Реферат: Збірник тез доповідей

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний економічний університет

Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту

Кафедра міжнародної економіки


ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ
науково-методичного семінару


“П Р О Б Л Е М И Я К О С Т І В И Щ О Ї О С В І Т И В Є В Р О П Е Й С Ь К О М У П Р О С Т О Р І”


Тернопіль

25 січня 2010
Порядок роботи семінару

25 січня, понеділок


Відкриття науково-методичного семінару
^ Вітальні слова:


Сергій Юрій, д.е.н., професор, ректор Тернопільського національного економічного університету Алла Мельник, д.е.н., професор, проректор з наукової роботи Тернопільського національного економічного університету
Микола Шинкарик, к. фіз.-мат. н., доцент, проректор з науково-педагогічної роботи Тернопільського національного економічного університету
^ Андрій Крисоватий, д.е.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи Тернопільського національного економічного університету Богдан Луців, д.е.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародні зв’язки) Тернопільського національного економічного університету
^ Тибінь Анатолій Михайлович, к.е.н., доцент, декан факультету міжнародного бізнесу і менеджменту Тернопільського національного економічного університету

^ Савельєв Євген Васильович, д.е.н., професор, завідувач кафедри міжнародної економіки Тернопільського національного економічного університету


Доповіді учасників семінару (виступи до 10 хв.)



ДОПОВІДІ:
Євген Савельєв (д.е.н., професор, завідувач кафедри міжнародної економіки)

Автономія в системі вищої освіти і відповідальність держави у європейському освітньому просторі: забезпечення якості освіти


Вільфрід Трілленберг (к.е.н., доцент кафедри міжнародних фінансів)

Забезпечення вищої освіти в Німеччині


Марія Лизун (к.е.н., ст. викладач кафедри міжнародної економіки)

Забезпечення якості вищої освіти в Європейському просторі


Юрій Гуменюк (к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки)
Зовнішня гарантія якості освіти у Великобританії



Софія Пазізіна (аспірант кафедри міжнародної економіки)

Забезпечення якості вищої освіти в Австрії


Наталія Комар (к.е.н., ст. викладач кафедри міжнародної економіки)

Управління якістю навчальним процесом в Університеті Хельсінки


Леся Колінець (к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки); Ірина Стебельська (стажист-дослідник кафедри міжнародної економіки)

Акредитація вищих навчальних закладів в Угорщині



Тетяна Шпак (викладач кафедри міжнародної економіки)

Формування спільної політики забезпечення якості в в східноафриканському регіоні


Роман Зварич (викладач кафедри міжнародної економіки)

Ефекти від підвищення кваліфікації викладачів в Німеччині


Галина Заячковська (к.е.н., докторант кафедри міжнародної економіки)

Оцінювання студентами навчального процесу


Михайло Федірко (к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки)

Забезпечення якості навчання через оцінювання на прикладі Боннської меделі оцінювання вищої освіти


Клавдія Пазізіна (к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки)
Покращення якості навчання у вищих навчальних закладах: організаційна політика та організаційна структура



Ігор Ліщинський (аспірант кафедри міжнародної економіки)

Міжнародні гарантії якості освіти: Транснаціональний європейський проект оцінки якості


^ ЄВГЕН САВЕЛЬЄВ

Автономія в системі вищої освіти і відповідальність держави у європейському освітньому просторі: забезпечення якості освіти


Завдання або позиція Міністерства освіти і науки Німеччини

Міністерство освіти і досліджень Німеччини працює і підготувало заходи по створенню системи, що забезпечувала б систематичне покращення якості навчання студентів і навчального процесу. Це передбачає збільшення фінансування систем забезпечення навчального процесу, його організації, прийому державних іспитів і т. і. У Німеччині завдання з розвитку вищої освіти отримали назву «Qm-проект». Його метою є розвиток менеджменту якості освіти.

Серед найважливіших завдань є зміна менталітету на ландшафті вищої освіти. Навчання мусить стати позбавленим обтяжливого обов’язку під керівництвом викладача-науковця. Головним має стати розуміння і усвідомлення пріоритетності якості освіти для студента і викладача. ВНЗ повинні побудувати міжнародно визнану систему забезпечення і менеджменту якості освіти Це потрібно не тільки задля оптимізації викладання і навчання. Воно є необхідним для сучасного управління вищою школою в якості стратегічного інструмента.

Загальноприйнята модель освіти 2020 буде надавати можливість кожному робити індивідуальні комбінації навчання з пропозицій на освітньому ринку відповідно до своїх можливостей, нахилів, завдатків та цілей. Кожному треба буде постійно поповнювати та удосконалювати свої знання і навички відповідно лозунгу «навчання протягом всього життя». З огляду на постаріння населення і дефіцит робочої сили ВНЗ і державі треба буде розширювати пропозиції для різних вікових груп.

У наступному десятилітті буде вирішуватися, чи пов’язанні з Болоньським процесом цілі можуть бути досягнуті. Йдеться перш за все про визнання таких переваги Болоньської реформи як міжнародна порівнювальність навчальних курсів, державних іспитів і дипломів, що є умовою розвитку мобільності, а також коротші терміни навчання у ВНЗ. Університети повинні у більшій мірі ніж дотепер усвідомити, що в якості центральної цілі для них має бути професійна освіта, особливо на бакалаврському рівні. Це означає посилення у майбутнього функції супроводження випускників у їхній діяльності поза сферою науки, тобто готувати видатні кадри спеціалістів.

Отже, важливою критерієм успіху Болоньських реформ є привабливість нових дипломів (перш за все бакалаврських) для ринку праці.


^ Головні риси європейських систем забезпечення якості вищої освіти

Методи і результати забезпечення якості у європейському освітньому просторі – порядок денний сучасних освітніх реформ у Німеччині. Вони націлені на встановлення зв’язку з Болоньським процесом. Ця проблема була предметом обговорення на Берлінській конференції міністрів освіти. У її Комюніке зазначається: «З’ясувалося, що якість вищої освіти є поворотним пунктом і вихідною ланкою створення європейського освітнього простору. Міністри беруть на себе зобов’язання сприяти подальшому розвитку якості освіти на інституціональній, національній і європейській площинах». Одночасно вони поставили завдання розвинути спільну систему норм, методик (Verfaharen) та директив. Ця акція отримала назву «Європейські стандарти і Guidelines for Quality Assurance (директиви по забезпеченню якості)».

Завдання створення «Європейських стандартів і Guidelines for Quality Assurance» отримало підтримку на конференції по Болоньському процесу в Бергені (Bergen) і служить з тих пір європейським рамковим дорученням (Referenzrahmen). Її скорочене «стандарти - Standarts» і ґрунтовне «Guidelines» означає забезпечення якості в середині вищих навчальних закладів і зовнішніми інституціями (Agenturen). При цьому мова йде не про те, що стандарти повинні розглядатися в якості “Chechliste – контрольного переліку” чи керівництва по використанню. Адже вони не розглядаються як щось завершене – у них лише формулюються головні риси системи забезпечення якості. Прозорість, консистенція, надійність і процедури (Verfaharen) – ці вимоги до системи погоджені і прийняті. Проте, не встановлюються види процедур, образ дій (die Art der Verfahren). Не пропонується і не встановлюється жодна одноманітна європейська система забезпечення якості. ЄСЗЯ (ESG) розрахована на свободу прийняття рішень для розвитку індивідуальних національних систем. Вона створює рамки для різноманітності на спільному базисі.


^ Національні особливості європейських систем забезпечення якості вищої освіти

Англія. Навчальні заклади управляються суб’єктами федерації. ВНЗ приватні, самовизначаючі організації. Мають високий рівень автономії. Фінансуються переважно органами державної влади. QAA – Quality Assurance Agency for Higher Education виконують інституційний нагляд, що спрямований перш за все на сприяння ефективності функціонування внутрішньої системи забезпечення якості та її постійному розвитку. Звіти публікуються. Держава включається у «гру» лише непрямо, приймаючи рішення щодо розподілу публічних коштів через Higher Education Funding Council. Члени правління з боку держави призначаються міністерством та мають бути безпартійними і об’єктивними. Відповідно висновки наглядових агентств використовуються у сфері державного управління освітою.

Фінляндія. Державне управління вищою освітою є законодавчою нормою. Для університетів і спеціальних вищих навчальних закладів діють єдині критерії. Державні кошти щорічно розподіляються міністерством. FINHEEC – Finnish Higher Education Evaluation Council (Рада з оцінки в системі вищої освіти Фінляндії) є не залежною від міністерства. Вона здійснює передбачену законом оцінку всіх вищих навчальних закладів у формі аудиту. Особливе значення надається нею оцінці ефективності результатів покращення внутрішньої системи забезпечення якості навчальним закладом.

Швеція. Follow-up. Особливого значення якості у вищій освіті надається SNHE – Schweden National Agency for Higher Education. Воно здійснює оцінку якості вищої школи на різних рівнях. Принциповим для Швеції є автономія вищих навчальних закладів і відповідальність за якість окремо кожного з них. Проте держава вимагає, щоб система забезпечення якості функціонувала і гарантує дотримання стандартів.

Скандинавські країни. Обидві скандинавські країни пов’язують оцінку більшою чи меншою мірою із впливом держави. Це відповідає скандинавському образу суспільства і держави.

Росія. Права вищих навчальних закладів розширені. Проте вони і надалі підлягають державному контролю. Зміст навчальних програм регламентується стандартами. Функціонує державний комітет акредитації вищих навчальних закладів. Фінансова автономія, що отримали ВНЗ, не усунула їхні економічні проблеми. Отже, як автономія, так і незалежність від держави російських ВНЗ все ще не велика. Акредитація програм не є подібною нідерландській чи фландерській системі. Акредитація ВНЗ не може також порівнюватися з аналогічними австрійськими системами для приватних університетів.


^ МАРІЯ ЛИЗУН
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ


В європейському освітньому просторі все більше уваги приділяється забезпеченню якості. Однак, процес забезпечення якості навчального процесу у вищих навчальних закладах потребує подальшого удосконалення.

До основних цілей забезпечення якості навчання відносять:

відповідальність (включаючи надання інформації),

контроль,

узгодженість,

удосконалення.

З метою зовнішнього контролю забезпечення якості використовують такі підходи: акредитацію, аудит, оцінку, співставлення із стандартами. Об’єктами при цьому виступають вищий навчальний заклад, програми, студенти, результати навчання. При здійсненні зовнішнього контролю за забезпеченням якості навчання основну увагу звертають на управління та регулювання навчальним процесом, навчальні плани та зміст програм, методи навчання та їх економічну доцільність, кваліфікацію викладацького складу, підтримку зі сторони студентів, підтримку зі сторони держави, а також на якість організаційних процесів у вищому навчальному закладі. В зв’язку з цим основними методами зовнішнього контролю за забезпеченням якості виступають: самооцінювання, оцінювання показників діяльності, перевірка, оцінка експертів, документальний аналіз, а також безпосереднє втручання делегатів за дорученням.

Для розуміння суті зовнішнього контролю за якістю навчання у вищих навчальних закладах визначають співвідношення між процесом якості та стандартами. При цьому виділяють п’ять характеристик процесу якості навчання:

винятковість,

вдосконалення,

«придатність для досягнення мети» (fitness for purpose),

співвідношення «ціна-якість» (value for money),

трансформація.

Винятковість в освітніх термінах пов’язується з володінням перевагою. Під вдосконаленням розуміють послідовний та бездоганний результат навчання. «Придатність для мети» зазвичай заснована на здатності вищих навчальних закладів реалізовувати навчальну програму та досягати поставлених цілей. Співвідношення «ціна-якість» трактується як окупність вкладених у освіту інвестицій. В сучасних умовах студенти прагнуть отримати якісну освіту, яка відповідатиме вкладеним ними коштами. В свою чергу уряди країн повинні вимагати відповідальності від вищих навчальних закладів за якість наданих знань. З точки зору освітньої термінології під трансформацією розуміють розвиток знань, навичок та професійних здібностей у студентів.

Слід зазначити, якість і стандарти – це не тотожні поняття. Стандарти – це норми, які передбачають досягнення результатів навчання, необхідних для професійної підготовки студентів. Розрізняють такі види стандартів:

академічні;

компетентності;

сервісні;

організаційні.

Академічні стандарти визначають рівень академічного досягнення. Освіта, яка відповідає академічним стандартам, спрямована на вироблення у студентів нових знань.

Стандарти компетентності вимірюють рівень компетентності отриманих знань і навиків. Компетентність включає загальні навики, необхідні працедавцям та академічні здібності, отримані студентами в процесі навчання.

Сервісні стандарти – це стандарти, що визначають рівень обслуговування та забезпечення навчального процесу. До них можна віднести час, відведений на перевірку студентських робіт, консультацій, самостійну роботу студентів, максимальну кількість студентів у групах.

Організаційні стандарти включають методи управління організаційними процесами.

З п’ятьма визначеними характеристиками якості та чотирма групами стандартів існують взаємні зв’язки. Наприклад, зв'язок між винятковістю, як характеристикою якості, та академічними стандартами виражається через сумарну оцінку знань.

Слід відмітити, що в сучасних умовах оцінка вищих навчальних закладів відображена у рейтингах. Однак, існують дискусії стосовно ефективності рейтингів. Так, у 2008 році на зустрічі Міністрів у Токіо було зазначено, що інформація, яку використовують для складання рейтингів є досить поверховою, оскільки вона не достатньо відображає ступінь зусиль, спрямованих на забезпечення якості навчання. Також представники Європейського союзу студентів неодноразово заявляли про те, що рейтинги не надають студентам об’єктивної інформації про діяльність вищих навчальних закладів. Згідно рейтингу оцінювання вищих навчальних закладів університет Osaka (Японія) у 2004 році займав 69 місце, у 2005 році – 105-те, а у 2006 році знову посів 70-те місце. Така ситуація спостерігається і з французьким університетом Ecole Polytechnique, який перемістився з 27-го в 2004 році на 88 місце у 2005 році, а у 2006 році посів 39-те місце. Університет Женеви у 2004 році не входив до рейтингів, у 2005році зайняв 88 місце, а у 2006 році-39-те. Це свідчить про те, що визначення рейтингів для вищих навчальних закладів на предмет забезпечення якості навчального процесу не відображає об’єктивної ситуації щодо ефективності діяльності університетів.


Юрій Гуменюк

^ Зовнішня гарантія якості освіти у Великобританії


Вступ

Мій вступ до зовнішньої гарантії якості у Великобританії сконцентрує увагу на закладах сектору вищої освіти в Англії і Північній Ірландії.

Вищі навчальні заклади (ВНЗ) включають університети, коледжі і інші заклади, випускники яких отримують вищу освіту. Такі заклади можуть мати власне право присвоювати вчені ступені, або ці ступені може присвоювати будь-який інший заклад, який має на це право.

ВНЗ не залежать від уряду, адже вони створені згідно постанови, прийнятої парламентом або королівської грамоти. Проте усі вони отримують урядове фінансування через Фінансову Раду вищих навчальних закладів (ФРВНЗ) Англії. Серед інших обов’язків ФРВНЗ є „законно нести відповідальність за оцінювання якості освіти в університетах і коледжах, які ми фінансуємо”. Вона виконує цю законну відповідальність через Агентство по контролю якості вищої освіти (АКЯ).

АКЯ це незалежна благодійна організація. ЇЇ фінансування проводиться через укладення щорічного контракту із ФРВНЗ і схваленням від ВНЗ. Усі ВНЗ які отримують фінансування через ФРВНЗ повинні погодитись з умовами АКЯ і взяти участь у контрольній перевірці. Тільки невелика кількість приватних (не фінансованих державою) закладів погоджуються з умовами АКЯ і беруть участь у контрольній перевірці.


Історія заснування

АКЯ була заснована в 1997 році за запитом уряду. Тут працює приблизно 140 людей і щорічний дохід становить приблизно 12 мільйонів фунтів стерлінгів. Ця організація здійснює контроль і перевірку ВНЗ в усіх куточках Англії. Методи перевірки трохи відрізняються у розвинених регіонах. Я сконцентрую свою увагу на описі перевірки закладів, що проводяться в Англії і Північній Ірландії.


Перевірка закладу

Що ми намагаємося робити?

надати гарантію граничним стандартам наукових ступенів Великобританії

захищати громадські інтереси

визначити і сприяти хорошим практичним знанням

зменшити некомпетентні практиктичні знання

допомогти закладам зміцнити своє самоуправління

забезпечити хорошу базу для репутації ВНЗ Великобританії.


Що ми намагаємось не робити?

контролювати занепад вищої освіти

знищувати інновації

видавати накази для установ

знаходити рішення

Перевірка закладу це діяльність, яка не базується на узгодженні, але вона все таки працює в рамках оцінок, які називаються рамки оцінювання якості (РОЯ).

РОЯ складаються з:

Університетської інфраструктури (Кодекс практики, Критерії, ВН рамки якості, Програма характеристики) Перевірка закладу, що базується на проведенні опитувань серед студентів про якісний виклад інформації.

РОЯ погоджується сектором, який володіє критеріями що втілює ця організація. Вона виступає проти критеріїв за якими дається оцінка закладу під час перевірки.

Перевірки проводяться вже протягом 17 років. Вони дещо змінились за цей період часу. Наприклад, ця організація більше не дає запитів на рівні дисциплін і предметів. Вона зараз концентрує увагу на підвищенні якості. РОЯ стала більш упорядкованою і легкою в роботі за останні роки.


^ Процес перевірки

Перевірка – це процес рецензування та обліку явищ, які базуються на фактичних даних. Під час цього процесу вивчають проблеми управління науковими стандартами закладу і якості можливостей навчання студентів.


^ Визначення АКЯ:

Наукові стандарти це шлях визначення рівня досягнень, якого студент повинен досягти щоб отримати науковий ступень (наприклад диплом). Стандарти повинні бути одного рівня в межах усієї Великобританії.

Наукова якість – це шлях визначення наскільки добре навчальні можливості, які доступні студентам допомагають їм досягти наукового ступеня. Наукова якість допомагає упевнитись, що студентам забезпечуються відповідні і ефективні навчальні і оцінювальні можливості, а також надається підтримка.

Після процесу перевірки висловлюються судження, надаються рекомендації, визначаються загальні риси хороших практичних знань, а також подаються власні коментарі.

(а) Судження можуть бути наступними: виявлено довіру, обмежено довіру, відсутність довіри

(б) Рекомендації:

- необхідні рекомендації стосуються важливих питань, які, як вважає наукова комісія, ставлять якість або стандарти освіти під ризик і які вимагають негайного плану виправлення усіх помилок

- доцільні рекомендації стосуються питань, які, як вважає наукова комісія, мають потенціал поставити стандарти якості під ризик і вимагають запобіжних заходів або заходів виправлення ситуації.

- бажані рекомендації стосуються питань, які, як вважає наукова комісія, мають потенціал для поліпшення якості навчання і можливості подальшого страхування наукових стандартів ступенів.

(в) Коментарі:

доповідь перевірки буде містити коментарі по:

проведення заходів закладом щодо підтримки відповідних наукових стандартів і якості забезпечення аспірантів науково-дослідними програмами.

підхід закладу до розробки і здійснення стратегій для підвищення якості освітніх послуг. Ці послуги здійснюються як наданням освіти так і дослідженням надійності, що опирається на точність і повноту інформації, яку опубліковує заклад про якість надання його освіти і стандартів наукових ступенів.

Кожен ВНЗ повинен проходити перевірку 1 раз на 6 років. Процес перевірки триває близько 6-ти місяців:



24-ьох тижневий візит

Попередня нарада


10-ти тижневий візит

Підготовка документів закладу для наукової комісії (ці

документи включають підтвердження чому вважається що цей

ВНЗ є закладом, який відображає вищу освіту)


5-ти денний візит

Візит-ознайомлення (3 наради)


0-ий тиждень

Візит з метою перевірки (3 наради)


Візит + 2 тижні

Ключові висновки про заклад

Візит + 8 тижнів

Остаточний чорновий варіант доповіді по роботі закладу

Візит + 12 тижнів

Відповідь закладу по фактичному матеріалу

Візит + 15 тижнів

Заклад отримує остаточний друкований варіант доповіді


Візит + 17 тижнів

Заклад надає свій коментар (приблизний)


Візит + 20 тижнів

Доповідь опубліковується на вебсайті АКЯ


^ Результати перевірки (непередбачені)

Заклади в яких проводиться перевірка можуть навчитись як „грати за правилами” щоб отримати рішення якого вони хочуть. Візит перевірки може перетворитись у зрежисований хід подій. Заклади можуть несерйозно сприймати цей процес і бачити його як подію, яку требу чим швидше пройти і забути, а не як можливість для розвитку і самовдосконалення.

Заклади можуть „позолотити” себе під час перевірки, тобто просто в цей час проводити певну політику, процедури, структури. І це стає для них важливішим ніж та політика, процедури і структури, які служать корисним цілям.

Установи можуть вважати, що АКЯ очікує піддатливості, наприклад згідно з інструкцій Кодексу Практики, а потім скаржаться, що це стримує творчість і гальмує інновації. Це було нещодавно заявлено по відношенню до створення разом з роботодавцями навчальних матеріалів, які потрібні персоналу у їх подальшій роботі. Заклади можуть виконувати те, що, як вони вважають, вимагає від них АКЯ. Наприклад, було висловлено побоювання, що установи реагуватимуть на підвищення порядку денного шляхом створення комітетів або написання стратегії, тому що вони вважають, що АКЯ буде вимагати від них цього. Це призведе до непотрібної однорідності в секторі. Це не те, що повинно відбутися в результаті перевірки.

Діяльність перевірки може призвести до невірного зосередження ресурсів закладів (наприклад: на якості ведення політики, процедур, структур, а не наприклад на можливостях навчання студентів). Результати перевірки повинні бути порівняні в усіх секторах. Це може сприйматись як обмеження певних видів установ, таких як невеликі заклади, заклади рівня спеціалістів, або нововведенні у цей сектор установи та великі дослідницькі заклади. Перевірка може призвести до результатів, які подаються в таблицю категорій з невеликим підтвердженням.


^ Чи впливає процес перевірки на незалежність ВНЗ?

Перевірка впливає на поведінку ВНЗ, і в цьому значенні їх незалежність може бути обмежена.

Уряд через контракт укладений з ФРВНЗ може багато чого розповісти як розвивається методологія перевірки. Все буде збалансовано згідно до того що ВНЗ хоче, але в кінцевому результаті саме уряд буде контролювати витрати. Так, наприклад, за останній період часу саме уряд заявив, що методологія перевірки повинна включати дослідження якості. Увага повинна бути сконцентрована на програмах для аспірантів і вивчення опублікованої інформації по Якості Викладання.

Суперечливим, звичайно, є питання чи повинні заклади концентрувати свою увагу на цих аспектах, проте це не бере до уваги різні призначення установ: не усі ж заклади мають програми досліджень для аспірантів.

У Великобританії існує підвищений інтерес у навчанні, пов'язаний з роботою, а також іншими суміжними видами діяльності. ФРВНЗ вже має спеціальну ініціативу фінансування для сприяння співробітництву з цими формами навчання. Чи може наступний розвиток бути сподіванням, що перевірка приділить особливу увагу веб навчанню? Чи буде цей компроміс результатом перевірки для установ, які не мають значного забезпечення для проведення веб навчання?

АКЯ в даний час обговорює, який метод перевірок буде використаний у 2011 році. З урахуванням нинішніх умов цілком можливо, що перевірка буде мало схожою на ті, які проводились раніше.


Софія Пазізіна

^ Забезпечення якості вищої освіти в Австрії


Для Австрії характерно розширення доступу до навчання у вищому навчальному закладі. Щорічно у ВНЗ вступають близько 50.000 осіб, в загальному ж у ВНЗ Австрії навчається близько 285.000 осіб. Для цього додатково до відкритих університетів створено нові сектори ВНЗ: фахові ВНЗ, приватні університети.

Наступною передумовою розширення доступу до навчання у ВНЗ є особливість австрійської системи у ВНЗ. Для вступу у відкритий університет абітурієнтам необхідно здати вступні іспити, проте вступ до більшості інших ВНЗ зараховується на основі випускних іспитів (абітур).

Через зростаючу кількість студентів виникає питання з приводу їхнього якісного навчання. На сьогоднішній день в середньому на 1 професора припадає 104 студента.

У міжнародному порівнянні для Австрії, як і для Німеччини, традиційно характерна низька частка випускників ВНЗ, що становить лише 9% від зростаючої загальної кількості населення. Це пов’язано з широко диверсифікованою пропозицією професійної освіти (на зразок вітчизняних професійних училищ). Тому значна частка молоді отримує освіту саме у цьому секторі, на випускників якого є великий попит на ринку робочої сили. Сектор ВНЗ повинен надавати можливість цій цільовій групі продовжувати навчання на рівні ВНЗ.

Для отримання диплому студенти у відкритих університетах вчаться коло 12,5 семестрів (6,5 років). Однак при введенні Болонського процесу тривалість навчання скоротилася: на бакалавра необхідно навчатися 7,5 семестрів, магістратура ж триває в середньому коло 4 семестрів. До Болонського процесу приєдналася велика кількість ВНЗ, виняток становлять лише деякі ВНЗ, наприклад медичний, юридичний, педагогічний.

Слід зазначити, що після закінчення бакалавра студенти не завжди продовжують своє навчання у магістратурі, що зумовлено великим попитом на бакалаврів. Необхідним є розвиток переходу від бакалавра до магістратури. На сьогоднішній день 4/5 бакалаврів продовжують своє навчання в магістратурі.

Австрійські ВНЗ охоплюють 4 сектори з спецпрофілями. Найбільший сектор сформований 22 відкритими університетами, в якому навчається близько 235.000 студентів. Фахові ВНЗ як правило засновуються приватними суб’єктами з високим ангажементом федеративної землі. Від донедавна стрімко зростає сектор фахових ВНЗ, сьогодні навчаються тут близько 30.000 осіб. У 1999 році було створено новий сектор – сектор державно визнаних приватних університетів. Йому належать новоутворення, а також перенесення вже існуючих учбових закладів. Характерною рисою приватних університетів є заборона фінансування державою.


^ Таблиця 1.

Сектори австрійських ВНЗ

Заклад

Кількість

Кількість студентів

Частка

Відкриті університети

22

233.795

82,1 %

Фахові ВНЗ

20

31.064

10,9 %

Академії (соціальна робота, охорона здоров’я)

68

4.019

1,4 %

Педагогічні ВНЗ

14

11.535

4,1 %

Приватні університети

12

4.237

1,5 %


Слід зазначити, що педагогічні академії згідно нового закону про ВНЗ у 2005 році були перейменовані на педагогічні ВНЗ.

Австрійські ВНЗ відзначаються високим рівнем інституційної автономії і саморегулюванням.

Відкриті університети є, згідно з університетським законом, прийнятим у 2002 році, повноправними закладами. Вони заключають з Федерацією відповідну угоду, в якій зазначені цілі і завдання на 3 і більше років. До обов’язків, зазначених в угоді, належить також створення системи менеджменту якості.

Приватні суб’єкти фахових ВНЗ і приватні університети здійснюють саморегулювання. Але держава контролює їхні завдання щодо акредитації спеціальностей (фахові ВНЗ, приватні університети) та інституцій (приватні університети) до встановлених вже стандартів якості, а також що стосується фінансових ресурсів (фахові ВНЗ). В межах цих обмежень ВНЗ діють автономно, це стосується прийняття рішень щодо персоналу, процедури прийому в учбовий заклад.

Зовнішнє забезпечення якості навчання в австрійських ВНЗ знаходиться в тісному взаємозв’язку з окремими секторами ВНЗ. Держава ж здійснює контроль за якістю навчання. Університетам залишається мало «свободи» дій для творчих заходів у їх власному середовищі (наприклад, внутрішній розподіл ресурсів, розпорядження спонсорськими засобами, політика персоналу, складення учбового плану тощо).

Сектор відкритих університетів не має обов’язків, що стосуються зовнішньої акредитації.

Для оцінки якості навчання у ВНЗ здійснюють акредитацію. Акредитація як форма зовнішнього забезпечення якості навчання з’явилася із створенням двох нових секторів ВНЗ (фахові ВНЗ – 1993 р., приватні університети – 1999 р.). Рада по акредитації для фахових ВНЗ складається з вітчизняних експертів, а для приватних університетів – з вітчизняних і міжнародних.

Всі сектори ВНЗ в Австрії зобов’язані створити разом внутрішню систему менеджменту якості навчання. На практиці ВНЗ знаходяться на різному рівні у розвитку внутрішньої системи забезпечення якості і внутрішньої системи менеджменту якості навчання.

Традиційним способом внутрішнього забезпечення якості навчання є проведення атестацій студентів, які проводяться у всіх ВНЗ. Різниця лише полягає у відносній регулярності і охопленні, а також у результатах проведення атестацій. У деяких університетах однак зменшилась інтенсивність цього способу оцінки. Проте все більше ВНЗ оцінюють свої пропозиції, що стосується освіти, шляхом опитування випускників. Також австрійські університети оцінюються міжнародними фаховими общинами (особливо природознавство, медицина, економіка, інженерія).

Для внутрішнього забезпечення якості освіти у ВНЗ університети та фахові ВНЗ мають структурні підрозділи. Вони часто підпорядковані управлінню ВНЗ і їм належать координуючі і концептуальні завдання.

AQA – це австрійське Агенство по забезпеченню якості у всіх сферах ВНЗ. Суб’єктами Агентства є університетська конференція, конференція фахового ВНЗ, Міністерство освіти та досліджень. Незалежність і наукову роботу Агенства гарантує Міжнародна наукова група по регулюванню. Рішення щодо сертифікації і акредитації приймаються власною комісією.

На противагу до таких Рад, як Рада ВНЗ, Рада по акредитації приватних університетів, AQA не має на сьогодні офіційної компетенції, яка б призводила до державного визнання і державної акредитації.

AQA проводить атестацію і сертифікацію, або ж добровільну акредитацію у ВНЗ за допомогою системи менеджменту якості навчання (нагляд за якістю). За допомогою 6 стандартів оцінюється успішність ВНЗ. Університети можуть здійснювати сертифікацію в рамках їхньої угоди з Міністерством.

В інших сферах AQA супроводжує ВНЗ у питаннях внутрішнього забезпечення і внутрішнього розвитку якості навчання. У фахових ВНЗ AQA проводить атестацію, яка є основою для прийняття рішення щодо акредитації Ради фахових ВНЗ.

AQA проводить навчання і системний аналіз у різноманітних напрямках, результати якого використовуються для планування у ВНЗ як на системному рівні, так і на рівні окремих вузів. Як вважає AQA освіта потребує подальшого розвитку в забезпеченні якості навчання в Австрії.

ВНЗ знаходяться в процесі побудови та удосконаленні своєї внутрішньої системи управління якістю навчання. На цьому етапі вони потребують компетентної зовнішньої підтримки.

Австрійські ВНЗ посилено шукають акредитацію і сертифікацію, які б мали значення не лише в національному контексті, але й були б міжнародно визнаними. Тому австрійські університети вимагають «свободи» у виборі підходящого агентства по забезпеченню якості навчання. Міжнародне об’єднання агентств і здійснення забезпечення якості навчання та акредитації у відповідності із спільними стандартами може відповідати вимогам інтернаціоналізації ВНЗ.

Отже, австрійська реформа по забезпеченню якості навчання на законодавчому рівні повинна враховувати особливості окремих секторів ВНЗ.


^ Наталія Комар
Управління якістю навчальним процесом в Університеті Хельсінки


Система забезпечення якості вищих навчальних закладів у Фінляндії

У Фінляндії, вищі навчальні заклади, зокрема університети, є автономними за законом. В той же час, не має закону, в якому було б зафіксовано, що вищі навчальні заклади у Фінляндії повинні розробляти систему забезпечення якості навчання. Однак, представниками Міністерства освіти Фінляндії було заявлено, що системи забезпечення якості фінських вищих навчальних закладів будуть підлягати ревізії (перевірці) у 2010 році. Таким чином, всі вищі навчальні заклади у Фінляндії розробляють систему гарантії (забезпечення) якості навчального процесу, яка підлягає аудиту зі сторони Ради з оцінювання вищої освіти Фінляндії.

Стандарти аудиту, який здійснюється Радою з оцінювання вищої освіти Фінляндії, спрямовані на розвиток системи забезпечення якості освіти всередині вищих навчальних закладів. Саме тому, всі вищі навчальні заклади у Фінляндії проходять аудит у відповідності до тих самих стандартів. Однак, стандарти аудиту є досить гнучкими та дозволяють вищим навчальними закладам розробляти їхні системи забезпечення якості вищої освіти, які підходять їхнім власним цілям.

Аудит, який здійснюється Радою з оцінювання вищої освіти Фінляндії може призвести до ухвалення системи якості навчального процесу у вищих навчальних закладах. В цьому випадку, такі вищі навчальні заклади у Фінляндії отримують сертифікат аудиту, який є дійсним протягом 6 років. В іншому випадку, коли вищі навчальні заклади зазнають невдач ревізії (аудиту), повинні продовжувати свою роботу над покращенням системи забезпечення якості вищої освіти відповідно до рекомендацій Групи аудиту та повторно здійснити аудит після 2 років з моменту здійснення первинного аудиту (ревізії).


Система забезпечення якості вищої освіти в Університеті Хельсінки

Університет Хельсінки є найбільшим та найрізноманітнішим університетом у Фінляндії. До складу університету входить 11 факультетів та він налічує 47 000 студентів, в тому числі 38 400 студентів, які навчаються за бакалаврською програмою, 7900 співробітників, з яких 3900 – дослідники та викладачі. Фінансування університету з боку органів державної влади складає 546 млн. євро. Університет Хельсінки є двомовний (мовами викладання є фінська та шведська), а також йде викладання англійською мовою.

Система забезпечення якості вищої освіти охоплює всю діяльність Університету Хельсінки, ос