Реферат: Навчальна програма для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Затверджено

Директор школи


Навчальна програма

для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Профільний рівень

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Вступ. Головна мета сучасної школи – допомогти молодим людям зорієнтуватися в сучасному суспільстві, свідомо зайняти відповідну соціальну і громадянську позиції, підвищити рівень їхньої духовної культури, культури спілкування і практичної діяльності, формувати соціально зрілу, працелюбну, творчу особистість. Зважаючи на це, у старшій загальноосвітній школі запроваджується профільне навчання, яке створить системно-спеціалізовану підготовку в старших класах загальноосвітньої школи, спрямовану на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учнів з урахуванням потреб ринку.

Курс «Географія», який пропонується для профільного навчання в 10–11 класах, завершує географічну освіту в загальноосвітній школі і відповідає логіці пізнання світу. Таким чином система географічної освіти узгоджується з регіоналізацією, теоретизацією, країнознавством, краєзнавством, загальною географією і має українознавчу спрямованість.

^ Загальна мета курсу – вдосконалити уяву учнів про географічну картину світу, утверджувати поняття про географію як конструктивну науку і формувати географічне мислення на основі історичного, територіального, комплексного, типологічного, проблемного і конструктивного підходів.

^ Провідні ідеї програм – гуманізація, соціологізація, екологізація, економізація, залучення учнів до соціально корисної практичної діяльності засобами сучасної географічної науки.

^ Основні завдання курсу «Географія» (10–11 класи) для профільної школи:

• поглибити географічну і економіко-соціальну освіту випускників середньої загальноосвітньої школи через вивчення глобальних територіально-диференційованих господарських, соціокультурних і соціоекологічних проблем, розкрити роль окремих держав і народів у світовій економіці й політиці, процесів економічної і політичної інтеграції країн і народів;

• узагальнити й систематизувати попередні знання учнів з географії на значно вищому теоретичному рівні;

• розкрити роль географічних знань і географічної експертизи у вирішенні сучасних господарських і соціальних проблем;

• формувати географічні й соціокультурні знання, розвивати економічне мислення учнів, яке передбачає розуміння процесів, що відбуваються в сучасному світі;

• сформувати уявлення про територіальну організацію господарства і населення окремих регіонів і держав світу;

• показати системний характер світового господарства, сформувати уявлення про природу, сутність і функцію міжнародного географічного поділу праці;

• висвітлити походження і суть сучасних економічних й екологічних проблем людства;

• ознайомити з принципами і світовим досвідом раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища і перетворення природи;

• розвивати вміння користуватися порівняльними методами статистико-економічного аналізу, використовувати статистичні дані, що характеризують рівень та інтенсивність розвитку господарства країн світу, України, своєї області, адміністративного району, окремого господарства; вільно орієнтуватися на політичній карті світу та використовувати тематичні географічні карти для розв’язання навчальних і практичних завдань;

• ознайомити з важливими географічними дослідженнями в Україні і світі, видатними вітчизняними економіко-географами;

• розвивати географічну, екологічну й економічну культуру, розуміння завдань, що стоять перед державою і світовою цивілізацією;

• сприяти полікультурному, толерантному, неупередженому сприйманню і доброзичливому ставленню до інших етносів, народів, груп та особистостей; розвивати в учнів інтерес та повагу до культури свого й інших народів, прагнення зберегти і примножити культурну спадщину своєї країни і всього людства, вчитися жити і працювати в полікультурному середовищі;

• виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, загальнолюдську духовну ціннісну орієнтацію, сприймати ідеї гуманізму та демократизму, патріотизму і взаєморозуміння між народами, утверджувати ідеї демократії, добра та справедливості;

• готувати старшокласників до свідомої активної участі в суспільному житті української держави, усвідомлювати її роль і місце в Європі і світі, формувати в учнів співвідповідальність за долю України, Європи, світу;

• зіставляти географічні й економічні події і процеси, працювати з різними джерелами знань, самостійно добувати географічну інформацію;

• обстоювати власні погляди на ту чи іншу географічну проблему, толерантно ставитись до протилежних думок; розвивати творче мислення, формувати власний погляд та критичне ставлення до інформації.

Особливістю даного курсу є те, що він розкриває важливі й актуальні проблеми сучасної географії та ряду суміжних наук.

^ Структура і зміст навчальної програми. Навчальна програма базується на принци­пах безперервності і наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, гуманізації та диференціації навчального матеріалу залежно від практичної спрямованості.

У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті. Програма побудована з урахуванням існуючих причинно-наслідкових зв’язків і залежностей між географічними законами і закономірностями, процесами і явищами.

Даний курс розрахований на 350 годин (по 5 годин на тиждень у 10–11 класах), які розподілені за розділами. Кожен розділ включає теми, в яких висвітлено основний зміст навчального матеріалу. У програмі акцентуються основні тенденції і закономірності розвитку географічної оболонки, особливості соціально-економічного, політичного та соціокультурного розвитку провідних країн і регіонів світу. Належне місце відведено відомим географам і сучасним досягненням географічної науки.

Практичну частину програми становить практикум, що є важливою й обов’язковою складовою уроку географії. Після теоретичних питань розглядаються прикладні відомості, структуровані навколо глобальних проблем світу та ідеї збалансованого розвитку суспільства. Практичні роботи передбачають розв’язання географічних, екологічних й соціально-економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-дослідження, соціологічного опитування, дискусій, семінарів, презентацій, експертиз, круглих столів, ділових ігор, моніторингових досліджень, написання рефератів, творчих робіт, індивідуальних і колективні проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною – мотиваційною, контролюючою тощо.

^ Рекомендації щодо роботи з програмою. Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об’єкти для вивчення та включати у зміст освіти приклади зі свого регіону (області, міста). Враховуючи рівень підготовки школярів, їхні інтереси і нахили, учитель може запропонувати свій варіант вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін.

Кількість годин на вивчення тем є орієнтовною і може бути змінена в межах визначеного навчального часу. Резервний час рекомендується використовувати на проведення уроків систематизації та узагальнення знань після вивчення великих розділів і тем.


^ Оцінювання навчальних досягнень учнів. Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, потрібно враховувати:

правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність вживання географічної та картографічної термінології;

ступінь самостійності відповіді;

логічність, доказовість у викладенні матеріалу;

ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).

Початковий рівень навчальних досягнень характеризується фрагментарним володінням учнем навчальним матеріалом. Учень може розпізнавати окремі географічні об’єкти, намагається давати їм визначення, за допомогою вчителя знаходить їх на карті.

Середній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень може відтворити (повторити) інформацію, тобто володіє знаннями-копіями. Він розуміє основний матерiал, за допомогою вчителя визначає поняття і закономірності, частково пояснює взаємозв’язки у природі та суспільстві, використовує картографічний матеріал. Під час виконання практичних робіт правильно використовує джерела знань. Спостерігаючи за природними і суспільними явищами, виділяє лише окремі їх особливості.

Достатній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень достатньо володіє програмовим навчальним матеріалом, самостійно виправляє допущені помилки, підтверджує свої знання відповідними аргументами, здатен застосовувати здобуті знання на практиці, правильно відбирає джерела необхідних знань для вирішення проблем у типових ситуаціях, здатний вести спостереження за природними і суспільними явищами.

Високий рівень навчальних досягнень передбачає вичерпну, правильну відповідь, повне розкриття змісту понять, закономірностей і географічних взаємозв’язків, підтвердження їх прикладами. Учень грамотно і творчо використовує картографічні матеріали й інші джерела знань, вміє робити висновки й узагальнення на основі практичної діяльності; здійснює спостереження за природними і суспільними явищами і правильно оформлює й аналізує їхні результати, виступає на семінарах, захищає власні проекти.

^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з географії

Рівні навчальних досягнень


Бали


^ Критерії навчальних досягнень учнів

I. Початковий

1

Учень (учениця) розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти (гори і рівнини, суша і океан, село і місто, галузь тощо) і з допомогою вчителя знаходить їх на карті.

2

Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або кілька запропонованих географічних об’єктів і намагається знайти їх на карті.

3

Учень (учениця) дає нечіткі характеристики географічних об’єктів; з допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття.

^ II. Середній


4

Учень (учениця) частково відтворює текст підручника, дає нечітке визначення основних понять і термінів з допомогою вчителя; називає відповідно до теми конкретного уроку компоненти географічної оболонки та складові господарства; виконує за зразком практичну роботу; під час відповіді намагається користуватися географічною картою.

5

Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв’язків, описує географічні об’єкти чи явища за типовим планом; намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов’язковою географічною номенклатурою.

6

Учень (учениця) самостійно дає більшість визначень, передбачених темою уроку, відтворює значну частину вивченого матеріалу відповідно до його викладу в підручнику; на середньому рівні володіє географічною номенклатурою і картою.

^ III. Достатній

7

Учень (учениця) має достатні географічні знання і застосовує їх для вирішення стандартних ситуацій; має цілісне уявлення про природні та суспільні явища, вміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом.

8

Учень (учениця) засвоїв основні уявлення, поняття і категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини; застосовує здобуті знання на практиці, використовуючи прийоми аналізу статистичних даних про господарство й населення, показує їхню зміну в часі; уміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов’язкову географічну номенклатуру.

9

Учень (учениця) на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має чіткі уявлення про компоненти природи і просторову організацію господарства; пояснює причинно-наслідкові зв’язки в природі і господарстві; майже безпомилково працює з картографічним матеріалом.

^ IV. Високий

10

Учень (учениця) усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів і явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять і може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом.

11

Учень (учениця) має глибокі знання про об’єкт вивчення, застосовує наукову термінологію, аргументує свої твердження і висновки, вміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на високому рівні аналізує і використовує картографічну інформацію.

12

Учень (учениця) володіє ґрунтовними географічними знаннями в межах вимог навчальної програми, висловлює й аргументує власне ставлення до різних поглядів на об’єкт вивчення; самостійно аналізує природні й суспільні явища, робить відповідні висновки й узагальнення; здатний розв’язувати проблемні завдання; вільно володіє картографічною інформацією і творчо її використовує.

ГЕОГРАФІЯ

10-й клас

175  годин (5 годин на тиждень, резерв – 11 годин)

^ Дата проведення уроку

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів




7



ВСТУП

Що вивічає географія. Зародження і розвиток географії.

Зародження географії. Вивчення простору – повер­хні планети. Сучасна географія – простір, час і взаємодія. Предмет і об’єкт дослідження фізичної та соціально-економічної географії.

Географічний простір і час. Методологія географічної науки.

Методи географічних досліджень: традиційні – спостере­жень, експедиційний, польових досліджень, ста­тистич­ний, математичний, картографічний тощо; сучас­ні – космічний, геобіоло­гічний, геофізич­ний, геохімічний, моделю­вання, комп’ютерних техно­логій тощо.

Практикум. Круглий стіл «Нові напрямки досліджень сучасної географії»;

Джерела і система географічних знань.

Джерела географічних знань. Система географічних знань: факти, уявлення, по­няття, теоретичні знання, знання про способи діяльності, інтегральність змісту знань, їхнє соціокультурне значення.

Розвиток економічної ісоціальної географії у світі

Теоретичні дослідження: створення нових класи­фікацій, розробка нових теорій, форму­вання но­вих гіпотез тощо. Розвиток економічної та соціальної географії в світі. Національні економіко-географічні школи. Видатні економіко-географи світу: К. Ріттер, Й.Тюнен, К. Арсеньєв, Ф. Ратцель, А. Геттнер, П.Семенов-Тян-Шанський, Д. Анучин, П. Чубинський, О. Русов, М. Туган-Барановський, С. Рудницький, В. Кубійович, В. Максаковський та інші.

практична робота «Роль географії у формуванні візитної картки країни»;

практична робота «Географічні інформаційні системи»

Учень:

• називає предмет і об’єкт вивчення географії; видатних економіко-географів; методи географіч­них досліджень;

• підбирає географічні факти, джерела інформації;

• характеризує розвиток економічної і соціальної географії в світі;

• аналізує здобутки національних економіко-географічних шкіл;

• проводить анкету­вання;

• узагальнює результати;

• виконує твор­чу роботу;

• бере участь в обговоренні проблемних питань, у дискусіях;

• наводить приклади сучасних теоретичних досліджень;

• визначає галузі, в яких використовують географічні знання;

• готує повідомлення, реферати, тези виступів.




94


13

РОЗДІЛ І. Загальна економіко-географічна характеристика світу

^ Тема 1. Політична карта світу

Суть і складові політичної карти світу.

Суть і складові політичної карти світу. Поняття «країна», «держава», «залежна краї­на», «колонія». Відмінність федеративних дер­жав. Якісні і кількісні зміни на політичній карті, що відбулися остан­нім часом. Зміни площ те­риторій держав і форм дер­жавного правління.

Етапи формування сучасної політичної карти сві­ту.

Етапи формування сучасної політичної карти сві­ту.

Збройні конфлікти у світі.

Збройні конфлікти, причини їх виник­нення.

семінар «Зони етнічних конфліктів. Проблеми врегулювання»;

• проект «Я – миротворець»;

Столиці та їхня роль у житті краї­н.

Столиці та їхня роль у житті краї­н. Типологія сто­лиць. Багатосто­лич­ність. Гіпер­трофія і гіпотрофія столиць. Перене­сення сто­лиць.

Типологія держав світу за формою правління ф за формою державного устрою.

Державний устрій: форми правління, ад­міністративно-тери­торіальний поділ. Історичний адміністративно-територіальний поділ, його особ­ливості і вплив на сучасність.

Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Типологія держав. Показники рівня роз­витку країн: ВВП і ВНП, індекс людського розвитку. По­няття «найменш розвинута країна». Типологія держав світу за формою правління і за формою державного устрою. Типологія федерацій. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Міжнародні організації.

Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл. Загальнополітичні (ООН, Рада Європи, Європейський парламент) та спеціальні (Європейський Союз, НАТО, ЮНЕСКО, ФАО та ін.) організації. Роль міжнародних організацій у врегулю­ванні конфліктів.

Міжнародні організації. Європейський Союз

Геополітика.

Сучасні геополі­тичні зрушення на політич­ній карті. Явища сепаратизму, невиз­нані країни. Геополітика – джерела, сучасність. Основні гео­полі­тичні чинники: географічні, політичні, еконо­мічні, військові, екологічні, демографічні, куль­турно-історичні.

Практична робота «Аналіз політичної карти регіону (за вибором)»;

практична робота «Позначення на контурній карті зон життєво важливих інтересів України, їх аналіз»;

Політико-географічне положення. Поняття «геополітичне поло­жен­ня». Практична робота «Характеристика політико-географічного положення регіону (за вибором)».

Самостійна робота з теми. Тестовий контроль знань.

Учень:

• називає складові політичної карти світу; етапи встановлення і функції державних кордонів;

• розкриває суть понять «країна», «держава», «територія держави», «анклав», «залежна країна», «колонія»; «державний кордон», «делімітація», «демаркація», «геополітика»;

• пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава»;

• називає і характеризує основні етапи форму­вання політичної карти; основні форми державного устрою та правління країн світу;

• наводить приклади якісних і кількісних змін на політичній карті; країн з різними формами державного устрою

• порівнює країни з різними показниками розвитку;

• аналізує сучасні гео­політичні зрушення на політичній кар­ті;

• вказує на особ­ливості сучасної соці­ально-економічної типології та регіо­нального поділу країн світу;

• характеризує функції столиці у державі;

• порівнює соціокультурну роль столиць країн світу (будь-яких двох-трьох за вибором);

• готує виступ, користується різними дже­релами інформації;

• характеризує політико-географічне положення регіонів;

• називає й характеризує міжнародні організації та їхні функції; геополітичні пробле­ми України;

• розкриває значення міжнародних організацій у сучасному світі;

• показує на карті країни, що відрізняються рівнем розвитку; країни з різними формами державного устрою;

зони етнічних конфліктів;

• обґрунтовує основні вектори зовнішньої політики України;

• знає номенклатуру політичної карти та столиці країн.




18

Тема 2. Природно-ресурсний потенціал пла­нети – джерело життя людства

Світові природні ресурси, їх класифікація.

Світові природні ресурси, їх класифікація. Ресур­созабезпеченість. Природокористування: раціо­наль­не і нераціональне. Історія ви­користання ко­рисних копалин.

Мінеральні природні ресурси. Паливно-енергетичні мінеральні ресур­си. інтерактивний екологічний тренінг «Проблема енергетики та енергозбереження»;

Мінеральні природні ресурси. Паливно-енергетичні мінеральні ресур­си. Країни – лідери за за­пасами розвіданих ко­рисних копалин. Країни –лідери за запасами наф­ти, природного газу, кам’яного ву­гілля.

практична робота «Створення картографічної моделі світового експорту та імпорту паливно-енергетичних ресурсів»;

Законо­мір­ності поширення металевих ко­рисних копа­лин: залізної руди, бокситів, олова, міді, вольфра­му, легуючих металів.

Ресурси Світового океану, їхня роль у житті людства.

Мінеральні ресурси Світо­вого океану: гідрохімічні, нафта, газ, твер­ді корисні копалини (залізорудні конкреції, мар­ганець). Запаси геотермальної енергії Світо­во­го океану. Характерні риси геотер­мальної енер­гії. Енергетичні ресурси океану. Проблеми осво­єння шельфу морів.

Земельні ресурси та їх використання. Практична робота «Аналіз структури світового земельного фонду»;

Земельні ресурси та їх використання. Унікаль­ність земельних ресурсів. Світовий земельний фонд і його складові частини. Розподіл земельно­го фонду за великими регіонами. Забезпеченість земель­ними ресурсами, орними землями. Деградація зе­мель: причини, види і ступінь деградації. Географія деградова­них ґрунтів за континентами. Спустелення: причини, райони поширення, наслідки. Стан ґрун­тів. Проблеми відновлення ґрунтів.

Водні ресурси.

Вода – унікальне природне утворення. Поняття «водні ресурси». Водозабезпеченість регіонів і країн. Країни – лідери за ресурсами пріс­них вод. Світове водоспоживання. Структура во­доспоживання світу й України.

Водосховища світу.

Проект «Збереження Чорного і Азовського морів» (Дом. Завд.)

Генезис водосховищ. Загаль­на кількість великих водосховищ, розміри. Гео­графічний розподіл великих водосховищ. Опріснення солоної води океану і засолених річ­кових вод. Вплив НТР на кількісні об’єми опріс­нення води. Географія опріснених вод. Льодови­ки як потенційні джерела прісної води. Перспек­тиви використання льодовиків Антарктиди й ост­рова Гренландія. Транспортування айсбергів. Тех­нічне забезпечення транспортування, опти­мальні шляхи.

Гідроенергетичний потенціал річкового стоку. Поняття «теоретичний, технічний, економічний гідропотенціали». Розподіл гідроенергетичного потенціалу територією суходолу і за країнами.

Лісові ресурси. Дискусія «Ліси потребують допомоги»;

Ліси – легені планети. Функції лісу. Значення лісів: екологічне, еконо­мічне, естетичне, рекреаційне. Кількісна оцінка світових лісо­вих ресурсів: показники лісистості, лісові площі, запаси деревини. Головні лі­сові пояси світу. Особливості видового складу лі­сових поясів. Країни – лідери за запасами дере­вини. Проблема знеліснення: сутність, історія виникнення яви­ща, причини. Географічні зміни в процесах зне­ліснення. Роль пожеж у знищенні лісів.

Біологічні ресурси.

Біологічні ресурси. Складові частини біоресурсів: біомаса Світового океану, біомаса суходолу. Поширення біологічних ресурсів. Роз­поділ біологічних ресурсів за океанами і на суходолі.

Кліматичні ресурси.

Кліматичні і рекреаційні ресурси – ресурси май­бутнього. Кліматичні ресурси і їхній склад: соняч­на енергія, вітрова енергія. Агрокліматичні ре­сур­си та їх структура: повітря, світло, тепло, во­лога. Особливості агрокліматичних ресурсів і їх розподіл за регіонами.

Рекреаційні ресурси світу. Поняття «рекреація». Рекреаційні ресурси, їх кла­сифікація. Медико-біологічні, психолого-естетич­ні, культурно-історичні, технологічні рекреаційні ресурси антропоген­ного походження.

Практична робота «Позначення на контурній карті найбільших рекреаційних зон світу»;

Практична робота «Оцінка ресурсозабезпеченості країн і регіонів світу»;

Практична робота «Складання каталогу культурно-історичних об‘єктів свого краю». (Захист домашнього проекту)

Вплив людини на природу. Круглий стіл.

Вплив людини на природу. Антропогенний вплив на літосферу, гідросферу, атмосферу. Забруднення атмосфери, вод суходолу й океану. Збіднення генофонду живої природи. Заходи що­до збереження та відновлення природи.

Вплив людини на природу. Круглий стіл.

Контрольна робота з теми.

Учень:

• розкриває суть понять «природні ресурси», «ресурсозабезпеченість», природно-ресурсний потенціал території», «природокористування»;

• класифікує природні ресурси;

• наводить приклади різних видів природних ресурсів;

• характеризує геогра­фію світових природних ресурсів; ресурсозабезпеченість різних регіонів;

• показує на карті райо­ни поширення різних видів ресурсів й ос­новні родовища ко­рисних копалин;

• називає п’ятірку кра­їн – лідерів за запасами го­ловних природних ре­сурсів (паливно-енергетичних, рудних, земельних, водних, лісових, біологічних, агрокліматичних, рекреаційних тощо);

• виявляє закономір­ності розміщення при­родних ресурсів;

• характеризує проб­леми, пов’язані з ви­користанням ресурсів;

• пропонує способи ра­ціо­нального природо­ко­ристування;

• оцінює природно-ре­сурсний потенціал України;

• називає способи опріснення води; складові частини земельного фонду, біоресурсів і кліматичних ресурсів; функції лісу;

• пояснює, чому деградують земельні ресурси;

• показує на карті райони поширення деградованих земель; райони стрімкого наступу пустель;

• розробляє і захищає проекти;

• визначає водозабезпеченість регіонів і країн; господар­ське значення льодовиків Антарктиди і о. Гренландія;

• окреслює перспективи використання льодовиків як джелала прісної води;

• вказує на регіональні від­мін­ності у світо­вих лісових ресурсах;

• дає кількісну оцінку лісовим ресурсам різних регіонів – порівнює показники лісистості, лісові площі, запаси деревини;

• висловлює судження про заходи з раціо­нального викорис­тання та охорони лісових ре­сурсів, про вирішення проблеми знеліснення;

• характеризує біоресурси;

кліматичні й агрокліматичні ресурси різних регіонів;

• класифікує рекреаційні ресурси;

• розробляє заходи щодо збереження й відновлення природи;

• показує на карті найбільші в світі водосховища; головні лісові пояси світу та країни–лідери за запасами деревини; найбільші рекреаційні зони світу;

• бере участь у дискусіях, круглих столах, ділових іграх; • виконує практичні роботи;

• готує творчі роботи.






6


13



Тема 3. Людство – творець ноосфери

Людина – біосоціальний вид.

Людина – біосоціальний вид. Освоєння Землі лю­диною. Особливості впливу людини на географічну оболонку. Посилення впливу людини на природу в до­бу НТР.

Ландшафтна сфера.

Агроландшафти – причини нестійкості. Техно­генні ландшафти – збільшення площ. Урбанізо­вані території – загроза існуванню дея­ких видів.

Способи оптимізації техногенного обміну ре­човин. Стан ландшафтів і здоров’я людини. Естетична роль ландшафтів. Техногенні аварії і їхні наслідки.

Практикум: постер «Ландшафт, який хочеться зберегти» (аналіз і захист малюнків);

Захист творчих робіт «Роль ландшафту в становленні духовності народу України»;

Ділова гра «Оцінка стану ландшафтів (екологіч­на, санітарно-гігієнічна, естетична, рекреаційна)»;

Захист проекту «Екологічний будинок».


Тема 4. Географія населення

Предмет вивчення географії населення.

Предмет вивчення географії населення. Кількість населення. Динаміка і структура населення світу. Відтворення населення і його типи (розши­рений, простий, звужений).

Демогроафічний стан населення. Практична робота «Аналіз динаміки чисельності населення основних регіонів світу»;

Природ­ний і механічний рух населення. Головні чинники природного руху населення: природні, соці­ально-економічні, демо­графічні, політичні, куль­турні, психологічні, вій­ськові, юридичні, етнічні, релігійні.

Механічний рух населення. Дискусія «Екологічні біженці: чи варто їх прий­мати»; Практична робота «Складання картосхеми сучасних шляхів міграції населення світу»;

Міграції як форма механічного руху населення. Роль міграцій в історії цивілізації окремих країн і народів. Гео­графія міграцій минулого і сучас­ності. Головні особливості і напрямки сучасних міграцій: міжнародна міграція робочої сили, «втеча мізків», екологічні біженці тощо. Причини і наслідки явища міграції для різних країн.

Статево-вікова структура населення. Практична робота «Аналіз статево-вікових пірамід країн різних типів вікової структури населення»;

Статево-вікова структура населення.

Демографічні процеси. Творча робота «Розробка сценарію заходів де­мографічної (або міграційної) політики у своїй місцевості (або для однієї з країн світу);

Сутність і причини «демогра­фічного вибуху», «демографічної кризи». Концепції демографічного переходу, сут­ність, етапи (стадії), значення демогра­фічного ана­лізу. Проблеми демографічного розвитку Украї­ни, країн ЄС. Управління народонаселенням. Демографічна політика: поняття, мета, завдання; види, методи, поширення в країнах світу. Планування сім’ї як складова частина демографічної політики в країнах світу.

Расова й етнічна мозаїка світу.

Типи етнічних спільнот: плем’я, народність, нація. Класи­фікація етносів. Лінгвістична класифікація народів. Мови ООН. Етнографічні особли­вості окремих народів Землі – звичаї, тра­диції, побут, національний одяг, жит­ло, хар­чування тощо. Етнічні меншини, міжет­нічні проблеми, способи врегулювання конфліктів. Поняття про расову структуру населення. Гео­графія основних рас, мішаних расових форм і типів. Полікультурність сучасного світу. Расова дискримінація та її фор­ми у країнах світу. Явище расизму.

Географія релігій світу.

Класифікація країн світу за конфесійною структурою населення. Міжконфесійні проб­леми і взаємодії в країнах світу. Вплив релігії на дер­жавний устрій, демографічну поведін­ку людей, соціально-економічне і політичне життя суспіль­ства. Паломництво.

Практична робота «Аналіз релігійної структури населення світу»;

Трудові ресур­си: їх розподіл і якість.

Трудові ресур­си. Професійна й освітня структури населення і трудових ресурсів. Поняття зайня­тості. Показни­ки аналізу вели­чини і структури економічно-активного насе­лення, рівнів зайня­тості, безро­біття. Особли­вості галузевої структу­ри зайнятос­ті трудових ресурсів: поняття, структура. Ринок праці. Безробіття: види, форми, способи зменшен­ня рівня безро­біття. Проблеми безробіття в Ук­раїні.

Сучасний стан розселення населення.

Розселення населення. Особливості сучасної картини розселення населення світу. Чинники розселення. Система розселення насе­лення світу (окремих країн). Проблеми управ­лін­ня розселенням. Геогра­фія сільського розселення. Класифіка­ція сіль­ських поселень: за людністю, за топо­графічним положенням, за іс­торією походження, за функ­ціями. Територіальні відмінності сільського розселення в країнах світу й регіонах. Перс­пективи і тенденції розвитку сільського на­селення.

Географія міського розселення. Класифікація міст за людністю, функціями, генези­сом, характером планування.

Урбанізація: форми, види, якість. Урбаністичні форми розселення: місь­кі агломе­рації, мегаполіси, мегалополіси, ойкуменополіс. Урбанізація як глобальний процес сучасності і майбуття. Ур­банізація і природа. Управ­ління територіальним зростанням і розвит­ком міських поселень.

Практична робота «Побудова картограми „Урбанізованість країн світу“».

Самостійна робота з теми. Тестування.




Учень:

• характеризує особ­ливості впливу люди­ни на ландшафти;

• наводить приклади антропогенних і при­родних ландшафтів;

• аналізує причини нестійкості антропогенних сис­тем;

• вказує причини сучасної глобальної екологічної кризи;

• дає якісну оцінку стану ландшафтів (екологіч­ну, санітарно-гігієнічну, естетичну, рекреаційну);

• визначає взаємо­зв’язки між станом ландшафтів і здоров’ям людини;

• виконує прості дослідження;

• розробляє проект;

• готує матеріали за творчими роботами.

• наносить на контурну карту маршрути заселення людиною материків і частин світу.


Учень:

• розкриває значення понять: «де­мографічний вибух», «урбанізація», «демо­графічна політика», «субурбанізація», «міг­рація», «емігра­ція», «імміграція», «мегалополіс»;

• називає кількість на­селення світу;

• характеризує динамі­ку і структуру насе­лен­ня світу;

• пояснює сутність і при­чини демографічних явищ;

• аналізує чинники при­родного руху на­селен­ня та наслідки міжна­родних мігра­цій;

• називає типи відтво­рення населення;

• оцінює сучасну кар­ти­ну розселення насе­лен­ня світу;

• порівнює структуру населення різних кра­їн і регіонів світу;

• визначає роль демо­графічних процесів у міжнаціональних від­носинах;

• проводить мікросо­ціо­логічні досліджен­ня;

• складає географічні моделі демографічно­го переходу; картосхему сучасних шляхів міграції населення світу;

• показує на карті ос­новні напрямки мігра­ційних потоків;

• висловлює суджен­ня щодо здійснення демографіч­ної політики у країнах світу загалом і зокрема в Украї­ні; щодо способів вирішення між­етнічних проблем, врегулювання конфліктів;

• описує найбільші на­роди та найпошире­ні­ші мови світу, світові релігії;

• аналізує етнічну, кон­фесійну, профе­сійну, расову струк­тури на­селення;

• порівнює галузеву структуру трудових ресурсів різних країн світу;

• класифікує міські і сільські поселення;

• показує на карті ве­ли­кі міста, агломера­ції, мегалополіси;

• порівнює темпи, рівні, форми урбанізації кра­їн і регіонів світу;

• аналізує текстові, кар­тографічні і статис­тич­ні матеріали з ме­тою визначення рис і відмінностей у відтво­ренні, складі і розмі­щенні населення різ­них регіонів світу;

• називає форми та види урбанізації;

• готує самостійний виступ;

• розробляє проект;

• бере участь у диску­сіях, у се­мінарських заняттях.




6

Тема 5. НТР – крок у майбутнє

Суть і складові НТР. Захист роектів «Пріоритетні наукові дослідження в Ук­раїні; «Роль інформації у розвитку економіки країни».

Сутність НТР. Наука як складова частина НТР. Затрати на науково-дослідницькі і дослідно-кон­струк­торські розроб­ки в країнах світу. Наукова ін­фраструктура: техніка і технологія в добу НТР. Функції техніки і технологій: працезбе­рігаюча, ресурсозберігаю­ча, природоохорон­на, інформа­ційна. Значення техніки і техно­логії для про­мисловості, сіль­ського госпо­дарства, невиробни­чої сфери.

Виробництво в епоху НТР. Моніторинг генетично-модифікованої продукції в торговельній мережі (захист домашнього проекту)

Елек­тронізація і комплексна автомати­зація. Біотех­нологія і біоіндустрія. Генетична і клітинна ін­женерія. Проблеми розвитку біотехно­логії і біоіндус­трії: екологічні, соціальні, морал