Реферат: Навчальна програма для поглибленого вивчення історії для у 9-12 класах загальноосвітніх навчальних закладів

Історія України. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 8-9 класи. Поглиблене вивчення

Пропонована програма з історії України для 8–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для поглибленого вивчення, складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»). Представлено курс історії України, котрий охоплює період з XVI – до початку ХХ століття і складає хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти.

Зверніть увагу! Оскільки у 2010/2011 навчальному році відбувся перехід до одинадцятирічної школи, дана програма чинна тільки для 8–9 класів. Для поглибленого вивчення історії у 10–11 класах чинні відповідні профільні програми.


^ Навчальна програма для поглибленого вивчення

історії для у 9-12 класах загальноосвітніх навчальних закладів


Підготовлена авторським колективом у складі:
^ Керівник авторського колективу: Пометун О.І. доктор пед. наук, проф. Члени авторського колективу:
Гупан Н.М. доктор пед.наук, проф.

Фрейман Г.О. канд. пед. наук, доц.

Власов В.С. канд. наук, ст.наук.співробітник

Ладиченко Т.В. канд.іст.наук, проф.,

Малієнко Ю.Б., . канд. пед. наук, доц.
^ Подоляк Н.Г., доктор істор. наук, проф.




Київ 2008
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Пропонована програма з історії для 9-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для поглибленого вивчення, складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”). Представлено курси історії, які охоплюють період з кінця XVIII – до початку ХХІ століття і складають хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти.

Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен з них. Зміст навчального історичного матеріалу побудований на домінуванні синтезу культурологічного, цивілізаційного та соціоантропоцентричного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я тощо.

Такий підхід вчитель може за даною програмою реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу запропонованих курсів вітчизняної і всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Інколи доцільним є поєднане вивчення тем з курсів вітчизняної і всесвітньої історії. Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у ХХ ст., суспільно-політичного руху в Росії у 20-30 рр. ХІХ ст., революції 1848-1849 рр. в Європі, процесу формування індустріального суспільства наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., історії Першої і Другої світових війн, окремих питань історії культури тощо.

Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну та духовну історію і висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їх моральних та естетичних цінностей. Окрему увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації.

Програмою передбачено поглиблене вивчення більшості тем у порівнянні з рівнем програми за стандартом, посилено проблемний характер викладу як основу формування світогляду учнів шкіл з поглибленим вивченням предмету.

З психолого-дидактичної точки зору програму побудовано на поєднанні особистісно-орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання. Це вимагає від учителя наявності, умінь розбудувати навчально-виховний процес з урахуванням даних постійної діагностики рівня розвитку та навчальних досягнень учнів, стимулювання, мотивування їх пізнавальної діяльності, забезпечення високого рівня їх активності й самостійності.

Один і той же зміст не може бути однаково опрацьованим у різних класах, тому в побудові уроків, виборі структурних форм учитель керується насамперед методичною доцільністю та конкретними умовами навчання. Критерієм оцінки навчальної діяльності учнів є сьогодні не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній ситуації, вміння самостійно добувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. У зв'язку з цим зростає значення самостійної роботи учнів як на уроках, так і в процесі виконання домашнього завдання. Пропонована програма розрахована саме на такі особливості навчання. Вона дає можливість учителю самостійно варіювати матеріалом, творчо підходити до організації навчання учнів.

Основними компонентами програми є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до рівня підготовки учнів шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем окремих курсів.

Інформаційні питання не розподілені за окремими уроками, що дозволяє учителю самому визначати назву теми уроку, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи іншому уроці в залежності від особливостей учнів класу та його індивідуального підходу до викладання.

Пропонований навчальний зміст забезпечує поглиблене вивчення історичного матеріалу. Запропонований навчальний матеріал підлягає обов’язковому засвоєнню учнями на різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей того чи іншого учня. Повне опрацювання знань у певній системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не тільки запам’ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені наступним компонентом програми «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів шкіл з поглибленим вивченням предмету».

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів шкіл з поглибленим вивченням історії, представлені у програмі, сформульовані у відповідності до діяльнісного і компетентнісного підходів. До кожної теми подано перелік умінь і навичок, яких мають набути учні підчас її вивчення. Цей перелік містить основні історико-предметні (хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, логічні та аксіологічні) уміння та навички учнів 9-12 класів у відповідності до їх вікових та пізнавальних можливостей, які поступово ускладнюються та поглиблюються. Систематичне та послідовне формування перелічених знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій забезпечує розвиток в учнів відповідних предметних компетентностей з історії, й є основою для набуття учнями ключових компетентностей.

Програму складено у відповідності до наступного розподілу навчального часу.

^ Послідовність вивчення курсів історії по класах


Клас

Курси

Кількість годин

9

Історія України

70

10

Історія України


70

11

Історія України


70

12

Історія України


70


9

Всесвітня історія

61

10

Всесвітня історія

68

11

Всесвітня історія

68

12

Всесвітня історія

68

Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі. Кожну тему завершують уроки узагальнення, на які виділено окремі години. У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних соціокультурних та історичних уявлень, встановленню наступності у вивченні вітчизняної історії у контексті всесвітніх та європейських процесів розвитку суспільства, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, інформацією Інтернету, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками).

Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Перевірка результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається за відповідними критеріями затвердженими Міністерством освіти та науки України з урахуванням вимог до рівня підготовки учнів, поданих в даній програмі. Таке оцінювання можна провести, пропонуючи учням усні запитання, письмові завдання, насамперед тестові. Однак для перевірки таких елементів підготовки учнів з історії як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для перевірки рівня опанування учнями зазначених вмінь потрібно використовувати також такі форми контролю як розгорнуті усні та письмові відповіді, есе, твори, дослідження, проекти тощо.

Досягнення передбачених даною програмою навчальних результатів можливо тільки за умов поєднання активних та інтерактивних форм, методів і технологій організації пізнавальної діяльності учнів на уроках. Побудова програми дозволяє учителю звернути увагу на розвиток пізнавальних можливостей учнів, їх особистісних рис та характеристик, предметних компетентностей. Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво.

Програму складено таким чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до навчальних занять. Виходячи з вимог програми вчитель має можливість чітко визначати очікувані результати навчання і будувати модель уроку з орієнтацією на їх досягнення.


Історія України

8-й клас

(70 год)


К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Нова доба в історії України: хронологічні рамки, розмаїтість підходів. Становище українських земель у складі різних держав в ХVІ ст.

Учень:
показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії, володіння Речі Посполитої та її сусідів, воєводства на українських землях та їхні центри, місця Запорізьких Січей-фортець та володінь Запорізької Січі, напрямки козацьких походів та перших повстань, місця найважливіших подій та створення найзначніших культурних пам’яток.
встановлює хронологічну послідовність подій періоду;
На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “низове” та “реєстрове козацтво”, “Запорізька Січ”, “клейноди”, “козацька республіка”, “братства”, “національно-визвольний рух”.

визначає причини, суть та наслідки основних явищ та подій періоду;

порівнює становище привілейованих верств тогочасного українського суспільства; низових (запорізьких) та реєстрових козаків.

характеризує особливості військово-політичної організації козацтва; військового мистецтва козаків; становища православної церкви, реформаційного та контрреформаційного руху в українських землях.

аналізує зміни суспільно-політичного життя на українських землях після Люблінської унії.

характеризує та оцінює діяльність князя Василя-Костянтина Острозького, діячів Острозької академії, єзуїтів, православних братств.
характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші книжкові пам’ятки, пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

пояснює засади, на яких виникла греко-католицька церква;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

10

Тема 1. ^ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ХVІ ст.
Соціальна структура українського суспільства та економічне життя. Князі, пани й дрібна шляхта. Становище непривілейованих груп населення. Виникнення українського козацтва.
Передумови Люблінської унії. Люблінський сейм 1569 р. Суспільно-політичні зміни в українських землях після Люблінської унії.
Реформаційні та контрреформаційні рухи в Україні. Православні братства. Львівська братська школа.
Становище церкви. Розвиток полемічної літератури. Церковні собори в Бересті 1596 р., утворення греко-католицької церкви.
Виникнення Запорізької Січі. Д. Вишневецький. Життя та побут козаків.
Військове мистецтво козацтва. Утворення реєстрового козацтва. Повстання 1591—1596 рр.
Умови розвитку культури. Розвиток української мови. Шкільництво. Острозька академія. Рукописна книга та книговидання.
Архітектура й містобудування. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво.

2

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота




8

Тема 2. ^ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ ст.
Зростання магнатського землеволодіння. Поширення фільварків. Розвиток товарного виробництва. Міста. Становище селян та міщан.
Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні. Становище церков.
Морські походи козаків. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. Участь українського козацтва у Хотинській війні.
Козацько-польський збройний конфлікт 1625 р. Повстання Тараса Федоровича, Івана Сулими. Національно-визвольне повстання 1637—1638 рр.
Митрополит Петро Могила. Шкільництво. Утворення Києво-Могилянської академії. Література. Книговидання.
Театр. Література. Музика. Архітектура та образотворче мистецтво.

Учень:
показує на карті воєводства Речі Посполитої на українських землях та територіальні зміни, що відбулися за зазначеного періоду, території, охоплені національно-визвольним рухом 20—30-х рр., місця розташування Запорізьких Січей-фортець, найважливіших подій та створення найзначніших культурних пам’яток.
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:

визначає причини, суть та наслідки основних явищ та подій періоду;

характеризує та оцінює діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного, Петра Могили;

порівнює становище православної та греко-католицької церков;

визначає наслідки участі козацтва у Хотинській війні, значення національно-визвольних повстань, особливості соціально-економічного та політичного становища українців у першій половині ХVІІ ст.

характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

2

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота




9

Тема 3. ^ ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.

Передумови Національно-визвольної війни. Богдан Хмельницький, його сподвижники.
Битви на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями. Визвольний похід українського війська в Галичину. Програма розбудови Української козацької держави.
Збаразько-Зборівська кампанія. Укладення Зборівської угоди. Берестецька битва. Іван Богун. Білоцерківський мирний договір.
Утворення української козацької держави — Гетьманщини. Політичний та адміністративно-територіальний устрій. Фінансова система та судочинство. Українська армія. Зміни в соціально-економічному житті українського народу.

Молдовські походи Б. Хмельницького. Батозька битва. Жванецька облога. Внутрішньо- і зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.
Українські землі в системі міжнародних відносин. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи. Зовнішня політика Гетьманщини. Відносини між Українською державою і Московією.
Українсько-російська міждержавна угода 1654 р. Воєнні дії в 1654—1655 рр.

Учень:
показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Національно-визвольної війни, територію української козацької держави за Зборівським договором та її сусідів, українські землі, що не увійшли до складу Гетьманщини, напрямки найважливіших козацьких походів під час Національно-визвольної війни; місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків та столицю Гетьманщини;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду;
На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “Нацiонально-визвольна війна”, “Військо Запорізьке”, “Гетьманщина”.

визначає причини, суть та наслідки основних явищ та подій періоду;

визначає роль кожної з найбільших битв в розгортанні національно-визвольної боротьби, зміни політичного та економічного становища українців, мирних угод козаків із польським урядом.

характеризує політичний та адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини, відносини Гетьманщини з Кримським ханством, Молдовою, Московією;

порівнює позиції європейських держав щодо Національно-визвольної війни українського народу;

аналізує значення українсько-російської міждержавної угоди 1654 р.;

характеризує та оцінює діяльність гетьмана Богдана Хмельницького;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

2

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота




9

Тема 4. ^ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 60—80-ті рр. XVII ст.
Віленське перемир’я. Зміна зовнішньополiтичної орієнтації Богдана Хмельницького. Дії українського війська в Польщі 1656—1657 рр. Богдан Хмельницький — політик та дипломат. Становище в Гетьманщині після смерті Богдана Хмельницького.
Гетьман І. Виговський, його зовнішня та внутрішня політика. Гадяцька угода. Російсько-українська війна 1658—1659 рр.
Переяславський договір 1659 р. Чуднівська кампанія 1660 р. та укладення Слободищенської угоди. Боротьба за владу на Лівобережній Україні. Андрусівське перемир’я.
Гетьман П. Дорошенко, його боротьба за об’єднання України. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Бахчисарайський мир. Занепад Правобережжя, його перехід під владу Польщі.
Адміністративно-територіальний устрій Лiвобережної Гетьманщини. Органи влади. Заходи гетьманів щодо захисту державних інтересів Гетьманщини. Соціальний устрій.
Слобідська Україна в другій половині XVII ст. Заснування слобідських міст. Адміністративно-політичний та соцiальний устрій.
Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Участь запорожців у війнах проти Польщі, Османської імперії та Кримського ханства. І. Сірко. Політика уряду Московії щодо Запорізької Січі.
Господарське, культурне та церковне життя в українських землях. Землеволодіння. Сільське господарство, ремесло, промисли, торгівля. Становище церкви.

Учень:
показує на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної та Правобережної України; території, що перебували під контролем Московії, Туреччини, Польщі; напрямки найважливіших походів; місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України, столиці Лівобережної та Правобережної Гетьманщини.
встановлює хронологічну послідовність подій періоду

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “Лівобережна Гетьманщина”, “Слобожанщина”, “Руїна”, “Чортомлицька Січ”.

визначає причини, суть та наслідки основних явищ та подій періоду;

Аналізує зміст угод гетьманського уряду з державами-сусідами, найважливіших угод між іноземними державами, що стосувалися українських земель.
Порівнює господарське життя різних українських земель, адмiністративно-політичний устрій Слобідської України та Лівобережної Гетьманщини, зовнішню та внутрішню політику гетьманів.

характеризує та оцінює діяльність гетьмана Петра Дорошенка.

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.


2

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота




8

Тема 5. ^ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
Гетьманщина наприкінці XVIІ — на початку XVIII ст. “Вічний мир”. Перший Кримський похід. Обрання гетьманом І. Мазепи. Коломацькі статті 1687 р. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана І. Мазепи.
Правобережна Україна наприкінці XVIІ — на початку XVIII ст. Відродження козацького устрою на Правобережній Україні. Повстання Семена Палія.
Україна в подіях Північної війни. Українсько-шведський союз. Воєнно-політичні акції російського царя проти українців. Полтавська битва. Гетьман Іван Мазепа в історії України.
Становище в Україні після Полтавської битви. Наступ царату на українську культуру. Заходи щодо економіки Гетьманщини. Пилип Орлик і його Конституція.
Гетьман Іван Скоропадський. Діяльність Малоросійської колегії. Павло Полуботок. Відновлення гетьманства. “Рішительні пункти”. Гетьман Данило Апостол, його реформи. Діяльність “Правління гетьманського уряду”.
Особливості розвитку культури. Освіта і друкарство. Києво-Могилянська академія. Розвиток літератури: поезія, богословські твори, літописна та історична проза. Графіка. Живопис. Музика. Театр. Архітектура. Скульптура.

Учень:
показує на карті напрямки козацьких походів, місця найважливіших подій та створення найзначніших культурних пам’яток.
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “Малоросія”, “Малоросійська колегія”.
визначає причини, суть та наслідки основних явищ та подій періоду;

^ Оцінює діяльність українських гетьманів, заходи козацької старшини в її боротьбі за відновлення державних прав.
Характеризує гетьмана І. Мазепу як історичного діяча.
Аналізує зміст укладених гетьманами „статей” з Російською імперією, українсько-шведського договору; основних положень Конституції П. Орлика; умови розвитку економічного та культурного життя.
характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби.

2

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота




6

Тема 6. ^ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
Гетьман Кирило Розумовський, його діяльність. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Румянцева на Лівобережній Україні. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини.
Соціально-політичне та економічне становище на Правобережній Україні. Розгортання гайдамацького руху. Коліївщина. М. Залізняк. Зміни у політичному становищі правобережних земель.
Соціально-політичне та економічне становище в Галичині, на Буковині та Закарпатті. Опришківський рух. Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі західноукраїнських земель.
Адміністративно-територіальний поділ та освоєння запорізьких земель Нової (Підпільненської) Січі. Ліквідація Запорізької Січі. П. Калнишевський. Доля запорожців після ліквідації Запорізької Січі. Заселення Південної України. Кримське ханство в XVIII ст. Приєднання Криму до Росії.
Особливості розвитку культури в другій половині XVIII ст. Освіта. Внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток. Розвиток філософських ідей. Г. Сковорода. Природничі науки. Музика. Театр. Архітектура. Скульптура. Графіка. Живопис.

Учень:
показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок поділів Польщі, російсько-турецької війни (1768—1774 рр.), захопленням Росією Криму (1783 р.), ліквідації козацького адміністративно-територіального устрою на Лівобережній Україні, Слобожанщині, території Вольностей Війська Запорізького, території, охоплені національно-визвольним рухом на Правобережній та Західній Україні.
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “Вольності Війська Запорізького”, “Підпільненська Січ”, “Задунайська Січ” “гайдамаки”, “опришки”.

визначає причини, суть та наслідки основних явищ та подій періоду;

визначає значення українського козацтва, Запорізької Січі та Гетьманщини в історії України.

характеризує та оцінює діяльність гетьмана К. Розумовського, кошового отамана П. Калнишевського, поета та філософа Г. Сковороди.
характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби;

доводить, що Києво-Могилянська академія була одним із найвпливовіших центрів освіти, науки, видавничої справи в Україні та Росії.

2

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота




1

Узагальнення до курсу






Історія України

9-й клас

(105 год)


К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) і Західну (Австрійську). Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісницької цивілізації. Утвердження індустріального суспільства. Українське національне відродження.

Учень:
хронологічно співвідносить процеси, які відбувалися на землях України із загальноєвропейськими тенденціями історичного руху.
Показує на історичній карті території розселення українців наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст., територіальні зміни, що відбулися, і співставляє їх із сучасними кордонами України.
^ Пояснює, які тенденції розвитку українського суспільства домiнували у ХІХ ст., що таке ринкові відносини, що таке індустріальне суспільство.
Називає причини кризи аграрно-ремісницької цивілізації.



Тема 1
^ ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ТЕОРІЯ ТА СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.

Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Руси до України. «Українське питання» - проблема панівних націй. «Український проект» - вибір інтелектуалів для збереження етнокультурних і ментальних особливостей українців.

Чим поняття «українська нація» відрізняється від понять «українська народність» або «український етнос». Які характеристики їх визначають. Староукраїнство і українство Нового часу. Риси ментальнісних установок, що відрізняли українців від сусідніх національних спільнот; поляків і росіян. Історична пам'ять – найсуттєвіший чинник формування національної свідомості.

Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців. Пошук науково-історичних підвалин української окремішності. Початок академічного
(наукового) етапу українського визвольного руху.

Російська панславіська, польська федеративна і українська слов'янофільська теорії.

Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізацій них трансформацій суспільства. Ідея соборності українських земель. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні.



Учень:

виявляє розуміння понять «етнос», «народність», «нація»; Орієнтується у визначеннях «український проект», «російський і польський імперські проекти»;.

описує та порівнює стан українського питання в межах в Російської та Австрій­ської імперій, різниці суспільно-політичних прав українського населення та сусідніх прийшлих російської та польської націй;

визначає мотиви дій української еліти по виокремленню українських національних інтересів; аналізує т& узагальнює діяльність провідників українського руху першої половини ХІХ ст. – етнографів, громадських та історичних діячів, їхні твори, що підносили значення народу, його права керувати суспільним життям на своїй території; співставляє історичні та літературні джерела, визначаючи програмні цілі ідейних керівників національного руху; здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує теоретичні постулати лідерів українського руху; власну оцінку

характеризує зміст програмних ідеологічних творів: «Історії русів», «Малоросійські пісні…» М.Максимовича, «Закон Божий» М.Костомарова та ін.

12

Тема 2. ^ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.
Українські землі у складі Російської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Національне та соціальне становище українського населення. Проникнення буржуазних рис життя у побут мешканців міста і села. Життя великих міст.
Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Політика австрійського уряду щодо українців. Національне та соціальне становище українського населення. Змiни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села.
Вплив міжнародних відносин на землі України в першій третині ХІХ ст. Україна в російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. Україна в планах Наполеона та російсько-французькій війні 1812 р. Азовське козацьке військо.

Початок національного відродження. Національна ідея в суспільно-політичному русі України. “Історія русів”. Заходи українського дворянства щодо відновлення автономії України. Місія В. Капніста в Берліні. Новгород-Сіверський гурток. Українське культурне відродження на Слобожанщині.
Поширення ідей Просвітництва у Західній Україні. Пробудження національного життя. Українська національна ідея в середовищі греко-католицьких священиків. “Руська трійця”.
Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна.

Учень:
визначає хронологічну послідовність подій періоду.
^ Показує на карті українські землі у межах імперій; на основі карти порівнює політико-адміністративний устрій українських земель у складі Російської імперії із політико-адміністративним устроєм українських земель у складі Габсбурзької монархії; показує на карті місця та напрямки військових дій та територіальні зміни.
На основі різних джерел інформації:
описує та порівнює становище українського населення та риси повсякденного життя українців у складі Російської та Австрійської імперій;
визначає цілі (мотиви) участі українців у війнах за їхніми діями;
аналізує та узагальнює історичні факти, визначає причини, сутність і наслідки піднесення національної ідеї, національного та суспільно-політичного рухів;
співставляє дані історичних та літературних джерел для аналізу програмних позицій антиурядових організацій;
здійснює критичний аналіз джерел та дає власну оцінку інтерпретації подій в історичних документах;
характеризує зміст і значення “Енеїди”, “Історії русів” та “Русалки Дністрової”.

1

Узагальнення




1

Тематична контрольна робота