостям, їхній орієнтації та ідентичності (Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2001- С.26). Визначіть якими владними можливостями володіють міжнародні організації як транснаціональні актори?

Які норми та правила регулюють взаємодію міжнародних організацій та держав?

Сутність гуманітарної інтервенції.

Ознайомтеся з матеріалом таблиці (джерело: Murphy, C. N. (1994). International organization and industrial change. Global governance since 1850. Cambridge, Polity Press) та доповніть таблицю, визначивши принципи та механізми взаємного контролю держав та міжнародних організацій на початку ХХІ сторіччя.


^ Формальний контроль держав-членів над міжнародними організаціями і засоби, що використовувалися організаціями для впливу на їхніх членів в 1914 і 1970 рр.





1914

1970

Як держави-члени контролюють міжнародну організацію

Вето

16%
Вето
3%

Зважене голосування

18%

Зважене голосування

36%

Принцип більшості

53%

Принцип більшості

36%

Незначний нагляд

13%

Незначний нагляд

23%
















Як міжнародні організації впливають на держави-члени МО


Підтримка союзників

9%

Підтримка союзників

11%

Скорочення витрат на кооперацію

71%

Скорочення витрат на кооперацію

57%

Підтримка опонентів

1%

Підтримка опонентів

2%

Контроль згоди

19%

Контроль згоди

17%

Накладання санкцій

-

Накладання санкцій

13%



Література до теми:


Андрюшина Е.В. Основные тенденции и перспективы развития международных организаций// Вестник Моск. ун-та. Сер.21. Управление (государство и общество). – 2008.– №. 1.

Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2001.- Р.І.

Віннікова Н.А. Недержавні актори у сучасній світові політиці//Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. – Питання політології. – Вип.12. –2008. – ­ № 810.

Грум Дж. Растущее многообразие международных акторов // Меж­дународные отношения. Социологические подходы / Ред. П.А. Цыганков. М.: Гардарика, 1998. С. 222–239.

Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації та майбутнє соціального добробуту. - К., 1999.

Мовсесян А. Информационные аспекты транснационализации.- МЭиМО. - 1998. - № 2.

Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании М., 1998.

Неліп М.І., Мережко О.О. Силовий захист прав людини. Питання легітимності в сучасному міжнародному праві. Навч. посібник. 2-е вид. - К.: Наукова думка, 1999.

Cтуканов А.А. Бедные страны и богатый Всемирный банк// Электронный журнал «Полемика». – Вып. 5// http://www.irex.ru/press/pub/polemika/05/stu

Чекаленко Л. Пошук прийнятних моделей взаємовідносин суверенної держави і міжнародних організацій // Персонал. – 2005. - № 11// Режим доступу: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=160

Чекаленко Л. Міжнародні організації і суверенітет держави// Стратегічна панорама. – 2005.- № 2.



Тема 5. Універсальні організації в системі міжнародних організацій та світовій політиці

(4 год.)

Заняття 1. Передумови та процес створення міжнародних

універсальних організацій в ХХ ст.


Ліга Націй. Проекти Ліги Націй. 14 пунктів Вудро Вільсона. Ліга Націй – елемент Версальської мирної угоди та Версальської міжнародної системи. Паризька мирна конференція 1919 р. та утворення Ліги Націй. Суперечності між європейськими державами з приводу структури та повноважень Ліги. Нератифікація Версальської угоди Конгресом США та її наслідки.

Цілі та принципи Ліги Націй. Організаційна структура та компетенція Ліги Націй. Досвід Ліги Націй в регулюванні міжнародних відносин. Невдачі Ліги Націй по створенню системи колективної безпеки у міжвоєнний період. Виключення СРСР та припинення політичної діяльності Ліги. Розпуск Ліги Націй у 1946 р.

^ Організація Об’єднаних Націй. Ідеї створення універсальн
еще рефераты
Еще работы по разное