Реферат: Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030201 журналістика Затверджено

Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Інститут журналістики


Кафедра теорії масової комунікації


Укладач: д.політ.наук, проф..кафедри, доцент

Порфімович Ольга Леонідівна


Проблематика засобів масової комунікації


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


для студентів спеціальності 8.030201 - журналістика


Затверджено

на засіданні кафедри

Протокол № ___

від „___”___________2008р.

Зав. кафедри

Проф.В.В.Різун

________________________

Директор інституту

Проф.В.В.Різун

________________________


КИЇВ – 2008


Робоча навчальна програма з дисципліни

«Проблематика засобів масової комунікації»


Укладач: д.політ.наук, проф..кафедри, доцент

^ Порфімович Ольга ЛеонідівнТематика для кейсів

1.

Необережні злочини

2.

Професійна злочинність

3.

Злочини, вчинені з використанням релігійних почуттів громадян

4.

Фальшивомонетництво

5.

Міжнародна, транснаціональна злочинність. Злочинність за кордоном

6.

Незаконна міграція та торгівля живим товаром

7.

Злочинність у сфері економіки

8.

Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків

9.

Організована злочинність, мафія

10.

Злочини, пов’язані з корупцією

11.

Тероризм та світове співтовариство

12.

Вбивства, зґвалтування, тілесні ушкодження (насильницька злочинність)

13.

Крадіжки, пограбування, розбійні напади (корислива злочинність)

14.

Жіноча злочинність

15.

Злочинність неповнолітніх

16.

Злочинність військовослужбовців


4. Практичні заняття по модулю «Види злочинів» передбачають (за бажанням студентів) перегляд документальних фільмів:

«Найвідоміші рекетири століття. Італо-американська мафія» (Росія, 55 хвилин);

«Вендетта по-корсиканськи» (Італія, переклад, 120 хвилин);

«Луб’янка. Звичайний тероризм» (Росія, 5 частин, 180 хвилин);

«Луб’янка. Діамантова справа» (Росія, 125 хвилин);

«Луб’янка. Наказано – розстріляти (фарцовщики)» (Росія, 60 хвилин).


^ Контроль знань (модуль «Види злочинів»)


1

«Види злочинів»

А. Експрес-опитування (5)

за кожну правильну відповідь – 1


Мінімально - 0

максимально – 5







Б. Письмова самостійна робота «Форми подачі інформації»




Мінімально - 15

максимально – 20

2

^ Разом за модуль «Види злочинів»







Мінімально - 15

максимально – 25



^ Рекомендована література (модуля «Види злочинів»):


Основна:

1. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. \ М.В.Корнієнко, Б.В.Романюк, І.М.Мельник та ін.; За заг.ред. О.М.Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.

Глава 1. Організована злочинність (ст..5-23).

Глава 2. Корупційна злочинність (ст..24-34).

Глава 4. Професійна злочинність (ст..51-65).

Глава 5. Економічна злочинність (ст..66-84).

Глава 6. Насильницька злочинність (ст..85-99).

Глава 7. Злочинність неповнолітніх (ст..100-110).

Глава 8. Жіноча злочинність (ст..111-119).

Глава 10. Необережна злочинність (ст..134-148).

Глава 12. Кримінологічні аспекти наркоманії та проституції (ст..164-179).


2. Цыганов В.В. Медиа-терроризм: Терроризм и средства массовой информации. – К.: Ника-Центр, 2004. – 124 с.

3. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн.\ О.М.Джужа, П.П.Михайленко, О.Г.Кулик та ін.; За заг.ред. О.М.Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

Глава 12. Злочинність у зарубіжних країнах, концепції її детермінації та запобігання (ст..207-230).

4. Криминология\ Под ред. Дж. Ф.Шели\ Пер. с англ. – СПб.: ПИТЕР, 2003. – 864 с.: ил. – (Серия «Мировая юриспруденция»).


Додаткова:

5. Криминология: Учебник\ Под ред. акад. В.Н.Кудрявцева, проф. В.Е.Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.

6. Дышев С.М. Россия уголовная. От воров в законе до отморозков. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 432 с.

7. Тарабрин А.Г. Воры в законе и авторитеты. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-пресс, 2000. – 480 с.

8. Кучинский А.В. ХХ век. Знаменитые киллеры. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Маркет, 2000. – 384 с.

9. Барбакару А.И. Одесса-мама. Каталы, кидалы, шулера. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 432 с.

10. Чернецов К. Крым бандитский. – К.: «Мрия», 2000. – 416 с.: ил.

11. Кокотюха А.А. Криминальная Украина: Из сейфов спецслужбы\ Худож.-оформитель И.В.Осипов. – Харьков: Фолио, 2005. – 255 с.

12. Стогний К.П. Криминал \ Худож.-оформитель Б.Ф.Бублик. – Харьков: Фолио, 2005. – 349 с.

13. Жаргон уголовного мира\ Сост. А.Житник. – Криминальное обозрение, - К., 1996.

14. Константинов А.Д. Бандитский Петербург: Документальный очерк. – СПб.: «Фолио-Пресс», 1997. – 384 с.

15. Стогний К.П., Кокотюха А.А. Резонансные дела МВД \ Худож.-оформитель А.С.Юхтман. – Харьков: Фолио, 2005. – 383 с.


Зразок письмової роботи


Зразок письмової роботи «Форми подачі інформації про жорстокі злочини у випусках новин»:

«…Для професійного журналіста завжди існує складна дилема: встигнути зафіксувати жахливі, повні трагізму моменти, щоб донести їх до аудиторії «без купюр», чи кинутися самому на допомогу?

Тривожним дзвоником для працівників мас медіа є все голосніша думка аудиторії про те, що сучасних журналістів цікавлять лише сенсації та скандали, але не людина і її трагедія як такі; що кореспонденти не вміють (не хочуть?) збирати достовірні факти, найчастіше підмінюючи їх слухами і власними версіями; що в наявності явне зловживання свободою слова, коли репортер, коментатор, оглядач не занадто стурбовані тим, як їхня інформація буде сприйнята аудиторією. Серйозна моральна відповідальність за збільшення фактів насильства лежить на засобах масової інформації, що формують світогляд громадян.

Як відзначають співробітники правоохоронних органів і спецслужб, представники ЗМІ все частіше серйозно ускладнюють їхню діяльність, спрямовану на попередження і припинення злочинних актів, заплутаних розслідувань тощо. Оскільки будь-що з наведеного є сенсацією, то в гонитві за нею нерідко представники ЗМІ йдуть на все. Жорстоко конкуруючи один з одним, вони ставлять під загрозу власні і чужі життя, а при оприлюдненні зібраної інформації нерідко забувають про два важливих для суспільства принципи: «Кому вигідно?» і «Не зашкодь!».

На жаль, в умовах всеосяжної комерціалізації часто беруть гору не цивільна позиція і професіоналізм, а бажання будь-яким шляхом підвищити наклад свого видання чи розширити телевізійну аудиторію. Нерідко журналісти, описуючи ту чи іншу злочинну подію, важчають за потрібне навести якомога більше деталей, подробиць події. Небезпека подібної інформації стає очевидною, якщо глянути на ланцюжок зворотного зв’язку, що може замкнутися і перетворитися на порочне коло: злочинний акт – публікація – засвоєння й аналіз інформації злочинцями – новий злочинний акт – нова публікація… і так до нескінченності…»1

«… я б НЕ фотографувала (знімала, описувала) вигляд тіла або його частин – загиблої людини, крові. Часто по телебаченню або на фотознімках у друкованих виданнях можна побачити близьких жертви, які плачуть, страждають. Особисто б я не лише б не знімала на плівку страждання рідних, а й не брала б коментарів родичів і близьких загиблого, навіть у випадку, якби йшлося про злочин, що стався кілька років тому. Можливо, це наближує матеріал до читача (глядача, слухача), робить його більш життєвим, збагачує розповідь про злочин, але я вважаю це принаймні неетичним…»2

«…Слід наголосити, що ст..387 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за певні дії, які можуть бути здійснені й журналістами. Це стосується розголошення даних досудового слідства або дізнання. Відповідальність за розголошення даних досудового слідства можуть нести: свідок (в тому числі й журналіст), потерпілий, цивільний відповідач, цивільний позивач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, а також інші особи, які були присутні при проведенні слідчих дій, зокрема, журналісти, якщо кожен з них спеціально у письмовій формі був попереджений про обов’язок не розголошувати дані досудового слідства і про кримінальну відповідальність у разі порушення взятого зобов’язання….»3

«…Фабула. Молоду жінку було затримано співробітниками правоохоронних органів на місці злочину. У квартирі не знайдено слідів вживання алкоголю чи наркотичних речовин. Вбито трьох осіб: двох молодих чоловіків і жінку похилого віку. Мотиви злочину не з’ясовані, а затримана особа відмовляється говорити.


У КАДРІ

^ ПОЗА КАДРОМ

Слід розповісти про місце злочину. Наприклад, у Н-ській області було скоєно страшне потрійне вбивство. Це відбулося в простій двокімнатній квартирі на периферії міста К…

За європейськими стандартами щодо ЗМІ, забороняється показувати сцени насильства, а також наслідки злочинів (понівечені тіла, рештки трупів тощо), щоб «забезпечити повагу до гідності людської особистості й основних прав людини».

Показати правоохоронців, котрі затримали підозрювану, дати їхні коментарі щодо ситуації, виокремити ймовірні мотиви злочину.

Не вказувати конкретну адресу місця злочину, оскільки це може стати поштовхом до порушення прав на приватну власність, або ж місцем прибуття родичів загиблих, які захочуть вчинити самосуд над імовірною вбивцею.

Здалеку показати, як затриману саджають до міліцейської машини.

Не показувати тіл убитих, оскільки це може порушити психіку глядачів, народити страх за власне життя, життя дітей, близьких.

Повідомити про вірогідне покарання за законами України у подібних випадках.

Не показувати обличчя вбивці з міркувань безпеки, власне, журналістів, яким вона може помститись у разі втечі від затримання ( - графіка моя – О.П.), а також показ обличчя не є припустимим через імовірний акт помсти друзів та родичів загиблих.

Можна зазначити, якою саме зброєю користувалася ймовірна вбивця, щоб застерегти глядача…

Не описувати детально, як вчинявся злочин, щоб не викликати негативних емоцій у глядачів; щоб не виникало бажання зімітувати злочин з боку інших злочинців.

Подавати інформацію нейтрально, без видимого збудження чи ненависті, оскільки цим журналіст нав’язує глядачеві своє ставлення, коли глядач повинен сам, завдяки поданому матеріалу, усвідомити жах вбивства…1




«…На мій погляд, особливо частими порушення правил (норм) подачі матеріалу трапляються на телеканалі Інтер (телепрограма «Чергова камера») Трапляються сюжети, коли занадто близько показують трупи, поранених. Так, повністю подали в ефір сюжет про те, як відкопували труп дівчини, показували тіло студента, якого вбив ображений однокурсник. Правли висвітлення кримінальної події, на мій погляд, мають бути такими:

Потрібно:

1. Висвітлювати тільки перевірену інформацію.

2. Якщо виникла суперечлива ситуація, пропорційно вислуховувати протиборчі сторони.

3. Матеріал має бути послідовним, без емоційного перенасичення.

4. Якщо є жертви або поранені, вербально описувати не потрібно, знімати здалека, без подробиць.

5. Коментарі брати в потерпілих або їхніх родичів тільки за згоди правоохоронців та лікарів.

Не потрібно:

1. Подавати інформацію, яку отримуєш із сумнівних джерел.

2. Матеріал подавати суб’єктивно, подавати власні попередні висновки.

3. Емоційно подавати інформацію.

4. Жертви та поранених знімати зблизька, надовго фокусуючи на них камеру. В подробицях описувати вербально.

5. Якщо немає згоди на розмову постраждалих, родичів, правоохоронців, наполягати на інтерв’ю.

6. Розголошувати прізвища, конфіденційну інформацію, що мває цінність для слідства, якщо на це немає дозволу правоохоронних органів…»1

«…Впевнена, що мають бути створені етичні норми роботи журналіста при висвітленні інформації про тяжкі та особливо тяжкі злочини. Правила мають полягати в наступному:

1. Небажаним є детальний опис особливо тяжких злочинів. Для людей з нестабільною психікою це може стати спонукою до здійснення аналогічних вчинків.

2. Неприпустимими є фото в газетах та кадри на телеекрані, на яких видно обличчя постраждалих внаслідок аварій, катастроф, убивств, зґвалтувань.

3. Небажаним є детальний опис корисливих злочинів, під час якого аудиторії повідомляються способи уникнення кримінальної відповідальності, здійснення шахрайств. Не виключено, що деякі читачі візьмуть журналістський матеріал на озброєння.

4. Журналіст у своєму матеріалі не має права називати підозрюваного винним до винесення вироку суду.

5. З етичних міркувань журналіст у своїх матеріалах має завжди змінювати справжні імена й прізвища постраждалих та підозрюваних.

6. Журналіст має бути особливо обережним, якщо героєм його матеріалу (підозрюваним, постраждалим) є неповнолітня особа.

7. Журналіст може проводити власне розслідування, зберігати в таємниці джерела інформації. Єдиним органом влади, який може змусити журналіста відкрити конфіденційне джерело інформації, є суд.

8. Журналіст завжди має усвідомлювати, до якої межі він готовий ризикувати своїм життям і здоров’ям, а також життям і здоров’ям близьких ,коли висвітлює злочини, пов’язані з діяльністю мафії та організованої злочинності…»2

Таким чином, ми бачимо, що студенти мають можливість творчого підходу до виконання даної контрольної роботи – вони можуть обирати будь-яку форму для висловлювання власних думок з приводу роботи з інформації правового (кримінального) характеру.


Перелік запитань на залік


Кримінологія як соціально-правова наука, її предмет, завдання, функції. Зв’язок кримінології та журналістики.

Поняття злочинності та її види.

Основні показники злочинності (рівень злочинності, коефіцієнт інтенсивності злочинності, структура злочинності).

Латентна злочинність та її види (природна, штучна, погранична). Роль журналіств у зменшенні рівня латентності злочинності.

Детермінанти злочинності (економічні, соціальні, політичні, ідеологічні).

Особа, що вчинила злочин, як об’єкт кримінологічного та журналістського дослідження.

Основні ознаки особи злочинця (соціально-демографічні, кримінально-правові, соціальні, морально-психологічні).

Поняття кримінального закону. Джерела кримінального права. Структура кримінального закону.

Чинність кримінального закону у просторі та часі. Зворотна сила закону.

Поняття кримінальної відповідальності. Покарання як основна форма кримінальної відповідальності.

Склад злочину (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). Кваліфікація та перекваліфікація злочинів.

Склад злочину, його види (основний, кваліфікований, особливо кваліфікований).

Вік кримінальної відповідальності. Відповідальність неповнолітніх.

Поняття осудності та неосудності. Медичний та юридичний критерії неосудності. Примусові заходи медичного характеру.

Умисел та необережність (злочинна самонадіяність, злочинна недбалість).

Загальна характеристика обставин, що виключають злочинність діяння.

Поняття необхідної оборони. Уявна оборона. Затримання особи, що вчинила суспільно небезпечне посягання.

Поняття крайньої необхідності.

Розвиток організованої злочинності в Україні. Корупція.

Ознаки організованої злочинності. Бандитизм.

Загальна характеристика правових систем світу (прецедентна, континентальна, релігійна).

Еволюція права: від народження норми до галузевого поділу. Матеріальне та процесуальне право.

Загальна характеристика професійної злочинності. Поняття злодійських професій та кваліфікацій (спеціалізацій).

Поняття «вор у законі» - історія, сучасність.

Загальна характеристика воровських законів.

Загальна характеристика шахрайства. Види шахрайств.

Особа злочинця – концепції дослідників.

Мафія: історія виникнення, структура, розподіл ролей.

Історія та сучасність італійської та американської мафії.

Боси італійської та американської мафії – кримінологічна характеристика.

Японська Якудза – історія та сучасність.

Боротьба з міжнародною злочинністю (загальна характеристика). Інтерпол, Європол – історія та сучасність.

Види транснаціональної злочинності.

Загальна характеристика жіночої злочинності.

Загальна характеристика злочинів, пов’язаних з використанням релігійних почуттів віруючих.

Загальна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків.

Загальна характеристика злочинності у Збройних силах.

Загальна характеристика корисливої та насильницько-корисливої злочинності.

Загальна характеристика злочинів, пов’язаних з викраденням культурних цінностей.

Загальна характеристика злочинності неповнолітніх.

Загальна характеристика необережної злочинності.

Тероризм як загроза людству у ХХІ столітті.



Повний перелік рекомендованої літератури, що входить до програми курсу:


1.Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Д.: Сталкер, 1998. – 432 с.

2.Барбакару А.И. Одесса-мама. Каталы, кидалы, шулера. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 432 с.

3.Босвел Ненсі Зукер. Нові інструменти боротьби з корупцією//Економічні реформи сьогодні. - 1998. - №17. - С. 2-7.

4.Восленський М. Номенклатура. Лондон: ОРІ, 1989. С. 149-154.

5.Гармаш С. Доброчесність як передумова економічного зростання// Економічні реформи сьогодні. - 1998. - №17. - С.38-42.

6.Дудоров О. До проблеми криміналізації відмивання брудних грошей// Економіка, фінанси, право. – 1998. - №3.

7.Дышев С.М. Россия уголовная. От воров в законе до отморозков. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 432 с.

8.Ельцов О. “Тени” исчезают в полдень, или Как система рождает лентяев...//Человек и закон. - 2000. - №15.

9.Жаргон уголовного мира\ Сост. А.Житник. – Криминальное обозрение, - К., 1996.

10.Закон України “Про боротьбу з корупцією”// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №34. – С.266.

11.Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1993 року //Відомості Верховної Ради України . – 1992. - №22. – С.303 (із змінами та доповненнями).

12.Закон України “Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України . – 1993. - №35. – С.358 (із змінами та доповненнями).

13.Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

14.Зорина С. Криминальный Киев некриминальным взглядом. – К.: «Школа», 2003. – 286 с.: ил. (злочиннисть, особа злочинця)

15.Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. - 187 с.

16.Кернер Х.Х., Дах Е. Отмывание денег: Путеводитель по действующему законодательству и юридической практике. Пер. с нем. М.,1996. – С.36.

17.Клименко В.А. та ін. Кримінальна відповідальність за посадові злочини// В.А.Клименко, М.І. Мельник, М.І.Хавронюк. Коментар до Закону України “Про боротьбу з корупцією”//М.І. Мельник, Г.О.Омельченко, М.І.Хавронюк. - К.: “Бліц-Інформ”, 1996. - 512 с.

18.Клименко І. Боротба з корупцією: головне, щоб у США повірили?//День. - 1998. - 14 квітня.

19.Коваленко В.Л. Державна служба України: проблеми реформування// Економічні реформи сьогодні. - 2000. - №32. - С.52-62.

20.Кокотюха А.А. Криминальная Украина: Из сейфов спецслужбы\ Худож.-оформитель И.В.Осипов. – Харьков: Фолио, 2005. – 255 с.

21.Константинов А.Д. Бандитский Петербург: Документальный очерк. – СПб.: «Фолио-Пресс», 1997. – 384 с.

22.Корицкая Л. Конец страусиной политики?// Человек и закон. - 2000. - №2(3). - С.4-5.

23.Криминология: Учебник для вузов\ Под общ.ред. д.ю.н., проф. А.И.Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 848 с.

24.Криминология: Учебник\ Под ред. акад. В.Н.Кудрявцева, проф. В.Е.Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.

25.Криминология\ Под ред. Дж. Ф.Шели\ Пер. с англ. – СПб.: ПИТЕР, 2003. – 864 с.: ил. – (Серия «Мировая юриспруденция»).

26.Кузнецова Н.Ф. Корупція в системі кримінальних злочинів. Круглий стіл// Вестник Московского Университета. - 1993. - №1.
27.Дудоров О.П. Корупція. Варіації на тему хабарництва//Віче. - 1994. - №8.

28.Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн.\ О.М.Джужа, П.П.Михайленко, О.Г.Кулик та ін.; За заг.ред. О.М.Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

29.Кучинский А.В. Законы преступного мира. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, Изд-во Эксмо-Маркет, 2000. – 464 с.

30.Кучинский А.В. ХХ век. Знаменитые киллеры. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Маркет, 2000. – 384 с.

31.Лавриненко И. Материальная свобода – гарантия независимости // Юридическая практика.- 2000.- 19 октября.- №42 (148).

32.Лангест Петер. Як викорінювати корупцію?// Економічні реформи сьогодні. - 1998. - №17. – С.25-30.

33.Лозбяков В.П., Эриашвили Н.Д. Криминология и админастративная юрисдикция милиции: Учеб. Пособие для вузов\ Под ред. проф.В.П.Лозбякова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 205 с.

34.Льюїс Елеонор Робертс. Чи досягне мети антихабарницька Конвенція ОЕСР?//Економічні реформи сьогодні. - 1998. - №17. - С. 8-13.

35.Мафія. Соціально-кримінальна характеристика “п’ятої” влади// Вечірній Київ. - 1996. - 3, 4, 5, 6, 7 вересня.

36.Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид., 2000. – 256 с.

37.Мицура О. Ответственность за коррупцию// Бизнес. - 2000. - №9(372). - 28 лютого. - С.143-146.

38.Міжнародна конференція по боротьбі з корупцією. Ліма, Перу. Лімська декларація// Економіка, фінанси, право. – 1997. - №11. – С.35-43.

39.Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію/ Упоряд.: М.І.Камлик та ін. – К.: Школяр, 1999. – 480 с.

40.Модестов Н.С. Москва-3. Энциклопедия городского криминала. – М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. – 444 с.

41.Мэннион Д. Книга о мафии\ Д.Мэннион; Перс. с англ. Г.В.Горевцова. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Типография ИПО профсоюзов Профиздат», 2004. – 300, (4) с.: ил.

42.Петров В. Организованная преступность нужна политикам. Или наоборот?//Зеркало недели. - 1997. - 24 травня.

43.Підлуська І. Проблема вибору: корупція чи чистий бізнес в Україні?// Економічні реформи сьогодні. - 1998. - №17. - С. 31-37.

44.Піховщек В. Корупція і номенклатура : етапи великого шляху//Економічні реформи сьогодні. - 1998. - №17. - С.14-24.

45.Порядок проведення службового розслідування// Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 1995 року № 160 // Збірник Постанов Уряду України. – 1995. - №5. – С.130.

46.Про державну службу – Закон України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року // ВВР. – 1993. - № 52. – Ст. 490; 1995. - № 34. – Ст. 268.

47.Салліван Джон. Антикорупційні ініціативи: роль підприємців//Економічні реформи сьогодні. - 2000. - №30. - С. 3-17.

48.Стогний К.П. Криминал \ Худож.-оформитель Б.Ф.Бублик. – Харьков: Фолио, 2005. – 349 с.

49.Стогний К.П., Кокотюха А.А. Резонансные дела МВД \ Худож.-оформитель А.С.Юхтман. – Харьков: Фолио, 2005. – 383 с.

50.Сурков К.В. О понятии коррупция и возможностях правового воздействия на нее. Методологические проблемы воспитательной и кадровой работы в органах внутренних дел и внутренних войск. - СПб., 1991.

51.Тарабрин А.Г. Воры в законе и авторитеты. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-пресс, 2000. – 480 с.

52.Украина и Азербайджан в рейтинге коррумпированных стран мира оказались на одной позиции // Факты. - 2000. - 15 вересня.

53.Фросевич Л. Чинопроизводство для своих //Киевские Ведомости. - 2000. - 8 вересня.

54.Цыганов В.В. Медиа-терроризм: Терроризм и средства массовой информации. – К.: Ника-Центр, 2004. – 124 с.

55.Чернецов К. Крым бандитский. – К.: «Мрия», 2000. – 416 с.: ил.

56.Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. – М.: Юристъ, 1995. – 256 с.

57.Широченко В. Внутренний враг// Человек и закон. - 2000. - №2(3). - С.30-33.

58.Широченко В. Что такое коррупция?// Человек и закон. - 2000. - №2(3). - С.28-29.

59.Якушик В., Ватсон Ш., Мейс Д., Малеев К. Коррупция как общественній феномен// Политическая мысль. - 1994. - №4. - С.25-32.

1 Вправи подаються за посібником: Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: Навчально-методичний посібник\ За заг.ред. О.М.Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 400 с.

1 Тут і далі замість українського слова «злодій» вживатиметься російське слово «вор», оскільки воно є точним відповідником поняття. Українські слова «злодій» та «крадій» є більш вузькими за значенням, ніж російське (інтернаціональне в злочинному світі) - «вор». Обґрунтування такого підходу також міститься в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (спеціальність 10.01.08 «Журналістика»): Порфімович О.Л. Проблеми координації діяльності засобів масової інформації та правоохоронних органів України (за матеріалами української преси періоду незалежності), Київ, 2000.

1 Контрольна робота Вікторії Білокур, 3 курс, група 3ТЖ, 2006 рік.

2 Контрольна робота Наталії Сокирчук, 3 курс, група 1ПЖ, 2006 рік.

3 Контрольна робота Юлії Барабаш, 3 курс, група 1 ПЖ, 2006 рік.

1 Контрольна робота Марини Поради, 3 курс, ВСР, 206 рік.

1 Контрольна робота Олени Медовщук, 3 курс, 2006 рік.

2 Контрольна робота Аліни Попкової, 3 курс, 2МЖ, 2006 рік.