Реферат: О. В. Зайцев гроші та кредит. Лекційне викладення

О.В. Зайцев


ГРОШІ ТА КРЕДИТ.

Лекційне викладення


Навчальний посібник


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України


Суми

«Видавництво СумДУ»

2010


УДК 336 (075.8)

ББК 65.9(4Укр)26 я73

З-17


Рецензенти:

М.О. Джаман ─ доктор економічних наук, професор, академік АН України, завідуючий кафедрою загальноекономічних дисциплін Полтавського університету споживчої кооперації України;

С.М. Козьменко ─ доктор економічних наук, професор, проректор з наукової роботи Української академії банківської справи Національного банку України;

Є.В. Мішенін ─ доктор економічних наук, професор, завідуючий кафедрою теоретичної та прикладної економіки Сумського національного аграрного університету


^ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11 - 3061 від 13.04.2010 р.)


Зайцев О.В.

З-17 Гроші та кредит. Лекційне викладення: навч. посіб.

/ О.В. Зайцев ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2010. ─ 179 с.

ISBN 978-966-657-306-6

У навчальному посібнику висвітлені загальнотеоретичні аспекти з грошових відносин, механізм їх функціонування і вплив на розвиток макроекономічних процесів.

Для студентів денної, заочної та вечірньої форм навчання як допоміжний, стисло структурований матеріал, який може застосовуватися при засвоєнні лекційного матеріалу, виконанні практичних та самостійних робіт, виконанні курсових та випускних кваліфікаційних робіт бакалавра тощо.


УДК 336 (075.8)

ББК 65.9(4Укр)26 я73


© О.В. Зайцев, 2010

ISBN 978-966-657-306-6 © Видавництво СумДУ, 2010

ЗМІСТ

С.

ВСТУП………………………..………………….....……...

5

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ…….…...……..

6

1.1 Еволюція форм грошей……………………...………..

6

1.2 Класифікація форм грошей…………………………..

7

1.3 Сутність грошей…………………………………...….

17

1.4 Функції грошей………………………………………..

18

ТЕМА 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА…….

21

2.1 Сутність і структура грошового обороту……………

2.2 Структура грошової маси…………………………….

2. 3 Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу…..

2.4 Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-

кредитний мультиплікатор……………………….………

21

27

30


33

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК………………………….…..

3.1 Визначення та структура грошового ринку…………

3.2 Попит на гроші………………………………………..

3.3 Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей…..............................................................................

34

34

38


39

ТЕМА 4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ…………………………..…

4.1 Визначення і складові грошової системи…………...

4.2 Види грошових систем та їх еволюція………………

ТЕМА 5. ІНФЛЯЦІЯ…………………………………………

Види та наслідки нерегульованої інфляції…………

5.2 Антиінфляційні заходи……………………………….

5.3 Індекси вимірювання інфляції………………………..

42

42

47

55

55

59

62

^ ТЕМА 6. ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ ТА ВАЛЮТНИЙ

РИНОК……………………………………………….........

6.1 Поняття валюти і валютної системи…………….......

6.2 Валютний ринок………………………….…………...

6.3 Валютне регулювання…………………………...…...


63

63

66

70

^ ТЕМА 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ ТА СУЧАСНИЙ

МОНЕТАРИЗМ…………………………...………............

7.1 Класична кількісна теорія грошей…………………...

7.2 Неокласичний варіант кількісної теорії грошей……

7.3 Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної

теорії грошей……………….…………………………......

7.4 Сучасний монетаризм як напрям розвитку

кількісної теорії…………………………………………...

7.5 Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у

теорії грошей……………………………………………...


73

73

80


87


94


100

ТЕМА 8. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ……..

8.1 Визначення та сутність кредиту……...……...……....

8.2 Позичковий капітал і процент………………..……...

8.3 Теоретичні концепції кредиту………………………..

8.4 Функції та види кредиту………………………...........

103

103

106

110

111

^ ТЕМА 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО

РИНКУ……………………………………………………

9.1 Визначення та функції фінансових посередників….

9.2 Види фінансових посередників………………...……

9.3 Банки і банківська система…………………………...

ТЕМА 10. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ…………………………..

10.1 Організація Центрального банку……………...……

10.2 Функції Центрального банку……………………….

ТЕМА 11. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ…………………….……..

11.1 Визначення та фінансові ресурси комерційних

банків………………………………………………………

11.2 Фінансова стійкість комерційних банків….….…….

11.3 Види послуг комерційних банків……………...……

ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ РИНКИ ГРОШЕЙ ТА КАПІТАЛІВ………………………………………………

12.1 Офшорні фінансові центри (ОФЦ)…………………

12. 2 Види міжнародної кредитної співпраці………........

12.3 Міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи…………………………………………………...


129

121

124

126

130

130

131

138


138

141

144


150

150

154


156

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………..

178



ВСТУП

Навчальна дисципліна «Гроші та кредит» встановлена галузевим стандартом вищої освіти і внесена до складу природно-наукового та загальноекономічного циклу підготовки бакалавра зі спеціальностей економічного напряму.

Запропонований навчальний посібник «Гроші та кредит. Лекційне викладення» за переліком тем відповідає освітньо-професійній програмі підготовки бакалавра у галузі знань 0305 ─ «Економіка та підприємництво» та 0306 ─ «Менеджмент і адміністрування».

У посібнику стисло розкрито грошові та кредитні відносини в механізмі ринкової економіки з метою формування базових знань з теоретико-методологічних засад і організаційно-правового механізму функціонування грошей, кредиту і банків.

Зміст навчального посібника висвітлює сутність, функції та роль грошей і кредиту; механізм функціонування грошової системи в ринковій економіці; закономірності функціонування валютного ринку і валютної системи, грошового ринку; роль, специфіку та практику використання грошово-кредитної політики Центрального банку, напрями діяльності банків та небанківських фінансових інститутів щодо грошово-кредитного обслуговування суб’єктів господарювання та населення в Україні.

Посібник дає змогу отримати загальне уявлення щодо закономірностей грошово-кредитної сфери та її зна­чення у процесі суспільного відтворення, а також щодо побудови гро­шово-кредитної системи та діяльності кредитних установ. Більш детальне вивчення курсу та окремих його складових вимагатиме залучення до­даткової навчальної та наукової літератури.

Теоретичною базою для написання цього посібника став підручник «Гроші та кредит» за загальною редакцією М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. ─ 744 с. [8], рекомендований Міністерством освіти і науки України для студентів економічних спеціальностей.

Посібник стане у пригоді студентам як конспект лекцій, а викладачам – як лекційний варіант викладення дисципліни.

^ ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ


1.1 Еволюція форм грошей

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Упродовж усьо­го часу свого існування гроші постійно змінювалися, і сучасний їх ви­гляд ─ це не остаточна стадія їхнього розвитку.

В економічній літературі розглядаються дві концепції щодо похо­дження грошей.


Гроші не були вигадані людством і не є продуктом творення держави, а з’яви-лися в результаті еволюцій-ного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об’єктивні передумови, і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Але держави активно впливають на форму грошей, щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку.
Еволюційна

концепція

Гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який привів до того, що деякі пред-мети виокремилися із загальної маси і набули нової для себе, особливої риси. Особливість ─ на ці предмети охоче обміню-валися всі інші предмети.

Процес еволюції грошей ─ це розвиток форм мінової вартості.

Виділяють чотири форми мінової вартості:

проста, або випадкова, форма вартості (вівця = = сокира);

загальна форма вартості ─ надання найвищої споживчої вар­тості окремим продуктам (сіль, хутра, слонова кістка, метали), які завжди можна легко обміняти на необхідне в момент обміну благо.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквіва­лента означало, власне, появу грошей у найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати базові грошові функції ─ засобу вимірювання вартості та засобу обігу;

3) металеві гроші (мідні, золоті та срібні монети);

4) паперові та кредитні гроші (білонні монети, банкноти, банківські білети тощо).

^ 1.1.2 Раціоналістична концепція

Починаючи з Аристотеля і до XVІІІ ст. у теорії грошей досить поши­реною була думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну то­варів.

Аристотель писав: «Гроші стали грошима (nomista) не через свою внут­рішню природу, а через закон (nomos), і нам під силу змінити це положен­ня, зробивши гроші непотрібними».

Науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом, довів безпідставність раціоналістич-ної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.


^ 1.2 Класифікація форм грошей

1.2.1 Товарні гроші


Обмін за допомогою грошей має істотні переваги перед бартером (натуральним обмі-ном): здешевлює, прискорює, краще гарантує здійснення обмінних операцій, розширює можливості вибору, знімає часові і територіальні обме-ження, створює умови для суспільного контролю і впли-ву на процеси обміну; все це сприяє прискоренню суспіль-ного відтворення.
Випадкова форма вартос-ті функціонує як бартерна економіка, тобто коли не існує загальноприйнятого засобу обміну ─ грошового товару, або грошей (тобто, не існує такого предмета-товару, на який охоче обмінювались би якщо не всі, то переважна більшість товарів) ─ і товари обмінюють безпосередньо один на інший, причому кількість товарів, що обмінюються в кожному випадку обміну, інша, тобто загальноприйнята пропорція обміну товарів відсутня. Щоб у бартерній економіці обмін відбувся, необхідно мати взаємний збіг бажань, тобто і продавець, і покупець, повинні хотіти того, що може запропонувати протилежна сторона. Така торгівля вимагає великих за­трат часу і ресурсів на пошук інших людей, чиї бажання щодо укладання бартерної угоди збігалися б з їхніми.

Загальна форма вартості

У ході історично-еволюцйного розвитку об’єктивно виникає група товарів на які завжди можна легко обміняти інші товари:

1) предмети першої необхідності (худоба, сіль, зерно);

2) предмети розкоші (хутро, перли, прикраси як товари, що довго зберігалися і мали високу вартість).

Характерні риси товарних грошей:

функціонували поштучно;

не підлягали поділу;

виступали у своєму природному вигляді.

Необхідність переходу до наступної форми грошей:

потреба однорідності грошей;

потреба економічної подільності грошей;

здатність грошей тривалий час зберігати свою вартість;

здатність легко змінювати зовнішній вигляд;

потреба високої портативності.

^ 1.2.2 Металеві гроші

Загальна форма вартості:

шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото);

дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті).

Характерні риси грошей у вигляді дорогоцінних монет:


монети у вигляді простих зливків металу з купецькою печат­кою;

монети певної форми (квадратні, овальні, круглі) з печат-кою держави, рельєфним малюнком та «зубіюванням» країв.

^ Необхідність переходу до наступної форми грошей ─ вимога еконо­мічності.

3) білонні монети ─ розмінні монети, виготовлені зі сплаву недорогоцінних металів низької вартості.

^ Характерні риси грошей у вигляді білонних монет:

менша вартість таких грошей порівняно з дорогоцінними моне­тами;

такі гроші не мають власної вартості і є неповноцінними.


На цьому етапі відбувається демонетизація золота ─ перехід від повноцінних до неповноцінних грошей.


Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електрон-них грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлю-валася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового екві-валента. Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, внаслі-док якої закінчилася епоха повноцінних грошей і розпоча-лася епоха неповноцінних грошей. На сьогодні неповно-цінні гроші повністю взяли на себе й успішно виконують більшість грошових функцій, насамперед засобу обігу, засобу платежу і міри вартості. Водночас є підстави стверджу-вати, що цього не сталося з функцією засобу нагромад-ження вартості і її частково продовжує виконувати золото.
Повноцінні гроші ─ гроші, в яких номінальна вартість відповідає peальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені (срібні та золоті монети).

Неповноцінні гроші ─ гроші, які набувають своєї вартості безпосередньо в обігу. При цьому вона ─ вар-тість ─ може бути відмінною від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонні монети, депо­зитні та електронні гроші). Сьогодні всі країни світу користуються тільки неповноцінними грошима.

^ Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період пере­ходу від повно-цінних до неповноцінних грошей.

У той час в одних країнах використовували повноцінні гроші, в ін­ших ─ неповно-цінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах одночасно з повноцінними грошима нерідко використовувалися не­повноцінні (білонні монети, а також паперові гроші (банкноти)).

^ Необхідність переходу від повноцінних до неповноцінних форм грошей:

- вимога економічності (зношуваність золотих монет і втрата ними своєї вартості в процесі обігу);

- обмеженість золотих запасів для витрачання золота на виготов­лення монет;

- необхідність скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей;

вартість грошей за умови активного втручання держави в еконо­мічне життя суспільства повинна була стати більш гнуч-кою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

^ 1.2.3 Неповноцінні гроші (паперово-кредитні гроші)

Неповноцінні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від рівня довіри до них виділяють паперові гроші і кредитні гроші, залежно від форми існування ─ готівкові, депозитні та електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії ─ казначейські та банківські гроші.

^ Паперові гроші ─ це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускає держава для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяє їх примусовим курсом, визнає законодавчо обов’язковими до приймання всіх видів платежів. Необхідністю їх випуску (емісії) стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту.

Довіра до паперових грошей базується не на суб’єктивній, а на об’єктивній економічній основі, на якій розвивається кредит узагалі. Доки суб’єкти сфери обігу мають можливість купити за свої паперові знаки товари чи послуги, доти вони вірять у платоспроможність держави і приймають паперові гроші як платежі за свої товари, зокрема й від держави.

^ Кредитні гроші ─ це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту при погашенні позичок і підтримка стабільної цінності. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

Коли один із суб’єктів наважився передати іншому товар чи іншу вартість під зобов’язання оплати грошима в майбутньому, виникла нова форма неповноцінних грошей, яка була альтернативною паперовим грошам. Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки, або іншими словами комерційного векселя. Його стали використовувати як платіжний засіб і він став обертатися. З простої розписки боржника вексель еволюційно перетворився в платіжний і купівельний засіб, тобто став виконувати функції грошей. З розвитком банківського кредиту і банківської справи банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов’язання ─ банкноти, які поступово перетворилися в універ-сальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей ─ банківськими грошима (банківськими білетами). Згодом, коли банки почали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла інша форма банківських грошей ─ депозитні гроші.

З позицій теорії трудової вартості, незважаючи на різні механізми виникнення, метою функціонування паперових та кредитних грошей є стимулювання елементів виробництва до створення нових вартостей. Тому доцільно розглядати паперові та кредитні гроші з точки зору їх однієї цілеспрямованості ─ як паперово-кредитні гроші.

^ Паперово-кредитні гроші:

- паперово-кредитні гроші з обмеженими функціями обігу (вексель, банкнота, чек);

- паперові гроші з більш широкими функціями обігу ─ валюта.

Вексель ─ письмове безумовне зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений строк.

^ Характерні ознаки векселя:

- безперечність (означає обов'язкову оплату векселя);

- оборотність (передача векселя іншим кредиторам).

Комерційний вексель ─ видається під заставу товару.

Банківський вексель ─ видається банком-емітентом за наяв-ності певної суми клієнта на депозиті. Клієнт банку розрахову-ється цим вексе­лем зі своїм постачальником в оплату за товар.

^ Чековий рахунок ─ форма зберігання грошей в банку, що дає змогу власнику рахунка не користуватися готівкою, а виписува­ти в оплату за куплені товари чеки на свій банк, який і здійснює безпо­середню оплату, видаючи гроші з такого рахунка.

Чек ─ грошовий документ встановленої форми, який містить безу­мовний наказ власника рахунка кредитній установі зняти з його чекового рахунка зазначену у чеку суму та виплатити її пред’явнику чека ─ чековласнику.

Види чеків:

іменний чек;

чек на подавця;

ордерний чек ─ чек на певну суму з правом передачі на звороті документа;

розрахунковий чек ─ письмове доручення банку здійснити гро­шовий платіж з рахунка чекодавця на рахунок чековласника;

грошовий чек ─ отримання готівкових коштів.

Банкнота ─ це кредитно-паперові гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни.

«Класична» банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повер­нути його на першу вимогу. Зі зростанням багатств банків їхні розпис­ки (банкноти) почали користуватися такою довірою, що їх приймали як платежі, так само, як золоті монети.

Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності й почали надовго затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати за них золота. Це дало можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти почали видавати підприємцям замість комерційних векселів. Відтоді (кінець XVII ст.) починається історія «класичної» банкноти.

^ Характерні ознаки «класичної» банкноти:

випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

обов'язковий обмін на золото на першу вимогу власників;

- подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

^ Відмінність банкноти від векселя:

- банкнота ─ це безстрокове зобов’язання на подавця;

- банкнота забезпечувалася золотом та активами банків, що більше порівняно з капіталами окремих купців, які забезпечували векселі;

- банкноти випускали в купюрах певного номіналу, вони перебували в обігу без обмеженого терміну, що давало можливість розраховуватися ними за всіма можливими платежами.

Зазначені характеристики надали банкноті особливої переваги ─ загальної оборотності, якої не мав вексель.

Подвійне забезпечення «класичної» банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу.

На даному етапі розвитку відбувається перехід від банкноти як різновиду кредитних грошей з обмеженим колом обігу до банкноти як єдиної валюти країни (паперових грошей - валюти).

Депозитні гроші ─ це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється рахунками у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів ─ чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Готівкові гроші ─ це виготовлені із паперу або іншого малоцінного матеріалу (шкіра, тканина, метал тощо) знаки вартості. Їх можна тримати в руках, перевозити, негайно використовувати для купівлі або платежу. Готівкові гроші мають вигляд купюр різної вартості та розмінної монети. Залежно від того, хто випускає (емітує) готівкові грошові знаки, вони мають назву:

- казначейські білети ─ випускає державне казначейство;

- банківські білети ─ випускає емісійний банк;

- векселі ─ випускає один із учасників кредитної операції;

- чеки ─ випускає власник вкладу в банк.

"Квазігроші", або майже гроші, ─ це специфічні грошові форми, в яких грошова суть значно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади (депозити) гроші зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому на час вкладу для вкладника знижується їх ліквідність, тобто здатність бути платіжними засобами;

- коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної із зазначених вище. Наприклад, вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те саме можна сказати про чек, депозитний сертифікат, акцію, облігацію та деякі інші грошові інструменти.

1.2.4 Валюта

Валюта ─ законодавчо визначена грошова одиниця певної країни.

Унікальність валюти ─ вона не має еволюційного походження від товарних відносин і економічних теорій, а визначається державним актом. На вищому рівні розвитку суспільних відносин суспільство де­легувало функцію визначення форм грошей державі (інколи перша особа країни самостійно узурпує дану функцію), і вже держава почала визначати форми грошей на підставі вольового рішення.

^ Характеристика валюти:

є обов'язковою до прийняття в оплату за товари і послуги на всій території країни;

перебуває в обігу у вигляді безстрокових пред'явницьких папе­рів як у готівковому (паперові банкноти, монети), так і в без­готівковому вигляді (кошти на рахунках у банках);

- приймається в оплату податків;

- монополія на випуск валюти належить виключно державі.

Валюта України ─ грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет тощо, які перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що ви­лучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших фі­нансових установах на території України.

Відмінність між «грошима» і «валютою» полягає в тому, що поняття «валюта» є складовим поняття «гроші». Крім валюти, поняття «гроші» включає: товарні гроші, кредитні гроші з обмеженим колом обігу (вексель, чек тощо), електронні гроші (носій ─ пластикова картка).

Необхідність переходу до наступної форми (електронних) грошей обумовлена:

вимогою економічності;

необхідністю прискорення грошового обігу відповідно до при­скорення темпів товарного обороту;

необхідністю здешевлення грошових розрахунків.

Електронні гроші - це різновид кредитних грошей, коли переказування грошових сум на рахунки в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядження­ми власників поточних рахунків.

Електронні гроші не мають речового вираження і використовують­ся для платежів у безготівковій формі. Їх рух здійснюється за рахунками у банках і не виходить за межі банківської системи.

^ Переваги електронних грошей:

- немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки;

- значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перера­хування, перевезення тощо;

- кожний платник має можливість миттєво здійснити платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка ─ іменний грошовий документ, який банк видає власникові поточного рахунка і який дає йому можливість через комп'ютерні мережі оплачувати свої покупки і погасити борги переказом грошей з рахунка без використання готівки.

^ Позитивні наслідки запровадження пластикових карток в розрахунково-платіжну практику:

розширення сфери функціонування кредитно-депозитних гро­шей і залучення до неї масових платежів населення;

прискорення обігу грошей;

зручність здійснення платежів для платників;

зменшення витрат обігу.

У сучасних умовах кредитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їх частка становить близько 90 % усієї грошової маси в обороті. Успішне функціонування кредитних грошей можливе лише за умови високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і коли йому гарантується повне їх збереження.

^ Як бачимо, виникнення та розвиток грошей ─ тривалий еволюцій­ним процес, зумовлений розвитком товарного виробництва та обміну.

З нього випливає ряд важливих висновків:

- за походженням гроші ─ це за своєю суттю товар, що виокремився стихійно для полегшення обслуговування товарного обміну;

- гроші ─ це специфічний товар, який має властивість обмінюватись на будь-який інший товар;

- гроші постійно змінюють форму свого існування;

- гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рі­шенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини.

^ 1.2.5 Роль держави у творенні грошей

Гроші виникли еволюційно, поза бажанням і не за вказівкою дер­жави. Але немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей.

Роль держави не конституюча, а трансформуюча ─ держа-ва не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати та змі­нювати зовнішні атрибути грошей (гроші ─ монети, поява неповно­цінних грошей ─ паперові гроші). Тобто держава впливає не на сут­ність, а на форму грошей.

Але всі дії держави щодо грошей не змінюють їх сутності, не визна­чають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі.


^ Цінність грошей формується безпосередньо в обігу внаслідок обміну певної маси реальних цінностей (товарних або послугових) на певну масу грошей. У результаті такого обміну кожна грошова одиниця стає для її власника носієм цінностей (товарних або послугових). Зміна цінності грошей спричинюється перед-усім зміною фізичного обсягу реальних благ, що надходять у сферу реалізації, і маси грошей, що обслуговує цю сферу. Перший із цих факторів впливає на цінність грошей прямо пропорційно, а другий - обернено пропорційно.
Якщо ж держава вихо-дить за ці межі, наприклад, емітує такі гроші, які втрача-ють довіру суспільства, а отже, перестають бути грошима, то економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема, вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (вексе-лів) надійних комерційних структур. За таких умов держава буде змушена обмежити свій вплив на гроші, замінити «неякіс­ні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі зважатиме на об'єктивну природу грошей, тобто дії держави мають сприяти стабіль­ності грошей.


^ 1.3. Сутність грошей

Гроші відіграють важливу роль у товарному виробництві й обміні, оскільки це специфічний товар, який має здатність обмінюватися на будь-який інший товар, тобто гроші – це загальний товар-еквівалент.

^ Гроші як товар мають такі особливості:

1) подвійна цінність грошей:

- як товару;

- як грошей (загальна споживча цінність).

Із часом золоті монети стираються і зменшуються у вазі, але цінність їх як монет при цьому не змінюється.

^ Гроші мають загальну споживчу цінність, тобто можуть обмінюватися на будь-який інший товар.


^ Гроші за своєю сутністю є особ-ливим товаром, що має власти-вості загального еквівалента ─ здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загаль-ну споживчу цінність замість специфічної, властивої звичай-ним товарам, є безпосереднім носієм абстрактної цінності і суспільного багатства.
Вирішується протиріччя між споживчою та міновою цінністю товарів;

гроші ─ втілення абстрактної суспільної праці взагалі, суспільне мірило вартості звичайних товарів і вираження системи суспільних від­носин, що базуються на грошах як еквіваленті при обміні між виробника­ми результатами своєї праці;

гроші на відміну від інших товарів обслуговують не лише сферу товарного обміну, а й усі сфери економіки, виконують функцію нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та вико­ристання, зокрема, на потреби інвестування.

^ Гроші як гроші обслуговують обмін товарів (посередники в обміні) використовуються переважно для ре­алізації наявної споживної цінності, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

^ Гроші як капітал є носієм «самозростаючої» вартості, використовуються для забезпечен­ня зростання наявної вартості (використовуються як позичковий капітал).


^ 1.4. Функції грошей

Функція грошей ─ це певна дія чи «робота» грошей щодо обслугову­вання руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Основними функціями грошей є:

1) міра вартості ─ це функція, сутність якої полягає у тому, що гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни.

Двояке призначення цієї функції ─ виражати і вимірювати вартість товарів;


Гроші в сучасній ринковій еконо-міці виконують п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей.
2) засіб обігу ─ це функція, в якій гроші є інструментом під час обміну товарів і забезпечують їх (товарів) обіг:

T - Г - T (на відміну від бартерного T - T),

де Т ─ товар; Г ─ гроші.

Процес поділяТема 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ I ГРОШОВА МАСА


^ 2.1. Сутність і структура грошового обороту

Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення, який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

^ Грошовий оборот – це безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Отже, іншими словами, грошовий оборот ─ це процес безперервного руху грошей (у готів­ковій і безготівковій формах) між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

^ Суб’єктами грошового обороту є всі фізичні та юридичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні національного продукту.

Класифікація суб’єктів грошового обороту:

─ фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;

─ домашні господарства, забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання;

─ державні структури, забезпечують розподіл вартості створеного національного продукту;

─ фінансові посередники, суб’єкти грошового ринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів.


Основні ринки в моделі грошового обороту:

─ ринок продуктів, забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту;

─ ринок ресурсів, шляхом купівлі-продажу здійснює перерозподіл ресурсів, необхідних для виробництва;

─ грошовий ринок, забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів суб’єктів господарювання;

─ світовий ринок, зв’язок із «зовнішнім» світом (через експортно-імпортні операції та приплив-відплив капіталу).

^ Структура грошового обороту за економічним змістом:

─ сектор грошового обігу;

─ фінансово-кредитний сектор, який поділяється на:

─ фіскально-бюджетний оборот;

─ кредитний оборот.

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Частину грошового обороту, пов’язану з процесом розподілу вартості ВНП, при якому рух грошей відбувається нееквівалентно, (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.

^ Структура грошового обороту за формою платіжних засобів:

─ готівковий, гроші рухаються поза банками, безпо-середньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів, тому на їх оборот можуть впливати лише його прямі суб’єкти;

─ безготівковий, гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межи банківської системи, що створює можливість контролювати грошовий оборот, а також впливати на відносини економічних суб’єктів не тільки ним самим, але й банкам та органам державного управління.

^ Структура грошового обороту за грошовими потоками

Грошовий потік ─ це сукупність платежів, які обслуго-вують окремий етап процесу розширеного відтворення. Загальна сукупність таких грошових платежів, які здійснюються економічними суб’єктами, становить загалом у сукупності грошовий оборот. (Див. рис. 1 ─ Модель сукупного грошового обороту).


Грошовий оборот складається з великої кількості різно-манітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, впливають один на одного внаслідок чого досяга-ється взаємобалансування потоків. Це надає грошовому обороту характер замкнуто-го, єдиного, самоавтоматич-но балансуючого процесу, незалежно в