Реферат: Сфери застосування програми 4 4 5 об’єм запланованих робіт загальна логіка здійснення заходу

Проект виконує

DMI Associates Consortium

Проект фінансується

Європейським Союзом






НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД


Новий період програмування на 2000-2006 рр.:

Робочі методологічні документи


РОБОЧИЙ ДОКУМЕНТ 3


Показники щодо

МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ:


Методологія розробки показників


Методологічні документи розроблено Генеральним Директоратом XVI, Регіональна політика і гуртування, Координація і оцінка операцій, Європейська Комісія


Копії матеріалів підготовлені

в рамках Компоненту з розповсюдження інформації

^ Проекту ЄС «Підтримка у виконанні Угоди про партнерство та співробітництво»

для обмеженого користування в Уряді України серед визначених Бенефіціарів

ВСТУП

3

^ З ЧОГО РОЗПОЧАТИ

РЕГУЛЯТИВНІ ПОЛОЖЕННЯ

СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРАМИ

4

4

5

^ ОБ’ЄМ ЗАПЛАНОВАНИХ РОБІТ

ЗАГАЛЬНА ЛОГІКА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДУ

НАПРЯМКИ ДОПОМОГИ СТРУКТУРНОГО ФОНДУ

ПОКАЗНИКИ ПРОГРАМИ: ЗАДІЯНІ РЕСУРСИ, ПРОДУКТИ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВПЛИВ

^ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ, ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ВИКОНАННЯ

5

5

7

9

10

СТВОРЕННЯ СИСТЕМ ПОКАЗНИКІВ

^ БАЗОВІ ТА СИТУАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ

ОПЕРАТИВНИЙ МОНІТОРИНГ

ПОКАЗНИКИ МОНІТОРИНГУ

ПОПЕРЕДНЄ КІЛЬКІСНЕ ОЦІНЮВАННЯ

ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ

13

13

15

15

16

16

^ ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ МОНІТОРИНГУ

ЗБІР ДАНИХ

АНАЛІЗ ПЕРВІСНИХ ДАНИХ

ПРЕДСТАВЛЕННЯ ДАНИХ ДО МОНІТОРИНГОВОГО КОМІТЕТУ

РІЧНІ ЗВІТИ ПРО ВИКОНАННЯ

^ ПРОМІЖНІ ОЦІНОЧНІ ЗВІТИ

ПЕРЕДАЧА ДАНИХ В ЕЛЕКТРОННОМУ ВИГЛЯДІ

18

18

18

19

19

19

20

^ ПРОФІЛЬНІ ПОКАЗНИКИ, ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ ТА ПЕРЕЛІК ПОКАЗНИКІВ

ПРОФІЛЬНІ ПОКАЗНИКИ

ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

ПЕРЕЛІК ЗАПРОПОНОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ

21

22

23

24

^ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПОКАЗНИКІВ

25

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ

26

^ ДОДАТКИ: СФЕРИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ І ПРИКЛАДИ ПОКАЗНИКІВ МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНЮВАННЯИ

27

ДОДАТОК 1: КАТЕГОРИЗАЦІЯ СФЕР ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ

28

Виробництво

Людські ресурси

Основна інфраструктура

Різне

28

28

32

32

^ ДОДАТОК 2: ПРОФІЛЬНІ ПОКАЗНИКИ

33

а) Зайнятість

36

б) Мережі транспортної інфраструктури

38

в) Мережі енергетичної інфраструктури

39

г) Телекомунікації та інформаційне суспільство

41

д) Навколишнє середовище

44

е) Наукові дослідження та розробки, технології та інновації (НДРТІ)

46

є) Малі та середні підриємства (МСП)

47

ж) Розвиток людських ресурсів

49

з) Рівні можливості

51

и) Розвиток міст

53

і) Рибне господарство

54

^ ДОДАТОК 3: ПРИКЛАДИ ПОКАЗНИКІВ МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ

55



1. Вступ

Як моніторинг, так і оцінювання програм не є новими завданнями для національних та регіональних установ, відповідальних за управління Структурними Фондами ЄС. За останні роки Комітети з моніторингу набули досвіду як із кількісного оцінювання мети та цілей програми, так і з оцінювання її проміжних результатів. Цей досвід буде використаний для покращення моніторингу і оцінювання допомоги в майбутньому.

Нові правила передбачають відхід від суто фінансового моніторингу. Існуючі процедури моніторингу, контролю і оцінки будуть допрацьовані та розширені з метою забезпечення більш ефективної діяльності Структурних Фондів.

Ці покращення передбачають більш децентралізований підхід до планування та управління програмами , а також чіткіше визначення відповідальності за здійснення моніторингу та оцінки на рівні ЄС, національному і регіональному рівнях.

Саме в цьому контексті питання точності, співставності та відповідності показників є особливо важливим. Постає ряд практичних проблем: такі, як зміст використаних визначень показників, кількісне оцінювання мети та цілей програми.

Цей посібник має на меті:

роз’яснити термінологію, що використовується (продукт, результат, вплив), і викласти концептуальні поняття у формі, придатній для застосування при моніторингу та оцінюванні структурної допомоги;

окреслити орієнтовні межі при проведенні моніторингу та оцінювання. Вони не можуть бути остаточними. Скоріше, по мірі набуття досвіду та появи нових методологічних напрацювань1вони будуть розширюватись.

узгодити та уніфікувати на рівні ЄС різноманітні підходи та методики застосування показників з моніторингу шляхом створення переліку показників, які використовуються в основних сферах допомоги.

Даний посібник має використовуватися у прагматичний і гнучкий спосіб, враховуючи, зокрема, як наявні ресурси, так і зусилля органів влади на державному і регіональному рівнях, спрямовані на підвищення ефективності їх систем моніторингу.



З чого розпочати

Моніторинг та оцінка структурної допомоги є правовою вимогою, хоча зобов’язання по виконанню цієї вимоги залежать від характеру і змісту допомоги, про яку йдеться. Метою є забезпечення ефективності виконання і використання ресурсів,через визначення показників на відповідному рівні.

^ Регулятивні положення

Основні положення щодо показників моніторингу викладені у Статті 36 Загальних Положень.

Положення також містять декілька посилань щодо укладання програм (Статті 16, 17 і 18) і процедур оцінювання (Статті 40,41,42,43 і 44). Ці статті встановлюють: базові засади моніторингу і оцінки допомоги (наприклад, кількісне оцінювання цілей програми, фінансовий і нефінансовий (результативний) моніторинг, показники продукту, результатів і впливу, вимірювання якості та результативності виконання); відповідальність, яку несуть залучені керівники різних рівнів (Європейська Комісія, країни-члени, Комітети з моніторингу); вимоги до відповідної звітної документації (наприклад, річні звіти про виконання, оціночні звіти, тощо).

Об’єм запланованих робіт програм

Показники застосовуються до всіх видів структурної допомоги, включаючи Рамкові програми допомоги ЄС (Community Support Frameworks (CSFs), Єдині програмні документи (Single Programming Documents - SPDs), Робочі Програми і також ‘глобальні гранти’ і важливі проекти. З метою забезпечення ефективного моніторингу цих видів допомоги, необхідно приділити окрему увагу найнижчому робочому рівню (заходу або проекту).

Взагалі, ці дані мають бути включені до щорічних звітів про виконання (Стаття 37) і мають не обмежуватися фінансовими звітами. На додаток, показники мають пропонувати логічний і послідовний опис програми, починаючи з найконкретнішого (рівня фактичних витрат) і переходячи до узагальнень (а саме, до результатів, отриманих в ході використання цих коштів).



Об’єм запланованих дій

Загальна логіка здійснення заходу

Суттєвою частиною підготовки програм Структурних Фондів є визначення їх мети та цілей і такий розподіл коштів між запланованими заходами, який забезпечить найкраще досягнення цілей. Існує логічний зв'язок між тим, як саме розподілені кошти, та досягненням мети. Цей звязок можна уявити як «згори вниз», так і «знизу вгору». На практиці, розробка програми передбачає почергове застосування обох напрямків:

«згори вниз»: вся допомога планується із врахуванням специфічного контексту, пов’язаного із визначенням загальної мети. Саме мета визначає стратегію допомоги і дозволяє намітити ряд конкретних цілей, що відповідають пріоритетним сферам. Кожна конкретна ціль, в свою чергу, досягається шляхом виконання певних заходів. Вони дають змогу досягти оперативних цілей.

«знизу вгору»:

Заходи виконуються керуючими адміністраціями, міністерствами і відомствами та іншими виконавцями з використанням різного роду засобів або ресурсів (фінансових, людських, технічних або організаційних);

здійснені витрати надають можливість отримати ряд реальних продуктів (наприклад, побудовані автошляхи (в км), кількість наданих навчальних місць, і т.і.), які свідчать про прогрес, досягнутий в результаті проведення заходу;

результати – це (безпосередні) наслідки прямих вигод від профінансованих заходів (тобто, зменшення часу, який витрачається на поїздки, транспортних затрат або кількість фахівців, кваліфікацію яких було успішно підвищено).

ці результати можна представити в залежності від їхнього впливу на досягнення загальної мети або конкретних цілей програми, що є головною основою для оцінки успішності або неуспішності наданої допомоги. Конкретний вплив може, наприклад, включати збільшення обсягу перевезеного вантажу, або підвищення відповідності навиків і вмінь вимогам ринку праці. Глобальний вплив стосується кінцевої мети допомоги, наприклад, створення нових робочих місць.



В Схемі 1 представлено логічну послідовність допомоги ЄС.

Схема 1: послідовність здійснення заходів програми




^ Впливи (довгострокові наслідки)

Загальні цілі


Результати (прямі та безпосередні наслідки)

Конкретні цілі





Цілі програми

Оперативні цілі





Продукти

(вироблені товари і надані послуги)








Задіяні ресурси

Програмні операції





Як видно із наведеної схеми, ресурси програми мають відношення і до продуктів, і, відповідним чином, до досягнення результатів і впливу. Також продемонстровано засоби, за допомогою яких досягають оперативних, конкретних і загальних цілей програми.


Висновки:

оперативні цілі виражені через отриманий продукт (наприклад, проведення курсів підвищення кваліфікації / перекваліфікації для такої категорії, як довготривало-безробітні);

конкретні цілі виражені через отримані результати (наприклад, підвищення, завдяки перекваліфікації, рівня працевлаштування довготривало-безробітних);

загальні цілі виражені через отриманий вплив (наприклад, зниження рівня безробіття серед довготривало-безробітних).

^ Розробка програм допомоги Структурного фонду

Як зазначено вище, допомога Структурного фонду має різні форми: Рамкові програми допомоги ЄС (РПД), Робочі програми (РП), Єдині програмні документи (ЄПД), і Додатки до програми (ДП), що містять заплановані заходи. Рамкові програми допомоги (РПД) містять ряд пріоритетів, які виконуються в рамках робочих програм. Кожна робоча програма включає набір пріоритетів, які складаються з багаторічних заходів. ЄПД мають простішу структуру, яка складається з компонентів РПД і РП.



Важливо

Реформа Структурних Фондів започаткувала нову концепцію системи розробки програми – додаток до програми (the programme complement). Принципово важливим наслідком цієї інновації є те, що відповідальність за розробку змісту програми на рівні заходів і за кількісне оцінювання її мети та цілей тепер покладається на країни-члени ЄС. Попередня оцінка має перевірити узгодженість між різними рівнями програми.



Як показано на схемі 2, кожен рівень розробки програми (РПД, пріоритет, РП, і т.і.) так само класифікується щодо своїх цілей. Загальна мета на нижчому рівні відповідає конкретній меті на вищому рівні і, навпаки, конкретна ціль на вищому рівні включає загальну мету на нижчому рівні. Однак, оперативні цілі існують тільки на рівні заходу.

^ Схема 2: Зв’язок між рівнями і ефективністю допомоги

Рамкові програми допомоги

Пріоритет

Загальна мета (впливи)

Робочі програми

Загальна мета (впливи)

Пріоритет

Додаток до програми (Заходи)

Конкретні цілі (результати)

Загальна мета (впливи)

Конкретні цілі (результати)

Конкретні цілі (результати)

Загальна мета (впливи)

Конкретні цілі (результати)

Загальна мета (впливи)

Конкретні цілі (результати)


Єдиний Програмний Документ

Загальна мета (впливи)

Пріоритет

Додаток до програми (Заходи)

Загальна мета (впливи)

Конкретні цілі (результати)

Загальна мета (впливи)

Конкретні цілі (результати)

Конкретні цілі (результати)


Робочі цілі (матеріальні продукти)


Заходи

Стосовно показників:

показники результату і впливу можуть визначатися на всіх рівнях укладання програми;

показники продукту вимірюються виключно на рівні заходу;

низка показників продукту може об'єднуватись для визначення відповідних показників на рівні пріоритетності та рівні програми (див. розділ 6);

причинно-наслідкові зв’язки між рівнями заходу, пріоритету і програми можуть бути описані через перетворення показників результату і впливу, що вимірюються на різних рівнях.

Важливою метою попередньої оцінки є забезпечення логічної послідовності при здійсненні всіх запланованих заходів.



^ Показники програми: задіяні ресурси, продукти, результати та вплив

Для здійснення моніторингу і оцінки виконання програми щодо досягнення встановлених цілей, необхідно використовувати низку показників, які мають бути визначені заздалегідь або на ранніх стадіях виконання програми, з тим, щоб зібрати дані щодо них. Показники мають відповідати поставленим цілям програми. Таким чином, існують наступні різноманітні рівні показниківі:

показники задіяних ресурсів стосуються бюджету, асигнованого для кожного рівня допомоги. Фінансові показники використовуються для моніторингу прогресу щодо виконання річних зобов’язань і виплат коштів, виділених на кожну операцію, захід або програму по відношенню до витрат;

показники продукту стосуються заходів. Їх можна виміряти у фізичних або грошових одиницях (наприклад, довжина побудованої дороги, кількість компаній, яким було надано фінансову підтримку, і т.д.);

показники результату стосуються прямого і безпосереднього наслідку виконання програми. Вони надають інформацію щодо змін, наприклад, у поведінці , здатності або результативності безпосередніх бенефіціарів. Такі показники можуть бути фізичного (зменшення часу на здійснення поїздок, число фахівців, кваліфікацію яких було підвищено, число дорожніх аварій, і т.і.) або фінансового характеру (співвідношення ресурсів приватного сектору, зменшення транспортних витрат);

показники впливу стосуються наслідків програми, які виходять за рамки впливу на їх безпосередніх бенефіціарів. Можна визначити дві концепції впливу. Конкретні впливи – це ті наслідки, які відбуваються після певного періоду часу, але які, тим не менш, безпосередньо пов’язані зі здійсненими заходами. Загальні впливи – це довгострокові наслідки, які впливають на ширші верстви населення. Ясно, що виміряти даний вид впливу і встановити чіткий причинно-наслідковий зв’язок є доволі складно.

Таблиця 1: можливі показники для великого проекту інфраструктури (будівництво доріг).




Опис

Показники

Продукт

Будівництво дороги

Результативність:

Фінансова : вартість,стан виконання

матеріальна: побудовані дороги (в км), ступінь прогресу

Результат

Зменшення часу поїздок і транспортних затрат

доступність в еквіваленті швидкості прямої лінії (ЕШПП) (ESS)2

економія часу (у хв.)

економія витрат (у %)

^ Конкретний вплив

Підвищення безпеки

Збільшення потоків пасажирів і вантажу

транспортні потоки

^ Загальний вплив

Ріст соціально-економічної діяльності

диверсифікація виробництва

створення робочих місць

збільшений ВВП в регіоні на душу населення і на одну зайняту особу



^ Показники результативності, ефективності та виконання

Взагалі, оцінювання має стосуватися конкретних питань з тим, щоб допомогу можна було оцінити детально. В Таблиці 3 зображено як вирішуються ці питання в рамках розробки певної програми.

^ Вставка 1: Параметри оцінювання

Доцільність: в якій мірі цілі програми відповідають існуючим потребам і пріоритетам на рівні країни та ЄС?

Ефективність: наскільки задіяні ресурси перетворилися на продукти або результати?

Результативність: в якій мірі програма сприяла досягненню її конкретних цілей і загальної мети?

Корисність: наскільки програма вплинула на цільові групи або верстви населення, відповідно до їх потреб?

Сталість: в якій мірі можуть зміни (або переваги) залишатися життєздатними після завершення програми?



Схема 3: Ключові питання оцінювання


Соціально-економічні проблеми

Вимоги

Цілі

Задіяні ресурси

Заходи

Продукти

Результати

Впливи






Програма






Доцільність



Оцінювання


Ефективність





Результативність


Корисність і сталість




Використовуючи показники, визначені у пункті 3.3, ми можемо виміряти такі поняття, як результативність і ефективність.

Результативність порівнює те, що було виконано з тим, що було попередньо заплановано, наприклад, вона порівнює фактично досягнуті продукти, результати і/або впливи із запланованими.

Ефективність розглядає співвідношення між продуктами, результатами і / або впливами та задіяними ресурсами (зокрема, фінансовими), використаними для їх досягнення.

Співвідношення між результативністю і ефективністю можуть, таким чином, бути обрахованими для кожної стадії програми або заходу, в тому числі, в термінах продукту, результату або впливу. Вони дозволяють здійснювати порівняння досягнутого із запланованим (результативність) або із використаними ресурсами (ефективність). Ці показники можуть надати менеджерам і експертам з оцінки програми корисну інформацію, яка допоможе прийняти кращі рішення щодо корегування запланованих дій.

Таблиця 2 демонструє взаємодоповнюваність показників та обрахунки результативності та ефективності.


Таблиця 2: Результативність і ефективність показників




Показники

Результативність

Ефективність

^ Оперативна ціль (захід/операція)

Фінансовий / фізичний продукт

Дійсний/запланований продукт

Продукт у порівнянні з витратами

^ Конкретна ціль

Результат

Дійсні/Заплановані результати

Результати у порівнянні з витратами

^ Загальна мета

Вплив

Дійсний/запланований вплив

Вплив у порівнянні з витратами



Практичні складнощі

На практиці вимірювання цих показників є відносно простим, але є певні складнощі.

Перевірка ефективності передбачає такі питання: чи можуть ті ж самі результати бути досягнуті, використовуючи менше ресурсів? І навпаки, чи можна завдяки використанню тієї самої кількості задіяних ресурсів отримати більше результатів? По відношенню до цих питань існує проблема порівняння програми або заходу з їх можливими альтернативами. Основною складністю тут є вибір відповідних орієнтирів. Орієнтири бажано визначати заздалегідь із тим, щоб зробити можливими відповідні порівняння та з’ясувати, як проводити кількісне вимірювання цілей ще на стадії розробки програми. Це питання надалі обговорюється у розділі 4.3.

Також важливо пам’ятати, що навіть за умови ефективності програми, вона все ще може мати серйозні недоліки у своїй структурі. Цілі, наприклад, можливо не були достатньо чітко окреслені або навіть могли бути повністю відсутніми. Тут важливу роль можуть відігравати експерти з оцінювання, які перетворюють нечітко сформульовані або загальні цілі у кількісні показники, які можна перевірити.

Також, варто врахувати той факт, що поняття «результативності» в основному стосується лише одного аспекту наслідків програми, наприклад, очікуваних позитивних результатів. Програми, проте, також можуть давати неочікувані позитивні і/або негативні результати, які не можна виявити за допомогою визначених показників.

На таке поняття, як ‘результативність діяльності’ (performance) є багато посилань у нещодавній літературі з оцінки3. Традиційно його визначення є досить широким і охоплює показники результативності та ефективності (включаючи ефективність управління), виконання програми. Система ‘резервів результативності, що розроблена у відповідності до Статті 44 Загальних положень, базується саме на цій концепції.



Створення систем показників

Базові і ситуаційні показники

Стаття 16 Загальних Правил передбачає, що плани розробки мають містити кількісні характеристики існуючих поточних розбіжностей, прогалин і потенціалу розвитку для відповідних регіонів. Ситуаційні показники відображають це положення і становлять частину процесу розробки програми. Вони становлять основу для:

соціо-культурного і стратегічного аналізу (наприклад, аналіз ПНМЗ )4, який лежить в основі стратегії програми;

моніторинг загальної ситуації;

виконання і встановлення кількісних цілей;

оцінка соціо-економічних впливів програми.

Базові дані стосуються первісного значення, за яким потім вимірюється ситуаційний показник або показник впливу. Вони мають бути визначені по відношенню до цілей програми і мають включати, серед іншого, попередню кількість робочих місць у сфері промисловості в регіоні або поточну кількість приватних інвестицій в даному секторі або галузі промисловості. На практиці, існують значні прогалини щодо наявності даних для ряду ключових сфер, особливо для малих і середніх підприємств.

Базові дані є також незамінними, якщо показники програми дійсно змістовні. Наприклад, якщо метою певного заходу є збільшення кількості малих і середніх підприємств в регіоні, найбільш відповідними базовими даними будуть кількість малих і середніх підприємств, що існують на початку реалізації програми. Тільки після того, як будуть зібрані ці дані, з’явиться можливість зробити досить чіткий висновок про те, що, скажімо, 20% існуючих підприємств у певному регіоні отримали переваги від допомоги Структурного Фонду.

Цей обсяг інформації може уточнюватися в ході виконання програми. Встановлення базових даних має здійснюватися в такий спосіб, щоб адекватно відобразити ієрархію мети та цілей, які містяться в програмі. В деяких випадках, можливо, буде корисним збирати конкренті дані щодо бенефіціарів програми, таких, як малі та середні підприємства. Більш детальні показники по галузях промисловості, обсягу, або гендерних питаннях нададуть більш повний опис бенефіціарів і можливість порівнювати їх з попередньо здійсненими заходами та /або ініціативами в інших регіонах.


Джерела інформації

Базові дані збираються переважним чином із офіційних статистичних джерел. Інколи, однак, ці джерела є проблематичними. До типових проблем відносяться:

відсутність даних щодо відповідного географічного рівня;

затримка в публікації даних (наприклад, дані Євростату по ВВП на душу населення публікуються із затримкою від двох до трьох років);

прогалини в офіційних статистичних даних щодо вимог програми (наприклад, розбіжність між працівниками, які зайняті повний робочий день і неповний робочий день, може не бути відображеною в офіційних статистичних даних);

недоступність даних, що розбиті відповідно до галузі промисловості.

В деяких випадках офіційна статистика має доповнюватися дослідженнями або, якщо можливо, непрямими показниками (наприклад, дані з обсягу виробництва малих і середніх підриємств можуть вказувати на рівень конкурентоспроможності).

Крім того, з 1992-93 рр. Комісія розробила, у співробітництві з країнами-членами ЄС, спільну систему кількісних показників для вимірювання прогалин у розвитку. Був розроблений попередній перелік показників,, де показники були класифіковані за 12 групами: базові показники (ВВП на душу населення, і т.і.), дорожній транспорт, залізничний транспорт, телекомунікації, енергетика, водне господарство, охорона навколишнього середовища, освіта та підвищення кваліфікації, наукові дослідження і розвиток технологій, промисловість і послуги, сільське господарство, і туризм. Кількісні дані вносилися до бази даних, QUID, яка постійно оновлюється.



^ Оперативний моніторинг

Рамкові програми допомоги ЄС (РПД), Єдині програмні документи (ЄПД) та інші форми допомоги мають містити необхідний мінімум ніформації для здійснення належного моніторингу їх виконання. Загальна мета і конкретні цілі мають, за можливості, бути оцінені кількісними показникам, з урахуванням очікуваних результатів. Детальний опис заходів разом із кількісними характеристиками відповідних поточних цілей має бути поданий у додатку до програми (the programme complement), розробленому на рівні країн-членів ЄС.

Після створення Комітетів з моніторингу та Керівних органів, відповідно до нормативно-правових положень , їх першим завданням буде розробка конкретних робочих заходів із моніторингу.

Ці заходи мають охоплювати такі сфери:

Визначення даних, які необхідно зібрати, для отримання необхідної інформації щодо продуктів, результатів, впливів, і відповідних показників. Методи, які використовуються для встановлення кількісних характеристик даних, отриманих в результаті опитувань, мають бути конкретизовані (зразки, таблиці даних, бази даних, механізми моніторингу, і т.д.), як і структури або органи, відповідальні за їх збір.

Визначення переліку даних, які мають бути надані Комітету з моніторингу і періодичність та час їх надання.

Визначення робочих зв’язків із заходами оцінювання (прогнозована (попередня) оцінка, проміжна оцінка, підсумкова оцінка).

Визначення показників для конкретної програми для окреслення резервів її виконання на середньостроковий термін.

Підготовча робота щодо створення системи моніторингу має також передбачати визначення прогалин, що існують в інформаційних системах. Тут може виникнути необхідність в технічній допомозі та зовнішніх експертах, які будуть заповнювати прогалини і усувати недоліки, покращувати загальні умови виконання і підвищувати ефективність моніторингу.



^ Показники моніторингу

Орган, відповідальний за здійснення моніторингу, тобто керуюча організація, буде визначати на основі існуючих пріоритетів і спроможності, структуру системи моніторингу і рівень конкретизації для проведення моніторингу з метою задоволення потреб різних груп користувачів (включаючи Комісію).

Тоді, як моніторинг фінансового виконання, як правило, ретельно розроблений, моніторинг фактично отриманих продуктів, результатів і впливів має великий ресурс для подальшого вдосконалення.

Необхідно буде забезпечити регулярний моніторинг фактичного і фінансового прогресу у виконанні заходів і, де можливо, також досягнення результатів. Наявні адміністративні та управлінські ресурси є важливим фактором, але, як мінімум, необхідно здійснювати моніторинг результатів, досягнутих при виконанні принаймні найважливіших програмних заходів.

Конкретна оцінка впливу (стосовно конкретних цілей) може починатися лише коли системи моніторингу нададуть адекватну інформацію щодо прогресу і відповідних результатів (наприклад, безпосередні або прямі наслідки працевлаштування, безпосереднє працевлаштування стажерів, тощо).

Функціонування системи моніторингу має відображати цей поступовий підхід, беручи до уваги конкретні обставини і потреби, а також рівень наявних ресурсів для здійснення цих заходів.

Попереднє кількісне вимірювання

Загалом, цілі і відповідні показники, які стосуються програм, пріоритетів і заходів мають кількісно обраховуватися. В іншому випадку, буде неможливо виміряти початково встановлені мету і цілі. Дані, які дозволяють встановити кількісні характеристики мети і цілей програми, як правило, є доступними. Неминуче, як і у випадку всіх подібних заходів із прогнозування, поряд із обробкою даних виникає необхідність підсумувати одержані дані. Для кількісного оцінювання можуть використовуватись основні дані, посилання або орієнтири з попередніх заходів з моніторингу та оцінки, наприклад, середня вартість створення або збереження робочого місця в певному секторі.

Основні дані надають інформацію щодо соціально-економічних умов на даній території, включаючи цільові групи, такі, як кількість МСП і рівень їх результативності або інноваційності. Це дозволяє окреслити кількісно вимірювані цілі і уможливлюють оцінювання вірогідних наслідків передбачених заходів.

Орієнтовні показники пропонують джерело інформації для подальшого кількісного вимірювання цілей, пов’язаних із заходами і уможливлюють порівняння результативності і ефективності відповідних заходів. Подібні дані мають використовуватися обережно, однак, вони не можуть бути замінені тими видами показників, які вироблені системою моніторингу.

Дані з оцінки також можуть бути корисними при кількісному вимірюванні цілей та показників, а також при оцінюванні очікуваних впливів, особливо тих, які стосуються створених або збережених робочих місць (Вставка 2).



^ Вставка 2: Кількісне оцінювання наслідків впливу на зайнятість: від валового до чистого доходу

Надання структурної допомоги призводить до певних наслідків у сфері зайнятості, як безпосередніх (наприклад, робочі місця, створені МСП, яким було надано допомогу), так і опосередкованих (наприклад, робочі місця, створені завдяки новій інфраструктурі). Кількісне оцінювання безпосередніх наслідків впливу на зайнятість, є, таким чином, вкрай важливим. Два головних показники безпосередніх наслідків цього впливу – це нові та збережені робочі місця. Збережені робочі місця – це ті, які було б втрачено за відсутності наданої допомоги. Кількісно результат створення та збереження робочих місць можна виміряти через валовий та чистий доходи. Останній враховує ситуацію у сфері зайнятості, яка б мала місце у випадку ненадання допомоги, а також втрати в інших компаніях і сферах, тому саме чистий дохід є набагато кращою основою для порівняння при оцінюванні проектів по вибору і оцінці ефективності і результативності програм.

Європейська Комісія рекомендує всім країнам-членам ЄС працювати над покращенням оцінювання і збору даних по безпосередніх наслідках в сфері зайнятості, зпершу за валовим доходом, а потім перейти до кількісного оцінювання наслідків через чистий дохід

Див. вимірювання наслідків зайнятості Структурних політик Спільноти, Збірка MEANS, № 3, 1996р.



Необхідний рівень кількісних показників залежить від виду заходу. У випадку із заходами щодо інфраструктури, найдоцільніше на основі технічних і економічних характеристик проектів, які планується профінансувати, відразу встановити кількісні показники цілей (наприклад, довжина дороги (в км), яку планується побудувати). Але, часто точне окреслення мети у кількісному вимірі є неможливим, оскільки неможливо попередньо встановити кількість бенефіціарів (МСП або фахівців для підвищення кваліфікації). Для таких випадків, коли неможливо безпосередньо оперувати кількісними показниками, доцільніше буде окреслити ряд можливих цілей або покластися на опосередковані або якісні показники, величину яких можна буде визначити під час фази впровадження програми.


4.5 ^ Використання показників для оцінки

Заходи з оцінювання для кожної програми можна розбити на три стадії, а саме, попередня (прогнозована) оцінка, проміжна (середньострокова) оцінка і підсумкова оцінка. Для кожної з цих стадій, оцінювання має бути спрямоване на низку певних аспектів результативності програм. Таким чином, показники є найбільшим джерелом інформації, на якому має базуватися оцінювання. В той же час, на різних стадіях реалізації програми показники можуть переглядатись.

^ Попередня (прогнозована) оцінка5 має містити такі елементи:

зв’язок і узгодженість між загальними і конкретними цілями, а також заходами, наведеними у додатку програми;

наявність і відповідність показників продукту, результату і впливу для кожного рівня допомоги;

достовірний рівень кількісного оцінювання цілей;

Експерт з оцінювання має брати активну участь у покращенні якості системи показників.

^ Проміжна (середньострокова) оцінка має оцінювати досягнутий ступінь результативності, базуючись на показниках, отриманих в процесі моніторингу. Також будуть оцінюватись якість та відповідність цих показників.

Підсумкова оцінка, використовуючи остаточні дані моніторингу, порівнює фактично досягнуті цілі (включаючи впливи), із запланованими.

5. Застосування показників моніторингу

Нижче наведено опис головних етапів процесу моніторингу.

^ Збір даних

Метою заходів з моніторингу, що є частиною системи управління структурною допомогою, є збір даних та інформації, необхідних для вимірювання показників, визначених на стадії попередньої оцінки.

Такий збір даних має здійснюватися органами влади, відповідальними за впровадження допомоги, хоча в разі необхідності, можна звертатися за допомогою до експертів. Те саме стосується і впровадження систем моніторингу (див. § 3.1).

Оптимальне використання існуючих операційних інформаційних систем допоможе запобігти марнотратному дублюванню роботи різних органів. Потрібно активно використовувати інформацію, надану органами влади на державному і регіональному рівнях, та інформацію, отриману з статистичних управлінь. Також необхідно докладати зусиль, щоб допомогти узагальнити або покращити існуючі дані.

Деяку інформацію, особливо щодо використання коштів, вже надано у вигляді стандартизованих таблиць на рівні заходів, пріоритетів і програми. Ці дані корисні для перевірки якості даних щодо вироблених фізичних продуктів.

Як фінансові, так і фізичні дані мають, по можливості, збиратися відповідно до номенклатури за секторами,, запропонованої Комісією (див. додаток 1).

З метою забезпечення ефективного моніторингу потрібно запровадити показники продукту для всіх або практично всіх заходів. До показників результату і впливу необхідно підходити дещо більш вибірково. Оскільки дані щодо показників впливу не можуть збиратися систематично або із регулярними інтервалами, їх потрібно збирати в процесі оцінювання (на відміну від моніторингу).

Така інформація є суттєвою у випадку, коли Комітети з моніторингу здатні визначити межі, до яких простягається надання допомоги. Це також важливо для того, щоб надати виконавцям можливість зрозуміти, які саме результати були досягнуті завдяки здійсненим ними діям. Всі заходи з моніторингу потрібно детально описувати у звітах з виконання, як вказано в регулятивних положеннях.

^ Аналіз первісних даних

Після завершення збору даних, їх необхідно систематизувати, обробити та підготувати попередні висновки для допомоги органу, який здійснює моніторинг.

Взагалі, такий аналіз є подальшим завданням для органів влади і виконавців, відповідальних за впровадження допомоги. Однак, якщо певний аналіз вважається занадто складним, потрібно залучити експертів зовнішньої допомоги або організації, відповідальні за збір первісних даних.

^ Представлення даних комітету з моніторингу

Комітети з моніторингу відповідають за забезпечення результативності та прийнятної якості виконання. Їх завдання включає огляд досягнутого прогресу, зокрема ступеню досягнення цілей, встановлених за кількісними показниками, відповідно до кожного заходу.

Інформація, надана Комітету з моніторингу має включати наступне:

Дані щодо систем моніторингу (основні дані, показники моніторингу);

дані проміжної (середньострокової) оцінки (включаючи, де потрібно, перегляд показників); та

проміжні дані щодо загальної соціально-економічної ситуац