Реферат: План Вступ розділ І іпотечний банк як один з основних інститутів системи іпотечного кредитування

Державна податкова адміністрація України





Національна академія

державної податкової служби України


На правах рукопису


Першин Володимир Геннадійович


УДК 347.734 (043)


Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні


12.00.07 – Теорія управління; адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право


ДИСЕРТАЦІЯ


на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Науковий керівник

доктор юридичних наук,

доцент, заступник директора з наукової роботи

Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності АПрН України

^ Орлюк Олена Павлівна


ІРПІНЬ - 2005

План



Вступ


РОЗДІЛ І Іпотечний банк як один з основних інститутів системи іпотечного кредитування


1.1. Поняття іпотечного банку та специфіка його діяльності


1.2. Практика діяльності іпотечних банків в зарубіжних країнах


РОЗДІЛ ІІ Розвиток іпотечного кредитування в Україні


2.1 Гносеологічний розвиток іпотечного кредитування в Україні в ХІХ – ХХ століттях

2.2. Організаційно-правові передумови розвитку іпотечних банків в сучасній Україні


РОЗДІЛ ІІІ Організаційне та ресурсне забезпечення діяльності іпотечних банків


3.1. Іпотечні стандарти як організаційна основа іпотечного кредитування


3.2. Первинний та вторинний ринки іпотечних кредитів як основне джерело ресурсного забезпечення іпотечного кредитування


РОЗДІЛ ІV Роль держави в процесі розвитку іпотечного кредитування


Побудова оригінальної моделі іпотечного кредитування в правових та економічних умовах сучасної України




Нормативно-правове забезпечення розвитку і вдосконалення іпотечного кредитування


Висновки

Список використаних джерел

Додатки


3


12


12


21


59


59


69


87


87


113


127


127


143


165

174

189



ВСТУП


Останнім часом в Україні склалися передумови для створення механізму іпотечного кредитування, що пов’язано з позитивними тенденціями у розвитку економіки. Необхідність створення іпотечного ринку диктується також новизною, масштабами і складністю
завдань ринкової трансформації національної економіки, забезпе-
чення динамічного її розвитку.

Наша увага до цієї проблематики породжена не намаганням
копіювати зарубіжний досвід. Ставиться за мету привести в дію
вже створені в Україні правові та економічні передумови для
широкомасштабного запровадження іпотечного кредитування. І,
головне, для забезпечення його максимальної практичної віддачі.

Пов’язаний з цим комплекс питань
має не тільки правове, економічне, а й важливе соціально-політичне зна-
чення. Зокрема, доказом цьому є ті колізії, що склалися навколо ухвалення україн-
ським парламентом Законів України „Про іпотеку” та „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, нарешті, Земельного кодексу, який також має безпосереднє
відношення до іпотеки. Прямо чи опосередковано іпотечне кредитування зачіпає
також фінансову, бюджетну, кредитно-грошову політику держа-
ви, банківську систему.

Природно і зрозуміло, що до середини 90-х р.р. для іпотечно-
го кредитування в Україні не було об'єктивного підґрунтя. Мається
на увазі, перш за все, обмеженість сфери приватної власності на
землю та нерухоме майно.

Широкий і більш динамічний розвиток іпотеч-
ної справи потребує належного нормативно-правового забезпечення. Ухвалені у 2003 р. закони, що регулюють іпотеку створили тільки базові організаційні засади для неї. Більш--
менш системного характеру ця справа набула лише у житловому
будівництві. Але без прийняття додаткових законів („Про іпотечні цінні папери”, „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним” тощо) процес розвитку іпотечного кредитування значно ускладнюється.

Досі не вве-
дено в реальний і прозорий обіг землю, основні фонди під-
приємств та інші об'єкти нерухомості, які є найбільш надійними гарантіями виконання кредитних зобов'язань.

Слід розраховувати на широке використання іпотечних цінних
паперів у процесі пенсійної реформи. Необхідність у надійному
вкладенні пенсійних коштів очевидна і зрозуміла.

Не менш гострою є потреба у радикальному розширенні інве-
стиційних можливостей та поглибленні спеціалізації українських банків, зокрема, створення мережі іпотечних банків та надання їм гарантій повернення довгострокових кредитів.

Одним із головних
пріоритетів соціально-економічної політики уряду повинен стати розвиток іпотечного кредитування житла, на
яке є великий соціальний попит. Крім суто соціальної складової, потрібно враховувати і важ-
ливе інвестиційне значення мультиплікаційного ефекту житлового будівництва. Сьогодні житлова іпотека повинна забезпечити соціальні потреби
широких верств населення, насамперед молоді. Треба зроби-
ти все, щоб кожна молода сім'я, кожен звільнений з армії, кожен
випускник вузу мав можливість скористатися іпотечним житловим
кредитуванням.

Іпотека має також відіграти якісно нову роль у кредитуванні
промислових підприємств. Сьогодні на порядок денний ставиться питання формування
самодостатнього механізму промислової іпотеки, тобто такого
механізму, який забезпечував би узгодження інтересів позичаль-
ника і кредитора на основі еквівалентності вартості майна та кре-
дитних ресурсів.

Також перед урядом, крім вироблення стратегії, нормативно-правового та організаційного забезпечення розвитку іпотечного кредитування, постають задачі по створенню необхідних передумов для професійн-
ої оціночної діяльності, розвитку ринку нерухомості, зорієнтовані
на забезпечення достатньої ліквідності заставленого майна. Україна значно відстає в цих питаннях, у тому числі і від своїх
сусідів. Більше того, практично в усіх країнах Східної Європи
прийнято спеціальні програми державного сприяння розвитку
іпотечного кредитування.

Враховуючи викладене, в даний час тільки невелика кількість банків в Україні, що спеціалізуються на кредитуванні
кредитуванні, визначила як пріоритетний напрямок діяльності
кредитування кредитування під заставу нерухомості. Незважаючи на те, що іпотечні банки є основною ланкою в системі іпотечного кредитування, вони зараз не відіграють належної ролі
ролі в стимулюванні економічного розвитку, у довгостроковому кредитуванні галузей
галузей реального сектора економіки і населення. Становлення банків такого напрямку
напрямку спеціалізації проходить в досить несприятливій правовій, економічній
соціальній і політичній ситуації. У зв'язку з цим, важливого значення сьогодні набуває
набуває дослідження теоретичних і практичних аспектів як діяльності іпотечних банків
іпотечних банків, так і розвитку іпотечного кредитування в цілому. Виникає необхідність в узагальненні, аналізі, систематизації накопиченої
накопиченоговітчизняної і закордонної практики функціонування банків такого напряму
напрямку спеціалізації та зарубіжного досвіду становлення системи іпотечного кредитування.

Все наведене вище визначає актуальність обраної теми.

У той же час, вибір теми обумовлений не тільки її значною актуальністю
актуальністю, але і недостатньою науковою розробленістю в літературі.

При вивченні юридичної літератури автор звертався до робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Зокрема, проблемам іпотечного кредитування в дореволюційній Україні були присвячені роботи вітчизняних вчених XIX століття – Г. Бланка, А. Гур’єва, А. Постнікова, П. Мігуліна, Я.
Печорина, С. Хрульова та інших. Вагомий внесок у сучасну розробку деяких проблем іпотечного кредитування внесли, передусім, зарубіжні дослідники, зокрема Е.Дж. Долан, Д. Блевінс, Ю. Штайн, М. Дестресс, Р. Страйк, М.
Фохлер, П. Паул, А. Райф, В. Венор, Ф. Вензель, П. Самуельсон , Х. Ламперт, Д. Хаддурі та ін. Серед російських фахівців сучасною науковою розробкою питань іпотечного кредитування займаються такі вчені як В. Бусов, В. Букато, Є. Жуков, А. І
васенко, А. Іванов, Б. Клюкін, Н. Косарева, В. Овчінніков, А.
Смолянніков, В. Сироткіна, Н. Зеленкова, Н. Рахманова, Є. Семенова, Є. Михайлова, І. Черняк, І. Пулковська, В. Кудрявцев та Є. Кудрявцева тощо. В останні роки з’явилася низка публікацій українських юристів, економістів, банківських фахівців з питань розвитку іпотечного кредитування в сучасних умовах України – О. Євтуха, О. Красникової, С. Кручка, С. Шкрярука та інших. Ряд проблем діяльності банківських установ висвітлюється у роботах Є. Жукова, А. Мороза, О. Лаврушина, В. Сусіденко, Л. Коваля, Н. Эріашвілі тощо.

Всі зазначені публікації розкривають тему іпотечного кредитування в окремих її аспектах. В той же час практично відсутні роботи, що стосуються
як діяльності спеціалізованих іпотечних банків, так і ролі держави в процесі становлення системи іпотечного кредитування в цілому. Більшість авторів обмежуються або окремими фактами з діяльності зарубіжних іпотечних банків, або аналізом окремих функцій держави в процесі іпотечного кредитування. Більше того, щодо іпотечних банків сучасної України, то в
они частіше за все розглядаються поряд з іншими комерційними банками.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи обрана з урахуванням тих заходів, що проводяться в Україні з метою впровадження і розвитку іпотечного кредитування, створення мережі спеціалізованих кредитно-фінансових установ – іпотечних банків, посилення ролі держави на початковому етапі розвитку системи іпотечного кредитування.

Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102v007111), де автор є одним із виконавців та затверджена ДПА України 11 березня 2003 року.

^ Мета дисертаційного дослідження – комплексна розробка основних напрямків діяльності держави по забезпеченню створення розгалуженої мережі іпотечних банків на основі узагальнення світового досвіду їхньої діяльності і прийняттю нормативно-правової бази, що регулює правовідносини у сфері іпотечного кредитування.

Виходячи з мети дисертаційного дослідження автором поставлені такі задачі:

- розкрити сучасне поняття іпотечних банків;

- провести аналіз діяльності іпотечних банків за кордоном і в дореволюційній
дореволюційнійУкраїні, виявити основні тенденції їхнього розвитку;

- виявити особливості і протиріччя створення і розвитку іпотечних банків в Україні в сучасних умовах;

- визначити перспективи розвитку вітчизняних іпотечних банків з урахуванням світового досвіду їхньої діяльності;

- виявити пряму залежність якості процесу іпотечного кредитування від досконалості організаційної структури іпотечного банку;

- розробити ефективний механізм ресурсного забезпечення іпотечних банків;

- довести необхідність безпосередньої участі та показати основні напрями управління держави на початковому етапі розвитку іпотечного кредитування в Україні;

- проаналізувати чинне законодавство України та показати основні шляхи його вдосконалення у сфері іпотечного кредитування.

^ Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу іпотечного кредитування.

Предметом дослідження виступає система заходів держави у сфері організації іпотечного кредитування.

^ Теоретична та методологічна основи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів юридичного аналізу, дослідження юридичної форми відносин іпотечного кредитування.

Діалектичний метод зумовлює дослідження питань правового регулювання іпотечного кредитування з урахуванням суперечностей, що закладені в природі цих відносин, аналізі інтересів сторін, держави, міжнародних та іноземних інституцій, постійному вдосконаленню відносин з приводу іпотечного кредитування тощо. Особливе значення має розгляд цих питань у єдності їх економічного змісту і правової форми, розмежування яких вимагає застосування формально-логічного методу.

Системний підхід дозволяє розглядати іпотечне кредитування як явище у системі кредитно-фінансових відносин і його правове регулювання, зважено оцінити сукупність правовідносин з приводу іпотечного кредитування та їх загальний результат та його суспільне значення, надати системного характеру державному управлінню ними.

Історико-правовий метод є невід’ємною частиною будь-якого юридичного дослідження, і набуває великого значення при виявленні проблем функціонування іпотечних банків.

Єдність логічного та історико-правового методів сприяла спостереженню історичних закономірностей розвитку правового регулювання відносин в сфері іпотечного кредитування, створення й функціонування іпотечних банків, трансформації державного регулювання іпотечного ринку в Україні та закордоном.

Особливе методологічне значення має застосування висновків та фактографічних даних економічної науки, які, однак, не можуть бути прямо застосовані у процесі юридичного дослідження, аналізу, а потребують переведення у площину юридичних категорій і можуть лише використовуватись у роботі, але не становити її зміст. Використання досліджень економічного характеру зводиться, насамперед, до аналізу їх висновків.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних учених із проблем теорії і практики іпотечного кредитування
кредитування. Оскільки фундаментальні дослідження з питань діяльності
діяльностііпотечних банків та ролі держави в організації іпотечного кредитування відсутні, автор при написанні роботи спирався також на матеріали періодичної літератури.

Базою практичних даних для автора служили статистичні матеріали НБУ і Держкомстату України, статистична інформація, що міститься в наукових публікаціях
публікаціях, інформаційні матеріали Української національної іпотечної асоціації і
Російської Асоціації українських банків.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правового процесу впровадження іпотечного кредитування в Україні; у комплексному науковому
вивченні дослідженні процесів становлення і розвитку зарубіжних і українських іпотечних банків як основного елемента системи іпотечного кредитування
банків, і так само – в обґрунтуванні організуючої ролі держави в процесі створення даної системи.

У дисертації обґрунтовані і сформульовані положення і пропозиції, в яких відбивається наукова новизна дисертаційного дослідження, а саме:

- на основі аналізу існуючих трактувань уточнене і науково обґрунтоване поняття іпотечного банку, що визначається як спеціалізований банк, що концентрує свою діяльність на видачі іпотечних кредитів за рахунок мобілізації коштів, повернення яких забезпечено нерухомим майном;

- узагальнена практика діяльності іпотечних банків у дореволюційній додр Україні і за кордоном; запропонована їхня класифікація і виявлена специфіка в залежності від правової системи і рівня соціально-економічного розвитку країни;

- за результатами дослідження діяльності іпотечних банків України дана оцінка їхнього стану, виявлена специфіка, основні проблеми і тенденції розвитку на сучасному етапі;

- доведена необхідність побудови специфічної організаційної структури іпотечного банку як головна передумова здійснення якісного процесу іпотечного кредитування;

- розроблений ефективний механізм рефінансування діяльності українських іпотечних банків, який повинен ґрунтуватися на емісії іпотечних цінних паперів з метою їх подальшого продажу на вторинному ринку іпотечних кредитів;

- обґрунтована необхідність організаційної участі держави на початковому етапі побудови системи іпотечного кредитування в Україні;

- висунуті та обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації нормативно-правової бази у сфері іпотечного кредитування, у тому числі доведено необхідність розробки Концепції розвитку іпотечного кредитування в Україні, прийняття окремого спеціального закону, що регламентує статус іпотечних банків, внесення змін і доповнень в діючі законодавчі та підзаконні акти, які регулюють правовідносини з приводу іпотечного кредитування.

^ Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування основних висновків і пропозицій у роботі Національного банку України з вирішення задач по формуванню і розвитку спеціалізованих іпотечних банків. Розроблені в дисертації пропозиції можуть бути рекомендовані органам законодавчої влади для використання в роботі зі створення правового забезпечення діяльності іпотечних банків та інших учасників системи іпотечного кредитування в сучасних українських соціально-економічних умовах, а також можуть бути застосовані банками, що спеціалізуються на іпотечному кредитуванні, в процесі організації структурних підрозділів. Результати дослідження можуть застосовуватися при розробці навчальних курсів з фінансово-правових
фінансових дисциплін.

Практичну цінність, зокрема, мають:

- рекомендації з формування організаційної структури іпотечного банку;

- запропонована схема вторинного ринку іпотечних кредитів та принципи його функціонування;

- наведені рекомендації по використанню кредитно-заощаджувальних програм;

- пропозиції по використанню відповідними органами держави організаційних та фінансово-кредитних методів впливу на діяльність іпотечних банків з метою її впорядкування на початковому етапі впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні;

- окреслені напрями вжиття органами держави невідкладних заходів по організаційному та нормативно-правовому забезпеченню узгодженої діяльності іпотечних банків з і іншими учасниками системи іпотечного кредитування;

- виявлені в процесі аналізу зарубіжного досвіду іпотечного кредитування помилки, яких не слід припускатися в процесі побудови ефективної системи іпотечного кредитування в Україні.

^ Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи неодноразово обговорювалися на кафедрі фінансового права Національної академії державної податкової служби України. Принципові ідеї, теоретичні положення було викладено на таких науково-практичних конференціях: Науково-практична конференція „Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби України” (19-20.12. 2002 р., Академія ДПС України, м. Ірпінь); Міжнародна науково-практична конференція студентства та аспірантів (10-11.04. 2003 р., Київський національний університет ім. Т. Шевченка, м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція „Україна наукова 2003” (16-20.06. 2003 р., Дніпропетровськ – Одеса – Львів).

Науково-практичні дослідження автора дисертації використовувались в діяльності Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності під час підготовки проектів законів в сфері банківської діяльності, а саме проекту закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про іпотеку”. Також результати дисертаційного дослідження були використані в діяльності філії ЗАТ „Донгорбанк” під час формування структури управління з іпотечного кредитування. Крім того, пропозиції дисертанта щодо функціональних обов’язків співробітників управління з іпотечного кредитування (андерайтерів, оцінювачів тощо) знайшли своє відображення в процесі підготовки проектів посадових інструкцій.

Результати дослідження були використанні в діяльності ВАТ „Банк „Український капітал” під час підготовки проекту внутрішнього Положення про порядок іпотечного кредитування.

Публікації. Основні висновки дисертаційного дослідження викладено у 5 наукових публікаціях, з них 3 – у фахових виданнях.


^ РОЗДІЛ І ІПОТЕЧНИЙ БАНК ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ СИСТЕМИ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ


1.1 Поняття іпотечного банку та специфіка його діяльності

Іпотечні банки – нове явище в правовому та економічному житті сучасної України. Питання про особливості організації і функціонування іпотечних банків набуває першорядного значення, оскільки в нашій країні ще тільки доведеться створити систему іпотечного кредитування із мережею ефективно діючих іпотечних банків. У зв'язку з цим важливо науково проаналізувати та обґрунтувати визначення іпотечних банків, показати специфіку їх діяльності, з чого було б видно, чим вони відрізняються від банків іншого напрямку діяльності.

Стосовно нормативно-правового закріплення поняття „іпотечний банк”, то чинне законодавство України [291, ст.30] не містить чіткого визначення іпотечного банку, а лише надає йому статусу спеціалізованого, і визначає випадки, коли банк можна вважати спеціалізованим.

В юридичній та економічній літературі зустрічаються різні визначення банків даного типу. Зокрема, в фінансово-економічному словнику під редакцією Боголепова Д.П., іпотечний банк визначається як установа, що проводить кредитні операції під заставу нерухомості [312, с.66]. Схоже розуміння специфіки іпотечного банку зазначено в навчальному посібнику під редакцією Іванова Ю.В.: „Іпотечний банк – це банк, що видає позички під заставу нерухомості (земельної ділянки, будівлі і споруди, що не можуть бути відділені від землі без істотної шкоди)” [105, с.61]. Легко помітити, що під такі визначення підпадають і всі інші банки, що видають кредит під заставу нерухомості (універсальні, ощадні).

У літературі зустрічаються вказівки і на те, що іпотечні банки, як забезпечення позичок, використовують тільки іпотеку (греч. „hipotheca” – застава, заклад); у даний час під іпотекою розуміють заставу нерухомого майна для забезпечення виконання зобов’язання боржника перед кредитором.

Таке визначення можна було б прийняти стосовно іпотечних банків XIX століття, коли основним майном була нерухомість. Підтвердженням можуть служити наступні дані про кредити банків Німеччини на 1900 р., зазначені в табл. 1.1.


^ Таблиця 1.1.

Кредити, видані 39-ма іпотечними банками Німеччини,

на 01.01.1900 р. [19, с.4]

Вид кредиту

Тис. марок

%

Усього

6888189

100,0

У тому числі:







Під заставу землі

1000000

14,6

Під заставу міського







майна

5630000

81,7

Інші кредити

258189

3,7


Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Визначаючи специфіку іпотечного банку, можна відзначити наступні його особливості. По-перше, банк такої спеціалізації здійснює діяльність переважно на ринку іпотечних кредитів. По-друге, іпотечний банк опосередковує перехід прав на нерухоме майно, сприяючи його залученню в ринковий обіг. В зв’язку з цим, вважаємо справедливим надати іпотечному банку таке визначення: іпотечний банк – це банк, що спеціалізується на видачі іпотечного кредиту, за рахунок мобілізації коштів, зворотний рух яких забезпечено нерухомим майном.

Дане визначення відображає якісну відмінність іпотечного банку від інших банків. Особливості іпотечного банку припускають не тільки наявність визначеної специфіки при проведенні його операцій, але й особливу взаємодію іпотечного банку із зовнішнім середовищем.

Оскільки переміщення грошей від інвесторів до позичальників за посередництвом іпотечного банку супроводжується переходом прав на нерухомість, то виникає необхідність у реєстрації нерухомого майна, його оцінці, страхуванні, реалізації прав на це майно. Усе це можна здійснити тільки в тісній взаємодії зі спеціальними інститутами реєстрації прав на нерухомість, оціночними і страховими компаніями, судами.

Завдяки своїй специфіці іпотечний банк здобуває особливого соціального значення. Зокрема, надаючи довгострокові кредити сільськогосподарським підприємствам, такі банки сприяють забезпеченню населення продовольчими товарами. За допомогою житлового іпотечного кредитування банки розширюють можливості придбання житла населенням. Можливість використання кредиту під заставу нерухомості на підприємницькі цілі стимулює ділову активність населення. Тим самим наявність спеціалізованих банків іпотечного кредитування сприяє підвищенню зайнятості населення. Велике соціальне значення іпотечних банків обумовлює особливий вплив на них з боку держави як через безпосереднє регулювання діяльності банку шляхом прийняття необхідної нормативно-правової бази та створення певних спеціалізованих органів та установ у сфері іпотечного кредитування, так і через стимулювання інвестиційної активності інвесторів і підвищення платоспроможного попиту позичальників.

Специфіка іпотечних банків виявляє також труднощі вирішення задачі по їхньому становленню в Україні. Задача ускладнюється тим, що за роки заборони приватної власності на землю і нерухомість, в Україні були фактично втрачені історичні традиції практичного здійснення діяльності іпотечних банків.

Відсутність інформації про діяльність закордонних іпотечних банків ще більше ускладнює вирішення поставленої задачі. Тому для вироблення рекомендацій із забезпечення впровадження і розвитку іпотечних банків в Україні потрібний детальний розгляд діяльності іпотечних банків у кредитних системах різних держав.


^ 1.2 Практика діяльності іпотечних банків в зарубіжних країнах


Кардинальні зміни, що відбулися в останні роки в правовому
правовому, економічному і соціальному укладі України, викликали гостру потребу держави та громадян в пошуку нових джерел фінансування будівництва і придбання нерухомості. Величезна потреба в житловій нерухомості дуже великих груп населення, необхідність пошуку нових інвестиційних і коштів для розвитку сектора комерційної нерухомості досить переконливо свідчать
показують, що без залучення всіх можливостей інституту іпотеки в Україні вже не
необійтися.

Однак, становлення системи іпотечного кредитування в Україні в даний час ускладнено цілою низкою обставин, а також відсутністю необхідних ринкових механізмів і інструментів. Якщо в усьому світі інститут іпотеки формувався протягом багатьох десятиліть і навіть сторіч, то в Україні у вкрай короткий термін необхідно вирішити величезний блок питань, причому, в дуже складних правових та економічних умовах. Незважаючи на те, що іпотека існувала в Україні аж до
1917 року, весь досвід української дореволюційної іпотеки практично безповоротно втрачено
загублений.

Тому самого ретельного вивчення й аналізу заслуговує зарубіжний досвід в розвитку
розвиткуіпотечного кредитування. Усе це необхідно для того, щоб заново протягом десятиріч не винаходити в Україні „велосипед”, а головне, не робити тих помилок,
щощо виникали у процесі становлення й еволюції інституту іпотеки, і з якими ми також неминуче зустрінемось.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Позначимо цю схему «позичальник – кредитор – інвестор» (Додаток А). У цьому випадку сам кредитор випускає іпотечні цінні папери під забезпечення виданих їм
іпотечних кредитів.

На первинному ринку кредитні установи надають іпотечні кредити позичальникам на придбання житла під заставу нерухомості, за рахунок „
рахуноккоротких грошей”, не маючи довгострокових коштів.

Для того щоб швидко повернути витрачені кошти, банк, видавши іпотечні кредити
кредити, формує на їхній основі заставні цінні папери і продає їх інвесторам, і кредит
кредит, таким чином, потрапляє на вторинний ринок, де уже відбувається його продаж і
перепродаж перепродаж посередникам або кінцевим інвесторам. На виручені кошти банк знову надає іпотечні кредити і знову продає їх, вирішуючи таким способом проблему банківської ліквідності.

Особливість цієї схеми полягає в тому, що головна роль в утворенні іпотечних фондів належить іпотечному банку, що сам видає кредит і до кінця працює з ним, при цьому завжди є безпосереднім власником кредиту. В даній технології відбувається передача кредитором мінімуму своїх функцій і задіяні не багато посередницьких організацій. Весь інвестиційний процес регулює сам банк, виходячи лише з власних інтересів, а також фінансової та правової ситуації.

Саме цим, а також можливістю в досить значній мірі витримувати відповідність активів і пасивів банку, дана система кредитування в цілому відрізняється від американської. Безсумнівно, ця технологія має більшу надійність і стабільність
стабільністю, що дозволяє значно знизити банківський відсоток, тобто зменшити вартість кредиту
кредит.

Основний тип кредитного інституту цієї інвестиційної схеми – іпотечний банк
банк. Необхідно відзначити, що діяльність іпотечних банків вимагає серйозного
законодавчого регулювання. Практично у всіх державах, що використовують дану модель іпотечного кредитування, прийняті спеціальні закони, що обмежують діяльність іпотечних банків тільки наданням іпотечних кредитів. Крім того, держава, як правило, вимагає повного розкриття інформації щодо фінансового стану цих установ, особливо в частині відповідності сум
сум, на які видані кредити і сум, на які банки випустили цінні папери,
забезпечені що забезпечені цими кредитами.

В усьому світі вкладення в іпотечні цінні папери вважаються одними із самих
низькоризикових вкладень, і в такий спосіб держава захищає інвесторів, з одного боку
боку, і позичальників – з іншого. Також держава виробляє певні стандарти іпотечного кредитування і вимоги до кредитів, що потім проходять процес сек’юритизації, тобто процес перевтілення неліквідних фінансових інструментів у нові ліквідні інструменти (цінні папери) [109, c.95].

Відзначимо також, що використання даної моделі неможливо без розвинутого вторинного ринку заставних і, більше того, усього фондового ринку країни. Механізм
функціонування даної моделі іпотечного кредитування розглянемо більш докладно також на прикладі Німеччини, де ця модель одержала найбільший розвиток. Крім цього, в Німеччині існує континентальна система права, яка за своєю природою характерна і для України.

Початком розвитку спеціалізованих кредитних організацій іпотечного кредитування в Німеччині стало створення Сілезького земського кредитного товариства
суспільства, яке в якості забезпечення кредитів використовувало виключно нерухоме майно. Першим іпотечним банком був державний банк, заснований у Сілезії у 1770 р., який надавав фінансову підтримку поміщицьким господарствам [164, c.53]. Подальший розвиток іпотечні банки одержали у формі державних земельних банків (більшість створена в 1840-1869 р.). Дещо пізніше організаційно-правовою формою іпотечних банків стали приватні акціонерні банки, перший з яких був створений у 1862 р. у Франкфурті.

В цілому, еволюцію розвитку організаційно-правових форм іпотечних банків у Німеччині можна надати у вигляді схеми.

Схема 1.1.

Розвиток організаційно-правових форм іпотечних банків у Німеччині


Кредитні товариства





Державні банки





Приватні акціонерні банки


Причому, найбільшого значення одержала остання за часом утворення форма іпотечних банків: вже до 1900 р. діяло 18 приватних акціонерних іпотечних банків і 10 державних. Отже, більша участь держави в діяльності банків характерна на початковому етапі їхнього розвитку.

Організаційно-правові форми іпотечних банків відрізняються за характером відповідальності перед позичальниками. Якщо в кредитному товаристві, утвореному самими позичальниками, відповідальність за його зобов'язаннями розподілялася між
усіма членами товариства, а гарантією за зобов'язаннями слугував статутний капітал
(аналогічно сучасним кооперативним банкам), то в державному банку цю відповідальність брала на себе держава.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

З метою обмеження доступу іпотечних банків на вторинний ринок іпотечних кредитів і можливості залучення в такий спосіб ресурсів, випуск заставних листів у Німеччині супроводжується безліччю подробиць і законодавчих обмежень, у результаті чого заставні листи не піддаються уніфікації
уніфікації. Іпотечним банкам доводиться самим реалізовувати заставні листи інвесторам
інвесторам, додатково забезпечуючи їх своїм капіталом. Однак, у 90-х роках
іпотечні банки ускладнили схему емісії заставних листів. Так, вони почали залучати до реалізації заставних листів різних розповсюджувачів, використовувати кошти
комерційних банків і створювати трастові компанії для управління портфелем заставних листів. Однак, в цілому, вторинний ринок іпотечних кредитів у Німеччині розвинутий слабко, що змушує іпотечні банки використовувати інші форми залучення ресурсів, такі як система будзаощаджень, про яку ми розповідали раніше.

У той же час невеликі розміри кредиту і більш короткі терміни повернення, в порівнянні з іпотечним кредитом, привели до зниження попиту на подібні послуги.


Крім крім Крім заставних листів у Німеччині в останнє десятиліття ХХ століття активно розвивається ринок комунальних облігацій, що випускаються для мобілізації грошових ресурсів на видачу комунальних кредитів
кредитів, у тому числі кредитів федерації, землям, муніципалітетам (комунам), які гарантуються податковими й іншими надходженнями. У сукупності заставні листи і комунальні облігації складають біля половини всіх боргових зобов'язань банків Німеччини. Росту частки заставних листів і комунальних облігацій на ринку боргових зобов'язань сприяють відносно високі відсотки за даними цінними паперами. Взагалі, головним джерелом, яке забезпечує можливість банкам надавати іпотечні кредити, є іпотечні облігації, що випускаються іпотечними банками. Обіг цих облігацій регулюється законодавством, у відповідності з яким іпотечні банки зобов’язані покривати облігації. Встановлені критерії забезпеченості облігацій нерухомістю: банк може випустити іпотечних облігацій на суму 50-60% від вартості нерухомості, під заставу якої були надані кредити. Стійкий попит на облігації досягається також звільненням доходів громадян по них від податків [168, c.42].

У цілому, спостерігаючи зростання обсягів операцій іпотечних банків в області комунального й іпотечного кредиту, необхідно зазначити, що подібні зміни можна вважати позитивним фактором розвитку іпотечних банків тільки у тому випадку, якщо вони приводять до збільшення прибутковості банків.

З метою збільшення прибутковості, німецькі іпотечні банки стали здійснювати лізингові угоди, проектне фінансування, розширювати операції за рахунок освоєння ринків іпотечних кредитів в інших країнах (зокрема
"Байріше Хіпотекен унд - Вексель банк” створив філії в Іспанії, Франції
Франції, Італії тощо, ставши по суті транснаціональним банком). Крім того, іпотечні банки почали брати участь у створенні транснаціональних фондів і компаній по інвестуванню в нерухомість.


Проведений проведений Проведений аналіз діяльності іпотечних банків Німеччини дозволяє зробити висновок про те, що специфіка їхньої стратегії, яка включає пріоритети і цілі на ринку,
визначає визначає специфіку інструментів і методів, викори