Реферат: Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів технологічний напрям
Міністерство освіти і науки України
ТЕХНОЛОГІЇ
10-11 класи
Програма для профільного навчання учнів
загальноосвітніх навчальних закладів
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛЬ
Спеціалізація
„КОНСТРУЮВАННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ОДЯГУ“
Пояснювальна записка
Вступ
Метою профільного навчання за спеціалізацією „Конструювання та моделювання швейних виробів» є підвищення рівня компетентностей учнів 10-11 класів з конструювання та моделювання швейних виробів внаслідок оновлення, поглиблення і розширення спеціальних знань і вмінь, та створення оптимальних умов для свідомого професійного самовизначення старшокласників.
Реалізація змісту цієї програми має забезпечувати вирішення наступних завдань:
формування в учнів знань про:
• особливості та вимоги до професії конструктора-модельєра, закрійника, їх можливостями у сучасному суспільстві ;
• новітні інформаційні технології у даній галузі;
• формоутворення конструкцій одягу;
• моделювання швейних виробів;
формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань з конструювання та моделювання;
Формування в учнів культури праці;
формування в учнів умінь і навичок:
конструювання та моделювання швейних виробів;
виготовлення лекал швейних виробів;
використання сучасних засобів праці для конструювання швейних виробів;
розробки моделей одягу та лекал до них;
підбору матеріалів для виготовлення виробу;
ознайомлення біосоціальною характеристикою споживача одягу;
використання під час навчання учнів сучасних педагогічних та інформаційних технологій;
створення оптимальних умов для розвитку творчості, самостійності, відповідальності, ініціативності, кмітливості, економності;
формування компетентностей проектно-технологічної діяльності та вміння презентувати власні розробки;
виховання в учнів підприємливості та готовності до конкурентної боротьби на ринку праці та загальної трудової культури;
здійснення допрофесійної підготовки та формування стійких інтересів до професій конструктора та закрійника.
^ Характеристика структури навчальної програми
Програма спеціалізації „Конструювання та моделювання швейних виробів» складена згідно з дидактичними принципами трудового навчання та методичними вимогами до трудової підготовки старшокласників.
Відповідно із типовим навчальним планом для старшої школи для вивчення трудового навчання (освітня галузь „Технологія”) у 10 – 11 класах відводиться по 6 академічних годин на тиждень.
Програма спеціалізації „Конструювання та моделювання швейних виробів» розрахована на 2 роки навчання. Вона складається з інваріантної (стабільної) та варіативної частин(резерв часу).
Із загальної кількості годин інваріантної складової програми виділених для вивчення курсу, у кожному з класів на теоретичні заняття відводиться орієнтовно одна третя навчального часу. Структура програми для кожного з класів передбачає виконання та захист проекту.
Літня навчальна практика учнів 10 класів передбачає: екскурсії на швейні підприємства, фабрики та фірми, відвідування виставкових центрів; виробничу практику на швейних підприємствах, організаціях, фірмах; пошуково-дослідницьку роботу; виконання творчих проектів тощо.
За даною програмою у змісті цих розділів розглядаються основні конструкції швейних виробів. Програмою передбачено вивчення конструювання та моделювання як на папері так і в графічній програмі. Кількість часу, що буде відводитись на роботу в комп’ютерній програмі, залежить від умов кожної окремої школи, тому вчитель визначає їх самостійно.
Останнім часом особливою популярністю користуються різноманітні аксесуари, а також головні убори. Тому у даній програмі розглядаються варіанти конструювання та моделювання аксесуарів.
Закінчуються розділи з конструювання та моделювання швейних виробів виконанням учнями творчих проектів та їх захистом. Проект у даному випадку має включати в себе вибір об’єкту проектування (швейний виріб), виготовлення ескізу, розробку конструкції, моделювання, підбір всіх необхідних для його виготовлення матеріалів (тканина, фурнітура, прикладні матеріали) та виготовлення його макету з використанням на вибір таких матеріалів, як папір, пластилін, глина, тканина, пап’є-маше.
Проекти учні можуть розробляти як індивідуально, так і групами. Виконання учнями проектів сприяє розвитку творчого та критичного мислення, умінню працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної діяльності, формування в учнів навичок проектної діяльності.
Уразі формування змішаних класів з хлопців та дівчаток, варто розглядати у розділах з конструювання та моделювання не тільки жіночий одяг, а й чоловічий (сорочки, теніски, брюки)
^ Організація профільного навчання за спеціалізацією
„Конструювання та моделювання швейних виробів”
Програма спеціалізації „ Конструювання та моделювання швейних виробів” є логічним продовженням і поглибленим вивченням цього розділу у 5-9 класах.
Вивчення даного курсу спеціалізації допоможе учням 10-11 класів поглибити знання про основні принципи конструювання та моделювання швейних виробів, більш детально ознайомитись із роботою конструкторів та закрійників; отримати базові знання про швейні виробництва; розширити політехнічний світогляд, свідомо обрати професію. На практичних заняттях учні зможуть удосконалити та поглибити свої вміння та навички з конструювання та моделювання швейних виробів не тільки на папері, а й з використанням комп’ютерних програм.
Під час навчання за спеціалізацією „ Конструювання та моделювання швейних виробів” старшокласники повинні оволодіти прийомами з використання сучасних інформаційних технологій під час виконання робіт.
Учні, які успішно завершили профільне навчання з даного профілю мають змогу продовжити навчання в тих професійно-технічних училищах, технікумах чи вищих навчальних закладах, де можуть застосувати набуті знання та вміння. Наприклад, учні можуть продовжити навчання за професіями: конструктор, конструктор-модельєр, закрійник.
^ Оцінювання навчальних досягнень учнів
Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання здійснюється у двох аспектах: оцінюється рівень оволодіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання практичних робіт. Критерії, за якими здійснюється оцінювання навчальних досягнень учнів мають комплексний характер. До них належить: рівень застосування знань та умінь в практичній роботі; уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації; дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт (якість виробу); уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи; рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконувати технологічні операції; дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог; дотримання норм часу на виготовлення виробу; рівень самостійності у процесі організації і виконанні роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т.п.), виявлення елементів творчості.
^ Рекомендації щодо проведення занять
На основі орієнтовного тематичного плану учитель розробляє календарно-тематичний план, в якому конкретизує обсяг навчального матеріалу. При цьому слід враховувати, що орієнтовно одна третя навчального часу відводиться на теоретичне навчання , а решта – на виконання практичних робіт.
Вчитель має постійно пам’ятати, що ефективність окремих занять і виконання програми в цілому забезпечується високим рівнем підготовки кожного уроку, систематичним аналізом методичної літератури. Він повинен своєчасно проводити поточний, тематичний та підсумковий контроль навчальних досягнень.
Працюючи за програмою особливу увагу слід приділяти на трудове, економічне, естетичне та правове виховання учнів безпосередньо в процесі навчання та виробничої праці.
Під час навчальних занять та літньої практики необхідно дотримуватися вимог охорони праці учнів, організації робочого місця, здійснювати контроль за вивченням та виконанням ними правил безпеки праці, протипожежної безпеки, виробничої санітарії та гігієни праці.
Перед виконанням практичних робіт чи виробничої праці, проведенням екскурсії слід здійснювати вступний інструктаж.
Учень може підбирати тему творчої роботи (проекту) самостійно –виходячи із своїх успіхів у вивченні даної програми, віку, особистих уподобань та інтересів, а також за порадою учителя. Рекомендовано виконувати індивідуальні, парні та групові проекти.
Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Ця діяльність включає в себе вибір об’єкта проектування, пошук та вивчення аналога, розробку конструкції та технології, виготовлення і оцінку. Обов’язково здійснюється нескладний економічний і екологічний аналіз виконуваної роботи, проводяться маркетингові операції. У кожному класі проект повинен завершуватися захистом пояснювальної записки та виготовленого об’єкта.
Відведений на варіативну частину час програми можна використовувати:
окремими частинами для збільшення кількості годин на вивчення окремих розділів інваріантної складової програми;
як окремий додатковий розділ програми (наприклад, конструювання та моделювання дитячого або чоловічого одягу);
для виконання окремого творчого проекту.
При виконанні варіативної частини програми необхідно дотримуватися раніше запропонованого співвідношення часу на теоретичне і практичне навчання.
Зміст і спосіб реалізації варіативної частини програми вчитель враховує при складанні календарно-тематичного плану до початку навчального року.
Під час вивчення інваріантної та варіативної частин програми необхідно використовувати особистісно-орієнтовані технології навчання.
При організації літньої навчальної практики потрібно завчасно визначити місце її проведення, основні завдання. Слід планувати, відповідно до віку учня, тривалість щоденної практичної роботи. Літню навчальну практику можна проводити у навчально-виробничих майстернях освітнього закладу, на швейних підприємствах (цехах фабрик, фірмах).
^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
№ з/п
Розділи, теми
Кількість годин
Всього
Теорет.
Практ.
1.
10 клас
Розділ 1
Вступ. Професії конструктор-модельєр і закрійник в ательє мод
1.1. Порівняльна характеристика масового та індивідуального виготовлення одягу. Сфера послуг.
1.2. Професійна діяльність конструктора-модельєра
1.3. Організація праці закрійників в ательє мод.
3
1
1
1
2
1
2.
Розділ 2
Біосоціальна характеристика
споживача одягу
2.1. Людина – споживач одягу.
2.2. Анатомо-фізіологічні ознаки і психіка людини.
2.3. Методи досліджень розмірів і форми тіла людини.
2.4. Зовнішній образ індивідуального споживача одягу.
10
2
3
2
3
3
10
3.
Розділ 3
Композиційно-конструктивний
аналіз моделей одягу
3.1. Форми поверхні одягу. Взаємозв’язок форми поверхні одягу з фігурою.
3.2. Основні художньо-конструктивні показники моделей одягу.
3.3. Художньо-конструктивні засоби утворення різних форм поверхні одягу.
3.4. Принципи утворення поверхні одягу різних форм.
3.5. Залежність художньо-конструктивної будови моделі одягу від властивостей матеріалів.
3.6. Розробка інформаційної бази даних про модель.
10
2
1
2
2
2
1
4
6
4.
Розділ 4
Технології підготовки та процесу розкроювання моделей одягу
4.1. Характеристика етапу підготовки виробництва одягу.
4.2. Характеристика процесу розкроювання швейних виробів.
4.3. Експериментальне виробництво.
4.4. Особливості підготовчо-розкрійного виробництва при виготовленні одягу за індивідуальними замовленнями.
5
1
1
1
2
2
3
5.
Розділ 5
Способи і методи розробки конструкцій моделей одягу. Автоматизація процесу конструювання
5.1. Загальна характеристика і класифікація сучасних методів конструювання одягу.
5.2. Методи конструювання наближених конструкцій одягу.
5.3. Інженерні методи розрахунку розгорток деталей одягу.
5.4. Автоматизація процесу конструювання.
10
2
2
3
3
3
7
6.
Розділ 6
Комп’ютерне конструювання одягу
6.1. Основні відомості про програму «Дизайн».
6.2. Ознайомлення з функціями закладок, кнопок побудови елементів конструкції.
20
4
16
4
16
7.
Розділ 7
Конструювання і моделювання
поясних виробів
7.1. Види поясних виробів, їх спільність та відмінність. Конструювання спідниць.
7.2. Конструювання спідниць у програмі «Дизайн».
7.3. Моделювання спідниць.
7.4. Брючні вироби.
7.5. Конструювання брюк у програмі «Дизайн».
7.6. Моделювання брюк.
40
8
8
6
6
6
6
10
30
8.
Розділ 8
Розробка проекту моделі поясного
виробу. Оцінка якості об’єкту
проектування
8.1. Розробка технічного завдання на проектування поясного виробу.
8.2. Розробка технічної пропозиції щодо проектування моделі поясного виробу.
8.3. Розробка ескізного проекту моделі.
8.4. Розробка технічного проекту моделі.
8.5. Розробка робочої конструкторської документації на проект.
8.6. Аналіз дефектів поясного виробу на різних етапах його проектування. Оцінка рівня якості моделі.
22
2
2
2
8
6
2
5
17
9.
Розділ 9
Конструювання і моделювання плечових виробів
9.1. Розмірна типологія населення і розмірні антропологічні стандарти.
9.2. Конструювання плечових виробів.
9.3. Загальні відомості про побудову формоутворюючих конструктивних елементів.
9.4. Манекени для одягу.
9.5 Конструювання плечових виробів у програмі «Дизайн».
9.6 Моделювання плечового виробу.
9.7. Недоліки в побудові конструкцій та способи їх усунення.
55
2
15
4
6
12
12
4
15
40
Разом:
175
^ Резерв часу:
35
Всього:
210
11 клас
10.
Розділ 10
Проектування швейних виробів
з різних матеріалів
10.1. Види різних текстильних матеріалів для виготовлення одягу та їх властивості.
10.2. Зв”язок зовнішніх та внутрішніх розмірів одягу.
10.3. Поняття про викрійку та лекала швейних виробів.
10.4. Особливості конструювання плечових виробів з різних конструкційних матеріалів.
30
8
2
10
10
8
22
11.
Розділ 11
Розробка проекту моделі плечового
виробу. Оцінка якості об’єкту
проектування
11.1. Розробка технічного завдання на проектування моделі плечового виробу.
11.2. Розробка технічної пропозиції щодо проектування плечового виробу.
11.3. Розробка ескізного проекту моделі.
11.4. Розробка технічного проекту моделі.
11.5. Розробка робочої конструкторської документації на проект моделі плечового виробу.
11.6. Аналіз дефектів плечового виробу на різних етапах його проектування. Оцінка рівня якості моделі.
40
4
4
6
12
12
2
6
34
12.
Розділ 12
Розробка проекту моделі одягу. Оцінка якості об’єкту проектування
12.1. Розробка технічного завдання на проектування моделі виробу.
12.2. Розробка технічної пропозиції щодо проектування виробу.
12.3. Розробка ескізного проекту моделі.
12.4. Розробка технічного проекту моделі.
12.5. Розробка робочої конструкторської документації на проект моделі виробу.
12.6. Аналіз дефектів виробу на різних етапах його проектування. Оцінка рівня якості моделі.
40
4
4
6
12
12
2
10
25
13.
Розділ 13
Проектування головних уборів
та аксесуарів
13.1. Асортимент та класифікація головних уборів.
13.2. Композиційно-конструктивний аналіз головних уборів.
13.3. Методи розробки конструкцій головних уборів.
13.4. Проектування аксесуарів
30
2
8
10
10
10
20
Разом:
140
^ Резерв часу:
70
Всього:
210
^ Разом у 10 - 11 класах:
420
^ Зміст тем та навчальні досягнення учнів
№
з/п
Зміст навчального
матеріалу
Кількість
годин
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1.
10 клас
Розділ 1.
Вступ. Професії конструктор-модельєр і закрійник в ательє мод
Повторення навчального матеріалу за попередні роки навчання; узагальнення знань, отриманих учнями на уроках трудового навчання у 5 – 9 класах. Знайомство зі змістом програми і об’єктами праці в 10 - 12 класах. Перспективи розвитку та вдосконалення процесу конструювання одягу. Відомості про автоматизацію і комп’ютеризацію процесу конструювання одягу. Повторення правил безпечної праці, організації робочого місця, санітарно-гігієнічних вимог під час роботи у шкільній майстерні.
Тема 1.1. Порівняльна характеристика масового та індивідуального виготовлення одягу. Сфера послуг.
Характеристика масового швейного виробництва. Короткі відомості про підприємства, які виготовляють одяг за індивідуальними замовленнями населення. Порівняльна характеристика масового та індивідуального виготовлення одягу. Обробка виробів з попереднім виготовленням напівфабрикатів. Особливості виготовлення одягу в ательє вищого розряду (Будинках моди). Ремонт і оновлення одягу.
Тема 1.2. Професійна діяльність конструктора-модельєра.
Типові професії швейного виробництва, умови праці та загальні вимоги до працівників цих професій.
Загальна характеристика спеціальності «Моделювання і конструювання швейних виробів». Функції конструктора-модельєра на підприємстві. Вимоги до рівня підготовки конструктора-модельєра.
Тема 1.3. Організація праці закрійників в ательє мод.
Кваліфікаційна характеристика професії «закрійник».
^ Лабораторно-практична робота.
Ознайомлення з особливостями професій модельєра, конструктора, закрійника.
3
0,5
0,5
1
1
Характеризує перспективи розвитку та вдосконалення процесу конструювання одягу;
Називає різні методи конструювання одягу;
дотримується правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час роботи у шкільних майстернях.
Характеризує швейне виробництво та виробництво одягу за індивідуальними замовленнями, технологічні операції в технології виготовлення та ремонту виробів, типові професії швейного виробництва, умови праці, загальні вимоги до працівників цих професій;
наводить приклади робіт, які виконують робітники швейної промисловості.
Називає вимоги до рівня підготовки конструктора-модельєра;
визначає суть значення професій конструктор, модельєр, закрійник, розкрійник;
Характеризує організацію праці закрійників в ательє мод;
визначає вимоги до рівня підготовки закрійника.
2.
Розділ 2.
Біосоціальна характеристика споживача одягу
Тема 2.1. Людина – споживач одягу
Визначення людини, як біосоціальної істоти. Біологічна характеристика людини; соціальні риси людини.
Тема 2.2. Анатомо-фізіологічні ознаки і психіка людини.
Загальні уявлення про вивчення природи людини; опорно-рухова система та огляд м’язової системи людини; система кровообігу та імунна система та їх зв'язок з конструкцією одягу. Волосяний покрив і пігментація. Нервова система, мозок і психіка людини. Залежність конструкційних особливостей одягу від анатомо-фізіологічних ознак.
Тема 2.3. Методи досліджень розмірів і форми тіла людини.
Програми і методика антропометричних досліджень. Характеристика методів дослідження поверхні тіла людини. Отримання вихідної інформації про фігуру людини для конструювання одягу.
Тема 2.4. Зовнішній образ індивідуального споживача одягу.
Види фігур та основні морфологічні ознаки зовнішньої форми тіла людини. Антропоморфологічні характеристики окремих частин тіла людини. Антропометрія лицьової частини черепа і голови; пігментація волосся, райдужини очей, шкіри обличчя. Психофізіологічні особливості людини. Вплив фігури людини на вибір одягу.
Лабораторно-практичні роботи:
Ознайомлення з розмірною характеристикою та характеристикою зовнішньої форми тіла людини.
Визначення образу людини і її стилю.
Розробка моделей одягу для різних типів фігур людини.
Складання асортименту одягу для дорослих та дітей.
13
2
3
2
3
3
Визначає біологічну характеристика людини
називає соціальні риси людини
Характеризує анатомо-фізіологічні ознаки людини, будову тіла людини;
розрізняє зовнішні форми та пропорції людини; називає типи фігури
визначає розмірні ознаки фігури; образ людини;
дотримується правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час виконання завдань практичних робіт.
Характеризує методи дослідження поверхні тіла людини;
аналізує інформацію про фігуру людини для конструювання одягу.
Називає види фігур та їх основні морфологічні ознаки;
характеризує антропоморфологічні характеристики окремих частин тіла людини: визначає вплив фігури людини на вибір одягу.
3.
Розділ 3.
Композиційно-конструктивний аналіз моделей одягу
Тема 3.1. Форми поверхні одягу та їх характеристика.
Характеристика форми поверхні одягу; структура та геометричний вид форми; характеристика розмірів форми; рельєфу і пластики поверхні форми.
Взаємозв’язок форми поверхні одягу з фігурою. Способи наближення реальної фігури до ідеальної і адаптація модних форм одягу до індивідуальної фігури споживача. Характеристика різних конструкцій корсетних виробів та застосування їх для корекції фігури. Необхідність застосування різних прокладкових клейових деталей в одязі, їх види і форма. Вплив модних допоміжних деталей та елементів одягу на сприйняття форми одягу. Формування модної постави фігури. Визначення ступені прилягання виробу на різних ділянках до фігури людини.
Тема 3.3. Основні художньо-конструктивні показники моделей одягу.
Художньо-конструктивні показники моделей одягу. Силует виробу. Ділення виробу на частини. Покрій виробу. Поняття стилю і фасон моделі.
Тема 3.4. Художньо-конструктивні засоби утворення різних форм поверхні одягу.
Способи утворення різних форм поверхні одягу. Характеристика конструктивних засобів утворення форми Конструктивно-декоративні засоби формоутворення. Функціонально-декоративні засоби утворення форм поверхні одягу. Декоративні засоби розробки поверхні форми.
Тема 3.5. Утворення поверхні одягу різних форм.
Способи утворення об’ємної форми. Характеристика плечового модуля. Форма виробу в області грудей, талії та стегон. Характеристика лінії низу у виробі.
Тема 3.6. Залежність художньо-конструктивної будови моделі одягу від властивостей матеріалів.
Залежність художньо-конструктивної будови моделі одягу від властивостей матеріалів.
Фактура тканин; блиск; туше тканин; малюнок і колір тканин; дизайн фактури.
Тема 3.7. Розробка інформаційної бази даних про модель.
Способи зображення моделі; алгоритм найменування виробу;
Лабораторно-практична робота:
Аналіз моделей одягу за журналами мод.
Практичні роботи:
Малювання ескізу моделі одягу за зображеннями в журналах мод.
Малювання ескізу моделі одягу за описом зовнішнього вигляду.
Виготовлення розгорток швейних виробів.
10
2
2
2
2
2
1
Характеризує форми поверхні одягу; конструкцію одягу; конструктивні засоби утворення форми в одязі;
визначає взаємозв’язок форми поверхні одягу з фігурою; декоративні засоби розробки поверхні форми; ступінь прилягання виробу на різних ділянках до фігури людини;
розпізнає покрій, стиль і фасон в одязі;
називає допоміжні прокладкові матеріали для виготовлення одягу;
малює ескіз моделі одягу за зображеннями в журналах мод та за описом зовнішнього вигляду.
Називає художньо-конструктивні показники одягу; способи утворення поверхні одягу різних форм;
виконує ділення виробу на частини; розгортки швейних виробів;
визначає силует та покрій виробу;
аналізує моделі одягу за журналами мод
Характеризує конструктивні, конструктивно-декоративні, функціонально-декоративні та декоративні засоби розробки поверхні форми;
називає способи утворення різних форм поверхні одягу
Характеризує стиль і фасон виробу; способи утворення різних форм поверхні одягу.
добирає фактуру тканин, малюнок і колір тканин до певної моделі та фігури;
виготовляє розгортки швейних виробів.
Характеризує залежність художньо-конструктивної будови моделі одягу від властивостей матеріалів;
називає властивості тканин;
розрізняє залежність властивостей тканин під час виготовлення виробу.
Називає способи зображення моделі;
визначає алгоритм найменування виробу;
малює ескіз моделі одягу за описом зовнішнього вигляду.
4.
Розділ 4.
Технологія підготовки та процесу розкроювання моделей одягу
Тема 4.1. Характеристика етапу підготовки виробництва одягу.
Етап підготовки виробництва одягу та його характеристика. Лекала та технологія їх виготовлення. Поставка матеріалів на швейні підприємства. прийом матеріалів за якістю і кількістю. Зберігання матеріалів. Розрахунок шматів. Замальовування розкладки лекал. Облаштування ділянки закрійника.
Тема 4.2. Процес розкроювання швейних виробів.
Розкроювання швейних виробів. Функції розкрійного виробництва. Настилання і розкроювання матеріалів. Нумерація і комплектування деталей крою. Новітні технології розкроювання і облаштування ділянки.
Тема 4.3. Експериментальне виробництво.
Функції експериментального виробництва. Технічні умови викроювання деталей плечових і поясних виробів одягу. Нормування матеріальних витрат.
Тема 4.4. Особливості підготовчо-розкрійного виробництва при виготовленні одягу за індивідуальними замовленнями.
Експериментальна ділянка. Постачання матеріалів і їх зберігання. Нормування матеріальних витрат і розкрій, Технічні умови викроювання деталей одягу.
Практичні роботи:
Розробка технічних умов на розкроювання швейних виробів.
Виконання розкладки лекал швейного виробу на тканині .
Нормування витрат матеріалів на одиницю швейного виробу.
5
1
1
1
2
Характеризує процес підготовки виробництва одягу; процес розкроювання швейних виробів;
називає функції підготовчого етапу виробництва одягу; експериментального виробництва;
визначає технічні умови викроювання деталей плечових і поясних виробів одягу;
розробляє технічні умови на розкроювання швейних виробів.
виконує розкладку лекал на заданий виріб;
розраховує матеріальні витрати на одиницю швейного виробу.
Називає функції експериментального виробництва;
визначає технічні умови викроювання деталей плечових і поясних виробів одягу.
Характеризує особливості організації експериментальної ділянки;
визначає норми матеріальних витрат;
розробляє технічні умови на розкроювання швейних виробів.
виконує нормування витрат матеріалів на одиницю швейного виробу.
5.
Розділ 5.
Способи і методи розробки конструкцій моделей одягу. Автоматизація процесу конструювання
Тема 5.1. Загальна характеристика і класифікація методів конструювання одягу.
Загальна характеристика методів конструювання одягу. Історія народження і розвитку методів конструювання одягу.
Класифікація методів конструювання розгорток деталей одягу.
Тема 5.2. Методи розробки наближених конструкцій одягу.
Поняття про наближені методи конструювання одягу. Характеристика муляжного та розрахункового (розрахунково-аналітичний, розрахунково-мірочний та розрахунково-графічний методи) методів конструювання. Принципи визначення конструктивних параметрів при конструюванні одягу. Аналіз формул розрахункового алгоритму методів. Огляд сучасних систем крою.
^ Тема 5.3. Інженерні методи розрахунку розгорток деталей одягу.
Суть інженерних методів конструювання. Характеристика методу тріангуляції, методу геодезичних ліній, методу допоміжних ліній розгортання, методу січних площин. Конструювання розгорток деталей одягу в сітці Чебишева.
Тема 5.4. Автоматизація процесу конструювання.
Передумови автоматизованого проектування конструкцій одягу із застосуванням комп’ютерних технологій. Мета і задачі САПР. Загальні принципи побудови САПРО. Специфіка застосування технічних засобів у САПР швейних виробів. Математичне забезпечення САПР. Програмне забезпечення САПР. Інформаційне забезпечення САПР.
Практична робота:
Розробка конструкції моделі плечового виробу муляжним методом.
Лабораторно-практична робота:
Вивчення елементів графічних побудов у конструюванні одягу.
Практична робота:
Аналіз та порівняльна характеристика формул розрахунково-графічних методів конструювання.
10
2
2
3
3
Характеризує принципи інженерних методів конструювання; автоматизованого проектування конструкцій одягу із застосуванням комп’ютерних технологій;
класифікує методи конструювання розгорток деталей одягу.
називає методи розробки конструкцій одягу;
характеризує муляжний та розрахунковий методи конструювання;
визначає конструктивні параметри одягу;
аналізує формули розрахунків при конструюванні;
розробляє конструкції моделі плечового виробу муляжним методом.
Характеризує інженерні методи розрахунку розгорток одягу;
розпізнає методи тріангуляції, метод геодезичних ліній, метод допоміжних ліній розгортання, метод січних площин
виконує конструювання розгорток деталей одягу в сітці Чебишева.
Характеризує автоматизацію процесів конструювання,програмне забезпечення, інформаційне забезпечення САПР;
визначає загальні принципи побудови САПРО
6.
Розділ 6.
Комп’ютерне конструювання одягу
Тема 6.1. Основні відомості про програму «Дизайн».
Принцип виконання побудов в програмі «Дизайн». Запуск програми. Ознайомлення з робочим вікном програми «Дизайн». Виконання роботи у проекті. Створення та збереження нового проекту. Відкриття готового проекту.
Тема 6.2. Ознайомлення з функціями закладок, кнопок побудови елементів конструкції.
Назви кнопок та закладок, їх функції. Послідовність виконання побудов точок, відрізків, криволінійних ліній.
Практичні роботи:
Виконання тренувальних вправ з побудов точок, прямих ліній, відрізків заданої довжини, кривих ліній, кіл тощо.
Створення та збереження нового проекту.
20
4
16
Характеризує принцип роботи програми «Дизайн»;
називає основні елементи робочого вікна програми «дизайн»;
виконує запуск програми, створення та збереження нового проекту, відкриття готового проекту.
називає функції закладок, кнопок побудови елементів конструкції;
визначає послідовність виконання побудов точок, відрізків, криволінійних ліній.
виконує тренувальні вправи з побудов точок, прямих ліній, відрізків заданої довжини, кривих ліній, кіл тощо; роботи у проекті; створює та зберігає новий проект.
7.
Розділ 7
Конструювання і моделювання поясних виробів.
Тема 7.1. Види поясних виробів, їх спільність та відмінність.
Види поясних виробів, їх спільність та відмінність. Спідниці, як один з видів поясних виробів. Різновиди спідниць за кроєм та силуетом. Сезонні спідниці та тканини, з яких вони виготовляються. Мірки необхідні для побудови креслення спідниці.
Тема 7.2. Конструювання спідниць.
Послідовність побудови основи креслення прямої спідниці, кльошової та з клинів. Назви ліній на кресленні.
Тема 7.3. Конструювання спідниць у програмі «Дизайн».
Послідовність виконання креслення спідниць у програмі «Дизайн». Створення та збереження нового проекту.
Практичні роботи:
Побудова креслення прямої спідниці у М14 та в натуральну величиу.
Побудова креслення кльошової спідниці у
М 1:4 та в натуральну величину.
Побудова креслення спідниці з клинів у М 1:4 та в натуральну величину.
Побудова креслення спідниць у програмі «Дизайн»
Тема 7.4. Моделювання спідниць.
Поняття про моделювання одягу. Ознайомлення з моделями спідниць.
Силуетні, конструктивні та декоративні лінії в спідницях.
Види складок у спідницях – однобічні, зустрічні, бантові, комбіновані.
Послідовність моделювання складок у спідницях.
Види кокеток у спідницях – прямі та фігурні. Послідовність моделювання кокеток у спідницях.
Оборки та волани у спідницях. Послідовність моделювання оборок та воланів у спідницях.
Види застібок у спідницях. Послідовність моделювання застібок у спідницях.
Моделі асиметричних спідниць та їх моделювання.
Практичні роботи:
Моделювання складок, кокеток, оборок, воланів застібок у спідницях.
Тема 7.5. Брючні вироби.
Ознайомлення з моделями та назвами брючних виробів (шорти, бриджі, брюки-кльош, брюки-банани, легенси тощо).
Особливості конструкції брюк. Порівняння конструкційних особливостей брюк і спідниці. Тканини, з яких виготовляються брючні вироби. Мірки необхідні для побудови креслення брюк.
Послідовність побудови основи креслення брюк. Назви ліній на кресленні.
Тема 7.6. Конструювання брюк у програмі «Дизайн».
Послідовність виконання креслення брюк програмі «Дизайн». Створення та збереження нового проекту.
Практичні роботи.
Побудова креслення брюк у М 1:4 та в натуральну величину.
Побудова креслення брюк у програмі «Дизайн»
Тема 7.7. Моделювання брюк.