Реферат: В. М. Александровська

В.М.Александровська, В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять

для студентів факультету «Сестринська справа»


Донецьк - 2008


Міністерство охорони здоров’я України


Донецький національний медичний університет ім. М.Горького


В.М.Александровська, В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні вказівки для студентів

із самостійної підготовки до практичних занять


Донецьк - 2008

ББК 60.5.73.

УДК 316 (075.8)


В.М.Александровська , В.А.Кречетова


Методичні вказівки містять матеріали, необхідні для студентів під час підготовки до практичних занять з курсу „Політологія". Вони включають обґрунтування актуальності тем і цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел інформації, графи логічної структури тем, комплекс навчаючих завдань.


Рецензенти:


Затверджено на засіданні

Ради УМК ДонНМУ .0.2008р. (протокол №).


© Александровська В.М, Кречетова В.А.

© ДонНМУ


^ Тема 1. Предмет політології


Актуальність теми


Політика як явище виростає із самої природи людини, що приречена жити в суспільстві і взаємодіяти з іншими людьми. Політика – одна із найважливіших сфер суспільства. Саме в політиці концентруються і виражаються інтереси різних спільнот, а сама політика набуває різноманітних форм прояву. Кінцевою метою політичної діяльності є оволодіння та використання людьми державної влади для захисту своїх інтересів. На характер політичного життя здійснюють вплив ряд факторів – економічні, культурні, соціальні, правові, релігійні та ін.

Суспільна потреба у вивченні політики як суспільного явища визначає предмет політичної науки. Політологія виникає як інтегративна наука про політику та сутність політичного процесу, має свої власні категорії та поняття. Наука опрацювала свої методологічні засади та інструментарії аналізу політичних явищ. Як наука та навчальна дисципліна політологія виконує теоретико-пізнавальні, методологічні, світоглядні, прогностичні, інтегративні та прикладні функції. Будучи суспільно - гуманітарною наукою та навчальною дисципліною, політологія органічно взаємодіє з філософією, соціологією, юриспруденцією, психологією, історією, культорологією.


Цілі навчання

Загальна мета: визначити сутність предмету «політологія».


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Порівнювати, аналізувати та виділяти стрижневі поняття, через які розглядається поняття «політика» у різних її визначеннях;

Виділяти типи політики за різними критеріями;

Визначити зв'язок політики із сферою охорони здоров'я.

Трактувати сутність поняття «політичний інститут» і перерахувати політичні інститути;

Розуміти зв’язок політології з гуманітарним знанням;

Визначити співвідношення понять «теоретична» і «прикладна» полі­тологія, розумітися на методах і функціях політології як науки та навчальної дисципліни.

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Роль та місце політичних відносин у суспільстві (вплив політики на сферу охорони здоров'я).

Феномен політики: сутність, типи, засоби, ресурси і функції політики як соціального інституту

Предмет, основні методи і функції політології.

^ Граф логічної структури теми «Предмет політології»



Polis





Politiea





Politike





Polites
















ПОЛІТИКА




За сферами

суспільного

життя






За масштабами





За орієнтацією






За суб'єктами














ІНТЕРЕС

























Сила




Право





Мораль











^ ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ






Держава



Органи державної влади

(за 3 гілками влади )

Політичні

партії

Політичні

об'єднання

ЗМІ політичної спрямованості







Законодавча

Виконавча

Судова































ПОЛІТОЛОГІЯ






















Функції політології

















Теоретико-пізнавальна


Методологічна


Світоглядна


Прогностична


Інтегративна


Прикладна
Джерела інформації

Основні:


Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія,
практика. - К.: МАУП, 2000.

Сидельников Т.Т., Темников Д.А., Шарагин И.А. Политология: комментарии, схемы, афоризмы: Учеб.пособие. - М.: Владос, 1999

Шляхтун П.П. Політологія. Підручник. - К.: 2002.


Додаткові:


Гаджиев К.С. Методологические принципы политологии //Вестн. МГУ.
Сер. 12. Социально-политические исследования. - 1994. - №3.

Ильин М.В., Мельвиль А.Ю., Фёдоров Ю.Е. Основные категории
политической науки //Полис. - 1996. - №4.

Краснов Б.И. Политология как наука и учебная дисциплина.//Социально-политический журнал. - 1995. -№1.

Попик Я. Чим є і чим не с політична теорія //Нова політика. — 1997. -
№4.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Термін «політика» з'явився ______________

A. більш ніж 5 тис. років тому

B. більш ніж дві з половиною тисячі років тому

C. у II столітті

D. у XII столітті

E. у XV столітті


2. Міжнародна, локальна, регіональна – ці типи політики виділили ______.

A. За ідеологією

B. За масштабами

C. За сферами суспільного життя

D. За орієнтацією

E. За суб'єктами


3. Сукупність матеріальних і організаційних засобів тиску та насильства (відкритого та прихованого) — це

A. Політика B. Право C. Сила D. Держава E. Ідеологія


4. До якої гілки влади належить Кабінет міністрів?

A. Законодавчої

B. Виконавчої

C. Судової

D. «четвертої» гілки влади

E. Не має вірної відповіді

5. Охоплює засоби, методи та принципи теоретичного дослідження політики та практичної реализації отриманих знань. Це визначення якої з функцій політології?

A. методологічна

B. теоретико-пізнавальна

C. світоглядна

D. прогностична

E. прикладна


Еталони відповідей: 1 B, 2 B, 3 C, 4 B, 5 A


Тема 2. Історія політичних теорій


Актуальність теми

Історія соціально-політичних учень є однією із найважливіших складових духовного світу людства. Вона виступає як результат діяльності багатьох поколінь мислителів, що цікавилися проблемами суспільного й державного устрою, політикою, взаємовідносинами особистості й суспільства. Вивчаючи історію соціально-політичної думки, ми не тільки задовольняємо законний інтерес до минулого: ідеї, що з’явилися протягом історичного розвитку людства, продовжують справляти вплив на сучасні соціально-політичні процеси. Завдяки духовним контактам, взаємовпливу різних учень, «спадковості» їх розвитку формувалися універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Політична думка давнини розвивалася як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя того часу. Функціонування полісної демократії об’єктивно потребувало активної участі громадян у політичних процесах. Від цього був залежний державний устрій країни, існуючі механізми вирішення конфліктів та організації суспільного життя того часу. Багато стародавніх ідей не втратили своєї значимості та актуальності у наші дні. Платонівські уяви про державу від її ідеального стану до реальних типів у формі тимократії, олігархії тиранії та демократії доповнив Аристотель, який ввів розуміння кращого державного устрою у формі політії.

Абсолютне панування релігії в середньовічних світоглядах наклало свій відбиток на політичні погляди цього часу. Політичні проблеми в цей період трактувалися як частина теологічних проблем, як їх осколок.

Відхід від суто теологічної інтерпритації політики притаманний Н.Макіавеллі, який створив реалістичне бачення політики. Нові часи в європейському розвитку створюють виняткову можливість розбудови політичних інститутів держави відповідно до теоретичних уяв та парадигм, розроблених політичними мислителями та філософами Нового часу (Т.Гоббс, Д.Локк, Ш.Монтеск’є). Політична думка ХІХ століття розвивалась у протистоянні дихотомії марксизму та веберіанства. На перепоні цього теоретичного протистояння важливе місце займає російська політична думка, представлена ідеологією народників, релігійною філософією російської соборності та революційним радикалізмом більшовизму. Розвиток сучасної політичної науки значною мірою визначається дослідженнями американських, німецьких та французьки х політологів.


Цілі навчання


Загальна мета: Визначати основні тенденції в історії розвитку політичних вчень.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Надати періодизацію історії політичних теорій;

Характеризувати основні етапи світової політичної думки;

Порівнювати ставлення до зв’язку моралі та політики у різних політичних теоріях;

Виділяти уявлення про ідеальну державу у різних політичних вченнях та теоріях;

Аналізувати роль народу відповідно до різних політичних теорій



Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Практичне заняття № 1. «Політична думка Стародавнього Світу та
Середньовіччя».


Характерні риси доантичної політичної думки. Основні принципи конфуціанства та легізму.

Еволюція політичної думки в античний період (софістська школа, Сократ, Платон, Аристотель)

Політична думка Давнього Риму (Цицерон, Полібій).

Політична думка Середніх віків


Практичне заняття № 2. «Політична думка Відродження, Нового та Новітнього часу».



Просвітницьке - раціоналістичний етап (основні концепції: макіавеллізм, концепції державного суверенітету, концепція розподілу влади, концепція суспільної угоди, марксизм).

Політична думка сер.ХІХ- сер. ХХ ст.

Сучасні теоретико-методологічні напрями політичної науки

Основні риси розвитку політичної думки в Україні



^ Граф логічної структури теми «Історія політичних теорій»



1

Доантичний етап розвитку світової політичної думки

(4 ст.до н.е.)


Політичні вчення Давнього Сходу.

Дві політичні течії ­– конфуціанство (Конфуцій) і легізм (Шан Ян)










2

Античний етап розвитку світової політичної думки

(5 ст. до н.е.- 2 ст. н.е.)


Політичні вчення Давніх Греції та Риму. Провідні філософи софісти (Протагор, Гипий, Фрасимах…), Сократ, Платон, Аристотель, Цицерон, Полібій.













Теологія (середні віки)

Догмати Церкви виступали одночасно і політичними аксіомами і правовими нормами.

Фома Аквінський










3

Просвітницько-раціоналістичний етап (XV ст. - I половина XIX ст.)


Європейсько-американська політико-філософська думка епохи Відродження, Просвітництва та реалістичні концепції I половини XIX ст.

М.Макіавеллі, Ж.Боден, Т.Гоббс, Ж-Ж.Руссо, Д.Локк, Ш.Монтеск'є, І.Кант, К.Маркс













4

Політико-соціологічний етап

(II половина XIX ст.- II світова війна, початок 1940х)


Політичні процеси досліджувались у контексті соціології чи самостійно, але базуючись на емпіричних методах.

О.Конт, Г.Спенсер, М.Вебер, Е.Дюркгейм, В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельс










5

Політологічний (с 1949— )


Самостійна наука та учбова дисципліна, котра об'єднує як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження (визнана ЮНЕСКО).

Генрі Лассуел, Роберт Даль, Девід Істон, Збігнєв Бзежинський, Габріель Алмонд, Єжи Вятр, Ентоні Сміт, Ханна Арендт





Джерела інформації

Основні:


Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001.-218 с.

История политических и правовых учений: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности и направлению «Юриспруденция» / Под общ. ред. B.C. Нерсесянса.-2-е изд. - М.: НОРМА: ИНФРА-М, 2001. - 727 с.

Класики політичної думки: від Платона до Макса Вебера: Пер. з нім. / Під ред. Є. Причепія. - К.: Тандем, 2002. - 584 с.


Додаткові:

Аристотель. Полития. Соч. В 4-х т. Т.4. - М., 1983.

Гоббс Т. Левиафан. Соч. В 2-х т. Т.2 - М., 1990.

Дегтярёва М.И, Разработка понятия суверенитета Жаном Боденом//Нова політика. - 2000. - №1.

Макиавелли Н. Государь. - М., 1990.

Переломов Л.Г, Конфуцианство и легизм в политической истории
Китая.-М., 1981.

Платон. Государство //Собр. соч.: В 4-х т. М., -1994. Т.З.

Салтовський О. Ідея української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя): Автореферат дис. д-ра політ, наук. - К., 2003.

Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посіб. — 3 вид. - К.: Юрінком Інтер, 2002.-304 с.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять Протагора?

A. к доантичному (IV в. до н.е.)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к политологічному (з 1949 г.)


2. Яким чином співвідносяться поняття «політична наука» та «політичні вчення, світова політична думка»?

Це одне й те ж саме (синоніми)

Це протилежні речі (антоніми)

Політичні вчення, світова політична думка включають у себе політичну науку

Політична наука включає у себе політичні вчення, світову політичну думку

Політична наука базується на політичних вченнях, світовій політичній думці


3. Теологія – це

A. Наука, що вивчає релігію

B. Етап світової політичної думки

C. Філософське вчення

D. Политологічна концепція

E. Не має правильної відповіді


^ 4. Автор фрази «Мета виправдовує засоби» —____________________


A. Конфуцій

B. Сократ

C. Платон

D. Аристотель

E. Макіавеллі


^ 5. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять

Габріеля Алмонда?


A. до теології (середні віки)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к політологічному (з 1949 г.)


Еталони відповідей: 1 A, 2 E, 3 E, 4 E, 5 E


Тема 3. Політична влада


Актуальність теми


Влада є одним із найважливіших елементів соціальних відносин, фундаментальних начал суспільства і політики. Із поняттям влади пов’язані ряд інших політологічних категорій: монархія – єдиновладдя, демократія – влада народу, аристократія – влада знаті, теократія – влада духовенства, партократія – влада партії та ін. Влада – це явище, в якому зосереджені найсуттєвіші протиріччя політики: між об’єктивним і суб’єктивним, закономірним і випадковим, цілим і частинами. Необхідність влади в суспільстві породжується потребами управління при наявності різноманітних інтересів та необхідності здійснення загальних цілей, та неможливістю досягнення повного інформаційного забезпечення управлінських рішень, тобто влада є засобом подолання інформаційного дефіциту через примусові рішення. Таким чином влада стає визначальним інструментом політики, могутнім управлінським ресурсом та ресурсом впливу на людей з боку тих, хто володіє владою і здатністю до виконання своєї ролі незважаючи на опір інших. Політика неодмінно реалізується у владній формі, оскільки вона пов’язана із постійною боротьбою різноманітних інтересів і потребою подолання опору.

Розділ науки, пов’язаний з вивченням влади та владних відносин, називається кратологія.

Цілі навчання


Загальна мета: визначати сутність владних відносин у політичній сфері.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен:


Надавати визначення поняттям «влада», «політична влада»;

Розрізняти поняття «державна влада» та «політична влада»;

Виділяти види та типи влади за різними критеріями, ресурси та функції влади.

Аналізувати рівень легальності, легітимності та ефективності влади.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Поняття влади

Сучасні концепції, класифікації влади.

Ресурси та функції влади

Проблема легальності, легітимності та ефективності політичної влади.

Особливості формування і здійснення влади в Україні. Структура Міністерства охорони здоров'я України та підпорядковані йому органи управління місцевого рівня.


^ Граф логічної структури теми «Політична влада»






Форми влади










Додержавна




Державна





Наддержавна

























КРАТОЛОГІЯ

Влада –




система взаємовідносин командування та підкорення у певній соціальній спільності




вольовий елемент, що виражається у здібності одних суб'єктів нав'язувати свою волю іншим




сукупність інститутів, котра здатна забезпечити суспільний лад та цілісність держави.










^ ДЕРЖАВНА ВЛАДА

≠

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА




Біхевіористична

концепція влади

Телсологічний

підхід

Інструменталістський

підхід

Структуралістський підхід







ВЛАДА




^ ЗА СУБ'ЄКТАМИ




ЗА ФОРМОЮ ПРАВЛІННЯ




- особистісна




- монархічна

- групова




- тиранічна

- інституціональна




- аристократична







- олігархична







- теократична







- охлократична







- демократична







- партократична







- бюрократична







- технократична







- кріптократична







- тимократична







Ресурси влади
















Функції влади










Стабільність політичної влади








Легальність






Легітимність






Ефективність




Джерела інформації

Основні:

Дегтярев А.А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения // Полис. - 1996. - №3.

Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ // Полис. - 2000. - №1.

Ледяев В.Г. Формы власти: типологический анализ // Полис. - 2000. - №2.


Додаткові:

Высоцкий А.Ю. Легитимность: анализ понятия //Грани. - 2003. - №1.

Ильин М.В., Мельвиль А.Ю. Власть //Полис. - 1997. - №6.

Макеев С. Десятирічна криза легітимності правлячих кіл. // Політична думка. - 2001.-№ З.

Міщенко М. Влада іміджу // Розбудова держави. - 1998. - №9-10.

Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності. -К.,1996.

Соловьев А.И. Власть в политическом измерении // Вестник МГУ. Сер. 18. -1997.-№6.

Тоффлер О. Проблема власти на пороге XXI века // Свободная мысль. - 1992.-№2


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. До якої влади належить влада ООН?


додержавна

додержавна, політична

державна, політична

наддержавна, політична

політична


2. До якої влади належить влада президента?


додержавна

додержавна, політична

державна, політична

наддержавна, політична

політична


3. Влада – це структура, при чому структура міжособистісного спілкування, що базується на винагородах та покараннях.

Це сутність якої з концепцій влади як політичного явища?

Біхевіористична концепція

Телеологічний підхід

Інструменталістський підхід

Структуралістський підхід

Не має вірної відповіді


4. За суб'єктами влада опозиційної партії –

особистісна

групова

державна

політична

інституціональна


^ 5. За формою правління – влада військових –

охлократична

тиранічна

теократична

тимократична

кріптократична


6. Формально-юридична законність встановленої влади - ____________



Ефективність політичної влади

Легальність політичної влади

Легітимність політичної влади

Стабільність політичної влади

Політична система суспільства


Еталони відповідей: 1 D, 2 C, 3 D, 4 E, 5 D, 6 B


Тема 4. Політична система суспільства


Актуальність теми


Однією з центральних тем політології є тема «Політична система суспільства». Політична система виступає як одна з частин або підсистем сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною тощо.

Дослідження політичної системи розпочинається із часу відкриття Людвігом фон Берталанфі загальної теорії системного підходу. У відповідності з ним система трактується як певна цілісність, що складається із різноманітних елементів, між якими встановлюються тісні зв’язки і відношення. Політична система є упорядкованою складною сукупністю різнорідних елементів, між якими існує тісна взаємодія та взаємозв’язок. У політичну систему входять складні елементи як окремі підсистеми, зокрема можна виділити:

політичні відносини;

політичну організацію, що охоплює сукупність політичних інститутів та організацій;

політичні, правові та моральні норми, що існують і діють у вигляді конституцій, статутів та програм партій, політичних традицій і процедур регуляції політичних процесів;

методи політичної діяльності, що становлять основу політичного режиму;

політичну культуру, що виявляється у політичних поглядах, ідеях, теоріях, у політичній свідомості та політичній поведінці, політичній комунікації.

Політична система виконує функції, пов’язані із забезпеченням політичної влади відповідною соціальною групою, управління різними сферами суспільного життя, вияв та реалізація інтересів відповідних соціальних суб’єктів, інтеграція суспільства за допомогою політичних важелів, політична комунікація та легітимізація влади.


Цілі навчання

Загальна мета: Визначати місце політичної системи в житті суспільства, її структуру та функції.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Надати визначення поняття «політична система»;

Виділяти структуру та функції політичної системи;

Порівнювати типи політичних систем;

Аналізувати становлення політичної системи в Україні, її характерні ознаки та конституційні виміри.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Сутність політичної системи суспільства.

Типи політичних систем.

Політична система України.

Граф логічної структури теми

«Політична система суспільства»





Системний підхід







Л.Берталанфі




Т.Парсонс




Д.Істон




Г.Алмонд










^ ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ







Економічна




Культурна




Соціальна







«ВХІД»


^ ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА


«ВИХІД»




Вимоги

Інституційна підсистема

Політичні





Нормативна підсистема

рішення

Комунікативна підсистема

Підтримка

Ідеологічна підсистема

Політичні дії




Функціональна підсистема (Політичні режими)







Правова




Екологічна




Та інші системи







^ ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ










^ Функції політичної системи







Управління





Ідеологічна




Регулятивна (правова)




Інтеграційна






Контролю





Мобілізаційна




Соціально-політичної модернізації




Інформаційна







^ ТИПОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

За характером взаємовідносин із зовнішнім середовищем




За соціально-економічним чинником

(К.Маркс, Ф.Енгельс)




За типом політичної культури та рольової структури (Г.Алмонд)

Відкриті

Закриті




Рабовласницька

Феодальна

Буржуазна

Соціалістична




Англо-американська

Європейська континентальна

Доіндустріальна та частково індустріальна

Тоталітарна


Джерела інформації

Основні:


Бакуменко В., Сурмін Ю. Реформа політичної системи України:
необхідність та основні напрями реалізації //Вісн. Укр. Акад. держ. упр.
при Президентові України. - 2002. - №4.

Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник.-К.:Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000.-200 с.

Трохи С. Порівняльні політичні системи сучасності. - К., 2003.


Додаткові:


Белов Г.А. Политическая система//Кентавр.-1995.-№2.

Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права //Віче.-2000.-№2.

Кочетков А.Т. Политические партии и политические системы //Вестник
Московского университета.-Серия 12.-Политические науки.-1998.-№6.

Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Цілісна, впорядкована на засадах права та інших соціальних норм система відносин, дій, ідей, методів і інститутів (таких, як державні органи, політичні партії, рухи, суспільні організації), пов’язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Це визначення якого з понять?

Політична стратегія

Політична модернізація

Політична демократія

Політична система

Державна політика


2. Досліджував клітину як «сукупність взаємозалежних елементів», тобто як систему, пов'язану із зовнішнім середовищем, завдяки чому у біології в 20-х роках XX ст. зародилася теорія систем, на ідеї якої потім спирались й суспільні науки.

Гарольд Алмонд

Людвиг фон Берталанфі

Девід Істон

Толкотт Парсонс

Єжи Вятр


3. У соціології перше використання системного підходу пов'язано з його ім'ям. Його теорія полягає у тому, що суспільство взаємодіє як чотири підсистеми: економічна, політична, соціальна і духовна. Кожна з підсистем виконує певні функції, реагує на вимоги, котрі надходять з середини чи ззовні. Разом вони забезпечують життєдіяльність суспільства в цілому.

Гарольд Алмонд

Людвиг фон Берталанфі

Девід Істон

Толкотт Парсонс

Єжи Вятр

4. Ввів поняття «політична система» і теорію систем у політологію.

Гарольд Алмонд

Людвиг фон Берталанфі

Девід Істон

Толкотт Парсонс

Єжи Вятр


5. Конституції, статути та програми партій, політичні традиції і процедури регуляції політичних процесів – це складові

Інституційної підсистеми

Нормативної підсистеми

Комунікативної підсистеми

Ідеологічної підсистеми

Функціональної підсистеми


Еталони відповідей: 1 D, 2 B, 3 D, 4 C, 5 B


Тема 5. Сутність та функції держави


Актуальність теми


Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи. Держава як соціальна організація має виняткову природу походження, до трактування якої у політологічній літературі існують різні концептуальні підходи. Ознайомлення з ними дає більш широке уявлення про сутність держави, її структуру, атрибути та ознаки. Держава виконує відповідні функції як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Важливе місце в системі знань про державу займає окреслення типів та форм державного устрою. Саме відмінність республіки та монархії, унітарної та федеральної чи конфедеративної держави дає уяву про істотні відмінності однієї держави від іншої.

В системі державотворення особливе місце посідають форми та засоби реалізації державної влади, структури та компетенції державних владних органів.


Цілі навчання


Загальна мета: Визначати місце держави у політичній системі та у житті суспільства, розуміти відмінності однієї держави від іншої.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Визначати поняття «держава», основні ознаки, властивості та функції держави;

Виділяти держави за формою правління та формою територіального державного устрою;

Характеризувати різні політичні режими.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

Теорії походження, сутність, функції та основні ознаки держави.

Форми державного правління.

Форми територіального державного устрою.

Політичні режими та їх типологізація.

Граф логічної структури теми

«Cутність та функції держави»





ДЕРЖАВА




^ Походження держави

Теологічна теорія




Патріархальна

теорія




Договірна

теорія




Психологічна

теорія




Теорія

насильства







^ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ




Наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади

Наявність громадянства і певної території, на яку поширюється юрисдикція даної держави




Політична організація громадянського суспільства





Головний інструмент реалізації політичної влади




Наявність права як системи норм, встановлених або санкціонованих державою

Поряд з родиною, мовою, культурою тощо – фундаментальний інститут, що складає інфраструктуру діяльності людини як суспільної істоти.

Наявність бюджетно-фінансової системи, збройних сил, державної символіки







^ ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЖАВИ
















^ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ







Внутрішні функції




Зовнішні функції










^ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ







Монархія




Республіка































Абсолютна (необмежена)

Конституційна (обмежена)




Президентська

Парламентська

Змішана






















Дуалістична

Парламентська




^ Різновиди республік в історії




Рабовласницька

Аристократична




Теократична

Радянська

Та інші




^ ФОРМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ

Унітарна




Федеративна




Конфедеративна



















Централізована




Децентралізована













^ ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ










Тоталітарний




Авторитарний




Демократичний



Джерела інформації

Основні:

Кульчицький С. Еволюція державного устрою в Україні: від тоталіаризму до демократії //Віче.-1997.№1.

Сафонов В.Н. Соотношение форм правления и режимов правления//Социально-политический журнал.-1998.-№1.

Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы //Социально-политический журнал.-1994.-№1-2.


Додаткові:

Авторитаризм и демократия в развивающихся странах/В.Г.Хорос, Г.И.Мирский, К.Л.Майданик и др. РАН Ин-т мировой экономики и международных отношений.-М..Наука, 1996.

Дем'янець В. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи //Нова політика.-1999.-№3.

Медушевский Л.И. Демократия и авторитаризм: Российский конституализм в сравнительной перспективе.-М.,1998.

Політичні режими сучасності та перехід до демократії /С.Давимука А.Колодій, Ю.Кужелюк та ін.-Львів,1999.

Політологія: історія та методологія /за заг. ред. проф. Ф.М..Кирилюка. -К: 3доров'я, 2000.

Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.

Цыганков А.Т. Политический режим //Социально-политический журнал.-1996.-№1.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Обґрунтовує положення про те, що держава – це результат історичного розвитку сім'ї; тому абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї…

Теологічна теорія

Патріархальна теорія

Договірна теорія

Психологічна теорія

Теорія насильства


2. Ознаками монархії є:

Передача влади шляхом наслідування

Строковість (певний строк правління)

Незалежність від волі населення

Вибірність влади

Залежність від волі виборців

3. Хоча керівник уряду офіційно не є главою держави, реально він – перша особа у політичній ієрархії. Це опис якої республіки?


Змішана

Теократична

Президентська

Аристократична

Парламентська

4. Не допускається політична опозиція, але зберігається автономія особистості та суспільства у неполітичних сферах. Це характеристика якого політичного режиму?

Президентсько- пропорційного

Парламентсько- мажоритарного

Демократичного

Авторитарного

Тоталітарного

5. Цей політичний режим може існувати протягом десятиліть, оскільки формує такий тип особистості, котрий не уявляє іншого способу правління та постійно відтворює риси політичної культури та механізм функціонування цього режиму навіть у політичних умовах, що різко змінюються. Це характеристика якого політичного режиму?

Тоталітарного

Авторитарного

Демократичного

Президентсько-мажоритарного

Парламентсько-пропорційного


6. Крупні регіони користуються широкою автономією і навіть мають власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінськими структурами та самостійно вирішують питання, що передали їм у ведення справ центральні органи (найчастіше, у сфері освіти, комунального господарства, охорони громадського порядку тощо). Проте у сфері оподаткування їх компетенції дуже обмежені, що ставить їх у сильну фінансову залежність від центру. Це опис якої з форм територіального державного устрою?

Централізована унітарна держава

Децентралізована унітарна держав