Реферат: Заказ написания авторской работы www mydisser com/order html

Заказ написания авторской работы www.mydisser.com/order.html



Результативність дисконтної політики в Україні та шляхи її підвищення

Одне з центральних місць у системі регулювання ВК посідає дисконтна політика, сутність якої полягає у зміні облікової ставки та умов дисконтних позик з метою впливу на попит та пропозицію позичкового капіталу. Основним інструментом дисконтної політики в Україні є облікова ставка, яка використовується як орієнтир ціни на гроші. Її вплив на валютний курс має розглядатися у двох аспектах [39, С. 250]:

вплив на внутрішній грошовий обіг та інвестиційну діяльність;

вплив на рух іноземних капіталів, його обсяги та структуру.

У розвитку зазначених аспектів дисконтної політики в Україні простежується певна етапність: упродовж визначених періодів облікова ставка підвищувалася в контексті боротьби НБУ з кризовими тенденціями або знижувалася для стимулювання процесів монетизації та економічного зростання.

У 1991–1994 рр. (перший етап) основним призначенням дисконтної політики було зниження темпів інфляції шляхом недопущення кредитної емісії. Тому в умовах розгортання потужної інфляційно-девальваційної спіралі вона невпинно підвищувалася і досягла максимального рівня за всі роки незалежності – 300 %.

Другий етап – 1995–1997 рр. – охоплює період грошової реформи 1996 р. Економічна ситуація в країні значно покращилася, темпи інфляції загальмувалися, курс гривні стабілізувався. Це дозволило поетапно (у зазначений період облікова ставка змінювалася 27 разів) знизити її рівень до 16 %. Фінансова та валютна стабілізація створила умови для активізації припливу прямих та портфельних інвестицій, а значні валютні надходження сприяли курсовій стабільності.

Третій етап (кризовий період друге півріччя 1997–1999 рр.) ознаменувався черговим трендом до підвищення облікової ставки (вона досягла 82 %) з метою зупинення потужного відпливу капіталу з країни. Однак у зазначений період навіть високий рівень облікової ставки не зміг врятувати українську валюту від знецінення та зупинити відплив капіталу у 1998 році. Крім того, політика “дорогих” грошей гальмувала інвестиційний процес і економічну активність.

З початком економічного піднесення розпочався четвертий етап (2000–2007 рр.), протягом якого спостерігалися процеси макроекономічної стабілізації, зниження темпів інфляції, активізації зовнішньоторговельної діяльності і зростання активного сальдо платіжного балансу. Загальна спрямованість ВКП у цей період набула ознак поступової відмови від жорсткого адміністративного регулювання валютних відносин та переходу до більш ліберальних умов функціонування внутрішнього валютного ринку та руху капіталів, що відповідно позначилося на динаміці облікової ставки, значення якої зменшувалися.

У грудні 2002 р. облікову ставку було знижено до 7,0 %. Зменшилася частота її регулювання та подовжилися періоди, протягом яких вона залишалася незмінною. Зокрема з серпня 2005 р. по 2007 р. НБУ коригував облікову ставку приблизно раз на рік (у червні 2006 р. облікову ставку було знижено з 9,5 % до 8,5 %, у червні 2007 р. – зменшено до 8,0 %). Проте наприкінці 2007 р. наростання негативних процесів у монетарній сфері та високі темпи інфляції вимагали активнішого використання регулюючого потенціалу дисконтної політики. Розпочався п’ятий етап її розвитку. Облікову ставку було різко і суттєво підвищено з 1 січня 2008 р. – до 10 %, з 30 квітня 2008 р. – до 12,0 %. Це відповідно позначилося на процентних ставках по операціях рефінансування (середньозважена ставка за ними підвищилася з 9,5 % у 2007 р. до 15,4 %), та ринкових процентних ставках, що за першу півріччя 2008 р. зросли майже на 10 п. п.

Таким чином, стратегічна спрямованість і особливості реалізації дисконтної політики НБУ на всіх історичних етапах відображають характерні риси тієї макроекономічної ситуації, яка складалась у той чи інший період. На першому етапі реалізація дисконтної політики відбувалася у системі заходів щодо створення організаційно-інституційних засад національної фінансової системи. На другому етапі актуалізувалося завдання використання дисконтної політики для подолання гіперінфляції, зупинення девальвації, забезпечення фінансової стабільності, стимулювання припливу іноземних капіталів і подальшого розвитку національної валютної та фінансової систем. На третьому і п’ятому етапі реалізацію дисконтної політики слід розглядати як невід’ємну складову програми антикризових заходів для стабілізації внутрішнього грошового обігу та стримування відпливу капіталів. І лише четвертий етап став прикладом посилення стимулюючої ролі дисконтної політики у підтриманні економічного зростання.

Ефективність дисконтної політики можна визначити шляхом оцінки монетарного правила 1, що являє собою функцію реагування ЦБ. Ця функція відбиває залежність коливань змінної, яка виступає основним інструментом політики, від відхилення фактичної динаміки показників щодо їх цільових значень. Порівняльний аналіз цих функцій за різних монетарних стратегій (таргетування індексу грошової маси, темпів інфляції та ВК) засвідчили, що їх структура в більшості країн практично однакова. Функція реагування ЦБ будується відповідно до функції мінімізації суспільних витрат 2 і спрямовується на досягнення встановленого інфляційного орієнтира та мінімізацію ВВП–розриву.

Для оцінки ефективності дисконтної політики в Україні ми обрали правила Тейлора та МакКолума як найбільш відповідні цілям НБУ та інструментам, що ним використовувалися. Вони показують вплив розриву між середнім темпом зростання цін та цільовим показником інфляції на поточний квартал (CPI), між фактичним та цільовим укріпленням/послабленням реального ВК (EO), між середнім темпом зростання реального ВВП та цільовим значенням зростання економіки на поточний квартал (Y) на ставку рефінансування по кредитах «овернайт» (I) 3 та грошову базу (М0). Часті зміни економічних трендів, що відбилося у періодизації дисконтної політики, утруднюють вирішення цього завдання для докризового періоду. Тому ми аналізували період 2001-2007 рр., що був поділений на часові проміжки відповідно до різких змін у ВКП.

Аналіз простих регресивних рівнянь показав 4, що протягом 2001–2005 рр. правило Тейлора практично не дотримувалося (F < Fкр), проте у 2004–2005 рр. у 79 % випадках змін процентної ставки їх можна вважати реакцією НБУ на перевищення темпами інфляції, ВВП і валютним курсом цільових показників. У 2006–2007 рр. залежність коригування процентних ставок від курсової динаміки посилилася. Слід відмітити, що введення у аналіз показників 2006–2007 р. суттєво погіршувало статистичні характеристики рівнянь, що непрямо засвідчує вихід інфляційних процесів з-під контролю НБУ за його відмови від адекватного ужорсточення грошово-кредитної політики, що загрожувало б процесам економічного зростання. У цей період, незважаючи на прискорення інфляції, облікову ставку НБУ було знижено з 9,5 до 8,0 %, а темпи зростання грошової пропозиції навіть дещо перевищили запланований показник – у 2006 р. замість запланованих 32 % грошова маса М3 зросла на 34,7 %, упродовж 2007 р. – на 51,7 %.

Дещо кращі статистичні характеристики демонструє оцінка правила Мак
Колума, за якого основним інструментом є зміна грошової бази.

правило Тейлора

2001–2005 рр.

I = –0,79 + 0,25CPI – 0,02E + 0,2Y, (4.1)

R2 = 0,32; F = 2,04 при Fкр = 8,70;

2004–2005 рр.:

I = –6,45 + 1,35CPI – 1,19E + 0,33Y, (4.2)

R2 = 0,79; F = 9,9 при Fкр = 9,12.


2006–2007 рр.

I = 8,49 + 0,29CPI +40,2E –1,8Y, (4.3)

R2 = 0,627; F = 9,6 при Fкр = 9,12.

правило МакКолума

2001–2005 рр.:

M0 = 15,8 – 0,15CPI + 11,5E – 1,8Y, (4.4)

R2 = 0,79; F = 15,5 при Fкр = 8,74;

2004–рр.:

M0 = –17,06 + 0,59CPI + 28,2E – 1,89Y, (4.5)

R2 = 0,94; F = 20,7 при Fкр = 9,12.

2006–2007 рр.

M0 = 4,8 + 2,9CPI + 29,28E – 3,9Y, (4.6)

R2 = 0,99; F = 20,6 при Fкр = 9,12

Незважаючи на деяку спрощеність регресивного аналізу, одержані результати дають можливість висунути ряд положень. По-перше, протягом посткризового періоду дисконтна політика НБУ мала скоріше адаптаційний характер – коефіцієнти при показниках інфляції, валютному курсі, ВВП демонстрували правильний, з точки зору правил проведення дисконтної політики, знак, проте їх абсолютне значення у більшості випадків було менше одиниці. Протягом 2004–2005 рр. активний характер дисконтної політики посилився, про що свідчить істотне поліпшення статистичних характеристик регресійної залежності, оціненої для цього періоду. Однак, як основний монетарний інструмент НБУ активніше використовував регулювання грошової пропозиції, що засвідчують вищі коефіцієнти у рівнянні МакКолума. Разом з тим, це може бути пов’язано зі специфікою підтримання ВК шляхом валютних інтервенцій і нарощування ЗВР, що безпосередньо позначалося на грошовій масі. У 2006-2007 рр. характер дисконтної політики змінився, що засвідчує зміна знаку незалежного коефіцієнта і збільшення показнику при ВВП у рівнянні 4.3. Вона набула більш яскраво вираженого стимулюючого характеру у зв’язку з необхідністю підтримати темпи зростання економіки.

По-друге, позитивні коефіцієнти у рівнянні Тейлора та у рівнянні МакКолума (окрім періоду 2001–2005 рр.) означають, що у відповідь на прискорення темпів зростання цін НБУ реагував ужорсточенням монетарної політики, підвищуючи процентні ставки, однак суттєво стиснути грошову масу йому не вдавалося. У 2006–2007 рр. коригування процентної ставки більшою мірою обумовлювалося завданням підтримання ВК та стимулювання економічної активності в країні – за посилення ревальваційного тиску процентні ставки знижувалися, стимулюючи відплив коштів на валютний ринок і збільшення попиту на іноземну валюту. І тільки наприкінці 2007 р. було прийнято рішення ужорсточити дисконтну політику і суттєво підняти облікову ставку.

По-третє, у 2004–2005 рр. у рівнянні МакКолума коефіцієнт при темпах інфляції виявився статистично незначущим і змінив знак, тоді як коефіцієнт при ВК зріс майже вдвічі, що свідчить про деяке зміщення акцентів у політиці НБУ у напрямі посилення орієнтації на курсову динаміку. Необхідність підтримання визначеного рівня ВК обмежило можливості НБУ ужорсточити монетарну політику у відповідь на активізацію інфляційних процесів, і ця тенденція стала ще більш яскраво вираженою у 2006–2007 рр. Одним з факторів цього було посилення немонетарних факторів інфляції.

Слід зазначити, що більшість центральних банків зарубіжних країн також враховують курсову динаміку при проведенні дисконтної політики. Це засвідчують дослідження західних науковців, які за допомогою математичних методів проаналізували функції реагування ЦБ різних країн [248, P. 27; 304, P. 1–32]. Оцінені різними фахівцями значення коефіцієнтів у функціях реагування дещо відрізняються, що пояснюється специфікою використаної моделі та статистичної бази, проте коефіцієнти при реальному ВК виявилися статистично значущими. Це дозволяє стверджувати, що хоча офіційно ЦБ не завжди визнають, але на практиці враховують зміни у реальному ВК у процесі регулювання процентної ставки, особливо в тих країнах, які мають досвід високої інфляції та девальвації, а також імпортозалежні та доларизовані країни. Тому такі авторитетні західні фахівці як Ф. Мишкін, М. Обстфелд, К. Рогофф рекомендують перейти до офіційного і відкритого врахування змін реального ВК у процесі реалізації дисконтної політики, що на їх думку дозволить підвищити довіру до ЦБ, ефективніше стабілізувати макроекономічні показники [291; 364; 374; 404].

Окрім проблеми встановлення науково-обґрунтованих значень облікової ставки досить складним питанням реалізації дисконтної політики є запровадження ефективного механізму підтримання бажаного рівня ставки „овернайт”. В розвинених країнах він досягається завдяки дії ринкових механізмів самозбалансування як середнє значення між кредитною і депозитною ставками щоденних позик ЦБ („standing facilities” 5). Ця система управління процентними ставками отримала назву процентного каналу (коридору) (channel system [333, P. 4-5]). За використання коридору процентних ставок регулювання ставки „овернайт” здійснюється у формі простого оголошення її нового значення та відповідного коригування кредитної і депозитної ставок ЦБ за щоденними позиками. Відтак величина попиту на ресурси є функцією не їх абсолютних значень, а співвідношення депозитної та кредитної ставки до ставки „овернайт”, і доки ці співвідношення залишаються незмінними за інших рівних умов попит на ресурси буде відносно стабільним. Ставка „овернайт” утримується на визначеному рівні завдяки взаємній торгівлі комерційних банків, що сприяє оптимальнішому розподілу ліквідності у банківській системі, раціональнішому використанню валютних коштів, зменшує потребу в додаткових операціях ЦБ на відкритому ринку, які більшою мірою використовуються як додатковий інструмент впливу на ринок або технічною допомогою банкам впоратися з проблемами у клірингових розрахунках

Таким чином, можна відзначити такі переваги коридору процентних ставок як механізму регулювання ставки „овернайт”:

високий рівень контрольованості фінансових ринків за зміцнення ринкової дисципліни;

надійне утримання визначеного рівня процентної ставки „овернайт” без надмірного навантаження на ЦБ (наприклад, у разі масового розміщення комерційними банками коштів на депозити „овернайт”);

розширення можливостей ЦБ проводити операції на відкритому ринку для задоволення попиту банків на іноземну чи національну валюту без негативного впливу на рівень процентних ставок.

Для України основною перевагою коридору процентних ставок, на наш погляд, є можливість досягти бажаного рівня процентної ставки за мінімального втручання ЦБ у механізм функціонування ринку. Це робить його найбільш адекватним методом дисконтної політики в умовах переходу до політики гнучкого валютного курсоутворення. В цьому контексті слід позитивно оцінити перехід НБУ наприкінці 2006 р. до системи надання щоденних кредитів і депозитів „овернайт” – нижня межа такого коридору встановлюється на рівні, нижчому за депозитну ставку на міжбанківському ресурсному ринку, а верхня межа — вищому за ставку по кредитах 6. Однак на поточному етапі в Україні механізм процентного коридору не запрацював належним чином. На рисунку, зображеному в дод. Х, видно, що ставка „овернайт”, яка встановлюється на міжбанку, не відповідає середині коридору, а наближається до його нижньої межі. Також спостерігаються періодичні виходи ставки “овернайт” за межі коридору. Фактологічний аналіз показав, що їх причинами є різкі зміни ліквідності в умовах масових податкових платежів підприємств наприкінці місяця, або в результаті суттєвих коливань в обсягах коштів уряду на Казначейському рахунку в НБУ. Отже до основних перешкод на шляху до ефективної дії ринкових механізмів ресурсного міжбанківського ринку в Україні слід віднести:

По-перше, недостатню узгодженість дій НБУ та Мінфіну України, органів Казначейства, що мають можливість впливати на потоки ліквідності.

По-друге, періодичні зміни профіциту–дефіциту ліквідності банківської системи: якщо на кінець 2007 р. існував її надлишок 7, то у 2008 р. її нестача чергувалася з відносним надлишком. Це послаблює чутливість грошової маси до змін облікової ставки. Незважаючи на намагання НБУ вирішити цю проблему шляхом проведення мобілізаційних і операцій рефінансування, коригування норм обов’язкового резервування, застосування адміністративних обмежень підсумковий ефект був недостатньо високим, оскільки коригування норм резервування пов’язано з ефектом мультиплікації грошей в економіці, а стерилізаційні операції обумовлюють появу негативного ефекту розриву між рухом капіталу і процентною ставкою за кредитами (чим більше приплив капіталу, тим вищі процентні ставки) та посилюють невідповідність процентних ставок потребам розвитку реальної економіки.

По-третє, недостатній рівень розвитку довгострокового сегмента грошового ринку і фондового ринку України, що звужує можливості комерційних банків щодо диверсифікації джерел отримання необхідних коштів та розміщення відносно надлишкових.

Вчетверте, недостатній розвиток системи інструментів регулювання ліквідності, що проявляється в деякій безсистемності та різноманітності операцій НБУ й строків проведення операцій. Так у листопаді–грудні 2008 р. проводилися операції рефінансування на термін 13, 14, 59, 293, 297, 352, 361, 365 днів. Операції з розміщення депозитних сертифікатів – на 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15 днів. За беззаперечно кращого задоволення потреб банків в оперативному коригуванні ліквідності, така широка лінійка строковості операцій не дозволяла чітко визначити орієнтири для ціни грошей. Облікова процентна ставка не могла виконувати цю роль, оскільки за нею НБУ практично не проводить монетарних операцій. В цих умовах формування стійких трендів щодо практики застосування інструментів НБУ та формування їх вартості суттєво ускладнено, а отже – не сприяє кращому управлінню ліквідності комерційними банками.

Відтак збалансування міжбанківського ресурсного ринку в Україні відбувається не за рахунок зміни ціни ресурсів, а шляхом активного проведення банками операцій з найбільш надійним партнером – НБУ (у 2007 р. обсяг мобілізаційних операцій досяг рекордних 109,8 млрд грн., у 2008 р. – становив 57,18 млрд грн., операцій рефінансування – 169,47 млрд грн.). При цьому НБУ в окремі періоди проводив як операції з рефінансування, так і операції з мобілізації коштів, фактично виконуючи функцію механізму ринкового збалансування.

Таким чином, результати проведеного аналізу підтвердили, що НБУ активно використовує дисконтну політику для згладжування курсових коливань, в меншій мірі – для підтримання цінової стабільності та стимулювання динаміки ВВП. Тим часом низка обставин знижує ефективність дисконтної політики. На різних етапах розвитку цими обставинами виявлялись низький рівень розвитку трансмісійного механізму монетарної політики, високі темпи інфляції, недостатня монетизація та висока – доларизація грошового обігу. Останніми роками за недостатньої інституційної розвиненості фінансових ринків і домінуючої ролі валютних інтервенцій у емісійному механізмі, слабкості ефективної конкуренції на міжбанківському ресурсному ринку та існування надлишкової ліквідності у банківській системі чутливість грошової маси до змін процентних ставок була на недостатньо високому рівні. Висока політична нестабільність і неринкові ризики знижували привабливість фінансових інструментів для розміщення ресурсів банківської системи, послаблювали зв’язок облікової ставки з динамікою процентних ставок за кредитами комерційних банків 8, що зменшувало їх стимулюючий вплив на потоки капіталів. В цих умовах облікова ставка слідувала за ринком, фіксуючи кон’юнктуру, що склалася, а не впливала на основні параметри пропозиції і попиту як в розвинених країнах.

На цих засадах першочерговими завданнями, вирішення яких дозволить посилити дієвість дисконтної політики, слід визнати: 1) підвищення обґрунтованості процесу встановлення короткострокових процентних ставок у спосіб запровадження спеціальної функції реагування НБУ; 2) збільшення чутливості грошової маси до змін облікової ставки 9. Для вирішення першого з цих завдань, як показав попередній аналіз, недоцільно спиратися на монетарне правило Тейлора. Ми схиляємось до думки російського науковця О. Буторіної, що його використання допустимо тільки або в закритій економіці, або в країні, валюта якої є провідною [45, C. 162–163]. В інших країнах, передусім з малою відкритою економікою, виникає необхідність у модифікації правила Тейлора з метою побудови такої функції реагування ЦБ, яка дозволить при коригуванні процентних ставок враховувати зміни реального ВК раніше, ніж вони відіб’ються на темпах інфляції та ВВП.

Для побудови узагальненої функції реагування НБУ за політики гнучкого валютного курсоутворення слід враховувати такі обставини. По-перше, за режиму гнучкого ВК як основний монетарний інструмент використовується процентна ставка „овернайт”, що обумовлено як її ефективністю щодо впливу на ВК, темпи інфляції, так і порівняною простотою прямого контролю за нею з боку ЦБ. За режиму керованого ВК використовується два монетарні інструменти – процентні ставки і номінальний ВК, тому функція реагування має дві складові і спрямована на забезпечення такої комбінації цих двох інструментів, яка дозволяє одночасно підтримувати внутрішню і зовнішню рівновагу. По-друге, спільні риси структури функцій реагування, що являють собою залежність цільової змінної від розриву фактичних показників та цільових значень незалежних змінних, зважених відповідно до їх значимості як орієнтирів монетарної політики.

Із урахуванням необхідності посилення прогнозного характеру монетарної політики шукану цільову функцію можна представити так 10:


(4.7)

(4.8)
,

де  – номінальна короткострокова процентна ставка;

Δst – зміна номінального ВК;

, і – таргетовані темпи інфляції у час t + T, середні темпи інфляції в країні, темпи інфляції за кордоном відповідно;

 – цільове значення індексу грошової маси у час t+T;

і – поточна реальна процентна ставка за кордоном і рівноважна реальна ставка;

еt – “премія за валютний ризик”;

і  – очікуваний рівень реального ВК у час t + T та рівноважний реальний ВК;

δ – передавальний коефіцієнт впливу процентних ставок і ВК на інфляцію.


Відповідно узагальнену функцію реагування можна подати так:

(4.9)

де і – короткострокова і середня процентні ставки “овернайт”;

і  – прогнозовані темпи інфляції у час t + T і середні темпи інфляції;

і  – прогнозований ВВП-розрив та середній ВВП-розрив;

і  – прогнозований рівень реального ВК у час t + T та рівноважний реальний ВК;

γ, λ, δ – коефіцієнти;

T – горизонт прогнозування.


Величина коефіцієнтів γ, λ, δ показує чутливість процентних ставок до змін інфляції, реального ВК та ВВП–розриву або вагомість змін останніх при прийнятті рішень щодо зміни процентної ставки. НБУ повинен визначати ці коефіцієнти раз на рік і наводити їх обґрунтування в Основних засадах грошово-кредитної політики, в Інфляційному звіті відповідно до прогнозів розвитку монетарної сфери.

Слід відмітити можливість підвищення волатильності процентних ставок, яку може спричинити збільшення їх залежності від ВК. Уникнути її можливо лише за кардинального підвищення рівня фінансового розвитку країни та формування стійких трендів процентних ставок як орієнтирів для вартості грошей. В економічній літературі доведено, що в розвиненій економіці економічні агенти більшою мірою орієнтуються не стільки на зміни процентної ставки „овернайт”, скільки на її очікуваний вплив на довгострокові процентні ставки, динаміку фінансових активів і поведінку валютного курсу 11. Іншими словами дієвість дисконтної політики пов’язана не стільки з силою впливу НБУ на формування процентних ставок, скільки від можливостей його впливу на стан ринкових очікувань щодо поведінки процентів. Тому чітке дотримання визначеного напряму дисконтної політики і регулярне проведення стандартного набору операцій, насамперед, кредитних і депозитних операцій „овернайт” як необхідної умови ефективної дії коридору процентних ставок, дозволить на нашу думку, уникнути необґрунтованих змін процентних ставок.

В цілому встановлення процентної ставки із врахуванням необхідності підтримання відповідності динаміки РЕОК рівноважному тренду підвищить її економічну та наукову обґрунтованість, забезпечуватиме краще виконання курсових й інфляційних орієнтирів, сприятиме структурно збалансованому економічному зростанню.

Для запровадження в практику грошово-кредитної політики НБУ запропонованої функції реагування необхідно вирішити низку завдань:

перейти до використання номінального ВК як монетарного інструменту у спосіб підвищення його гнучкості, адже введення до монетарного правила реального ВК збільшує кількість цілей політики, що, за загальновідомим правилом Тінбергена, потребує відповідної кількості інструментів. І якщо мінімізація темпів інфляції дозволяє досягти бажаного ВВП–розриву (згідно з функцією мінімізації суспільних витрат), то її вплив на зменшення розриву між РЕОК та РРОК є більш складним і неочевидним;

упередити посилення мінливості процентних ставок на основі звуження меж процентного коридору (за умови його реального функціонування). При цьому, зважаючи на тяжіння фактичної ставки „овернайт” до нижчої межі процентного коридору, доцільно розглянути можливість встановлення його асиметричних меж – відносно меншої верхньої межі (процентних ставок за кредитними операціями „овернайт”) за суттєво нижчих процентів по депозитних операціях НБУ;

сформувати чітко визначений стандартний набір операцій за термінами й інструментами рефінансування банків (у тому числі, у формі аукціонів) та зв’язування тимчасово вільних коштів;

стимулювати розвиток міжбанківського ринку кредитних ресурсів, підвищення його глибини та ємності у спосіб розробки механізмів державної підтримки довгострокового банківського рефінансування, збільшення кількості в обігу державних цінних паперів, що слугують забезпеченням для отримання такого рефінансування, уникнення НБУ одночасного проведення операцій з мобілізації та рефінансування;

посилити контроль за процесом мультиплікації грошей банківською системою шляхом виваженішого коригування резервних вимог і нормативів;

розвивати механізми спрямування ліквідності банківської системи на довгострокове інвестиційне кредитування за формування механізмів залучення фінансових ресурсів із позабанківського обігу.

Важливо наголосити, що посилення дієвості дисконтної політики разом із розвитком фінансового ринку та посиленням операційної автономії та незалежності НБУ, в свою чергу, сприятиме формуванню збалансованої структури емісійного механізму, формуванню об’єктивної ціни фінансових ресурсів на міжбанківському ресурсному ринку, що дозволить забезпечити регульованість ВК.


^ Автор доктор економічних наук

Белінська Яніна Василівна



1 Найпоширенішим монетарним правилом є правило Тейлора, відповідно до якого процентні ставки збільшуються у певній пропорції, коли темпи інфляції чи ВВП перевищують свій довгостроковий таргет. Окрім його стандартного формулювання, використовується низка різновидностей для менш розвинених країн, зокрема, із урахуванням поведінки реального обмінного курсу. Досить відомим є також правило МакКолума (McCallum rule), де інструментом монетарної політики виступають грошові агрегати [229, P. 14].

2Стандартна функція мінімізації витрат має такий вигляд: , де πt – поточний рівень інфляції; уt – обсяг ВВП; у* – потенційний ВВП; λ – значення завдання мінімізації ВВП-розриву у політиці уряду [209, P. 10].

3 Використовувалась ставка рефінансування за кредитами „овернайт” по депозитних операціях, оскільки спроби використовувати ставки за депозитами на триваліший період не мали успіху.

4 На основі прогнозованих квартальних даних, наведених в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки.

5 Ці операції за своєю суттю є короткостроковими депозитно-кредитними операціями терміном на один день під заставу заздалегідь визначеного кола цінних паперів. Їх призначенням є допомога банкам щодо збалансування позицій ліквідності після завершення торгової сесії. Як правило, ставка за такими позиками вища за звичайний рівень „овернайт” як штраф за недостатню увагу до підтримання збалансованої позиції та її вчасне коригування за допомогою операцій на міжбанку.

6 Ширина такого процентного каналу може бути різною. Стандартним розміром є 50 п.п., проте, наприклад, у 1999 р. Банк Нової Зеландії звузив його до 20 п. п. для задоволення підвищеного попиту на ліквідність, викликаного панічними настроями. Резервний банк Австралії на перших етапах запровадження цієї системи (1998) обмежив ширину каналу лише 10 п.п., оскільки небажання банків позичати на міжбанку привело до відхилення ставки „овернайт’ на –25 п. п. від таргетованого рівня. // За матеріалами веб-сайтів Банку Австралії, Словаччини, Банку Ізраїлю, Народного банку Польщі [56; 67; 66; 70].

7 За даними НБУ обсяги вільної ліквідності банківської системи за дев’ять місяців 2007 р. зросли на 56,9 % до 17 млрд грн. Зростання резервних коштів банків за 11 міс. 2007 р. на 29,5 % , зокрема коштів на кореспондентських рахунках – на 28,8 % засвідчило як надлишок ліквідних фінансових ресурсів в економіці, так і дефіцит надійних фінансових інструментів і недостатню інвестиційну привабливість реального сектору. В результаті введення у листопаді 2007 р. норми обов’язкового резервування коштів, залучених банками від нерезидентів, розрахунковий рівень вільної ліквідності зменшився на 22,3 % до 12,2 млрд грн.

8 За розрахунками українських учених, облікова ставка впливає на ставки міжбанківського ринку лише через три місяці після її зміни НБУ, а її кумулятивна зміна на 1 % приводить до зміни ставки міжбанківського ринку через 6 місяців — на 0,17 %, через рік — на 0,39 % [63, С. 30].

9 Саме чутливість грошової маси до змін у процентній ставці та дія процентного арбітражу є основою дієвості дисконтної політики – завдяки вирівнюванню дохідності приблизно однакових за ризиком фінансових активів (наприклад, випущених приватним сектором цінних паперів і депозитів у центральному банку на такий самий термін) виникає можливість впливати через регулювання ставки „овернайт” на весь діапазон середньо- та довгострокових процентних ставок, а отже – на потоки капіталів і ВК.

10 Адаптовано автором на основі [304, P. 12].

11 Вплив процентної ставки реалізується в два етапи – спочатку на фінансові ринки, а потім – на обсяг заощаджень і структуру витрат підприємств та домогосподарств через процес прийняття інвестиційних рішень.