Реферат: Л. М. Чуніхіна Рецензент М. М. Латишева



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання розділу

“Охорона праці та навколишнього середовища”

у випускних роботах бакалаврів

для студентів фізико-технічного факультету

очної та заочної форм навчання


Харків НТУ “ХПІ” 2011


Методичні вказівки до виконання розділу “Охорона праці та навколишнього середовища” у випускних роботах бакалаврів для студентів фізико - технічного факультету очної та заочної форм навчання. /Уклад. О.О. Кузьменко, Л.М. Чуніхіна. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2011.– 40 с. – Укр.


Укладачі: О.О. Кузьменко

Л.М. Чуніхіна
^


Рецензент М.М. Латишева


Кафедра охорони праці та навколишнього середовища


Вступ


Мета роботи – визначити обсяг та основний зміст розділу “Охорона праці та навколишнього середовища” у випускних роботах бакалаврів для студентів фізико-технічного факультету.

Обсяг даного розділу пояснювальної записки у випускних роботах бакалаврів повинен займати 4...6 сторінок машинописного тексту. Наведена інформація має носити конкретний характер, відповідати темі бакалаврської роботи (проекту). Не слід приводити загальних положень або переписувати інструкції з охорони праці, пам’ятки, розділи підручників та інше.

Вимоги охорони праці та навколишнього середовища повинні витікати з умов на робочому місці, де виконувалася бакалаврська робота. Основні робочі місця, для яких розробляються відповідні вимоги з охорони праці та навколишнього середовища у бакалаврських роботах, умовно можна віднести до наступних груп:

робоче місце інженера - дослідника в умовах лабораторії;

робоче місце користувача ЕОМ;

робоче місце інженера, що виконує теоретичні розрахунки та розробки або конструкторські креслення;

робоче місце інженера, що виготовлює експериментальний пристрій;

робоче місце інженера - дослідника в умовах виробництва.

Якщо студент виконує бакалаврську роботу на декількох робочих місцях, він має вибрати одне (самостійно чи за наказом керівника випускної роботи або викладача – консультанта даного розділу).

Розділ “Охорона праці та навколишнього середовища” вміщують після основних розділів перед економічним. Перелік нормативних посилань, які були використані при написанні розділу “Охорона праці та навколишнього середовища”, можна привести:

на початку цього розділу не нумеруючи їх у наступному тексті;

у загальному переліку джерел інформації наприкінці пояснювальної записки з урахуванням відповідної нумерації по тексту.

У другому випадку черговість посилань на джерела повинна відповідати черговості появи цих посилань у тексті або бути приведеною за алфавітом.

Розділ “Охорона праці та навколишнього середовища” підписує викладач-консультант. Без цього підпису на титульних листах бакалаврська робота не допускається до захисту. Під час захисту бакалаврської роботи в докладі студент повинен перелічити питання, які були розв’язані у розділі “Охорона праці та навколишнього середовища”.

^ Зміст розділу “Охорона праці та навколишнього середовища”

Спочатку необхідно стисло викласти питання відносно актуальності проблем охорони праці та навколишнього середовища на сучасному етапі розвитку суспільства 1-3, зокрема у відповідній сфері виробництва, наприклад, при проведенні наукових досліджень.

Можна перелічити завдання, які витікають із законів України “Про охорону праці” (додаток 1) 4 та “Про охорону навколишнього середовища” (додаток 2) 5 і що стоять перед державою, конкретним підприємством чи установою; торкнутися питань про систему управління охороною праці та охороною навколишнього природного середовища (додаток 3) 6,7; стисло викласти обов’язки роботодавця щодо управління охороною праці на підприємстві (додаток 4); відмітити основні задачі й функції відділу охорони праці на підприємстві (додаток 5).

Потім треба указати, для якого етапу даної бакалаврської роботи розроблявся розділ “Охорона праці та навколишнього середовища” з урахуванням переліку робочих місць, що приведені раніше. Далі необхідно охарактеризувати приміщення, у якому розташоване це робоче місце. При цьому студент повинен:

1. Указати розміри приміщення, кількість робочих місць у ньому, підрахувати площу, яка приходиться на одне робоче місце, і зробити висновок про відповідність фактичних даних нормативним вимогам. При виконанні дослідних робіт, креслень, теоретичних розробок норма площі на одне робоче місце – не менше 4,5 м2 8,9, для користувачів ЕОМ – не менше 6 м2 10,11.

2. Указати поверх, на якому розташоване приміщення, та поверховість будинку.

3. Привести й обґрунтувати категорію з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог 12 (додаток 6).

4. З урахуванням поверховості будинку та категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки 13,14 указати ступень вогнестійкості, що повинен бути встановлений для цього будинку. Для робочих місць користувачів ЕОМ пам’ятати вимоги НПАОП 0.00-1.28-10 10, за якими приміщення з ЕОМ повинні мати ІІ ступінь вогнестійкості.

5. Перелічити обладнання, прилади та пристрої, що використовуються при виконанні указаного етапу бакалаврської роботи. Охарактеризувати електричну мережу, від якої вони живляться (кількість фаз і проводів, режим нейтралі, напругу) і клас приміщення за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом (додаток 7) 8,15]

Відповідно до класифікації шкідливих та небезпечних виробничих факторів, наведеної в ГОСТ 12.0.003-74*16, перелічити ці фактори і джерела їх виникнення в умовах конкретного експерименту або при виконанні розрахунків на ЕОМ у формі таблиці 1.

Таблиця 1 – Шкідливі й небезпечні фактори виробничого середовища

(в умовах конкретного експерименту)

№ п/п

Назва фактора

Джерела виникнення

Характер дії

1

2

3

4


Наприклад, це можуть бути підвищена електрична напруга, шум, вібрація, електромагнітні випромінювання, у тому числі рентгенівські, постійні електричні чи магнітні поля, статична електрика, іонізація повітря, виділення шкідливих речовин у повітря робочої зони та інше.

Кожне робоче місце розташоване у певному приміщенні, тому треба враховувати такі фактори виробничого середовища, як незадовільні параметри мікроклімату, недостатнє штучне або природне освітлення, наявність пилу, можливість вибухопожежонебезпеки чи пожежонебезпеки. На робочих місцях інженерів, що виконують теоретичні розрахунки або конструкторські креслення, треба передбачити комбіноване штучне освітлення (загальне та місцеве), захист від вібрації та шуму, що створюються міським транспортом, обладнанням інших робочих місць, людьми. Треба враховувати і психофізіологічні фактори: нервово-емоційне напруження, статичність та незручність пози, монотонність праці, розумові перенавантаження та інше. У графі “Характер дії” указати, шкідливий чи небезпечний конкретний фактор.

Відомо, що одним із принципових напрямків захисту від дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища є нормування за відповідними нормативно-технічними актами, тому надалі для кожного з приведених у таблиці 1 виробничих факторів указати нормативні параметри, їх рівні, джерела інформації.

Наприклад, метеорологічні умови на постійних робочих місцях, які визначаються температурою, відносною вологістю і швидкістю руху повітря в приміщенні, повинні вибиратися для теплого і холодного періодів року згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ 17 та

ДСН 3.3.6.042-99 18 з урахуванням категорії робіт за енерговитратами. При проведенні експериментальних робіт треба вибрати у додатку 8 допустимі параметри мікроклімату, а при використанні ЕОМ чи виконанні теоретичних розрахунків – оптимальні і занести до таблиці 2.

^ Таблиця 2 – Оптимальні (допустимі) параметри мікроклімату
Період року

Категорія робіт за енерговитратами

Температура, оС

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

1

2

3

4

5


При наявності шкідливих речовин у повітрі робочої зони у вигляді пару, пилу, газів та інше навести у формі таблиці 3 перелік цих речовин, указуючи значення гранично допустимих концентрацій і клас небезпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ (додаток 8) 17. Характеристики деяких шкідливих речовин приведені у додатку 9.

Таблиця 3 – Характеристика шкідливих речовин

№ п/п

Речовина

ГДК, мг/м3

Клас небезпеки

1

2

3

4


Вказати види освітлення приміщення, в якому розташоване конкретне робоче місце. Для приміщень, що будувались до 2006 року, можна привести нормовані показники природного та штучного освітлення відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79 [19], які приведені у додатках 10, 11. При проектуванні приміщень нових будівель та тих, що підлягають реконструкції, треба застосовувати ДБН В.2.5-28-2006 [20] (додатки 12, 13).

У відповідності до [19, 20], встановити розряд і підрозряд зорової роботи, що виконується. Розряд і підрозряд визначити залежно від найменшого розміру об’єкта розрізнення, характеристики фону та контрасту об’єкта розрізнення з фоном. Ураховувати, що для об’єктів, які світяться, розміром 0,5 мм і менше нормовані параметри слід вибирати відповідно до розміру об’єкту розрізнення і відносити їх до підрозряду «в». Визначити нормативне значення мінімальної освітленості при загальному штучному освітленні (додатки 10, 12). ДСанПіН 3.3.2.007-98 [11] вимагає, щоб мінімальна освітленість дорівнювала 300-500 лк.

З урахуванням конструктивного виконання природного освітлення та стійкості снігового покриву вибрати нормативне значення коефіцієнта природної освітленості, енIII , % (додаток 10, 12). Перерахувати його для умов м. Харкова (ІV пояс світлового клімату), де виконувалася дана бакалаврська робота, за формулою (2.1):

, (2.1)

де енIV – коефіцієнт природної освітленості (КПО) для IV поясу світлового клімату;

енIII – коефіцієнт природної освітленості для III поясу світлового клімату;

m – коефіцієнт світлового клімату; для ІV поясу m = 0,9 (додаток 11);

c– коефіцієнт сонячності клімату; для м. Харкова, яке розташоване у ІV поясі світлового клімату на 50о північної широти, в залежності від орієнтації вікон відносно сторін світу c = 0,7 ÷ 0,95 (додаток 11).

Порівняти отримане значення енIV з рекомендованим значенням КПО не нижче 1,5 % відповідно вимог [11].

У відповідності до [20] нормоване значення КПО, еN, %, для будинків, розташованих у різних районах України, слід визначати за формулою (2.2):

еN = ен ∙ mN, (2.2)

де ен− значення за таблицею, дані якої приведені у додатку 12;

mN −коефіцієнт світлового клімату, що приведений у додатку 13;

N − номер групи забезпеченості природним світлом.

Отримані за формулами (2.1) та (2.2) значення слід округляти до десятих долей.

При аналізі вібрації, шуму, інфразвуку та ультразвуку визначити допустимі значення параметрів, що нормуються: рівнів віброшвидкості або віброприскорення (додаток 14) 21, 22, рівнів звукового тиску чи рівня звуку (додатки 15,16) 11, 23–25.

При наявності джерел магнітних і електричних полів промислової частоти використати ДНАОП 0.03-3.13-85 26 і ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ 27. У разі дії електромагнітних полів радіочастотного діапазону нормативні параметри указати згідно з ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ 28.

Допустимі рівні напруженості електростатичних полів нормуються згідно з ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ 29, а гранично допустимі рівні постійних магнітних полів – згідно із ДНАОП 0.03-3.04-77 30.

Якщо робота виконувалася з використанням електронних мікроскопів або рентгенівських установок, які є джерелами іонізуючого випромінювання, привести гранично допустимі рівні для обслуговуючого персоналу відповідно до вимог НРБУ-97 (додаток 17) 31.

Для робочих місць користувачів ЕОМ нормативні рівні неіонізуючих електромагнітних полів і потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання установити згідно з вимогами ДСанПіН 3.3.2.007-98 (додаток 18) 11.

Іонізуюче випромінювання та розряди статичної електрики призводять до іонізації повітря робочої зони. Нормативні рівні концентрації позитивних та негативних іонів повинні відповідати вимогам СН 2152-80 (додаток 18) 32.

Умови роботи на лазерних приладах вибирати згідно з ГОСТ 12.1.040-83* ССБТ 33.

Обов’язково треба розглянути питання охорони навколишнього середовища, для чого охарактеризувати потенційні джерела забруднення атмосфери, гідросфери та літосфери в наслідок функціонування конкретного робочого місця, лабораторії, установи чи підприємства взагалі. Указати характер викидів шкідливих речовин у довкілля (наприклад, парів мастил при використанні вакуумних насосів), ступінь забрудненості стічних вод (наприклад тих, що служать для охолодження рентгенівського обладнання та електронних мікроскопів) та ґрунту при захороненні твердих відходів, які залишаються після утилізації приладів (наприклад, переплаву металевих частин обладнання) 34. Привести значення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосфері 35 та в поверхневих водах 36.

Користувачі ЕОМ, ураховуючи масовість розповсюдження комп’ютерів, приводять інформацію за шведськими міжнародними стандартами, що надана у додатку 19.

Наприкінці розділу дати висновок про те, що дотримання приведених нормативних параметрів дозволяють створити на робочих місцях сприятливі умови праці.


^ Список літератури

1. Основи охорони праці: Навчальний посібник /За ред. проф. В.В. Березуцького. – Харків: Факт, 2005. – 480 с.

Охрана труда в машиностроении: Учебник для машиностроительных вузов /Е.Я. Юдин, С.В. Белов, С.К. Баланцев и др.; /Под ред. Е.Я. Юдина и С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1983. – 432 с.

Охрана труда: Учебник для студентов вузов /Б.А. Князевский, П.А. Долин, Т.П. Марусова и др. /Под ред. Б.А. Князевского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1982. – 311 с.

Закон України “Про охорону праці” від 21 листопада 2002 року.

Закон Украины “Об охране окружающей природной среды” от 25 июня 1991 года.

ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів настанови щодо їх застосування. – К., 1997.

ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення. – К., 1997.

Долин П. А. Справочник по технике безопасности. – М.: Энергоатомиздат, 1984. – 824 с.

ДНАОП 0.03-3.01-71. Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245-71. – Затвердж. постановою МОЗ СРСР , 1971.

НПАОП 0.00-1.28-10. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. – Затверджено наказом Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірнічного нагляду від 26.03.2010, № 65.

ДСанПіН 3.3.2.007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. − Затвердж. постановою Головного держсанлікаря України 10.12.1998. № 7.

НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. − Затвердж. наказом МНС від 03.12.2007, № 833.

СНиП 2.09.02-85. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования. – М.: Стройиздат, 1985. – 16 с.

ДБН В.1.1-7-2002. Державні будівельні норми України. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. – К., 2002.

ПУЭ. Правила устройства электроустановок. – М.: Энергоатомиздат, 1987. – 648 с.

ГОСТ 12.0.003-74* ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. – Введен 01.01.1976.

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – Введен 01.01.1989.

ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.− Затвердж. постановою Головного держсанлікаря України від 01.12.1999, № 42.

СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. – М.: Стройиздат, 1980. – 110 с.

ДБН В.2.5-28-2006. Державні будівельні норми України. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. – Чинний з 01.10. 2006.

ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008. Вібраційна безпека. Загальні вимоги. – Чинний з 01.02.2009.

ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації. − Затвердж. постановою Головного держсанлікаря України. – Київ,1999.

ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. – Введен 01.07.1984.

ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. − Затвердж. постановою Головного держсанлікаря України. – К., 1999.

ГОСТ 12.1.001-89 ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности. – Введен 01.07.1990.

ДНАОП 0.03-3.13-85. Гранично допустимі рівні магнітних полів частотой 50 Гц. СН № 3206-85. – Затвержд. постановою МОЗ СРСР від 17.01. 1985.

ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах. – Введен 01.01.1985.

ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. – Введен 01.01.1985.

ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. – Введен 01.01.1985.

ДНАОП 0.03-3.04-77. Гранично допустимі рівні впливу постійних магнітних полів при роботі з магнітними пристроями та магнітними матеріалами СН №1742-77. − Затвержд. постановою МОЗ СРСР від 16.08.1977.

ДНАОП 0.03-3.24-97. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). – Затвердж. постановою МОЗУ від 14.07.1997, № 58.

ДНАОП 0.03-3.06-80. Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень СН 2152-80. – Затвердж. постановою МОЗ СРСР від 12.02.1980.

ГОСТ 12.1.040-83* ССБТ. Лазерная безопасность. Общие положения. – Введен 01.01.1984.

Охрана окружающей природной среды: Учебник для вузов / Под ред. Г.В. Дуганова. – К.: Высшая шк., 1988. – 304 с.

ГОСТ 17.2.3.02-78 СООП. Охрана природы. Атмосфера, Правила установления допускаемых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями.− Введен 01.01.1980.

Правила охраны поверхностных вод от загрязнений сточными водами. – М.: Изд-во Минздрава СССР, 1975. – 23 с.



ДОДАТКИ

Додаток 1


Державна політика в сфері охорони праці [4]


Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;


Продовження додатка 1


адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, досягнення яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та їх представниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.



Додаток 2

Принципи державної політики щодо

охорони навколишнього природного середовища [5]


Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ОНПС) є регулювання відносин в області охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження і ліквідації негативної дії господарської і іншої діяльності на навколишнє природне середовище (НПС), збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів і інших природних комплексів, унікальних територій і природних об'єктів, пов'язаних з історико – культурною спадщиною.

Основними принципами ОНПС є:

пріоритет вимог екологічної безпеки, обов'язковість дотримання екологічний стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської і іншої діяльності;

гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

попереджуючий характер заходів щодо ОНПС;

екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень в питаннях ОНПС, використання і відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

збереження просторової і видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;


^ Продовження додатка 2

науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природних і технічних наук і прогнозування стану НПС;

обов'язковість екологічної експертизи;

гласність і демократизм при ухваленні рішень, реалізація яких впливає на стан НПС, формування у населення екологічного світогляду;

науково обґрунтоване нормування впливу господарської і іншої діяльності на НПС;

безкоштовність загального і платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

стягування плати за забруднення НПС і погіршення якості природних ресурсів, компенсація збитку, заподіяного порушенням законодавства про ОНПС;

вирішення питань ОНПС і використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенно зміненої території, сукупної дії чинників, які негативно впливають на екологічну обстановку;

поєднання заходів стимулювання і відповідальності в справі ОНПС;

вирішення проблем ОНПС на основі широкої міжнародної співпраці.



Додаток 3


Вимоги ДСТУ ISO 14001-97 [6] та 14004-97 [7]

Ці стандарти встановлюють вимоги до системи управління навколишнім середовищем (НС), які поширюються на організації всіх типів та масштабу діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності.

Системи управління НС дозволяють організаціям установити основні методи визначення екологічної політики, шляхи досягнення відповідності виробництва екологічним цілям та надання доказів такої відповідності іншим зацікавленим сторонам.

Управління НС охоплює весь комплекс проблем, включаючи і ті, що пов’язані з загальною стратегією організації та її конкурентною здатністю. Воно стосується тих екологічних аспектів, які організація може контролювати і на які може впливати.

Програми управління НС включають розподілення відповідальності за досягнення поставлених цілей на кожному відповідному ієрархічному та функціональному рівні організації; визначення коштів та термінів, які необхідні для досягнення цих цілей.

Організаціям належить розробляти та підтримувати в робочому стані документально оформлені методики регулярного моніторингу і виміру основних параметрів процесів і робіт, що мають істотний вплив на НС (викиди в атмосферу, скидання у воду, управління відходами, використання сировини, матеріалів, інших природних ресурсів)

Основні принципи управління Н:

зменшення відходів та раціональне використання природних ресурсів, попередження їхнього виснаження;

контроль за впливом на НС сировини та матеріалів;

Продовження додатка 3


зменшення або недопущення скидання чи викидів забруднюючих речовин у НС;

проектування продукції таким чином, щоб мінімізувати її негативний вплив на НС при виготовленні, експлуатації, використанні і утилізації;

мінімізації кожних значних несприятливих впливів нових розробок або проектів на НС.

До показників екологічних характеристик відносять;

використану кількість сировини, матеріалів, енергії;

кількість викидів в атмосферу (СО2; NOx; SO2 та інших);

ефективність використання сировини, матеріалів енергії;

кількість екологічно небезпечних ситуацій;

процентна доля рециркуляції відходів;

процентна доля рециркуляції матеріалів, що використовують для упаковки;

кількість кілометрів пробігу транспортних засобів на одиницю продукції;

доля інвестицій, що призначені для охорони НС;

кількість позивів, що пред’явлені та інше;



Додаток 4


Управління охороною праці на підприємстві [4]


Відповідно до ст. 13 закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, які відповідають нормативно-правовим актам, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

^ Продовження додатка 4


організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням технологічних процесів, правил поводження з механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів роботи та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.


Додаток 5


Витяги з типового Положення про службу охорони праці


Служба охорони праці вирішує задачі:

забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.

Перевірка знань працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов’язків, а потім періодично, один раз в три роки.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.


Додаток 6

Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою [12]


До вибухопожежонебезпечних категорії А віднесені приміщення, де застосовуються горючі гази, легкозаймисті рідини, які мають температуру спалаху до 28 оС, в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займанні яких у приміщенні розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху, що перевищує 5 кПа; а також приміщення, де застосовуються речовини, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою.

До вибухопожежонебезпечних категорії Б віднесені приміщення, де обертаються горючий пил або волокна; легкозаймисті рідини із температурою спалаху більше 28 оС; горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких у приміщенні розвивається надлишковий тиск вибуху, що перевищує 5 кПа.

До пожежонебезпечних категорії В віднесені приміщення, де обертаються пальні і важкогорючі рідини; тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (у тому числі пил і волокна); речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони наявні або обертаються, не відносяться до категорій А і Б.

До пожежонебезпечних категорії Г віднесені приміщення, де обертаються негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскри і полум’я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

До категорії Д віднесені приміщення, де обертаються негорючі речовини і матеріали у холодному стані.

Додаток 7

Класи виробничих приміщень за ступенем небезпеки

ураження електричним струмом

(згідно з ПУЭ [15])


Залежно від наявності умов, що підвищують небезпеку дії електричного струму на людину всі приміщення ділять на такі класи: без підвищеної небезпеки, із підвищеною небезпекою, особливо небезпечні.

1. Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють “підвищену небезпеку” (див. п. 2) або “особливу небезпеку” (див. п. 3).

2. Приміщення із підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов:

високої температури (вище +35 оС);

вологості (відносна вологість повітря перевищує 75 %);

струмопровідної полови (металеві, земляні, залізобетонні);

струмопровідного пилу;

можливості одночасного дотику людини до тих металоконструкцій будівель, що мають з’єднання із землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання – з іншого.

3. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю в

них однієї з умов, що створюють особливу небезпеку:

особливої вологості (відносна вологість близька до 100 %: стеля, стіни, підлога і предмети в приміщенні покриті вологою);

хімічно активною або органічною середою (що руйнує ізоляцію і струмопровідні частини електрообладнання);

одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки (п. 2).


Додаток 8


Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень на постійних робочих місцях

згідно з ГОСТ 12.1.005-88 [17] та ДСН 3.3.6.042-99[18]



Період року

Категорія

робіт

Температура, оС

Відносна

вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

опти-мальна

допус-

тима

опти-мальна

допус-тима

оптим.

(не більше)

допус-тима


Холод-ний

Легка – Iа

22 – 24

21 – 25

40 – 60

75

0,1

Не більше 0,1

Легка – Iб

21 – 23

20 – 24

40 – 60

75

0,1

Не більше

0,2

Середньої важкості – IIа

18 – 20

17 – 23

40 – 60

75

0,2

Не більше

0,3

Середньої важкості – IIб

17 – 19

15 – 21

40 – 60

75

0,2

Не більше 0,4


Важка – III

16 – 18

13 – 19

40 – 60

75

0,3

Не більше 0,5


Теп-лий

Легка – Iа

23 – 25

22 – 28

40 – 60

55 при

28о С

60 при 27 оС

65 при 26 оС

60 при 25 оС

75 при 24 оС та нижче

0,1

0,1 – 0,2

Легка – Iб

22 – 24

21 – 28

40 – 60

0,2

0,1 – 0,3

Середньої важкості – IIа

21 – 23

18 – 27

40 – 60

0,3

0,2 – 0,4

Середньої важкості – IIб

20 – 22

16 – 27

40 – 60

0,3

0,2 – 0,5

Важка – ІІІ

18 – 20

15 – 26

40 – 60

0,4

0,2 – 0,6



Додаток 9


^ Характеристика шкідливих речовин

згідно з ГОСТ 12.1.005-88 [17]



№п/п

Найменування

речовини

ГДК, мг/м3

Клас небезпеки

Агрегатний

стан

1

2

3

4

5

1

Азоту оксиди (у перерахуванні на NO2)

5

2

Пари і (або) гази


2

Ацетон

200

4

Пари і (або) гази


3

Барій вуглекислий

0,5

1

Аерозоль

4

Германій

2

3

Аерозоль

5

Кислота сірчана

1

2

Аерозоль

6

Кислота соляна

5

2

Пари і (або) гази


7

Олії мінеральні (нафтові)

5

3

Пари і (або) гази


8

Озон

0,1

1

Пари і (або) гази


9

Пил з домішкою двоокису кремнію

4

4




10

Спирт етиловий

1000

4

Пари і (або) гази
еще рефераты
Еще работы по разное