Реферат: Матеріали для слідчої комісії

Матеріали для слідчої комісії.


В Україні ДДІВ поставлені на облік дві ОКУ, створені, як об’єднання підприємств: Об’єднання підприємств «Український музичний альянс» та Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», і дві ОКУ в організаційно-правовій формі асоціації, це Асоціація «Дім авторів музики в Україні», Асоціація "Гільдія виробників відеограм і фонограм".

Асоціації практично не реалізують свою діяльність, як організації колективного управління самостійно, а ось об’єднання підприємств відіграють значну роль на ринку авторського права і суміжних прав в Україні.

ОП «УМА» (Об’єднання підприємств «Український музичний альянс») було створено у вересні 2001года п'ятьма українськими звукозаписуючими компаніями - ПП «Юкрейніен Рекордс», ТОВ «Мюзік Факторе Груп», ТОВ «Б.У.М», ЗАТ «Нова Рекордс», ТОВ «Київ Євростар». Серед засновників ОП «УМА» - компанії, яким на території України було передано суміжні майнові права всесвітньовідомих виробників музичної і відеопродукції: Universal Music Group, BMG Entertainment, Warner Music International GMBH, Sony Music International (засновники IFPI). УМА є єдиною в Україні організацією, уповноваженою IFPI присвоювати ISRC-код реєстранта на території України, джерело: http://uma.in.ua/ .

ОП «УЛМП» (Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав») створена CompMusic, Lavina Music, Ukrainian Records, Winner Records, правовласниками Ліги є найбільші звукозаписуючі компанії Universal, EMI, Sony/BMG (засновники IFPI), джерело (http://www.musicliga.org/ua/owners/faq.html)
Слід звернути увагу, що засновниками (учасниками) цих двох організацій є Universal Music Group, BMG Entertainment, Warner Music International GMBH, Sony Music International, які водночас є засновниками Міжнародної організації IFPI. Будь які юридичні особи зобов’язані діяти в інтересах своїх засновників. Щоб зрозуміти інтереси ОП «УЛМП» та ОП «УМА», необхідно зрозуміти хто є засновниками цих організацій і які у них інтереси.
На світовому музичному ринку домінуючими є чотири основних звукозаписних лейбла (так звані мейджор-лейбли). Ці 4 (чотири) компанії контролюють близько 70% світового музичного ринку і близько 85% музичного ринку США, таким чином роблячи музичний ринок прикладом олігополії. Олігополія - це ринкова форма, в якій на ринку домінує невелика кількість продавців (олігополістів). Слово утворене від др.-грец. ὀλίγος - нечисленний, та πωλέω - продаю, торгую. Оскільки на ринку знаходиться невелика кількість учасників, кожен олігополіст повинен брати до уваги дії інших учасників-олігополістів. З цієї причини, на олігополістичному ринку вельми велика можливість змови. Частка кожного учасника олігополістичного ринку більше 10 %. (Вікіпедія)

Загальний обсяг музичного ринку оцінюється в 30-40 мільярдів доларів в 2004 році (за даними RIAA - 40 мільярдів і IFPI - 32 мільярди). Весь світовий музичний сьогодні ринок розподілений в таких відсотках:

•Всі існуючі незалежні лейбли (звукозаписуючі компанії) 28.4%

•Universal Music Group (Франция/США) 25.5%

•Sony BMG Music Entertainment 21.5% (BMG - дохід 2.8 мільярдів $ (2000), Sony Music Entertainment - ~6 мільярдів $.)

•EMI Group (Великобританія) 13.4%

•Warner Music Group (США) 11.3%

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B9%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D1%80-%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D0%B1%D0%BB

IFPI (The International Federation of the Phonografic Industry) зареєстровано у Швейцарії в 1933 році. Її штаб-квартира розташована в Лондоні (Великобританія). З 1933 року IFPI представляє права Universal Music Group (25.5% світового музичного ринку), Sony BMG Music Entertainment (21.5% світового музичного ринку), EMI Group (13.4% світового музичного ринку), Warner Music Group (11.3% світового музичного ринку), засновників цієї організації і загалом охоплює 1450 членів з 75 країн світу. Метою IFPI є захист прав виробників, звуко-відео записуючих компаній, юридичних осіб.

Український ринок - ласий шматок для іноземних компаній-виробників. Захопити ж ринок найзручніше під приводом боротьби з піратством та захисту авторських прав. Незнання, а може з причин економічної корупції, чи не бажання виконавчої влади (ДДІВ) в Україні розуміти різниці між англо-американською концепцією права та євро континентальною у сфері авторського права, створило можливість для Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group, засновникам IFPI, відкрито лобіювати свої бізнес інтереси в Україні через створену ними організацію. Діяльність IFPI - не що інше, як відробіток вкладених в неї транснаціональними аудіо монстрами коштів для лобіювання їх інтересів. Під гаслом «боротьби з порушниками авторських прав» IFPI тихою сапою практично відкрито веде боротьбу з конкурентами своїх засновників.
Будь який виробник не зацікавлений мати потужного конкурента, що виробляє більш дешеву та конкурентоспроможну продукцію. На території України ставлениками бізнес інтересів Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group, засновникам IFPI, для свого збагачення і популяризації саме їх продукції силами ОП «УМА» і ОП «УЛМП» з допомогою IFPI зроблено вже достатньо багато.
В журналі № 1 2006 (2) ЄвроІНФОРМ була опублікована стаття директора Центру інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України, к.ю.н. КАПІЦА Ю.М. «Зовнішні та внутрішні чинники розвитку законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності»: «Предметом суперечки, що набуло значного міжнародного резонансу, стало невиконання Україною Плану спільних дій, підписаного в липні 2000 Президентами України та США, за яким Україна мала припинити виробництво піратської та не ліцензованої продукції на фабриках з виробництва CD. Вказане призвело до введення у 2001 р. санкцій проти України в розмірі 75 млн. дол., які були продовжені США на 2003, 2004 та 2005 рр.

В 2002 р. обсяг виробництва СD в Україні було скорочено в 10 разів. Якщо в 2000 р. в Україні діяли п’ять заводів з 12 лініями виробництва лазерних дисків та загальними, враховуючи наявність сировини, потенційними можливостями випуску до 40 млн. дисків на рік, то восени 2001 р. внаслідок перш за всього адміністративних заходів в Україні залишилося всього 3 (три) заводи з 4 лініями випуску СD з звукозаписом. Із них два заводи мали застаріли лінії виробництва з собівартістю випуску продукції вище ніж при іноземному виробництві та обмеженим попитом на продукцію у зв’язку з її низькою якістю. Парадоксом було збереження до серпня 2005 р. санкцій у силі при практично повному скороченню виробництва CD та прийнятті в Україні найбільш жорсткого у світі законодавства з виробництва та розповсюдження лазерних дисків. […] Крім того 7 травня 2001 р. Генеральною прокуратурою за власною ініціативою була порушена кримінальна справа, щоб «шляхом слідства встановити об’єктивність висунутих США на адресу України обвинувачень у наповненні ринків Америки десятками тисяч виготовленими у піратський спосіб CD». Українські заводи не мали можливостей та сировини для виробництва дисків в обсязі, зазначеним американською стороною (70 млн. дисків на рік). Під час розслідування у 2001 р. на п’яти підприємствах України було зроблено п’ять технологічних експертиз. За словами заступника Генерального прокурора України О. Баганца – «експертним шляхом встановлено, що виробити таку кількість CD за наявної на підприємствах сировини неможливо, навіть за такого бажання». Незважаючи на здійснені заходи санкції США проти України були продовжені на 2003–2005 рр.».

Олег Пурік - директор заводу «Машел», одного з названих в переліку IFPI підприємств-піратів - стверджує, що це свідомо штучно створена проблема. Українське законодавство, як, до речі, і міжнародне, не покладає на тиражувальника обов'язків по контролю за використанням авторських прав... http://www.day.kiev.ua/48800/

«На думку непримиренного опонента змін до закону Ю.Скрипка, документ «сприяв не тільки обмеженню конкуренції як такої, а й знищенню української промисловості, аби відкрити ринок для європейської та американської продукції». «Тому й звучали звинувачення у піратстві, — вважає Ю.Скрипко. — Про що можна говорити, якщо в Україні всього 10 ліній з виробництва оптичних носіїв. У Росії — 250, у Китаї — 3 тисячі. У польському заводі під Варшавою працюють 400 DVD ліній. Вони тільки й чекають такої можливості. А наші рідні захисники у Верховній Раді підіграли на руку конкурентам1» ( http://www.dt.ua/1000/1050/52104/ )

Будь яка політика відображає концентровану економіку. Політика Сполучених Штатів Америки була прямо спрямована на підтримку своїх підприємств які відіграють значну роль в економіці США, контролюють 85% американського музичного ринку (засновники IFPI), а також на знищення їх конкурентів.

ISO (International Standard Organisation, Міжнародна організація стандартизації, МОС) затвердила міжнародні ідентифікаційні коди, зокрема, Міжнародний стандартний номер книги ISBN – стосовно друкованих видань, Міжнародний стандартний серійний номер ISSN – для періодичних видань, Міжнародний стандартний номер музичного твору ISWC-T (International Standard Work Code Tune) Iso/15707, розроблений CISAC, Міжнародний стандартний номер музичного твору ISRC ISO/3901, розроблений IFPI.

Для взаємного контролю за кількістю відтворених дисків (контроль за прибутками) та взаємного контролю за розповсюдженням, засновниками IFPI Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group було додатково розроблені власні ідентифікаційні SID-коди. Код нанесений спеціальним методом на самому носієві компакт-диска, дозволяє ідентифікувати пресувальника (виробника) компакт-диска і тим самим, його географічне положення. «Перш за все, слід підкреслити одну особливість ідентифікаційних кодів. Дійсно, вони, як такі не перешкоджають підробці… Відносно контролю за розповсюдженням носіїв можна навести як приклад код ідентифікації джерела (SID)» © П′єр-Марі Бувері, Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. / За ред. А.С. Довгерта, Укладач Р.В. Дробязко, Видавничий Дім «Ін Юре», 2001, © European Commission / Книга 2. Виступи, статті європейських спеціалістів, ISBN 966-7752-78-Х, стор.236.

Піратське записування може відбуватись на будь якому компакт-диску з SID-кодом, чи без нього. SID-коди не перешкоджають піратству чи порушенню авторських прав, а створені тільки для контролю за кількістю вироблених компакт-дисків на певних територіях (джерелах). Вони більш потрібні засновникам IFPI, для того щоб контролювати прибутки один одного і не проґавити неконтрольовані дії вільних конкурентів, щоб не втратити прибутки, від перенасичення ринку дешевим якісним товаром. Тотожні функції виконує наприклад ОПЕК (організація країн-експортерів нафти) коли встановлює межу видобутку кількості нафти на рік, щоб не падали ціни на нафту. Кількість пустих компакт-дисків на ринку з SID-кодами, чи без них ніяк не впливає на рівень піратства, але SID-коди нанесені на пустий диск дуже корисні і зручні для відслідковування доходів конкурента, кількістю його товару та територій впливу (розповсюдження), за якими можна відслідкувати весь ланцюг його бізнес зв’язків. Якщо чистий диск створений у відповідності до ліцензії, технології, з SID-кодом чи без нього, він нічиїх авторських або суміжних прав не порушує і не може бути піратським – на ньому нічого не записано, оскільки піратством у сфері авторського права і (або) суміжних прав є опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів незалежно на якому носії (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення (ст.52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»), а не пустих компакт-дисків на яких нічого не записано. Метою звинувачення українських виробників у сприянні піратству було нав’язати Україні узаконення SID-кодів розроблених засновниками IFPI для контролю за доходами українських компаній і знищення виробництва в Україні якісних дешевих конкурентоспроможних компакт-дисків, щоб утримати ціну на продукцію американських компаній, оскільки собівартість їх продукції була набагато вище. У Китаї SID-код від IFPI не прийнятий і Китай відкидає звинувачення країни у сприянні піратству з приводу виробництва лазерних компакт-дисків, логічно аргументуючи тим, що ніхто в світі не звинувачує у сприянні піратству виробників флешок на які можна записувати фільми, музику, книги, фотографії, чи виробників телевізорів, які приймають сигнал і відтворюють твори, або виробників комп’ютерів чи ноутбуків, з допомогою яких можна записувати компакт-диски і порушувати авторські або суміжні права і застеріг США, що звернеться до міжнародного суду з цього приводу, більше претензій до Китаю не висувалось. Тож метою висунутих до України претензій було знищення дешевого українського конкурентоспроможного високотехнологічного виробництва, продукція якого збивала ціну американських виробників і їх виробництво несло збитки, ставало неконкурентоспроможним і дорогим у собівартості.

«Останнім часом в Україні посилено державний контроль за незаконним виробництвом контрафактної (підробленої) продукції. Активно здійснюються перевірки діяльності суб’єктів господарювання у сфері інтелектуальної власності. Наслідками цих перевірок є порушення кримінальних справ, рішення про вилучення нелегальних аудіокасет та дисків для лазерних систем зчитування. Щоб забезпечити належний контроль за дотриманням на території нашої держави законодавства у сфері інтелектуальної власності, між нашим Державним департаментом, Міжнародною федерацією фонографічної промисловості (IFPI) та фірмою Philips укладено Угоду про співробітництво у сфері присвоєння SID-кодів України. Відповідно до цього документа нам надано пакет SID-кодів для присвоєння їх українським виробникам лазерних дисків Під постійним контролем правоохоронців знаходяться й підприємства з випуску лазерних дисків, які є в Україні. До речі, перевірки деяких з них, за словами керівника правоохоронного відомства, проводилися з участю представників американської сторони. Про те, що українська сторона виконує зобов’язання в рамках українсько-американських спільних дій щодо боротьби з піратством у галузі виробництва оптичних носіїв, свідчить і зростання обсягів їх продаж. Так, обсяги продаж виробів компанії Mikrosoft виросли, скажімо, втричі». Розповів голова Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Микола Васильович Паладій. Джерело http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=3132870. Дивні для державного службовця висновки зробив голова ДДІВ М.В.Паладій - в результаті українсько-американських спільних дій щодо боротьби з піратством, дохід компанії Microsoft від продажу в Україні своїх виробів виріс втричі, ще й на Урядовому порталі. Мимоволі виникає питання: в чиїх доходах має бути зацікавлений голова ДДІВ від результатів боротьби з піратством, хіба в доходах Microsoft, а не національних компаній? На яких законодавчих підставах представники американського приватного бізнесу контролюють українські підприємства з випуску лазерних дисків в Україні?

Державний департамент інтелектуальної власності пролобіював комерційні інтереси засновників IFPI (Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group) для іноземного контролю за прибутками українських виробників компакт-дисків та підняв міжнародний престиж цих іноземних компаній. А Кабінетом Міністрів України на виконання цієї угоди видано Постанову N 623 вiд 26 квiтня 2003 р.. «Про затвердження Порядку присвоєння i нанесення на диски для лазерних систем зчитування та/або матрицi спецiального iдентифiкацiйного коду та визнання спецiальних iдентифiкацiйних кодiв, нанесених на диски та/або матрицi, що експортуються, або матрицi, що iмпортуються». Додатком 1 до Порядку встановлено: «1. Кожний СIД-код прес-форми складається з чотирьох великих лiтер IFPI, пiсля яких зазначається чотири- або п'ятизначний код. […] Наприклад, СIД-код прес-форми IFPI A01xx може бути виданий заявнику МОН. […] Код першої прес-форми може бути IFPI A0100, код другої - IFPI A0101 i так далi».

Просто за державу якось незручно - IFPI... чому не UA.

За лобіюванням інтересів IFPI, в Україні узаконений SID-код прес-форми IFPI який не є прийнятим ідентифікаційним стандартом CISAC та ISO.

Найбільш значною серед міжнародних організацій є CISAC - Міжнародна Конфедерація Авторських і Композиторських Суспільств, що об'єднує 200 авторських суспільств з 98 країн. Вона представляє по всьому світу інтереси більше 2 мільйонів творців музичних, драматичних, літературних, аудіовізуальних творів, а також творців в області пластичних і графічних мистецтв. CISAC розроблено власні ідентифікатори, і у сфері музики був реалізований проект ISWC-T (International Standard Work Code Tune) для ідентифікації кожного музичного твору (пісні або музики). Сьогодні CISAC створив бази даних для управління на національному або міжнародному рівні номерами приблизно мільйона музичних творів. Норма цього коду була затверджена ISO (International Standard Organisation, Міжнародної організації стандартизації, МОС) під номером Iso/15707.

Чому ДДІВ не рекомендовано Уряду приєднатись до стандарту ідентифікації CISAC, самої значущої і впливової організації в світі у сфері інтелектуальної власності, а рекомендовано приєднатись до стандартів вузькопрофільної IFPI. IFPI охоплює дуже вузький проміжок приблизно однієї десятої долі всіх суб’єктів суміжних прав і створена виключно виробниками, а терміном «суб’єкти суміжних прав» охоплено всіх фізичних осіб, акторів (театру, кіно тощо), співаків, музикантів, танцюристів або інших осіб, які виконують ролі, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригентів музичних і музично-драматичних творів, права яких IFPI не має правомочностей представляти. Таку звужену рекомендацію можна пояснити або невіглаством, або проявом корупції і лобіюванням бізнес інтересів засновників IFPI.

Одним з визнаних МОС (ISO) міжнародних стандартних кодів, для музичних творів є також код ISRC, розроблений IFPI, який теж рекомендував Уряду ДДІВ. Відповідно до Закону України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р. N 2408 і на виконання планів державної стандартизації на 2001 - 2004 роки з 1 жовтня 2005 р. був затверджений національний стандарт України: ДСТУ ISO 3901:2005 Інформація та документація, Міжнародний стандартний код запису (ISRC) (ISO 3901:2001, IDT).

«УМА є єдиною в Україні організацією, уповноваженою IFPI присвоювати міжнародний ISRC-код реєстранта на території України», зазначено на офіційному сайті цієї організації. Це свідоме, приховане залякування українських виробників: не підтримуєте УМА і IFPI не отримаєте номера ISRC-коду від «єдиної організації, уповноваженою IFPI присвоювати міжнародний ISRC-код реєстранта на території України». Саме таке підґрунтя закладено в цій інформації.

Рекомендації ДДІВ для Уряду обрати міжнародний ISRC-код, розроблений IFPI, замість розробленого коду ідентифікації CISAC Iso/15707 ISWC-T (International Standard Work Code Tune) призвело до формальної залежності національних виробників від ОП «УМА», як представника IFPI. Звичайно ISRC-код отримає кожний виробник, який надасть заявку, оскільки це обов’язок, а не право «єдиної» ОП «УМА», але в умовах повного правового нігілізму у сфері інтелектуальної власності, монопольне право присвоювати міжнародний ISRC-код реєстранта на території Україні ОП «УМА», підсвідомо створює в очах національних виробників невідому їм залежність від цієї організації.

ISO (International Standard Organisation) затвердила два міжнародні ідентифікаційні коди музичних творів, чому міжнародною організацією затверджено два практично однакові стандарти на один об’єкт? Розроблений IFPI ISRC-код представляє англо-американську концепцію права інтелектуальної власності і ідентифікує юридичних осіб (виробників), а розроблений CISAC Міжнародний стандартний номер музичного твору ISWC-T (International Standard Work Code Tune) Iso/15707 представляє євроконтинентальну концепцію права інтелектуальної власності і ідентифікує авторів і виконавців (фізичних осіб).

Знищення високотехнологічного якісного, високоприбуткового виробництва компакт-дисків в Україні нанесло не тільки збитків економіці держави в сотні мільйонів доларів, але й відкинуло технологічний розвиток виробництва в Україні у цій сфері на невизначений термін, яке апріорі могло б розвиватись за рахунок отриманих прибутків, наприклад в напрямку власного українського виробництва флешок. А приєднання до ідентифікаційних стандартів IFPI, а не CISAC продемонструвало всьому світу, що Україна обирає не євроконтинентальну концепцію права інтелектуальної власності, яка декларується CISAC і встановлена ст.3, ст.41, ст.54 Конституції України, а англо-американську, що представляє IFPI і захищає права тільки виробників, дискримінуючи права фізичних осіб. Ці дії не узгоджуються з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами та зі стратегічним прагненням України інтегруватись до Внутрішнього ринку Європейського Союзу. Приєднання України до ідентифікаційних стандартів ISRC (ISO 3901:2001, IDT) розроблених IFPI і не приєднання до розробленого коду ідентифікації CISAC Iso/15707 ISWC-T (International Standard Work Code Tune) прямо порушує вимоги ст.7 Угоди TRIPS: «Захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності повинні сприяти запровадженню технологічних нововведень та передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників і користувачів технологічних знань у такий спосіб, що сприяє соціальному та економічному добробуту, а також балансу прав і обов'язків». Баланс прав авторів і виконавців фізичних осіб, які не отримали стандарту розробленого CISAC Iso/15707 ISWC-T і не можуть ідентифікувати свої твори і виконання, порушено на користь виробників, що отримали для своєї ідентифікації аж два види кодифікування: ISRC-код (ISO 3901:2001, IDT) і СIД-код прес-форми IFPI.

Будь-який виробник зацікавлений щоб його продукція була продана і принесла прибуток, тому мейджор-лейбли, які контролюють близько 70% світового музичного ринку і близько 85% музичного ринку США створили премії, якими нагороджують авторів і виконавців за простим бухгалтерським принципом - за кількістю проданих дисків, тобто за кількістю отриманого ними прибутку, а не за принципом якості музичного твору.

«За статистикой же продаж следит украинское представительство IFPI (Международная Федерация Звукозаписывающей Промышленности). Принимая во внимание объемы продаж альбома Русланы (Лижичко), ее выпускающий лейбл CompMusic/EMI решил создать прецедент в украинской музыке, учредив и вручив певице «платиновый» диск. В настоящее время германское подразделение EMI занимается изготовлением награды. Торжественная церемония вручения диска пройдет в конце этого года», джерело: http://music.com.ua/news/pop/2003/10/15/10827.html

«Іншим кроком співачки буде лобіювання внесення змін до законодавства України. Зокрема до Закону “Про авторське право і суміжні права” та Кримінального кодексу України в частині відповідальності інтернет-провайдерів за “піратство”. Чому Руслана не вносила на розгляд Верховної Ради зазначені зміни до законодавства, будучи протягом року народним депутатом України, співачка пояснила тим, що у парламенті через політичні емоції рідко справи доходять до професійної діяльності. А на - останок ще й додала, що її перебування в політиці “вбило” її бізнес» джерело: http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=64608. Руслана Лижичко дійсно лобіює зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, цими змінами відкрито лобіюється англо-американська концепція права, що прямо суперечить вимогам Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, якою встановлено, що національне законодавство має бути приведено до вимог Європейського Союзу, а не до англо-американської концепції права.

Після відкритого звернення десятків українських зірок естради та музичних продюсерів до Прем’єр-міністра України, Юлія Тимошенко провела зустріч з представниками музичних кіл і створила робочу групу для вирішення нагальних проблем музикантів, співголовою якої стала народна артистка України Руслана Лижичко, джерело: http://www.uami.org.ua/ua/events/news/72.html

Руслана Лижичко входить до списку правовласників, які передали Об’єднанню підприємств «Українська ліга музичних прав» свої майнові права, зазначено на офіційному сайті цього об’єднання підприємств. На яких правових юридичних підставах фізична особа передала свої права інтелектуальної власності об’єднанню підприємств, створених юридичними особами підприємствами, незрозуміло, це не узгоджується з вимогами ч.3 ст.1113 ЦКУ. Але той факт, що Руслана Лижичко лобіює бізнес інтереси EMI Group та Warner Music Group, співачка не приховує: «Хочу поламати стереотип про Україну як країну, де права громадян порушуються без жодних наслідків. Співпрацюю з найбільшими музичними компаніями світу, зокрема Warner та EMI» http://www.uami.org.ua/ua/events/press/80.html.
^ Аналіз діяльності в Україні ОКУ створених як об’єднання підприємств. Об’єднання підприємств були створені суб’єктами суміжних прав, юридичними особами. З незрозумілих причин у Свідоцтвах №4/2003 від 22 серпня 2003 року, №5 2003 від 22 серпня 2003 року виданих ДДІВ «УМА» та «УЛМП» зазначено: «Управління всіма категоріями суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення». Юридичні особи, не мають прав фізичної особи і не можуть надавати повноваження на здійснення правочинів від фізичних осіб, якими є автори і виконавці, як це встановлено ч.2 ст.203 ЦКУ : «Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності». До того ж здійснення діяльності такими організаціями в інтересах інших осіб, які не є засновниками (учасниками) об’єднання підприємств заборонено пунктом «д)» ст.7.11.1. і ст.7.11.13. ЗУ ”Про оподаткування прибутку підприємств” і у випадку отримання пасивних доходів в інтересах інших осіб, які не є учасниками (членами, засновниками) таких організацій, ці організації стають організаціями, які отримують прибуток від своєї діяльності і не можуть бути організаціями колективного управління, згідно ст.1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
В той же час Державний департамент інтелектуальної власності 7 жовтня 2003 р., визначив – Об’єднання підприємств «Український музичний альянс» (УМА) Уповноважена організація колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань (використання способом публічного сповіщення (в ефір, через кабель). З 20 грудня 2007 року Уповноважена організація колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл відрахувань (відсотків), виплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

^ Об‘єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» 7 жовтня 2003 р. визначена ДДІВ Уповноваженою організацією колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань (використання способами: публічного виконання фонограм, публічної демонстрації відеограм).

З моменту надання таким організаціям статусу «уповноважених», за роз’ясненнями голови ДДІВ М.В.Паладія в листі №16-07/1577 від 20.03.2009 р.: «Враховуючи особливий характер випадків, передбачених статтями 42 та 43 Закону України, збір винагороди уповноваженими організаціями колективного управління здійснюється в незалежності від отримання дозволів суб’єктів авторського права і суміжних прав, на користь яких здійснюється збір». Тобто з моменту визначення організації уповноваженої, така організація здійснює діяльність в інтересах інших осіб, які не є учасниками та засновниками таких організацій, що прямо заборонено ст.7.11.13. ЗУ ”Про оподаткування прибутку підприємств”: ”До основної діяльності не включаються операції з надання товарів (послуг) неприбутковими організаціями, визначеними в абзацах “в" — “д” підпункту 7.11.1 цього пункту, особам іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій”. Тож з моменту визначення ОП«УМА» та ОП«УЛМП» уповноваженими, Державна податкова адміністрація (ДПА) зобов’язана була виключити їх з Реєстру неприбуткових і вимагати нарахування належного податку до державного бюджету України.

Але ДПА не має інформації, що ці об‘єднання підприємств ведуть свою діяльність в інтересах інших осіб, які не є членами (учасниками) цих організацій. Отримані пасивні доходи в інтересах інших авторів і виконавців, які не є їх членами, УМА та УЛМП розподіляють між своїми учасниками (членами, засновниками) практично обкрадаючи інших авторів і виконавців. Засновники (учасники, члени) ОП«УМА» та ОП«УЛМП» Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Groupу, у свою чергу з зібраних винагород в Україні, з отриманого ними доходу, виплачують членські внески, а автори і виконавці, які не є членами цих організацій навіть не знають, що їх винагороду хтось отримав, а податкова навіть не здогадується, що державний бюджет втрачає податки з цих не отриманих авторами і виконавцями винагород: рахунок чистий - скільки прийшло, стільки й розподілили між учасниками, а належним чи ні, то це не справа податкової, а головний біль окрадених правовласників. Тобто йде пряме порушення ст.212 ККУ та приховування об’єктів оподаткування. Щоб розібратись з цим правопорушенням податковій необхідно мати експерта з інтелектуальної власності, який би зміг розібратись в належності, суб’єктності та об’єктності зібраних винагород, але спеціалістів у сфері інтелектуальної власності в штаті ДПА не передбачено. ДДІВ, який уповноважив ці організації порушувати законодавство України ніяких роз’яснень, а тим паче експертних висновків проти ОП«УМА» та ОП«УЛМП» податковій не надасть, оскільки такими висновками буде підтверджена протиправна діяльність вже не цих організацій, а державного органу.

Збір, розподіл і виплату зібраних винагород за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав авторам і виконавцям ОП«УМА» та ОП«УЛМП» здійснює з прямим порушенням ч.3 ст.49 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»: «Після трьох років від дня надходження на рахунок організації колективного управління відповідних сум суми незапитаної винагороди можуть бути використані для чергових виплат суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах суб'єктів авторського права і суміжних прав».

Свідоцтвами про визнання цих організацій уповноваженими зазначено: «уповноважене здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм […] публічне сповіщення та ретрансляція (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, а також безпосередньо фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення;

публічне сповіщення та ретрансляція (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення, кабельного радіомовлення, і (або) телебачення чи через мережу Інтернет».

Передачі ефірного і (або) супутникового телебачення, кабельного радіомовлення є аудіовізуальними творами, що підтвердив М.Фітчер на семінарі 2007 р. в ДДІВ. «Рухомі зображення, що надходять з Атланти, користуються авторсько-правовою охороною, як аудіовізуальний твір. […] режисер одержує з різних камер стаціонарних і переносних, цілу дюжину, а то й більше зображень, відзнятих під всілякими ракурсами […] Все це становить творчі знімальні кадри, з яких режисер вибирає потім зображення, найбільш придатне в даний момент, вибудовуючи телевізійну передачу, яка тут же йде в прямому ефірі» © Вернер Румпхорст, директор відділу з юридичних питань Європейської спілки організацій мовлення. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. / За ред. А.С. Довгерта, Укладач Р.В. Дробязко, Видавничий Дім «Ін Юре», 2001, © European Commission / Книга 2. Виступи, статті європейських спеціалістів, стор.189.

Статтею 17 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» встановлено 5 категорій авторів аудіовізуального твору, до виконавців аудіовізуального твору віднесені також актори-виконавці. Музику не можна бачити, вона супроводжує рухомі зображення, які телебачення сповіщає виключно, як аудіовізуальні твори (бачити і чути), а не звукові (фонограми). Телебачення не може публічно сповіщувати фонограми, бо стане радіо, а не телебаченням. Не можливо з аудіовізуального твору, наприклад, зі сповіщеного телебаченням музичного відеокліпу виплатити винагороду тільки композитору та співаку, не сплачуючи винагород режисеру, оператору, художнику, сценаристу та іншим акторам-виконавцям, які виконують допоміжні ролі, це дискримінація, яка заборонена ст.24 Конституції України, а отримання винагород тільки певними суб’єктами прав заборонено ч.2 ст.36 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»: «Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм)». Неможливо окремо виділити винагороду виконавців-співаків від винагород акторів-виконавців, які є учасниками одного аудіовізуального твору (музичного кліпу) за визначення м Закону вони всі – «виконавці». Постановою встановлені відсотки, які мають бути поділеними між усіма виконавцями цього твору у відповідності до ст.24. Конституції України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Жоден автор аудіовізуального твору або актор-виконавець не отримував від ОП«УМА» та ОП«УЛМП» винагороди, що встановлена законодавством. Неотримання цих винагород авторами і виконавцями призводить до не нарахування і до не виплат податку, з цих, не отриманих винагород, до державного бюджету України.

Підсумки від діяльності ОП«УМА» та ОП«УЛМП» сьогодні для держави на жаль жахливі:

Український ринок - ласий шматок для іноземних компаній. Захопити ж ринок найзручніше під приводом боротьби з піратством та захисту авторських прав. Діяльність IFPI - не що інше, як відробіток вкладених в неї транснаціональними аудіо монстрами коштів для лобіювання їх інтересів. Під гаслом «боротьби з порушниками авторських прав» IFPI тихою сапою практично відкрито веде боротьбу з конкурентами своїх засновників в Україні силами своїх представників ОП«УМА» та ОП«УЛМП».

Власне виробництво конкурентоспроможного товару, лазерних компакт-дисків в Україні, завдяки зовнішній діяльності IFPI було знищено і контроль за цим виробництвом в Україні ведуть представники іноземних виробників Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group і Warner Music Group, засновники IFPI, в особі ОП«УМА» та ОП«УЛМП» для реалізації своїх бізнес-інтересів.

ДДІВ визначив представників Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group і Warner Music Group, ОП«УМА» та ОП«УЛМП» уповноваженими організаціями, тобто контроль за ринком авторського права в Україні і пріоритетні спеціальні уповноважені функції по збору винагород з українського ринку отримали не національні представники, а представники іноземного бізнесу, які зібрані винагороди за авторів і виконавців, що не передавали їм своїх прав, просто розподіляють між своїми учасниками, чим обкрадають належних правовласників.

Практично всі зібрані винагороди з українського ринку вивозяться за кордон в інтересах іноземних виробників і з економіки країни вимиваються обігові кошти, державний бюджет отримує збитки від приховування об’єктів оподаткування. В країні відкрито лобіюються бізнес-інтереси Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group і Warner Music Group за підтримкою голови ДДІВ та Руслани Лижичко.

Визначення ДДІВ представників Universal Music Group, BMG Entertainment, Warner Music International GMBH, Sony Music International, ОП«УМА» та ОП«УЛМП» уповноваженими організаціями, одразу зробило їх такими, що здійснюють діяльність в інтересах ін