Реферат: Програма поводження з твердими побутовими відходами в Київській області на 2012-2016 роки Київ 2011

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням Київської обласної ради


від 28.12.2011 № 248-14-VI


ПРОГРАМА

Поводження з твердими побутовими відходами

в Київській області на 2012-2016 роки


Київ - 2011
Зміст
Зміст 2

ВСТУП 5

Розділ І. Загальна характеристика існуючого стану сфери поводження з твердими побутовими відходами в Київській області та аналіз умов, які впливають на санітарне очищення і прибирання населених пунктів та сферу поводження з ТПВ 7

^ Розділ IІ. Мета та основні завдання Програми 14

Розділ IІІ. Обґрунтування заходів з вирішення
проблем поводження з ТПВ 15

Розділ ІV. Заходи щодо запровадження роздільного
збирання твердих побутових відходів, в т. ч. використаної тари 16

і упаковки 16

^ Розділ V. Основні напрями комплексної системи розв’язання
завдань у сфері поводження з ТПВ 18

Роздільний збір. 18

Сортувальний комплекс 19

Переробка і утилізація 20

Компостування 21

Піроліз 21

Розділ VI. Напрями та заходи реалізації Програми 22

Розділ VII. Планування заходів Програми, механізми
і порядок їх реалізації 22

Розділ VІІІ. Основні переваги виконання Програми 23

^ Розділ ІX. Фінансове забезпечення Програми 28

Розділ X. Очікувані результати 28

Розділ ХI. Заходи щодо вирішення проблеми поводження з ТПВ 30

1.Придбання спеціалізованих транспортних засобів для забезпечення збирання і транспортування ТПВ 30

^ 2.Придбання спеціальних машин і обладнання для збирання, перероблення, знешкодження та складування ТПВ 41

3.Придбання спеціалізованої техніки для експлуатації полігонів 45

^ 4.Будівництво (облаштування) прибудинкових контейнерних майданчиків для роздільного збирання та зберігання ТПВ 46

5.Придбання контейнерів для роздільного збирання ТПВ 49

^ 6.Придбання і встановлення урн для сміття у місцях масового відпочинку, на зупинках транспорту
і в інших необхідних місцях 64

7.Розроблення і впровадження фінансово-економічного механізму щодо матеріального заохочування фізичних і юридичних осіб при здійсненні роздільного збирання ТПВ 69

8.Визначення житлових мікрорайонів (зон вивезення побутових відходів) з обов’язковим включенням всієї розташованої в них інфраструктури з метою запровадження раціональних маршрутів для перевізників побутових відходів 70

^ 9.Будівництво, розширення, реконструкція та введення в експлуатацію установок, виробництв, цехів для одержання сировини з побутових відходів 70

10. Будівництво, розширення та реконструкція установок, виробництв, цехів для одержання готової продукції
з побутових відходів 74

^ 11.Будівництво полігонів ТПВ 76

12.Виготовлення (будівництво) обладнання, машин, сортувальних ліній для сортування ТПВ 77

13.Реконструкція існуючих полігонів (сміттєзвалищ) ТПВ 78

^ 14.Ліквідація джерел забруднення підземних вод та земельних ресурсів (несанкціоновані звалища ТПВ) 79

15.Заходи з організації впровадження нових технологій поводження з побутовими відходами.
Розроблення методичних рекомендацій щодо: 84

^ 16.Заходи щодо забезпечення реалізації Програми та удосконалення системи управління
у сфері поводження з ТПВ 86

16.1. Організаційне забезпечення 86

16.2. Нормативно-методичне забезпечення 87

16.3. Інформаційне забезпечення 89

Зведена таблиця заходів Програми 94

Зведена таблиця обсягів та джерел фінансування 101

Моніторинг виконання Програми та оцінка її дієвості і результативності 102

^ ПАСПОРТ
програми Поводження з твердими побутовими відходами
в Київській області на 2012-2016 роки 105
ВСТУП
Другий етап Програми є складовою частиною загальної „Програми поводження з твердими побутовими відходами в Київській області на 2007-2011 роки”, затвердженої рішенням Київської обласної ради від 30 березня 2007 року № 116-10-V, і є її продовженням.

На першому етапі Програми (2007-2011 роки) Київською обласною радою, Київською обласною державною адміністрацією і районними державними адміністраціями виконано значний обсяг робіт для покращення стану у сфері поводження з твердими побутовими відходами.

Розроблені та прийняті Київською обласною радою і Київської обласною державною адміністрацією цілий ряд нормативно-правових рішень і розпоряд­жень, які заклали правову основу для здійснення заходів, спрямованих на покращення екологічної ситуації в області.

Головними серед них є:

Рішення Київської обласної ради від 24.10.2002 № 043-04-XXIV „Про затвердження Положення про обласний фонд охорони навколишнього природного середовища”. Фонд створено з метою фінансування заходів природоохоронного спрямування, що визначаються на підставі Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджених у встановленому порядку Кабінетом Міністрів України та передбачені природо­охоронними програмами.

Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.04.2007 № 233, яким схвалено проект Правил щодо забезпечення чистоти і порядку в населених пунктах Київської області.

Рішення Київської обласної ради від 15.05.2007 № 139-11-V „Про впорядкування та організацію діяльності у сфері поводження з відходами у Київській області”. Метою прийнятих цим рішенням Правил є забезпечення чистоти та порядку в населених пунктах Київської області, також цим рішенням запроваджено введення єдиної геоінформаційної системи контролю та супроводу перевезення ТПВ у Київській області, що забезпечує недопу­щення утворення несанкціонованих сміттєзвалищ та поповнення обласного бюджету.

Рішення Київської обласної ради від 06.11.2007 № 119-13-V „Про затверд­ження „Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища”. Зазначене рішення спрямоване на фінансування природоохоронних і ресурсо­зберігаю­чих заходів, джерелом фінансування яких визначено обласний фонд, і спрямовані на запобігання, зменшення та ліквідацію забруднення навколишнього природного середовища.

Рішення Київської обласної ради від 06.11.2007 № 198-13-V „Про затвердження Програми „Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року”. Метою Програми є зменшення забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів області, збереження здоров’я населення.

Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 660 „Про заходи з реалізації Правил щодо забезпечення чистоти і порядку в населених пунктах Київської області”. Цим розпорядженням зобов’язано перевізників відходів обладнати спецавтотранспортні засоби, які здійснюють перевезення відходів, спеціальними пристроями для здійснення супроводу та контролю за їх перевезенням.

За період функціонування Програми поводження з твердими побутовими відходами в Київській області на 2007-2011 роки в області були впроваджені такі заходи:

запроваджено автоматизовану геоінформаційну систему контролю та супроводу перевезення твердих побутових відходів;

створено комунальне підприємство Київської обласної ради, що займається наданням послуг у сфері поводження з твердими побутовими відходами;

придбано спеціальні машини для транспортування твердих побутових відходів для Баришівського, Богуславського, Бородянського, Згурівського, Іванківського, Макарівського, Миронівського, Обухівського, Тетіївського районів, міст Біла Церква, Буча, Бровари, Ірпінь, Ржищів, Коцюбинське та ін.;

придбано спеціалізовану техніку для експлуатації на полігонах для Богуславського, Обухівського районів;

придбано контейнерів для роздільного збирання ТПВ для Богуслав­ського, Броварського, Васильківського, Згурівського, Обухівського районів, міст Біла Церква, Ржищів, смт Бородянка, Макарів, та ін.;

облаштовано контейнерні майданчик в Богуславському, Васильків­ському, Згурівському, Обухівському районах та м. Бровари ;

введено в експлуатацію сортувальні лінії в Броварському, Бородян­ському, Києво-Святошинському, Обухівському районах, розпочато будів­ництво сортувально-переробного комплексу ТПВ в м. Біла Церква;

проектування та будівництво полігонів у мм. Тетіїв, Рокитне, Ржищів, смт Баришівка, Ставище;

розроблено та запроваджено систему моніторингу у сфері поводження з твердими побутовими відходами та виконання обласної і місцевих програм з цих питань;

розроблено та затверджено норми утворення відходів;

розробляється ведення інформаційно-аналітичної системи повод­ження з твердими побутовими відходами, яка буде впроваджена протягом 1-1,5 року;

проведено аналіз стану захоронення твердих побутових відходів;

проведено аналіз стану будівництва об’єктів захоронення твердих побуто­вих відходів;

проведено державну екологічну експертизу полігону твердих побутових відходів № 5 ВАТ „Київспецтранс”;

здійснено цілий ряд інших заходів.
Розділ І. Загальна характеристика існуючого стану сфери поводження з твердими побутовими відходами в Київській області та аналіз умов, які впливають на санітарне очищення і прибирання населених пунктів та сферу поводження з ТПВ
Київська область має значну площу і структуру об’єктів, що підлягають санітарному очищенню та іншій діяльності у сфері поводження з побутовими відходами, вона займає територію, що становить близько 5 % території України, знаходиться в зоні Полісся та Лісостепу. За адміністративно-територіальним поділом область складається з 25 районів, 11 міст обласного значення, 30 селищ міського типу, 1129 сільських населених пунктів.

Область має достатньо розгалужену інфраструктуру сфери послуг та комунального обслуговування, широку мережу закладів соціально-культурного та побутового призначення, розвинену систему міського та міжміського транспорту на базі залізничного транспорту, автобусних маршрутів, маршрутних мікроавтобусів і таксі.

Умови Київської області як об’єкта санітарного очищення, є такими:

збирання та вивезення ТПВ у містах області та окремих селищах міського типу здійснюється спеціалізованим автотранспортом зі значним технічним зносом, що погіршує роботу в даній сфері; в сільській місцевості населення системою збирання та вивезення ТПВ не охоплено;

сфері санітарної очистки та прибирання міст та селищ області приділяється неналежна увага з боку органів місцевої влади та місцевого самоврядування;

відсутність механізму примусу сплати вартості послуг за вивезення побутових відходів є причиною того, що більша частина мешканців індивідуальної забудови міст та селищ області не має договорів на вивезення ТПВ і не бере участі в оплаті цих послуг”;

основною технологією поводження з ТПВ в Київській області є їх збирання та вивезення в змішаному стані на санкціоновані та несанкціоновані сміттєзвалища;

область має недостатню кількість контейнерів для збирання ТПВ, при цьому їх якість є низькою, а утримання не відповідає сучасним санітарно-гігієнічним вимогам;

область має недостатню кількість сміттєвозів, при цьому більша частина їх є зношеними, морально застарілими і спецпідприємства не спроможні виконати весь обсяг перевезення ТПВ;

у населених пунктах Київської області щороку накопичується близько 1 млн. 700 тис. тонн твердих побутових відходів, з яких тільки 60-70 відсотків відходів збираються і вивозяться на полігони. Решта ТПВ попадає на несанкціоновані звалища та частково утилізуються на спеціалізованих підприємствах.

75% звалищах і полігонів не відповідають санітарним вимогам. Тенденція використання полігонів веде до збільшення питомого навантаження на одиницю площі полігону, ступеню ущільнення ТПВ й нарощування висоти складування. Полігони та звалища, виконуючи роль природоохоронних споруд шляхом захоронення, самі є джерелами негативного впливу на навколишнє середовище. До негативних наслідків слід віднести виведення значних земельних площ із господарського використання на довгостроковий термін, забруднення ґрунтів та порушення їх структури, забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, пожежонебезпечність звалищ тощо.

Майже усі діючі полігони потребують невідкладної санації, а закриті полігони - рекультивації. Крім того, у багатьох містах, селищах міського типу та селах утворюються несанкціоновані звалища твердих побутових відходів, – щороку їх утворюється біля тисячі, на таких сміттєзвалищах зберігається значна кількість відходів, більша частина яких може бути перероблена за наявних технологій.

Таким чином, основними причинами складної ситуації, пов'язаної із збиранням, використанням, утилізацією, захороненням відходів є:

недостатньо розвинута система збору та заготівлі вторинних ресурсів; слабкий розвиток індустріальних методів переробки твердих побуто­вих відходів;

не належно обладнаних полігонів ТПВ;

недосконалість системи контролю за утворенням, перевезенням, розміщенням та утилізацією відходів;

недостатньо активне впровадження сучасних технологій з переробки твердих побутових відходів та їх утилізації;

незацікавленість, а подекуди й байдужість органів місцевої державної влади, громадських організацій та населення до даної проблеми.

Отже, ліквідувавши вищезгадані суперечності та проблеми на рівні держави та кожного окремого суб’єкта, можна запобігти збільшенню об’ємів ТПВ, й відповідно, загрозам для стану екосистеми та здоров’ю майбутніх поколінь. Також необхідно поступово переходити до безвідходного вироб­ництва з більш раціональною переробкою відходів.

За рахунок організаційно-розпорядчих, економічних, нормативно-правових, та науково-технічних природоохоронних заходів передбачається призупинити погіршення стану навколишнього природного середовища, забезпечити передумови для переробки та утилізації відходів, розробити і впровадити ресурсо- і енерго- зберігаючі технології, а також удосконалити і стабілізувати всю систему поводження з відходами, що неодмінно призведе до поступового покращення екологічної ситуації та умов життя людей.

У зв'язку з цим доцільно:

впровадити роздільне збирання цінних компонентів ТВП за місцем їх утворення, тобто безпосередньо населенням (відбір біовідходів з наступною їх переробкою у компост);

організувати селективне збирання ТПВ, а також забезпечити їх подальшу переробку відповідними підприємствами;

здійснити заходи, що сприятимуть зменшенню кількості несанкціонованих смітників та питомого навантаження шкідливих речовин на умовну одиницю природного середовища;

використовувати новітні методи поводження з ТПВ, зокрема, піроліз, що є як економічно, так і екологічно найбільш прийнятним.

Одним із елементів вирішення проблеми поводження з побутовими відходами є створення раціональної системи санітарної очистки населених пунктів. Створення організаційної структури згаданої системи повинно здійснюватися на основі Закону України „Про відходи”, відповідних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації та рішень Київської обласної ради з урахуванням компетенції місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших суб'єктів санітарної очистки та поводження з відходами.

Організаційна ланка системи санітарної очистки населених пунктів повинна забезпечувати:

збирання, обробку та аналіз даних щодо накопичених відходів;

проведення постійної виховної роботи з населенням з метою підвищення культури поводження з відходами, у тому числі із залученням засобів масової інформації, випуском наглядної агітації, проведенням спеціальних занять у дитсадках, школах, ВУЗах тощо;

розвиток перспективних напрямів санітарної очистки та залучення сучасних прогресивних технологій поводження з ТПВ;

вирішення проблем залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку системи санітарної очистки, а також здійснення відповідних міжнародних зв'язків.

Реалізація викладених положень має здійснюватися на основі Програми поводження з твердими побутовими відходами в Київській області, районах і містах, метою створення яких має стати визначення основних напрямів регіональної політики в підгалузі санітарної очистки територій населених пунктів області на період до 2016 року і конкретних заходів щодо її здійснення та комплексного фінансування за рахунок усіх можливих джерел фінансування (державні, місцеві бюджети, кошти підприємств, установ, організацій та інших фондів фінансування).

У відповідності до національної стратегії поводження з ТПВ в Україні першочерговими завданнями, які повинні бути поставлені на даний час, є стовідсоткове охоплення мешканців області послугами зі збирання ТПВ, підвищення якості надання послуг зі збирання ТПВ та запровадження роздільного збирання ТПВ.

Забезпечення стовідсоткового охоплення послугами зі збирання ТПВ стосується в першу чергу районів приватної забудови, які безпосередньо впливають на ріст несанкціонованих сміттєзвалищ та бюджетних витрат на їх ліквідацію і на стан довкілля та здоров’я людей, що проживають на прилеглих територіях.

Збирання ТПВ має здійснюватись підприємствами-перевізниками, які виграли відповідний конкурс на обслуговування певної території, але не меншою ніж один мікрорайон в містах та один населений пункт в сільських місцевостях. У даному мікрорайоні та населеному пункті не повинно бути більше інших перевізників. Це забезпечить відповідальність при наданні послуг перевізників, які перемогли у конкурсах, та уникнення неадекватного розмежування територій, що може призвести до ситуації, коли в один двір заїжджають декілька сміттєвозів, створюючи додаткове шумове навантаження та забруднюючи довкілля викидами відпрацьованих газів.

Головним завданням залишається впровадження роздільного збирання ТПВ, яке повинно стати одним із основних критеріїв при визначенні переможців на конкурсах з обслуговування територій зі збирання та перевезення ТПВ.

Роздільне збирання окремих видів (складових) ТПВ забезпечує отримання відносно чистих вторинних ресурсів від населення і зменшення кількості відходів, які вивозяться на захоронення. Така система потребує від населення свідомого підходу до видалення ТПВ, збільшення кількості контейнерів, спеціальної техніки, транспорту для вивезення кожних видів відходів.

Враховуючи існуючі побутові умови споживачів послуг у сфері поводження з ТПВ та інфраструктуру об’єктів поводження з ТПВ, доцільно запровадити як мінімум трьох контейнерне роздільне збирання ТПВ. Один контейнер для харчових і вологих відходів, другий – для ресурсоцінної фракції ТПВ (папір, картон, скло, ПЕТ-пляшки, пластик, метал, деревина, текстиль тощо), третій – для небезпечних відходів (батарейки, упаковка від миючих засобів, хімікатів тощо).

Харчові і інші вологі відходи вивозяться для захоронення на полігон, на станцію централізованого компостування (при її запровадженні) або на інше використання.

Небезпечні відходи передаються підприємствам, які мають ліцензію на провадження роботи з небезпечними відходами і які будуть ці відходи переробляти згідно з діючими нормами безпеки. Відбирати небезпечні відходи окремо необхідно для того, щоб вони не попадали до харчових і вологих відходів, тим самим забезпечується чистота компосту і відсутність у ньому небезпечних домішок.

Ресурсоцінна фракція ТПВ вивозиться на сортувальнопереробні підприємства для досортування, відбору і підготовки вторинної сировини до вимог технічних стандартів.

При трьохконтейнерному роздільному збиранні ТПВ встановлені контейнери мають різнитись за кольором, мати відповідні надписи з інформацією, які види ТПВ збираються.

При цьому повинна проходити повномасштабна інформаційна та роз’яснювальна робота зі споживачами послуг про впровадження роздільного збирання, його екологічні, соціальні та економічні переваги, тощо.

У подальшому (через 1-1,5 року) необхідно запровадити встановлення додаткових контейнерів для відбору, наприклад, скла, паперу, ПЕТФ тощо.

Болючим питанням експлуатації житлового фонду, з санітарно-епідеміологічної точки зору, залишається наявність сміттєпроводів у будинках та стан контейнерних майданчиків для збирання ТПВ.

Зрозуміло, що одночасна наявність і використання сміттєпроводів та роздільного збирання ТПВ занадто ускладнюють можливість здійснення роздільного збирання. Ми повинні підійти до цього питання як в інших європейських країнах – відмовитись від використання сміттєпроводів. У багатьох будинках мешканці вже давно це зробили. Однак, потрібно встановити загальні вимоги з цього питання. Проте це складно і для цього потрібен час. У містах, де є такі будинки, повинні спільно розв’язати ці проблеми. Можливо треба виносити пакети вниз до контейнерів, можливо застосовувати різнокольорові пакети або ін.

Необхідно забезпечити та удосконалити стан контейнерних майданчиків, а також переглянути їх розміри, для забезпечення впровадження роздільного збирання ТПВ.

Для власників контейнерів мають бути встановлені вимоги щодо їх вигляду та функціональних властивостей. Це мають бути євроконтейнери з кришкою, яка піднімається автоматично, і на колесах. Кришка обмежує потрапляння снігу та дощової води в контейнер і доступ птахів, безпритульних собак та котів.

Своєчасне сортування, збирання, вивезення та переробка ТПВ створює належні санітарні умови для населення, покращує екологічний стан довкілля.

У світовій практиці поводження з відходами застосовується декілька методів знешкодження та утилізації ТПВ, кожний метод має різновиди технологій, технологічних схем, типів споруд. Методи знешкодження й перероблення ТПВ за кінцевою метою поділяються на ліквідаційні (вирішують в основному санітарно-гігієнічні завдання) та утилізаційні (вирішують завдання економіки - використання вторинних ресурсів і екології – покращення її стану). За технологічним принципом методи поділяються на біологічні, термічні, хімічні, механічні, змішані.

Найбільшого поширення набули такі методи:

складування на полігонах (ліквідаційний біомеханічний) у т.ч. після механічного сортування;

комплексний (роздільне збирання, досортування на механічних комплексах та використання відібраних вторинних ресурсів);

спалювання (ліквідаційний термічний);

компостування (утилізаційний біологічний).

В Україні на даний час застосовуються складування на полігонах без механічного сортування та спалювання, і в окремих, не багатьох випадках, – перероблення з метою відсортовування відходів, які є вторинною сировиною. Проте вони мають свої вади.

Під звалища та полігони вилучаються із сфери ефективного економічного використання значні земельні площі, нещадно забруднюється довкілля. Існуючі звалища не відповідають екологічним вимогам з багатьох причин, серед яких: порушення правил експлуатації, велика кількість фільтрату, який утворюється внаслідок проникнення в тіло звалища атмосферних опадів.

У цілому загальноприйняте складування ТПВ на полігонах створює цілу низку проблем, серед яких найістотнішими є такі:

негативні фактори впливу на довкілля - забруднення підземних вод фільтратом, виділення забруднюючих речовин в атмосферне повітря, самозаймання відходів, забруднення прилеглих територій легкими фракціями (папір, полімерні матеріали тощо), створення сприятливого середовища для розплодження комах, гризунів, бродячих тварин;

відсутність площ, придатних для влаштування полігонів на оптимальній відстані від міст;

неможливість дійового контролю за впливом полігонів на довкілля, особливо після їх закриття.

Щодо методу спалювання, то Україна має досвід експлуатації сміттєспалювальних заводів у містах в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Севастополі. Досвід експлуатації заводів виявив багато недоліків: фактична потужність була на рівні 60-70 % від проектної, теплова енергія фактично не використовувалась, заводи не мали досконалої системи газоочистки. Внаслідок недотримання технологічного режиму спалювання, в атмосферу потрапляли токсичні речовини. Зола сміттєспалювального заводу є токсичною речовиною другого класу небезпеки і також потребує спеціальних методів знешкодження.

Експлуатація цих заводів у порівнянні зі сміттєпереробними підприємствами потребує значно більших капітальних та експлуатаційних витрат.

Вартість знешкодження 1 т ТПВ спалюванням становить від 55 до 180 дол.USA.

У багатьох європейських країнах експлуатуються сміттєпереробні заводи, що використовують технологію аеробного компостування. За цією технологією ТПВ знешкоджуються і перетворюються в компост – цінне органічне добриво, яке використовується, приміром, для міського озеленення та для теплиць, дрібними фермерськими землевласниками для удобрення земель.

Компост використовують також як органічну складову ґрунту при благоустрої зелених зон прибудинкових територій, у парках, скверах.

Вибір методу та типу сміттєсортувального комплексу у конкретному місті чи регіоні цілком залежить від місцевих умов і здійснюється на основі техніко-економічних та еколого-гігієнічних чинників, чисельності населення, складу ТПВ, потреби у вторинній сировині тощо. Враховується також можливість відведення земельних ділянок. Найбільш ефективним є облаштування полігонів для розміщення ТПВ на одній земельній ділянці разом з сортувально-переробним комплексом.

Одним з головних завдань при створенні цілісної системи знешкодження відходів є зниження ризику для здоров'я людей та забруднення довкілля. Тому при виборі способу видалення, перероблення, утилізації та знешкодження відходів мають бути визначені можливі негативні наслідки для здоров'я населення та впливу на стан довкілля. Пріоритетними методами є ті, що зводять негативні наслідки нанівець чи хоча б дозволяють їх мінімізувати. У будь-якому разі зниження ризику при поводженні з відходами повинно гарантуватися виконанням санітарних правил та відповідних гігієнічних нормативів.
^ Розділ IІ. Мета та основні завдання Програми
Метою Програми є створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини, а також розширення і модернізація діючих потужностей із збирання, перероблення та утилізації ТПВ, створення ефективної системи управління у сфері поводження з відходами.

Передбачається розв’язати такі основні завдання:

забезпечити мінімальне утворення та зменшити кількість захоронення побутових відходів шляхом використання нових сучасних високоефектив­них методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, сортування і утилізації;

розширення потужностей із збирання, заготівлі відходів, їх використання як вторинної сировини у господарській діяльності;

оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, створення та облаштування контейнерних майданчиків;

впровадження роздільного збирання ТПВ;

створення потужностей з перероблення та утилізації ТПВ;

удосконалення нормативно-методичного, організаційного, інформацій­ного та іншого забезпечення сфери поводження з ТПВ;

забезпечення контролю за діючими та закритими полігонами побутових відходів для запобігання шкідливого впливу на довкілля та здоров’я людини, рекультивацію земельних ділянок після закриття полігонів;

створення умов для ефективного використання побутових відходів як матеріальних ресурсів та промислового впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів;

забезпечення впровадження механізованого сортування побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби;

організація збирання та перероблення великогабаритних ТПВ, будівельних відходів і використаних електронно-електропобутових приладів з вилученням з них ресурсоцінних матеріалів.

Проблеми, які мають місце у сфері поводження з ТПВ, потребують негайного розв’язання та фінансування і повинні вирішуватися комплексно, тобто за рахунок усіх можливих джерел фінансування (державні, місцеві бюджети, кошти підприємств, установ, організацій та інших фондів фінансування).

^ Розділ IІІ. Обґрунтування заходів з вирішення
проблем поводження з ТПВ
На сьогодні однією з гострих проблема поводження з ТПВ є залучення відходів у вторинне використання і господарський обіг. У складі ТПВ є значна кількість (більше 60% за масою) найбільш цінних компонентів вторинної сировини;

є значний вміст паперу, полімерів, металів, скла, дерева, гумових відходів, текстилю, будівельних відходів та інших, які є цінною вторинною сировиною, але не відбираються на стадії утворення в достатній кількості, а вивозяться та захоронюються на сміттєзвалищах і є небезпечними забруднювачами навколишнього природного середовища.

є значна кількість органічних компонентів, харчові відходи, листя, трава, здатних до біологічного розкладання, які є причиною утворення фільтрату, що забруднює ґрунтові води, та біогазу, який забруднює атмосферне повітря.

Ситуація з полігонами для захоронення ТПВ та сміттєзвалищами також є вкрай несприятливою:

існуюча практика захоронення на сміттєзвалищах у складі ТПВ органічних компонентів, здатних до біологічного розкладання, призводить до довгострокового (понад 20 років і більше) виділення фільтрату та біогазу;

переповнення сміттєзвалищ вище проектних відміток призводить до стікання фільтрату з надземної частини тіл сміттєзвалищ за межі водотривкого шару по всьому периметру та призводить до забруднення підземних водоносних шарів водозабору питного водопостачання, розташованих поблизу;

на сміттєзвалищах повсюдно відсутні системи керованого відведення біогазу і немає верхнього укриття, що призводить до самовільного виходу і горіння.

Аналіз стану поводження з ТПВ виявив наявність інших проблем, які потребують невідкладного вирішення.

Враховуючи екологічні та економічні фактори, вважається за доцільне впровадити в області комплексну систему, яка базується на організації роздільного збирання ТПВ з подальшим їх сортуванням на спеціальній технологічній лінії (сортувально-переробному комплексі), компостуванням органічної частини, термічної (піролізної) утилізації залишку та складуванням залишку, що не утилізується, на спеціальному полігоні, ліпше, який розташовується поряд з комплексом.

Ця система включає такі роботи :

впорядкування існуючих сміттєзвалищ і переведення їх (враховуючи потужність і транспортну схему) у полігони зі зменшенням обсягів захоронення на них відходів;

впровадження засобів механізації сучасного технологічного та технічного рівня;

оновлення і розширення парків сміттєвозних машин та контейнерного господарства;

впровадження новітньої високоефективної екологічно-безпечної та ресурсозберігаючої технології, яка базується на комплексному поєднанні методів перероблення ТПВ на основі роздільного збирання окремих компонентів ТПВ з подальшим їх сортуванням на спеціальній технологічній лінії (сортувальнопереробному комплексі), компосту­ванням органічної частини та складуванням (розміщенням) на полігоні інертного мінерального залишку, який не утилізується;.

організація роздільного збирання відходів у місцях їх утворення та постачання на сортувальні лінії;

вилучення на сортувальній лінії корисних компонентів ТПВ та розподіл залишку на частини, що компостуються і не компостуються;

підготовка вторинної сировини для утилізації;

утилізація складових ТПВ;

організація збирання, перероблення та утилізації великогабаритних та будівельних відходів, використаної побутової техніки, медичних відходів тощо;



^ Розділ ІV. Заходи щодо запровадження роздільного
збирання твердих побутових відходів, в т. ч. використаної тари і упаковки

Організація системи роздільного збирання твердих побутових відходів, а також використаної тари і упаковки в Київській області передбачає:

укладання договорів між виробниками відходів (обслуговуючими комунальними організаціями) та спеціалізованими підприємствами, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території;

організація здійснення платежів за послуги зі збирання та вивезення ТПВ з відокремленням частки плати за ці послуги від загальної суми квартирної плати;

організація системи диференційованої сплати за вивіз ТПВ, в т.ч. викорис­таної тари і упаковки в залежності від обсягів;

поновлення існуючого парку контейнерів спеціальними склопластико­вими контейнерами європейського зразка вітчизняного виробництва з автоматичним вивантаженням для роздільного збирання ТПВ;

здійснення замовлення з виготовлення контейнерів на підприємствах України;

поновлення існуючого парку спеціалізованого автотранспорту сучасними машинами з маніпулятором, які використовуються для перевезення вологих відходів;

організація виготовлення спеціалізованих кузовів з пресами на підприємствах України для подальшого встановлення їх на шасі;

запровадження системи роздільного збирання ТПВ, в т.ч. використаної тари і упаковки, а саме:

шляхом встановлення контейнерів для роздільного збирання відходів за фракціями: скло, папір, пластик, небезпечні відходи, харчові відходи, змішані (несортовані);

шляхом розповсюдження одноразових сміттєвих мішків (чорного та білого кольору), для організації сортування ТПВ, в т.ч. використаної тари і упаковки в місцях їх утворення. Білий мішок – для збирання сухого паперу, пластику, текстилю, гуми, жерстяних бляшанок; чорний мішок – для харчових та інших органічних відходів. Вивезення пакетів має здійснюватися за встановленим графіком.

запровадження системи збирання ТПВ, в т.ч. використаної тари і упаковки, які утворилися в лікарняних закладах, в одноразові паперові контейнери, з подальшою утилізацією шляхом піролізу;

запровадження раціональної системи управління технологічним процесом збирання ТПВ, в т.ч. використаної тари і упаковки;

закріплення операторів роздільного збирання від підприємств-перевізників за кожним майданчиком сортування та відповідальних осіб за кожним житловим сектором;

налагодження системи роздільного збирання ТПВ, в т.ч. використаної тари і упаковки, шляхом закупівлі відходів як вторинної сировини у населення;

організація виробництва сміттєсортувальних ліній та подальше впровадження їх, як основного компоненту сміттєпереробного комплексу;

проведення еко-освітніх навчальних акцій в дитсадках, школах, інших навчальних закладах;

започаткування еко-освітніх програм на ТБ, по радіо, у інших засобах масової інформації;

проведення агітаційної роботи серед мешканців "від дверей до дверей" за тематикою: "Чисте довкілля – здорові діти"; «Розділи сміття – збережи довкілля»;

заборона вивезення на полігони несортованих ТПВ;

поетапне закриття існуючих полігонів для розміщення відходів і перехід у подальшому до повної утилізації ТПВ.
^ Розділ V. Основні напрями комплексної системи розв’язання
завдань у сфері поводження з ТПВ
Комплексна система поводження з ТПВ складається з таких технологічних процесів:

Роздільний збір.

Сортувальний комплекс.

Вторинна переробка і утилізація.

Компостування.

Піроліз.
^ Роздільний збір.
Запровадження роздільного збору відходів на етапі їх утворення є головною метою цієї Програми, які передбачається здійснити