Реферат: В. Д. Гавловський кандидат юридичних наук (розд. 4, 6, 8, висновки)

Основи

ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

За редакцією

доктора економічних наук М.Я. Швеця, доктора юридичних наук Р.А. Калюжного, доктора економічних наук П.В. Мельника

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ

Знання

2004

УДК 002.6+342.7+35.078(477)(075.8) ББК 67я73 0-72

Рекомендовано Міністерством освіти і наики України (лист № 14/18.2 902 від 26 травня 2003 р.)

Автори: дослідники Науково-дослідного центру правової інфор­матики Академії правових наук України та Академії державної по­даткової служби України: В.Д. Гавловський — кандидат юридичних наук (розд. 4, 6, 8, висновки); В.В. Гриценко — кандидат юридичних наук, доцент (розд. 2, 7, висновки); B.C. Цимбалюк — кандидат юри­дичних наук (вступ, розд. 1,2,3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, висновки); В.М. Бриш-ко — академік Української академії оригінальних ідей (розд. 6); В.М. Попович — доктор юридичних наук (розд. 5, 9, висновки); М.Я. Швець — доктор економічних наук (розд. 4); С.ГІ. Pinna — док­тор економічних наук, професор (розд. 3)

Рецензенти:

^ А.М. Колодій — доктор юридичних наук, начальник кафедри, про­фесор Національної академії внутрішніх справ України;

В.К. Шкарупа — доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри Академії державної податкової служби України;

СМ. Даниляк — доктор технічних наук, заступник завідувача відділу Управління комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України;

А.П. Тузов — доктор юридичних наук, професор, декан факульте­ту права Національного технічного університету України "КПІ"

^ Основи інформаційного права України: Навч. посіб. / 0-72 B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельни­ка. — К.: Знання, 2004. — 274 с

ISBN 966-8148-30-4

Це перший в Україні навчальний посібник з курсу "Інформацій­не право". У посібнику розкриваються зміст, сутність та найваж­ливіші особливості нового для нашої країни соціально-юридичного феномену — інформаційного права. Наводяться визначення основних понять та категорій. Висвітлюються базові принципи правового регулювання суспільних відносин в умовах формування інформацій­ного суспільства.

Посібник розрахований насамперед на студентів, слухачів, курсан­тів вищих навчальних закладів. Книга буде корисною також викла­дачам, державним службовцям, правознавцям-практикам, працівни­кам органів державної влади та місцевого самоврядування, всім, кого цікавлять інформаційні правовідносини, інформаційна культура та інформаційна безпека як складові інформаційної політики України.

УДК 002.6+342.7+35.078(477)(075.8)

ISBN 966-8148-30-4 © B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський,

В.В. Гриценко та ін. автори, 2004 © Видавництво "Знання", 2004

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Інформаційне суспільство та інформаційна
цивілізація: поняття, позитивні і негативні
сторони 13

Історія (онтологія) розвитку технологій об'єк­
тивного вираження спілкування між людьми 16

Роль інформації в суспільних відносинах
на різних історичних етапах розвитку
суспільства 18

Поняття та сутність інформатизації 19

Розділ 2. Поняття, зміст та сутність інформаційного

права 28

Взаємозв'язок інформатики та права в інфор­
маційному суспільстві 28

Концептуальні підходи до формування змісту
інформаційного права 30

Система правового регулювання соціальних
інформаційних відносин 32

Місце інформаційного права в юридичній
науці. Міжгалузевий зв'язок інформаційно­
го права 56

Методи інформаційного права 57

Розділ 3. Структура науки і навчальної дисципліни

"Інформаційне право" 58

Об'єкт, предмет і система науки і навчальної
дисципліни "Інформаційне право" 59

Методологія інформаційного права 60

Зміст та завдання навчальної дисципліни
"Інформаційне право" 64

Розділ 4. Вплив правової інформатики на формування

права 65

Використання здобутків правової інформати­
ки щодо забезпечення правотворчої діяльності 65

Світова електронна мережа правових доку­
ментів Global Legal Information Network
(GLIN) 92

Розділ 5. Інформаційна культура як об'єкт інформа­
ційного права 95

5.1. Сутність, зміст та трансформація категорії

"культура" 95

Поняття категорії "культура" 95

Природа культури: філософський аспект

її еволюції 98

Методологічні підходи щодо співвідношення
категорій "культура", "цивілізація", "суспіль­
ство" та пізнання їх 99

Основні положення теорії культурної ево­
люції 103


5.2. Концептуальні підходи до визначення сут­
ності та змісту категорії "е-культура" 108

Сутність інформаційної культури (фено­
менологічний аспект) 108

Аспекти інформаційної культури 109

Культура поведінки у сфері інформаційних
відносин ПО

Культура інформаційних потреб

та проблеми реалізації їх 111

5.3. Інформаційно-правова культура як складова
інформаційної культури 115

5.3.1. Взаємозв'язок інформаційної культури

з правовою культурою 115

5.3.2. Формування правосвідомості та інформацій­
ної культури за допомогою права 124

5.4. Роль права у формуванні

інформаційної культури 128

Сутність правового забезпечення
формування інформаційної культури 128

Світові ментальні системи (культури) права 132

Взаємовплив культури права і науково-тех­
нічного прогресу 138

Розділ 6. Правове відображення формування дер­жавної інформаційної політики в Україні 142

Роль органів публічної влади у формуванні
державної інформаційної політики 142

Заходи щодо реалізації державної інформа­
ційної політики для прискорення розвитку

інформаційного суспільства в Україні 144

Додаткова література до розділу 6 155

Розділ 7. Міжнародні аспекти інформаційного права 156

7.1. Тенденції міжнародного інформаційного

права 156

6 Зміст

Вплив міжнародного права на формування
інформаційного права України 156

Принципи міжнародного інформаційного
права 158

Міжнародне співробітництво у сфері інфор­
маційних відносин 159

Міжнародні договори в сфері інформаційних
правовідносин 162

7.2. Міжнародна діяльність України в галузі
захисту інформації 166

7.2.1. Основні положення щодо міжнародної діяль­
ності України в галузі захисту інформації

в автоматизованих системах 166

Міжнародний захист технологій 167

Міжнародний захист комерційної таємниці 167

7.3. Правове регулювання, охорона та захист
інформації за законодавством різних країн 168

Правові підходи щодо регулювання інфор­
маційних правовідносин 168

Окремі аспекти правового регулювання
суспільних інформаційних відносин у захід­
ноєвропейських країнах 170

Інформаційне законодавство Австралії 180

Інформаційне законодавство Росії 182

Інформаційне законодавство Казахстану 187

Інформаційне законодавство СІЛА 189

7.4. Висновки 201

Додаткова література до розділу 7 203

Розділ 8. Інформаційна безпека як об'єкт інфор­
маційного права 213

Вступ до основ інформаційної безпеки 213

Елементи формування основ тектології
інформаційної безпеки 214

8.2.1. Сутність теорії інформаційної безпеки 215

Зміст 1

Напрямки інформаційної безпеки 217

Інститути тектології інформаційної безпеки 218

Інформаційна безпека як функція 219




Агреговані моделі тектології інформаційної
безпеки 221

Методологічні положення інформаційної
безпеки 224

Людський фактор в організації
інформаційної безпеки 226

Правовий аспект інформаційної безпеки 227

8.6.1. Основні питання правової культури

щодо інформаційної безпеки 227

8.6.2. Стан правового регулювання охорони

та захисту інформації 229

Розділ 9. Безпека в інформаційному суспільстві через

нові парадигми науки кримінального права 232

Завдання і проблеми кримінального законо­
давства в умовах формування інформацій­
ного суспільства 233

Категорія "безпека" як провідний чинник
родового об'єкта кримінального права 235

Спосіб (засіб, метод, технологія) вчинення
злочину як елемент об'єктивної сторони

у кримінальному законодавстві 238

^ Додаткова література до розділу 9 242

Висновки 243

Навчально-тематичний план з курсу "Інформаційне

право" 256

Зміст програми за темами 258

Література 268

ВСТУП

Сучасний рівень планетарної цивілізації визначається стрімким зростанням ролі інформації в суспільних відно­синах. Каталізатором у цьому процесі є можливості засобів комунікації між людьми на основі досягнень науково-тех­нічного прогресу (НТП), що постійно зростають. Важко уявити сьогоднішнє суспільство без радіо, телебачення, те­лефону, телексу, телеграфу, комп'ютерних мереж тощо

Останнім часом спостерігається тенденція до інтеграції названих засобів інформації в нових здобутках НТП, у га­лузі інформатики — комп'ютерній техніці та заснованих на ній новітніх інформаційних технологіях. Ці технології дають можливість забезпечити миттєву передачу інфор­мації на великі відстані в глобальному масштабі. Завдяки цьому виникає можливість миттєво і щодо широкого кола осіб здійснювати вплив на суспільні відносини.

У сучасному суспільствознавстві (соціології, соціальній філософії, теорії управління соціальними системами тощо) активно проводиться теоретичне обґрунтування такого сис­темоутворюючого суспільного явища, як інформатизація.

Провідне місце в інформатизації посідає комп'ютериза­ція — впровадження електронно-обчислювальної техніки і базованих на ній інформаційних технологій у різні сфери суспільного життя: економіку, соціальне управління, гос­подарську діяльність тощо.

У зв'язку із зазначеним у зарубіжній та вітчизняній літературі все частіше вживають означені категорії "інфор­маційне суспільство", "інформаційна цивілізація", "кібер-простір", "комп'ютерний інформаційний світ" тощо. У різ­них інтерпретаціях, у різних авторів сутність названих категорій зводиться до пояснення впливу і ролі інформації як продукту праці, одного з провідних рушійних факторів соціального життя, що інтенсифікується через вплив сучас­них технологій.

З метою упорядкування суспільних відносин, пов'яза­них з інформацією, їх суспільнокорисної спрямованості, а також подолання наявних і можливих негативних соціаль­них явищ відповідно формуються суспільні норми поведін­ки сторін цих відносин.

У міру розвитку соціальних інформаційних відносин збільшується кількість норм регулювання їх та зростає вплив на різні рівні суспільства: людину, окремі спільноти, державу, суспільство в цілому. За певних обставин ці нор­ми набувають соціальної значущості та переходять у статус публічного, державного права. Набуваючи глобального поширення, публічні нормі окремих країн через транскор­донні інституції отримують статус міжнародних норм.

Сьогодні в Україні настав час формування нового пуб­лічно-правового та наукового юридичного феномену — інформаційного права. Об'єктивність і закономірність його існування активно обґрунтовуються в дискусіях, теоріях юридичної науки. Аналогічна тенденція спостерігається також в інших країнах.

Зокрема, слід зазначити активне формування інформа­ційного права у наших близьких сусідів — у Російській

Федерації. Там інформаційне право вже введено в номенк­латуру юридичних наук та навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах для підготовки фахівців різної спе­ціалізації, зокрема технічної та юридичної. Це сприяло підго­товці низки навчальних посібників, монографій, підруч­ників. Серед них можна виділити такі масові видання: Копылов ВЛ. Информационное право: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1997. — 472 с; Копылов ВЛ. Информационное право: Учебник. — М.: Юристъ, 2002. — 512 с; Россо-лов М.М. Информационное право: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1999. — 400 с.

Окремі аспекти та провідні інститути інформаційного права розкрито в працях інших російських дослідників: Агапон А.Б. Основы государственного управления в сфере информатизации в Российской Федерации. — М.: Юристъ, 1997. — 344 с; Гаврилов ОА. Курс правовой информати­ки: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА-М, 2000. — 432 с.

В українському національному праві системоутворюю­чим фактором і поштовхом до виникнення і формування інформаційного права як інституції публічного (держав­ного) права можна вважати прийнятий 2 жовтня 1992 р. Закон України "Про інформацію".

Подальший розвиток регулювання інформаційних від­носин у публічному (державному) праві набув відображен­ня в прийнятих нових законах України.

Сучасну систему законодавства України про соціальні інформаційні відносини утворюють: основа — Конститу­ція України; закони України: "Про інформацію", "Про дер­жавну таємницю", "Про науково-технічну інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про державну стати­стику", "Про авторське право і суміжні права", "Про за­хист інформації в автоматизованих системах", "Про Націо­нальну програму інформатизації" та інші законодавчі акти щодо окремих галузей, суспільних відносин; міжнародні договори, ратифіковані Україною. Розвиток цього законо-

давства в основному відповідає принципам і нормам міжна­родного права.

Мета навчального посібника "Інформаційне право" по­лягає в тому, щоб допомогти тим, хто її вивчає, зорієнту­ватися в новаціях юридичної науки, практики і теорії щодо правового регулювання суспільних інформаційних відно­син в Україні.

Завдання навчального курсу:

Теоретичне визначення в основах системи правового
регулювання соціальних інформаційних відносин.

Визначення в понятійному апараті та природі інформа-

ційного права його зв'язку з іншими традиційними ін­ститутами і галузями права.

3. Формування у студентів навичок щодо застосування
норм інформаційного права у майбутній практичній
діяльності.

Концепція навчального курсу ґрунтується на науковій доктрині, згідно з якою виокремлюється як система права міжгалузевий комплексний інститут у традиційних галу­зях публічного права України: конституційного, адмініст­ративного, цивільного, трудового та кримінального.

Структуру навчального курсу "Інформаційне право" ви­значено в змісті програми, що покладена в основу тематич­ного плану.

У пропонованій роботі висвітлюються теоретичні погля­ди авторів щодо сутності інформаційного права та інфор­маційного законодавства як соціальної та юридичної кате­горії, структури його як науки та навчальної дисципліни.

Розділ 1

^ ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ІНФОРМАЦІЙНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ, ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ СТОРОНИ

У засобах масової інформації, науковій літературі часто вживають поняття "інформаційне суспільство" та "глобаль­на інформаційна цивілізація". Через ці категорії розкри­вають сутність сучасного розвитку конкретного суспіль­ства, країни чи світової цивілізації. Що таке інформацій­на цивілізація? Як опорні визначення (аксіоми) пропону­ються такі.

^ Глобальна інформаційна цивілізація — це рівень роз­витку глобального суспільства (світового співтовариства), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристика­ми якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально засто­совувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяль­ності.

^ Локальна (регіональна) інформаційна цивілізація — це

рівень розвитку суспільства в окремих регіонах (на конти-

нентах, в окремих країнах), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності.

Серед локальних інформаційних цивілізацій сьогодні можна назвати такі: найбільш розвинута інформаційна цивілізація — США; менш розвинута — країни Західної Європи, Азія (Індія, Китай та ін.); малорозвинута — Афри­ка, Латинська Америка, Східна Європа. Межа XX і XXI сто­літь ознаменувалася переходом світової цивілізації від інду­стріального до інформаційного суспільства. У 1993 р. Комі­сія Європейського Союзу офіційно проголосила поступ Європи до інформаційного суспільства — суспільства, в якому діяльність людей здійснюється на основі викори­стання послуг, що надаються за допомогою інформа­ційних технологій та технологій зв'язку1.

Серед позитивних здобутків сучасної інформаційної цивілізації можна визначити такі:

зростання можливості швидко здійснювати інфор­
маційні зв'язки на великих відстанях, у тому числі між
континентами;

зростання можливості швидко, у великому обсязі
сприймати та обробляти, зберігати інформацію на компакт­
них (малогабаритних) технічних засобах;

об'єднання різних технологій комунікації: теле-, ра­
діо- та обчислювальної техніки.

Водночас ці позитивні соціальні явища супроводжують­ся негативними, серед яких:

зростання можливості швидкого перехоплення, вито­
ку, перекручення, знищення інформації;

використання технічних засобів і технологій інфор­
мації в антисоціальній діяльності:

а)воєнній;

б) політичній;

в) економічній.

Як узагальнення щодо негативного прояву інформацій­ного суспільства можна зазначити, що створюється загро­за інформаційному суверенітету, інформаційній безпеці окремої держави, групи держав, регіонів, а також безпеч­ному існуванню окремих людей.

1 Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994—1995 pp. — К.: Держкомзв'язку та інформатизації України, 2000. — С. 3.

^ 1.1. ІСТОРІЯ (ОНТОЛОГІЯ) РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ОБ ЄКТИВНОГО ВИРАЖЕННЯ СПІЛКУВАННЯ МІЖ ЛЮДЬМИ

Історія (онтологія) розвитку технологій об'єктивного вираження спілкування між людьми сягає часів виникнен­ня людства. До перших технологій можна віднести мову у формі звуків, жестів. Пізніше з'являються малюнки (на скелях, у печерах), ще пізніше письмо: літери, знаки, літе­ратура.

З опануванням законів фізики, природи з'являються відповідні інженерно-технічні технології комунікації:

передача сигналів на відстані за допомогою світла (вог­
ню, сонячних відблисків від полірованих, дзеркальних
предметів);

малярство (на скелях, у кам'яних печерах, корі дерев,
полотні, папері тощо);

література — фіксація відомостей, знань за допомогою
літер, знаків на матеріальних носіях (глиняні, дерев'яні чи
камінні таблиці, папірус, папір, книги тощо);

електричні — передача сигналів за допомогою елект­
ричного струму, дротяного зв'язку (телеграф, телефон).

Першим технічним і технологічним способом передачі інформації на великі відстані за допомогою електрики мож­на вважати звичайний електричний ліхтар.

На основі застосування електрики виникли такі техно­логії комунікації, як телефон, телеграф, радіо, телебачен­ня. З часом електрифікація переросла в електронізацію, остання породила таке соціальне явище, як комп'ютери­зація — впровадження електронно-обчислювальної (ком-

п'ютерної) техніки і технологій у різні сфери соціальної діяльності, зокрема комунікації між людьми. Електроні-зація наповнила новим змістом таку соціальну категорію, як "автоматизація" інформаційних процесів у суспільстві.

На межі автоматизації та електронізації виникла кате­горія "комп'ютеризація".

У різних сферах суспільного життя щодо засобів інфор­мації нерідко вживається термін "електронні засоби". Як синонім використовують інші категорії: "електрона техні­ка", "електронні технології", "електронно-обчислювальні засоби", "комп'ютерні засоби", "автоматизовані системи інформації", а також категорія "автоматизовані інфор­маційні системи".

Щоб уникнути дискусій, визначимося, що для нас ці категорії є тотожними за змістом і сутністю.

^ 1.2. РОЛЬ ІНФОРМАЦІЇ В СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ НА РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

У різних народів є вислови щодо ролі інформації у су­спільних відносинах: "Хто володіє інформацією, той во­лодіє світом"; "Хто володіє інформацією, той володіє всім"; "Хто володіє інформацією, той володіє ринком". Цікаві ви­словлювання щодо змісту інформації містяться у Біблії (Святе Благовістя (Євангеліє) від Іоана, Глава 1):

Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово бу­
ло Бог.

Воно було спочатку у Бога.

Все через Нього почало бути, і без Нього нічого не
почало бути, що почало бути.

4. В Ньому було життя, і життя було світ людей.
5.1 світло у тьмі світить, і тьма не обійме його.

Таким чином, можна зробити висновок, що в усі часи інформація (відомості, дані, знання) відігравали велику роль у будь-якому суспільстві. На сучасному етапі розвит­ку людства інформація починає займати провідне місце як виробничий фактор, особливо як сфера послуг.

^ 1.3. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Провідною ознакою інформаційного суспільства є інфор­матизація. Сутність поняття "інформатизація" розкри­вається у ст. 1 Закону України "Про національну програ­му інформатизації" (1998 p.).

Інформатизація — це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-еконо­мічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямо­ваних на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, що ґрунту­ються на застосуванні сучасної обчислювальної та комуні­каційної техніки.

Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керо­ваності економікою, розвитку наукомістких виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збага­ченню духовного життя та подальшій демократизації су­спільства.

Інформатизацію умовно можна поділити на такі види.

Інформатизація стратегічних напрямів розвитку дер­жавності, безпеки та оборони — комплекс заходів, спря­мованих на створення і розвиток інформаційно-аналітич­них, обчислювальних та автоматизованих систем, центрів і мереж, які забезпечують роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Особливістю завдань

цього напряму є складність їх, пов'язана з необхідністю оброблення великого обсягу різноманітної інформації, що надходить зі значної кількості джерел, а також з високи­ми вимогами до швидкості та форми її надання, достовір­ності, актуальності, безпеки.

В Україні передбачається створити: комплекс інформа­ційних технологій та засобів інформатизації для збиран­ня, зберігання, аналізу та обробки великих обсягів інфор­мації про стан соціально-економічних процесів в Україні з метою забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень органами державної влади; інформа­ційно-аналітичну систему Верховної Ради України; інстру­ментально-технологічний комплекс підтримки прийняття рішень у штатних і нештатних ситуаціях в умовах інформа­ційної протидії; урядову інформаційно-аналітичну систе­му з питань надзвичайних ситуацій тощо.

До пріоритетних напрямів інформатизації на рівні об­ласних (міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування віднесено соціальну сферу, систему жит­тєзабезпечення, екологію та природокористування області (району). Основною метою є розроблення цілісної взаємо­пов'язаної системи інформаційних та інструментальних засобів для вирішення завдань інформаційно-аналітично­го забезпечення управління областю (районом, містом), яка включає:

створення інформаційно-аналітичних центрів, з'єдна­
них системами телекомунікацій з органами державної вла­
ди різних рівнів;

аналіз і прогнозування соціально-економічних показ­
ників розвитку регіонів;

відпрацювання та практичне використання даних і
програм оброблення їх для вирішення конкретних завдань
в інформаційно-аналітичних центрах обласних (міських)

держадміністрацій та в органах місцевого самовряду­вання;

• забезпечення безперешкодного доступу громадян до будь-якої інформації, що не становить державної таємниці, за допомогою сучасних інформатизаційних систем.

Інформатизація Збройних Сил України є складовою інформатизації держави і включає процес створення, впро­вадження і застосування у різних сферах їхньої діяльності у мирний та воєнний час сучасних методів, систем і засобів одержання, оброблення, зберігання, передавання та вико­ристання інформації. Передбачається створення інформа­ційно-телекомунікаційної мережі Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України та оперативного командування; розроблення проекту Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил Украї­ни. Головні завдання інформатизації Збройних Сил Украї­ни мають бути викладені в спеціальній програмі.

Інформатизація процесів соціально-економічного роз­витку — комплексне та збалансоване вирішення завдань соціально-економічного розвитку на сучасній інформацій­но-аналітичній, системно-технічній базі за допомогою си­туаційних центрів забезпечення інформаційної підтримки функціонування державного сектору економіки, проведен­ня виваженої бюджетно-кредитної та податкової політики, виникнення конкурентоспроможних виробництв галузей промисловості у стратегічно важливих сферах. Систему моніторингу та застосування сучасних інформаційних тех­нологій забезпечать наукові підходи у розв'язанні соціаль­них проблем суспільства.

В основу цього напряму інформатизації покладається створення баз даних і знань, а також засобів обробки їх, орієнтованих на ефективну інформатизацію органів дер­жавної статистики і точне прогнозування процесів соціаль-

но-економічного розвитку, зокрема інформаційно-довідко­вих систем ринку праці, товарів і послуг, контролю якості споживчих товарів тощо з подальшим використанням їх для формування систем електронної комерції.

Необхідно створити умови та засоби для інформацій­ної підтримки зовнішньої та внутрішньої торгівлі, вклю­чення України до системи електронної комерції і надійно­го захисту національних економічних інтересів у нових умовах.

Інформатизація пріоритетних галузей економіки — це

комплекс автоматизованих систем оброблення даних та управління різного рівня і призначення, які взаємопов'я­зані на основі принципів технологічної, організаційної, документаційної, програмної та інформаційної сумісності та утворюють цілісну інформаційну інфраструктуру.

В умовах формування ринкових відносин важливими завданнями є такі: підвищення ефективності функціону­вання галузей за рахунок оптимізації структури виробниц­тва і транспортних засобів та необхідної координації робіт усіх управлінських підрозділів, вирішення проблеми ком­плексної автоматизації виробництва на основі сучасних стандартів і технологій, яка охоплює процеси від проекту­вання та підготовки виробництва до безпосереднього авто­матизованого виробництва.

Інформатизація фінансової та грошової системи, держав­ного фінансово-економічного контролю включає кілька під­систем.

Для податкової адміністрації передбачається створи­ти інформаційну систему, що забезпечить прогноз і конт­роль податкових зборів. Треба створити класифікатори, уні­фіковані системи документообігу, Державний реєстр фізич­них та юридичних осіб — платників податків на основі єди­ної бази даних населення України тощо.

Інформатизація банківської діяльності — створення системи розрахунків у реальному часі для виконання ве­ликих та термінових платежів, системи безготівкових роз­рахунків за товари та послуги, електронного реєстру за­став майна, електронної системи Центрального депозитарію державних цінних паперів. Важливе значення також буде мати створення системи інформаційно-аналітичної взає­модії Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України.

Важливою складовою фінансової системи України є дер­жавний фінансово-економічний контроль.

^ Єдина автоматизована система державного контролю

включає автоматизовані системи (АС) за виконанням дер­жавного бюджету України, фінансуванням загальнодер­жавних програм, збереженням і використанням об'єктів права державної власності, використанням кредитних ре­сурсів, діяльністю установ банківської системи. Базовим елементом такої системи є інформаційно-аналітична сис­тема Рахункової палати. У галузі фінансів передбачається створення інформаційної системи, що дасть можливість перейти від використання традиційних платіжних інстру­ментів до високонадійної системи міжбанківських розра­хунків та паралельно-кредитних карток (електронних гро­шей). Інформаційно-аналітичні системи забезпечення дер­жавного фінансового та податкового контролю за підприєм­ницькою діяльністю юридичних і фізичних осіб створюють­ся відповідно до законодавства.

Інформатизація соціальної сфери:

• у сфері охорони здоров'я — створення єдиної струк-турованої інформаційної системи обліку стану здоров'я гро­мадян України на основі автоматизованої реєстрації па­цієнтів у лікувальних установах, збирання даних профілак-

тичних обстежень з метою подальшого використання у ста­тистичних, аналітичних та експертних системах; створен­ня системи дистанційного консультування та діагностики на основі комп'ютерних мереж, що об'єднують великі ліку­вальні та наукові заклади;

• у сфері соціального захисту — створення для управ­лінських і регіональних структур програмних систем та за­собів обліку всіх рівнів, аналізу і моделювання зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю щодо широ­кого залучення населення до нових галузей матеріального виробництва та інших сфер. Органам соціального захисту мають бути передані інформаційні технології, які виклю­чають затримки у перерахуванні та виплаті пенсій і допо­моги з урахуванням поточних змін законодавчих та інших нормативних актів.

Інформатизація в галузі екології та використання при­родних ресурсів — на основі картографічних баз даних передбачається створення багатоцільової інформаційно-технологічної бази з використанням геоінформаційних тех­нологій збирання, зберігання, аналізу всієї сукупності відо­мостей для моделювання і подальшого прогнозування еко­логічного стану територій.

Передбачається створення комплексу програмно-апарат­них засобів для вирішення питань прогнозування забруд­нення навколишнього середовища, аналізу та оцінки ри­зику еколого-економічних конфліктів, прогнозування наслідків техногенного впливу і природних катастроф для надійного захисту екологічного простору України, раціо­нального використання природних ресурсів на основі підви­щення узгодженості управління різними видами виробни­чої діяльності.

Інформатизація освіти спрямовується на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення

форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ю­терних методів навчання та тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог. Серед них: індивідуалізація навчання, органі­зація систематичного контролю знань, можливість врахову­вати психофізіологічні особливості кожної дитини тощо. Ре­зультатами інформатизації освіти мають бути:

розвиток інформаційної культури людини (комп'ютер­
ної освіченості);

розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня
світових стандартів;

скорочення терміну навчання і тренування на всіх
рівнях підготовки кадрів та підвищення якості такого на­
вчання і тренування;

інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої
діяльності;

удосконалення управління освітою;

кадрове забезпечення усіх напрямів інформатизації
України шляхом спеціалізації та інтенсифікації підготов­
ки відповідних фахівців.

Першочерговим завданням є створення глобальної ком­п'ютерної мережі освіти і науки.

Організація державних і приватних центрів масового навчання населення нових спеціальностей з урахуванням вимог міжнародних стандартів для кадрового забезпечен­ня усіх напрямів інформатизації за рахунок як інтенсифі­кації підготовки відповідних фахівців, так і створення на­вчального середовища на їхніх комп'ютеризованих робо­чих місцях. Має забезпечуватись розвиток системи інди­відуального безперервного навчання на основі автоматизо­ваних навчальних курсів та систем, інтелектуальних ком­п'ютерних і дистанційних технологій навчання.

Інформатизація наукової діяльності — це заходи, спря­мовані на підвищення ефективності наукових досліджень, створення потужної системи науково-технічної інформації та її використання на різних етапах наукової діяльності за умови активізації всіх її форм; створення умов для широ­кої комп'ютеризації та математизації природничих і гума­нітарних наук, входження до світової інформаційної ме­режі баз даних та знань, формування в майбутньому "об'єд­наного", чи "колективного", інтелекту. Інформатизація вітчизняної науки дасть змогу підвищити практичну відда­чу, прискорити інтеграцію у світову науку.

У сфері культури головними завданнями є збереження інформації про пам'ятки матеріальної і духовної культу­ри, архівні документи, забезпечення швидкого доступу до вітчизняних і світових досягнень культури. З цією ж ме­тою передбачається створити комп'ютерні інформаційні системи для поширення культурних еталонів, стандартів і досягнень вітчизняної культури, насамперед створити електронні копії творів та архівів видатних діячів націо­нальної культури, представити їх у системах глобальних комп'ютерних комунікацій для ефективного використан­ня у сфері освіти та виховання, що дасть змогу в будь-якій точці України отримувати не тільки необхідну інформа­цію з економічних, агробіологічних, зоотехнічних, медич­них, маркетингових, технологічних, юридичних питань, а й відповідні знання з історії та культури України, культу­ри інших народів через автоматизовані бібліотеки тощо.

Інформатизація мовної сфери включає такі аспекти:

створення національної системи комп'ютерної лекси­
кографії;

формування національної лінгвістичної мережі та ін­
теграції її до аналогічних міжнародних мереж у рамках
проектів розвитку "multylingual society";

• розроблення інтелектуальних унормованих лінгвіс­тичних україномовних комп'ютерних систем (автоматичні коректори та редактори, системи автоматичного перекла­ду, реферування, екстракції знань з природомовних текс­тів, розуміння природної мови як у писемному, так і в ус­ному варіантах) тощо.

Наведений перелік сфер не є вичерпним. Сфера інфор­матизації буде розширюватися.

Розділ 2

^ ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА

2.1. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ІНФОРМАТИКИ ТА ПРАВА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Взаємозв'язок інформатики та права в інформаційному суспільстві виявляється у кількох аспектах.

По-перше — як наук. Інформатика відпрацьовує мето­ди дослідження, які після відповідної адаптації дають мож­ливість вирішувати проблеми правової науки. Серед таких методів — методи формування гіперсистем, агрегації, ком­п'ютерного моделювання, алгоритмізації тощо.

По-друге — як галузей суспільної діяльності. Право ви­значає межі дозволеної поведінки, правопорушення і відпо­відальності у сфері інформаційних відносин. Право може забороняти, стримувати або стимулювати інформаційні відносини, роз