Реферат: План Бібліотеки для дітей джерела інформаційних ресурсів та центри інформаційного обслуговування. Види аудіовізуальні документів (адвд) та електронних ресурсів (ЕР)
АУДІОВІЗУАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ ТА ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ: ХАРАКТЕРИСТИКА, ВИДИ ТА КАТАЛОГІЗУВАННЯ
Консультація
Підготувала головний бібліотекар
НБУ для дітей С.М.Блінохватова
План
1. Бібліотеки для дітей - джерела інформаційних ресурсів та центри інформаційного обслуговування.
2. Види аудіовізуальні документів (АДВД) та електронних ресурсів (ЕР).
2.1. Основні поняття.
2.2. Сфера застосування.
3. Бібліографічний опис – основна частина каталогізаційного запису.
3.1. Склад, функції та зміст бібліографічного запису АДВД та ЕР.
3.2. Джерела відомостей про АДВД.
3.3. Джерела відомостей про ЕР.
3.4. Мова бібліографічного запису.
3.5. Пунктуація в бібліографічному записі.
3.6. Методика каталогізування електронних ресурсів та АДВД.
3.6.1. Моделі каталогізаційних записів для різних видів АДВД.
3.6.2. Модель каталогізаційного запису для електронного ресурсу.
3.6.3. Особливості створення каталогізаційних записів для електронних ресурсів.
4. Класифікування АДВД та ЕР.
5. Умови та правила зберігання АВД та ЕР.
6. Приклади бібліографічного опису АВД та ЕР.
1. Бібліотеки для дітей - джерела інформаційних ресурсів та центри інформаційного обслуговування
Бібліотеки для дітей - це інформаційні, культурно-освітні заклади, що мають спеціалізований фонд документів конкретного читацького спрямування для обслуговування дошкільників, читачів-учнів 1-9 класів та організаторів дитячого читання. Функціонування мережі спеціалізованих бібліотек для дітей затверджене Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" від 21.05.2009 № 1388-VI. Дитячі бібліотеки України є державним гарантом захисту прав дітей на культурне і духовне життя та на вільний доступ до інформації відповідно положень Концепції ООН про права дитини 1989 р., ратифікованої Верховною Радою України у 1991 р. Вони надають дітям можливість безкоштовного залучення до досягнень національної і світової культури, проведення дозвілля, спілкування з ровесниками та дорослими цікавими людьми з урахуванням вікових, психологічних і соціальних особливостей дитини (Закон України «Про позашкільну освіту» - Розділ ІІ. ст. 12 та Закон України «Про охорону дитинства» - Розділ ІV. ст. 20).
Станом на 01.01.2010 р. в Україні функціонує 1200 спеціалізованих бібліотек для дітей системи Міністерства культури і туризму України, послугами яких щороку користуються близько 3 млн. користувачів. В кожному обласному центрі діє обласна бібліотека для дітей як науково-дослідний, інформаційний, консультативний центр з питань культурного розвитку дітей. У 13 великих містах працюють самостійні централізовані бібліотечні системи для дітей. У складі централізованих бібліотечних систем діють районні (міські) дитячі бібліотеки, дитячі бібліотеки-філії та дитячі відділи. Також дітей обслуговують понад 15000 сільських бібліотек.
У фондах дитячих бібліотек зосереджено близько 38 мільйонів примірників книг, періодичних видань, аудіовізуальних документів та електронних ресурсів. Основу фонду дитячих бібліотек складає художня, науково-пізнавальна, довідково-енциклопедична та технічна література. Це дає можливість забезпечити найвибагливіші як ділові (навчання у школі), так і власні (самоосвіта) потреби та інтереси читачів.
Дитячі бібліотеки сьогодні - це невід'ємна складова загальнодержавного механізму накопичення, систематизації і розповсюдження інформації, - це важлива складова інформаційного середовища. Вони є не тільки джерелами інформаційних ресурсів, але й центрами інформаційного обслуговування.
Впровадження новітніх комп’ютерних технологій значно розширює можливості обробки, зберігання і пошуку інформації, позитивно впливає на якість та оперативність обслуговування користувачів, змінює характер і зміст роботи дитячого бібліотекаря, збагачує видовий склад бібліотечного фонду. За допомогою віртуального інформаційного простору зменшується дистанція між бібліотекою, сукупністю державних та світових інформаційних ресурсів і окремим користувачем.
Завданням дитячих бібліотек є найбільш повне розкриття змісту наявних ресурсів шляхом створення бібліографічних баз даних, каталогів та картотек, котрі значно скорочують користувачам шлях до інформації.
У наш час в електронній формі можна зберігати інформацію найбільш надійно і компактно, поширювати її набагато оперативніше.
Значне збільшення обсягу інформаційних ресурсів, призначених для навчання, дозвілля, а також для інформаційних нестатків, супроводжується великим обсягом аудіовізуальних і електронних форматів. Доступ до цих матеріалів повинний бути не тільки відкритим, але і настільки ж простим, як до друкованих матеріалів.
Створення електронних документів, надання інформації в електронному вигляді дитячими бібліотеками - це не данина моді, а реальність. Тому саме дитячі бібліотеки, як важливі складові інформаційного середовища, не можуть залишатися сьогодні осторонь потоку електронної інформації, вони повинні бути центрами інформаційного середовища і допомагати користувачам здійснювати її пошук.
^ 2. Види аудіовізуальних документів (АДВД) та
електронних ресурсів (ЕР)
Аудіовізуальні та електронні ресурси - це частина нашої культурної спадщини, що включає великий обсяг інформації, яку необхідно зберегти для використання в майбутньому. Розмаїтість форм і потоків інформації в суспільстві повинне мати адекватне відображення в наявності послуг, наданих користувачам у бібліотеках.
Аудіовізуальні та електронні ресурси мають особливості, які вимагають певних навичок при складанні їх бібліографічних описів. При складанні міжнародних правил каталогізації цього виду документів такі організації, як IFLA, FIAF, IASA провели велику роботу. Правила каталогізації, які використаються у бібліотеках, повинні базуватися на відомих та доступних стандартах.
Бібліотекарі, будучи свого роду інформаційними провайдерами, повинні передбачати видачу інформації користувачам у форматах, що задовольняють різноманітні потреби користувачів. Потреба у використанні зображень, фільмів і звукових матеріалів у традиційному (відмінному від електронного) форматі зберігається, судячи з усе зростаючими можливостями Інтернет. Передача інформації за допомогою комп'ютера і мультимедіа приводить до нагромадження в бібліотеках величезної кількості аудіовізуальних матеріалів. Майже кожен читач або відвідувач бібліотеки може користуватися аудіовізуальними і електронними матеріалами нарівні з традиційними друкованими. Бібліотеки, здійснюючи процес інформаційної навігації для населення, розглядають доступ до нових форм надання інформації як до повноцінних ресурсів.
Види АДВД визначає «ДСТУ 4419:2005. Документи аудіовізуальні. Терміни та визначення понять». Цей стандарт установлює українські терміни та визначення понять стосовно аудіовізуальних документів, що їх використовують у науці, техніці та виробництві та розповсюджується на бібліографічний опис АДВД, призначених для каталогів і картотек, бібліографічних та інших інформаційних видань.
Терміни, встановлені цим стандартом, рекомендовано вживати в усіх видах нормативної документації, науково-технічній, довідковій та навчально-методичній літературі, що стосуються сфери виробництва, зберігання та використання аудіовізуальних документів.
^ Основні поняття:
носій [інформаційних даних]
Матеріальний об'єкт, на якому закріплюють, зберігають та відтворюють звукову і (або) зображувальну інформацію
аудіовізуальний документ
Документ, що містить зображувальну і (або) звукову інформацію, яку фіксують і відтворюють відповідними технічними засобами
аудіодокумент; звуковий документ; фонодокумент
Документ, який містить звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису
візуальний документ
Створений будь-яким способом документ, який сприймається органами зору
фотодокумент
Візуальний документ, зображення на якому передано способом фотографування
кінодокумент
Документ, створений засобами кінематографічної техніки
^ ДОКУМЕНТИ, ЩО МІСТЯТЬ ЗВУКОВУ ІНФОРМАЦІЮ,
ТА ЇХНІ НОСІЇ
фонограма
фонодокумент, що містить звукову інформацію, записану у формі звукових (мова, музика тощо) коливань
оригінал грамофонного запису
металевий диск, що містить звукову інформацію, зафіксовану механічною системою звукозапису
лаковий диск; тондиск
носій механічного звукозапису у формі диска, що складається з основи та лакового робочого шару
лаковий оригінал (фонограми)
фонограма на лаковому диску з якої гальванопластичним способом виготовляють перший оригінал фонограми
перший металевий оригінал (фонограми)
гальванопластична негативна копія лакового оригіналу фонограми
другий металевий оригінал (фонограми)
гальванопластична негативна копія першого металевого оригіналу фонограми примітка. другий оригінал є позитивною копією лакового оригіналу фонограми
третій металевий оригінал (фонограми)
гальванопластична негативна копія другого металевого оригіналу фонограми
матриця (фонограми)
фонодокумент на металевому дисковому носії у вигляді негативної копії оригіналу грамплатівки, призначеного для тиражування грамплатівки
грамофонна платівка; грамплатівка
механічна фонограма, що має форму диска виготовлена пресуванням, штампуванням або виливанням
аудіокомпакт-диск
оптичний диск, призначений для записування звукової інформації у двійковому коді
^ ДОКУМЕНТИ, ЩО МІСТЯТЬ
ЗОБРАЖУВАЛЬНУ ІНФОРМАЦІЮ, СУПРОВОДЖУВАНУ ЗВУКОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ, ТА ЇХНІ НОСІЇ
кіноплівка
Фотографічний матеріал на гнучкій основі, призначений для отримування, записування та відтворювання звуку
кінематографічний фільм; кінофільм; фільм
Кінодокумент, що містить інформацію, записану на кіноплівці або на електронному носії, яка при відтворенні створює на екрані ілюзію природного і безперервного руху дій, явищ тощо з одночасним звуковим супроводом або без нього
негатив кінодокумента
Оригінал кінодокумента на негативній кіноплівці, отриманий кінозніманням з наступним хіміко-фотографічним обробленням
позитив кінодокумента
Копія кінодокумента, отримана копіюванням зображення з негативної кіноплівки на позитивну кіноплівку з наступним хіміко-фотогоафічним обробленням
відеофільм
Різновид кінодокумента, що містить звукову і зображувальну інформацію на відеоплівці чи оптичному диску
відеоплівка
Магнітна плівка, призначена для записування, зберігання та відтворювання зображувальної і звукової інформації
магнітна плівка
Стрічка стандартних розмірів, що має поверхню, покриту феромагнітним шаром, призначена для записування, зберігання і відтворювання зображувальної і (або) звукової інформації
диск (аудіовізуальна техніка)
Носій інформації плоскої форми, на поверхні якого інформацію записано в звичайній або ущільненій формі, що відтворюється за допомогою спеціальних пристроїв
магнітний диск; МД
Диск, що має поверхню, покриту феромагнітним шаром, призначений для записування, зберігання та відтворювання з нього зображувальної і звукової інформації. Є два види дисків: гнучкий магнітний диск (ТМД) і твердий магнітний диск (ТМД)
оптичний диск
Диск, призначений для запису та відтворювання зображувальної і (або) звукової інформації лазерним променем
Примітка. Різновидами оптичного диску є: відеокомпактдиск. DVD-диск, магнітооптичний диск, фотокомпакт-диск
відеодиск; відеокомпакт-диск
Оптичний диск, призначений для запису та відтворювання текстової, графічної, зображувальної і звукової інформації в кінодокументах
DVD-диск
Різновид нового покоління оптичних дисків, призначених для запису, зберігання і відтворювання зображувальної і звукової інформації у цифровому вигляді
магнітооптичний диск
Диск, який поєднує в собі магнітний і оптичний способи записування, зберігання і відтворювання зображувальної і звукової інформації
компакт-диск
Невеликий за розміром оптичний диск (діаметр 11,989 см (4,72 дюйма)
фотокомпакт-диск
Різновид оптичного диску призначений для зберігання і відтворювання графічної інформації. Фотовідбитків разом із звуковим супроводом.
Електронні ресурси - це новий об'єкт каталогізування. Вони визначаються як інформаційні ресурси, які створюються, керуються та використовуються за допомогою комп'ютера і містять дані програм, зафіксовані в електронній (цифровій) формі на певних носіях, у тому числі тих, що вимагають застосування периферійного пристрою, безпосередньо приєднаного до комп'ютера (наприклад, CD-ROM-пристрій), або зв'язку з комп'ютерною мережею (наприклад, з Internet).
Види електронних ресурсів визначає «ДСТУ 7157:2010. Видання електронні. Інформація та документація. Основні види та вихідні відомості».
Терміни, встановлені цим стандартом, рекомендовано вживати в усіх видах нормативної документації, науково-технічній, довідковій та навчально-методичній літературі, що стосуються сфери виробництва, зберігання та використання електронних ресурсів.
^ Основні поняття:
електронне видання
Електронний документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, має вихідні відомості та призначений для розповсюджування в незмінному вигляді
електронний документ
Документ, інформація в якому подана у формі електронних даних і для використовування якого потрібні засоби обчислювальної техніки
локальне електронне видання
Електронне видання, випущене визначеним тиражем на переносному електронному носієві та призначене для персонального використовування на комп'ютері
мережне електронне видання
Електронне видання, доступне користувачам через мережні засоби
електронне видання комбінованого використовування
Електронне видання, призначене як для локального, так і для мережного використовування
звукове електронне видання
Електронне видання, що містить цифрове подання звукової інформації у формі, яка дозволяє її прослуховувати
мультимедійне електронне видання
Електронне видання, в якому рівнозначно та взаємопов'язано за допомогою відповідних програмних засобів існує текстова, звукова, графічна та інша інформація
образотворче електронне видання
Електронне видання, яке містить переважно електронні образи об'єктів, подані у формі, сприйнятній для переглядання і друкованого відтворювання, але не для посимвольного обробляння
програмний продукт
Програма або взаємопов'язана сукупність електронних програм, процедур, правил, а також документація та дані, призначені для постачання користувачеві
текстове (символьне) електронне видання
Електронне видання, яке містить переважно текстову інформацію, подану у формі, що уможливлює посимвольне обробляння
електронний аналог друкованого видання
Електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток тощо
самостійне електронне видання
Електронне видання, що не має друкованого аналога
детерміноване електронне видання
Електронне видання, параметри, зміст та спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем
недетерміноване (інтерактивне) електронне видання
Електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем
одночастинне електронне видання
Електронне видання, що складається з однієї частини (тому, номера, випуску)
багатотомне електронне видання
Неперіодичне електронне видання, що складається з двох або більше нумерованих томів, кожен з яких випущений на окремому електронному носієві, та є єдиним цілим за змістом та оформленням
багаточастинне електронне видання
Електронне видання, що складається з двох або більше нумерованих частин (томів, номерів, випусків). Багаточастинне електронне видання охоплює багатотомне, серіальне, оновлюване видання
оновлюване електронне видання
Електронне видання, що виходить через визначені або невизначені проміжки часу з однаковою назвою, кожен із наступних номерів (випусків) якого містить частину незміненої актуальної інформації з попереднього номера (випуску)
серіальне електронне видання
Електронне видання, що виходить упродовж часу, тривалість якого заздалегідь не встановлено здебільшого нумерованими і/або датованими випусками (томами, частинами), різними за змістом, з однаковою назвою та однотипним оформленням. Серіальними є періодичне, продовжуване та серійне видання
серійне електронне видання
Електронне видання, що є частиною серії; один із випусків серії
титульний екран
Перший екран електронного видання, що містить вихідні відомості та може складатися з кількох пов'язаних між собою частин.
^ ОСНОВНІ ВИДИ
Види електронних видань класифіковано за такими ознаками:
За наявністю друкованого еквівалента:
електронний аналог (копія, версія) друкованого видання;
самостійне електронне видання.
За природою основної інформації:
текстове (символьне);
образотворче;
звукове;
програмний продукт;
мультимедійне.
За цільовим призначенням:
офіційне;
суспільно-політичне;
наукове;
науково-популярне;
популярне;
виробничо-практичне;
навчальне;
літературно-художнє;
релігійне;
довідкове;
видання для дозвілля;
рекламне.
За технологією використовування:
локальне;
мережне;
комбінованого використовування.
За характером взаємодії з користувачем:
детерміноване;
недетерміноване (інтерактивне).
За періодичністю:
неперіодичне;
періодичне;
продовжуване;
оновлюване.
За структурою:
одночастинне;
багаточастинне;
серійне.
Вибір методики каталогізування, а саме - наведення в бібліографічному описі електронного ресурсу певних елементів, залежить від носія ресурсу (локальний, віддалений) та його виду як бібліографічного ресурсу (завершені або продовжуваний).
^ Ресурси локального доступу, або локальні електронні ресурси — електронні ресурси, вміст яких зафіксовано на носіях (компакт-диск, дискета, касета, картридж тощо), призначених для використання в режимі прямого доступу (локально), тобто тих, що вимагають застосування периферійного пристрою, безпосередньо приєднаного до комп'ютера або допоміжного обладнання.
^ Ресурси віддаленого доступу (віддалені або мережеві ресурси) — електронні ресурси, розміщені на вінчестері або інших пристроях для запам'ятовування; призначені для надання в інформаційних мережах (зокрема, ресурси, розміщені на Internet-серверах), доступні потенційно необмеженій кількості користувачів.
^ Електронні ресурси комбінованого доступу — електронні ресурси, які можуть використовуватися як у режимі локального доступу, так і в режимі віддаленого доступу через комп'ютерні мережі.
За ознакою періодичності відокремлюються два види електронних ресурсів: завершені та продовжувані.
^ Завершені ресурси - такі, які випускаються одноразово або протягом деякого періоду часу із заздалегідь визначеною кількістю частин або операцій; включають монографічні та завершені інтегровані ресурси.
^ Продовжувані ресурси — такі, які виходять протягом деякого періоду часу, термін якого заздалегідь не визначено; включають серіальні та продовжувані інтегровані ресурси.
Інтегровані ресурси - це ресурси віддаленого доступу, які оновлюються, тобто до їх основного вмісту робляться зміни або додавання, що не є окремими частинами, а інтегруються до основного вмісту.
Основні типи інтегрованих електронних ресурсів:
електронні ресурси типу "дані", що оновлюються у спосіб додавання (інтеграції) складових до основного вмісту, наприклад, бібліографічні бази даних;
електронні ресурси типу "програми", до основного вмісту яких робляться зміни або додавання, наприклад, чергові версії систем керування базами даних (СКБД);
електронні ресурси комбінованого типу, що оновлюються у спосіб змін та/або додавання, наприклад, Web-сайти.
Типологія електронних ресурсів обумовлює і певний набір схем їх бібліографічного опису.
^ 3. Бібліографічний опис – основна частина каталогізаційного запису
Аудіовізуальні та електронні матеріали не повинні розглядатися як екзотичні доповнення до традиційних видань, але напроти, вони повинні стати повноцінними компонентами, включеними в практику бібліотечного обслуговування.
Бібліотеки постали в ситуації, коли вони мають справу з різними видами матеріалів, включаючи друковані видання, аудіовізуальну продукцію, електронні публікації (у тому числі Інтернет) і носії мультимедіа. Бібліотеки повинні бути знайомі з існуючими аудіовізуальними і мультимедійними форматами як засобами представлення інформаційних ресурсів, а також поповнювати свої фонди цими матеріалами. І в першу чергу це вимагає правильного бібліографічного опису таких матеріалів.
Каталогізування включає процеси аналітико-синтетичної обробки інформації, процеси організації, ведення та редагування каталогів та управління системою каталогів і технологічними процесами.
До найважливіших процесів каталогізування відносяться: складання бібліографічного опису, систематизація та предметизація.
^ 3.1. Склад, функції та зміст бібліографічного запису
АДВД та ЕР
Складання бібліографічного опису – сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за правилами, встановленими «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
Бібліографічний опис включає:
обов’язкові елементи – відображають відомості, які забезпечують ідентифікацію документа;
факультативні елементи – відображають додаткову інформацію про його зміст, читацьке призначення та ін.
В залежності від повноти наведення елементів бібліографічний опис може бути:
1) повним – включає обов’язкові та всі факультативні елементи;
2) розширеним – складається із обов’язкових та одного або кількох факультативних елементів;
3) коротким – включає тільки обов’язкові елементи.
Бібліографічний опис виконує певні функції. Найважливіша з них - функція ідентифікації. Суть її полягає в тому, що опис дає змогу виявити тотожність кількох копій документа, не маючи їх перед очима, відрізняти видання одне від одного. Маючи бібліографічний опис, можна розшукати потрібний документ за характерними для нього ознаками. Таким чином, функція ідентифікації є передумовою здійснення пошукової (евристичної) функції бібліографічного опису. У свою чергу, з пошуковою пов'язана функція вибору, оскільки сукупність відомостей, наведених у бібліографічному описі, дає уявлення про документ і тим самим допомагає вибрати із запропонованих той, що найбільше відповідає потребам користувача.
До основних функцій бібліографічного опису належить також інформаційна, адже опис інформує про твір, його формальні ознаки, читацьке призначення, якоюсь мірою і про зміст тощо. Сукупність описів дає уявлення про склад бібліотечного фонду, якщо вони зібрані в бібліотечному каталозі; про видання з тієї чи іншої галузі знання, теми та інше, якщо вони зібрані в бібліографічному покажчику, тощо. Окремим випадком інформаційної функції є функція сигнальна, оскільки бібліографічний опис повідомляє, "сигналізує" про появу нового видання, його вихід із друку, про надходження книги до бібліотеки, книготорговельної мережі тощо.
Загальні принципи та правила складання опису АДВД та ЕР в основному відповідають загальному опису творів друку, які викладені у «ДСТУ ГОСТ 7.80:2007. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» та ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Специфічні особливості АДВД знайшли відображення у таких областях бібліографічного опису: в області заголовку та відомостей про відповідальність (виконавець твору, режисер, оператор, художник-оформлювач); в області видання (відомості про архівність, реставрацію звукозапису, копіюванні відеоматеріалу); в області вихідних даних, де більш широко представлені відомості про розповсюдження та виготовлення АДВД; в області фізичної характеристики (показання специфічного виду матеріалу, технічні параметри, відомості про об’єм матеріалу, інші відомості, які відносяться до фізичної характеристики: швидкість, кількість доріжок запису, колір та ін.).
Елементи бібліографічного опису – це лексичні одиниці (слово, словосполучення, цифри та ін.), які містять бібліографічні відомості.
Область бібліографічного опису – це структурна одиниця, яка містить один або кілька однорідних елементів.
Специфіка складання каталогізаційного запису для електронного ресурсу стосується відомостей про його місцезнаходження. Залежно від носія електронного ресурсу, каталогізаційний запис має містити відомості про шифр зберігання (для локальних ресурсів) або режим доступу (для віддалених ресурсів), який зазначається у бібліографічному описі.
Бібліографічний опис аудіовізуальних та мультимедійних документів в обов’язковому порядку повинні бути включені у генеральні каталоги бібліотек з метою надання користувачам всього об’єму доступної інформації.
Бібліографічний опис електронного ресурсу складає основну частину бібліографічного запису і містить бібліографічні дані, приведені за встановленими правилами і що дозволяють ідентифікувати електронний ресурс.
Бібліографічний опис електронного документа складається за правилами, встановленими ДСТУ 7.1 2006 з урахуванням міжнародних форматів представлення, зберігання і обміну бібліографічними даними. При описі електронних ресурсів використовується Міжнародний стандарт бібліографічного опису електронних ресурсів, розроблений ІФЛА, який затверджений в 1997 р. і введений вперше 1 липня 2002 р. ГОСТ 7.82-2001 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання". На жаль, цей стандарт в Україні і досі не ратифіковано.
Бібліографічний опис електронного ресурсу на практиці мало відрізняється від бібліографічного опису будь-якого іншого документа, за винятком специфічних особливостей, властивих саме такому виду документів.
За змістом і характером інформації електронні дані діляться на шрифтові, графічні, числові, звукові, текстові і демонстраційні; електронні програми діляться на прикладні, системні і сервісні, а електронні дані і програми діляться на інтерактивні мультимедіа і служби он-лайн. По режиму доступу розрізняються ресурси локального доступу і віддаленого доступу. Фізичними носіями електронного ресурсу є магнітні диски (жорсткі і гнучкі), оптичні диски, мікропроцесорні картриджі, касети і котушки з магнітною стрічкою.
Інформаційний пошук - один з важливих елементів процесу комунікації. Основна мета пошуку - це знаходження повних текстів документів або відомостей про них. Точно відповідати даним документа мають всі бібліографічні відомості в описі. Як правило, їх наводять у тій самій формі, що і в документі. Вимога повноти полягає в тому, що опис мусить мати повний набір бібліографічних даних, необхідних для характеристики твору та визначення його відмінностей від інших.
Найважливішою вимогою є єдність опису, тобто склад відомостей, форма і послідовність наведення їх мають бути доволі стабільними. Незважаючи на те, що в описах документів, які складаються з різною метою (для бібліотечних каталогів, для бібліографічних покажчиків, для посилань тощо), для різних установ (масових і наукових, великих і невеликих бібліотек, органів науково-технічної інформації (НТІ), видань державної бібліографії тощо), що вони можуть мати відмінності, загальні засади їхнього складання мають бути єдиними. Лише в такому разі користувачам буде неважко переходити з одного пошукового масиву до іншого і знаходити потрібні документи.
Бібліографічний опис має бути максимально стислим, адже його вміщують на невеликій площі бібліографічного покажчика, каталожній картці або дискеті. Опис у цілому і кожна його частина зокрема мають бути однозначними і зрозумілими для користувачів, у цьому полягає суть вимоги зрозумілості та чіткості.
Відповідність бібліографічного опису названим вимогам забезпечується завдяки дотриманню при складанні опису встановлених правил, які регламентуються державними стандартами та інструкціями.
Бібліографічний опис є складовою бібліографічного запису, який може подавати, крім бібліографічного опису, заголовок (тобто прізвище автора або назву установи, організації, що виступає як автор), класифікаційні індекси, предметні рубрики, анотацію.
Бібліографічний опис складається з бібліографічних елементів, які й містять відомості про певні ознаки документів. Одним із головних питань теорії та практики складання бібліографічного опису є питання про його перший елемент. Саме він, як правило, визначає місце певного запису в низці інших, тому за цим елементом здійснюється пошук потрібних документів. Опис починається з назви документа, але в деяких випадках доцільно поперед нього подати ім'я автора книги, тобто особи (осіб), яка створила твір самостійно або у співавторстві. Це одна з головних пошукових ознак, за якою більшість читачів розшукують документи.
Заголовок бібліографічного запису призначений для упорядкування та пошуку бібліографічних записів. Може містити ім'я особи (заголовок індивідуального автора), найменування організації (заголовок колективного автора), назву країни та позначення виду документа (заголовок форми), уніфіковану назву (заголовок, який містить уніфіковану назву) або інші відомості. При організації візуальних форм бібліографічних записів заголовок розміщується перед бібліографічним описом.
Крім того, розташування прізвища автора на першому місці в бібліографічних записах дає змогу створити авторські комплекси, тобто зібрати в одному місці відомості про твори певного автора. Такий запис обов'язковий для каталогів і картотек бібліотек, книжкових магазинів тощо, для державних бібліографічних покажчиків, видань централізованої каталогізації, автоматизованих пошукових систем.
Перед описом може вміщуватись і назва організації, установи, підприємства, якщо документ виданий від імені цієї організації, установи, підприємства. Завдяки цьому можна створити комплекси документів окремих організацій та установ, що сприяє більш повному висвітленню їхньої діяльності. Це також полегшує пошук таких документів, оскільки часто назву офіційного документа важко запам'ятати.
Основною в представлені інформації про документ вважається назва, подана першою. У підназві наводять відомості про вид документа таким чином: «Електронний ресурс». Місцем видання вважається юридична адреса офіційного видавця або дистриб’ютора електронних документів. Для документів, створених в Україні або Росії за ліцензійною угодою із зарубіжним власником авторських прав, вказують лише місцезнаходження українського або російського видавця. Це стосується і назви видавництва. Нею вважається назва установи, що здійснює випуск документів на основі авторської угоди зі створювачем їх або за ліцензійною угодою із зарубіжними власниками. Якщо випуск документів здійснюється за ліцензійною угодою, назву зарубіжної фірми не наводять. Позначення документа і його обсяг вказують за загальними правилами, наприклад:
. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
Описи документів з електронних мереж складаються за правилами формування аналітичних описів. У першій частині опису подають відомості про документ, у другій – його ад^ Приклади бібліографічного опису аудіовізуальних документів та електронних ресурсів
• аудіо-відеовидання:
Сташевский, Влад, викон. Любовь здесь больше не живет [Звукозапис] : альбом / продюсер Ю. Айзеншпис. — М. : Студия "Союз" , 1994. — 45 хв. — 1 мк.
Круг, Михаил, викон. Собрание сочинений [Звукозапис]. — М. : Winner music, 2002. — 90 хв. — 1 мк.
Мумий Троль, група. Точно ртуть алоэ [Звукозапис]. — М. : МТ Decade Publishing, 2000. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
Romantic collection : Millennium edition [Звукозапис]. — Germany, 2001. — 45 хв. — 1 мк. — Заголовок з етикетки аудіокасети.
Союз 18 [Звукозапис] : сб. попул. муз. / исп.: В. Меладзе, В. Сюткин, Т. Буланова, Диана и др. ; компьютер. графика В. Дербенева. — М. : Студия "Союз", 1996. — 90 хв. — 1 мк. — Заголовок з етикетки диску.
Мендельсон, Ф., комп. Трио № 2 [Звукозапис] : до мин. : соч. 66 / исполн.: Л. Н. Оборин, ф-п., Д. Ф. Ойстрах, скрипка, С. Н. Кнушевицкий, в-чель. – Апрелевка : З-д грп., [195-]. – 1 грп. ( 30 хв.) : 33 об/хв., моно ; 30 см. - Д-01750-1.
Части: 1. Аллегро энергико э кон фуоко; 2. Анданте эспрессиво; 3. Скерцо: Мольто аллегро, квази престо; 4. Финал: Аллегро аппассионато.
Евтушенко, Е., авт. Голубь в Сантьяго и другие стихи [Звукозапис] / читает авт. - М. : Мелодия, 1980 (М. : ВСГ ; Апрелевка : 3-д грп.). - 1 грп. [ГОСТ 5289-80] (46 хв., 34 с.) : 33 об/хв., стерео ; 30 см, в конв. - C40-14403-4 : 1 р. 20 к. (1 р. 45 к. з конв.).
^ Зміст: Голубь в Сантьяго: ( фрагм. поэмы); Москва-Иваново; Усмешка; Байкал; В лодке под дождем; Творчество; Забудьте меня.
Габбе Т., авт. Волшебные кольца Альманзора [Звукозапис] / инсцен. О. Солюса ; реж. О. Солюс и Н. Юрченко. - М. : Мелодия, [197-] (Апрелевка : 3-д грп., 1977). - 1грп. [ГОСТ 5289-73] ( 40 хв.) : 33 об/хв., моно ; 30 см, в конв. - Действующие лица и исполн.: Г. Менглет (ведущий), В. Васильева (Королева), Г. Степанова (Августа), Н. Архипова (Алели), Б. Рунге (Флюгерио) и др. - На конв.: [коммент.] / М.Бабаева. - М50-39507-8: 1р. (1р. 25к. з конв.)
^ Колективний автoр (колективні автори) твору
2.
Симфонический оркестр Северной Осетии, викон. Государственный симфонический оркестр Северной Осетии [Звукозапис] : [концерт] / дир. П. Ядых, Н. Кабоев, ф-п. (1), Б. Дурнацев, ф-п. (2, 3). - М. : Мелодия, [1977] (Апрелевка: 3-д грп., 1977). - 1 грп. [ГОСТ 5289-73] ( 35 хв.) : 33об/хв., стерео ; 30 см, в конв. - C10-08317-8: 1 р. 20 к. (1 р. 45 к. з конв.).
Зміст: 1. Алборов Ф. Концерт для фортепиано с оркестром: Ч. 1-3. 2. Цорионти Р. Сказка; 3. Танец.
Хор Латвийской филармонии, викон. Государственный академический хор Латвийской филармонии [Звукозапис] : [концерт] / худож. рук. И. Цепитис, дир.: И. Цепитис (1, 2, 5, 7), И. Матрозис (3, 6), А. Деркевица (4), Е. Лисицина, орган Домского собора (7). - М. : Мелодия, [197-] (Рига: З-д грп., [1975] ). - 1 грп. [ГОСТ 5289-73] ( 40 хв.): 33 об/хв., стерео; 30 см, в конв. - На конв.: [ комент. латис., рос. та англ. мовами / Б. Дрейже. - С30-05335-6 : 1 р. 20 к. (1 р. 45 к. з конв.).
Зміст: 1. Раманс Г. Возьми меня, Родина / сл. З. Пурвс; 2. Озолиньш Я. Дайте песню / сл. З. Пурвс; 3. Солодухо Я. Снежинки / сл. Д. Бедного; 4. Салманов В. Три хора (Утро в горах; Полдень; Летний вечер) / сл. Ф.Тютчева; 5. Эбен П. Верная любовь / сл. нар.
Солисты Башкирской филармонии. Солисты Башкирской государственной филармонии [Звукозапис] : [ концерт] / исполн.: Ф. Гараев (1-3), Н. Закирова (4,5), Р. Аккучукова (6,7), С. Файласумов (8, 9), Г. Султанова (10, 11), пение, Ш. Мамалимов (2), Р. Фасхутдинов (6, 7, 10, 11), Х. Сарваров (8), А. Султанов ( 9), баян, Б. Гайсин, аккордеон (4, 5), эстрад. анс. (1-3). - М. : Медодия, [197-] (Л. : З-д грп.). - 1 грп. [ГОСТ 5289-73] (40 хв. 59 с.) : 33 об/хв., стер
еще рефераты
Еще работы по разное