Реферат: План. Введення І. Поняття І основні положення вибіркового спостереження та способи відбору одиниць у вибіркову сукупність. 1 Вибірковий метод та його значення для вивчення правових явищ

Міністерство освіти і науки України
Національний Гірничий Університет України


Контрольна робота

з дисципліні: “Правова статистика”

Варіант 4


Виконала:

студентка ІЗДО

групи ЮП-01-2

Полагейкіна О.А.
Шифр: № зал. кн. 202984
Перевірив:

ст. в. Ткачов М.І.


м. Дніпропетровськ

2004 р.
План. Введення І. Поняття і основні положення вибіркового спостереження та способи відбору одиниць у вибіркову сукупність.
1.1 Вибірковий метод та його значення для вивчення правових явищ

1.2 Основні положення вибіркового спостереження

1.3 Способи відбору одиниць у вибіркову сукупність

^ ІІ. Показники кримінально-правової статистики. Висновки Список використаної літератури
Вступ


На відміну від інших соціальних ідей і політичних орієнтацій демократична правова держава при верховенстві правового закону і пріоритеті прав людини і громадянина практично сприйнята суспільством як майбутнє державного ладу України. Рішення цієї задачі зв'язано не тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законності діяльності держави і його органів, муніципальної системи і суспільних формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції, незалежного правосуддя, і, головне, формування високого рівня правової культури суспільства і кожної людини.

Необхідною умовою розвитку цих процесів є їхній правовий супровід і забезпечення державою - єдиної на території країни політичної організації, що здійснює суверенітет, джерело якого - народ України. Але держава і право мають не тільки інструментальне значення і самостійну цінність. Одночасно це право жити цивілізованим життям і засіб забезпечити людині відповідні свободи. До цієї мети суспільство прийде тільки через підвищення відповідальності, покладеної на інститути державної влади, рішучі дії по економічному, політичному і соціальному реформуванню, створенню якісної правової бази для таких дій.

Усе вищесказане в особливому ступені стосується кримінально-правових наук, у тому числі і правовій статистиці.

Статистика взагалі — це барометр соціального життя країни. Пра­вова статистика своїми показниками завжди характеризує тенденції і характер законодавчої, правоохоронної та правозастосовної діяль­ності державних органів. Тому вона має велике наукове і практич­не значення при вирішенні різноманітних проблем розбудови пра­вової держави.

Статистичні дані — це джерело для оперативного керівництва правоохоронними органами, оскільки вони характеризують їх діяльність. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомства систематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні та негативні сторони статистичної ро­боти та приймати відповідні рішення для її вдосконалення.

Наприклад, показники, що характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки наявні в їх роботі, які досягнення вони мають у справі розкриття злочинів, якими є тенденції в тому чи іншому регіоні стосовно зниження або зростання криміногенної обстановки і які заходи необхідні для її поліпшення.

Дані статистики органів суду дають змогу встановити обсяг і якість роботи судів по здійсненню правосуддя: тривалість судочинства, навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розг­ляду справ, якість їх розгляду, характер судової репресії, застосуван­ня тих чи інших видів покарань.

Статистичні звіти дають змогу керівним органам встановлюва­ти основні тенденції в діяльності органів суду, прокуратури, міліції та виправно-трудових установ, виявляти типові недоліки в їх діяль­ності і застосовувати заходи щодо їх ліквідації та недопущення в майбутньому.

Статистичні дані мають дуже велике значення у справі контро­лю і визначення напрямку діяльності органів правосуддя. Зрозумі­ло, що це не єдина форма такого контролю, але разом з іншими матеріалами (обстежень, ревізій та вивчення окремих категорій справ) статистичні показники становлять найважливіше джерело для контролю за роботою цих органів.

Показники правової статистики широко використовуються при узагальненні судової та прокурорської практики. Статистика дає, наприклад, змогу визначити основні напрямки в розвитку судової репресії, виявити, наскільки типові недоліки при встановленні кри­мінальних покарань. Тому важливо постійно використовувати такі дані, що дозволяють виявити основні недоліки в роботі, а також їх причини та вжити заходів щодо їх усунення.

Виключно великою є роль правової, в першу чергу криміналь­но-правової, статистики при вивченні та попереджені злочинності. Кримінально-правова статистика дає вичерпну інформацію про стан злочинності, її структуру та динаміку, особу злочинця, пози­тивні та негативні моменти в діяльності міліції, прокуратури, суду та установ виконання покарання, прогнозування динаміки злочин­ності. Статистичний метод — це один із основних методів кримі­нологічних досліджень. Відрив цих наук може привести лише до схоластичних побудов завдань і програм боротьби зі злочинністю.

Отже, основними формами використання даних правової стати­стики є: загальна характеристика рівня, структури і динаміки пра­вових явищ; характеристика правоохоронної діяльності; оператив­не керівництво правоохоронними органами; контроль за їх діяль­ністю та напрямками цієї діяльності; узагальнення судової, слідчої і прокурорської практики; вивчення та попередження злочинності та інших правопорушень; вирішення питань матеріально-технічно­го і фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів; вирішення питань внесення змін до чинного законодавства; прове­дення наукових досліджень.

Недостатнє використання кримінально-правової статистики в недалекому минулому, її таємність та закритість були однією із сут­тєвих причин відриву правової науки від практики боротьби зі зло­чинністю та іншими правопорушеннями. Тільки застосовуючи ма­сові дані статистичного спостереження, можна виявити основні тенденції в розвитку кримінально-правових, цивільно-правових та адміністративно-правових явищ в країні та окремих її регіонах.
^ І. Поняття і основні положення вибіркового спостереження та способи відбору одиниць у вибіркову сукупність.
Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, який застосовують при вивченні різноманіт­них закономірностей суспільного життя. Відмінність його від інших видів несуцільного спостереження полягає в тому, що його прове­дення і поширення результатів на всю масу досліджуваних явищ спираються на використання математики. Застосування його дає можливість значно швидше з меншими витратами часу і ма­теріальних засобів одержати результати. Вибірковий метод дає змо­гу обстежити сімейні бюджети населення, вивчити громадську дум­ку. При дослідженні деяких явищ взагалі можна застосувати тільки його, наприклад, вивчення якості електричних лампочок, якості вина, міцності взуття або схожості зерен.

Сутність вибіркового спостереження полягає в тому, що з усієї сукупності за певними правилами відбирається заздалегідь обумов­лена частина сукупності (кожна четверта, або п'ята, або десята оди­ниця), яка ретельно вивчається. Результати цього часткового спо­стереження поширюються на всю генеральну сукупність з ураху­ванням похибки репрезентативності. При відборі одиниць у вибіркову сукупність повинна бути забезпечена рівна можливість потрапити у вибірку кожної з одиниць сукупності. Порівняно з су­цільним спостереженням вибіркове спостереження має певні пере­ваги, оскільки воно потребує менше коштів і часу для його прове­дення, при цьому також зменшуються й помилки реєстрації.

При проведенні вибіркового спостереження завжди присутня помилка (похибка репрезентативності), оскільки частина завжди відрізняється від цілого. Інакше кажучи, похибка репрезентатив­ності визначає розбіжність між одержаними даними і тими, які б ми мали, якщо б вивчали всі одиниці сукупності без винятку. При­чому вона існує завжди. Спираючи на формули, розроблені теорією імовірності, можна заздалегідь розрахувати її величину.

Отже, основною вимогою до вибіркових спостережень є їх репрезентативність — властивість вибіркового масиву відтворювати характеристики всієї сукупності. Теорія і практика проведення ви­біркового спостереження показують, що воно при правильній його організації дає достовірні дані, які цілком придатні для використан­ня. Середні та відносні показники, отримані при вибірковому спо­стереженні, досить точно відтворюють відповідні показники всієї сукупності. До вибіркового спостереження внаслідок випадковості відбору одиниць сукупності можуть бути застосовані закон великих чисел і теореми теорії імовірності, що дають можливість обчисли­ти межу помилок, допущених при вибірковому спостереженні.

Вибірковий масив являє собою лише зменшену модель усієї сукупності. Для правильної організації вибіркового спостережен­ня необхідно визначити, в який спосіб відбиратиме одиниці у ви­біркову сукупність, який буде обсяг вибірки і яка за розміром нас задовольнить похибка репрезентативності.

Кількість одиниць сукупності, які відбираються для вибірко­вого спостереження, має бути досить велика. Якщо спостережен­ню піддається занадто мало одиниць, то результати будуть неточ­ними, нерепрезентативними, і в такому випадку можуть бути зроблені неправильні висновки про всю сукупність. Якщо ж відбирається занадто багато одиниць, то відбувається зайва вит­рата сил і засобів для проведення вибіркового спостереження (в цьому разі нівелюється основний зміст вибіркового спостережен­ня). Причому кількість відібраних для вибіркового спостережен­ня одиниць залежить від того, наскільки однорідна чи різнорідна сукупність. Чим більше різнорідна сукупність, тим більше відби­рається одиниць, і навпаки.

Вибіркові дослідження внаслідок низки своїх переваг широко використовуються в різних галузях статистики. Останнім часом усе ширше вони починають застосовуватися при дослідженнях різних правових явищ. Це обумовлено в першу чергу тим, що суцільне спостереження, яке існує у формі звітності, при усіх своїх перева­гах має деякі недоліки. Вона містить лише ті показники, що не­обхідні для повсякденної оперативної роботи. Але якщо необхідно поглиблене вивчення окремих видів злочинів, цивільних і адмініст­ративних правопорушень і особливостей осіб, що їх вчинили, то доцільно вдаватися до вибіркового спостереження.

Ґрунтуючись на апробованих можливостях вибіркового мето­ду в соціальних дослідженнях, видається за доцільне і важливе його застосування і для вирішення таких завдань, як визначення харак­терних тенденцій, що виявлені при аналізі правових явищ; одержання уявлення про невідображені ознаки генеральної сукупності правових явищ та ін.

При вибірковому спостереженні можуть використовуватися різні джерела: архівні кримінальні та цивільні справи; картки на підсудних; картки на цивільні та адміністративні справи, розглянуті у судових органах, і т.под. Єдине обмеження при відборі джерел інформації — відібрана частина для вибіркового спостереження повинна відображати всю сукупність. Це обмеження є обов'язко­вим для будь-якого вибіркового спостереження, в якій би з галузей господарства воно не проводилося.

Сучасна соціальна обстановка в країні характеризується тим, що ми все частіше зіштовхуємося з окремими унікальними право­вими явищами. Тому безперечно необхідно все більше уваги при­діляти методам вибіркового спостереження, особливо теорії і прак­тиці застосування малої вибірки, коли кількість одиниць у вибір­ковій сукупності менше 25. Необхідність її застосування при дослідженні правових явищ пов'язана з тим, що її можна викорис­товувати в умовах обмеженої інформації. Використовуючи малу вибірку, можна відшукати методи оцінки явищ, інваріантних до за­конів розподілу випадкової величини.

При вибірковому спостереженні можуть виникати помилки реєст­рації і похибки вибірки (репрезентативності).

Помилки реєстрації, як і при суцільному статистичному спос­тереженні, являють собою розбіжність між зафіксованими даними в процесі спостереження і дійсними даними. Вони можуть бути випадковими і систематичними. Як правило, помилки реєстрації при вибірковому спостереженні трапляються рідко, тому що знач­но менший обсяг роботи припадає на одного реєстратора, самі реє­стратори завжди більш кваліфіковані, ніж при проведенні суціль­ного спостереження.

Як уже відзначалося, похибки репрезентативності притаманні будь-якому вибірковому спостереженню. Завдання організації пра­вильного проведення вибіркового спостереження — це вибір такої похибки репрезентативності, яка б задовольняла дослідника при даному спостереженні. .

Зупинимося на основних термінах вибіркового спостереження. Основні поняття: генеральна і вибіркова сукупності. Генеральна су­купність — це вся сукупність одиниць, з якої проводиться відбір частини одиниць для вибіркового спостереження. Відібрана в пев­ний спосіб частина генеральної сукупності для вибіркового спосте­реження називається вибірковою сукупністю. Узагальнюючі показ­ники генеральної сукупності називаються генеральними, а відповідні показники вибіркової сукупності — вибірковими. Позначення показників генеральної та вибіркової сукупностей на­ведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Позначення показників генеральної та вибіркової сукупності

Показник

Позначення

у генеральній сукупності

у вибірковій сукупності

Кількість одиниць

N

п

Середнє значення ознаки

X

X

Частина одиниць, що мають дану ознаку

Р

W

Частина одиниць, що не мають даної ознаки

q = l-p

1-W


Переваги вибіркового спостереження перед суцільним реалізу­ються лише при додержанні наукових принципів його організації і проведення, насамперед неупередженого, випадкового відбору оди­ниць для спостереження. Вибіркова сукупність повинна повністю відтворювати склад генеральної сукупності. Принцип випадковості відбору забезпечує всім одиницям генеральної сукупності рівні можливості потрапити у вибіркову сукупність.

При проведенні вибіркового спостереження слід спиратися на знання закону великих чисел і теорії імовірності. Але незалежно від того, яким чином проводився відбір одиниць сукупності, завжди будуть розбіжності між характеристиками генеральної і вибіркової сукупностей, пов'язані із сутністю вибіркового методу. Частина завжди відрізняється від цілого. Розбіжності між показниками ге­неральної і вибіркової сукупностей називаються похибками репре­зентативності. Існування їх пояснюється тим, що вибіркова сукупність не зовсім точно відображає склад генеральної сукупності. Середня в генеральній сукупності відрізняється від середньої у ви­бірковій сукупності на величину похибки репрезентативності:

х = х  ± ∆,

де ∆ (дельта) — похибка репрезентативності.

Наприклад, після проведення вибіркового спостереження з'я­сувалось, що середній вік рецидивістів дорівнює 32 рокам (х). Розрахована похибка репрезентативності (∆) становить ±5%, інак­ше кажучи — 1,6 роки (32 х 5 %, або 32 х 0,05 = 1,6). Відповідно до наведеної формули середній вік рецидивістів у всій сукупності (32,0 + 1,6) коливатиметься в межах від 30,4 до 33,6 років. Таким чином, ми вирішили головне завдання вибіркового спостереження — за здобутими нами вибірковими показниками (одержаними внаслідок проведеного дослідження) з'ясувати, чому дорівнюватимуть відповідні показники генеральної сукупності, які нам невідомі.

Як правило, при вибірковому спостереженні перед дослідником для успішного його проведення необхідно поставити два взаємопо­в'язаних завдання: 1) визначення необхідної кількості одиниць ви­біркової сукупності, тобто скільки одиниць обстежуватиметься; та 2) розрахунок похибки репрезентативності з встановленим рівнем імо­вірності, тобто межі можливих відхилень вибіркового показника від відповідного показника в генеральній сукупності.

Багаторічна практика свідчить про те, що довірча імовірність 95,4 % (для t = 2) є оптимальною для більшості розрахунків у різних галузях господарства, тим більше для правових явищ. Тому для по­легшення досить громіздких розрахунків похибки вибіркового спо­стереження існують спеціальні таблиці, застосовуючи які можна визначити або величину похибки репрезентативності при певній кількості спостережень з довірчою імовірністю 95,4% (табл. 1.2), або кількість вибіркових спостережень при заданій величині похибки репрезентативності з довірчою імовірністю 95,4 % (табл. 1.3) без ви­користання вищенаведених формул.


Таблиця 1.2 - Величина похибки вибірки при даній кількості спостережень

Величина показника, %
^ Кількість спостережень
100

200

300

400

500

600

700

800

900

1000

5(95)

4,4

3,1

2,8

2,5

1,9

1,8

1,6

1,5

1,4

1,4

10 (90)

6,0

4,3

3,5

3,0

2,7

2,5

2,3

2,1

2,0

1,9

15(85)

7,2

5,1

4,1

3,6

3,2

2,9

2,7

2,5

2,4

2,3

20 (80)

8,0

5,7

4,6

4,0

3,6

3,3

3,0

2,8

2,7

2,5

25 (75)

8,7

6,2

5,0

4,3

3,9

3,5

3,3

3,1

2,9

2,7

30 (70)

9,2

6,5

5,3

4,6

4,1

3,7

3,5

3,2

3,1

2,9

35 (65)

9,6

6,8

5,5

4,8

4,3

3,9

3,6

3,4

3,2

3,0

40 (60)

9,9

7,0

5,6

4,9

4,4

4,0

3,7

3,5

3,3

3,1

45 (55)

10,0

7,1

5,7

5,0

4,5

4,1

3,8

3,5

3,3

3,1

50

10,0

7,1

5,8

5,0

4,5

4,1

3,8

3,5

3,3

3,2


Таблиця 1.3 - Кількість спостережень, які необхідно провести при заданій похибці репрезентативності (обсяг вибіркової сукупності)

Величина показника, %

Величина похибки репрезентативності, %

1

2

3

4

5

10

10

3600

900

400

230

150

37

20

6400

1600

710

400

260

65

40

9600

2400

1070

600

390

97

45

9900

2500

1100

620

400

100

55

9900

2500

1100

620

400

100

65

9100

2300

1010

570

370

92

70

8400

2100

930

530

340

85

80

6400

1600

710

400

260

65

Наведемо приклад визначення чисельності вибірки на основі табл. 1.3. Припустимо, що величина досліджуваного показника до­рівнює 40 % (частка (питома вага) тяжких злочинів в області), а похибка репрезентативності, яку вважаємо допустимою при дано­му дослідженні, не повинна перевищувати ± 4 %. За табл. 1.3 визна­чаємо, що мінімальний обсяг вибіркової сукупності повинен склас­ти 600. Отже, щоб наше вибіркове дослідження було репрезентатив­ним з довірчою імовірністю в 95,4 % за наших вихідних даних, нам необхідно обстежити як мінімум 600 засуджених.

Обсяг вибіркової сукупності також обчислюється на базі раніш наведеної формули (якщо відсутня табл. 1.3). Формула для встанов­лення обсягу вибіркової сукупності шляхом її нескладного перетво­рення матиме такий вигляд:



де n — обсяг вибіркової сукупності;

w — частина одиниць, які мають дану ознаку;

t — коефіцієнт, квадрат якого гарантує вірогідність довірчого інтервалу в 95,4 %;

∆ — похибка репрезента­тивності.

За даними, обчисленими на базі табл. 15, де t2 = 4; w = 40 % (0,40); ∆2 - + 4 % (± 0,04), у вибіркову сукупність необхідно взяти 600 одиниць, щоб із імовірністю 95,4% можна було стверджувати, що похибка репрезентативності при обчисленні частки сукупності не відхилятиметься більше ніж на ± 4%, якщо відомо, що значен­ня частки у сукупності досягає 40%, тобто за наведеною формулою

одиниць.

Якщо внаслідок обчислення ми одержимо обсяг вибіркової су­купності у вигляді не цілого числа, то необхідно прийняти її у виг­ляді найбільшого числа, наприклад, щоб з імовірністю 95,4% можна було стверджувати, що похибка репрезентативності при обчисленні частки сукупності не відхилятиметься більше ніж на ± 4%. Значен­ня частки у сукупності досягає 25%, тобто за наведеною формулою



ми одержали жали, що обсяг вибіркової сукупності повинен становити 468,75 одиниць (тим більше, що аналогічні дані в таблицях 14 і 15 відсутні), отже, у вибіркову сукупність необхідно взяти 470—500 одиниць, щоб якість нашого вибіркого спостереження не погіршилася.

У більшості випадків при вибіркових дослідженнях дані аналі­зуються і збирають не по одному, а по декількох ознаках одночас­но. У цьому випадку необхідний обсяг вибіркової сукупності виз­начається по кожній з цих ознак, а потім для дослідження прий­мається максимальна величина по одній з найбільш істотних ознак.

За наявності якісної сукупності альтернативних ознак (подія може або настати, або не настати), якщо невідома реальна величи­на коливання ознаки, його величина приймається рівнозначною 50%.

Вибіркове спостереження організаційно може застосовуватися дво­ма способами відбору: повторним та безповторним. Повторний відбір здійснюється так: кожна одиниця (або група одиниць) генеральної сукупності, яка потрапила до вибіркової сукупності, зно­ву повертається до генеральної сукупності і бере участь у відборі в подальшому. Отже, якась одиниця може декілька разів потрапити у вибіркову сукупність. При безповторному відборі одиниця сукуп­ності, яка потрапила у вибіркову сукупність, не повертається до генеральної сукупності і не може ще раз бути включена до вибір­кової сукупності.

В правовій статистиці використовується тільки безповторний відбір, що пояснюється сутністю досліджуваних явищ. Внаслідок такого відбору імовірність окремих одиниць потрапити у вибірко­ву сукупність збільшується. При проведенні безповторного відбо­ру одержують більш точні результати, оскільки з'являється співмножник (1 - n/N), який зменшує величину похибки репрезен­тативності вибіркового спостереження. Дуже часто при проведенні вибіркового спостереження правових явищ цей співмножник не враховується, тому що він ускладнює розрахунки.

Велике значення має формування вибіркової сукупності. Воно завжди здійснюється за певними правилами. Найчастіше викорис­товують такі способи відбору одиниць у вибіркову сукупність: про­стий випадковий, механічний, типовий, серійний, або гніздовий.

Простий випадковий відбір — це класичний спосіб формування вибіркової сукупності. При ньому відбір одиниць у вибіркову су­купність провадиться випадково (неумисно) шляхом жеребкуван­ня (лототрон) або з використанням таблиці випадкових чисел. При цьому способі відбору для кожної одиниці сукупності створюють­ся однакові умови, щоб вона могла потрапити у вибіркову су­купність.

На практиці простий випадковий відбір провадять таким чином: на кожну одиницю сукупності заготовлюють картку, жетон або білет, де вказується порядковий номер або повне найменування одиниці. Всі картки розміщуються в лототроні, з якого у випадко­вому порядку послідовно відбирається необхідна кількість карток (одиниць генеральної сукупності). Одиниці, номери яких є на відібраних картках, і становлять вибіркову сукупність. Завдяки цьо­му узагальнюючі показники вибіркової сукупності відтворюють узагальнюючі показники генеральної сукупності. Тому наведена вище формула похибки репрезентативності повністю відповідає цьому способу відбору одиниць у вибіркову сукупність. Для сукуп­ностей значного обсягу краще, ніж жеребкування, застосовувати для відбору одиниць таблицю випадкових чисел (табл. 1.4).

Пояснимо, як треба користуватися таблицею випадкових чисел (табл. 1.4). Наприклад, у вибіркову сукупність має бути включено 75 одиниць із перелічених 780 одиниць генеральної сукупності. Використовуючи таблицю випадкових чисел, можна побачити, що її перший рядок має такі числа: 5489; 5583; 3156; 0835; 1988; 3912; 0938; 7460; 0869 та 4420. До нашої вибіркової сукупності можуть потрапити тільки одиниці, які мають номер менше 780. Викорис­товуючи лише останні три цифри кожного числа, ми зможемо віді­брати необхідну кількість одиниць у вибіркову сукупність. Із наведених чисел це будуть: 489, 583, 156, 460, 420. Можна використо­вувати і перші три цифри кожного числа. Тоді у вибіркову сукупність потрапили б: 548, 558, 315,83,198, 391,93,746, 86 та 442.

При простому випадковому відборі для кожної одиниці сукуп­ності створюються однакові умови, щоб потрапити у вибіркову су­купність у кожному окремому акті

Таблиця 1.4 - Таблиця випадкових чисел

5489

5583

3156

0835

1988

3912

0938

7460

0869

4420

3522

0935

7877

5665

7020

9555

7375

7124

7878

5544

7555

7579

2550

2487

9477

0864

2349

1012

8250

2633

5759

3554

5080

9074

7001

6249

3224

6368

9102

2672

6303

6895

3371

3196

7231

2918

7380

0438

7547

2644

7351

5634

5323

2623

7803

8374

2191

0464

0696

9529

7068

7803

8832

5119

6350

0120

5026

3684

5657

0304

3613

1428

1796

8447

0503

5654

3254

7336

9536

1944

5143

4534

2105

0368

7890

2473

4240

8652

9435

1422

9815

5144

7649

8638

6137

8070

5345

4865

2456

5708

5780

1277

6816

1013

2867

9938

3930

3203

5696

1769

1187

0951

5991

5245

5700

5564

7352

0891

6249

6568

4184

2179

4554

9083

2254

2435

2965

5154

1209

7069

2916

2972

9885

0275

0144

8034

8122

3213

7666

0230

5524

1341

9860

6565

6981

9842

0171

2284

2707

3008

0146

5291

2354

5694

0377

5336

6460

9585

3415

2358

4920

2826

5238

5402

7937

1993

4332

2327

6875

5230

7978

1947

6380

3425

7267

7285

1130

7722

0164

8573

7453

0653

3645

7497

5969

8682

4191

2976

0361

9334

1473

6938

4899

5348

1641

3652

0852

5296

4538

4456

8162

8797

8000

4707

1880

9660

8446

1883

9768

0881

5645

4219

0807

3301

4279

4168

4305

9937

3120

5547

2042

1192

1175

8851

6432

4635

5757

6656

1660

5389

5470

7702

6958

9080

5925

8519

0127

9233

2452

7341

4045

1730

6005

1704

0345

3275

4738

4862

2556

8333

5880

1257

6163

4439

7276

6353

6912

0731

9033

5294

9083

4260

5277

4998

4298

5204

3965

4028

8936

5148

1762

8713

1189

1090

8989

7273

3213

1935

9321

4820

2023

2589

1740

0424

8924

0005

1969

1636

7237

1227

7965

3855

4765

0703

1678

0841

7543

0308

9732

1289

7690

0480

8098

9629

4819

7219

7241

5128

3853

1921

9292

0426

9573

4903

5916

6576

8368

3270

6641

0033

0867

1656

7016

4220

2533

6345

8227

1904

5138

2537

0505

2127

8255

5276

2233

3956

4118

8199

6380

6340

6295

9795

1112

5761

2575

6837

3336

9322

7403

8345

6323

2615

3410

3365

1117

2417

3176

2434

5240

5455

8672

8536

2966

5773

5412

8114

0930

4697

6919

4569

1422

5507

7596

0670

3013

1351

3886

3268

9469

2584

2653

1472

5113

5735

1469

9545

9331

5303

9914

6394

0438

4376

3328

8649

8327

0110

4549

7955

5275

2890

2851

2157

0047

7085

1129

0460

6821

8323

2572

8962

7962

2753

3077

8718

7418

8004

1425

3706

8822

1494

3837

4098

0220

1217

4732

0150

1637

1097

1040

7372

8542

4126

9274

2251

0607

4301

8730

7690

6235

3477

0139

0765

8039

9484

2577

7859

1976

0623

1418

6685

6687

1943

4307

0579

8171

8224

8641

7034

3595

3875

6242

5582

5872

3197

4919

2792

5931

4058

9769

1918

6859

9606

0522

4993

0345

8958

1289

8825

6941

7685

6590

1932

6043

3623

1973

4112

1795

8465

2110

8045

3482

0478

0221

6738

7323

5643

4767

0106

2272

9862


відбору. Завдяки цьому узагаль­нюючі ознаки вибіркової сукупності досить точно відображають узагальнюючі показники генеральної сукупності.

Простий випадковий відбір одиниць сукупності дає добрий ре­зультат тоді, коли сукупність однорідна. Якщо ж генеральна су­купність складається з одиниць, які істотно відрізняються одна від іншої, то необхідно формувати вибіркову сукупність або механіч­ним, або типовим відбором.

Механічний відбір. Таким є вибірка, при якій генеральна су­купність заздалегідь поділяється на певне число рівних за кількістю одиниць груп, після чого із кожної групи відбирається для вибірко­вої сукупності тільки одна одиниця. Передбачається, що основою вибірки в цьому разі є впорядкована чисельність елементів сукуп­ності. Відбір одиниць у вибіркову сукупність здійснюється через рівні інтервали. Крок інтервалу обчислюють шляхом ділення обсягу всієї сукупності на передбачений обсяг вибіркової сукупності.

Механічний відбір має переваги перед простим випадковим відбором, оскільки при його проведенні до вибіркової сукупності обов'язково потраплять різні частини генеральної сукупності, і ре­зультати є більш репрезентативними. Механічний відбір простіше організувати і легше перевірити порядок формування вибіркової сукупності, наприклад, кожна четверта квартира при перепису на­селення або кожна десята одиниця за журналом реєстрації, тільки спочатку необхідно визначитися, з якого номера починати відбір — з першого або якогось іншого.

Типовий відбір — це спосіб формування вибіркової сукупності залежно від складу генеральної сукупності. Типовою називається така вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяєть­ся на типові, якісно однорідні групи за істотними ознаками. Після цього із кожної групи відбирається певна кількість одиниць у по­рядку механічного або простого випадкового відбору з метою фор­мування вибіркової сукупності з урахуванням кількості одиниць, які потрапили в кожну окрему групу.

Типовий відбір має істотні перевага перед іншими видами відбору одиниць у вибіркову сукупність, тому щ^ ІІ. Показники кримінально-правової статистики.
У статистиці застосовують досить широке коло різних прийомів і методів дослідження статистичних показників. Прийоми вивчення містять у собі підбор системи показників і методи їхнього обчислення.

Для вивчення матеріалів кримінальної статистики звичайно застосовують такі методи, що узагальнюють показники (відносні і середні), ряди розподілу (варіаційні, динамічні, рівнобіжні), вторинні угруповання. Велику пізнавальну цінність і наочність дають графічні зображення показників статистики.

Статистичний аналіз даних кримінальної статистики починається з вивчення абсолютних показників, що характеризують злочинність і діяльність правоохоронних органів. Абсолютні показники відбивають обсяг, рівень. Вивчаючого повинно цікавити насамперед, скільки зроблено (зареєстровано) протягом визначеного періоду усього злочинів і роздільно по видах (розкрадання, крадіжки, хуліганство, убивства й ін.), скільки осіб засуджено усього і за окремі види злочинів, скільки справ знаходиться у виробництві в слідчих, суддів, скільки вироків і рішень судів скасовано, змінено і т.д.

Абсолютні показники важливі для опису досліджуваного явища, для представлення про обсяг роботи, про рівень злочинності, судимості. Але їхнє вивчення — тільки початок аналізу, часткове виконання першої задачі (описової, ілюстративної). Воно дає лише деякою мірою (далеко не цілком) відповідь на питання, яке положення справ.

Потім випливає порівняння, зіставлення, узагальнення абсолютних показників для встановлення співвідношень, зв'язків, залежностей, закономірностей, тенденцій, для складання прогнозу, виявлення позитивних моментів і розкриття недоліків.

У статистиці узагальнюючі показники підрозділяють на відносні і середні. У кримінальній статистиці звичайно застосовують три види відносних показників, що характеризують: 1) поширеність чи інтенсивність (коефіцієнти злочинності, судимості), 2) структуру сукупності і 3) динаміку. Дуже рідко застосовують показники ступеня і порівняння.

На перший погляд, ці показники досить добре відомі практичним працівникам, насправді ж їх можливості використовують дуже обмежено, зокрема через незнання цих можливостей, невміння користатися багатьма методами.

Відносні показники — коефіцієнти злочинності, судимості — характеризують поширеність злочинності серед населення по територіях і об'єктах. Вони являють собою відношення числа злочинів, злочинців, засуджених до чисельності населення на 100 тис. чи 10 тис. чоловік.

Загальний коефіцієнт злочинності чи судимості визначається, як уже згадувалося, стосовно всієї чисельності населення. Він показує, яке число злочинів, злочинців, засуджених приходиться на 100 тис. чи 10 тис. усього населення. Іноді в юридичній літературі зустрічаються висловлення про недоцільність і навіть неправильність такого коефіцієнта. Але з цим не можна погодитися: числення даного коефіцієнта необхідна для розробки мір попередження злочинності.

Статистичний аналіз буде більш глибоким і всебічної, якщо поряд із загальним коефіцієнтом застосувати комплекс диференційованих коефіцієнтів по різних рівнях.

Можна назвати кілька груп диференційованих коефіцієнтів.

До першої групи можна віднести коефіцієнти, що характеризують поширеність злочинності, судимості серед різних груп населення. Насамперед обчислюють коефіцієнти поширеності злочинності, судимості серед тієї частини населення, що за віком може підлягати кр