Реферат: Надання автомобільних транспортно-експедиторських послуг

Надання автомобільних транспортно-експедиторських послуг

Сергій Кислов.

аудитор АК «КРЕДО-АУДИТ»


В наш час організовувати транспортні перевезення нелегко. 3азвичай цим на підприємстві займаєть­ся людина, що має вiдпо­вiдну освіту і знання, експедитор. Оподаткування експедиторської діяльності залежить від виду експеди­торських послуг та має певно особливості, які ми i розглянемо


Відповідно до статті 1 Закону № 1955 транспортно-експеди­торська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпе­чення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших ван­тажів. Транспортно-експедиторські послуги надає експедитор (тран­спортний експедитор) - суб’єкт господарювання, який за доручен­ням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транс­портного експедирування.

Існує думка, що експедитор - це конкретна людина (або представ­ник підприємства), яка супроводжує вантаж безпосередньо в автомобілі під час його транспортування. Але це не зовсім так. Виходячи з положень Закону № 1955, експедитор особисто може i не здійснювати експедирування вантажу, а лише надавати послуги з організації перевезень. Все залежить від умов договору, в якому вказується певний вид транспорт­но-експедиторської послуги з переліку, наведеного в Законі № 1955.

Відповідно до статті 8 Закону № 1955 транспортно-експедиційними послугами, які надаються клієнту-замовнику, зокрема, вважаються такі послуги:

- забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»;

- фрахтування національних, іноземних суден та залучення інших транспортних засобів i забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправ­лення вантажів;


^ Нормативна база

Закон № 168 - Закон України - Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р.№168/97-ВР.

Закон № 283 - Закон України - Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283j97-ВР.

Закон № 1955 - Закон України - Про транспортно-експедиторську діяльність - від 1 липня 2004 р. N5 1955-ІУ.

Указ № 746 - Указ Президента - Про внесення змін до Указу Президен­та України від 3 липня 1998 р. № 727 - Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 р. №746/99.


ВАЖЛИВО

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забез­печенням перевезень експортного, імпортного, тран­зитного або іншого вантажу за договором транспорт­ного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа, який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від йога імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання i відповідальність за дого­вором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

- учасники транспортно-експедиторської діяль­ності - клієнти, перевізники, експедитори, транс­портні агенти, порти, залізничні станції, об’єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспор­ту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Стаття 1 Закону №1955

• здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, на­копиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складування, зберіганням, перевезенням вантажів;

• ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або iнших об'єктів;

• організація охорони вантажів під час їх пере­везення, перевалки та зберігання;

• організація експертиз вантажів;

• оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

• надання в установленому законодавством по­рядку учасникам транспортно-експедиторської ді­яльності заявок на відправлення вантажів та нарядів на відвантаження;

• забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондицій­ному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, не­стандартній упаковці або такій, що не відповідає ви­могам перевізників;

• страхування вантажів та своєї відповідальності;

• забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

• забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержу­вача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

• здійснення розрахунків з портами, транспорт­ними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

• оформлення документів та організації робо­ти відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

• надання підготовленого транспорту, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передба­ченими законодавством;

• надання інших допоміжних та супутніх переве­зенням транспортно-експедиторських послуг, що передбачені договором транспортного експедиру­вання i не суперечать законодавству.

Розглянемо порядок оподаткування у експедитора-резидента. який організовує перевезення авто­мобільним транспортом вантажів замовника-клієнта (резидента) територією України. Причому, під «організацією автомобільних перевезень» в даному випадку слід розуміти роботи, що виконуються екс­педитором відповідно до договору автомобільного транспортного експедирування:

1. Приймання письмової заявки від клієнта-замовника на автомобільне перевезення вантажу. В такій заявці, зокрема, наводяться такі данні: вид, марка та вантажопідйомність автомобіля; кількість та вид вантажу; місце та час завантаження й розвантаження вантажу; перелік документів, необхідних для перевезення вантажу, та документів, що нада­ються клієнтом-замовником для забезпечення тран­спортування вантажу (наприклад, накладна); вар­тість перевезення вантажу перевізником i сума екс­педиторської винагороди, порядок їх одержання.

2. Пошук автомобільного перевізника, який по­годиться перевезти (транспортувати) вантаж клієнта-замовника на умовах останнього.

3. Укладання з перевізником від свого імені (але за рахунок клієнта-замовника) договору, 6езпосе­редньо пов'язаного з перевезенням (наприклад, до­говору перевезення, фрахту).

4. Надання перевізнику складеної від свого iменi письмової заявки на автомобільне перевезення ван­тажу. В такій заявці, зокрема, вказуються всі дані за­явки, одержаної від клієнта-замовника, крім iнфор­мацiї про суму експедиторської винагороди - адже вона не потрібна перевізнику.

5. Інформування клієнта-змовника про згоду конкретного перевізника, який одержав заявку, здій­снити автомобільне перевезення вантажу на умовах вказаного клієнта-замовника.

6. Інформування клієнта-замовника про хід вико­нання перевізником робіт з автомобільного переве­зення вантажу; вирішення питань, що виникли під час виконання умов договору (наприклад, якщо ав­томобіль надійшов для завантаження пізніше сроку, вказаного у заявці).

7. Надання клієнту-замовнику документів, які підтверджують факт автомобільного перевезення йога вантажу перевізником (наприклад, ТТН, CМВ); підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг), окремо з клієнтом-замовником і окремо з перевіз­ником.

I Всі умови договору транспортного експедирування були вик­ладені у СЭ № 6, 2005. с. 57-60.


8. Одержання від клієнта-замовника суми, що складається з вартості автомобільного перевезення вантажу перевізником i розміру експедиторської ви­нагороди, та перерахування її перевізнику за відрахунком експедиторської винагороди, що залиша­ється в експедитора.

Як бачимо, експедитор у цьому разі є посеред­ником між клієнтом-замовником та перевізником від замовлення перевезення i до проведення розра­хунків. Порядок оподаткування суми вартості авто­мобільного перевезення вантажу перевізником i су­ми експедиторської винагороди здійснюється за­лежно від обраної системи оподаткування.

Експедитор (юр особа) - платник податку на прибуток

Сума вартості автомобільного перевезення ван­тажу є транзитною у експедитора, оскільки пере­раховується через нього від клієнта-замовника до перевізника. Тобто вказана сума не належить експе­дитору i не може класифікуватися, відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону № 283, як доход, що включається до валового доходу експедитора. Крім того, при перерахуванні її перевізнику у експедито­ра не збільшуються валові витрати на цю суму. Це пов'язано з тим, що «транзитні» грошові кошти, згідно з Законом № 283, не відносяться до валових витрат.

Сума експедиторської винагороди, відповідно до зазначеного підпункту Закону № 283, класифікуєть­ся як доход експедитора, який відноситься до скла­ду йога валових доходів. Ця сума відображається у складі валового доходу експедитора за першою подією: або за датою зарахування коштів від клієн­та-замовника, або за датою фактичного надання ре­зультатів експедиторських послуг такому клієнту (звісно, якщо він є платником податку на прибуток на загальних підставах). При цьому у валові витрати експедитора слід включати витрати, що пов'язані з наданням транспортно-експедиторських послуг (наприклад, заробітна плата робітників експедито­ра, витрати на придбання МШП).

^ Експедитор (юр особа) - платник ПДВ

Що стосується ПДВ, то, вважаючи, що експед­­итор придбаває транспортні послуги у перевізника за дорученням i за рахунок клієнта-замовника, йому слід користуватися абзацом третім пункту 4"7 стат­ті 4 Закону № 168. Відповідно до йога положень ек­спедитор при перерахуванні раніше одержаних від клієнта-замовника коштів на користь перевізника має право на збільшення податкового кредиту з ПДВ, а при передачі результатів транспортних послуг вка­заному клієнту-замовнику (тобто підписання Акта виконаних робіт, наданих послу)} - право на збільшення податкових зобов'язань з ПДВ. У свою чергу клієнт-замовник (платник ПДВ) не збільшує свій податковий кредит на суму коштів, перерахованих ек­спедитору, але має право на збільшення податково­го кредиту з ПДВ в податковий період одержання придбаних експедитором транспортних послуг у перевізника (тобто підписання Акта виконаних робіт, наданих послуг).

Експедитор - платник єдиного податку

У пункті 3 Указу № 746 вказано, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступ­них ставок єдиного податку:

~ 6% суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послу)) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ згідно з Законом № 168;

~ 10% суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

При цьому виручкою від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) вважається сума, фактично от­римана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу цієї продукції.

Отже, експедитор - юрособа - платник єдиного податку повинен включити до складу своєї виручки суму винагороди за надання транспортно-експеди­торських послуг, одержаної від клієнта-замовника, та оподатковувати її за ставкою 6% або 10%. Сума вартості автомобільного перевезення вантажу, одер­жана від клієнта-замовника, перераховується пе­ревізнику та не включається до складу виручки екс­педитора. Відзначимо, що експедитор при обранні ставки єдиного податку -6% + ПДВ» сплачує ПДВ в такому ж порядку. Оподаткованою виручкою в ньо­го буде вся сума винагороди за надання транспортно-експедиторських послуг разом з ПДВ.

Що стосується суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, який є експедитором - платником єдиного податку, то до складу йога вируч­ки слід також включити суму винагороди за надання транспортно-експедиторських послуг, одержану від клієнта-замовника. При цьому включення або не включення суми винагороди до складу виручки не впливає на поточне оподаткування, адже експедитор - фізособа - платник єдиного податку сплачує фіксовану суму цього податку. Але для визначення дозволеної «межі» знаходження на спрощеній сис­темі оподаткування (обсяг виручки від реалізації про­дукції за рік не повинен перевищувати 500 000 грн.) потрібно знати, що суму винагороди слід обов'язко­во включати до складу виручки експедитора. Крім того, податкові органи наполягають на тому, що експедитор - фізособа повинен також відносити до складу своєї виручки суму вартості автомобільного перевезення вантажу, одержану від клієнта-замов­ника, яку буде перераховано перевізнику. На наш погляд, така вимога безпідставна.