Реферат: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання

Міністерство освіти і науки України

Управління змісту освіти


ПРОГРАМИ


для загальноосвітніх навчальних закладів

з українською мовою навчання


Зарубіжна література


5 – 12 класи


Київ – 2004


Зміст


Пояснювальна записка ................................................................


С.3

5 клас ...............................................................................................

С.9


6 клас ...............................................................................................



С.16

7 клас ...............................................................................................


С.22

8 клас ...............................................................................................


С.29

9 клас ...............................................................................................


С.34

10 клас .............................................................................................


С.40

11 клас .............................................................................................


С.45

12 клас .............................................................................................


С.50

Додаток № 1 “Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з літератури”........................................................................


С.57


Додаток № 2 “Додаткова література для читання”................


С.59


Додаток № 3 “Бібліографія для вчителя” ................................


С.62



^ Пояснювальна записка


І. Мета та завдання навчального предмета “Зарубіжна література”
Важлива роль літературної освіти є однією з найважливіших і найдавніших традицій української духовної культури. Предмет “Зарубіжна література”, входячи до кола основних шкільних дисциплін гуманітарного й естетичного циклів, сприяє збереженню і засвоєнню школярами духовних надбань усього людства й, зокрема, українського народу.

^ Головною метою вивчення предмета “Зарубіжна література” в загальноосвітній школі є залучення учнів до найвищих досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, вихо­вання естетичного смаку, високої читацької і загальної культури, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати такі основні завдання:

формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури як окремих народів світу, так і всього людства;

виховувати повагу до духовних скарбів людства і, зокрема, українського народу; расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність водночас із принциповим нонконформізмом, здатністю формувати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, прагненням мати ніким не нав’язане світобачення, не бути об’єктом маніпуляцій, зберігати й продовжувати кращі національні традиції, не сприймати культу сили й переваги матеріальних цінностей над духов­ними;

навчати школярів сукупності відомостей про вершинні явища світового літературного процесу, загальні закономірності його перебігу від найдавніших часів до сьогодення;

давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, необхідних для повноцінного аналізу та інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу та інтерпретації художнього тексту, здатність сприймати його з розумінням задуму і стилю автора, бачити кожний конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

навчати школярів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість творів світової літератури, зокрема у зіставленні з творами української літератури та інших видів мистецтва;

розвивати усне і писемне мовлення школярів, а також їхнє мислення (образне, асоціативне, аб­страктне, логічне та ін.);

формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність насолоджуватися мистецтвом слова, а також “привласнювати” духовний потенціал художньої літератури, реалізувати його у власному житті;

відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури;

прищеплювати школярам високий естетичний смак.

В програмі враховані три основні лінії Державного стандарту: аксіологічна, літературознавча і культурологічна, що відбилося як у доборі матеріалу, так і в структуруванні його за етапами навчання.

^ ІІ. Характеристика структури навчальної програми
Курс “Зарубіжна література” складається з двох головних етапів навчання: пропедевтичного (підготовчого – 5-8 класи) і систематичного (9-12 класи). Такий підхід узгоджено зі щойно затвердженою (за результатами конкурсу МОНУ) програмою з української літератури для 12-річних загальноосвітніх навчальних закладів, у якій вивчення матеріалу на історико-літературній основі також починається у 9 класі. Така координація двох програм і навчальних дисциплін дозволить учителеві-практику краще викладати матеріал і запобігати небажаному дублюванню понять із теорії літератури, що особливо актуально в умовах дефіциту навчального часу на літературну освіту.

Навчальний матеріал програм розподілено за такими рубриками:

“Кількість годин (відведених на вивчення розділу/теми)”;

“Зміст навчального матеріалу (конкретне змістове наповнення розділу/теми)”;

“Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”.

До програм додано державні “Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з літератури” (додаток № 1), “Додаткова література для читання учнів” (додаток № 2), а також “Бібліографія для вчителя” (додаток № 3).

^ ІІІ. Особливості організації навчально-виховного процесу
Головним об’єктом вивчення на уроках зарубіжної літератури є тексти літературних творів. Звичайно, це не применшує важливості засвоєння школярами певного обсягу відомостей про життя письменників, добу написання творів, художні системи, до яких вони належать. Однак учителю особливу увагу слід звертати на роботу безпосередньо з художнім текстом, тому слід дуже обережно й зважено користуватися різноманітними дайджестами, скороченими варіантами текстів тощо. Адже для навчального процесу важливе не стільки механічне запам’ятовування сюжетних ліній і різноманітних фактів із літературних творів, скільки їхній аналіз та інтерпретація, уміння учня бачити художні деталі, розуміти творчий задум письменника та оцінювати особливості його реалізації, насолоджуватися самим процесом читання, немов “переживаючи” події твору. Сáме така робота допоможе школярам сприйняти літературу як мистецтва слова.

Крім того, це є відповіддю на нагальну вимогу сучасності: формувати школяра не як пасивного споживача певного обсягу раз і назавжди даної інформації (яка чимдалі частіше застаріває майже одночасно з виходом підручників у світ), а як особистість, здатну самостійно її здобувати, поновлювати, коригувати та інтерпретувати протягом усього свого життя. Адже будь-який, в т.ч. художній, текст є головною одиницею передачі інформації, тому робота сáме з повним твором (передовсім великого обсягу) вчитиме школярів “приборкувати” значний обсяг інформації, тим самим готуючи молодь до відповіді на “виклики ХХІ століття”, комп’ютеризованого “інформаційного суспільства”, що є необхідним для кожної сучасної людини.

Ще одним важливим аспектом підготовки учня є надання школяреві в процесі вивчення зарубіжної літератури не лише літературної, а й мовної освіти. Адже жодні лінгвістичні вправи не замінять навичок користування мовою, тобто розвитку мовлення. Курс літератури, особливо в старших класах, може дати для реальної мовної компетенції учнів не менше, а навіть більше, ніж власне мовні дисципліни. Так, донедавна в старших класах мова майже не вивчалася, а мовна грамотність населення України була значно вищою, ніж зараз.

Працюючи з вершинними творами світової літератури в найкращих українських перекладах, учні опановують сáме нормативну літературну мову, чого вельми бракує усьому сучасному українському суспільству, особливо враховуючи зовсім недавній час набуття українською мовою статусу державної, фактичну відсутність єдиного мовного еталону навіть у філологічних колах, ЗМІ та інших авторитетних джерелах розповсюдження мовного еталону й етикету в Україні, розмивання мовної норми різноманітними чинниками (вплив діалектів, арго, суржику, діаспорного варіанту українського мовлення, різке падіння загального рівня освіченості суспільства тощо).

У програмі широко представлені різні національні літератури світу. Тому використання на уроках зарубіжної літератури оригінальних текстів (творів Байрона – англійською, Гюго – французькою, Міцкевича – польською, Толстого – російською і т.д.) сприяє опануванню школярами іноземним мовленням, що теж є важливою потребою відкритого європейського суспільства, яке будує Україна.

У нашій програмі, на відміну від інших, мінімізована кількість нового навчального матеріалу, який повинні опановувати учні 12 класу, оскільки, з одного боку, випускники в другому семестрі вже переймаються проблемами вступу до ВНЗ і працевлаштування, з другого – їм необхідно повторити й узагальнити навчальний матеріал, опанований під час попереднього навчання.

^ IV. Критерії оцінювання результатів навчальної діяльності учнів
Критерії оцінювання результатів навчальної діяльності школярів на уроках зарубіжної літератури загалом відповідають загальнодержавним, затвердженим Міністерством освіти і науки України (див. додаток № 1). Водночас такому оцінюванню покликана сприяти також згадана рубрика “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”, в якій деталізовані конкретні вимоги до школярів за кожною програмовою темою.

У межах часу, відведеного на тематичне оцінювання (4 години на рік, по дві години на семестр), проводяться контрольні роботи. Форму їхнього проведення (усний/письмовий залік, тестування, твір/переказ, письмова відповідь на запитання і т.д.) обирає вчитель. Під час виставлення тематичних оцінок доречно враховувати як результати згаданих контрольних робіт, так і поточні оцінки школярів, їхні навчальні досягнення за увесь період вивчення певної теми, що стимулює активність учнів не лише напередодні проведення контрольної роботи, а й на кожнім уроці.

Окремо слід відзначити важливість для отримання учнем високої оцінки не стільки переказу готових штампів і думок із численних нині дайджестів і посібників, скільки прочитання рекомендованого для вивчення художнього тексту в повнім обсязі, його самостійного аналізу та інтерпретації.

^ V. Рекомендації щодо роботи з програмою
Для стимулювання творчості вчителя, а також з метою запобігання незапланованих змін у виконанні цих програм (на випадок хвороби вчителя, карантину, збігу часу проведення уроків зі святковими днями і т.п.) виділяється резервний час – по 4 години на рік у кожному класі , що становить понад 11% від усієї кількості часу, відведеного на вивчення предмета. Кількість годин на вивчення конкретних тем і творів мають орієнтовний характер. Резервний час учитель може використати на власний розсуд: додати години на вивчення якоїсь програмової теми, увести до кола вивчення додатковий твір (див. додаток № 2) тощо.

Під час календарно-тематичного та поурочного планування вчителеві слід враховувати, з одного боку, обсяг і структуру навчального матеріалу програми, запропоновані в розділі “Зміст навчального матеріалу”, з другого – конкретні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів із зарубіжної літератури, закладені до розділу “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”.

Плануючи і виконуючи програми, слід пам’ятати, що через значне скорочення кількості навчального часу (на 50% у порівнянні з попереднім варіантом Типових навчальних планів) перевагу слід надавати проблемно-тематичному, а не монографічному, структуруванню навчального матеріалу.

І, насамкінець, оскільки наша програма розроблена у відповідності до вимог чинного Державного стандарту базової повної загальної середньої освіти (постанова КМ України № 24 від 14.01.2004), узгоджена із програмами освітніх галузей “Мови і літератури”, “Суспільствознавство” і “Естетична культура” (наказ МОНУ № 132 від 23.02.2004), а також із нещодавно затвердженою “Концепцією художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах” (наказ МОНУ та АПНУ № 151/11 від 25.02.2004), словесник може краще координувати викладання зарубіжної літератури з іншими шкільними дисциплінами гуманітарного й естетичного циклів (“Українська література”, “Історія України”, “Всесвітня історія”, “Музичне мистецтво”, “Художня культура” та ін.).

Така координація, з одного боку, дозволяє уникнути дублювання змісту навчального матеріалу, який школярі отримують на уроках із суміжних предметів (що особливо важливо за умов згаданого вище скорочення навчального часу на вивчення “Зарубіжної літератури”), з другого – сприяє формуванню в учнів цілісної картини світу, “розсипаної” в мозаїці численних шкільних навчальних дисциплін.

5 клас

(35 год.; 1 год./тижд.; 4 год. – тематична атестація; резервний час – 4 год.)

^ Твори для текстуального вивчення на навчальний рік
Прислів’я народів світу (5-7 за вибором учителя і учня).

Брати Грімм. “Пані Метелиця”.

Ш.Перро. “Попелюшка”.

Г.Х.Андерсен. “Снігова королева”.

С.Маршак. “Дванадцять місяців” (скорочено).

Р.Кіплінг. “Мауглі” (скорочено).

Р.Бернс. “Чесна бідність”.

Марк Твен. “Пригоди Тома Сойєра” (скорочено).


Для вивчення напам’ять

Вірш про природу (за вибором учня).

Р.Бернс. “Чесна бідність”.




№

К-ть год.
^ Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1. Вступ

1.

1

Література і фольклор – скарбниця духовних багатств люд­ства.

Фольклор – усна народна творчість.

Прислів’я та приказки – малі жанри фольклору, джерело народної мудрості.

Учень:

називає перелік літературних творів, які вивчатимуться протягом навчального року;

обґрунтовує сенс вислову “література і фольклор – скарбниця духовних багатств люд­ства”;

наводить приклади декількох прислів’їв та приказок різних народів світу;

розпізнає, пояснює і порівнює прямий і переносний сенс вивчених прислів’їв і приказок;

^ Теорія літератури (ТЛ) Називає малі жанри фольклору: прислів’я, приказки.

2. Народна казка

2.

3

Казка як жанр фольклору. Зображення в ній життя, поглядів і характеру народів, мрій, бажань і сподівань її творців. Боротьба добра зі злом – головний конфлікт народної казки. Реальне та фантастичне в ній.

Казка про тварин – один із найдавніших різно­видів казки.

^ Брати Грімм. “Пані Метелиця”

Брати Грімм – відомі збирачі німецьких народних казок. Точність фіксації, дбайливе ставлення до оригіналу.

Уславлення любові до праці та інших людських чеснот у казці “Пані Метелиця”.

Учень:

переказує зміст казки “Пані Метелиця”;

висловлює судження про повчально-виховний характер народної казки;

визначає головний конфлікт народної казки (боротьба добра зі злом);

дає оцінку персонажам казки з огляду на їхні вчинки та моральні якості;

виразно читає (в т.ч. “в особах”);

пояснює, чому братів Грімм називають збирачами, а не авторами казок;

перелічує назви 2-3 найвідоміших казок, записаних братами Грімм (“Хоробрий кравчик”, “Гензель і Гретель” та ін.);

розкриває своєрідність конфлікту казки “Пані Метелиця”: різне ставлення її героїв до праці та інших людських цінностей і чеснот: поваги до старших, поцінування не лише матеріальних (дочка), а передовсім духовних і моральних цінностей (пасербиця);

дає оцінку людським якостям персонажів казки з огляду на їхні вчинки, ставлення до роботи, інших людей і т.п.

^ ТЛ Наводить приклади типової будови казки: зачин, кінцівка, повтори (часто – трикратні) тощо;

дає визначення понять оригінал і переклад, народна казка, “мандрівний сюжет”.

^ 3. Літературна казка

3.

2

Шарль Перро (1628–1703). “Попелюшка, або Соболевий черевичок”

Перро як основоположник європейської літературної казки. Збірка “Казки моєї матінки Гус­ки, або Історії минулих часів із повчаннями” та її найпопулярніші сюжети. “Попелюшка”. Поетизація працьовитості та скром­ності, ідея винагороди за людські чесноти та страж­дання, віра в перемогу добра над злом.

Учень:

пояснює, що Шарль Перро є основоположником європейської літературної казки;

називає найпопулярніші казки зі збірки Ш.Перро “Казки моєї матінки Гус­ки, або Історії минулих часів із повчаннями”, а саме: “Червона шапочка”, “Кіт у чоботах”, “Хлопчик, мов мізинчик”, “Спляча красу­ня”, “Синя борода” та ін.;

називає причини популярності сюжету про Попелюшку в світовій культурі (у казці є мотиви і проблеми, які були, є і завжди будуть актуальними як для окремої людини, так і для усього людства: незаслужені страждання і несправедливість; повага до працелюбства як високої людської чесноти; винагорода Попелюшки за її важку працю і моральні якості);

складає план характеристики головної героїні і підбирає у тексті приклади до розкриття пунктів цього плану;

характеризує Попелюшку;

відрізняє твір Шарля Перро від його пізніших інтерпретацій (братів Грімм, різних кіно- і мультиплікаційних версій тощо).

4.

3

^ Ганс Хрістіан Андерсен (1805–1875). “Снігова королева”

Поєднання побутовості і фантастики у казках Андерсена. Перемога щирих людських стосунків над багатствами Снігової королеви. Авторська оцінка героїв твору.


Учень:

перелічує назви та персонажів найвідоміших казок Андерсена: “Принцеса на горошині”, “Дюймовочка”, “Стійкий олов’яний солдатик”, “Гидке каченя”, “Нове вбрання короля” та ін.;

сприймає великий за обсягом текст цілісно;

переказує зміст казки “Снігова Королева” (в т.ч. від імені однієї з її дійових осіб);

називає особливості будови тексту;

пояснює роль у будові казки антитези (протиставлення): дружба – влада, щирі людські стосунки – угода між Каєм і Сніговою Королевою; гаряче серце Герди (добро) – крижаний поцілунок Снігової Королеви і крижане серце Кая (зло) тощо.

^ ТЛ Дає визначення поняття антитеза, наводять приклади антитези з казки “Снігова королева”.

5.

3

^ Самуїл Маршак (1887–1964). “Дванадцять місяців”

Казкові мотиви у п’єсі. Протиставлення образів пасербиці – з одного боку та мачухи і її рідної доч­ки – з другого як втілення конфлікту добра та зла. Підлабузництво підлеглих та необмежена влада – головні причини спотворення характеру принцеси. Особливості драматичного твору. Діалог як засіб розкриття змісту та ідеї п’єси.

Учень:

переказує зміст п’єси-казки Маршака “Дванадцять місяців”;

сприймає великий за обсягом текст цілісно;

виділяє казкові мотиви: “мандрівний” сюжет – протиставлення рідної дочки й пасербиці; чарівний предмет (перстень); чарівні помічники (дванадцять місяців); чарівні перетворення (баби та її дочки на собак) і події (фантастично швидка зміна пір року) тощо у п’єсі і робить висновок, що одним із джерел твору є народна казка;

пояснює роль протиставлення образів (з одного боку – пасербиці, з другого – баби та її доч­ки) як втілення головного конфлікту п’єси – протистояння добра та зла;

пояснює, що підлабузництво підлеглих та необмежена влада – головні причини спотворення характеру Королеви.

ТЛ Дає визначення поняття драматичний твір.

^ 4. Література і світ природи

6.

4

Джозеф Редьярд Кіплінг (1865-1936). “Мауглі”

Історія Мауглі, вихованця джунглів. Основні пер­сонажі казки та їх характеристика. Головний закон джунглів і світ людей.


Учень:

переказує зміст казки “Мауглі”, історію вихованця джунглів Мауглі;

сприймає великий за обсягом текст цілісно;

відтворює події казки в хронологічній послідовності;

пояснює відмінність художнього світу казки від реального світу (реальні діти-“мауглі” втрачають здатність до спілкування з людьми);

розмірковує над сенсом протиставлення світу джунглів і світу людей;

наводить приклади відповідності світу звірів і світу людей;

характеризує основних персонажів казки і висловлює своє ставлення до них;

відрізняє твір Р.Кіплінга від його пізніших інтерпретацій (в т.ч. різних кіно- і мультиплікаційних версій).

7.

4
Алкман (VII ст. до н.е.). “Сплять усі верховини гірські...”
^ Йоганн Вольфганг Гете (1749–1832). “Нічна пісня мандрівника”

Михайло Лермонтов (1814-1841). Із Гете (“Горные вершины...”) 1

Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Взаємозв’язок стану людської душі та опису природи.

“Олюднення” природи у віршах.

Учень:

аналізує вірш Алкмана як один із перших у світовій літературі поетичних пейзажів, що навіюють читачеві певний настрій: відчуття душевного спокою, умиротворення;

аналізує вірш Гете як суголосний поезії Алкмана, знаходить спільні риси в двох творах (образи гірських вершин, сонних птахів, створення настою спокою);

порівнює переспів Лермонтовим вірша Гете: навіювання душевного спокою, спільні художні образи (гірські вершини, поснуле птаство і т.д.);

виразно читає поезії, намагаючись відтворити інтонацією їхній настрій;

порівнює відомості про пейзаж, отримані на уроках музичного та образотворчого мистецтва і зарубіжної літератури.

^ ТЛ Наводить приклади використання епітетів у текстах поезій.







Федір Тютчев (1803-1873). “Я знаю в прáосені пору...”

Тонкий ліризм поезії Тютчева. Замилування осінньою природою і майстерність поетичного вислову.


Учень:

виразно читає і аналізує вірш, звертаючи увагу передовсім на красу “золотої осені”, гармонійну єдність природи і людини: завмирає природа і закінчує свою працю людина;

знаходить у вірші епітети (марна борозна, блакить прозора) і пояснює їхню роль (створення переконливих, художньо досконалих образів: краса природи, гармонія природи і людини).







^ Мацуо Басьо (1644-1694). Хоку
Одухотворення природи – характерна ознака японської культури. Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців.

Характерні ознаки хоку.


Учень:

виразно читає тривірші (хоку) “На всохлу гілку...”, “Старий ставок...”, “Соловей на гілці...”, “Метелик літає...” та ін.;

виділяє характерні ознаки хоку: постійну кількість рядків, стислість, увагу до деталі, “сезонну поетику /символіку/” (наприклад, весна – квітуча слива, сакура, туман; осінь – хризантема, крики гусей) тощо;

обґрунтовує тезу про повагу до самобутності культури будь-якого народу як необхідну рису сучасної людини;

ТЛ Дає визначення поняття хоку, називає його жанрові ознаки.

^ 5. Світ дитинства й моральні цінності в літературі

8.

2

Роберт Бернс (1759-1796). “Чесна бідність”

Уславлення у вірші справжніх людських чеснот. Віра у світове братерство – основна ідея твору. Анти­теза як основа його будови.

Учень:

виразно читає напам’ять вірш “Чесна бідність”;

аналізує вірш, звертаючи увагу на відображення у назві твору життєвих ідеалів поета, уславлення у вірші справжніх людських чеснот: духовності, шляхетності, честі, чесності, розуму та ін., на роль антитези (протиставлення) у втіленні головної думки твору, на особливу емоційну піднесеність твору (окличні й питальні речення);

висловлює особисте ставлення до морально-етичних проблем, поставлених у вірші.

9.

4

Марк Твен (1835-1910). “Пригоди Тома Сойєра”

Сонячний, радісно-бешкетливий світ дитинства в романі. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн. Цінності дитинства та їх доля в дорослому житті. Вплив світу дорослих на дитячі стосунки.


Учень:

називає основні твори для дітей Марка Твена: “Пригоди Гекльберрі Фінна”, “Принц та злидар” та ін.;

переказує зміст та знаходять автобіографічні мотиви повісті “Пригоди Тома Сойєра”;

сприймає цілісно текст великого обсягу;

висловлює судження про багатоплановість твору: з одного боку – радісно-бешкетливий світ дитинства з цінностями і забобонами, неприйнятними у дорослому житті, з другого – глибина морально-етичних проблем (готовність Тома Сойєра і Гека Фінна до самопожертви заради порятунку Мефа Потера і вдови Дуглас; необхідність переборювання домінування власних образ заради почуття близьких людей (поведінка Тома Сойєра та його друзів до, під час і після проведення заупокійної меси) тощо;

висловлює судження про причини популярності повісті;

характеризує літературних героїв на основі їхніх портретів, вчинків та переживань, ставлення до них інших персонажів;

знаходить комічне в тексті і пояснює його роль (характеристика персонажів);

висловлює особисте ставлення до персонажів повісті, аргументуючи свою точку зору цитатами і прикладами з тексту.

^ ТЛ Дає визначення поняття повість.

6. Підсумок

10

1

Узагальнення та систематизація вивченого протя­гом року матеріалу

Учень:

називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;

висловлює судження про роль світової художньої літератури як скарбниці духовних багатств людства.


6 клас

(35 год.; 1 год./тижд.; 4 год. – тематична атестація; резервний час – 4 год.)

^ Твори для текстуального вивчення на навчальний рік
Міфи: про Прометея; про Геракла (1–2 за вибором учителя і учня).

Байки (2–4 за вибором учителя і учня).

А.Чехов. “Хамелеон”.

Ч.Діккенс. “Різдвяна пісня у прозі”.

Д.Дефо. “Робінзон Крузо” (І ч., скорочено).

Ж.Верн. “П’ятнадцятирічний капітан” (скорочено).

Ш.Петефі. “Коли ти муж, будь мужнім ...”

А. де Сент-Екзюпері. “Маленький принц”.


Для вивчення напам’ять

Байка (за вибором учителя)

Ш.Петефі “Коли ти муж, будь мужнім” (уривок за вибором учня).




№

К-ть год.
^ Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1. Вступ

1.

1

Пізнавальне значення світової літератури: зобра­ження в ній життя, побуту, звичаїв, світо­гляду, духовних і моральних цінностей різних народів світу.

Учень:

називає вивчені в 5 класі літературні твори;

наводить приклади художніх текстів, із яких дізнався про життя, побут і культуру інших народів світу;

пояснює, у чому полягає пізнавальне значення світової літератури (читаючи художні твори, людина дізнається про життя, побут, звичаї, світогляд, культуру, духовні й моральні цінності інших народів світу).

^ 2. Міф і література

2.

1

Міф про виникнення світу в різних народів.

Причини появи схожих елементів у міфах різних народів. Взаємопов’язане та паралельне виникнення цих елементів.

Учень:

наводить конкретні приклади існування схожих елементів у міфах про виникнення світу різних народів;

пояснює причини появи схожих елементів у міфах різних народів: 1. Запозичення елементів міфології одного народу іншим народом; 2. Невзаємопов’язане, паралельне виникнення схожих елементів у міфології різних народів, обумовлене насамперед схожістю умов життя, інтересів, життєвих прагнень, ідеалів різних народів світу;

^ ТЛ Дає визначення поняття міф;

пояснює, у чому полягає головна відмінність міфу від казки.

3.

1

^ Міф про Прометея

Велич подвигу Прометея, його самопожертва заради людей. Уславлення цивілізації в міфі. Причини популярності образу Прометея.

Учень:

стисло переказує міф про Прометея;

пояснює, в чому полягає велич подвигу Прометея;

висловлює судження про причини популярності образу Прометея;

висловлює особисте ставлення до Прометея, аргументуючи свою точку зору прикладами з міфу.

4.

1

^ Міфи про Геракла

(1–2 за вибором учителя)

Геракл – улюблений герой стародавніх греків. Причини надзвичайної популярності його образу.



Учень:

переказує міфи про Геракла і пояснює, чому він став улюбленцем стародавніх греків;

наводить приклади наявності в міфах різноманітних фантастичних елементів, вигадки;

висловлює особисте ставлення до Геракла, аргументуючи свою точку зору прикладами з міфу;

порівнює відомості про давньогрецьку міфологію, отримані на уроках всесвітньої історії та зарубіжної літератури;

наводить конкретні приклади втілення в міфах шкали цінностей людини-народу-людства.

^ 3. Байка у світовій літературі

5.

3

Езоп (VI ст. до н.е.). “Вовк і Ягня”, “Крук і Лисиця”, “Мурашка і Цикада”, “Хліборобові діти”.

Жан де Лафонтен (1621–1695). “Зачумлені звірі”.

Іван Крилов (1769–1844). “Вовк і Ягня”

Байка як жанр літератури та її особливості.

Алегоричний та повчальний зміст байки, відображення в ній законів життя людей, народної мудрості: осуд свавілля та насильства, різноманітних людських вад; услав­лення працьовитості, розуму, доброти та інших людських чеснот.


Учень:

переказує близько до тексту зміст зазначених байок;

пояснює, чому легендарного Езопа вважають основоположником жанру байки;

доводить на конкретних прикладах, що Езопові байки стали невичерпним джерелом сюжетів байок у світовій літературі;

наводить приклади та пояснює алегоричний та повчальний зміст вивчених байок, відображення в них законів життя людей, народної мудрості: осуд свавілля та насильства (“Вовк і ягня”, “Зачумлені звірі”), різноманітних людських вад (“Крук і Лисиця”, “Мурашка і Цикада”); услав­лення розуму та злагоди між людьми (“Хліборобові діти”);

порівнює використання того самого сюжету в різних авторів (про Вовка та Ягня: Езоп – Крилов – Глібов);

читає напам’ять байку (за власним вибором);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються у вивчених байках і обґрунтовує свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

називає головні жанрові ознаки байки: алегорія; повчальний зміст та ін.

ТЛ Дає визначення понять байка, алегорія, езопова мова.

^ 4. Література і моральне вдосконалення людини

6.

1

Антон Чехов (1860–1904). “Хамелеон”

Висміювання підлабузництва, самопринижен­ня, чиношанування, запопадливості та малодушності у творі. Головні засоби творення комічного та їхня роль у характеристиці персонажів і розкритті ідеї твору. Функції художньої деталі в прозі Чехова. Антитеза як художній засіб і композиційний прийом.

Учень:

переказує близько до тексту зміст оповідання А.Чехова “Хамелеон”;

наводить конкретні приклади висміювання в творах А.Чехова підлабузництва, самопринижен­ня, чиношанування, запопадливості та малодушності;

називає головні засоби творення комічного та пояснює їхню роль у характеристиці персонажів і розкритті ідеї твору;

визначає і пояснює функції художньої деталі в прозі Чехова;

аналізує роль антитези в творах Чехова;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в оповіданнях, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

^ ТЛ Називає характерні риси оповідання як епічного жанру.

7.

4

Чарльз Діккенс (1812–1870). “Різдвяна пісня у прозі”

Гуманістичний зміст і висока людяність твору. Життя знедоленої родини Кретчитів. Подорож Скруджа різдвяної ночі в часі й просторі як можливість осягнути своє життя. Причини деградації особис­тості Скруджа. Переродження Скруджа як наслідок осмислення свого життя. Реальне й фантастичне у повісті. Щасливий фінал як особливість різдвяного оповідання. Композиція твору.

Учень:

переказує текст повісті “Різдвяна пісня у прозі”;

сприймає великий за обсягом текст цілісно;

пояснює значення поняття гуманізм (любов, співчуття до людини), ілюструє це поняття прикладами з тексту повісті Діккенса;

наводить приклади реальної (деталі побуту, зображення суспільного устрою Англії тощо) і фантастичної (подорож Скруджа в часі, спілкування з духами тощо) складових “Різдвяної пісні в прозі”;

перелічує основні причини деградації Скруджа: зосередженість на матеріальних інтересах і цінностях, жагу до збагачення, влади, байдужість до інших людей;

тлумачить факт казкового переродження Скруджа, з одного боку, як характерну рису різдвяної повісті, з другого – як вияв віри письменника у добру сутність людини, яку можна вилікувати від зла;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються у творі, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.

^ 5. Людина в життєвих випробуваннях

8.

4

Даніель Дефо (бл.1660-1731). “Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо”

Гімн цивілізованій прагматичній людині та її пра­ці. Пригоди та екзотика в романі. Роман Дефо як започаткування “робінзонад”.

Учень:

переказує близько до тексту ключові епізоди роману;

сприймає великий за обсягом текст цілісно;

пояснює, що велика заслуга й новаторство Д.Дефо полягає в тому, що він оспівує важку буденну працю людини, її розум, силу духу, здатність виживати в будь-яких, навіть найтяжчих, умовах;

характеризує образ Робінзона Крузо;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в романі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

9.

5

Жуль Верн (1828-1905). “П’ятнадцятирічний капітан”.

Прославлення сили людського характеру в творі. Привабливість образу Діка Сенда. Образ Геркулеса в романі. Засудження рабства. Романтика подорожей, велич науки та знань як основний пафос творів Ж. Верна.

Учень:

переказує ключові епізоди роману;

сприймає великий за обсягом текст цілісно;

ілюструє прикладами з тексту: а) втілення в романі ідеї прославлення сили людського характеру; б) риси Діка Сенда, які роблять його образ надзвичайно привабливим (почуття вдячності до людей, які його, сироту, зростили; усвідомлення браку наукових знань і жага до навчання; мужність, вірність); в) позитивні риси темношкірого Геркулеса: вірність друзям, готовність прийти їм на допомогу в найскрутнішу хвилину, здатність на самопожертву; г) засудження рабства як одну з провідних ідей роману; д) поетизацію романтики подорожей, величі науки й знань як провідний пафос творів Ж.Верна;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в романі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

^ ТЛ Дає визначення поняття роман.

10

2

Шандор Петефі (1823-1849) “Коли ти муж, будь мужнім...”. Уславлення людської гідності, самоповаги та мужності, засудження приниження й внутрішнього рабства у віршах Ш.Петефі.

Учень:

висловлює судження про проблеми життєвих цінностей і пріоритетів, вибору альтернатив “мужність-боягузство”, “рабство-свобода”, “самостійний вибір життєвого шляху-покора долі”, порушених у вірші Ш.Петефі;

підтверджує свої думки цитатами з тексту.

^ 6. Людина та її світ

11

3

Антуáн де Сент-Екзюпері (1900–1944). “Маленький принц”.

“Маленький принц” – філософська алегорична казка-притча. Поетизація в ній краси чистих люд­ських взаємин. Сенс подорожі Маленького принца Всесвітом. Алегоричні образи. Головні життєві цінності у казці.


Учень:

переказує близько до тексту зміст філософської казки-притчі;

наводять приклади поетизації в ній краси чистих люд­ських взаємин і почуттів (вірність Троянді, відповідальність перед друзями: “ми відповідальні за тих, кого приручили” тощо);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитата