Реферат: Порядок добровільного консультування І тестування

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

№ 415



Зареєстровано в Міністерстві

юстиції Україні

22 листопада 2005р.

за №1404/11684




Порядок добровільного консультування і тестування
на ВІЛ-інфекцію

(протокол)


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Цей Порядок, розроблений відповідно до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” та постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 264 “Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки», визначає порядок добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію та поширюється на державні та комунальні заклади охорони здоров’я, медичні заклади інших форм власності, об’єднання громадян, у тому числі міжнародні (далі - ОГ), інші установи, організації та заклади, що працюють у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ.

Співпраця вказаних установ, організацій та закладів у цьому напрямі переконливо продемонструє не лише успішність взаємодії державного та недержавного секторів, але й ефективність використання наявних у країні ресурсів для забезпечення попередження поширення ВІЛ-інфекції, розширення доступності добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію (далі-ДКТ) для різних груп населення у кожному адміністративному регіоні України.


^ 1. 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ ТА ТЕРМІНІВ, УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ


Анонімне

консультування

та тестування

– консультування та тестування без визначення відомостей щодо ідентифікації особи (паспортні дані: прізвище, ім’я, по батькові; дата народження; місце проживання, роботи або навчання тощо)



^ Активна профілактика

– профілактика поширення ВІЛ шляхом здійснення заходів стратегії зменшення шкоди від вживання наркотиків, використання презервативів

АРВ-препарати

- антиретровірусні препарати

АРТ

– антиретровірусна терапія

ВІЛ

– вірус імунодефіциту людини

ВІЛ-інфекція

– захворювання, що виникає внаслідок інфікування ВІЛ та має різні етапи розвитку: від носійства до клінічно виражених форм

ВІЛ-статус

– наявність чи відсутність інфікування ВІЛ за результатами лабораторного обстеження

ВООЗ

– Всесвітня організація охорони здоров’я

^ Групове консультування/ інформування

ГК/І

- добровільне передтестове консультування, що проводиться для групи осіб, які мають загальну мету тестування (особи, що обстежуються для отримання довідки; вагітні тощо) з метою їх інформування про шляхи передачі ВІЛ, ризики інфікування, процедуру тестування та навчання профілактичним заходам



ДКТ


– добровільне консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію

^ Добровільна згода

– рішення про проходження тесту на ВІЛ-інфекцію, прийняте пацієнтом за умови виключення будь-якого примусу

^ Дискордантна пара

- пара, в якій один з партнерів є носієм ВІЛ

ЗОЗ

- заклади охорони здоров’я

Інформована згода


– згода на тестування, надана пацієнтом, який був у змозі прийняти усвідомлене рішення, після отримання під час передтестового консультування у зрозумілій для нього формі інформації про мету та процедуру тестування, шляхи передачі ВІЛ, заходи профілактики та наслідки виявлення ВІЛ-інфекції

ІПСШ

- інфекції, що передаються статевим шляхом


ІФА

- імуноферментний аналіз


Консультант

- працівник державного, комунального закладу охорони здоров’я, інших державних чи комунальних установ, організації або закладу, медичного закладу іншої форми власності, представник об’єднання громадян, який після відповідної підготовки може проводити консультування перед- та після тесту на ВІЛ

ЛЖВ

– люди, що живуть з ВІЛ

МіО

- моніторинг і оцінка

ОГ



- об’єднання громадян, в тому числі міжнародні, зареєстровані відповідно до порядку, встановленого Законами України “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про об’єднання громадян”, що працюють у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду та підтримки людей, що живуть з ВІЛ

Пацієнт

– особа (незалежно від статі), яка отримує послуги ДКТ у медичних закладах (або клієнт при отриманні послуг у немедичних установах, закладах та організаціях, об’єднаннях громадян)

^ Передтестовe консультування

– консультування перед проходженням тесту на ВІЛ



Післятестове консультування



– консультування після отримання результату тесту на ВІЛ

^ Послуги ДКТ

- добровільне консультування у вигляді надання консультативної допомоги з медичних, психологічних, юридичних тощо проблем, медичної, соціальної та інших видів допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, інших державних і комунальних установах, організаціях та закладах, медичних закладах інших форм власності, об’єднаннях громадян та тестування на ВІЛ-інфекцію у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, що мають обладнані спеціальні лабораторії, акредитовані у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

ПКС

– працівники комерційного сексу

СІН

– споживачі ін’єкційних наркотиків

СНІД

– синдром набутого імунодефіциту, IV стадія ВІЛ-інфекції

Супервізія

- керівництво, спостереження та контроль за роботою консультанта та його підтримка з метою забезпечення якості консультування

Тестування

– проходження лабораторного обстеження на наявність антитіл/антигенів до ВІЛ (тесту на ВІЛ) з використанням традиційних (ІФА) або швидких тестів у спеціальних лабораторіях діагностики ВІЛ-інфекції державних та комунальних закладів охорони здоров’я, акредитованих у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

ТБ

- туберкульоз

ТБПЛ

- профілактичне лікування туберкульозу

ЧСЧ

- чоловіки, що мають секс з чоловіками


ЮНЕЙДС

- об’єднана програма Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу


^ 2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОБРОВІЛЬНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ТЕСТУВАННЯ (ДКТ)

Метою ДКТ є надання добровільної консультативної допомоги населенню стосовно шляхів поширення ВІЛ-інфекції та профілактики інфікування, сприяння прийняттю добровільного інформованого рішення щодо тестування на ВІЛ, визначення ВІЛ-статусу людини, підтримка подальшої безпечної щодо інфікування ВІЛ поведінки, отримання своєчасної медичної допомоги: обстеження на туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), опортуністичні інфекції та їх лікування, своєчасний початок антиретровірусної терапії (АРТ), профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ, послуг з планування сім’ї та всебічної підтримки (в тому числі за принципом „рівний-рівному”).

ДКТ є ключовим компонентом програм профілактики та здійснення лікування і догляду за хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

Завданнями ДКТ є:

Зниження темпів поширення ВІЛ-інфекції серед населення шляхом:

Інформування щодо шляхів поширення ВІЛ-інфекції та відповідних ризиків інфікування, пов’язаних з кожним з них;

Ознайомлення із заходами та засобами зменшення ризику інфікування ВІЛ;

Оцінки індивідуального ризику інфікування ВІЛ, сприяння формуванню у пацієнта власної оцінки ступеня особистого ризику інфікування ВІЛ;

Інформування про процедуру тестування та практичне значення результатів;

Тестування на ВІЛ-інфекцію;

Надання психологічної та соціальної підтримки;

Інформування про існуючі державні і комунальні заклади охорони здоров’я, інші державні та комунальні установи, організації та заклади, медичні заклади інших форм власності, об’єднання громадян, що надають медичну, психологічну, юридичну, соціальну та інші види допомоги особам, які її потребують;

Сприяння щодо прийняття добровільного інформованого рішення стосовно проходження тестування на ВІЛ-інфекцію;

Інформування з правових питань, пов’язаних з проблемами ВІЛ-інфекції/СНІДу;

Сприяння підвищенню рівня здоров’я населення, в тому числі подовженню та покращенню якості життя людей, які живуть з ВІЛ.


^ 3.ПРИНЦИПИ ДКТ


Принципи ДКТ ( відповідно до рекомендацій ВООЗ та ЮНЕЙДС) – це обов’язкові мінімальні вимоги до процедури консультування і тестування, що передбачають:


Добровільність



Тестування для виявлення ВІЛ-інфекції може бути проведено тільки після усвідомленої та добровільної згоди пацієнта. Це означає, що пацієнту надано зрозумілою для нього мовою у доступній формі достатньо інформації, він зрозумів позитивні та негативні наслідки виявлення свого ВІЛ-статусу, дав письмово підтверджену згоду на проходження тестування або відмовився від нього чи відклав своє рішення щодо його проходження без будь-якого примусу. Тиск або примушення до проходження тестування неприпустимі.

Добровільність передбачає також відсутність примусу щодо прийняття рішення стосовно зміни ризикованої поведінки особою, яка звернулась за послугами ДКТ

Конфіденційність


Інформація, яка стала відома консультанту чи особі, яка проводила тестування, під час надання послуг ДКТ (факт звернення особи, зміст отриманих послуг, дані про особисте життя пацієнта, контактні реквізити, результати тесту тощо), є конфіденційною. Ця інформація може бути передана законним представникам неповнолітнього або недієздатного пацієнта, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання, суду у випадках, передбачених законами України.

Перед- та післятестове консультування, а також повідомлення про результат тесту слід здійснювати з дотриманням конфіденційності.

Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, тягне за собою кримінальну відповідальність

Анонімність



За бажанням пацієнта консультація та тестування можуть бути проведені анонімно, тобто без зазначення будь-яких даних, за якими може бути ідентифікована особа (паспортні дані, місце проживання тощо). У такому випадку ДКТ проводиться з використанням коду, який надається пацієнту для проходження консультування та тестування з отриманням його результатів

^ Доступність та відсутність дискримінації



ДКТ повинне бути доступним всім, хто його потребує, без будь- якої дискримінації. Це включає:

фізичну доступність – шляхом широкого ( в усіх закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих учбових закладах, підприємствах, організаціях, установах, через засоби масової інформації тощо) розповсюдження інформації про заклади, які надають послуги з ДКТ (адреси, номери телефонів, режим їх роботи);

економічну доступність: добровільне тестування повинно бути безоплатним для всіх пацієнтів.

Широкому доступу до послуг ДКТ може сприяти залучення державних, комунальних установ, закладів та організацій, медичних закладів іншої форми власності, об’єднань громадян, що працюють з різними групами населення, у тому числі і з груп високого ризику інфікування ВІЛ (програми зменшення шкоди тощо)

^ Достовірність та повнота інформації


Кожному, хто має намір пройти тестування, необхідно запропонувати перед- та післятестове консультування, під час якого надати інформацію про мету та процедуру тестування, шляхи передачі, заходи та засоби профілактики ВІЛ-інфекції, можливі результати тесту, існуючі можливості отримання медичної, психологічної та соціальної допомоги тощо. Обсяг та форма представленої інформації мають бути достатніми для прийняття усвідомленого рішення про доцільність та необхідність тестування. Пацієнтам як з позитивним, так і з негативним результатом тесту під час повідомлення про результат тесту в державному або комунальному закладі охорони здоров’я та післятестового консультування необхідно надати інформацію про служби медичної, психологічної, соціальної та юридичної допомоги та в разі необхідності направити до них


^ Професійна та технічна

досконалість



Консультанти повинні мати відповідну підготовку (розділ 5.3 цього Порядку).

Обладнання приміщення повинно сприяти забезпеченню якісного проведення ДКТ.

Для проведення тесту на виявлення антитіл до ВІЛ використовуються лише зареєстровані та сертифіковані в Україні тест-системи





^ Мобілізація ресурсів

Установи, організації та заклади, що надають послуги ДКТ, мають бути обізнані про наявні додаткові ресурси та співпрацювати з іншими установами, організаціями та закладами, що надають медичну, психологічну, соціальну, правову та інші види допомоги


^ 4. ПРОЦЕДУРА КОНСУЛЬТУВАННЯ

4.1. ФОРМИ ТА ЗМІСТ ПЕРЕДТЕСТОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Передтестове консультування – це співбесіда (з дотриманням принципів ДКТ) між консультантом та пацієнтом з метою надання інформації щодо профілактики передачі ВІЛ, емоційної і психологічної підтримки тим, хто вагається стосовно проходження тесту на ВІЛ, допомоги у прийнятті усвідомленого рішення щодо тестування.

Консультування може проводитись:

для групи осіб (групове консультування/інформування);

індивідуально.

^ Групове консультування/інформування (ГК/І) може проводитись у разі:

якщо з’ясування власного ВІЛ-статусу для даної особи не є головною метою обстеження (особи, що обстежуються з метою отримання довідки, донори тощо);

неможливості (в окремих випадках) здійснення індивідуального консультування (серед осіб, що групою звертаються за тестуванням на ВІЛ-інфекцію з метою отримання довідки, ув’язнених, донорів, під час проведення акцій тощо);

недостатньої кількості консультантів.

3.1. ГК/І проводиться відповідно до цього Порядку лише за усною згодою всіх осіб, залучених до консультації.

Метою цього консультування є надання інформації щодо:

шляхів зараження ВІЛ, ризиків інфікування;

методів та засобів захисту від інфікування;

профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (при консультуванні вагітних);

добровільності та конфіденційності тестування;

порядку проходження тестування та отримання його результатів;

мотивування до отримання індивідуальної консультації та проходження тестування;

наслідків з’ясування ВІЛ-статусу з висвітленням правових аспектів;

можливості отримання психо-соціальної підтримки та медичної допомоги.

Особливості та характеристики групової роботи:

3.3.1. ГК/І не передбачає:

проведення оцінки індивідуального ризику інфікування ВІЛ; з’ясування індивідуальних наслідків позитивного результату обстеження.

Кожному пацієнту після групового консультування слід запропонувати індивідуальну консультацію до проходження тесту на ВІЛ;

3.3.2. Групи повинні складатись з учасників, які мають спільну мету тестування на ВІЛ, наприклад, вагітні чи особи, що обстежуються з метою отримання довідки тощо;

3.3.3. Інформація, що надається цій групі, повинна бути адаптована до ії потреб;

3.3.4. Усі учасники групи повинні домовитись про збереження конфіденційності особистої інформації, якщо така буде оприлюднена під час консультування кимось із осіб, що консультуються;

3.3.5. Чисельність груп для ГК/І не повинна перевищувати 16 осіб;

3.3.6. Заходи з групового інформування слід адаптувати до особливостей закладів та організацій, в яких воно проводиться.

Індивідуальне консультування проводиться відповідно до цього Порядку.

Метою індивідуального передтестового консультування (крім вказаного у пункті 3.2) є оцінка індивідуального ризику інфікування, розробка індивідуального плану зменшення ризику інфікування та визначення наслідків з’ясування ВІЛ-статусу для пацієнта.

Консультант повинен тактовно пояснити причини, на підставі яких він задає ті чи інші питання, у тому числі інтимні, запевнити про конфіденційність інформації, отриманої ним під час консультування. Консультант повинен запевнити про конфіденційність результатів тесту.

Консультування може бути поширене на подружжя, наречених, статевих партнерів, членів родини, друзів, колег тощо лише за згодою пацієнта.

Бажано, щоб перед- та післятестове консультування проводив той самий консультант.

За бажанням пацієнта ДКТ можуть бути проведені анонімно. .

Усі особи, яким пропонується пройти тестування, мають право відмовитися від нього.

Консультанту потрібно надати інформацію усім особам, які звернулись за послугами ДКТ, в тому числі тим, хто відмовився від тестування, про:

шляхи передачі ВІЛ;

активну профілактику ВІЛ-інфекції;

можливості отримання додаткової інформації про ВІЛ-інфекцію;

можливості отримання консультативної, медичної допомоги та психологічної підтримки, якщо існує або виникне така потреба в майбутньому.

10. На проведення тестування медичний працівник державного або комунального закладу охорони здоров’я повинен отримати інформовану згоду пацієнта (форма первинної облікової документації № 503-1/о “Інформована згода на проходження тесту на ВІЛ”, далі – форма № 503-1/о).

При анонімному обстеженні форма №503-1/о не заповнюється.

11. Відмова пацієнта від передтестового консультування або від заповнення форми № 503-1/о не може бути перешкодою для добровільного тестування. У цьому разі, як виняток, лікар робить запис про згоду пацієнта на проходження тесту на ВІЛ з підписом пацієнта у відповідній документації (медична карта тощо).

12. Передтестове консультування спеціальних груп населення проводиться з урахуванням додаткових вимог ( додаток 1 до Порядку).

^ Ефективне передтестове консультування допомагає пацієнту:

підвищити інформованість щодо питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та його профілактики;

оцінити персональні поведінкові ризики щодо інфікування ВІЛ;

ознайомитися з процедурою тестування;

отримати інформацію про можливі результати тесту та їх значення;

прийняти інформоване рішення про проходження тестування;

отримати правову інформацію.

ЗМІСТ ГРУПОВОГО ^ ПЕРЕДТЕСТОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ/ІНФОРМУВАННЯ



Введення в зміст консультації





Пояснити :

мету та завдання консультування;

процедуру та принципи консультування та тестування: добровільність, конфіденційність та безоплатність тестування;

можливі результати тесту, їх оцінку


Інформування пацієнта для оцінки власних ризиків інфікування



Розповісти про:

шляхи передачі ВІЛ;

поведінкові ризики інфікування ВІЛ;

заходи та засоби профілактики з урахуванням особливості складу групи, що консультується ( вагітні, ув’язнені та засуджені, донори тощо) (розділи 1, 8, 9 додатка 1 до цього Порядку);

наслідки з'ясування ВІЛ-статусу для подальшого життя пацієнтів, у тому числі правові аспекти.

Запропонувати особам, що консультуються, провести для себе оцінку власного ризику інфікування ВІЛ з урахуванням наявності чи відсутності поведінкових ризиків, у тому числі серед їх сексуальних партнерів.

Запропонувати бажаючим індивідуальне консультування.

При консультуванні донорів акцентувати увагу на необхідності відмови від донорства при наявності ризикованої поведінки у пацієнта чи його статевого партнера


Інформування про інші види допомоги



Поінформувати щодо:

джерел більш докладної інформації та можливості отримання консультацій з питань ВІЛ/СНІДу;

можливості отримання психосоціальної підтримки та медичної допомоги

^ Прийняття рішення щодо проходження тесту


Поінформувати про переваги знання свого ВІЛ-статусу.

З’ясувати наявні питання та надати на них відповіді.

Запропонувати при потребі індивідуальну консультацію.

Особам, що відмовились від тестування, запропонувати повторну консультацію та провести бесіду щодо зменшення ризику інфікування

^ Пропозиція пройти тестування у державному або комунальному ЗОЗ

Особам, які дали згоду на тест:

при проведенні консультування у державних та комунальних ЗОЗ медичний працівник повинен запропонувати заповнити форму №503-1/о та направити до маніпуляційного кабінету;

при проведенні консультування у державних та комунальних немедичних установах, організаціях, закладах, медичних закладах інших форм власності, об’єднаннях громадян - надається інформація про можливість проходження тесту у державних та комунальних ЗОЗ.

Домовитись про час наступної зустрічі після отримання результату тесту

ЗМІСТ ^ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПЕРЕДТЕСТОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ



Введення в зміст консультації

Пояснити про:

добровільність, конфіденційність консультування і тестування та безоплатність останнього;

процедуру ДКТ;

мету та завдання консультування перед тестом на ВІЛ;

можливі результати тесту, їх оцінку;

шляхи передачі ВІЛ;

поведінкові ризики інфікування;

заходи щодо профілактики інфікування ВІЛ


^ Оцінка індивідуального ризику

Оцінити індивідуальний ризик інфікування (поведінку, пов'язану з високим ризиком інфікування ВІЛ)

^ Розробка шляхів зниження ризику інфікування

Скласти індивідуальний план щодо зниження ризиків інфікування та профілактики передачі ВІЛ.

Надати інформацію про відповідні медичні, психологічні, соціальні, юридичні та інші служби.

Повідомити про джерела більш докладної інформації та можливості отримання додаткових консультацій

^ Сприяння прийняттю рішення щодо проходження тесту

Оцінити готовність пацієнта пройти тестування.

Обговорити з ним переваги знання свого ВІЛ-статусу.

Оцінити наслідки з'ясування ВІЛ-статусу для подальшого життя пацієнта.

Надати пацієнту час для обмірковування обговорених питань.

Переконатися, що пацієнт зрозумів надану інформацію. При необхідності надати додаткові пояснення.

З’ясувати бажання пацієнта щодо проходження тесту на ВІЛ

^ Пропозиція пройти тестування у державному або комунальному закладі охорони здоров’я

Пацієнту, який дав згоду на проходження тесту:

при проведенні консультування у державних та комунальних ЗОЗ медичний працівник повинен запропонувати йому заповнити форму №503-1/о, направити до маніпуляційного кабінету для взяття крові для тестування та призначити наступну зустріч.

^ При анонімному обстеженні форма №503-1/о не заповнюється;

при проведенні консультування у державних та комунальних немедичних установах, організаціях, закладах, медичних закладах інших форм власності, об’єднаннях громадян - надати інформацію про можливість проходження тесту у державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Домовитись про час наступної зустрічі після отримання результату тесту




^ 4.2. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ПЕРЕДТЕСТОВЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
^ 4.2.1. ВВЕДЕННЯ В ЗМІСТ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Мета: Досягти порозуміння з пацієнтом щодо завдань консультації.

Ставлення консультанта до пацієнта має бути професійним, поважливим, доброзичливим та толерантним. Пацієнту слід допомогти відчути себе комфортно під час консультування, зрозуміти зміст консультації.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Знайомство з пацієнтом

Представитись та описати свою роль консультанта.

Пояснення принципу конфіденційності та можливості анонімного консультування та тестування


Поінформувати пацієнта щодо:

добровільності, конфіденційності консультування та тестування і безоплатність останнього;

кримінальної відповідальності медичних працівників за розголошення конфіденційної інформації відповідно до статті 132 Кримінального кодексу України;

можливості анонімного консультування та тестування;

можливості присутності сторонніх осіб (в тому числі родичів) під час консультування лише за умови отримання на це згоди пацієнта;

порядку отримання ним результату тесту

Опис процедури ДКТ



Пояснити етапність процедури ДКТ:

1) передтестове консультування;

2) тестування;

3) післятестове консультування

Інформування про зміст передтестового консультування

Поінформувати щодо змісту консультування, а саме: надання інформації про шляхи передачі ВІЛ; поведінкові ризики інфікування, заходи щодо профілактики ВІЛ-інфікування;

оцінка індивідуального ризику інфікування ВІЛ; розробка шляхів зниження індивідуальних ризиків інфікування; визначення наявної та необхідної підтримки

Пояснення процедури тестування



Поінформувати пацієнта щодо: процедури тестування; значення негативного, позитивного та невизначеного (сумнівного) результатів тесту

Надання відповідей на запитання пацієнта

З’ясувати зрозумілість інформації для пацієнта та відповісти на його запитання

^ 4.2.2. ОЦІНКА РИЗИКУ


Мета: Визначити в поведінці пацієнта індивідуальні ризики щодо можливості інфікування ВІЛ та допомогти їх усвідомити.

Консультант повинен зрозуміти занепокоєння пацієнта щодо ВІЛ та сформувати для себе чітке уявлення щодо його можливого ризику інфікування. Підхід до обговорення має бути доброзичливим та об’єктивним для сприяння розумінню пацієнтом специфіки своєї особистої поведінки.

Консультанту слід намагатися виявити фактори, що впливають на епізодичну або систематичну ризиковану поведінку пацієнта.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Оцінка причин звернення пацієнта за послугами


Запропонувати розповісти про причину звернення та можливі чи наявні ризики ВІЛ-інфікування.

З’ясувати причини занепокоєності щодо ВІЛ-інфікування

Аналіз останнього випадку ризикованої статевої поведінки

З’ясувати про: час та загальні обставини останнього випадку статевої ризикованої поведінки;

використання презерватива (наскільки вчасно та правильно його використовували);

що спонукало погодитись на незахищений сексуальний контакт, якщо такий був;

вживання психоактивних речовин в період такого контакту

Оцінка рівня прийнятності ризику, пов’язаного зі статевою поведінкою пацієнта

З’ясувати:

занепокоєння пацієнта щодо статевого акту з певною особою;

чи була б поведінка такою самою, якби він знав, що ця особа ВІЛ-інфікована;

якщо ні, то яким чином змінилась би його поведінка

Визначення ризикованої статевої поведінки пацієнта



Запитати про: те, як часто виникають ризиковані ситуації;

кількість статевих партнерів протягом останніх 6 місяців;

наявність випадкових статевих партнерів;

досвід частої зміни статевих партнерів

З’ясування наявності мотивації щодо користування презервативами



З’ясувати:

частоту користування презервативами, від чого залежить рішення використовувати їх;

мотивацію пацієнта щодо прийняття рішення використовувати чи не використовувати презерватив з різними партнерами

Визначення факторів та обставин, що впливають на ризик інфікування

З’ясувати, що саме з нижченаведеного і на скільки підвищує ризиковану поведінку пацієнта:

алкоголь;

наркотичні речовини;

секс за винагороду (гроші, їжу, житло, наркотики тощо).

З’ясувати:

чи вживає пацієнт наркотики, якщо так, то які та як часто;

чи користується при цьому чужими шприцами або набирає наркотик із загального посуду;

наявність перенесених ІПСШ раніше, коли та яких;

наявність туберкульозу у пацієнта або його партнера

Оцінка ризику партнера

З’ясувати:

чи знає пацієнт про наявність у його партнера статевих контактів ще з кимось;

занепокоєння пацієнта щодо ризикованої поведінки партнера та їх наміри на майбутнє

Оцінка спілкування з партнерами

Запитати, чи обговорював пацієнт тему ризику інфікування ВІЛ/ІПСШ зі своїм партнером та чи йшла мова про можливість тестування на ВІЛ

Підведення підсумків та розгляд ризиків пацієнта.



Підсумувати та визначити основні ризики інфікування ВІЛ, про які розповів пацієнт.

Разом з пацієнтом визначити конкретні форми його ризикованої поведінки: наявність випадкового статевого партнера;

досвід частої зміни статевих партнерів;

надання сексуальних послуг за плату;

вживання наркотиків;

вживання алкоголю;

інше.

Разом з пацієнтом встановити пріоритетність цих ризиків та фактори, які впливають на його поведінку.

З’ясувати наявність інших питань, які слід обговорити.

При наявності у теперішній час або в минулому певних форм ризикованої поведінки провести консультування відповідно до розділів 5, 6, 7 додатка 1 до Порядку.

При необхідності надати буклет з інформацією про ВІЛ-інфекцію/СНІД



^ 4.2.3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ ІНФІКУВАННЯ


Мета: Посилити мотивацію та підтримати зусилля пацієнта щодо необхідності зменшення ризику інфікування.

Виходячи з конкретних проблем пацієнта, необхідно:

сприяти усвідомленню ним власного ризику;

приділити увагу дисонансу (коли думки/принципи не збігаються з поведінкою) та амбівалентності (суперечливості) почуттів пацієнта щодо зменшення ризику;

підвищити його впевненість у собі, віру в свої сили та здатність щось зробити;

посилатися на норми, які існують в суспільстві та в тій соціальній групі, до якої належить пацієнт;

вивчити та визначити ресурси для підтримки пацієнта.

Консультування проводиться у такій послідовності:

Розгляд попередніх спроб зменшення ризику

З’ясувати:

дії пацієнта в минулому для зменшення ризику інфікування на ВІЛ та захисту себе та партнера.

Розповісти пацієнту про заходи профілактики ВІЛ

Визначення успішного досвіду безпечних статевих стосунків пацієнта та перешкод у зменшенні ризику

З’ясувати:

чи практикував він безпечні статеві стосунки в минулому, якщо так, то чому;

що було найбільш складним у процесі зменшення ризику інфікування ВІЛ

Вивчення факторів / ситуацій, які підвищують вірогідність поведінки високого ризику

З’ясувати: вплив вживання психоактивних речовин (наркотиків чи алкоголю) на рішення пацієнта вступати в статеві контакти високого ризику;

наявність та причини ситуацій або партнерів, коли пацієнту складно домовитися про безпечний статевий зв’язок, якщо так, то чому;

вплив інших життєвих обставин (засмученість, відсутність роботи, розрив відносин тощо) на здатність пацієнта практикувати безпечні статеві стосунки

Визначення здатності пацієнта обговорювати з друзями / партнерами ризик інфікування ВІЛ

З’ясувати:

здатність пацієнта обговорювати питання ВІЛ-інфекції/ СНІДу зі своїми партнерами/друзями;

зміст бесід з ними про зменшення ризику інфікування ВІЛ/ ІПСШ та його почуття при цьому

Рольова гра, формування навичок, вирішення проблем (при можливості)

Попросити пацієнта:

продемонструвати, як би він повідомив своєму статевому партнеру, що він бажає користуватись презервативом;

розповісти, яку б, на думку пацієнта, відповідь дав би його партнер, якби він попросив його пройти тестування на ВІЛ

Відпрацювання навичок користування презервативом

З’ясувати, що саме ускладнює користування презервативом. Обговорити один-два приклади з його життя.

Запропонувати продемонструвати на муляжі, як правильно користуватись презервативом

Визначення всіх варіантів зменшення ризику інфікування

З’ясувати, що було б найлегше та найскладніше пацієнту змінити в своїй ризикованій поведінці, обговорити чому.

Назвати пацієнту можливі варіанти зменшення його ризику

Обговорення рівня ризику, який сприймається пацієнтом

З’ясувати:

наскільки зручно почуває себе пацієнт щодо застосування того чи іншого варіанта зменшення його ризику (наприклад, використання презерватива зі статевим партнером);

наскільки непокоїть пацієнта те, що він може інфікуватися ВІЛ

Звернення уваги пацієнта, якщо думки /принципи та його поведінка не збігаються або наміри пацієнта щодо зміни поведінки є суперечливими

Обговорити та допомогти зрозуміти пацієнту існуючі протиріччя:

занепокоєння щодо ВІЛ-інфікування та небажання користуватися презервативами;

страх інфікуватися та бажання мати свободу і декілька партнерів;

інше

Обговорення можливості підтримки в соціальній групі, до якої належить пацієнт, сім’ї, оточенні

З’ясувати:

кому з рідних чи друзів довіряє пацієнт, з ким він обговорює персональні проблеми, такі як занепокоєння інфікуванням ВІЛ;

що думає найближче оточення пацієнта (друзі, колеги) про необхідність захистити себе від інфікування;

чи є хтось в житті пацієнта, хто міг би підтримати його, щоб уникати ризикованих ситуацій

Визначення особи, яка буде надавати підтримку пацієнту, якщо виявиться, що він інфікований ВІЛ

З’ясувати:

на чию допомогу зможе розраховувати пацієнт, якщо виявиться, що він інфікований ВІЛ;

яким чином пацієнт зменшив би ризик передачі вірусу його партнеру /рам

Підведення підсумків щодо варіантів зменшення ризику інфікування

Назвати варіанти, коли пацієнту вдасться зменшити свій ризик інфікування.

Запитати про пропозиції пацієнта щодо додаткових варіантів.

Обговорити, як можна зробити безпечну поведінку пацієнта пріоритетом для нього

Визначення необхідності у додатковій допомозі. Надання інформації про можливість її отримання.



З’ясувати, яка додаткова допомога необхідна пацієнту для зменшення власного ризику.

Надати інформацію про існуючі медичні, психологічні та соціальні служби та можливість отримання додаткових консультацій з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Направити пацієнта у разі потреби до відповідних спеціалістів та служб (надати контактні телефони та адреси)



^ 4.2.4. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЩОДО ПРОХОДЖЕННЯ ТЕСТУ


Мета: Допомогти пацієнту прийняти добровільне інформоване рішення щодо тестування

на ВІЛ.

Консультанту необхідно професійно і неупереджено довести пацієнту переваги знання свого ВІЛ-статусу, значення і наслідки результату тесту на ВІЛ, допомогти йому прийняти добровільне свідоме рішення щодо проходження тесту. Консультант має оцінити здатність пацієнта справитися з ситуацією та отримати необхідну підтримку в разі позитивного результату тесту.

Консультування проводиться у такій послідовності:



Обговорення попереднього досвіду тестування та зміни в поведінці після отримання результату.

З’ясувати:

проходження пацієнтом тестування на ВІЛ раніше та яким був цей досвід;

які зміни з метою зменшення ризику інфікування на ВІЛ відбулися у його поведінці при негативному р